ГРУШІ — ДВІ І ОДНА
Якось ми з Оксаною сиділи на лаві у сквері. Повз нас стежкоюпройшла бабуся. В одній руці вона несла кошик з грушами, другоюспиралася на сукувату палицю.
Спіткнулася бабуся і мало не впала. А кошик не втримала, випустила з рук, і груші розсипалися.
— От лихо! — скрушно зітхнувши, мовила бабуся й заходиласязбирати груші.
Тільки їй, старенькій, дуже важко було нахилятися.Та вона ще й не добачала: мацає, мацає рукою навколо себе, ажпоки знайде якусь грушу.
Я підійшов до бабусі і почав показувати, де вони лежать.
— Ось… ось… — тикав пальцем.
А коли бабуся мацала не там, куди показував, то аж сердився:
—Та не там! Ось тут!
До нас підбігла Оксана.Але вона не стала підказувати.Присіла, швиденько зібрала груші у фартушок і висипала в кошик.
— Всі? — спитала бабуся.
— Всі! — дружно відповіли ми.
— Спасибі, дітки, що допомогли,— подякувала вона і простягнула нам груші.
— Це тобі, дівчинко,— бабуся дала Оксані дві здоровенні з рум’яними боками груші
—А це тобі хлопчику…
У руці у мене опинилася одна груша, також велика й рум’яна. Бабуся ще раз подякувала, попрощалася й пішла далі.
Ми раді були. Одразу ж побігли додому розповісти мамі, як допомогли старенькій і які гарні груші вона дала нам. Мама теж раділа,що в неї такі виховані та чемні діти.
— Молодці, молодці! — хвалила. А потім помітила, що в Оксани дві груші, а в мене одна.
Вона з подивом дивилася на мене.
— Ти вже встиг з’їсти другу?
— Ні, не їв,— відповів я.— Бабуся дала Оксані дві, а мені тількиодну.
— Чого ж це? — не зрозуміла мама.
— Не знаю… Може, тому, що Оксана дівчина, або тому, щомала?
Я здвигнув плечима.
— Та ні, тут щось не те,— не погодилась мама.— Ану розкажіть докладніше, як ви допомагали бабусі.
І ми розповіли.
— От тепер мені зрозуміло, чому вона тобі, Ромо, тільки однугрушу дала,— сказала мама,— а могла б зовсім не дати.
— Чому? — зніяковів я.
— А ти сам добре поміркуй,— відповіла мама.
Б. Комар
а) Рома, бабуся;
б) Рома, Оксана, бабуся, мама;
в) Бабуся, Рома, Оксана.
а) Вона впала й не могла піднятися;
б) вона розсипала груші;
в) вона не могла нести важкий кошик.
а) Він показав, де лежать розсипані груші;
б) він зібрав груші і поклав у бабусин кошик;
в) він узяв кошик і поніс.
а) Сказала, скільки груш ще не зібрано;
б) швиденько зібрала груші у фартушок і висипала в кошик;
в) покликала на допомогу брата.
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________
1 |
—Та не там! Ось тут! |
а |
Мама |
2 |
— От лихо! — |
б |
Рома |
3 |
— Ти вже встиг з’їсти другу? |
в |
Бабуся |
|
|
|
|
|
|
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________ ___________________________________________________________________
___________________________________________________________________
____________________________________________________________________