Лекція для батьків "Рдинно - сімейне виховання школярів як основа становлення особистості.

Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти  

кабінет дошкільної, початкової та інклюзивної освіти

 

 

 

Випускна робота

 Родинно - сімейне виховання школярів як основа  становлення особистості

 

 

 

      

       слухача   курсів підвищення  кваліфікації    

      вихователів ГПД та ЗОШ-інтернатів

       Ливринц Марини Петрівни                                                                         вихователя              Буштинської

    гімназії - інтернату

      спеціаліста 1 категорії   

 

 

        Керівники:Гаяш О.В.,методист кабінету

        дошкільної, початкової та інклюзивної

       освіти; Ціпле М.Ю.,доцент кафедри

     педагогіки і психології

 

 

Тячів  2016

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………...3

Розділ 1 Основи сімейного виховання................................…………......................4

1.1.Роль батьків у розвитку дитини............…………………………….....................4

1.2 Нормативні документи щодо  відносин батьків і дітей…................................6

1.3.Методи і форми сімейного виховання...............................................................8

1. 4. А.Макаренко  про роль батьків у вихованні дитини.......................................9

1.5 .Напрямки родинно-сімейного  виховання................................……………..11

Розділ 2 .Практичні аспекти  роботи....…………….......................……..................12

2.1.Форми  взаємодії  родини зі  школою..................................................…...........12

2.2.Поради батькам............................................................................…..........………14

2.3Золоті  заповіді батькам. …………………………...............................................15

2.4.Анкети. Тренінги...................................................................................................16

Висновки......................................................................................................................20

Список використаної літератури..............................................................................21

Додатки..........................................................................................................................22

 

 

Вступ

Традиційно головним органом виховання є сім'я. Сімейне виховання має величезне

 

 значення у вихованні, освіті і становленні будь-якої людини. Можна сказати, що це

 

 фундамент, на якому будується все подальше життя. І від того, наскільки добротний, і

 

твердий цей фундамент залежить дуже багато чого в долі людини. Якими близькими

 

 для кожної людини є слова сім'я, родина, батько, мати…! Саме в сім'ї у нас

 

формуються найглибші людські почуття: доброта, чуйність, любов, милосердя,

 

взаємодопомога тощо. Основними суб'єктами виховання є батьки, які мають зрозуміти,

 

що головною метою виховання і освіти має стати формування високоморальної,

 

добропорядної, чесної особистості. Однак могутньою виховною та облагороджуючою

 

силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого

 

життя, живуть в ім'я високих цілей, що звеличують їх в очах дитини. Проблема

 

виховання дитини в сім'ї завжди хвилювала людство і не втратила своєї актуальності в

 

наш час. “Родина і школа - дві могутні сили виховання“, - писав М.Стельмахович.

 

Родинне виховання повинно духовно збагачувати дитину, формувати її як особистість

 

, впливати на її розвиток. Пробуджувати добрі почуття, сприяти виробленню

 

 морально-етичних норм, співжиття у суспільстві, формувати майбутнього

 

громадянина незалежної держави України. Життя в сім’ї, взаємини між її членами,

турбота один про одного - найщасливіші спогади, що завжди залишаються в пам’яті людини.

У круговороті повсякденного життя ми часто забуваємо про те, що родина - основа

життя, розвитку, здоров’я, успіху. Саме в сім’ї дорослі разом з дітьми вчаться розуміти

один одного, долати труднощі повсякденного життя, знаходити гармонію спільного

життя. Що сумлінніше сім’я виконує свою роль, то краще для дитини.

Основними завданнями сімейного виховання на сучасному етапі розвитку України як

суверенної держави є виховання в дітей гуманності (поваги до людей, співчуття і

чуйності, доброзичливого становлення до них, турботи про їхнє благополуччя) і

духовності (прагнення до освоєння багатств вітчизняної і світової культури,

формування загальнолюдських ідеалів добра, справедливості, чуйності, чесності і

порядності, до свого способу життя на основі моральності, культури, краси); виховання

 дитини свідомим громадянином-патріотом своєї Батьківщини, чесним трудівником,

гарним сім’янином; залучення дитини до здорового способу життя і формування в неї

 відповідних цінностей, умінь і навичок.

 

 

 

 

Розділ 1. Основи сімейного виховання.

 

1.1. Роль батьків у розвитку дитини.

В   “Концепції   національного   виховання”   одним   із   основних    напрямів

 

виступає   родинне    виховання:   "Родинне   національне   виховання -  природне,

 

провідне   виховання;   батьки  –  головні   вихователі  протягом   усього   життя

 

дитини. Мати і батько є - головними, природними вихователями. Св'ятий обов’язок

 

батьків,     переданий їм у спадок від дідів і прадідів, -    бути    національно

 

свідомими,   палкими   патріотами і стійкими   громадянами  України.

 

Родина  плекає морально - ідейні,  духовні  цінності , пов’язані   з   базовими

 

поняттями  -  рід ,  родичі,   родовід  , родина ,людинознавство, народ.

 

У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові так  і матері. Про силу виховного

 

впливу батьків змістовно говорять такі українські народні прислів’я і приказки:

 

 “який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина”. “Які мама й тато, таке й

 

 дитятко”. Слова батька та матері для дитини є авторитетними . Спочатку є тільки

 

любов. Мама – найкраща, найдобріша. Батько – найдужчий, найсміливіший. Хоч би

 

 якими вони не виглядали в очах інших, у малюка свій власний погляд. Найближчі,

 

 найрідніші – і найкращі. Результати материнського виховання залишають у дитини

 

 глибокий слід на все життя. Любов матері до дитини найсильніша в світі. Уявити собі

 

 матір без  почуття любові до    дітей  важко, а то й просто не   можливо.    Добре

 виховати    своїх    дітей  –   це   найголовніший    моральний

 обов’язок кожного батька і кожної матері.

А. Макаренко писав: “Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші

діти- це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти

 повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але це –

 не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість,

 погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед

 іншими людьми, перед усією країною”. Як влучно передав педагог роль виховання у

сім'ї.  Однак в любові до дітей треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну,

сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину. Також батьки не повинні

 виховувати дітей в суворості за допомогою покарань. Розумно люблять своїх дітей ті

батьки, які ніжність не доводять до розбещеності, піклування – до потурання примхам,

а вимогливість поєднують з повагою до особистості дитини. Багато батьків вважають,

 що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина

 добре знає, що його люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму, себелюбності.

Навпаки -ці несприятливі особистісні риси саме виникають при недоліку любові, коли

 створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту

незмінної батьківської прихильності.

Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до

виховання, що в однаковому ступені може бути рекомендовано всім батькам, контакт

 необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання

контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов,

 прихильність і турботу. Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в

усьому, що відбувається в житті дитини. Отже, батьки є для своїх дітей завжди і в

усьому зразком — вони повинні бути винятково тактовними, справедливими, щирими,

чесними, витриманими. Адже діти люблять наслідувати дорослих.

 

1.2 Нормативні документи щодо відносин батьків і дітей

Правовідносини батьків та дітей обумовлюються міжнародними документами.

 Зокрема, Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних

 та кримінальних справах (Міжнародна угода від 22 січня 1993 р., ратифікована

Законом від 10 листопада 1994 року), Конвенція про права дитини, Декларація про

 соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо

 при передачі дітей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному

 рівнях (прийнята Генеральною Асамблеєю 3 грудня 1986 р).

Конвенція про права дитини у ст. 7 визначає за дитиною право знати своїх батьків і

право на їх піклування. Водночас у ст. 18 визнається необхідність того, “щоб

забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за

виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни

 несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найвищі інтереси

дитини є предметом їх основного піклування.”

Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя

дітей, особливо при передачі дітей на виховання і їхнє усиновлення на національному і

 міжнародному рівнях (прийнята Генеральною Асамблеєю 3 грудня 1986 р): ст. 3:

“Турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках”.

Конституція України, ст. 51: Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

 Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я,

 дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейний кодекс України у розділі ІІІ визначає права та обов’язки матері, батька і

дитини. Ст. 121: Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні

дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у

встановленому порядку.

Ст. 141 визначає рівні права та обов’язки батька і матері щодо дитини, незалежно від

 того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Першим обов’язком батьків є обов’язок

батьків забрати дитину з пологового будинку.

Ст. 150 визначає обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Серед них:

1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей,

 любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та

моральний розвиток.

3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти,

готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку

батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними

інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Ст. 151 обумовлює права батьків щодо виховання дитини.

 

1.3.Методи і форми сімейного виховання.

Методи виховання дітей у сім'ї - це шляхи (способи), за допомогою яких

здійснюється   цілеспрямований  педагогічний  вплив  батьків  на  свідомість  і

поведінку  дітей.  Вони   не  відрізняються   від   загальних методів   виховання,   але

мають  свою  специфіку

Вибір   методів  залежить  від   педагогічної   культури   батьків: розуміння   мети

виховання,   батьківської   ролі, уявлень   про   цінності, стилю взаємин у сім'ї .. Тому

методи  сімейного виховання   несуть на  собі   яскравий    відбиток    особистості

батьків   і   невіддільні    від    них. Скільки    батьків - стільки     різновидів

методів.  Наприклад,   переконання в одних батьків - м'яке   навіювання, в інших -

загроза,    крик.   Коли   в сім'ї стосунки з дітьми близькі, теплі, дружні, головний

метод -   заохочення. При    холодних,    відчужених       відносинах, , переважають

строгість    і   покарання.  Методи  залежать   від   встановлених батьками виховних

пріоритетів:    одні    хочуть     виховати послух, і тому їхні методи націлені на те, щоб

дитина   безвідмовно виконувала  вимоги дорослих. Інші   вважають   більш

важливим   вчити   самостійного мислення, прояву   ініціативи   і, природно,

знаходять    для    цього певні  методи.

Всіма    батьками    використовуються    загальні   методи    сімейного виховання:

переконання   (пояснення, навіювання,  рада); особистий  приклад, заохочення

(похвала,  подарунки  , цікава для дітей перспектива); покарання    (позбавлення

задоволень,    відмова    від дружби, тілесні покарання). У деяких   сім'ях за    порадою

педагогів   створюються і    використовуються    виховні  ситуації.

Різноманітні   засоби вирішення виховних    завдань    в сім'ї. Серед цих

засобів: слово,    фольклор   , батьківський    авторитет, праця,    навчання, природа,

домашній побут,     національні звичаї,     традиції,    громадська думка, духовний і

 моральний клімат сім'ї,    преса,    радіо, телебачення, режим дня,    література, музеї

та виставки,    ігри та іграшки, демонстрації,     фізкультура   , спорт, свята, символи,

 атрибути, реліквії і т. д. Вибір і застосування методів батьківського виховання

 спираються на ряд загальних умов.

1. Знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних якостей: що читають,

 чим цікавляться, які доручення виконують, які труднощі відчувають, які

відносини з однокласниками та педагогами, дорослими, маленькими, що понад

 усе цінують в людях і т. д. Багато батьки не знають, які книги читають їхні діти,

які фільми дивляться, яка музика їм подобається, більше половини батьків нічого

 не можуть сказати про захоплення своїх дітей.

 2. Особистий досвід батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї, прагнення

 виховувати особистим прикладом також позначаються на виборі методів. Ця

група батьків зазвичай вибирає наочні методи, порівняно частіше використовує

приучення

3. Якщо батьки віддають перевагу спільній  діяльності, то зазвичай переважають

практичні методи. Інтенсивне спілкування під час спільної праці, переглядів

 телепередач, походів, прогулянок дає добрі результати: діти більш відверті, це

 допомагає батькам краще зрозуміти їх. Немає спільної діяльності-- немає і

приводу, і можливості для спілкування.

4. Педагогічна культура батьків робить вирішальний вплив на вибір методів,

 засобів, форм виховання.

 

   1.4. А.С. Макаренко про роль батьків у вихованні дитини

Говорячи про родинне виховання, не можна не згадати видатного українського

 педагога Антона  Семеновича Макаренко.Головним предметом вивчення він вважав

розвиток дитини у сім'ї під впливом різноманітних факторів, у тому числі атмосфери у

родині, стосунки батьків і дітей.

В багатьох сім'ях, стверджував Антон Семенович, можна спостерігати цілковиту

 безтурботність у питанні виховання: просто живуть поруч батьки й діти. І батьки

 сподіваються, що все само собою вийде. У батьків немає ні чіткої мети, ні певної

 програми. Звичайно, в такому разі й результати будуть завжди випадкові, і часто такі

 батьки потім дивуються, чому це в них виросли погані діти. На допомогу батькам та

 вчителям А.С.Макаренко написав «Книгу для батьків». «Книга для батьків» є

 своєрідною енциклопедією сімейного виховання,  морального виховання.

Першочерговим видатний педагог вважав заохочення дитини з малечку до праці. За

Макаренком, трудове навчання потрібно починати в дошкільні роки. Лінощі, вважав

Антон Макаренко, розвиваються через неправильне виховання, коли батьки не

 привчають дитину переборювати перешкоди. Не викликають у неї інтересу до

 сімейного господарства, до праці, до тієї втіхи, яку приносить власноруч зроблене діло

Антон Семенович помітив, що найтяжче здійснювати виховання в тих сім'ях, де є лише

одна дитина. Дитина-одинак отримувала таку концентрацію батьківської любові, яка

 діяла на неї згубно і була страшною помилкою в сімейному вихованні.

Для повноцінного виховання єдиної дитини, слід проектувати взаємини у родині так,

щоб малюк не звикав до надмірної уваги та думав не тільки про свої інтереси, але й

потреби інших членів сім'ї. А. С. Макаренко вважав, що головним принципом у

вихованні є вміння знайти середину - міру виховання активності і гальмування. «З

першого року треба так виховувати, - писав він, - щоб вона могла бути активною,

прагнути до чогось, чогось вимагати, добиватися, і в той же час треба виховувати, щоб

у неї поступово утворювались гальма для таких її бажань, які вже бувають шкідливими

або такими, які заводять її далі, ніж це можна в її віці. Знайти це почуття міри між

активністю і гальмуванням, значить розв'язати питання про виховання» .

Надаючи сім’ї великого виховного значення, А. Макаренко підкреслив необхідність

 зв’язку сім’ї зі школою і керівну роль школи у справі виховання дітей. Тому учитель,

учень , батьки та школа прикладають максимум зусиль для того, щоб виховати

особистість.

1.5.Напрямки виховання у сім'ї

  Сім'я повинна забезпечити:

      

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

      

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Практичні аспекти роботи

   2.1.Форми взаємодії родини зі школою

-          індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми дошколи,

співбесіди, консультації, відвідування педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв’язок);

-          наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширмочки, планшети,

 папки-пересувки, дошка оголошень, інформаційні листки, тематичні виставки

, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинн

і газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо. Найпоширенішими наочно

-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт.

 -          групові (консультації, практикуми, школа молодих батьків, гуртки за

інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми – вчителями,

лікарями, психологом, юристом тощо);

-          колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом»,

 засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-

порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні

 дні тощо).

        традиційні форми співпраці:

- відвідування сім’ї дитини – передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість.

 Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог

 сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти

 психологічний клімат в родині;

- день відкритих дверей

- бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати

 батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість;

- консультації проводяться індивідуально чи для підгрупи батьків

- семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей

 - батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. Тематика зборів різна.

- батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання.

 Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору

 теми, оформлення виступу. На конференції може виступити спеціаліст. Важливо

 визначити актуальну тему конференції. До неї готується виставка дитячих робіт

, педагогічної літератури, матеріалів, що відображають роботу шкільного закладу

. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, членів сімей;

- папки-пересувки для залучення батьків до читання педагогічної літератури. В папку

 укладаються статті на певну тематику;

- пропаганда педагогічних знань для батьків у формі виставки дитячих робіт («Руками

 дітей», «Діти для батьків», «Маленькі майстри», «Наші умільці»), де спеціалісти

 можуть самі або разом з дітьми показувати виконання окремих елементів роботи

 (наприклад, з художньої праці, зображувальної діяльності)

- вечори відпочинку «Давайте знайомитись», «Розвеселимо один одного», «Сміх – це

 здоров’я”, «Родинна світлиця»,  «Вечорниці», «У гостях у бабусі», «День добрих

 справ», вечори дозвіль для дітей за участю батьків і педагогів;

- спортивні свята і розваги «Тато, мама і я – спортивна сім’я”, «Спорт – це здоров’я”,

 «Веселі старти», «День здоров’я” за участю дітей, батьків і педагогів;

- участь у підготовці спектаклів, лялькового театру, виставки «Руками дітей і батьків»;

- «телефон довіри», «журнал відгуків і пропозицій», «Скринька уваги і поваги»

 «Спільно вирішуємо проблеми», де батьки можуть виступити, заповнити анкету,

 написати пропозиції.

СПРАВИ, ЯКІ МОЖУТЬ ОРГАНІЗУВАТИ БАТЬКИ

 

1. Взяти участь у проведенні уроку чи серії уроків.

2. Керувати гуртком чи секцією.

3. Проведення екскурсій.

4. Організація зустрічей із цікавими людьми.

5. Проведення бесід.

6. Походи в театри.

7. Підготовка свят.

8. Організація художньої самодіяльності.

9. Організація конкурсів, вікторин тощо.

10. Спортивні змагання.

11. Розучування ігор.

12. Виготовлення виробів із природних матеріалів.

13. Підготовка та проведення колективного дня народження учнів.

14. Виготовлення наочного приладдя.

    2.2. П оради батькам

• Будьте для дітей прикладом у всьому.

 

• Зробіть для своїх дітей куточок для занять.

 

• Вчіть дітей бути у всьому бережливими.

 

• Частіше бувайте у школі, радьтеся з педагогами з питань виховання дітей

 

• Прищеплюйте дітям любов і повагу до школи.

 

• Слідкуйте за чистотою і охайністю дитини.Чистота і акуратність

 

  дисциплінує дітей.

 

• Дотримуйтесь режиму дня, слідкуйте, щоб дитина не перевтомлювалась

.

• Виховуйте повагу до старших і молодших.

 

• Не застосовуйте фізичного покарання до дітей, спокійно поясніть їм

 

 неправильність їх вчинків.

 

• Знайте з ким товаришує ваша дитина.

 

• Пам'ятайте, що виховання дітей - головний обов'язок батьків.

2.3. Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

• Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
• Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
• .Ніколі не навчайте тому,у чому самі не обізнані.
• Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
• .Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
• .Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
• .Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
• .Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
• .Не ставтеся до дитини зневажливо.
• .Будьте послідовними у своїх вимогах.
• .Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

 

 Анкета  «Дітей виховують батьки. А батьків?»

Часто саме батькам, спілкуючись із дітьми, доводиться стикатися із ситуаціями вибору, коли, хотіли б ми того чи ні, треба чесно й відверто (хоча би перед самим собою) відповісти на складні життєві питання, спробувати поставити себе на місце дитини або хоча б на хвилину повірити, що ви - добра чарівниця чи добрий чарівник. Уважно прочитайте запропоновані запитання. Намагайтеся відповісти на них відверто. Тест доповнить ваше уявлення про себе як про батьків, допоможе зробити певні висновки щодо проблеми виховання дітей.

Варіанти відповідей:

А ) Можу і завжди так чиню.

В) Можу, але чиню так не завжди.

В) Не можу.

 

1. Чи можете ви поставити себе на місце дитини?
2. Чи можете ви не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або незаслужено образила іншу дитину?
3. Чи можете ви порадитися із дитиною "на рівних"?
4. Чи можете ви повірити хоча б на хвилинку, що ви прекрасний принц або фея?
5. Чи можете ви у будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?
6. Чи можете ви пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за гарну поведінку.
7. Чи можете ви вибачитись перед дитиною у разі потреби?
8. Чи можете ви зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили у ставленні до неї?
9. Чи можете ви виділити дитині хоча б один день, коли вона може робити, що хоче, поводитися, як бажає, ні в що не втручатися?
10. Чи можете ви встояти проти дитячих прохань та сліз, якщо впевнені, що це каприз.
11. Чи можете ви завжди утримуватися від слів та виразів, які можуть ранити дитину?
12. Чи можете ви розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас у невигідному світлі?
13. Чи можете ви володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо поведінка дитини вивела вас із себе?

Порахуйте бали

"А" - 3 бали, "Б" - 2 бали, "В" - 1 бал.

Від 30 до 39 балів. Дитина—найбільша  цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки розуміти, а й пізнати її, ставитеся до неї з повагою, дотримуєтеся найпрогресивніших принципів виховання та постійної лінії поведінки. Ви можете сподіватися на гарні результати.

Від 16 до 30 балів. Турбота про дитину для вас - першочергове завдання. У вас є риси вихователя, але на практиці ви не завжди буваєте послідовними та принциповими. Іноді ви дуже суворі, іноді навпаки - дуже м'які. Крім того,ви любите компроміси, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Менше 16 балів. У вас серйозні проблеми із вихованням дитини. Вам бракує або знань, або бажання, прагнення зробити дитину особистістю, а, можливо, того й іншого. Радимо звернутися за допомогою до фахівців-педагогів і психологів, ознайомитися з публікаціями з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості - дуже складний та відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов'язку приносить людині найбільше моральне задоволення.

 

Тренінг з батьками

•                               Мета : вчити батьків працювати в групі, набувати практики колективної діяльності у виробленні рішень;сприяти формуванню позиції батьків у спілкуванні.

Обладнання: плакати, папірА 4,маркери,клей, ножиці, роздатковий матеріал.

Хід заняття

 

Вправа "Клубочок"

Мета: провести знайомство учасників групи. Створити умови для ефективної роботи.

У мене в руках клубочок ниток для в’язання. Зараз ми будемо в’язати візерунок нашої групи. Учасник в чиїх руках знаходиться клубок, називає своє ім’я і рису, яку найбільше цінує в людях. Потім обмотати нитку навколо свого пальця і покотити клубок будь-якому іншому учаснику тренінгу. Клубок має побувати у кожного. І ще: уважно слухайте один одного, хто говорить, це нам наприкінці знадобиться.

Потім змотуємо клубок назад. Робити це будемо так: той, хто знімає нитку з пальця, намотує її на клубок і пригадує, що саме говорив попередній учасник.

Рефлексія:

•                               Чи важко вам було виділити рису, яку найбільше цінуєте в людях?
•                               Які відчуття викликала ця вправа?

Вправа "Правила роботи в групі"

Мета: акцентувати увагу учасників на дотриманні правил роботи у групі.

Тренер знайомить учасників з загальними правилами групової роботи та акцентує увагу на необхідності їх дотримання в роботі тренінгової групи. Психолог зачитує кожне правило (якщо група додає чи знімає певні правила, то тренер відображає це на плакаті):

•                               "тут і тепер";
•                               відкриті новим враженням;
•                               приймаємо іншого, як себе;
•                               нікого не критикуємо;
•                               бути чесним із самим собою;
•                               підтримуємо один одного;
•                               не обговорюємо поза групою те, що відбувається в ній.

Вправа "Очікування"

Мета: визначити сподівання та очікування учасників від роботи в групі.

Обладнання: прикріплений плакат "Дерево", кошик.

Учасникам роздають стікери, вирізані у формі яблук і психолог просить написати на них свої очікування, прочитати і приклеїти на плакаті, на якому зображене дерево, а збоку кошик.

Вправа "Скільки промінчиків у сонечка"

Мета: встановити, наскільки суттєві межі між світами дорослих і дітей.

Так уже склалося, що у нашому світі багато різноманітностей. Все це робить його барвистим, цікавим. Але є щось спільне для нас, всіх незалежно від віку, статі, соціального статусу…

Зверніть увагу на наше сонечко. Воно зображене без проміння. Перед нами є карточки з різними написами. Кожен з учасників вибирає твердження, яке, на його думку, стосується одночасно і дорослих, і дітей, та прикріплює його, як промінчик для сонечка (додаток 1).

Рефлексія:

•                               Які твердження вибрали і чому?
•                               Що різнить дітей і дорослих?
•                               Що об’єднає?
•                               Чому не вибрали твердження, що залишилися?

Вправа "Щаслива сім’я"

Мета: надати можливість учасникам використати знання про сім’ю, родину шляхом створення колажу.

Обладнання: роздатковий матеріал, аркуші паперу, кольоровий папір, клей, ножиці, маркери.

Тренер пропонує учасникам об’єднатися в 3 групи, які працюватимуть над створенням колажу сім’ї, на основі поданої їм інформації та використовуючи власний досвід. Після завершення роботи учасники групи повинні презентувати свої роботи у великому колі.

Вправа "Очікування"

Мета: вияснити наскільки справдились очікування учасників заняття.

Повернімось до наших очікувань, якщо вони здійснились, то кожен з вас нехай підійде до нашого символічного дерева, "зірве" своє яблучко і поставить у кошик, а якщо не здійснилося, то залишить яблуко на дереві.

 

 

 

 

 

 

     

      Висновки

 

Отже, родинно- сімейне виховання відіграє важливу роль у формуванні особистості

 

школяра. В залежності від атмосфери у сім'ї, характеру сімейних стосунків, освітнього

рівня, професії батьків, їх життєвого досвіду, знання педагогіки сімейного виховання,

 розвиваються ті чи інші якості дитини.

Саме у сім'ї формується сприймання дітьми людей, навколишньої  дійсності,    самих

 себе, досвіду сімейного життя, ставлення до них як найважливішої духовної   цінності,

 закладаються    основи   політичної    культури,   здоров'я     дитини,   професійне

самовизначення,    здійснюється    моральне,    естетичне,    трудове    виховання.

Отже, сім'я - це    результат, і ще    більшою    мірою - творець цивілізації   . Сім'я -

 найважливіше   джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона

виробляє головне громадське багатство людини. Родинне виховання - це перевірений

 віками досвід національного виховання дітей у сім'ї. Воно є могутнім джерелом

формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки,

 громадянського змужніння, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька,

 бабусі і дідуся, роду і народу, пошани рідної мови, історії, культури.  Дитина  --  це

дзеркало сім'. Вчитель у своїй практиці повинен тісно працювати за такою схемою:

 вчитель -- школа-- сім'я.

Діти зміцнюють сім’ю. Вони прикрашають життя і дарують радість, продовжують

людський рід і передають родинну духовну естафету від покоління до покоління. 

Пам'ятаймо, що кожна дитина - це книга. Потрібно лише зуміти її прочитати.

Список використаної літератури

 

1. Єрохіна І.  Традиційне родинне виховання в українській родинній сім’ї // Рідна школа, 1998. - № 7-8, с.31.

2. Ященко Т.О. Родинне  виховання на  засадах народної педагогіки // Педагогіка і психологія, 1997. - № 2, с.88-94

3.  Конституція України.

4. Закони України «Про охорону дитинства» і «Про загальну середню освіту», "Сімейне право України", § 2 «Права та обов'язки батьків по вихованню та розвитку дитини» Глави XII.

5. А.С. Макаренко.Книга для батьків / Про батьківський авторитет.-К.,1998.-с.263-271.

6 .Мірошник В.І. Родинне виховання в сучасних умовах // Розкажіть онуку. - 2005. - № 19-20 (вересень). - C. 29-31

7. Цьось А. Формування особистісних характеристик у дітей залежно від типу сімей // Рідна школа. - 2000. - № 11. - C. 20-22.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1      

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1. Сприятливий мікроклімат у родині.

2. Спільна діяльність членів сім’ї.

3. Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4. Спільний життєвий світогляд.

5 .Оптимістичні настрої родини.

6. Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7. Шанування членів родини, повага до старших.

8 .Бережливе ставлення до природи.

9. Активна участь дітей у сімейному житті.

10. Відсутність насилля в родині.

11. Збереження родинних традицій і звичаїв.

12. Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13. Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2