Прототипом Тараса Бульби був предок відомого українського дослідника Миклухо-Маклая, курінний отаман Війська Запорозького Низового Охрім Макуха. ПРОТОТИП ТАРАСА БУЛЬБИПрототип – це конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладені в основу образу літературного персонажа. Охрім був курінним отаманом на Запоріжжі. У нього були сини — Омелько, Назар, Хома, що воювали з польською шляхтою. Назар закохався в панночку і перейшов на бік поляків, Хома загинув у нерівному бою, а Омелько втік. Батько сам стратив сина Назара. Микола Миклухо-Маклай
ПРОТОТИП ТАРАСА БУЛЬБИЄ й інша версія щодо прообразу Тараса. Ним міг бути предок Гоголя Остап Гоголь — полковник Війська Запорозького, гетьман Правобережної України. Він мав двох синів — Остапа і Прокопа, які навчалися спершу у Львові, а потім у Києві. Старший син загинув від рук поляків, а молодший перейшов через три роки до ворогів.
Світлицю було вбрано за звичаєм тих часів, про які живі згадки зосталися тільки в піснях та народних думах, що їх уже не співають більше в Україні сліпі кобзарі під тихий бренькіт бандури серед слухачів, — за звичаєм тих бойових, важких часів, коли в Україні почали розпалюватися сутички й баталії за унію. Усе було чисте, вимащене кольоровою глиною. По стінах — шаблі, нагаї, сільця на птицю, неводи й мушкети, хитро оправлений ріжок на порох, золота вуздечка на коня і пута зі срібними бляшками. Вікна у світлиці були маленькі, з круглими темнавими шибками, які тепер можна зустріти хіба в стародавніх церквах і крізь які інакше й не дивилися, як тільки підваживши насувну шибку. Вікна й двері були в червоних обводах.
На полицях по кутках стояли глеки, сулії, пляшки з зеленого й синього шкла, сріблом биті келехи, золочені чарки всілякої роботи — венецької, турецької, черкеської, що завітали до Бульбиної світлиці різними шляхами, через треті й четверті руки, як то зазвичай бувало у ті лицарські часи. Берестові широкі лави попід стінами всієї світлиці; величезий стіл під образами на покуті; широка піч із запічками, карунками й прискалками з барвистих кахлів — усе це було добре знайоме нашим двом лицарям, які щороку приходили додому на вакації, — власне, приходили, бо не мали ще коней та й звичаю такого не було, щоб школярі могли їздити верхи.
РОБОТА З ЦИТАТАМИ2. Зачитайте, як Тарас готувався до спроби поляків відбити запорожців з міста, поки частина війська рушила на Січ захищати її від татар. 1. Знайдіть у тексті уривки, які би демонстрували ставлення Тараса Бульби до освіти. 3. Зачитайте уривок, у якому Тарас Бульба говорить з Остапом після того, як вбив Андрія.4. Зачитайте уривок, у якому розповідається про те, як Тарас Бульба спостерігає за стратою Остапа.
Бульба був страшенно впертий. То був один із тих характерів, які могли з'явитися лише тяжкого XV сторіччя в напівкочовому закутку Європи, коли панували праведні й неправедні уявлення про землі, що стали якимись суперечливими й неприкаяними, до яких належала тоді Україна; коли весь прадавній південь, покинутий своїми князями, було спустошено й випалено дощенту ненастанними наскоками монгольських хижаків; коли, втративши все — оселю й покрівлю, зробився тут відчайдушним чоловік; коли на пожарищах, перед лицем хижих сусідів і повсякчасної небезпеки, осідав він на місці й звикав дивитися їм просто у вічі, забувши навіть, чи є на світі щось таке, чого б він злякався; коли бойовим палом укрився здавна лагідний слов'янський дух і завелося козацтво — цей широкий гуляцький заміс української натури, — і коли всі перевози, яри та байраки, всі зручні місця засіялися козаками, що їм і ліку ніхто не знав, і сміливі товариші їхні могли відповісти султанові, охочому знати про їхнє число: "А хто їх знає! У нас їх по всьому степу: що байрак, то й козак".
Повсякчасна необхідність боронити узграниччя від трьох різнохарактерних націй надавала якогось вільного, широкого розмаху їхнім подвигам і виховала впертість духу. Це був справді надзвичайний вияв української сили: його викресало з народних грудей кресало лиха. Замість колишніх уділів, малих містечок, що аж кишіли псарями та ловцями, замість ворохобливих та мізерних князів, що купували й перепродували свої міста, виникли грізні села, курені й околиці, пов'язані спільною небезпекою й ненавистю до хижих нехристів. Усім відомо вже з історії, як козацька безнастанна боротьба і невсипуще життя порятували Європу від бусурменських наскоків, які щохвилини загрожували їй повною руїною.