Лялькова аудіоп'єса "Нарцис" ( за давньогрецьким міфом)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Н А Р Ц И С»

 

 

                                       

 

Сценарій лялькової аудіоп’єси

 

(гурток «Юний актор»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Учителька

 Колодрубівської ЗОШ

                                І – ІІІ ступенів

                                 Муц О.Й.

 

 

 

 

 

 

Дійові особи

 Нарцис

 Німфа Ехо

 Тіресій 

 Афродіта

 2 німфи

 

З’являється вранішня зоря

 

Аудіозапис: пробудження природи

 

Музика. Танцюють птахи

 

Музика. Танцюють квіти

 

Музика: пустощі німф

 

Аудіозапис: звуки лісу (Назустріч одне одному ідуть Тіресій і німфа Ліріопея.)

 

Ліріопея

 Добрий день, віщий Тіресію! На щастя, зустрілася з тобою. Сам могутній Зевс дозволив тобі бачити прийдешнє, і уже багато років ти віщуєш людям правду. Я, німфа Ліріопея. Маю сина, Нарциса, напрочуд гарного хлопця, красою якого захоплюються усі, а надто молоденькі німфи. Я знаю, що син мій смертний , і мене бентежить думка, чи довго житиме він на білому світі. Я люблю його понад усе і не хочу рано втратити його. Заспокой моє схвильоване материнське серце. Зроби так, що він жив якнайдовше.

 

Тіресій

 О прекрасна Ліріопеє! Не я визначаю, скільки кому жити, а всемогутній Зевс. А житиме твій син доти, доки сам себе побачить. Буде саме так!

 

Ліріопея

 О Тіресію-віщуне! Як же він може самого себе побачити?

 

Тіресій

 Це не мій клопіт. Житиме твій син доти, доки сам себе побачить. Прощавай, прекрасна Ліріопеє! Прощавай! (Пішов геть)

 

Ліріопея

 Це неможливо! Як? Як можна самого себе побачити? Е – е, Тіресій уже старий, можливо, щось переплутав? І ця думка заспокоює мене…Мій Нарцис живий, і що мені до якихось незрозумілих віщувань шанованого Тіресія…Син на полюванні, у нього все гаразд, і неварто мені марно побиватись, щоб зрозуміти незрозуміле. Біжу до подруг.

 

Музика: пустощі німф

 

(Німфи щезають. Виходить Нарцис. Побачивши його, Ехо залишається і  йде назирці.)

 

Аудіозапис: звуки лісу

 

(Нарцис озирається навсібіч: він заблукав)

Нарцис

 Чи тут хто є?

Ехо

Є – є – є – є!

Нарцис

 (Озирається). То йди сюди!

Ехо

 Іди сю – ди – и – и!

Нарцис

 Іди мерщій до мене!

Ехо

 Мерщій до – о ме – не – е – е!

 (Вибігає з-за кущів, простягає до юнака руки. Та він зневажливо і гордо промовляє)

Нарцис

 Дай мені спокій. Я ніколи не покохаю тебе! (Пішов геть)

Ехо

 Ко – ха – ю  те – бе – е – е ! (Німфа сама. Плаче. До неї прибігають подруги)

1 німфа

 Що трапилось, сестро?

2 німфа

 Що з тобою, наша вірна подруго?

1 німфа

 Як зарадити твоєму горю?

2 німфа

 Не плач, не побивайся так важко, все минеться, все буде добре, тільки повір.

Ехо

 Горе мені, подруженьки, горе. Я покохала вродливого юнака на ім’я Нарцис, а він зневажає мене. Сказав, що ніколи мене не полюбить. Він дуже гордий і самозакоханий. Навіщо я зустріла його? Він розбив моє серце! (Молитва до Афродіти)

  Барвношатна владарка, Афродіто,

  Дочко Зевса, підступів тайних повна.

  Я молю тебе, не смути мені серце, богине,

  Але знов прилинь, як колись бувало,

  Здалеку ти мої благання чула,

  Батьківський чертог кидала

  Й до мене на колісниці

  Золотій летіла ти. Міцнокрила зграя, її несучи,

  Над землею темною, наче вихор,

  Мчала в ефір.

  Так мені являлася ти, блаженна,

  З усміхом ясним

  На лиці безсмертнім.

  О, прилинь ізнов, од нової туги

  Серце урятуй,

  Сповни, що бажаю,

  Поспіши мені, вірна помічнице,

  На допомогу.

1 німфа

 Він мусить бути покараний, адже знехтував великим даром золотої Афродіти – коханням! (Зове Афродіту) Афродіто! Шанована усіма, Афродіто! (З’являється богиня)

 

Афродіта

 Що тебе засмучує, що тривожить?

 Чом мене кличеш?

 І чого бажаєш бентежним серцем?

 І кого схилити Пейто повинна

 У ярмо любовне тобі?

 Зневажив хто тебе, Ехо?

Ехо

 Нар – ци – с – с .

2 німфа

 Зроби так, щоб Нарцис теж зазнав нещасного кохання. Хай щемить його серце! Хай не знає спокою ні вдень, ні вночі! Хай зів’яне його врода!

 

Афродіта

 Будьте спокійні, о юні, прекрасні німфи. Не плач і ти Ехо. Я покараю зухвальця, який зневажив мій дар кохати. Будьте певні цього. Відколи світ – і боги, і  смертні шанують мене, найчарівнішу серед богинь, адже я запалюю у їхніх серцях жар кохання; ті стріли, які випускає зі свого лука мій безтурботний синок Ерот – несхибні! Я розтоплю крижане серце Нарциса, і він сповна пізнає мою владу, владу богині кохання.

  Хто тікає – дуже пожалкує,

  Хто дарів не взяв –

  Сам дари нестиме,

  Хто не любить нині,

  Полюбить скоро!   

 (Розбіглися навсібіч)

 

Аудіозапис:звуки лісу

 

 Нарцис

 Важкі лови сьогодні…і день спекотний. Напитись би джерельної холодної води. О! А ось і ручай! Яка радість! (Нахиляється до води). Ой! Хто ти? (Опустив руку у воду). Нема. Щезла (роззирається).Ні! Ти тут! Яка ти дивовижно вродлива! Уста, мов пелюстки червоної троянди, очі, як фіалки біля річечки з чистою водою, а кучері подібні до хмаринок у променях ранкового сонця. Хто ти? Хто ти? Озовись! Подай мені твою ніжну руку. Дай доторкнутись до твоїх кучерів. (Торкається води). Не утікай, благаю! (Підходить з іншого боку).Хто ти? Промовляй голосніше, я жодного слова не чую, тільки бачу, як ворушаться твої гарні уста. Вийди з води, хай вона не роз’єднує нас. Не вийдеш? (Плаче.)Чого ж ти тоді плачеш, як я? І знову простягаєш руки до мене? (Плаче.) Горе мені! Горе мені! Нічого не розумію; серце, серце щемить. Допоможіть хто-небудь! (Продовжує плакати.)

 

Аудіозапис: спів соловейка, що поступово затихає

 

Сходить вранішня зоря

 

Аудіозапис: пробудження природи

 

Нарцис (кволим голосом)

 Я збагнув: ти – це я! Горе мені – я полюбив самого себе і тепер від кохання вмираю.

 

Ехо

 Від ко – ха – ння  вми – ра – ю – ю !

 

Музика: танцюють птахи

 

Музика: танцюють квіти

 

Музика: пустощі німф (обривається; німфи несміливо підходять до Нарциса)

 

«Музика» лісу (до закінчення)

 

1 німфа

 Помер.

2 німфа

 Помер від кохання.

1 німфа

 На жаль, він любив тільки самого себе. (Плачуть)

Ехо

 Яке горе, яке горе. (Зникає)

2 німфа

 Поховаємо юнака. Назбираймо хмизу для жалобного вогнища.(Побігли геть.

Нарцис щезає, натомість появляється квітка.)

 

1 німфа

 Де тіло юнака? (Озирається)

2 німфа

 Дивись, ось тут, де він востаннє прихилив свою гарну голову, виросла оця квітка із сніжно-білими пелюстками.

 

1 німфа

 А як вона називається? (Присіла, розглядає)

2 німфа

 Не знаю. А назовімо цю горду, холодну квітку нарцисом..

1 німфа

 Гаразд…Нарцис – холодна, гарна, горда квітка, як той юнак, який нікого не любив, а покохавши, пізнавши муки кохання, помер, перетворившись на квітку.

 

2 німфа

 А де наша подруга Ехо?

1 німфа

 Подруго-німфо, чи не заблукала ти?! Ми тут!

 

Ехо (тінь, що промайнула поряд)

 Ту – у – у – т!

2 німфа

 Зів’яла. Померла від нерозділеного кохання, залишився лише її голос – луна.

1 німфа

 Її голос житиме вічно! Він чуло відгукуватиметься на чужу мову. Так, це буде тільки луна.

 

2 німфа

 На жаль, лише луна.

 

«Музика» лісу, а потім спів соловейка .( Ніч.)

       Кінець