Отчий поріг. Народився у с. Основі (тепер у межах Харкова). Походив із козацько-старшинського роду, здобув домашню освіту. У родині панувала глибока шана до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва. Звичаї відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій, він же виконував і головні ролі.
Одного дня 1604 року до Києва прибився звідкись дід із внуком-сиротою Григорієм. Невдовзі дід помер, а внук прижився. За ніжну вдачу і незвичайну вроду підлітка прозвали Квіточкою, а коли підріс — Квіткою. Згодом у нього закохується горда красуня, дочка київського воєводи, і парубок відповідає палкою взаємністю. Вони потай вінчаються, підмовляють гурт козаків і тікають на вільні, дикі тоді, землі Лівобережжя. На березі річки Уди засновують поселення — початок майбутнього Харкова й усієї Слобожанщини. Це був прапрадід Григорія Федоровича, що заснував рід Квіток.
Захоплення З вікон однієї келії полилася така недоречна тут ніжна й тужна мелодія. Це грав на флейті двадцятишестирічний послушник Григорій, син багатого і впливового дворянина з козацької старшини Федора Івановича Квітки, якому належало село Основа. Всі знали, що з дозволу настоятеля в келії послушника є ще й піаніно та багато книжок.
Громадський діяч. Організовує «Товариство добродіяння», кошти якого використовує для створення Інституту благородних дівчат. Енергійний Квітка запрошує кращих професорів міста, серед яких був і Петро Гулак-Артемовський, для безоплатного читання лекцій в інституті. Створює в Харкові журнал «Український вісник», який почав виходити з січня 1816 року.
Діяльність Григорія Квітки-Основ’яненка У 1833 році в Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку. Проте його суспільна діяльність не обмежується тільки рідним містом: Григорій Федорович засновує кадетський корпус у Полтаві. У Харкові Квітка стає одним із найвпливовіших людей. Він багато робить для розвитку міста як культурного центру. Григорій Федорович займається громадською та державною діяльністю: обіймає посади судді, повітового предводителя дворянства, головує палатою карного суду.
Пам’ятай, Україно, цю людину Помер Григорій Квітка-Основ’яненко 20 серпня 1843 року в Харкові у своєму маєтку на руках дружини. Був похований на Холодногірському кладовищі, з якого відкривався чудовий краєвид на рідне місто, якому він присвятив усе своє життя. Пізніше прах і пам’ятник перенесено на міське кладовище. Там, де раніше був маєток Квітки, сьогодні – парк, який носить ім’я письменника. На велелюдному похороні письменник Ізмаїл Срезневський сказав: «Пам’ятай, Україно, цю людину. Тут похований той, хто, оживлений любов’ю до тебе, захищав твій звичай та мову».