Лекційне заняття на тему: Методика проведення педагогічного експерименту.

Про матеріал

Лекція на тему: Методика проведення педагогічного експерименту в початкових класах

Перегляд файлу

 

 

Лекція

 

Тема: Методика проведення педагогічного експерименту.

Мета:

  • Ознайомити студентів з поняттям педагогічний експеримент, з  його видами та методикою проведення.
  • Розвивати логічне та критичне мислення студентів і розумові здібності.
  • Виховувати охайність при веденні конспектів.

 

План

  1. Педагогічний експеримент як метод наукового дослідження.         Експериментальні фактори дослідження.
  2. Види педагогічних експериментів.
  3. Організація педагогічного експерименту.

Висновки

Список використаних джерел.

 

 

1.     Педагогічний експеримент як метод наукового дослідження. Експериментальні фактори дослідження

 

Педагогічний експеримент є таким методом досліджень, при якому відбувається активний вплив на педагогічні явища шляхом створення нових умов, що відповідають меті дослідження.

Педагогічний експеримент - це своєрідно (відповідно до завдань дослідження) сконструйований і здійснений педагогічний процес, що включає принципово нові його елементи і поставлений таким чином, що дає можливість глибше, ніж звичайно, бачити зв'язки між різними його сторонами і точно враховувати результати внесених змін.

У широкому розумінні об'єктом педагогічного експерименту є весь педагогічний процес із його умовами, пов'язаними з організацією спеціальних впливів, що йдуть від навмисної і цілеспрямованої діяльності в процесі навчання і виховання.

Педагогічний експеримент слід розглядати як своєрідний комплекс методів, який забезпечує переконливе підтвердження обґрунтованої на початку дослідження гіпотези. Тому педагогічний експеримент повинен спиратися на весь арсенал методів, що реалізують експериментальний науковий пошук (бесіда, анкетування, різноманітні види спостережень, опити, масові дослідження та ін.). Кожний із методів відповідно до дослідницької задачі приводить до накопичення специфічного фактичного матеріалу, що забезпечує перехід від спостереження до глибокого пізнання сутності явищ і виробітку практичних рекомендацій. Разом з тим експеримент дає можливість грунтовніше, ніж інші методи, перевірити дієвість педагогічних нововведень.

Предметом дослідження педагогіки як науки є закономірності виховання, навчання й освіти, що забезпечують передачу суспільно-історичного досвіду одним поколінням іншому. Ці закономірності усвідомлюються тільки тоді, коли стають відомими форма, спрямованість і сила факторів, що діють на кінцевий результат виховання і навчання. У вирішенні цих питань важлива роль належить педагогічному експерименту. Підготовка і розробка експерименту вимагають насамперед усвідомлення його цілей і місця в загальному ході дослідження, формулювання гіпотези, з позиції якої потім ведеться науковий пошук.

Педагогічний експеримент найчастіше проводиться в умовах реального навчального процесу, у звичній для учнів обстановці. Доказом правильності встановлених дослідником залежностей є, як відомо, практика навчання і виховання.

 

Особливості експерименту:

а) можливість свідомо розмежувати предмет дослідження для вивчення його окремих сторін та особливостей;

б) не обмежується часом та простором: дослідник може повторювати експеримент необмежену кількість разів, переносити його в бажані просторові умови до того часу, поки не отримає необхідних результатів;

в) дає можливість досліднику (за потребою), в межах можливого, змінювати умови існування предмету, підсилюючи ті сторони, які необхідні;

г) дає можливість втручання в природничий хід явищ, прискорювати їх протікання, що наближує до певних результатів;

д) утворює необхідні умови для активізації дослідника.

 

Експериментальні фактори

Сутність втручання в природничий хід педагогічного процесу полягає в абстрагуванні, тобто у штучному вилучанні із природних зв'язків будь-якої з сторін процесу, що вивчається. Ці зв'язки обумовлюють різні фактори, а саме індивідуальні особливості особистості тренера-викладача, контингенту спортсменів; методи тренування; засоби тренування; умови організації тренувального процесу тощо. Тому, необхідно штучно ізолювати досліджуваний фактор від впливу усіх інших. Будь-який експеримент може дати об'єктивні результати лише в тому випадку, коли буде здійснено контроль за факторами, які впливають на ефективність навчально-тренувального процесу в педагогічному експерименті.

Ці фактори поділяються на:

  • експериментальні (які в свою чергу бувають причинними і наслідковими)
  • супутні (до яких відносяться зрівнювальні і спонтанні).

Під експериментальними факторами розуміють ті, які штучно запроваджуються у відповідності до гіпотези в навчально-тренувальний процес, і ті, які є результатом дії перших.

Той фактор, що навмисно запроваджується в навчально-тренувальний процес, називається причинним (або незалежним) експериментальним фактором.

Той фактор, що в наслідок дії причинного отримує певну величину або якість, називається - наслідковим (або залежним) експериментальним фактором.

Супутніми експериментальними факторами називаються усі ті, які повинні бути зрівняні для доказу дії причинного експериментального фактору. Слід пам'ятати, що вони можуть суттєво впливати на результати навчально- тренувального процесу. Складність контролю за супутніми експериментальними факторами полягає в тому, що вони не завжди піддаються зрівнюванню і не завжди залежать від волі експериментатора.

Тому, серед них доцільно виділити різновиди:

  1. Зрівнювальні супутні фактори, ті, які дійсно можуть бути передбачені та зрівняні (наприклад: розминка спортсменів під час дослідження нового методу навчання руховим діям).
  2. Спонтанні супутні фактори, ті, які непередбачувано виникають і ними майже неможливо управляти (наприклад: настрій спортсмена).

Крім того, кожний педагогічний експеримент в навчально-тренувальному процесі пов'язаний з діяльністю досліджуваного як особистості, тому штучна ізоляція його від динамічної взаємодії з навколишнім середовищем та вилучення впливу неконтрольованих факторів неможливе. В цьому і полягає специфіка та труднощі будь-якого педагогічного експерименту. Знаючи всі різновиди діючих в експерименті факторів дослідник повинен звернути особливу увагу на спонтанні супутні експериментальні фактори.

Всі експериментальні фактори можуть мати певні характеристики.

Характеристики педагогічних факторів:

  •      Якісна (оцінка у вигляді того або іншого словесного опису).
  •      Кількісна (оцінка за різними шкалами від бальної до метричної, яка отримується під час дослідження).
  •      Статистична (оцінка у вигляді показників взаємозв'язків між різними факторами, які обчислюються за методами статистичних зв'язків (Л.Б.Ітельсон, 1978; і ін.).

Як правило, в спортивній практиці обирають характеристики, які мають декілька оцінок, наприклад: якісну і кількісну, тощо.

За допомогою експерименту вирішуються наступні завдання:

  •      Вивчення або підтвердження фактів наявності чи відсутності залежностей між отриманими педагогічними впливами і передбачуваним результатом.
  •      Визначення кількісної міри взаємозв'язків (якщо такі є).
  •      Виявлення характеру або механізму цих залежностей чи взаємозв'язків.

Відносно загальної класифікації завдань педагогічного експерименту існують окремі особливості його проведення:

По-перше: слід розрізняти педагогічний експеримент в галузі дидактики та педагогічний експеримент в галузі виховання (дидактика - навчання та розвиток якостей, виховання - ближче до соціологічного експерименту).

По-друге: з педагогічного процесу для експериментального вивчення можна відокремити тільки ті елементи, які реально існують в практиці навчання та виховання як відносно самостійні, наприклад: неможна об'єктом дослідження розділяти метод показу "у чистому вигляді" без зв'язку з методом слова; можна вивчати їх співвідношення на різних етапах навчання, в заняттях з різними віковими категоріями.

По-третє: фактори, які прийняті в експерименті для порівняльного аналізу, повинні бути диспарантні, тобто мати різкі відмінності, навіть з елементами протилежності

Наприклад: під час вивчення ефективності переважного розвитку швидкісних якостей в комплексі з розвитком інших фізичних якостей, зміст занять в експериментальних групах (по відношенню до змісту занять в контрольних групах) повинен відрізнятись контрастовим обсягом вправ на швидкість. Однак поняття "диспарантності" обумовлює одна обов'язкова вимога: порівнювальні фактори повинні бути спрямовані на виконання тої самої задачі (в нашому випадку - підвищення загальної фізичної підготовленості). Таким чином, диспарантність досліджуваних факторів визначає зміст занять в контрольній групі.

Наприклад: вивчення питання про формування навичок просторової орієнтації, неможливе без порівняння з контрольною групою в якій взагалі не використовували вправи такої дії. Часто довести ефективність педагогічного процесу в експериментальній групі можна визначивши тривалість навчання окремим руховим діям. вважається, що чим скоріше спортсмени засвоюють фізичні вправи, тим більша ефективність методів навчання. Однак такий підхід не може бути абсолютним показником ефективності експериментальних методів.

Кожен процес має оптимальну тривалість і за умов скорочення термінів оволодіння будь-якими руховими діями або навичками, в експерименті, необхідно довести, що це в свою чергу:

  • не зменшило міцності сформованих рухових навичок;
  • не сприяло негативному впливу на процес формування інших рухових навичок;
  • викликало підвищення спортивного результату або рівня підготовленості до професійної діяльності.

В іншому разі скорочення терміну навчання стає самоціллю, а ефективність педагогічного процесу не доведеною.

 

 

 

 

 

 

2.  Види педагогічних експериментів

 

Залежно від мети, умов проведення та інших ознак у практиці функціонує декілька видів педагогічного експерименту в дослідженнях фізичного виховання і спорту

За метою дослідження експеримент може бути констатуючим і формуючим.

 

Констатуючий експеримент ще називають діагностичним або контролюючим. Всі ці назви відповідають його сутності, спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища.

Зібрані в констатуючому експерименті дані є підставою для такої побудови дослідження, яка дозволяє прогнозувати розвиток властивостей, якостей, характеристик явища, що вивчається.

Формуючий експеримент ще називають перетворюючим або дослідницьким. Його мета – перевірити ефективність розробленого дослідником нового в науці і практиці педагогічного положення. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослідження. Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру: навчальні, ігрові, практичні тощо. Особливо важливим моментом проведення формуючих впливів є аналітична модель "розвиваючого ефекту" експерименту — своєрідний "ідеальний образ" очікувань дослідника щодо результатів експерименту

І констатуючий, і формуючий експеримент залежно від поінформованості тих, хто займається, про завдання і зміст дослідження, може бути відкритим або закритим.

Відкритий експеримент передбачає детальне ознайомлення його учасників із завданнями і змістом дослідження. При цьому треба мати на увазі, що поінформованість, зазвичай, сприяє активності обстежуваних, їх свідомому ставленню до виконання завдань занять, і це може сприятливо впливати на їх результати. Водночас, прагнення виконати завдання якнайкраще привносить у навчально-виховний процес елементи неприродної поведінки його учасників і може деформувати результати роботи, особливо учнів початкових класів.

Поінформованість про завдання дослідження і його зміст в окремих випадках може викликати і навмисну, або спонтанну, негативну реакцію учасників експерименту, що слід вважати абсолютно небажаним явищем, оскільки таке ставлення провокує зрив усього ходу дослідження. Але, якщо в цих умовах буде досягнуто позитивного результату, то це найкращий доказ ефективності експериментального фактора.

Закритий експеримент не передбачає інформування учнів про їх участь в дослідженні, що надає їх поведінці невимушеності, яка допоможе найоб’єктивніше віддзеркалити достоїнства і недоліки запропонованого дослідником експериментального чинника. Проте забезпечити повну закритість експерименту надзвичайно трудно, оскільки заняття будуть дещо незвичайними, на деяких з них буде присутнім експериментатор або його помічники, які будуть вести спостереження та вимірювання і фіксувати їх, а це вже викличе певну реакцію тих, хто займається.


  1. Організація педагогічного експерименту

 

Не існує єдиного шаблону або схеми, за допомогою яких можна було б будувати експеримент для будь-якої проблеми. Сама наукова проблема визначає вибір типу експерименту і конкретний план його проведення.

До загальної структури експерименту входять:

 1) суб'єкт пізнання і його діяльність;

 2) об'єкт експериментального дослідження;

 3) засоби впливу на досліджуваний об'єкт.

Сказане вище відноситься і до педагогічного експерименту.

Щоб здійснити педагогічний експеримент, треба знати його основні етапи й компоненти, вміти враховувати й вимірювати всі фактори, які можуть вплинути на його хід і результати.

Проведення експерименту складається з таких основних етапів:

1. Діагностичний - На цьому етапі відбувається виявлення проблеми та обґрунтування її актуальності: аналіз стану педагогічного процесу з досліджуваної проблеми, виявлення і формулювання суперечностей, що потребують негайного усунення за допомогою нових методик, технологій, структур, нового функціонального механізму.

2. Прогностичний - На цьому етапі дослідником визначаються мета і завдання експерименту, вибудовуються моделі нової технології (методика, структура, система заходів тощо); формулюється гіпотеза, прогнозуються очікувані позитивні результати, а також можливі збитки, втрати, негативні наслідки тощо, визначаються компенсаційні механізми (заходи, резерви тощо).

3. Організаційний - Цей етап передбачає складання програми експерименту, забезпечення умов для її реалізації, підготовку матеріальної бази експерименту, розподіл управлінських функцій у дослідно-експериментальній роботі, організацію спеціальної підготовки кадрів, що беруть участь в експериментальній роботі, створення методичного забезпечення їхньої діяльності тощо.

4. Практичний - На цьому етапі дослідник здійснює вихідні діагностичні зрізи, що констатують стан досліджуваного явища; реалізує нові технології (методики, системи заходів тощо); відстежує специфіку досліджуваного процесу; вимірює проміжні (поточні) результати; коригує випробовувану освітню технологію; здійснює контрольні діагностичні зрізи. На цьому етапі провадиться констатувальний і формувальний експерименти.

5. Узагальнювальний - Дослідник обробляє здобуті емпіричні дані, співвідносить результати експерименту з поставленими цілями і завданнями, аналізує усі результати, коригує гіпотезу, моделі нової технології відповідно до кінцевих результатів, оформлює і здійснює опис процесу і результатів експерименту.

6. Упроваджувальний - На цьому етапі відбувається поширення і впровадження у практику результатів дослідження, нових освітніх технологій або методик як керовних процесів.

 

Виходячи з цього підготовка до проведення експериментального

дослідження передбачає здійснення таких дій:

  - розробку гіпотези, що підлягатиме експериментальній перевірці;

  - складання програми експериментальних робіт;

  - визначення способів і прийомів впливу на об'єкт дослідження;

  - забезпечення умов для здійснення процедури експериментальних робіт;

  - розробку прийомів фіксування проміжних і кінцевих результатів експерименту;

  - підготовку експериментальних засобів (приладів, установок, моделей тощо);

  - визначення і підготовку учасників експериментального дослідження.

До початку експерименту складається план (програма) його проведення. У ньому формулюють: мету і завдання експерименту; визначають об'єкт, що підлягає експериментальній перевірці; обґрунтовують обсяг експерименту, кількість дослідів, послідовність їх реалізації; визначають фактори впливу на об'єкт дослідження та у якій послідовності вони будуть змінюватись у процесі експерименту; обґрунтовують засоби вимірювань; визначають способи обробки та аналізу експериментальних матеріалів.

При плануванні педагогічного експерименту експериментатор повинний визначити:

  1) кількість досліджуваних;           

  2) способи добору досліджуваних;

  3) кроки проведення експерименту;

  4) вірогідність отриманих результатів;

  5) правильну їхню інтерпретацію.

Варто підкреслити, що, чим продуманіше спланований педагогічний експеримент, тим більше об'єктивні результати дає він із самого початку. Різні доповнення і зміни в ході експерименту утрудняють роботу експериментатора і зменшують об'єктивність результатів.

План експерименту повинний включати:

  1) мету і завдання експерименту;

  2) місце і час проведення експерименту і його обсяг;

  3) характеристику осіб, що беруть участь в експерименті (учнів, студентів);

  4) опис матеріалів, використовуваних для експерименту;

  5) опис методики проведення експерименту;

  6) опис додаткових змінних, здатних уплинути на результати експерименту;

  7) методику спостереження за ходом експерименту;

  8) опис методики обробки результатів експерименту;

  9) опис методики інтерпретації результатів експерименту.

Необхідно відзначити, що дослідник повинен скласти план експерименту таким чином, щоб будь-яка інша досить підготовлена особа могла по ньому успішно провести експеримент. Адже цілком зрозуміло, що залежно від масштабу експерименту, сам дослідник фізично не в змозі бути присутнім у всіх місцях його проведення.

 

Проведенню експерименту передує попередньо розроблена його методика (сукупність мислительних і реальних операцій, розташованих у певній послідовності, відповідно до якої досягається мета дослідження). Розробка методики експерименту передбачає дотримання деяких умов:

  - необхідність проведення попереднього цілеспрямованого спостереження за об'єктом дослідження чи явищем з метою визначення вихідних даних (гіпотези, факторів, що будуть вивчатись);

  - створення умов, у яких можливо здійснити експеримент (добір об'єктів для експериментального впливу, усунення впливу випадкових факторів);

  - визначення меж вимірювань, які будуть здійснюватись у процесі спостереження за факторами, що впливають на об'єкт дослідження;

  - забезпечення можливості систематичного спостереження за процесом розвитку досліджуваного явища і точного опису одержуваних фактів;

  - можливість проведення систематичної реєстрації вимірювань і оцінювання фактів різними засобами і способами;

  - можливість створення повторних ситуацій або ускладнених ситуацій з метою підтвердження чи заперечення раніше одержаних даних;

  - можливість здійснити перехід від емпіричного вивчення до логічних узагальнень, до аналізу і теоретичної обробки одержаних фактичних матеріалів.

У методиці докладно розкривається процес експерименту, визначається послідовність проведення потрібних вимірювань і спостережень, описується кожна експериментальна дія з урахуванням обраних для проведення експерименту засобів, обґрунтовуються методи контролю якості експериментальних дій, які повинні забезпечувати при мінімальній (попередньо встановленій) кількості вимірювань високу надійність і задану точність. Розробляються форми протоколів (або таблиць) для фіксації результатів спостережень і вимірювань.

Важливим виступає вибір методів обробки і аналізу експериментальних даних. Обробка даних полягає у систематизації всіх кількісних показників (найчастіше це цифрові матеріали), їх класифікації та наступному аналізі.

Залежно від теми наукового дослідження обсяг експерименту може бути різним. У кращому випадку щоб підтвердити гіпотезу дослідження достатньо провести тільки лабораторний експеримент. Але може бути потреба і в проведенні цілої серії експериментальних досліджень: попередніх (пошукових), лабораторних, на дослідних зразках в реальних умовах їх функціонування (на виробництві) та ін.

 

 Висновки. Отже, підсумовуючи зазначимо, що досконале знання методологічних основ проведення науково-педагогічного експерименту – важлива складова професійної компетентності педагога-дослідника, необхідний інструмент в його повсякденній роботі. Кожному педагогу потрібно чітко усвідомлювати послідовність етапів, співвідношення форм та методів організації експериментальної роботи, специфічні прийоми та шляхи її реалізації. Компетентний спеціаліст у галузі педагогіки повинен вміти майстерно підбирати і доцільно використовувати цілий спектр засобів та технологій педагогічного експерименту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел.

 

1.     Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник / М. М. Фіцула. К.: Академія, 2002.  515 с.

2.     Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник / В.В Ягупов. К.: Либідь, 2002. – 560с.

  1. РудницькаО.П., Болгарський А.Г., Свистельнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень: Навч. метод. посібник. / О.П Рудницька, А.Г Болгарський, Т.Ю Свистельнікова. К.: 1998. – 143с
  2. Паніна Н.В. Технологія соціального дослідження: Навч. Посібник / Н.В. Паніна. К.: 1996.259 с.
  3.  Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. К.: 2003.– 295 с.
  4. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности / Н.В. Кузьмина. Л.: 11973.

 

1

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
24 жовтня
Переглядів
60
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку