Літературне читання "З іменем Сковороди крокуємо у майбутнє"

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти, молоді та спорту Верховинської селищної ради

Красноїльський ліцей

 

 

Літературне читання

 «З іменем Сковороди крокуємо у майбутнє»

 

 

 

 

Підготували та провели

Вчитель української мови та літератури

Жиколяк Таміла Іванівна

Бібліотекар ліцею

Шпитчук Оксана Михайлівна

 

 

 

2022 р.

 

Мета: ознайомити здобувачів освіти з біографією Григорія Сковороди, дати загальну характеристику його поглядів на найвищі якості людини – розум, совість, працелюбність, а також на правду, суспільний лад; розвивати в учнів чуття слова, спостережливість, уміння сприймати літературну творчість в історичному контексті; виховувати патріотизм як любов до Батьківщини.

Методично-дидактичне забезпечення: портрет Г.Сковороди, виставка літератури, ілюстрації, афоризми зашифровані мовою емодзі.

 

300-літньому ювілею Григорія Савича Сковороди присвячено!

 

Ведучий:Доброго дня шановні друзі! Вітаю Вас на нашому літературному читанні «З іменем Сковороди крокуємо у майбутнє».

Ми сьогодні поговоримо про вічні чесноти людини: любов, що єднає, творить і навчає.

Ведуча:Кожна людина прагне бути щасливою. Про щастя замислювалися відомі діячі та звичайні люди всіх часів і поколінь.

Давайте звернемось за допомогою до мудрої філософії мислителя і цілителя людських душ, мудреця Григорія Сковороди, яка є навчальною настановою життя і актуальна в сьогоденні.

Перегляд  навчально-пізнавального відео

«Обличчя  української  історії.  Григорій  Сковорода»

Учениця: Вірш «Він нас учив...»

В незаможній козацькій родині,

В невеликім полтавськім селі

Бог життя дав малому хлопчині,

Що з'явився в грудневій імлі.

Душу вклали батьки в свого сина.

Гриць і розум і міць - усе мав.

Це був мудрий і чесний хлопчина,

Наче Бог його сам цілував.

Сівши в затишку, грав на сопілці,

Яку сам з очерету зробив,

І радів навіть сонцю і зірці,

А ті миті найбільше любив.

А у вільну від думки хвилину

Все потрібне у торбу збирав

І в похмуру чи сонячну днину

Йшов кудись, а куди, й сам не знав.

У шістнадцять покинув домівку,

Досвід вчительський швидко здобув.

Понесла в світ широкий мандрівка,

Бо з дитинства філософом був.

Радив він придивлятись до друзів,

Бо отрутніше нічого нема.

Ніж удаваний друг лізе в душі,

А сьогодні - це гірш, ніж чума.

Ті стежки, ті шляхи, ті дороги...

Ті думки, що й сьогодні живі,

Оббивають злощасні пороги:

«Як нам жити на рідній землі?»

Прагнув він ще тоді нас навчити.

Та чи думав хто з нас, та чи знав?..

Для людей, для народу вмів жити,

Світ ловив його, та не спіймав.

 

Ведучий:Григорій Савич вів життя мандрівного філософа, був поетом, музикантом і педагогом та залишив по собі філософські трактати, що побачили світ вже після його смерті. Він обстоював права людської особистості в кожній людині, котра включала кріпацтво селянських мас, означало сильну демократичну тенденцію враховуючи політичну ситуацію того часу. Своєю етичною наукою і всім своїм життям Григорій Сковорода мав величезний вплив на сучасників і на майбутніх українських громадян. Недарма ім’я Сковороди носить славнозвісний храм науки Харківський національний педагогічний університет.

Ведучий:

Ревнитель істини й духовного буття,

Він мудрий словом, розумом, життям,

Прихильник простоти й найвищої свободи,

Він щирий друг, йому убогість не біда.

Досяг верхів наук, пізнавши дух свободи.

Достойний приклад всім серцям – Сковорода.

 

Вчитель: «Хочу бути щасливим» - ця теза-мрія кожного з нас.«Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе».«Щасливий той,хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватися»,- твердив мислитель Григорій Савич Сковорода. Справжнє людське щастя неможливе без діяльності, бо все своє життя людина перебуває у праці. І коли праця є улюбленою, співзвучною з природніми обдаруваннями особистості,праця за покликанням,то життя стає гармонійним і щасливим, так повчав нас Григорій Савич «Сродна праця — це найсолодша в світі річ». Сковорода писав: «Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий!».

 

Учениця: Вірш«Навчи мене жити…»

Навчи мене жити, філософе мудрий,

В цьому світі, де війни усюди,

Де істина захована проста

Серед обману і фальшивого буття.

«Крізь любов і віру пізнає людина себе…»

Та чому ж у поневіряння пірнаю лише?

«Ліки найкращі – це радість, кураж…»

Невпинно згасає існування час.

Коли праця людей об`єднає до купи.

        Особисте щастя тоді у всіх буде.

 

Учень:Вірш Г.Сковороди «Ти питаєш..» (уривок)

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,

То чому досягає його так мало людей?

О, це тому, що їм важко керувати душею,

І тому що не навчилися приборкувати пориви.

Звивистими стежками, горбами і через глибокі рови

Мчить недосвідчений вершник,

Якщо він погано править конем.

 

Ведуча:Справді, упевненість у собі дає велику силу і натхнення у житті, це ті рушійні сили, які ведуть до успіху. Проте, не тільки ця риса характеру допомагає знайти місце під сонцем, веде життєвою нивою до омріяної мети. Людська доля вершиться у так званому символічному трикутнику, який тримається на трьох китах: Здоров'я-Сім'я-Робота. За цими словами закарбована вічна неосяжна людська любов.

Ведучий:Філософія людського щастя, яку залишив у спадок Сковорода зрозуміла: «Любов виникає з любові. Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?» 

Учениця: Вірш «До Григорія Сковороди»

У тихім плині річки Многи,

Серед людей привітних і простих

Я й досі відчуваю теплий подих

Славетного в віках Сковороди.

Важкі часи переживаєм нині,

Та він незримо поряд, поміж нас.

Щоб правду відшукать на Батьківщині,

Він вирушає в мандри по світах.

Скажи, земляче, як нам зараз жити?

Як подолати біди, що навкруг,

Ще скільки безневинних буде вбито?

Чому моя земля стражда від мук?

Твої слова - немов бальзам на душу,

Твоя порада - мудра і проста.

І запитать тебе про це я мушу.

Бо ти ж філософ, що живе в віках.

Прийди. Порадь. З далекої дороги

Присядь і поглядом до нас звернись.

Крізь призму часу, болі і тривоги

Своїм нащадкам щиро посміхнись.

Ведучий:Вчення Сковороди — наш коштовний духовний скарб. Але лежить той скарб глибоко, не кожному дається в руки. Але це не про нас…

До вашої уваги мандрівка-колаж за афоризмами Григорія Савича Сковороди.

За допомогою знаків емоджі будемо розгадувати афоризми Г.Сковороди.

 

Ведучий:А ось що Григорій Савич говорив про щастя, радість:

-Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ.

-Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

Ведуча:Не оминув філософ і цінність часу:

-З усіх утрат втрата часу найтяжча. 

-Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Вчитель: Григорій Савич дуже любив свій рідний край, свою Україну й коли відлучався за її межі, обов'язково прагнув скоріше туди повернутися. Йому неодноразово пропонували високі світські та церковні посади, від яких філософ постійно відмовлявся. «Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця», - відповів Сковорода на запрошення до двору цариці Катерини II.

 

Учень:Вірш «Сковороді»

Спливають дні, роки. Пливуть  століття,

Та не старіють сонце, небо, час.

Вже все було

На цім предивнім світі

До нас, при нас - і буде після нас.

Дуб старий, до кореня дуплавий,

Часом й блискавицями побитий...
У його дуплі ховавсь від слави

 І писав. Для себе –не для світу.

Як лиш міг.

Він утікав від нього.
Мандрував дорогами стома.
Ну і що, як нили босі ноги
 Й сніг на скроні сипала зима?

Серце ж билось.Наче перепілка.
Не від болю –тільки від краси.
У торбині –Біблія й сопілка,
 Перед зором –люди і ліси.

 Він ішов землею – й бачив Бога,
Час летів невпинно, як вода...
Хто й коли повторить ту дорогу,
Що її обрав Сковорода?

Він ішов землею.Наче храмом,

Великоднім світлом у душі

Місяць гострий ріг об ніч надламував…

Й осипав тим сріблом спориші.

Скрипка й посох.Біблія й сопілка,

Ось і все, що він надбав за вік.

Тільки не зітхайте тяжко-гірко

Він таки щасливий Чоловік.
 

Ось його столиця – Пан-Іванівка,

Дуб, що був за сховок й кабінет.

І летять в траву доспілі яблука. 

І йому до серця їхній лет.

Вже все було... а як було?

Дзвенить віків коштовне скло…

 

Учитель:Сковорода входить, за версією Юнеско, до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «Жив, як учив». «Коли не зможу нічим любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити».

Вірш «Слово Сковороди – вічне!»

Невже? Невже він справді був?

Поет, філософ, мандрівник...

        Чому? Чому наш грішний світ забув

        Про той складний до серця путівник?

Шукаєм щастя у країнах і віках,

А воно скрізь та завжди з нами...

        На тих, іще не сходжених шляхах.

        Крокує слід у слід тими ж стежками.

Майбутнім ми маримо, сучасним - гордуємо.

Всі прагнем до того, чого в нас нема...

        Що має в долоні сьогодні - нехтуємо...

        Чи впала на людей уже яка чума?

Він всім казав: «Збери в собі свої думки.

Шукай в собі самому благ...»

   Тепер же знають навіть дітлахи:

Тільки в єднанні зазоріє стяг!

-         Учитель: Я вірю, що мудре слово Сковороди звучатиме у ваших серцях та афоризми стануть вашими дороговказами в майбутньому!