Краса червневого ранку

                                        Краса червневого ранку

       Ранкова прохолода приємно лоскоче босі ноги, омиває їх росою, що надає організму бадьорості, свіжості, емоційності. Краплинки роси виблискують на сонечку, мов загадкові смарагди. Усе таке свіже, приємне та загадкове. Лагідні промінчики сонця лоскочуть щічки, веселі й жваві сонячні зайчики бадьоро стрибають по листочках дерев, червонобоких яблук, вишень, прозорих краплинках роси на зеленій травичці. Природа гостинно зустрічає червневий ранок, такий щедрий на красу, гармонію, свіжість, радісні й приємні емоції та чудові аромати фруктів, ягід, ранкової свіжості…

       Ось сонячний промінчик зупинився на білосніжних оригінальних пелюсточках ромашки,  польової красуні. Вона весело підморгнула жовтеньким очком, прикрила його зеленим листочком від яскравого сонечка, соромязливо опустила голівку…

        Зранку повітря було не гарячим, а теплим, ніжним, приємним: воно щедро дарувало ранкову прохолоду природі, людям, усьому оточуючому світові.

        Несподівано зацвірінькали веселі й невгамовні хлопчики-горобчики, які примостилися на найнижчій гілці вишеньки,  знайшовши собі смачну поживу. Вони були такими швидкими, що за кілька хвилин на вишеньці рясно висіли самі тільки біленькі вишневі кісточки. Раптом піднявся прудкий вітерець, щосили розхитав гілля дерев, пагінці квітів та шовкової травиці й несподівано закрутився в шаленому танку.

        Який чудовий червневий ранок! Здається, такого дива не бачила ніколи. Зміни в природі, якою б вона не була, літньою чи осінньою, відбуваються систематично, приносять разом із собою щось нове, цікаве, неповторне й просто незабутнє. Як важливо все це бачити, спостерігати, закарбувати в памяті, щоб у слушну хвилину відновити й переконатися в тому, що природа наша – прекрасна й неповторна! Потрібно вміти спостерігати, бачити  красу навколо, берегти її, цінувати  завжди, не зважаючи на настрій, пору року, ранок чи вечір…

        Людина – частина природи, яка вміє мислити, бачити, порівнювати, робити висновки, а головне – берегти… Берегти все, що є навколо: те, що  любимо, плекаємо, вирощуємо, цінуємо, чим живемо, що є частиною нашого буття. Красу й неповторність природи рідного краю повинні бачити й цінувати не тільки ми, а й наступні покоління, наші діти, внуки й правнуки. Згодом передавати почуття краси своїм нащадкам, щоб не розірвалася, а зміцніла   наступність поколінь.