Консультація "Збереження психологічного здоров'я педагога в умовах сьогодення"

Збереження психологічного здоров'я педагога в умовах сьогодення

(консультація для педагогічних працівників)

Людина страждає не стільки від того, що відбувається, скільки від того, як вона оцінює те, що відбувається.

(Мішель де Монтель)

Проблема збереження та укріплення психологічного здоров’я педагога є особливо актуальною в умовах сьогодення, коли кількість стресогенних чинників у професійній діяльності педагога постійно зростає. Сформувати емоційну адекватність та поведінкову гнучкість, забезпечити механізми свідомої саморегуляції педагога, створити розвивальне середовище для відновлення здоров'я педагога — це ті першочергові завдання, на які практичному психологу варто звернути особливу увагу

Проблема діяльності педагога, його ролі в суспільстві — одна з найбільш актуальних і неоднозначних проблем духовного розвитку нації. Безумовно, результати праці педагога сьогодні — це суспіль­ство завтра. Складно уявити іншу діяльність, яка була б настільки ж різноманітною і водночас вимогливою до якостей і можливостей особистості фахівця.

Професія педагога ставить доволі високі вимоги щодо здоров'я фахівця, особливо психологічного. Педагогічна діяль­ність передбачає значне нервове навантаження і водночас вима­гає від педагога витримки, кмітливості, швидкості реакції, емо­ційної врівноваженості, вміння володіти своїми почуттями тощо. Традиційно супутниками педагогічної діяльності є дратівливість, тривожність, надмірна схвильованість, почуття безнадійності, невпевненості, постійне переживання, почуття провини за щось невиконане, що позначається на психічному та психологічному здоров'ї фахівця.

Варто розмежовувати поняття «психічне» та «психологічне» здоров'я. Психічне здоров'я має суто органічну основу, а психологіч­не — характеризується психологічними труднощами, що виникають в особистості педагога.

Психічне здоров’я — це міра здатності людини бути активним і автономним суб’єктом власної життєдіяльності в мінливих обста­винах. Психічне здоров’я означає зрілість, збереження активності механізмів саморегуляції.

Психологічне здоров’я — це оптимальне функціонування всіх психічних структур, необхідних для життєдіяльності. Психологічне здоров’я — це не тільки душевне, а й особистісне здоров’я. Це стан, коли в людини все добре і вона особистісно зростає. Психологічно здорова людина розумна, відкрита до співпраці, легко може впора­тися з життєвими негараздами.

Чинники, що негативно впливають на стан психологічного здоров'я педагога

Сучасний світ — доволі неспокійний, сповнений не тільки ра­дощів, а й неприємностей та труднощів. Це стосується не тільки гло­бальних світових проблем, а й повсякдення педагога (навчання, вза­ємин із колегами, керівництвом, учнями, батьками], в якому надійно «оселився» стрес.

Стрес. Кожній людині знайома ситуація стресу, що може виникнути будь-де і будь з ким. Із колегою, який усе знає, з керівником, який надто критичний до всього, з товаришем-песимістом, який постійно скаржиться на життя, на погані взаємини з колегами, учнями, бать­ками тощо.

З-поміж основних причин стресу виокремлюють:

- вплив навколишнього середовища (шум, спека, холод);

- фізичні, фізіологічні, інформаційні, емоційні виробничі на­вантаження;

    -  монотонність у трудовій діяльності;

- відсутність звичних, бажаних соціальних зв’язків, соціаль­на ізоляція;

- складні життєві ситуації (хвороба, смерть близької людини);

 -переломні етапи життя (розлучення, народження дітей) тощо.

З-поміж наслідків, до яких може призвести стрес, виокрем­люють такі:

•          неможливість зосередитися; посилення тривожності;

•          зниження апетиту;

•          часті помилки в роботі;

•          підвищена збудливість;

•          втрата контролю над собою;

•          часті болі (у спині, голові, шлунку);

•          часте почуття втоми;

•          втрата почуття гумору;

•          невчасне закінчення роботи; погіршення пам'яті.

Ситуація стресу негативно впливає на життя людини. Особливу увагу варто звернути на такі негативні наслідки, як зниження стре- состійкості та часті захворювання. Порушення механізмів осо- бистісної саморегуляції, деформація внутрішнього світу особистос­ті педагога найчастіше стають причинами багатьох соматичних та психосоматичних захворювань.

Безсоння.Безсоння – це доволі розповсюджене явище в сучасному світі, здебільшого зумовлене порушеннями роботи нервової системи. Безсоння ускладнює більшість ьзахворювань. Може бути симптомом депресії або посилювати її. Нерідко безсоння обумовлене стресом, перевтомою, напруженням, порушенням певної системи організму (особливо ШКТ).

Виокремлюють три типи безсоння. Перший — безсоння, яке регулярно повторюється, ввійшло у звичку. Супроводжується три­вожністю, нервуванням, відірваністю від реальності, хвилюванням та надмірними розмірковуваннями. Сон дуже чутливий. Сновидіння сповнені кошмарів. Таке безсоння виникає через стреси, хвилювання, роздуми про неприємне.

Безсоння другого типу спричинене підвищеною емо­ційністю, дратівливістю, спалахами гніву, ревнощами, об­разами і ненавистю. Сновидіння можуть бути драматич­ними, із сценами насильства та суперечок, через це сон стає неспокійним. Однак після того, як людина прокину­лася, вона легко засинає знову, на відміну від безсоння першого типу.

Третій тип безсоння може бути зумовлений хронічними явищами в організмі.

Професіогенні чинники. Професіогенними чинниками, що негативно впливають на стан психологічного та фізичного здоров’я педагога, можуть бути:

неадекватна соціальна та матеріальна оцінка праці, що призводить до зниження якості життя педагога, зменшення со­ціального престижу професії та дефіциту кадрів;

стресогенні чинники, пов’язані з умовами праці та станом матеріально-технічної бази, зокрема неналежні санітарні норми ро­бочого місця, жорсткий режим роботи, ненормований робочий день, фізична втома тощо;

багатофункціональна професійна діяльність, пов’язана з необхідністю одночасного виконання різноманітних функцій і дій за неоптимальних для роботи зовнішніх умов;

необхідність роботи з великим потоком професійно значи­мої інформації, постійна тривожність за рівень її засвоєння, висна­ження компенсаторних механізмів, що забезпечують активність ува­ги, професійної пам’яті, логічного мислення;

розширене міжособистісне спілкування та дотримання про­фесійних вимог у разі конфліктних та стресових ситуацій, що вини­кають під час взаємодії з колегами, учнями, батьками.

До вищезазначених чинників необхідно додати суто психоло­гічні, які призводять до різних видів професійних деструкцій осо­бистості педагога:

- професійні конфлікти;

- невміння прилаштовуватися до нових умов, дезадаптація;

- домінантність;

- тенденції прояву професійних деструкцій педагогів;

             - консерватизм;

             - демонстративність;

             - авторитарність;

        - загальне гальмування професійного розвитку;

        -зниження рівня професійних здібностей;

        - зниження рівня професійного мислення;

        -дидактичність; педагогічна агресія.

Засоби відновлення, укріплення та збереження здоров'я педагога

Головним джерелом стресів, що виникають у людини, є її неза доволення навколишнім світом. Особливо негативно впливає на організм та знижує стресостійкість тяжке і тривале переживання.

Техніка позитивного мислення. Позитивне мислення характеризується тим, що людина свідомо контролює свої думки і не дозволяє укорінюватися негативним дум­кам, емоціям (запобігає конкретними діями виникненню негатив­них емоцій). Вона вірить у себе, вірить у кінцевий успіх, залишаєть­ся за будь-яких обставин оптимістом. Для укріплення впевненості та позитивного світосприймання корисно оволодіти принципами та технікою позитивного мислення:

- виявити негативні думки та переконання, що спричи­няють страждання та душевний дискомфорт;

- провести самоаналіз внутрішнього діалогу, усунути всі де­структивні мовні звороти, звернення до себе (думки, образи], в яких є самозвинувачення, самоприниження, відсутність віри та надії на успіх, які мають характер неприйняття ресурсів підтримки та по­долання стресових ситуацій. Наприклад, «Я нічого не можу змінити в своєму житті», «Я не щасливий і завжди таким буду», «Я не заслу­говую на...» тощо;

- замінити деструктивні думки на позитивні, що сприяють мобілізації внутрішніх психологічних ресурсів, закріплюють упевне­ність у власних силах.

Музикотерапія. Наразі популярності набувають інтегративні методи відновлен­ня, укріплення та збереження фізичного та психологічного здоров'я людини. Одним із таких перспективних напрямів є музикотерапія.

Використання музики із лікувальною та профілактичною ме­тою має давню історію. Колись музику активно застосовували в лі­карській практиці. У роботах Піфагора є опис того, як музика може впливати на емоційний стан людини. Відомо безліч реакцій організ­му людини на музику. Так, серцево-судинна система істотно реагує на музику, яка приносить задоволення та створює гарний настрій: уповільнюється пульс, посилюється скорочення серця, знижується артеріальний тиск, розширюються кровоносні судини. У разі подраз­нювального характеру музики серцебиття прискорюється та стає слабшим.

Музика впливає на настрій та самопочуття людини. Елементи музичної терапії можна використовувати під час роботи з педагога­ми: допомагати їм заспокоїтися або, навпаки, активізува­тися; розвивати їхні комунікативні та творчі можливості, підвищувати самооцінку на грунті самоактуалізації, роз­вивати емпатійні здібності. Отже, можливості музикоте­рапії майже безмежні.

Якщо педагог урівноважений та спокійний, має гарний настрій та вміє контролювати свої емоції та реакції за будь-яких умов, то це позитивно впливає також на дітей.

Поради для педагогів щодо збереження психологічного здоров’я

 З’ясуйте, що саме вас турбує. Розкажіть про свої переживання близькій людині. Це особливий психологічний прийом: озвучивши проблему, ви проаналізуєте, знайдете її причину і розв’язання ситуації.

 Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, плин часу «прискорюється». Саме тому вона відчуває надмірну завантаже­ність і нестачу часу.

Навчіться керувати емоціями. Вирватися зі стресового кола допоможе проста впра­ва: заплющте очі й подумки опиніться на березі океану. Підніміть руки вгору і розве­діть у сторони, уявляючи, як через них у тіло входить енергія.

Усміхайтеся, навіть коли невесело. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активі­зуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на усмішку організм почне продукувати гормо­ни радості.

Відпочивайте разом із сім’єю.

Знімайте нервове напруження за допомогою фізичних вправ.

Музика — це теж психотерапія, слухайте спокійну музику.

Улаштовуйте прогулянки на свіжому повітрі.

Концентруйтеся на позитивних речах.

Стимулюйте вироблення «позитивних» гормонів організмом за допомогою певних продуктів харчування. Наприклад, солодощі, зокрема шоколад, сприяють виробленню серотоніну — «гормону щастя». А молоко, курага і банани поновлюють в організмі за­паси калію, які першими вичерпуються під час стресу.

Література:

1. psixolog1.blogspot.com/p/blog-page_7.html
2. Ю. Болотна «Робота щодо збереження психологічного здоров'я педагога» // Практичний психолог: Дитячий садок, №10, 2013 р.