Лекція 1. Сутність, поняття та функції страхування

ЧОРТКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 1.

 

 

Предмет «Страхові послуги»

Тема«Сутність, поняття та функції страхування»

ІІІ  

Спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»,

Галузь знань 07 Управління та адміністрування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чортків

ТЕМА 1. Сутність, принципи і класифікація страхування

Лекція 1. Сутність, поняття та функції страхування (2 год)

Мета вивчення:

•          Знати поняття, сутність та форми страхування, принципи страхування;
•          засвоїти основні функції страхування;
•          виховувати професійні якості майбутнього фахівця;
•          розвивати зацікавленість до вивчення дисципліни.

Тип заняття. Лекція

Забезпечення заняття: Наочні посібники, роздатковий матеріал, таблиці.

Міжпредметні зв’язки: «Гроші та кредит», «Фінанси».

Предмет: Страхові послуги, які пропонують страхові компанії фізичним та юридичним особам. Система відносин між сторонами страхової угоди з приводу купівлі-продажу страхових послуг.

Знати: терміни та поняття.

Вміти: самостійно, логічно й послідовно висловлювати свої економічні переконання, здійснювати самоконтроль та критично оцінювати власні знання і навички.

Місце проведення: аудиторія.

Хід заняття

 

І. Організаційний момент: Повідомлення теми, мети заняття.

Перевірка готовності студентів до заняття та їх присутність.

ІІ. Актуалізація опорних знань.  Мета дисципліни «Страхові послуги» є система відносин між сторонами страхової угоди з приводу купівлі-продажу страхових послуг.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності студентів.                                                                                                           IV. Перевірка домашнього завдання. Використовуючи міжпредметні зв’язки, пригадати поняття та сутність страхування та страхової компанії..                                                                                                                          

V. Засвоєння нових знань.

Питання для вивчення:

1. Поняття і сутність страхування.

2. Форми страхування.

3. Функції страхування.

4. Основні принципи страхування.

5. Роль страхування в розвитку економіки.

6. Основні терміни в страхуванні

Ключові поняття та терміни:

• Страхування • страхувальник • страховик • застрахована особа • обов’язкове страхування • добровільне страхування •

 

1. Поняття і сутність страхування.

У сучасних економічних умовах, відбувається переосмислення в системі захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних витрат, до яких можуть призвести непередбачувані страхові випадки(стихійні лиха, нещасні випадки, фінансові ризики при отриманні кредитів тощо). Таким чином, через систему страхування держава забезпечує захист населення в результаті настання страхових випадків, а також забезпечує ефективний захист підприємницької діяльності.

Страхування та ринок страхових послуг є принципово важливими для соціально-економічного та інвестиційного розвитку, як національного ринку, так і на міжнародному рівні.

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (внесків, страхових премій).

Отже, страхування - це система економічних відносин, які виникають між двома сторонами - страховиком і страхувальником - щодо забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових платежів (премій) до спеціально створених для цього цільових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків (у разі настання обумовлених страхових випадків).

 

Сутність страхування полягає в розподілі збитку між усіма ділянками страхування. Таким чином, страхування – елемент виробничих відносин. Воно пов’язано з відшкодуванням матеріальних втрат, що є основою для безперервності і безперебійності процесу відтворення.

Суб'єкти страхування - особи, що беруть участь у страхуванні. Основними суб'єктами є страховик і страхувальник.

Страхувальник (у практиці міжнародного страхування - полісовласник) - це юридичні особи і дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування чи такі, що є страхувальниками відповідно до законів України.

Страховик (андерайтер) - це юридична особа, створена для здійснення страхової діяльності, яка отримала ліцензію на здійснення цієї діяльності. В Україні страховики можуть створюватися у формі акціонерних, повних, командитних товариств чи товариств з додатковою відповідальністю. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, що створені і діють на підставі Закону України "Про страхування".

Крім того, у страхуванні можуть брати участь:

- застрахована особа - фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхової відповідальності в особистому страхуванні. Вона може бути одночасно і страхувальником. Згідно Закону України "Про страхування" будь-яка особа, крім батьків, опікунів і попечителів, що страхують дітей, не може застрахувати життя іншої особи без її письмової згоди;

- вигодоздобувач- особа, якій за умовами договору страхування буде виплачено страхове відшкодування при настанні страхового випадку;

- перестрахувальник - страховик, що передає перестраховику вартість окремих об'єктів у перестрахування.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать діючому законодавству України і пов'язані:

– з життям, здоров'ям , працездатністю страхувальника чи застрахованої особи;

– з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

– з відшкодуванням страхувальником заподіяного їм збитку третій фізичній особі чи її майну, а також збитку, заподіяного юридичній особі.

 

 

2. Форми страхування

 

1. За формою власності страховика виділяють:

– державне страхування - в якості (як захисник) страховика виступає держава в особі спеціально уповноважених на це організацій. У коло інтересів держави входить його монополія на проведення будь-яких чи окремих видів страхування (визначених законом про статут страхової діяльності);

– акціонерне страхування - недержавна організаційна форма, у якості страховика виступає приватний капітал у виді акціонерного товариства;

– взаємне страхування - недержавна організаційна форма, домовленість між фізичними чи юридичними особами про відшкодування один одному збитків у визначених частках відповідно до прийнятих умов (загальне взаємне страхування).

Товариство взаємного страхування виступає як об'єднання фізичних чи юридичних осіб, створене на основі добровільної угоди між ними для страхового захисту своїх майнових інтересів. Товариство взаємного страхування є юридичною особою і відповідає за своїми обов'язками усім своїм майном. Кожен страхувальник є членом-пайовиком суспільства взаємного страхування. Мінімальна кількість членів-пайовиків визначається статутом суспільства. В даний час в Україні відсутня правова база для діяльності товариств взаємного страхування. За кордоном товариства взаємного страхування є великими господарськими суб'єктами регіонального, національного і міжнародного страхового ринку.

2. За формою організаціїможе здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах.

•                 Обов'язкове страхуванняґрунтується на принципах обов’язковості, здійснюється в силу закону. Ініціатором обов'язкового страхування є держава, що у формі закону зобов'язує юридичних і фізичних осіб вносити кошти, коли страховий захист тих чи інших об'єктів пов'язаний з інтересами не тільки окремих страхувальників, але і всього суспільства. Обов'язкову форму страхування відрізняють наступні ознаки:

1) Обов'язкове страхування встановлюється законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі.

2) Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, начислення страхових платежів та їх стягування у встановлений термін.

3) Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві підлягаючого страхуванню об'єкта. Дане майно автоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано, а страхувальнику пред'явлені до сплати страхові внески. Так, наприклад, чинне законодавство встановлює, що будівлі, що належать громадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення на постійне місце і взведення даху.

4) Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду, поки страхувальник користається застрахованим майном. Тільки безхазяйне і старе майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника страхування не призупиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

В Україні Законом передбачене здійснення таких видів обов'язкового страхування:(сам ост)

– медичне страхування;

– індивідуальне страхування від нещасних випадків на транспорті;

– страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

– страхування відповідальності повітряного перевізника і виконання повітряних робіт з відшкодуванням збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажам;

– страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

– страхування авіаційних судів;

– обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах;

– страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за збиток, котрий може бути нанесений унаслідок ядерного інциденту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) та ін.

Витрати по обов'язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг.

 

Добровільне страхування здійснюється на основі добровільного договору між страхувальником і страховиком, в якому обумовлюються порядок і умови страхування, обов'язки сторін. Ініціатором добровільного страхування виступають господарчі суб'єкти, фізичні і юридичні особи.

Нормативну базу для організації і проведення добровільного страхування створює страхове законодавство. Виходячи з законодавчої бази, формуються умови та правила окремих видів добровільного страхування. Ці правила й умови, що розроблюються страховиком, підлягають обов'язковому ліцензуванню з боку органа державного страхового нагляду. Факт набуття договору страхування може засвідчуватись наданим страховиком страхувальнику страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом) з додатком правил страхування.

Добровільне страхування має, як правило, заздалегідь обговорений визначений термін страхування. Початок і закінчення терміну страхування вказується в договорі з особливою точністю, тому що страховик несе страхову відповідальність тільки в період страхування. Договір страхування обов'язково укладається в письмовій формі.

Законом України "Про страхування" передбачено більше 20 видів добровільного страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) страхування сільськогосподарської продукції;

 

3. Функції страхування

 

Сутність страхування проявляється в його функціях:

1. Ризикова- є головною, бо саме вона пов’язана з основним призначенням страхування, що проявляється в захисті від ризиків, та відшкодуванні пов’язаних з ними витрат. Полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику оскільки страховий ризик безпосередньо пов'язаний із наданням грошової допомоги постраждалим господарствам та громадянам.

У майновому страхуванні не тільки розв'язується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але і створюються умови для матеріального відшкодування частини чи повної вартості постраждалого майна.

2. Фінансова - формування страхового фонду як плати за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань.

3. Розподільна - розподіл ризику і перерозподіл ресурсів компенсації витрат між учасниками страхових відносин.

4. Попереджувальна- полягає в тому, що страхова компанія зацікавлена попередити настання ризику, вжити заходи щодо його запобігання, тому за рахунок частини засобів страхового фонду фінансуються заходи щодо зменшення страхового ризику. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування їх задля недопущення або зменшення наслідків страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об'єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

5. Ощадна - заощадження доходів на дожиття в особистому страхуванні. Функція пов’язана з заощадженням грошових сум за допомогою страхування.Вона проявляється, в основному, при довгостроковому страхуванні життя, де відбувається накопичування грошей.

наприклад при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасного випадку або при завершенні терміну дії договору.

6. Контрольна - здійснення контролю за цільовим формуванням і використанням страхового фонду.Випливає з вищеперерахованих специфічних функцій страхування і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за вірним проведенням страхових операцій.

4. Основні принципи страхування.

 

Страхування ґрунтується на певних принципах, знання яких необхідне для всіх учасників страхування. До них відносяться наступні:

1. Принцип конкурентності – проявляється в тому, що держава як страхувальникам, так і страховикам гарантує вільний вибір видів страхування (за винятком обов’язкового) та рівні можливості у здійсненні страхової діяльності.

2. Майновий інтерес пов’язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об’єктів, у які вкладені кошти, та життя і здоров’я людини при настанні несприятливих подій або нещасних випадків.

Основні риси майнового інтересу:

повинен піддаватися фінансовій оцінці;

повинен виникати на законних підставах;

особа, яка, уклавши договір страхування, учинила кримінальний злочин, не може одержати від страхування вигоду.

 

 

Морське страхування (гральна політика) акт

3. Принцип найвищої довіри сторін полягає в тому, що на стадії укладення договору страхування страховик нічого не знає про об’єкт страхування, а клієнт (майбутній страхувальник) повинен викласти всі суттєві обставини про об’єкт страхування, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки стосовно ступеня ризику, надати інформацію про попередні збитки, наявність інших полісів і т. ін.

Страхувальник повинен повідомити про будь-який суттєвий факт щодо можливості настання негативних подій, виникнення ризикових ситуацій. Причому кожен факт є суттєвим, якщо він може вплинути на судження страховика при визначенні ставки премії або під час прийняття рішення, чи згоден він взагалі страхувати цей ризик.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли заподіяно збиток, починають з’ясовувати причини, що призвели до цього. Якщо буде виявлено, що страхувальник не повідомив суттєві факти про об’єкт страхування, дію договору може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

Етичні норми західного страхового бізнесу загалом більш суворі, ніж етика бізнесу взагалі. У страхуванні не допускається приховування інформації про об’єкти страхування. Наприклад, забо­ронено при­ховувати факти перенесених захворювань при страхуванні здоров’я.

4. Причинно-наслідковий зв’язок – принцип, має велике значення, насамперед, для страховика, оскільки дуже важливо визначити фактичну причину страхового випадку – активну, спонукальну,яка починає ланцюжок і обумовлює певний результат без втручання будь-якої іншої сторонньої, сили від іншого джерела.

Класичним прикладом є випадок, що стався у Лондоні в 1918 р. У судно влучила ворожа торпеда, воно зайшло у порт-сховище, розпочався ремонт. Тим часом насувався шторм і капітан, побоючись затоплення судна в акваторії, вивів його у відкрите море, де воно загинуло під час шторму. Вирішили: фактична причина загибелі – воєнні дії, які не підлягають страхуванню. Необхідно було встановити, чи потонуло судно від торпеди воєнного ризику, чи від шторму – звичайного морського ризику.

Кожний страховий поліс містить «каталог винятків (застере­жень)» – перелік ризиків, що не підлягають страхуванню. Страховик візьме на себе відповідальність тільки за відомі ризики, ймовірність настання яких можна розрахувати. Термін «від усіх ризиків», що іноді застосовують до деяких полісів, вводить в оману. У ньому теж є перелік винятків.

Існують стандартні причини, які виключають з обсягу відпо­відальності страховика. Наприклад, деякі з них:

навмисні дії страхувальника або його представників;

зношення застрахованого майна;

військові дії.

5. Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкоду­вання) – головний принцип страхування.

У страхуванні майна головним орієнтиром є вартість застрахованого об’єкта. Об’єкт слід оцінити, визначивши так звану страхову вартість (оцінку), а потім застрахувати його на певну страхову суму, яка може і не збігатись зі страховою вартістю та бути меншою за неї (страхові відшкодування не повинні приносили страхувальникові прибутку, поліпшувати його фінансовий стан).

6. Франшиза – це визначена договором страхування частина збитку, яка не відшкодовується страховиком, а покривається за рахунок страхувальника. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

При використані умовної франшизи у разі настання страхового випадку страховик не несе відповідальності, якщо розмір збитку не перевищує визначений розмір франшизи, а якщо перевищує, то страховик покриває весь збиток повністю.

Безумовна франшиза передбачає виплату страховиком страхового відшкодування за мінусом суми франшизи, тобто страхувальник за рахунок власних коштів завжди покриває збиток у рамках розміру франшизи.

7. Суброгація – юридичне поняття, яке означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, які повністю або частково відповідають за збитки, претензії за якими були оплачені страховиком. Наприклад, при страхуванні вантажів після виникнення страхового випадку та оформлення всіх відповідних документів, страховик виплачує відшкодування, а потім, на підставі суброгації, подає регресну претензію винуватцю, зазвичай, перевізнику. (зустрічний регресний позов) означає можливість передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми)

 

5. Роль страхування в розвитку економіки.

 

Існують основні етапи спілкування клієнта та страховика з приводу страхування:

1. Переговори щодо укладання договору страхування (без наявності інтересу страхувальника переговори не розпочнуться);

2. Надання всієї необхідної інформації (без надання клієнтом усієї інформації про об’єкт страхування не можна виробити конкурентоспроможні умови договору страхування);

3. З’ясування причини настання страхового випадку (не встановивши причину випадку, не можна отримати страхове відшкодування).

4. Розрахунок і виплата страхового відшкодування (виплативши відшкодування, страховик отримує всі права клієнта щодо винних осіб і має право вимагати відшкоду­вання збитку від них).

 

Роль страхування може розглядатися за такими напрямками:

- страхування додає впевненості в розвитку бізнесу і економіки в цілому;

- страхування дає можливість направити інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

- страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення);

- у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

- створюють робочі місця, формується інфраструктура фінансового ринку.

 

6. Основні терміни в страхуванні

 

Страхуванню притаманно багато специфічних термінів, всю сукупність яких умовно можна поділити на три групи.

До першої групи належать терміни, які пов’язані з загальними умовами здійснення страхування (загальні страхові терміни).

Страховий ринок являє собою сферу грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є «специфічний товар» - страхова послуга, формуються пропозиція і попит на неї.

Страховик - це юридична особа, любої, визначеної законодавством організаційно-правової форми, що має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування, що створює і використовує засоби страхового фонду для захисту інтересів страхувальників.

Страхувальник - це юридична або фізична особа, що володіє повною дієздатністю, яка страхує свій власний інтерес, або інтерес третьої сторони; сплачує для цього страхові платежі (премії, внеску) і має право за законом або договором страхування одержати страхове відшкодування при настанні страхової події (випадку).

Застрахований – це фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якого є об'єктом страхового захисту по особистому страхуванню. Застрахований може одночасно бути страхувальником.

Страхові агенти – це фізичні або юридичні особи, діючі від імені і за дорученням страховика відповідно до наданих повноважень. Страхові агенти представляють інтереси однієї страхової компанії і отримують за свою роботу комісійну винагороду.

Страхові брокери – це юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як підприємці, що здійснюють незалежну посередницьку діяльність зі страхування від свого імені і представляють інтереси страховика або страхувальника. Страхові брокери володіють великою інформацією про кон'юнктуру страхового ринку, фінансовий стан страхових компаній і пропонують, як послугу, найбільш вигідні умови страхування для своїх клієнтів.

Страховий інтерес - економічна потреба або зацікавленість в прийманні участі в страхуванні; страхова сума, в яку оцінюється збиток у зв'язку з можливою загибеллю або знищенням майна;

Об'єкти і предмети страхування - матеріальні і нематеріальні цінності, що підлягають страхуванню;

Одержувач страхового відшкодування або страхової суми - фізична або юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання відповідних грошових коштів;

Страховий поліс - документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування.

До другої групи належать терміни, які характеризують страхові відносини, пов'язані з формуванням страхового фонду. Основними з них є такі:

Страхова оцінка - визначення вартості об'єкта для цілей страхування;

Страхове забезпечення - рівень страхової оцінки по відношенню до вартості майна, прийнятої для страхування. Виражається в процентах від вказаної вартості або нормується в грошових одиницях на один об'єкт страхування;

Страхова сума - сума грошових коштів, на яку фактично застраховане майно, життя, здоров'я;

Термін страхування - період, протягом якого об'єкти знаходяться на страхуванні;

Страховий портфель - фактична кількість застрахованих об'єктів або діючих договорів страхування на даній території;

До третьої групи відносять терміни, що характеризують страхові відносини, пов'язані з витрачанням коштів страхового фонду:

Страховий ризик - імовірність збитку від страхового випадку;

Страховий випадок - подія, що фактично відбулася, у зв'язку з негативними або іншими обумовленими наслідками якого може бути виплачене страхове відшкодування або страхова сума;

Страховий акт - документ, оформлений у встановленому порядку, підтверджуючий факт і причину страхового випадку, що відбувся;

Страховий збиток - вартість повністю загиблого або знеціненої частини пошкодженого майна за страховою оцінкою;

Страхове відшкодування - належна до виплати страхувальнику частина або повна сума збитку

 

 

VI. Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу та підведення підсумків:

Роль страхування може розглядатися за такими напрямками:

- страхування додає впевненості в розвитку бізнесу і економіки в цілому;

- страхування дає можливість направити інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

- страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення);

- у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

- створюють робочі місця, формується інфраструктура фінансового ринку.

 

VI. Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу та підведення підсумків:

Отже, страхування - це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (внесків, страхових премій).

 

VII. Домашнє завдання.Опрацюватипитання теми,підготувати словник термінів.

Самостійна робота студентів:

1. Страхова послуга як специфічний товар. Принципи страхових послуг.

2. Сутність маркетингу у страхуванні. Маркетингова політика страховика.

3. Історія виникнення та розвитку страхування

4. Системи страхової відповідальності

 

VIII. Список використаної літератури:

1. Законодавство України про страхування//Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 2009. - 464 с.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 2007. - 216с.

4. Біленчук Д.П., Біленчук П.Д., Залетов О.М., Кліменко Н.I. Страхове право України: Підручник. - К.: Атіка, 2009. - 368 с.

5. Гвозденко А.А. Финансово-экономическиеметодыстрахования: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 184 с.