Контрольна робота № 5 "Контрольний письмовий твір за творчим доробком Тараса Шевченка"

Контрольна робота № 5

Контрольний письмовий твір за творчим доробком Тараса Шевченка

Мета:

• навчальна: вдосконалювати вміння школярів писати твори-роздуми, узагальнити їх знання про поетичну творчість Т. Шевченка;
• розвивальна: розвивати творчі здібності учнів, їх логічне мислення, уміння послідовно викладати свої думки, наводити аргументи, робити висновки;
• виховна: виховувати почуття пошани до творчості Кобзаря, нашої історії.

Тип уроку: застосування набутих знань, умінь .

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, виставка літератури, фотоілюстрацій  .

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ІІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

1. Підготовка до написання твору-роздуму
2. Перелік тем, запропонованих для написання контрольного твору-розуму за творчістю Т. Шевченка

• Героїчне минуле українського народу в творчості Т. Шевченка.
• Сатиричне зображення царської імперії у поемах Т. Шевченка «Сон» і «Кавказ».
•  Мрії Т. Шевченка про майбутнє України.
• Трагізм образу матері в поемі Т. Шевченка «Наймичка».
• Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

3. Вибір теми і написання учнями твору

Зразок твору.

Сатиричне зображення царської імперії у поемах Т. Шевченка «Сон» і «Кавказ»

Сергій Шаховський сказав так про геніального сина українського народу, незабутнього Т. Шевченка: «Співець покріпачених, підневільної  Батьківщини, співець особистої затруєної долі, Шевченко весь зітканий з пекучих почуттів, жадібних бажань, з прокльонів і благословень, закликів і звернень. Поет побував на Україні, побачив розіп’яту Вітчизну, катованих братів та сестер…»

Дійсно, в 1843 – 1845 роках після довгої розлуки Т. Г. Шевченко приїздить на Україну, провідує своїх близьких, рідних. Те, що він побачив на власні очі, настільки вразило поета, що, повернувшись до Петербурга, він вибухнув своєю гостросатиричною поемою «Сон», в якій дає нищівну характеристику самодержавству, саркастично таврує найголовніші болячки кріпосницького суспільства. Автор гостро виступає проти катів і грабіжників свого народу і головним катом не боїться назвати царя, «який неситим оком за край світу зазирає». А, крім нього, скільки ж то п’явок-багачів розвелося, які «запускають пазури в печінки і латану світину з каліки знімають, - з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих».

Особливо гострі стріли своєї критики поет сміливо направляє на царя та його підручних, які з людей «кров, як воду, точать». Автор з гострим сарказмом передає портрет самого царя:

Неначе з берлоги

Медвідь виліз;

Ледве-ледве переносить ноги

Мій ведмедик!

Стоїть собі, голову понурив.

Сіромаха.

А ось портрет його дружини:

А диво-цариця,

Мов та чапля між птахами,

Скаче, бадьориться.

Звичайно, цієї іронії ні цар, ні цариця не змогли вибачити Тарасу Григоровичу. Тим більше, що поет настільки сміливо і правдиво викрив свою самодержавну систему, як ніхто до нього собі цього не дозволяв. На думку Шевченка всі правителі держави однакові: чи то Петро І, чи Катерина ІІ, чи Микола І:

Ще той, перший, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доконала

Вдову сиротину.

Кати, кати! Людоїди!.

Тарас Григорович показав Росію, як тюрму народів, в якій тисячами гинули ті, що посміли виступити на захист трудового народу:

То не вмерлі, не убиті.

Не суда просити!

Ні, то люди, живі люди,

 В кайдани залиті.

Тему колоніальної політики царського самодержавства поет продовжує в поемі «Кавказ». Підступні хижаки-колонізатори закликали горців до дружби з ними і обіцяли багато дечому навчить:

Ви ще темні, святим хрестом

Не просвіщенні,

У нас навчіться! В нас дери,

Дери та дай,

І просто в рай,

Хоч і рідню всю забери!

Поет викриває лицемірство панів-ледарів,  заперечуючи їм:

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Т. Г. Шевченко закликає кавказькі народи не коритися поневолювачам, відстоювати свою свободу:

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

 І воля святая!

«Кавказ», як і «Сон» - це літературний і суспільний подвиг поета, бо Шевченко показав усю тодішню Російську імперію, весь прогнилий суспільний організм, всю систему експлуатації над простим народом. А його суспільним подвигом є те, що  вперше в слов’янській літературі кинуто до інших народів: «Борітеся – поборете!» - що стало інтернаціональним закликом до всіх народів. Леонід Новиченко писав, що твори Шевченка – це «прекрасна пісня про братерство з народами Росії, з великою слов’янською сім’єю, з усіма трудящими».

А поет з Гаїті Рене Депестра відзначив: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу...».

V. ПІДСУМОК УРОКУ