Країна мрій. (Заняття для учнів та батьків)

                              Інтегроване заняття  «Країна мрій»

(психологія, українська література)

Ірина Гарвасюк,  практичний психолог

                                                                                 Заліщицької державної гімназії,

Тернопільської обл.

 

Мета: допомогти учням усвідомити, що найдорожчі для них люди – це батьки, тому потрібно їх любити та шанувати; виховувати почуття обов’язку перед своїми родичами, взаємодопомоги та дружби; привчати цінувати т, що маємо в житті; пригадати найцікавіші моменти зі шкільного життя, як для випускників, на жаль, завершується.

Тип уроку: інтегрований урок-спогад ( українська література, психологія)

Матеріали: мультимедійна дошка, листки А4, ватмани, маркери, презентація, відео-притчі.

Учасники: учні 11 класів та їхні батьки.

 

І. Вступне слово вчителя. Мотивація діяльності на уроці.

 Ну от і все. Останній день і мить.

Остання зустріч, погляди зріднілі -

Душа болить, сльоза в очах бринить:

Учнівські роки в вирій відлетіли.

Стараюся згорнути у клубок

Щасливі зими, осені і весни.

А в підсумок останній наш урок

Журавлики на крилоньках принесли.

      Дорогі діти. Ми прожили з вами 7 довгих і щасливих років, спілкувалися, підтримували один одного, ділили разом радощі і печалі, успіхи і невдачі.

Завтра для Вас пролунає останній дзвоник, який покличе у незвідані далі. Останній дзвоник стане ключовим моментом вашого життя, а позаду залишиться  безтурботне дитинство, попереду на вас чекає самостійне доросле життя.

      Яким воно буде? Встелене пелюстками троянд, залите сонячним світлом. Чи, може, це буде важкий і тернистий шлях? Хвилюються ваші батьки: у їхніх очах бачимо гордість за Вас, мої дорогі діти, та неспокій від передчуття змін у житті сім’ї. Як складеться доля доньки чи сина? Чи будете ви щасливі? Чи готові  до самостійного життя? А як Ви гадаєте?

ВІДПОВІДІ УЧНІВ.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель.

Притча «Янгол – мама» (відеоролик)

За день до свого народження дитина запитала в Бога:  - Я не знаю, навіщо я іду в цей світ. Що я повинна робити? Бог відповів:   - Я подарую тобі ангела, який завжди буде поруч з тобою. Він все пояснить. – Але як я зрозумію його, адже я не знаю його мову? – Ангел буде вчити тебе своєї мови. Він буде охороняти тебе від усіх бід. – А як звуть мого ангела? – Неважливо, як його звуть, у нього багато імен. Ти будеш називати його «Мама».

Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

Психолог. Асоціативний кущ. Подумайте і скажіть: з ким або з чим у вас асоціюється слова  «мама» і «тато».

Учениця: Матуся… З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське, це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина, перед якою ми завжди в боргу, вона завжди йде з нами по життю, підтримує нас у годину печалі й радості.

Учень: Народна мораль у всі часи вимагала шанобливе ставлення до матері з боку дітей. Матір любили, шанували і звеличували: «Без матері і сонце не гріє», «До людей по розум, до матері по серце», «Материн гнів як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане», «Мати сама не зїсть, а дітей нагодує», «Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки».

Учениця: А ще існує прислів’я: «Найдорожча пісня, з якою мати колисала». Якщо заплющити очі, прислухатися, можна почути мамин голос. Він живе в кожному з нас, знайомий і рідний. А мамина колискова звучатиме найніжнішою музикою навіть  тоді, коли посрібляться наші скроні.

Учень: Батько для кожного з нас є захисником, підтримкою. Це ж він може сварити так, що й не оразишся, бо розумієш, що переживає за своє дитя. Батько завжди прийде на допомогу. Це ж він, повернувшись втомленим з роботи, береться виконувати домашнє завдання з трудового чи природи, щоб синочок чи донечка не заробили двійку.

 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель.

Подивіться  уважно на свої батьків. Це дуже значущі для планети Земля люди. Вони цікаві і проникливі, вони мужні і рішучі.   Це великі астрономи і астрологи. Вони знають минуле випускників і бачать майбутнє. Ніщо не сховається від їх проникливого погляду. Це вони разом з Коперником довели, що Земля кругла. Куди б випускники не ходили, все одно вони повертаються додому. І разом з Галілеєм довели, що Земля крутиться! Їм теж доводиться зараз крутитися і крутитися, щоб діти успішно здали ЗНО і вступили до ВУЗів.   Скажу вам більше, вони всі особисто знайомі з Нострадамусом, тому можуть розповісти дуже багато цікавого про вас .  Які великі люди!  Адже саме вони стояли за вашими спинами, підтримуючи у важку хвилину, розв’язували за вас задачі, писали твори... повторно вивчали шкільну програму.

Сьогодні, дорогі мої діти та шановні батьки, маємо нагоду востаннє затриматись на порозі між світом дитинства та дорослого життя, щоб пригадати найщасливіші моменти.

ІV. Виконання вправ для вироблення навичок життєвої активності

Психолог. ВПРАВА1. Знайомство

Мета: знайомство учасників між собою; створення доброзичливої атмосфери.
Насамперед батьки почергово називають своє ім'я та ім'я ди­тини, пояснюючи, чому вони так її назвали: «Я мама Оксанки, імя моєї дитини пов’язане з подією….» Деякі батьки можуть і не пригадати, чому вони так назвали свою дитину. Необхідно за­спокоїти їх, кажучи, що, можливо, це було спонтанне рішення, тому і не запам'яталося.

Учитель. Дорогі  батьки, звичайно, за період навчання вашої дитини у школі Ви неодноразово задумувались над тим, чи хороші Ви батьки? Що зроблено не так? Як виправити ситуацію?  Давайте зараз спробуєте кожен для себе з’ясувати це.

ВПРАВА 2 Мовленнєвий тест «Які ви батьки?» (для батьків та дітей, порівнюючи результати)
Відзначте, будь ласка, ті фрази, які ви часто використовуєте у спіл­куванні з дітьми:
1. Скільки разів тобі повторювати?
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити в цій ситуації?
3. Не знаю, що б я без тебе робила! 
4. І в кого ти такий(а) удався(лась)?
5. Які в тебе чудові друзі!
6. Ну, на кого ти схожа(ий)?
7. Ти моя опора і помічниця!
8. Ну що в тебе за друзі?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який(а) ти в мене розумний(а)!
11. А як ти вважаєш, сину (донько)?
12. У всіх діти як діти, а ти?!
13. Який ти в мене кмітливий!

Аналіз одержаної за тестом інформації
Відповіді з позитивним значенням:
1,2,4,6,8,9, 12 —2 бали;
3,5,7, 10, 11, 13 —1 бал.
7—8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро лю­бить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення її особистості.
10—12 балів — вам необхідно бути уважнішими у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить скоріше від випадкових об­ставин, ніж від вас.
13—14 балів — ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, намагайтеся приділя­ти дитині більше уваги, ураховувати її запити та інтереси.

 

Учитель. Шановні батьки, я переконана, що кожен  розуміє: ми найщасливіші люди, бо маємо дітей. Тому любіть свої дітей такими, які вони є. Любіть не за щось, а просто так. І тоді ця любов буде взаємною. Хочу розповісти Вам одну надзвичайно гарну притчу: 
       П'ятирічна дівчинка не давала спокою батькові, наполегливо випитуючи, що він купить їй, коли поїде до міста. Нарешті батько втратив терпіння і з докором сказав: 
       - Купи мені це, купи мені те! Ти думаєш тільки про те, що мають тобі дати твої батьки. А ти, що ти даєш нам? 

- Любов, - відповіла дівчинка. 
  Батько не знав, що далі казати. 

 

• Дорогі діти, скажіть, будь ласка, що вам найбільше подобається у стилі виховання, який обрали ваші батьки?

 

Психолог. Інформаційне повідомлення Метафора „Річка та береги” (5 хв.)

Мета: на емоційно-смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини.                                   

Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою. Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух.

 

 

Психолог. ВПРАВА 3 Бінго (для батьків та дітей)

– мрія дитини?

- що я найбільше ціную у своїй дитині? (дитина – у себе?)

- що б хотіла змінити?

 

Декларація «Самостійність дитини»

Я – це я! В усьому світі немає нікого подібного до мене! Є люди  чимось схожі на мене, але немає точно такої людини, як Я. Тому все що йде від мене, це власне, моє. Мені належить все, що є в мені: моє тіло, свідомість, мої почуття, мій голос і всі мої дії, звертання до інших людей або до себе. Мені належать всі мої фантазії, мої мрії, всі мої сподівання і мої страхи. Мені належать всі мої перемоги і успіхи. Всі мої поразки і помилки. Я знаю що дещо в мені не зрозуміле для вас і для мене і є в мені щось таке, чого я ще не знаю. Через те, що Я дружу з собою і люблю себе, Я можу обережно і терпляче відкривати в собі джерело того, що змушує мене замислюватися і дізнаватися все більше і більше різних речей про себе. Я можу бачити, чути, відчувати, думати, говорити і діяти. Я маю все, щоб бути близьким з іншими людьми, щоб бути продуктивним, вносити зміст і порядок в світ речей та людей навколо мене. Я належу собі, і тому Я можу будувати та зміцнювати себе. Я – це Я, і моє Я значиме.

 

Учитель. Напевно, усі ми сьогодні ще не до кінця усвідомлюємо те, що діти виросли і стали вже зовсім дорослими. Що сьогодні вони востаннє сидять за учнівськими партами. Такі красиві. Справжні зірки, які спалахнули на життєвому небосхилі  в 1998 - 1999 рр.: Вітя, Юля, Христя, Таня, Андріанка, Роксоланка, Настя, Оксанка, Таня, Улянка, Таня, Даринка, Михайлик, Яринка, Інночка, Улянка, Іринка, Алінка, Оля і Соломійка.

11 разів цих зірочок проводжала весна на канікули, приносила їм оновлення, надію і красу, молодість, щастя і любов ... Але сьогодні весна проводжає їх на велику нескінченну дорогу, на дорогу під назвою ЖИТТЯ.

У цей час чомусь на думку спадают слова з відомої пісмні: «Ніби вчора, рідна мамо...». Так, ніби вчора йшли в 1 клас, а вже закінчили 11.

Дорогі батьки, спобуйте впізнати свої дітей за словами з листа- сповіді про ті відчуття, які переповнювали вашого сина чи доньку, коли вони йшли в 1 клас гімназії.

 

Психолог. ВПРАВА 4 Упізнай свою дитину (діти описують себе, а батьки відгадують своїх дітей) До гімназії я йшла з радістю (з тривогою,  з…) Я завжди себе почувала комфортно…. Коли отримувала у 1класі оцінку нижче 12балів, моя мама….. Пізніше у середній класах…. А у випускному класі…

Учитель. Дорогі мої діти, думаю, що погодитесь зі мною, що за сім років навчання в гімназії ми теж стали сім’єю. А тому також знаємо багато цікавого один про одного.

Психолог. ВПРАВА 5 Гра «Впізнай однокласника» і гра «Гарячий стілець» (один виходить за двері, інші загадують  когось з учнів та розповідають про цю людину від 3-ої особи «Ця людина….»

 

Учитель. Звичайно, що не можемо сьогодні на уроці не використати одну з улюблених форм роботи  - у групах. Пропонуємо зараз баткам і дітям обмінятися ролями  та описати один день зі свого життя.

 

Психолог. Вправа  (У групах)

                  - «Один день з життя дитини» ( для батьків)

                  -  «Одина день з життя батьків…» (для учнів)

 

Учитель. Я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі Ваші діти ніколи не промовлять слів із притчі, яку зараз почуєте.

 

Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і нервовий та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

Тату, можна в тебе щось спитати?

Звичайно, що сталося?

Тату, а яка в тебе зарплатня?

Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

150 гривень – суворо відповів батько.

Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.Ти можеш мені позичити 100 гривень?

Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав батько. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш.

 Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”. Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з нею, з тією  сотнею, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”. Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

- Ти не спиш, синку, - запитав батько.

- Ні, тату, - відповів хлопчик.

- Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся.

- Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім  заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

- Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

- Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик.

- Тату, тут рівно 150. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

 

Учитель. Дорогі діти, пам’ятайте, що батків ні купити, ні заслужити не можна. То ж бережіть своїх матерів, шануйте татів. Знайте, що ранню старість і хвороби приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання за своїх дітей. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі, яка гоїться дуже довго. Це передчасна сивина на батькових скронях.

Шановні батьки, не забувайте, що ці граціозні дівчатка та елегантні юнаки – діти. І хоч вони вищі від вас, але все одно хочуть уваги, підтримки і розуміння.

Звичайно, за 7 років спільного життя у гімназійній сім’ї у нас було багато різного, та все ж таки загальною атмосферою класу залишалися щирість, чесність, відкритість… За роки шкільні вам чимало вдалося пізнати.

Я хочу вам подякувати за те, що саме ви були моїми учнями, моїм класом. Знаєте, з нами, вчителями, відбувається цікава річ, дещо зворотня по відношенню до вас. Коли ви прийшли до 5 класу: малі, рухливі, безпосередні, я відчувала себе старшою, вашою мамою. Та ви росли, мужніли, ставали  красивими юнаками і дівчатами. Пройшло 7 років нашого спільного життя у школі, і тепер я відчуваю себе вже не вашою мамою,  а, правда, трохи старшим. Виходить парадокс: замість того щоб постарішати – я з вами помолодшала, проте я добре розумію, що це лише в душі, а шкода… Ще раз дякую за все.

- Дорогі мої діти, ви найкращі, тому заслуговуєте на найвищі нагороди. Пропоную спільними зусиллями винести подяку кожному з вас за незабутні миті шкільного життя.

 Психолог. Вправа «Подяка один одному»

Написати грамоту - подяку один одному  - по колу кожна дитина пише по одній думці, доки не повернеться грамота до свого власника (для учнів)….

- Шановні батьки, звертаюся також сьогодні і до Вас зі словами вдячності та кажу величезне людське «спасибі» за все, що ми разом пережили. Успіх людини, безумовно, заслуга її рідних з непомітними, на перший погляд, щоденними зусиллями, працею, терпінням і відповідальністю

Написати грамоти батькам…(від класного керівника – до початку заняття )

 

- Дорогі батьки, хочемо розповісти Вам ще одну цікаву притчу.

"Йде перехожий і бачить  – люди щось будують.

"Що ти робиш?"  – запитує він одного будівельника.

"Я укладаю цеглини", – відповідає той.

"А ти, що робиш?"  – запитує він другого.

"Я будую стіну",  – відповідає другий.

"А ти, що робиш?"  – запитує він третього.

"Я будую Храм", – відповів робітник.

   Коли ми будуємо "дім", у якому буде жити наша дитина, треба піклуватися про якості окремих цеглин і правильність їх укладки. Не треба забувати, що одночасно ми будуємо Храм його життя і долі. І від нас залежить, наскільки цей Храм буде наповнений світлом радості і важливими людськими цінностями".

Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним.

 

 - Дорогі діти, відпускаючи вас у самостійне плавання,  хочу, щоб ви пам’ятали: що принесете у цей світ, таким він і буде. Тож принесіть в нього ЩАСТЯ, ДОБРО, МУДРІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ.

 І знайте, що щастя – це не гроші, не влада, це – стан душі, шукати його треба в собі.

Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати  нікому того, що не бажаєш сам.

Мудрість – це не вказівки комусь, яким треба бути, а здатність змінюватись самому.

Справедливість – це уміння не оцінювати інших за своїми мірками.

 - Я вірю, що сьогодні особливий день, коли збуваются всі побажання. Тому зараз кожен з вас напише побажання для свого сусіда по парті на ось цих сердечках,  що означатиме, що думки ваші щирі, а, отже, обов’язково збудеться все те, що ви написали. Ці сердечка ми прикріпимо до  символічного дерева життя й любові нашого класу.

 

Психолог. Вправа «Дерево життя» – побажання один одному…

      Шановні батьки, ваші діти – ваші квіти. На цьому яблуневому цвіту одним словом запишіть побажання для своєї дитини. Ми також прикрасимо наше дерево .

     Погляньте, яка краса. Щиро вірю, що через років 5 чи 10 все написане стане реальністю.

 - Дорогі діти! Ви стали частинкою мого життя. Я завжди буду пам’ятати вас і чекатиму зустрічей з вами.

Волею долі склалося так, що треба прощатися з вами назавжди. Ідіть у доросле життя! Несіть своє світло, несіть свою правду!

Благословляю  вас на щасливу дорогу.

Я запалюю свічку надії,

 Щоб збувалися всі ваші мрії!

 Я запалюю свічку чекання,

 Щоб зустріли ви справжнє кохання!

 Я запалюю свічку терпіння,

 Щоб з роками приходили вміння,

 Щоб краса й почуття не згасали

 Й один одного ви пам’ятали!

Підніміться діти і підійдіть сюди. Візьміться за руки міцно - міцно: це ваша дружба така міцна. Нехай вона буде завжди такою!

Підніміть руки високо-високо: це ваші мрії. Нехай вони завжди здійснюються! І нехай ваше майбутнє буде таким зірковим та блискучим, як цей срібний дощ шкільного дзвінка. (дзвоник)

Доброї долі Вам, щасливої дороги!

Пісня «Однокласники».