28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Літературне свято «Книжка — добрий, мудрий друг»

Про матеріал

Мета: розкрити значення книги в житті людини; ознайомити дітей із правилами користування книгами; прищеплювати дбайливе ставлення до книжок; виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.

Учіться в героїв книжок любити нашу рідну землю — її лани і ліси, міста і заводи, небо і річки, мову і мистецтво. Людина, яка любить і вміє читати, — щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних,

добрих і вірних друзів. Друзі — це книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.

Перегляд файлу

Літературне свято «Книжка — добрий, мудрий друг»

Мета: розкрити значення книги в житті людини; ознайомити дітей із правилами користування книгами; прищеплювати дбайливе ставлення до книжок; виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.

Обладнання: костюми для героїв інсценізації (або ляльки-іграшки); аудіозаписи.

Хід Заходу

I. Вступне слово вчителя

— Дуже добре, коли в людини багато друзів. Поділишся з другом радістю — її стане вдвічі більше, поділишся бідою — її стане вдвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу. Але сьогодні ми поведемо розмову про незвичайного друга, дуже мудрого, який не вміє говорити вголос, але навчає нас розумних наук, розповідає цікаві пригоди про дива, про навколишній світ — близький і далекий, веде нас до Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте, про якого друга йдеться.

Школяре, школяре, я твоя подруга,

Кращого ніколи ти не знайдеш друга.

Ти мене пильнуєш — я тебе навчаю,

Я тебе навчаю, та ще й забавляю. (Книга)

II. Робота над прислів'ями і приказками

— Український народ здавна поважав книгу — це невичерпне джерело знань, і склав про неї багато прислів’їв і приказок. У них звучить народна мудрість.

 • Розум без книги, що птах без крил.

 • 3 книгою подружишся, розуму наберешся.

 • Книги читати — усе знати.

 • Одна книга тисячі людей навчає.

 • Книга — не пряник, а дітей до себе манить.

 • Книгу читають не очима, а розумом.

 • Книга корисна, коли її читають.

Учитель. Як ви розумієте зміст прислів’їв, про що вони нам говорять? Так, про велике значення книги в житті людини.

III. Літературна вікторина

— Назвіть прізвище письменника на певне закінчення. Перемагає той, хто більше назве.

-а: О. Пчілка, Н. Забіла, Леся Українка, М. Підгірянка, М. Познанська, Л. Письменна та ін.;

-о: Т. Г. Шевченко, І. Франко, Л. Костенко, П. Воронько, В. Симоненко, Д. Павличко, Г. Бойко та ін.;

-ий: А. Костецький, М. Сингаївський, М. Коцюбинський, В. Сухомлинський, Б. Чалий та ін.

— Але завжди потрібно пам’ятати правила поводження з книгою, щоб вона довго жила і радувала багатьох читачів.

IV. Інсценізація «Звірятка лікують книгу» (або лялькова вистава)

Заєць (співає пісеньку «Книга — наш найкращий друг»)

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро —

Враз одужає вона!

На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана Книга.

Заєць. Ой, що це? краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем.)

Книга. Не бійся, Зайчику. Я — Книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам! І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. {Плаче.) Допоможи мені, Зайчику!

Заєць {вибігає з-за куща, підтримує хвору Книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може, ти з Лисицею зустрілася, чи в лапи до Вовка потрапила? Чи, може, лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене! Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? {Кличе Ведмедика.) Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від Хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як — я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у «Книжкову лікарню» до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише й одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Пішли, дорогенька Книжечко, спирайся на мене.

— Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить усе тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько-поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли перегортав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я — Книга! Я — товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду — подруга твоя.

Погану звичку ти покинь І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку — медичну сестричку допомогти нам. (Кличе Лисицю.)

Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми тебе вилікуємо. Подивимося ось на цю сторіночку. Ой-ой-ой! Тут намальований страшенний пес, а я їх так боюся.

К н и г а. А в собаки ніг немає.

Лисиця. Який жах!

Книга. Лікарю, сестричко! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти до операційної. Будемо робити операцію. З’являється Хлопчисько-поганисько.

Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому — я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Уночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Утекла. Ви її не бачили?

Д і т и. їй роблять операцію в «Книжковій лікарні»!

З’являються Книга і Лікар.

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.

Книга. Так, я дуже добре почуваюся. Ой, знову той бридкий Хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А тепер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Л і к а р. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.

 Мене не можна брати брудними руками, тому що мені буде соромно, якщо мене візьмуть інші читачі.

 • Не став на мене лікті, коли читаєш, і не клади розгорнутими сторінками донизу: адже тобі не сподобалося б, якби з тобою так поводилися.

 • Не розмальовуй мене ручкою та олівцем — це так негарно.

 • Якщо не закінчив читати, але не хочеш загубити сторінку, на якій зупинився, то поклади до мене закладку, щоб я змогла спокійно відпочити.

 • У сиру погоду загортай мене в папір, тому що така погода для мене шкідлива.

 • Допоможи мені залишитися чистою і свіжою, а я тобі допоможу стати щасливим.

Хлопчик. Так, я все зрозумів і даю чесне слово, що виправлюся.

Книга. Діти, запам’ятайте і ви правила охайного поводження з книгою. Тоді ми завжди будемо друзями.

V. Акція «Лікар книг»

Підклеювання, ремонт, оновлення книг класної бібліотеки.

VI. Підсумок заходу

Учи т ел ь. Дорогі діти! Учіться в героїв книжок любити нашу рідну землю — її лани і ліси, міста і заводи, небо і річки, мову і мистецтво. Людина, яка любить і вміє читати, — щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних,

добрих і вірних друзів. Друзі — це книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.

Звучить аудіозапис «Нам без книг ніяк не можна».

Нам без книг ніяк не можна (сл. 3. Бичкової, муз. В. Шаповаленка)

Розтають сніги холодні,

Чуть пташині скрізь пісні.

Очі в нас цвітуть сьогодні,

Наче квіти весняні. (Двічі)

Приспів:

Це до книги йдуть на свято І дівчата, і хлоп’ята.

Книга — вірний,

Книга — наш найкращий друг.

«Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!» —

Голоси дзвенять навкруг. (Двічі)

Приспів.

А як часом книжка хвора —

Значить, наша в тім вина.

Ми її підклеїм скоро —

Враз одужає вона! (Двічі)

Приспів.

 «Відгадаємо казку»

Червона Шапочка

…Так бігав він дев’яносто дев’ять разів, а за сотим разом як упав посеред ниви — підвестись не може, так набігався, натомився, сердешний.

— Ніколи не треба сміятися зі слабкішого, — сказав тоді їжак Зайцю та пішов із їжачихою додому. («Їжак і Заєць»)

Барвінок

— Доброго здоров’ячка! Пустіть переночувати!

— Ой, Лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти.

— Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую… («Лисичка-сестричка»)

Кіт у чоботях

…Приносить чоловік панові гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й покинув гілочку, а на думці собі: «Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити…». («Мудра дівчина»)

Карабас

— Що це, будинок для поросяти чи фортеця? — спитав Нуф-Нуф. (Казка С. Михалкова «Троє поросят»)

Буратіно

А я ще хочу з вами погратись.

«Бережися, Буратіно!»

В одного з гравців на голові ковпачок. Він — Буратіно.

Ведучий старається наздогнати й заплямувати того, хто біжить із ковпаком. Зробити це непросто, оскільки гравці на бігу передають ковпак один одному. Коли ведучий заплямує Буратіно, ролі змінюються.

Буратіно

Молодці, діти. Молодець Незнайко. Побачив я, що ви дійсно читаєте багато книжок. Але наше свято на цьому не закінчується.

Діти співають пісню «Країна Читалія» (музика Я. Дубравіна, слова В. Суслова).

В книжках вірні друзі, герої живуть,
І я пам’ятаю, як кожного звуть,
Он ключ чарівний від дверцят у стіні
Несе Буратіно мені.

Прочитаних книг виростає сім’я,
Все більшає з книгами дружба моя!
Узимку і влітку — у всі мої дні
Усюди вони при мені!

Приспів:

Є земля Австралія,
Є земля Італія,
Та іще, крім тих країв,
Диво з див я знаю:

То і не Австралія,
То і не Італія,
То земля Читалія!
Із того ми краю.

Червона Шапочка (без головного убору)

Відгадайте, з якої казки я до вас прийшла. Казка французького письменника починається так: «На день народження внучки бабуся подарувала їй…». А що подарувала, не скажу, а то ви відразу узнаєте моє ім’я. Краще подумайте, як мене звуть? А тепер гра.

«Хто швидше»

Кожній команді дається розрізана на 6 частин ілюстрація. Потрібно скласти картину й назвати, з якої вона казки.

Чіполіно

А тепер назвіть моє ім’я.
Багатьом був не відомий —
Нині з кожним подружив,
З казки в кожного удома
Хлопчик-цибулина жив.
Дуже просто, мелодійно
Зветься він (Чіполіно).

Правильно, діти. Подарую я вам книжку, у якій багато різних історій, у тому числі й моя. А придумав усе це італійський письменник Джанні Родарі.

«Впізнай, з якої казки»

Чіполіно

Вчитель показує предмет, а команди по черзі відповідають, з якої казки ці предмети.

Черевичок «Попелюшка»

Глечик з вузькою шийкою «Лисичка й Журавель»

Рубанок і пілка «Котик і Півник»

Червоне яблуко «Казка о семи богатирях»

Борошно «Колобок»

Маленька ложка, маленька мисочка «Три ведмедя»

Лисиця

В темнім лісі проживаю
Довгий хвіст пухнастий маю.
Мені на місці не сидиться,
А зовуть мене… (лисиця).

Я теж загадаю вам загадку. Послухайте цю пісеньку.

Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Та й від тебе, лисичку, утечу!

Гарна пісенька. Так те лихо, голубчик, що я стара стала, погано чую. Сядь-но мені на мордочку та проспівай ще разок.

Кому я так сказала?

(Проводить гру)

«Підберіть автору казку»

Кожній команді дається набір карток. Потрібно швидко та правильно розкласти картки: навпроти автора — написану ним казку.

І. Я. Франко «Фарбований Лис»

Українська казка «Півник і двоє мишенят»

Російська казка «Морозко»

О. С. Пушкін «Казка про рибака й рибку»

Брати Грімм «Золотий гусак»

Російська казка «Ріпка»

Г.-Х. Андерсен «Дюймовочка»

Кіт у чоботях

Шановне панство, всім вам «няв»
Своє я щиро надіслав,
Скажу відверто, без обману,
Братерство завжди поважав.

Я чоботи свої стоптав,
Багато чого взнав,
І хитрощі, і чари злі
У ріднім краї, на землі.

Але сьогодні, у цій залі
Забув я геть про всі печалі.
Приємно разом з вами бути,
Хоча б на мить про все забути.

Я теж прийшов до вас з конкурсом.
І зараз хочу з вами його провести.

Викликаються капітани команд. Кожний одержує листок зі словами (близько 10 слів). Команда повинна, використавши ці слова, скласти свою казку й інсценувати її.

Всі казкові герої разом з’являються.

Діти співають останню пісню «Розкрита книга» (музика Ю. Чичкова, слова К. Ібряєва).

Розкрита книга, сторінки шепочуть.
Чи може, знову надворі листопад,
І за вікном не сплять осінні ночі,
І в небі гуси-лебеді летять.

Приспів:

Скільки в світі є книг —
Стільки друзів нових.
Хай щастить тобі, друже, зустріти!
Простяглися рядки,
Як дороги в віки,
Де найкращі лежать,
Де найкращі лежать заповіти.

 

docx
Додано
29 червня 2018
Переглядів
224
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку