Малий фразеологічний словник української мови.

Малий фразеологічний словник

української мови

А

АДАМ

від Ада́ма, зі сл. почина́ти. Дуже здалека, з самого початку. З безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала. Вона почала від Адама (М. Коцюбинський).

як Ада́м і Є́ва в раю́ зі сл. неви́нний. Морально чистий; нехитрий, наївний. Мене часто підвозили селяни, а часом і ночувати лишали в себе. Я їм щедро й гаряче віддячував за те прокламаціями та брошурами. Селяни в ті часи були ще невинні, як Адам і Єва в Раю, і брали мої подарунки охоче .

(В. Винниченко).

АГНЕЦЬ

а́гнець Бо́жий, книжн., несхв. Безвольна, покірлива, розумово обмежена людина. — Бачиш агнець Божий, покірний, тихий перед тобою, а що він у бригаді виробляв, хай тобі люди розкажуть! (З журналу).

як а́гнець (а́кі а́гнец), зі сл. ти́хий, покі́рний і т. ін., книжн. Дуже (тихий, покірний і т. ін.). Пан дяк встав і земно вклонився, .. цілував руку господині.. Розумиха увірвала його зненацька: — Так ви залучили до себе пана Сковороду? — Так, дидаскал мудрий, акі змій, та тихий, акі агнец (М. Лазорський).

АЛЬФА

а́льфа і оме́га, книжн. 1. Початок і кінець чого-небудь. (Неофіт-раб:) Що за слово? (Єпископ:) Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Леся Українка.

2. Головне в чомусь, основа, зміст, сутність чого-небудь.— Людина — що б там не викоювалось,— вона, зрештою, універсум... Альфа і омега всього (О. Гончар).

від а́льфи до оме́ги, книжн. Від початку до кінця. — Оце діждався новини, оце потішили новинами! Ну що ж, хай кажуть, мусить знати все, від альфи до омеги (Д. Міщенко).

Б

БІБ

дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу кому і без додатка. Бити кого-небудь. Дізнавшись про цю раду, хлопці вирішили “дати Федькові бобу” (М. Ю. Тарновський); Кинулися (господарі) на нього (вовка) і всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тілько (тільки) лежав у лісі та вилизувався (І. Франко).

на боба́х, перев. зі сл. лиша́ти, зоста́вити, зостава́тися і под. Ні з чим, без нічого.— А що в мене? Ти ж знаєш — аванс коли був?.. На бобах ми… (Ю. Збанацький); Більше всього я боявся, щоб вони не повтікали всі, лишивши мене на бобах (Д. Бузько).

розво́дити боби́ (на боба́х), несхв. Вести зайві, непотрібні розмови. Ех, буду я з тобою тут на бобах розводити.., ваша читальня розв’язана та й годі!

 (І. Франко).

В

ВОРОНА: біла ворона. Той, хто виділяється серед інших чимсь незвичайним, зовсім не схожий на інших.— До дідька самоту! Доволі вже вдавати з себе білу ворону! Буду такий, як всі! (М. Понеділок. Без назви.)

Г

ГЛЕК

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький). 2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися.

ГОРОБЕЦЬ

Стріляний (старий) горобець (вовк). Досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити.— Нас не проведеш на полові, ми стріляні горобці! (Р. Іваничук. Орда.) Синоніми: битий жак; бита голова. Антонім: жовтороте пташеня. • Вираз старий горобець є час-тиною прислів'я (старого горобця на полові не зловиш). Пізніший вислів — стріляний горобець (горобець, у якого не один раз стріляли) — є результатом контамінації вислову старий горобець і висловів із компонентом стріляний (обстріляний): стріляний птах, обстріляна ворона, стріляний вовк і под.

ґ

ґав (ґа́ви) лови́ти, фам. 1. Марно витрачати час, нічим не займатися; нічого не робити, байдикувати. Сама працювала не розгинаючись і других підганяла, щоб ґав не ловили, не байдикували (В. Кучер); — Спасибі вам за гостину! — Дасть Бог, віддячиш тим же… Якщо не будеш ловити ґав… (Василь Шевчук); граки́ (воро́н) лови́ти. — Наймичка й небога тут рвуться, а він стоїть, да (та) .. граки ловить (Ганна Барвінок); (Халява:) Одначе чого це я ворон ловлю? (М. Кропивницький); // Тинятися без діла, перебувати де-небудь без потреби. — Слухайте, Павле,— ..мабуть, нічого тут усім ґав ловити (І. Головченко і О. Мусієнко). 2. Розглядати все навколо з зайвою цікавістю. Виборний: Та що його питати: він по городу ґав ловив та витрішки продавав .

Д

ДАВАТИ

дава́ти горобця́м ду́лі, жарт. Ходити без діла; тинятися, байдикувати. З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький).

дава́ти / да́ти відбі́й. Припиняти робити що-небудь або відкладати, переносити вирішення, розв’язання чогось на пізніший час. — Де ти гасаєш цілими днями? — Я тільки годину тому прийшов з дивізійного суду .. — Якщо так, то я сьогодні ж прийду поглянути на тебе. Дай відбій (Переклад

С. Масляка).

дава́ти / да́ти відкоша́ (одкоша́) кому. 1. Не погоджуватися виходити заміж чи зустрічатися з кимсь; відмовляти кому-небудь у сватанні, залицянні. — Кононенко, запримітив я, підсипається до Христі. Вона дівчина, сам знаєш, строга, дає йому відкоша. То він і ремствує (Я. Гримайло). 2. Відмовляти кому-небудь у чомусь взагалі; Він (Яким) боїться, як би йому не пошитися в дурні з своїм управительством. Бо вже чутка йде, що Уляна Григорівна тебе хоче настановити за “хазяїна”, а Якимові дати одкоша (С. Добровольський). 3. Рішуче виступати проти кого-небудь; вступати в боротьбу з кимось у відповідь на його дії; протидіяти.

дава́ти / да́ти ві́дсіч кому, чому. 1. Рішуче протидіяти кому-, чому-небудь; Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра). да́ти на о́дсіч. О, сором мовчки гинути й страждати, як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати. Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка). 2. Рішуче відмовляти кому-небудь у залицянні. -  Чому вона після Брянського, стількох обминувши, стільком давши відсіч, зупинилась саме на ньому? (О. Гончар).

дава́ти / да́ти відста́вку. 1. кому. Відмовляти кому-небудь у чомусь; позбавляти когось певного становища і т. ін. Йому як організаторові туристичних поїздок дали відставку (З усн. мови). 2.  чому.перен. Витіснити що-небудь з ужитку, з використання. На заводі віброактивізація дала відставку парі (З журналу).

дава́ти / да́ти во́лю. 1. кому. Не обмежувати кого-небудь у діях, вчинках і т. ін. Як побачила, що він .. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. Горпина схаменулась, перестала йому волю давати (Г. Квітка-Основ’яненко); 2. чому. Не стримувати себе в чому-небудь. Навроцька розсердилась. Вона була нервова й опришкувата, часто давала волю словам (І. Нечуй-Левицький); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П. Грабовський).

дава́ти / да́ти во́лю нога́м. 1. Тікати, швидко бігти, уникаючи якоїсь небезпеки. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий,— і не чекала довго. Дала волю ногам та до лісу (І. Франко). 2. Завзято, запально танцювати. На весь голос співали в таборі баяни, змагалися партизанські співаки, дали волю ногам танцюристи (Ю. Збанацький).

дава́ти / да́ти во́лю рука́м. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він дає волю рукам (О. Гончар).

дава́ти / да́ти во́лю се́рцю. 1. Дозволяти собі розчулюватися, віддаватися своїм почуттям. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримувати свого гніву; обурюватися. Чіпка випив другу чарку… Посоловіло в віччю; вдарило в голову… Він заходив по хаті; розпустив язик; дав волю серцю — став батькувати, лаятись… (Панас Мирний).

дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м. Нестримно, невтішно, гірко плакати; ридати. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Т. Шевченко); Галя не стрималась, припала до Жені і дала волю сльозам (А. Хижняк).

дава́ти / да́ти во́лю язико́ві. Не стримуватися, не контролювати себе у висловах; дозволяти собі говорити зайве. — Не дуже лишень давай волю язикові, бо як почує Яремка, то й за це посмажить нас на вишкварки,— обізвався Лисенко (І. Нечуй-Левицький);

ДИВИТИСЯ

диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось. Бачу, уже на мене всі косо дивляться: то чого дитина кричить, то нікому пшона стовкти, то печі вимазати… (Панас Мирний); погляда́ти криви́м о́ком (час від часу). — Думаю я, що не треба заходити (до хати) цілими роями, а по одному, по двоє. Для чого привертати увагу недремного жандармського ока? Та вже й хазяйка моя щось ніби кривим оком поглядає (М. Сиротюк).

диви́тися крізь па́льці. 1. на що і без додатка. Свідомо не звертати уваги на що-небудь недозволене; навмисно не помічати чогось недозволеного в чиїх-небудь діях, вчинках. Василь узиму вивіз дерево з лісу. Знайомий лісник не поскупився, та й Йосипенко дивився крізь пальці (Панас Мирний

 2. на кого—що. Нехтувати ким-, чим-небудь, ігнорувати, не брати до уваги когось, щось. - Водні ресурси республіки обмежені. Не можна крізь пальці дивитися на кубічні кілометри ґрунтових вод малих річок (З газети).

диви́тися крізь роже́ві окуля́ри на що, рідко на кого. Не помічати вад, недоліків у чому-, кому-небудь; ідеалізувати щось, когось. Не можна на життя дивитися крізь рожеві окуляри (З усн. мови).

диви́тися крізь те́мні окуля́ри на що, рідко на кого. Надмірно перебільшувати вади чого-, кого-небудь; бачити в чомусь, комусь тільки негативне. Після тяжкого розлучення Оксана дивилася на всіх чоловіків крізь темні окуляри (З усн. мови). диви́тися крізь те́мне ске́льце. — На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив .. Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович).

диви́тися нема́ на що (ні на що). Нікуди не годиться; не вартий уваги. Побудували сусіди будинок — дивитися нема на що (З газети).

диви́тися обома́. Бути уважним, дуже обережним, пильним, обачним. Обиратимуть комітет на волосному сході. Отам треба буде дивитись обома. Щоб не поміняти шило на швайку (А. Головко).

                                                          з

ЗАМЕСТИ

заміта́ти / замести́ сліди́ чиї, чого і без додатка. Знищувати, приховувати все, що може викривати які-небудь таємні або несхвальні дії, вчинки і т. ін. Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (І. Кириленко);

К

КАША

бере́зова ка́ша (припа́рка), жарт. Різки́ для покарання. Як буде добре вчитись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевченко).

вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Робити що-небудь, залагоджувати яку-небудь справу з кимсь. Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський — людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб). 2. з чого. Будувати свої міркування, ґрунтуючись на ненадійних, хибних відомостях або на вигадках; вигадувати щось. — Це я семиділ? — Ти .. На токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов).

в ка́шу вкипі́ти. Затіяти неприємну, складну, з великими клопотами справу. Неспеціалісту навіть важко собі уявити, в яку кашу ми вкипіли (Ю. Яновський).

да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші кому. 1. Побити кого-небудь (перев. різками), суворо покарати. Всипати б такій березової каші, щоб не хитрувала, наче циганка на ярмарку (М. Стельмах); Вона їм всипле березової каші. Вони пам’ятатимуть, як треба матір слухати й поважати (В. Кучер). 2. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. — А ми свого командира .. привезли. Поранений. Хотіли вдома лікувати, та генерал Петренко дізнався. Дав мені березової каші! (В. Кучер).

завари́лася ка́ша. 1. Почалася якась складна і клопітна, переважно неприємна справа. Дивно, що й Кузьма Власович сполошився. Під вечір оце зайшов — пригнічений, винуватий якийсь.— Неприємна заварилася каша (Н. Тихий). 2. Зчинилася сварка, бійка, сталося цілковите безладдя. — Одного разу в Пауздорфі .. заварилася каша. Ми зразу ж тарах пляшкою у висячу лампу (Переклад С. Масляка); — Така каша заварилася на полі бою (Ю. Яновський).

завари́ти ка́шу (пи́во, ха́ле́пу). Затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками. Наймичка Килина, побачивши, яку кашу заварив Яків, побігла сказати Насті (Панас Мирний).

М

МУХА: білі мухи, жарт. Сніжинки, сніг. — Без крил, без ніг білі мухи літають. (Загадка.)

їдять мухи, з сл. вас, його, й і т.ін. Уживається для вираження незадоволення, досади і т.ін. — Максиме, як же ти двері навішуєш?' Без мене ви тут, хлопці, нічого не зробите, їдять його мухи з ко мерами. (М.Зарудний. На білому світі.)

Мухи не зобидить (не скривдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. — На відміну від моїх батьків, у Яви все навпаки: тато був добряк добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не під вищував, тільки на скрипці грав), а мати — грім і блискавші^. (В.Нестайко. Тореадори з Васюківки.) Синоніми: хоч до рани прикладай;

Робити / зробити з мухи слона. Надто перебільшувати щось, надавати великого значення чому-небудь незначному: Р              аджу тобі... візьми на всяк випадок зброю. — Ой Єгоре, ти з мухи слона робиш! Я ж знаю: Матюша боягуз, яких мало. (А.Шиян. Баланда.)

Н

НАЛАМАТИ

налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва. Повестися необдумано, допустити багато помилок, завдати шкоди. — Вони дійсно там наламали дров, .. Силою дітей заганяли до школи (Ю. Збанацький);

налама́ти язика́. Навчитися добре говорити. — Думаю, коли відкалатаєте в армії стільки, скільки я, то й ви не гірше язика наламаєте (Переклад С. Масляка).

НІС

води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович);

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак);

заора́ти (зари́ти) но́сом, фам. Упасти обличчям куди-небудь, у щось; перекинутися. Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю (П. Панч);

заруба́ти (собі́) на но́сі. Добре, надовго запам’ятати. — Передусім ти от що зарубай на носі, Сергію: всяка щаслива в шлюбі жінка активно зичить такого ж щастя усім своїм подругам та чоловіковим друзям (Ю. Шовкопляс);

(і) кома́р но́са не підто́чить. Не буде до чого причепитися, прискіпатися.

 Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не підточив (М. Стельмах).

і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. (Грива:) Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Карпенко-Карий); 2. до чого. Не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи. — Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала (Ю. Збанацький).

клюва́ти но́сом. Дрімати, засинати сидячи, час від часу опускаючи на мить голову. Відбило північ. Треба подивитися, що робиться в коридорі. Правда, ще рано але .. вартовий дуже любить подрімати. Може, він уже клює носом? (Д. Бузько). покльо́вувати но́сом (час від часу). Микола підпер важку голову руками, покльовує носом (В. Кучер).

клю́нути но́сом у що. Упасти обличчям вниз. Як пихоне його руками своїми, так Чіпка й клюнув носом у зелену траву (Панас Мирний

НОГА

(аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець)

 2. зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони (пани) у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

аж у но́ги лоско́че, перев. зі сл. хо́четься, корти́ть і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. — Знаєш, так якось кортить побачити людей у щастю (у щасті), що й сказати не вмію. Слово честі, не вмію. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (П. Козланюк).

без за́дніх ніг, перев. зі сл. спа́ти. Дуже міцно. Потім (після роботи), наче мертвий, падаєш на покіс і до самого ранку спиш без задніх ніг, навіть на вечерю не дивишся (М. Стельмах);

би́ти но́ги (рідше чо́боти). Іти, ходити куди-небудь, перев. даремно.; — Нема Тамари,— сказала (мати) відчужено.— До міста подалась.— Давно? — запитав він, уже жалкуючи, що марно бив ноги (Є. Гуцало).

бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс). 1. Тікати, бігти, іти геть. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П. Панч); 2. Прискорювати ходу́, поспішати. — Але сьогодні ви ще в Дубину не зайдете, зайдете аж, мабуть, завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс

 (П. Козланюк).

Р

РОБИТИ

Робити / зробити погоду. Вирішально впливати на що-небудь, бути визначальним. - Є напівзахист. Цей і захищає, і нападає, і пасує — залежно від «погоди». «Погоду», як відомо, роблять напади. Особливо центр нападу. (М. Білкун. Будьте чемпіонами.)

РОЗУМ

Набиратися розуму - поповнюючи свої знання, набуваючи життєвого досвіду.

РОЗПЕРЕЗАТИСЯ

Переступити межу дозволеного. Ставати нестриманим, свавільним, нахабним. — Даремно ми дозволяємо розпер взуватися різним стилягам, — казав хтось невдоволено (Юрій Збанацький, Мор. чайка).

С

СЛЬОЗИ

Крокодилячі сльози - удаване нещире співчуття хитрої, підступної людини;

лити (литися) ливцем - іти (про великий, сильний дощ);. лити крокодилячі

 ( рідко крокодилові) сльози - нещиро, лицемірно уболівати за кого-, що-небудь .

Ш

ШИЛО

вхопи́ти (захопи́ти) ши́лом (рідше на ши́ло) па́токи (ме́ду). Зазнати невдачі. — А братчики тоді: “А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами” (П. Куліш).

(і) го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості.  — Привезли нас (новобранців) у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник). 2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло), жарт. Замість того, що було, одержувати майже таке саме, не краще або ще гірше; прогадувати, програвати. — Куди переводитесь? До іншої сільської школи? Це все одно, що міняти шило на швайку (О. Гуреїв).