Лекція ПОДАТКИ. ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

ПОДАТКИ І ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

 

План заняття:

1.                   Податки як інструмент фіскальної політики.
2.                   Функції податків, їх природа.
3.                   Елементи податку, їх характеристика.
4.                   Класифікація податків та податкових платежів.
5.                   Податкова система України. Платники податків.

 

1. Податки як інструмент фіскальної політики.

Формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, при цьому все більшого значення набувають податкові методи їх акумуляції. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

Податки - це обов’язкові збори, які стягаються з юридичних та фізичних осіб в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості ВВП, які акумулюються в централізованих фондах грошових ресурсів держави в бюджетах.

 Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави. Як джерело доходів державного бюджету, податки не нараховують і двохсот років.

Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі «Про багатство народів» (1770 р.) За його словами «податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов’язкові платежі, яким притаманні риси податків:

1) податковий платіж: плата за воду, землю - обов’язковий збір, який стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

2) відрахування, внески - обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Податкові платежі – обов’язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платниками.

Відрахування, внески – обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов’язковими платежами є те, що він:

- стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;

- має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- не має цільового призначення;

- є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, за економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Виходячи із сутності податків, дана категорія розглядається не тільки як економічна, але і як суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов’язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних податкоплатників. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується, тому використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава повинна враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів.

Цей характер проявляється при обміні податків на суспільні блага і трансфертні платежі. Причому цей обмін є нееквівалентний для конкретного платника на мікрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових платежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості податкоплатників і повернутись у вигляді суспільних благ та трансфертних платежів (теорія Ліндаля). Цей обмін в фіскальній науці називається “ціни по Ліндалю”.

 

2 Функції податків, їх природа.

Виходячи із сутності податку як категорії, можна визначити дві функції даного поняття:

1) фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);

б) стабільність надходження;

в) податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних рівнях;

2) розподільчо-регулююча. Сутність даної функції в тому, що процес стягнення податку обов’язково означає розподіл певного явища чи процесу між податкоплатником та державою. Причому стягнення податку призводить до скорочення реальних об’єктів оподаткування для конкретних платників податку.

Справляння податку пов’язано з вартісними пропорціями розподілу ВВП та національного продукту. Причому держава через конкретні ставки та пільги може регулювати ці вартісні пропорції розподілу.

Іншими словами, податки - це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять в суспільстві. Використовуючи такий інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси 3-х сторін оподаткування:

1) держава;

2) платники податку;

3) конкретні громадяни-виборці, які отримують суспільні блага.

Соціально-економічний характер податку проявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету, а також як інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП та національного продукту. В цьому і проявляється природа податку.

 

3. Елементи податку, їх характеристика.

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які визначають внутрішній зміст даного поняття. До основних елементів податку відносять:

1) суб’єкт податку

2) об’єкт оподаткування

3) джерело сплати

4) масштаб вимірювання

5) ставки податку

6) податкові пільги

7) норма оподаткування

8) податкові канікули

Суб’єкт податку - це учасник процесів справляння податку (платник, держава, державні органи).

Об’єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.

Є два підходи до оцінки об’єкту:

а) кількісний і натуральний;

б) грошовий.

Джерело сплати - це той фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок. Джерелом може виступати:

- доходи платника податку, отримані в різних формах;

- частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;

- позика як джерело сплати.

Масштаб вимірювання - це та одиниця, яка покладається в основу виміру об’єкту оподаткування (грошова одиниця для дохідного податку, одиниця вимірювання площі для земельного податку)

Ставки податку - це законодавчо встановлений розмір податку, виходячи із об’єкту оподаткування або масштабу вимірювання.

Є два види ставок:

- натуральні (тверді) - в твердих сумах грошей з одиниці оподаткування;

- процентні ставки - у певних процентних відношеннях до об’єкту оподаткування.

Процентні ставки є таких видів:

а) пропорційна - % ставка, яка забезпечує пропорцію нарахування податку;

б) прогресивна - при збільшенні об’єкту оподаткування збільшується ставка податку. Якщо темпи росту ставки податку відповідають темпу росту об’єкту оподаткування - це проста прогресія. Якщо темпи росту ставок податку випереджують темпи росту об’єкту оподаткування - складна прогресія.

в) регресивні ставки - при збільшенні об’єкту оподаткування, зменшується ставка податку.

Існує три методи встановлення ставок:

1) інтуїтивний - на основі бажання та волі законотворців;

2) емпіричний - на основі аналізу за попередній період і у відповідності з потребами;

3) метод математичного моделювання.

Податкові пільги - це законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу. Існує чотири види пільг:

- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

- повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду діяльності або об’єкту оподаткування;

- пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;

- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.

Норма оподаткування - відношення податкових надходжень до податкової бази.

Податкові канікули - відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду.

 

4.  Класифікація податків та податкових платежів.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за суб’єктом оподаткування:

- податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);

- податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

- змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

2) за рівнем органів державної влади, які їх встановлюють:

- загальнодержавні податки - обов’язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;

- місцеві податки та збори - обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території.

Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів. У фіскальній практиці існує три методики (варіанти) запровадження місцевих податків:

• місцеві органи влади базового рівня управління встановлюють місцеві податки згідно переліку та в межах граничних розмірів, які затверджуються найвищим органом влади в державі;

• встановлення місцевих податків як надбавки до загальнодержавних (приклад США)

• повна автономія запровадження місцевих податків (Італія, Японія).

3) за сферою використання надходжень:

- загального призначення;

- спеціальні;

- змішані.

4) за економічною ознакою об’єкта оподаткування:

- податки на доходи та прибутки - обов’язкові збори, які стягуються з чистого доходу в момент його отримання;

- податки на споживання - обов’язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання (рентні платежі, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за землю...);

- податки на майно - обов’язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній та недержавних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів).

5) за способом зарахування податкових надходжень:

- закріплені - обов’язкові платежі, які закріплені за певним рівнем бюджетної системи;

- регулюючі - обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір).

6) за формою стягнення:

- розкладні (розкладкові) податки - обов’язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки);

- квотарні (окладні) податки - обов’язкові платежі, які стягуються за певними ставками від чітко визначеного об’єкту оподаткування.

7) по відношенню до джерела сплати:

- податки, що включаються у валові витрати та собівартість;

- податки, що включаються в ціну товару;

- податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.

8) за формою взаємовідносин платника і держави:

- прямі податки - обов’язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави від розміру об’єкту оподаткування, причому при сплаті такого податку об’єкт оподаткування зменшується (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

- непрямі податки - обов’язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об’єкту оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

Як правило, уряд фінансує щонайменше частину своїх витрат за рахунок зібраних податків.

Податки сплачуються домогосподарствами. Деякі податки, такі як особистий прибутковий податок сплачуються безпосередньо домашніми господарствами. Але оскільки громадяни можуть займатися бізнесом, то навіть такі податки, як корпоративний прибутковий податок непрямо сплачуються тими ж господарствами.

Податки (Т) можуть дорівнювати державним витратам (G), у цьому випадку ми отримаємо збалансований бюджет. (Т=G).

Якщо податки є більшими ніж G, існує суфіцит (профіцит) бюджету (TG).

Якщо ж податки є меншими G, існує дефіцит бюджету (TG).

Податки і державні витрати можуть бути підвищені чи знижені одночасно, чи змінені в протилежному випадку, чи один показник може бути змінений при незмінному іншому. Зміна рівня податків забезпечує значно ширші можливості фіскальної політики.

Фактично, зміни у податках є загалом найприйнятнішим інструментом фіскальної політики, тому що уряду простіше і швидше це робити ніж змінювати витрати. Підвищення податків зменшить купівельну спроможність домогосподарств, зниження рівня оподаткування надасть змогу підвищити купівельну здатність. В країнах з низькими податками швидше зростає зайнятість, капітальні вкладення, продуктивність праці та в цілому виробництво. Отже, вага податків в існуванні суспільства не викликає сумнівів.

 

5.                   Податкова система України.

Система податків і податкових платежів – сукупність встановлених в державі податків і податкових платежів.

Система оподаткування – сукупність встановлених в державі податків і податкових платежів, а також механізму, способів їх розрахунку та сплати, форми зарахування до бюджету.

Правовою базою щодо оподаткування в країні є закони загальної та спеціальної дії, які прийняті Верховною Радою України.

До законів загальної дії відносять:

• “Про систему оподаткування”

• “Про державний бюджет”

До законів спеціальної дії відносять закони, які стосуються стягнення окремих податків і податкових платежів.

На основі прийнятих законів органи виконавчої влади (в основному податкові органи) розробляють інструктивно-методичну базу, яка забезпечує механізм дії законів про оподаткування. Встановлення і скасування податків і податкових платежів здійснює Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим, місцеві ради (щодо місцевих податків), ставку та механізми справляння податків не можуть встановлювати або змінювати іншими законами крім законів про оподаткування. Зміни та доповнення до законів про оподаткування вносяться не пізніше як на 6 місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Будь-які податки, які не передбачені законом про систему оподаткування не можуть бути обов’язковими для сплати на території України.

Платники податків – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:

• сплачувати податки, збори та податкові платежі;

• нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

Згідно Закону України „Про систему оподаткування в Україні” платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платник податків може визнаватись платником по одному чи декільком податкам зборам та обов’язковим платежам в залежності від діяльності, яку він проводить, володіння майном або інших обставин, внаслідок наявності яких виникають податкові зобов’язання.

Права та обов'язки платників податків, як правило, визначаються на найвищому законодавчому рівні – в конституціях, податкових кодексах, спеціальних законах з оподаткування. У вітчизняному законодавстві відсутній єдиний документ, який регламентував би права та обов'язки платників. Тому вони визначаються рядом законів України, Декретів та постанов Кабінету Міністрів України, Указів Президента України, наказами та інструкціями центрального податкового органу.

Безперечним і необхідним є одне – дотримання принципу справедливості при побудові податкових систем демократичних країн. Він передбачає створення необхідних умов для захисту інтересів платників, оптимального поєднання владних повноважень фіскальних органів і прав та обов'язків платників податків.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Назвіть основні елементи податків.
2. Як слід трактувати теорію Е.Ліндаля “Ціни по Ліндалю”?
3. Які класифікаційні ознаки податків Ви можете виділити?
4. Що являється правовою базою оподаткування в Україні?
5. Що Ви розумієте під розподільчо-регулюючою функцією податків?
6. Які ви знаєте існуючі місцеві податки в Полтаві.
7. Які види фінансових санкцій Ви знаєте?
8. Які ви можете назвати існуючі пільги по податку на доходи фізичних осіб?

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Власюк Н. І., Мединська Т. В. Податкова система: Навч.посібник. – К.: Магнолія, 2012. – 424 с. 
2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755­VI
3. Податкова система / За заг. редакцією. В. Л. Андрущенка/ навчальний посібник, 2015. – 416 с.
4. Сідельникова Л. П., Костіна Н. М. Податкова система: Навч.посібник. —Київ: Ліра­К, 2013. — 604 с.