Контрольний вибірковий переказ тексту наукового стилю

Тема: УМР. Контрольний вибірковий переказ тексту наукового стилю.

Мета: формувати текстотворчі вміння, зокрема  вміння визначати тему й головну думку тексту, його стиль та покладені в його основу типи мовлення, виокремлювати з тексту інформацію відповідно до завдання, визначати підтеми тексту в процесі складання плану, усно відтворювати вибрану інформацію за планом;  виховувати пошану до вітчизняної історії та рідної мови; розвивати  логічне мислення, усне мовлення, пам’ять, уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань  уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

Опрацювання пам`ятки.

ПАМ’ЯТКА

Як готуватися до вибіркового переказу тексту наукового стилю

1. Прочитати текст.
2. Визначити стиль, тип і жанр мовлення.
3. Скласти складний план відповідно до теми і змісту висловлювання.
4. Виділити найважливішу інформацію в тексті, необхідну для переказу.
5. Викладати матеріал послідовно.
6. Не скорочувати текст надмірно.
7. Слід пам’ятати про причиново-наслідкові зв’язки та зображально-виражальні особливості висловлювання.

* Читання тексту вчителем (або учнями).

*З'ясування лексичного значення слів, що перебувають в пасивному словнику дeв’ятикласників.

* Визначення теми  й  головної думки тексту.

* З’ясування стилю тексту. Визначення основного й допоміжного типів мовлення.

* Формулювання вчителем завдання (щодо того, які з фрагментів тексту потрібно переказати).

* Складання плану вибіркового переказу.

* Повторне  читання тексту.

Текст переказу:

Лікарські рослини. Розповсюдження, збирання, заготівля

Географічне положення України, її кліматичні особливості зумовили формування на її території різноманітної рослинності, яка зі зміною природніх умов змінює свій характер із півночі на південь, утворюючи три зони – лісову, лісостепову та степову. Усередині них виділяють окремі природні регіони із своєрідною рослинністю. Розподіл лікарських рослин у них має свою специфіку. Найбагатшими за запасами та видовим складом лікарської сировини є лісова та лісостепова зони. Лише окремі цілющі рослини поширені по всій території України.

Так у лісовій зоні концентруються запаси чорниці, брусниці, ялівцю, калгану. У лісостеповій зоні переважають малина, горобина, вільха, сосна, липа, калина, звіробій, суниця. Горицвіт, глід, жостір населяють степи. Лише на півдні степів зростає солодка гола.

Збирачі лікарської сировини повинні знати, які частини рослин підлягають заготівлі. Це бруньки, кора, листя, квіти, корені. Саме у них нагромаджується найбільша кількість цілющих речовин.

Цілющі речовини нагромаджуються в рослинах у певні періоди їх розвитку, тому сировину слід збирати у визначений термін, враховуючи погодні умови.

Бруньки збирають рано на весні, у період набрякання, поки вони ще не пішли в ріст. Кору – у період активного руху соку, до розкриття листків, коли вона легко відділяється від деревини. Листки заготовляють, коли вони вже повністю сформовані. Із дерев, чагарників слід знімати не більш як четверту частину загальної кількості листя, щоб не завдати шкоди рослинам.

У період масового квітування збору підлягають верхівкові та бічні частини розквітлих пагонів.

Час для коренів і кореневищ настає переважно восени, до відмирання надземної частини, або навесні, до того, як вони підуть у ріст.

Вирушаючи на збирання лікарських рослин, захопіть із собою ножиці. Не зривайте, а обережно зрізуйте надземну частину багаторічної рослини, щоб не пошкодити кореневої системи.

Не збирайте на одній ділянці всі рослини: так можна знищити зарослі. Залишайте на одному квадратному метрі один-два добре розвинутих екземпляри. Не заготовляйте сировину вздовж доріг, особливо з інтенсивним рухом автотранспорту, оскільки рослини нагромаджують шкідливі речовини, що ним викидаються.

Цілюще зілля збирають у суху погоду, укладаючи їх у просторі сумки чи кошики.  Утрамбована сировина втрачає діючі речовини. Підземні органи можна вкладати в мішки.

У свіжозібраних рослинах міститься значна кількість вологи. Якщо її не видалити, сировина псується – гниє, пліснявіє. Тому рослини слід якнайшвидше висушити. У такій сировині біохімічні процеси припиняються, і вона довго зберігає свої лікарські властивості. До висушування рослини попередньо обробляють: очищають від пожовклих, побурілих, пошкоджених частин. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях чи на відкритому повітрі на спеціальних сітках, розтягнутих на опорах, - вони тоді добре вентилюються і швидко висихають. Слід врахувати, що кожна трава вимагає ще й відповідної температури висихання, при якій не руйнуються її цілющі властивості.

Сировину розкладають тонким шаром і під час сушіння періодично перевертають. Сушіння вважається завершеним, якщо листя, трава, квітки легко розтираються пальцями, квіткові кошики при натискуванні розсипаються, кореневища не гнуться, а ламаються, плоди, якщо їх помірно стиснути у долоні, не злипаються у грудку, а розпадаються.

Висушену сировину пересипають у паперові пакети або картонні коробки, встелені всередині папером, і зберігають у сухому приміщенні 1-3 роки.

ІІІ. Самостійна робота над переказом на чернетках.

ІV. Домашнє завдання.

• Відредагувати свої перекази на чернетках, щоб переписати в зошит.