Курсова робота «ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ»

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Центр спорту для дітей, юнацтва та молоді «Олімп»

Криворізької міської ради

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

«ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ»

 

 

Виконала:

Селюта Неоніла Василівна,

директора комунального позашкільного

навчального закладу «Центр

спорту для дітей, юнацтва та

молоді «Олімп» Криворізької

міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг - 2020

ЗМІСТ

 

ТЕМА: «ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ»

 

ВСТУП...........................................................................................3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ………………………...6

РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ (із досвіду роботи)……………………..…13

ВИСНОВКИ………………………………………………………….22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………....23

ВСТУП

Актуальність. Сучасний етап розвитку освітньої галузі передбачає доцільність ефективнішого використання виховного потенціалу навчальних закладів, спрямованого на розв’язання проблеми організації вільного часу дітей та учнівської молоді, задоволення їхніх потреб в особистісному розвитку, самореалізації, професійному самовизначенні. Особливу роль у розв’язанні зазначених проблем відіграє позашкільна освіта, як соціальний інститут виховання й розвитку дітей та учнівської молоді – невід’ємної частини навчально-виховного простору, що сприяє формуванню особистості, розкриттю її творчого потенціалу; вихованню соціально значущих якостей і моральних орієнтирів. Формування єдиного європейського освітнього простору передбачає зміну підходів до завдань навчання, виховання та розвитку підростаючого покоління, здатного до активного реагування на зміни в життєвій діяльності. Освіта в інтересах збалансованого розвитку враховує пов’язані між собою екологічні, економічні та соціальні проблеми; сприяє зміні поглядів; забезпечує розвиток критичного мислення та використання особистісного потенціалу; розширює можливості для розроблення нових підходів до розв’язання проблем. На підставі вищезазначеного, суспільно важливим є створення в позашкільних навчальних закладах навчально-виховного простору, сприятливого для гармонійного розвитку особистості, подальший розвиток якого визначають соціальні, організаційно-технологічні, психолого-педагогічні чинники.

Новизна і практична значущість. Соціальний попит на освіту, якому властиві практична спрямованість і широкі можливості для творчої самореалізації особистості, потребує оптимізації навчально-виховної роботи в позашкільних навчальних закладах. Реалізація такого завдання можлива за умови дотримання вимог якості освіти, детермінованої сучасними інтеграційними процесами; побудови навчально-виховного процесу на принципах соціалізації та гуманізації; удосконалення методико-педагогічних засад; єдності навчальних, виховних, розвивальних цілей і завдань.

Теоретична значущість. Аналіз наукових досліджень свідчить про те, що основна роль у формуванні освітнього простору належить позашкільним навчальним закладам. Це, насамперед, зумовлено тим, що за своєю сутністю освітнє середовище позашкільного навчального закладу є розвивальним. Його практична і творча спрямованість, за словами В. Вербицького, стимулює особистість до гармонійного розвитку, оволодіння творчими навичками, забезпечує формування її базових компетентностей, сприяє самовизначенню в подальшій професійній діяльності. Це підсилює соціально-освітнє значення позашкільних навчальних закладів, у основу діяльності яких покладено принципи гуманізму, демократизму, єдності загальнолюдських і національних цінностей, безперервності, наступності, багатоукладності й варіативності, добровільності, доступності та практичного спрямування.

Проблема розробки освітніх стратегій щодо соціалізації особистості громадянського суспільства викликана соціально-економічними умовами, які переживає Україна зараз та необхідністю вирішення важливих завдань у реформуванні змісту вітчизняної освіти. Зокрема мова йдеться про нові освітні стандарти, нові педагогічні технології, які кардинально змінюють зміст освіти. Адже інтеграція у світовий та європейський освітній простір вимагає від України трансформаційних зрушень не тільки у технологічному аспекті, а й у вихованні соціально компетентної особистості. Окрім того, концепція переходу України до сталого розвитку потребує виховання відповідальної, толерантної, духовно-зрілої особистості, яка здатна самостверджуватися на засадах цінностей демократичного громадянського суспільства.

Мета нашої роботи – визначити формування соціальних компетентностей вихованців та успішну їх реалізацію в соціумі, розкрити досвід роботи закладу з зазначеної теми.

Мета роботи визначила постановку і послідовне вирішення низки завдань:

• Вивчити педагогічний та методичний матеріал з обраної теми
• Розкрити сутність понять «соціалізація» і «соціальна компетентність» в сучасній педагогіці;
• З'ясувати чинники, що лежать в основі успішної навчальної діяльності вихованців;
• розкрити педагогічні прийоми ситуації успіху.
• Проаналізувати результати дослідницької роботи і зробити загальні висновки

Об'єктом нашого дослідження – є організація навчально-виховного процесу для педагогічних  працівників закладу.

Предметом даного дослідження є особливості формування соціальної компетентності вихованців та їх успішної самореалізації в соціумі

При написанні роботи застосовувалися такі методи дослідження: аналіз теоретичної наукової літератури, педагогічне спостереження і узагальнення результатів дослідження.

Демократичні перетворення в Україні обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні завдання навчальних закладів – виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства. Сучасна демократія вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов'язків, себе, як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни. Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість; активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм тощо.

Метою освіти, - зазначено у Законі України «Про освіту», - є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору''.

Такі глобальні завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки. Цей складний та багатофакторний процес досліджували та аналізували такі відомі вітчизняні і закордонні вчені як: А.Адлер, І.Д.Бех, М.Р.Бітянова, А.А.Бодалев, Л.І.Божович, Д.Джеймс, М.І.Монахов, Л.В.Сохань, О.В.Сухомлинська,  М.М.Рубінштейн,  К.Роджерс,  Й.Г.Фіхте.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ

Програма обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» спрямована на удосконалення системи виховання соціально компетентної особистості, що в повній мірі відповідає державній освітній політиці і забезпечує, таким чином, становлення зрілого громадянського суспільства в Україні.

У запропонованому проекті термін «соціалізація» визначається як накопичення людиною соціального досвіду та відтворення його у власній життєдіяльності. Процес соціалізації характеризується такими ознаками як періодичність та динамічність протікання. Найбільш важливим періодом соціалізації є дошкільний та шкільний вік, коли дитина не лише набуває знання, формує власний світогляд, але і отримує навички самоконтролю, взаємодії з колективом, уміння вирішувати складні життєві ситуації. Саме у навчально-виховному процесі відбувається розвиток усіх складових самовдосконалення особистості, у першу чергу, потреби у самоствердженні та самореалізації, що є невід’ємною частиною соціального становлення сучасної людини. Сила, яка об’єднує педагогічний колектив, яка допомогає переорієнтуватися на новий підхід в організації навчально-виховного процесу, суть якого зводиться до створення умов для розвитку, саморозвитку та самореалізації особистості із відповідними компетентностями – є організація роботи над науково-методичною проблемою. Це вимагає нових підходів до організації навчально-виховного процесу, основною одиницею якого є заняття гуртка. Адже змінюється функція заняття, мета заняття, а, відповідно, і форма проведення. І тут без впровадження ідей науки, ППД просто не обійтись, бо це важлива умова розвитку освіти. Для ефективного розв’язання педагогічної проблеми у закладі  ретельно спланувана робота над науково методичним проектом «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства», саме:

-створено «банк інформації» з питань соціалізації, розвитку соціальних компетенцій вихованців

-озроблено рекомендації, спрямовані на самоосвіту, створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогічних працівників у процесі роботи над проектом

-розроблено програму комплексного моніторингу соціальної компетентності вихованців для аналізу та розробки науково обґрунтованих рекомендацій

-визначена і затверджена методична проблема закладу «Формування соціальних компетентностей вихованців, як умова успішної самореалізації особистості в соціумі».

Саме організація роботи над науково-методичним проектом – найважливіший шлях трансформації педагогічної ідеї в практику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В закладі працює 17 педагогів, всі мають на сьогоднішній день вищу освіту. Серед них 7 чол. 44%, - мають вищу спеціальну освіту, 8 чол. 50% вищц педагогічну освіту, 1- вищу освіту 6%.

ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В Центрі працює 17 гуртків за напрямками: карате, естетична гімнастика, загальна фізична підготовка, армспорт, гирьовий спорт, фітнес-аеробіка, футбол, дитяча йога, спорт+хіп-хоп, боді-балет, в яких займається 720 вихованців різних вікових категорій

Проведення моніторингових досліджень, глибокий аналіз результативності, трансформації педагогічної ідеї в практику – суттєво змінило навчально-виховний процес в закладі, саме обличчя закладу, систему знань, переконань, ціннісних орієнтирів, особистісних якостей вихованця. І як результат, на кінець 2015-2016 року збережено 88,7% колективу   вихованців.

Сьогодні ми знаходимося на шляху створення такої позашкільної освіти, де вихованець повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. У 2015-2016 н.р в Центрі отримали свідоцтво про позашкільну освіту 26 вихованців, більше, ніж за минулі роки. В 2016 році в закладі відкрито 15 груп вищого рівня, у 2012 їх було 8 – звідси і високий рейтинг результативності гуртків.

ДИНАМІКА

ГРУП ВИЩОГО РІВНЯ ГУРТКІВ ЦСДЮМ  “ ОЛІМП ”

Результативність гуртків

 

 

 

 

 

 

 

ДИНАМІКА
РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ ГУРТКІВ ЦСДЮМ “ОЛІМП”

Я переконана, що тільки тоді, коли всі ланки працюють на очікуваний результат, коли простежується системність у роботі педколективу, можна досягти - створення моделі такого освітнього простору, який би сприяв розвитку соціальної  особистості, її здатності  до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми сучасного сьогодення.

В закладі розроблена і працює «Модель успіху вихованця ЦСДЮМ «Олімп»

Ця модель успішно розроблена на досвіді педагогічного колективу нашого закладу. “ Успіх – це постійне здійснення  мрій”. Успіх – це не тільки результат, але й процес руху шляхом його досягнення.

ЗДОРОВ’Я - це самоочевидний компонент успіху. Без здоров’я всі інші складові просто не мають сенсу. Необхідно вчити дітей бути здоровими душею і тілом, розкривати цінність здоров’я, як найбільше людське надбання.

МОДЕЛЬ
УСПІХУ ВИХОВАНЦЯ ЦСДЮМ «ОЛІМП»

 

МИР ДУШІ Тільки живучи в гармонії з власними вищими цінностями і внутрішніми переконаннями, можна досягти миру в душі. Внутрішній спокій — це свобода від негативних емоцій і деструктивних думок. Це наше природне. Всі ми прагнемо до внутрішнього спокою.

ЗНАННЯ. Підіймають вихованця на вищий рівень усвідомленості, підвищують впевненість у собі. Щоб стати сильнішим та долати життєві перешкоди, треба дружити зі спортом, адже він дисциплінує та виховує дух переможця. До того ж, вкрай важливо мати гарну освіту.  Здоров’я та знання – це гарантований шлях до успіху.

УМІННЯ І НАВИЧКИ. Крім знань, необхідними компонентами діяльності є уміння та навички. Уміння та навички поділяються на кілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні і практичні. Спортивний вид діяльності цілком побудований на ґрунті рухових умінь та навичок.

ВИТРИВАЛІСТЬ. Розвиток високої спортивної майстерності у будь-якому виді спортивної діяльності пов'язаний з рівнем розвитку рухових здібностей (сили, швидкості, витривалості) і ефективністю їх взаємодії. А високий рівень працездатності, спортивної майстерності досягається на базі розвитку спеціальної витривалості.

МАЙСТЕРНІСТЬ. На шляху до великих перемог головне – це перемогти себе. Треба не лише мріяти про успіх, а й впевнено крокувати до нього, натхненно та старанно працюючи щодня.

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ. Це усвідомлення того, що діти стають тим, ким хочуть стати. Це усвідомлення того, що ви прагнете до свого «ідеального Я».

Успіх це – розвиток сили і здібностей, за допомогою яких людина досягає бажаних етапів у своєму житті, реалізовує відповідним чином свою енергію й зусилля, а також знання та здібності.

РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВИХОВАНЦІВ, ЯК УМОВА УСПІШНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ (із досвіду роботи)

Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток соціальної компетенції особистості, здатної до життєвої творчості та самореалізації у нових соціальних умовах. Якщо говорити про дитину, то їй сьогодні потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації в соціумі, який швидко змінюється в сучасному світі. Раніше, традиційною метою освіти було оволодіння системою знань, основами наук. Але  пам’ять дітей перевантажувалась чисельними фактами, поняттями, іменами, датами. Знання не завжди віддзеркалюються в діях. Наукою доведено, що для життєвого успіху необхідні не самі знання, а вміння їх застосувати відповідно до конкретної життєвої ситуації. Дослідження, проведені психологами Гарвардського університету, показали, що успіх на 85% залежить від особистісних якостей, правильного вибору лінії поведінки, і лише на 15% визначається наявними знаннями. Таким чином, необхідно змістити акценти в освіті на формування соціальної компетентності дитини, яка базується на таких особистісних утвореннях, як мотивація досягнення, довільність, позитивне ставлення до себе, висока самооцінка, здатність до самореалізації. З цією метою в закладі розроблена програма «Формування соціальних компетентностей вихованців, як умова успішної самореалізації особистості в соціумі».

Основні пріоритети програми:

 -визначення показників, що характеризують соціальний розвиток особистості різних вікових категорій;

 -розробка діагностичних матеріалів для процесу соціалізації вихованців;

 -моніторинг якості навчання та соціальної компетентності вихованців;

 -запровадження педагогічних стратегій соціалізації особистості;

 -використання інноваційних технологій навчання з метою стимулювання самоосвіти, самовдосконалення та посилення соціальної компетентності вихованців;

 -впровадження інформаційних технологій;

 -формування позитивної мотивації навчання та вибору майбутньої професії;

-допомога учням в оволодінні стратегією життєвого проектування та самореалізації особистості;

 -зміцнення фізичного, психічного та психологічного здоров’я молоді, запровадження здоров’язберігаючих технологій освітнього процесу;

 -підготовка педагогічних кадрів до використання інноваційних

освітніх технологій та реалізації завдань програми;

Мета програми:

 Виховання демократичної людини, яка вміє робити свідомий вибір, приймати правильні рішення, брати на себе відповідальність, безконфліктно співіснувати, успішно самореалізовувітися.

Від реалізації нашої програми ми очікуємо:

- зуміють адекватно відтворювати навколишній світ;

- будуть мати високий рівень фізичного розвитку;

- сформулюють в собі загальнолюдські якості для представників різних професій;

- отримання досить високого рівеня знань для продовження навчання у вищій школі;

- опанують здоров’язберегаючими цінностями та вміло використають їх у різних видах та сферах своєїї діяльності;

- зможуть орієнтуватися в інформаційному потоці;

- свої спортивні задатки розвинуть у відповідні здібності;

- стануть самовдосконалими.

Змістовне наповнення Програми являє собою проекцію основних положень щодо розвитку соціальної компетентності особистості.

Навчальні, розвивальні й виховні цілі нашої програми полягають в планомірному, поступовому формуванні у вихованця здатності приймати рішення відносно себе і прагнути розуміння власних почуттів. Дитина повинна уміти блокувати неприємні почуття і власну невпевненість, знати як досягати мети найефективнішим чином, правильно розуміти бажання, очікування й вимоги інших людей; розуміти, як з урахуванням окремих обставин і часу поводитися; усвідомлювати, що соціальна компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов'язків інших.

Соціальна компетентність-це багатогранна характеристика особистості, яка своєю компонентністю охоплює всю множину та глибину функціонування особистості в соціумі. Оскільки особистість - істота соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із соціальним середовищем, так і самопочуття та самосприйняття особистості в мінливому соціумі. При цьому соціальна компетентність передбачає як достатній рівень вміння будувати партнерські стосунки, так і достатній рівень комфортності, аби не йти врозріз з вимогами суспільства.

Формування соціальної компетентності дитини базується на таких особистісних утвореннях як: мотивація досягнення, довільність, позитивне ставлення до себе, висока самооцінка, здатність до самореалізації.

Ефективність соціалізації вихованців у навчально-виховній діяльності закладу зростає за умов педагогізації середовища, взаємодії з громадськістю, створення позитивного іміджу закладу.

Впровадження програми ми розпочали з того, що зробили аналіз наукової літератури, визначили освітні стратегії соціалізації особистості у навчально-виховному процесі. Відбрали пакет методів та методик діагностики соціального портрету вихованців різних вікових груп.

Створили «банк інформації» відповідно до теми та завдань програми.

Другим кроком нашої діяльності стала підготовка педагогів закладу до запровадження основних ідей програми через удосконалення системи самоосвіти. Розробили рекомендації, спрямовані на самоосвіту, створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогічних працівників.

СКЛАДОВІ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До самоосвіти педагогічних працівників ми підійшли диференційовано. Особливу увагу приділили молодим спеціалістам

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ

ПРАЦІВНИКІВ

 

Під час проведення місячника педагогічної майстерності ми розробили теми для самоосвітньої діяльності керівників гуртків, а саме:

«Роль педагога у розвитку соціальної зрілості вихованців».

«Педагогічний вплив на розвиток соціальної компетентності особистості».

« Педагогічні умови успішної соціалізації вихованців».

«Фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної зрілості особистості».

«Особливості взаємодії вихованця та керівника гуртка у процесі соціалізації особистості».

«Соціальна компетентність особистості в сучасному життєвому вимірі».

«Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості».

«Нові підходи до розвитку громадянської активності вихованців».

«Виховання соціальної зрілості вихованця, як визначального фактора життєвого успіху людини»

«Формування активної життєвої позиції особистості,  як важливої умови громадянської зрілості»

«Розвиток життєтворчих навичок, як основи життєвої компетентності людини».

«Створення гуманістичного освітнього  середовища гуртка, як чинник успішної  соціалізаціїї вихованців».

«Методи та прийоми створення ситуації успіху, як напрямок

соціалізації особистості».

«Виховання Людини-Патріота, як пріоритетна складова процесу соціалізації особистості».

«Психологічний комфорт у навчанні, як умова ефективної соціалізації учнів».

«Залежність успішності учнів від вибору моделей, методів, технологій».

«Педагогічне проектування процесу соціалізації вихованців різних вікових груп».

При підведенні підсумків місячника кращі роботи зайняли своє місце в «методичній скарбничці» Центру.

У системі самоосвіти педагогічних працівників особлива увага приділяється поняттям «соціалізація» та «соціальна компетентність».

Педагогічна компетентність – це сукупність особистісних рис, знань, умінь, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності, її результатів, самопізнання та саморозвиток, здатність педагога до професійного та особистісного зростання, а також розвитку кожного вихованця, до самоосвіти й самостійного розв’язання пізнавальних проблем.

Бути компетентним – означає:

- уміти мобілізувати в певній ситуації знання та досвід;

- мати систему компетентностей;

- інтегрувати й розв’язувати різні навчально-виховні та педагогічні завдання.

МОДЕЛЬ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЦСДЮМ «ОЛІМП»

 

Особистості зростають лише у творчості. Ми вчимося жити самі та навчаємо жити дітей.

ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ

КОМПЕТЕНЦІЇ

Суб'єктами спільної діяльності у процесі соціалізації особистості є вихованці, керівники гуртків, батьки, громадськість.

Важливе значення у реалізації програми відіграють фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної компетентності вихованця. Серед них:

- розвинене освітнє середовище Центру спорту.

- спрямованість на формування соціальної компетентності рховного процесу.

- традиції Центру.

- доцільне і оптимальне використання інформаційно-комунікаційних та інших інноваційних технологій.

На педагогічних радах обговорені такі питання:

-Роль педагога в розвитку соціальної зрілості вихованців.

-Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості.

-Нові підходи до розвитку громадянської активності вихованців.

-Розвиток соціальної компетентності особистості в умовах інноваційних освітніх змін.

На методичному об’єднанні керівників гуртків розглянуті питання:

-Особливості соціалізації особистості в умовах євроінтеграції сучасної освіти.

-Становлення особистості в сучасному громадянському суспільстві.

-Педагогічний вплив на розвиток соціальної компетентності особистості.

-Фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної зрілості особистості.

-Особливості взаємодії керівника гуртка та вихованця у процесі соціалізації особистості.

-Педагогічні умови успішної соціалізації вихованців.

Методичною радою Центру спорту розроблені схеми процесу соціалізації освітнього простору закладу та розвиток соціальної компетентності вихованців.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 Зазначаю, що рівень соціальної компетентності особистості визначає успішність процесів самореалізації, соціального становлення, впливає на формування її життєвого сценарію, на рівень професійності, вказує на ступінь успішності, самоефективності, впевненості та наявності лідерських навичок.

Я вважаю, успішне впровадження інноваційних педагогічних технологій розвитку соціальних компетенцій вихованців, зростання прагнення до самовдосконалення, самоосвіти та самореалізації, включення в систему науково-дослідної роботи, накопичення передового педагогічного досвіду, який може бути запровадженим у масову практику забезпечить можливість ефективно реалізувати основні принципи виховання соціально компетентної особистості та збагатити навчально-виховний процес новими формами та методами виховної роботи на засадах інноваційної педагогіки та психології.

Мій педагогічний досвід показує, що завдання, визначені основними державними освітянськими документами щодо удосконалення управління навчальним закладом, неможливо реалізувати без трансформації ідей науки та упровадження інноваційних технологій навчання та виховання. У зв’язку з цим першочергового значення набуває проблема створення такого педагогічного колективу, де сприятливий психологічний мікроклімат, де панує атмосфера творчості та відповідальності, де здатні адаптуватися до змін, де завжди вчаться новому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев М.В. Ключевые компетенции в педагогической литературе // Педагогические технологии. – 2000. – № 3. – С. 3–17.

2. Жерносек І.П. Науково-методична робота в навчальних закладах системи загальної середньої освіти. – К.: Інститут педагогіки АПН України, КОІПОПК, 2000, - 122 с.

3. Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі. – Х.:Вид. Гурпа “Основа”, 2006. – 128 с. – (Бібліотека журналу “Управління школою”; Вип.. 9 (45)).

4. Життєва компетентність особистості / за ред. Л. В. Сохань та ін.- К., 2003

5.Єрмаков І Феномен компетентнісно спрямованої освіти // Школа. Інформаційно-методичний журнал. – 2006.– № 12. – С. 5-7.

6.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний посібник. / Авт. – уклад.: О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: АПН, 2002. – 136 с.

7.Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.

8.Козлова О.Г. Сутнісні складові інноваційної діяльності вчителя. – Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД, 1999. – 92 с.

9.Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие, реализация. – М., 2002. – 270 с.

10.Савченко М. В До проблеми формування основ життєвої компетентності у дітей старшого дошкільного віку // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. / Гол. ред. Мартинюк М.Т. – Умань, 2007. – Частина 2. – С. 185-191.

11.Система педагогічної освіти та педагогічні інновації. Аналітичне дослідження: [проект пр ООН, МФ “Відродження”] / В. Олійник (керівник проекту), Я. Болюбаш, Л. Даниленко, В. Довбищенко, І. Єрмаков, С. Клепко; за ред. П. Згаги. – Полтава – Київ: ПОІППО, 2003. – С. 64-77.

11.Хуторской А.В. Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы образования // Народное образование. – 2003. – № 2. – С. 58–

12.Ящук І.П. Формування життєвої компетентності особистості старшокласників загальноосвітніх шкіл України: Дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2001. – 215 с.