19 квітня о 18:00Вебінар: Екологічна свідомість: від теорії до практики, або як почати сортувати сміття та зіровейстити

МАСОНСЬКИЙ РУХ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОРУ

Про матеріал
Робота на МАН для учнів 9-11 класів на тему "МАСОНСЬКИЙ РУХ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОРУ"
Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської облдержадміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України

 

 

Відділення: історія

Секція: історія України

 

 

МАСОНСЬКИЙ РУХ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОРУ

 

Роботу виконала :

Кошельнік Владислава Олександрівна,

учениця 11-А класу Харківської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 164

Харківської міської ради Харківської області

 

 

Науковий керівник:

Петрук Юлія Анатоліївна,

учитель історії Харківської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 164

Харківської міської ради Харківської області, кваліфікаційна категорія

«спеціаліст першої категорії»

 

 

Харків - 2017

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………

3

Розділ 1. Загальне визначення масонства……………………………………….

5

Розділ 2. Історія створення масонства…………………………………………

6

Розділ 3. Ідеологія та структура масонських лож………………………………

10

3.1. Символіка та структура масонства……………………………………...

10

3.2. Ідеологія………………………………………………………………………

13

Розділ 4. Основні засади масонства……………………………………………..

15

4.1. 12 основних заповідей……………………………………………………….

15

4.2. Ландмарки…………………………………………………………………….

17

Розділ 5. Масонство в Україні

19

5.1. Загальноукраїнський масонський рух………………..………………..........

19

5.2. Розвиток масонського руху в Харкові……………………………………...

23

Висновки…………………………………………………………………………..

26

Список використаних джерел……………………………………………………

28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Масонство – це одна з найцікавіших сторінок в історії людства, яку по-різному характеризують й оцінюють історики.

Актуальність теми. Упродовж тривалого історичного періоду масонський рух відігравав одну з ключових ролей у формуванні суспільно-політичної думки та впливав на становлення громадської свідомості українців. Тому сьогодні, коли в нашому суспільстві є необхідним переосмислення загальнолюдських та суспільно-політичних цінностей, вивчення масонського руху є актуальною темою.

Історичний генезис масонства небагатьма словами можна представити в такий спосіб: «Масон» у перекладі означає «муляр». З перших же днів свого існування ця організація вважалася таємною, куди непосвячені не приймалися. Вони встановили ритуал прийому до своєї організації й деяких обрядів. Молоток, косинець, циркуль й інші інструменти мулярів стали для них символами, кожний з яких служив або нагадуванням для масона про його обов'язок, або символізував яку-небудь позитивну якість, якого потрібно було досягти.

Масонство існує у формі місцевих лож, як правило,  невеликих груп 10-30 чоловік, об'єднаних територіально. Перші масонські ложі були засновані в XVІІ столітті в Англії.

Яскравими представниками цієї течії на Україні були масонські ложі в Харкові, на прикладі яких я хочу провести аналіз впливу цієї організації на формування українського суспільства в середині ХVІІІ на початку ХІХ ст.

Метою моєї роботи є простежити вплив масонського руху на формування політичних течій та громадської національної українського народу в період зародження масонства на Україні в середині ХVІІІ на початку ХІХ ст.

 

Мета роботи визначає такі задачі:

1. Показати, що масонство – окрема гілка розвитку суспільства.

2. Розглянути перші масонські ложі в світі та на Україні і основних їхніх представників.

3. Вплив масонства на розвиток Харкова в середині ХVІІІ на початку ХІХ ст.

4. Дослідити перелом у розвитку масонства в контексті українського національного відродження.

Предмет дослідження: масонський рух як найзагадковіше та найпрогресивніше явище в культурному та політичному житті Харкова.

Об'єкт дослідження: розвиток масонського руху в Україні та світі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МАСОНСТВА

 

Масонство (франкмасонство) — морально-етичний рух у вигляді закритої організації. Найбільш поширене означення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

Масонство існує у формі місцевих лож — зазвичай невеликих груп чисельністю до 40-50 осіб, об'єднаних територіально, існують ложі більші за чисельністю. Місцеві ложі засновуються Великою Ложею, яка служить для них материнською.

Масонські ложі спочатку були ложами (цехами) будівельників, що займались будівництвом храмів. Назва масон та франкмасон походить від фр. franc-maçon (у старофранцузькій masson, англ. freemason), вживається також буквальний переклад цієї назви  вільний каменяр, адже саме слово масон означає «каменяр» або «муляр».  Частка «free» була додана протягом Середньовіччя. Тому що каменярі отримували знання та навички подорожуючи світом.

З часом багато чоловіків які не були каменярами стали практикувати Freemasonry. З метою покращити свої знання в галузях наук, каменярі почали запрошувати чоловіків інших професій до свого товариства. Такі люди отримали назву «accepted Masons», тобто запрошені масони. Такий тренд продовжився и запрошені масони іноді було навіть більше ніж дійсних.

Сьогодні «Freemasonry» «Masonry» і «Free and Accepted Masons» є невід'ємними учасниками масонської ложі.

Отже, масонство це закрита таємна організація.

 

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ МАСОНСТВА

 

Точної дати виникнення масонства назвати не можна. Легендарна історія масонства доводить братерство в одних письменників - до Адама, в інших - до побудови Храму Соломона; більше скромні дослідники знаходили коріння масонства в піфагорійців, перших християн або тамплієрів. Лише в середині XІХ століття Клос уперше цілком виразно вказав на те, що масонський союз виник із братерства вільних мулярів або середньовічних будівельних артілей.

Ранні свідчення про існування вільної будівельної артілі в середньовічній Європі ставляться до 643 року, неї згадують едикти лангобардського короля Ротари. В епоху готики зведення величезних церковних будинків тривали цілі сторіччя, протягом  яких робітники й художники, що поселялися біля будівель (їхні інструменти зберігалися в особливих бараках, англ. Lodge), поступово вступали в тісне спілкування. Ці співтовариства із часом  прийняли цехову організацію: вироблені правила відносин між членами, прийому нових товаришів, дозволу виникнення між співчленами споровши та інше.

Англійське оперативне масонство виникло на початку XІ в., коли жителі Британії приступили до зведення численних соборів. На будівельному майданчику храму, як правило, перебувала ложа, тобто майстерня, де муляри надавали форму будівельним каменям, зберігали знаряддя праці, харчувалися й проводили вільний час. Сам термін "ложа" уперше з'являється, згідно Б. Джонсу, в 1278 р. у паперах, зв'язаних з будівництвом королівського абатства. Звичайно майстер-муляр був у ті часи й архітектором і доглядачем робіт.

Однак будівельне мистецтво найбільше процвітало в Італії, точніше, у Північній Італії, працювали легендарні майстри-комакійці, чиє ім'я ототожнюється з ломбардської архітектурою. Комакійцями їх прозвали за приналежність до товариства мулярів. «Macіnus», відповідно до цього припущення, сходить до індоєвропейського кореня «mag» або «так» (робити, надавати форму), тобто тому ж самому, від якого відбувається слово «масон» (муляр).

Відповідно до переказу, середньовічні масони мали привілеї, підтверджені папською буллою, вільно пересуватися по європейській землі. Але, як зауважує Б. Джонс, документальні свідчення на цей рахунок відсутні. Той же автор схильний думати, що пересування масонів не носило систематичного характеру. До того ж оперативні масони мали достатній обсяг роботи, так сказати, "на місці", тому що зводили вони не тільки церковні будинки, але будували й по примсі своїх всемогутніх замовників.

Первісне оперативне масонство не мало загальний автономної організації. Але з розвитком гільдій (від саксонського «guіldan» - платити) об'єдналися у свою корпорацію й майстри-будівельники. Колискою масонських інтересів стало Лондонське товариство масонів, про існування якого є відомості, датовані серединою XІ в.

Ця корпорація процвітала протягом майже двох сторіч. Потім наступив її занепад. У результаті «протестантської» реформи Генріха VІІІ гільдії були позбавлені численних привілеїв. Церковна архітектура також занепадала . В XVІІ в. занепад масонських організацій ще більше підсилився. Саме із середини цього сторіччя, як ми побачимо далі, почався процес перетворення масонства з оперативного в споглядальне.

До 1620-1621 р. відносяться перші відомості про прийом до масонства «непрофесіоналів». У наступні роки це явище одержує більше широке поширення. Серед інших був прийнятий й Еліас Ешмол, ерудит й антиквар, член Королівського суспільства. Ця подія датується 16 жовтня 1646 р. , тоді він і став членом ланкаширської ложі.

Найдавніші у світі протоколи зібрань досі діючої ложі належать також одній з лож під юрисдикцією Великої Ложі Шотландії — Ложі Единбурга № 1 (The Lodge of Edinburgh (Mary's Chapel), No.1). Ці протоколи ведуться з початку робіт ложі з 31 липня 1599 року і досі. Найстарішим у світі приміщенням ложі (масонський храм) вважається капела Св. Іоанна в Единбурзі в Шотландії (St. John's Chapel, Edinburgh) — 1736 р.

24 червня 1717 р.  у Лондоні в таверні «Гусак і рожен» з'явилася перша у світі Велика ложа. Чотири ложі, які колись збиралися в інших лондонських тавернах, нарешті об'єдналися, створивши тим самим найпершу масонську організацію нового часу. Були обрані: дворянин Энтони Сэйер на посаду Великого Майстра, капітан Джозеф Еліот і тесля Джекоб Лембол на посаду Великого Доглядача.

В XVІІІ ст. історія масонства ознаменувалася знаменитим диспутом між «старими» й «новими» масонами. Починаючи з 1730 р. Велика ложа переживає період значних організаційних труднощів. Великі Майстри перестали приділяти організаційним питанням хоч скільки-небудь уваги. Супротивники масонства організовували процесії, що пародіювали масонські ритуали. Так, в одній з таверн красувалося оголошення, що тут за певну плату «відбувається посвята у масони» тим не менш серед братів-масонів тривав розбрід. В 1751 р. Лоуренсом Дермоттом була заснована Велика ложа, що була названа «старою», щоб підкреслити повагу до традиційних установлень ордена. Виходячи із цього, Велика ложа, заснована в 1717 р. , була пойменована «нової».

Однак наприкінці XVІІІ ст. розбіжності між «новими» й «старими» масонами втратили колишню гостроту. Практикуючі ложі як тієї, так й іншої системи стали запозичити друг у друга найбільш привабливі особливості. Поряд із цим зближенням велися й переговори між двома Великими ложами, які привели до видачі Акту про союз. 27 грудня 1813 р. у день св. Іоанна Євангеліста в Лондоні була проголошена нова Велика об'єднана ложа Англії.

Тим часом масонство вже поширилося на континенті й у Новому Світлі.

В Америці орден вважав своїм хресним батьком Б- Франкліна, що видав "Книгу уставів" Андерсона й став Великим Майстром в 1734 р. Все його життя було нерозривно пов'язана з діяльністю масонства. Американське масонство успадкувало розбіжності між «новими» й «старими» масонами. Прихильники проголошення незалежності від метрополії були особливо численні серед «старих» масонів.

Після здобуття незалежності американське масонство в окремих штатах зберегло свою організаційну структуру, тобто таку структуру, що склалася ще в колоніальний період.

Поступово протягом XІХ ст. на території Сполучених Штатів починають формуватися «супутні» масонські організації, що зіграли значну роль у закріпленні масонства в американському житті. Так, в 1805 р.  був створений перший «табір» лицарів-тамплієрів. В 1850 р. з'явився орден «Зірка Сходу», відкритий для жінок.

Тим часом у Європі відбулися важливі події. Масонство поступово поширилося всюди. Починаючи з 40-х років XVІІІ ст. намітилося значне зміцнення його чисельності. В 1773 р.  була заснована ложа Великий Схід Франції.

Колискою масонського життя у Франції до революції 1789 р.  була паризька ложа «Дев'яти Сестер», у яку входили найбільш видатні представники культури свого часу: Кондорсе, астроном Лаланд, скульптор Гудон. У французьких ложах XVІІІ в. можна було зустріти кого завгодно. Тут бували священнослужителі, аристократи, буржуа, революціонери.

Таким чином точної дати виникнення масонства назвати не можна. Утворювалось масонство поступово, і його коріння заховане в давнині.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ІДЕОЛОГІЯ ТА СТРУКТУРА МАСОНСЬКИХ ЛОЖ

 

3.1. Символіка та структура масонства

Символіка масонів веде початок від знарядь праці каменярів-будівельників середньовічних соборів Європи, які були першими «Братами» руху. Загальноприйнятим символом руху є трикутник, усередині якого зображується відкрите око — «Промениста дельта», як він називається в масонстві. Саме зображення ока в трикутнику запозичене з християнства, де цей знак є символом «Всевидючого Ока» провидіння, а трикутник символізує Трійцю.

Одним із символів масонства також є акація, яка вважається одним з основних символів, використовуваних у масонстві, і пов'язана з так званою Легендою про смерть майстра Хірама — тематичною базою ступеня майстра-масона.

Висок — символ прагнення до досконалості. 

Рівень — символ рівності. 

Косинець — символ врівноваженості і примирення незмінного прагнення до досконалості з реально досяжним, символ земного. 

Циркуль — символ помірності і розсудливості, а також прагнення до вищого і духовного. 

Кельма — символ зміцнення братерських зв'язків. 

Звичайний камінь - це груба моральність, хаос.

Кубічний камінь - моральність оброблена.

Молоток - служить для обробки дикого каменю, а так як він належить майстрові, то служить одночасно символом влади.

Лопатка – поблажливість до слабкості людей і суворості до самого себе.

Труна, череп, кості - презирство до смерті; сум про зникнення істини.

Одежа членів масонської організації зображує в загальному цілому чеснота.

Круглий капелюх - символ свободи.

Оголений меч - караючий закон, символ боротьби за владу, підступи лиходіїв, захисту безвинності.

Кинджал - символ переваги смерті.

Основні посади членів ложі:

Високоповажний майстер

Головний офіцер у ложі - високоповажний майстер (у Шотландії й у ложах шотландської системи - досить високоповажний майстер). Місце високоповажного майстра - схід ложі, він керує всіма справами в ложі й убраний найбільшими повноваженнями в порівнянні з усіма членами ложі. Він керує ритуалом у ложі. Посада високоповажного майстра є що обирає, найчастіше - таємним голосуванням кулями або бюлетенями, які після підрахунку спалюють прямо в ложі.

Перший страж

Перший відповідає за навчання підмастер’їв і надає право говорити масонам, що перебувають на колоні півдня з дозволу високоповажного майстра. У деяких ритуалах він може заміняти високоповажного майстра якщо буде потреба. Його символом є рівень.

Секретар

В офіційні обов'язки секретаря входить розсилання повісток (офіційне повідомлення про  збори, що готується, що включає дату, час і повістку збори), складання протоколів зборів, складання статистичних звітів для великої ложі й інформування високоповажного майстра в робочих питаннях.

Оратор

У деяких юрисдикціях існує устояна традиція масонських досліджень і навчання, і оголошення результатів у вигляді документів членами лож входить до складу ритуальних робіт або іншого розпорядку дня. У таких випадках представити документи або виступити відповідальним за їхнє подання іншими може оратор. Він же може бути призначений з доповіддю про основні ключові моменти в житті ложі.

Скарбник

В обов'язку скарбника входить вести всі фінансові питання ложі, збирати річні внески членів його ложі, оплачувати рахунку й передавати річні внески у велику ложу.

Дародатель

Дародатель (іноді називаний братом-піклувальником) стежить за благополуччям членів ложі і їхніх родин. Він підтримує контакт із братами у випадку їхнього нездоров'я, а також делікатно підтримує відносини із удовами покійних братів, щоб ложа завжди була готова допомогти їм у будь-якому виниклому нестатку.

 Отже символіка і термінологія масонства веде початок від знарядь праці каменярів, які були першими братами руху. Кельму, циркуль, схил і інше тлумачаться масонами в значно ширшому сенсі, їм часто надається містичне значення. Загальноприйнятим символом руху є трикутник, всередині якого зображується відкрите око – «Промениста Дельта». Вона є знаком освіченості або принципу свідомості, а також символом усвідомлення та уваги, нагадує нам про те, що у кожного масона є його власна масонська зірка, яка світить йому в працях і направляє в пошуках. Ще одним із символів масонства є акація, яка вважається священним деревом масонів.

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Ідеологія

У великому Храмі у Лондоні, у будівлі об'єднаної масонської ложі Великої Британії, місці, де збираються 2000 масонів, можна побачити символіку з різних релігій, тому дуже важко дослідити походження масонства. При бажання її можна вивести з будь-якої релігії. Масони не роблять розмежувань між представниками різноманітних конфесій.

Лояльність до влади тих країн і територій, де масонство існує, є одним з масонських принципів. Робота на користь суспільства вважається однією з масонських чеснот. Для більшості масонів світу це реалізується їх участю у благодійній діяльності.

Проголошений масонами ідеал об'єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги зумовлював зміст їхньої програми, в якій ідеї антиклерикалізму поєднуються з елементами релігійного містицизму. Вихідним принципом в поглядах масонів на соціальну дійсність є визнання реально існуючих у соціальному житті суперечностей, які є причинами розбрату між окремими громадянами й народами. Це створило передумову для критики масонами соціальної несправедливості, національного гноблення, релігійної нетерпимості. Кінцева мета — утворення всесвітнього братерства людей на засадах свободи й справедливості за допомогою всесвітньої таємної організації. Шлях для досягнення цього, на думку масонів, пролягає через духовне переродження людства. Відкидають революцію як засіб досягнення проголошеної мети. Проголошують принцип віротерпимості. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного росту в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Вважаючи Бога Великим архітектором Всесвіту, масони вважають себе його каменярами.

Головна чеснота масонської ложі — мовчання, яка винесена на герб ложі. Однак, за словами масонів, мовчання не означає приховування якихось таємниць. Це означає, що людина має дуже добре подумати перед тим, як щось сказати.

Існує три принципи, які виділяють самі масони:

  • Братерська любов. Ми цінуємо повагу, волю, доброту, терпимість і наші відмінності - релігійні, етнічні, культурні, соціальні, освітні - і прагнемо до гармонії в нашому індивідуальному житті, у наших ложах й у світовому співтоваристві.
  • Полегшення. Ми відповідаємо за добробут наших братів, наших родин і суспільства в цілому. Ми надаємо допомогу через добродійність, участь співтовариства й надання відмінної допомоги.
  • Істина. Ми дотримуємося нашого особистого кодексу поводження й етики - честі, чесності, особистій відповідальності й постійному прагненню до знань.

Кожен масон має належати до певної ложі. Окремі Ложі об'єднуються у Велику Ложу (в деяких країнах Велика Ложа називається «Великий Схід»). Крім того Великі Ложі мають свої власні Статути та Конституції.

За правилами регулярного масонства, на території однієї країни може діяти тільки одна Велика Ложа. В державах, які мають федеративний чи конфедеративний устрій, або якщо держава іншим чином складається з окремих «держав» (штатів, королівств), можуть існувати Великі Ложі для кожного суб'єкта федерації тощо. Особливим різновидом лож є дослідницькі ложі (lodge of research), як наприклад, відома ложа Lodge Quatuor Coronati, No. 2076 (Лондон, Великобританія) Діяльність таких лож спрямована на дослідження масонської історії, філософії, символізму тощо.

 

 

 

 

Розділ 4. ОСНОВНІ ЗАСАДИ МАСОНСТВА

 

4.1. 12 основних заповідей

1. В основі Братства є традиційна віра у Всевишнього, Великого Будівничого Всесвіту, що ніяк не суперечить різним релігійним віруванням і переконанням, а навпаки об’єднує їх у високому гуманному стремлінні.

2. Братство спирається на традиційні ритуали і символіку, прискіпливо дотримуючись давніх традицій.

3. Організаційно Братство є Орденом, до якого належать тільки мужі незалежні і доброї слави, що сповідують у своєму житті ідеали гуманності і братерства у їх глибшому сенсі.

4. Члени Братства прагнуть добросовісно дотримуватись ритуалів з їхнім повним символічним змістом, як шляху пізнання, втаємничення і духовного вдосконалення, що є засадничими ідеалами організації.

5.Братство спрямовує своїх членів на духовне самозбагачення, випромінює через них свою високу гуманність на людську спільноту.

6. Члени братства зобов’язуються поважати переконання і віру кожного, не допускати у своєму колі протистояння політичних чи релігійних думок, бо воно засноване на братерській згоді і взаєморозумінні.

7. Члени Братства беруть зобов’язання над Книгою Священного Слова, аби надати їм урочистого й освяченого характеру.

8. Члени Братства поза профанським світом працюють у своєму закритому колі, де завжди обов’язково присутні три Великі Світила Братства – Книга Священного Слова, косинець і циркуль – згідно з засадами конституції Всесвітнього Братства і традиційного порядку.

9. Братство приймає до свого кола лише чесних і моральних повнолітніх осіб, спроможних осягнути безмежність пізнання.

10. У своєму колі члени Братства плекають любов до своєї Батьківщини, послух її законам і пошану до законної влади. Вони вважають, що їхній перший обов’язок – шанувати всяку натхненну Працю.

11. Члени Братства зобов’язуються, дотримуючись свого гідного і високоморального рівня, не викривати сутність духовних основ організації і поширювати її моральний вплив на широкі суспільні кола.

12. Члени Братства зобов’язуються без вагання подавати один одному братерську допомогу за всіх найскладніших обставин, навіть наражаючи себе на небезпеку. Вони повинні завжди зберігати спокій і рівновагу духу, необхідні для повного самоопанування.

Отже основні заповіді проголошені масонами це ідеал об'єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги зумовлював зміст їхньої програми, в якій ідеї поєднуються з елементами релігійного вчення. Вихідним принципом в поглядах масонів на соціальну дійсність є визнання реально існуючих у соціальному житті суперечностей між окремими громадянами й народами. Масони вважають Бога Великим архітектором Всесвіту, а себе його каменярами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2. Ландмарки

Масонські Ландмарки перелік принципів, які більшість масонів проголошують як «Давні та незмінні принципи масонства». Питання «регулярності» великої ложі або великого сходу оцінюються в контексті ландмарок. Оскільки кожна велика ложа є самокерованої, без вищого органа, що здійснює повноваження всього масонства, то тлумачення цих принципів може й повинне розрізнятися, що приводить до протиріч визнання. Різні масонські юрисдикції мають різні масонські ландмарки. Відповідно до загального регламенту, опублікованому Першою великою ложею Англії в 1723 році.

Кожна щорічна асамблея великої ложі володіє сама по собі владою й правом становити новий регламент, або змінювати дійсний регламент, у незаперечне благо цього древнього братерства, за умови, щоб повсякчас   неухильно зберігалися старовинні ландмарки.

Але самі ландмарки ніяк не описувалися. Перший крок у цьому напрямку був зроблений в «Законознавстві вільного каменярства» в 1856 році доктором Альбертом Макеєм. Він сформулював три необхідних характеристики:

1. незапам'ятної давнини

2. універсальності

3. абсолютної «незмінності»

Основні принципи Вільного мулярства. (З «Підручника масонського права», 5-е видання, Лондон, 1895 р.)

I. Розпізнавальні знаки та слова.

II. Поділ символічного масонства на три Ступені.

III. Легенда третього Ступеня.

IV. Братством керує головуючий офіцер, що називається Великим майстром та обирається з числа Братів.

V. Великому майстрові належить право головувати на будь-якому зібранні Братства, незалежно від часу і місця зібрання.

VII. Великий майстер має право надавати дозвіл на посвяту будь-якого Брата у будь-який Ступінь без дотримання термінів, передбачених традицією.

IX. Масонам належиться збиратися у Ложах.

X. Коли Брати збираються у Ложі, ними мають керувати Майстер і два Доглядачі.

XII. Кожен масон має право на представництво у будь-яких загальних зборах

XIII. Кожен масон має право апелювати до Великої ложі чи Загальної асамблеї Франкмасонів з приводу рішень своїх братів.

XIV. Кожен масон має право відвідувати чи бути присутнім на зібранні будь-якої регулярної Ложі.

XV. Жоден відвідувач, не відомий присутнім Братам, чи комусь одному з Братів, не має права входу до Ложі, допоки не буде допитаний чи випробуваний згідно з давніми традиціями.

XVII. Кожен масон має підкорятися масонському законодавству своєї юрисдикції (за місцем проживання) незалежно від того, чи належить він до якої Ложі, чи ні.

XVIII. Кандидати на посвяту у Братство мають відповідати визначеним вимогам.

XXII. Рівність масонів.

XXIII. Таємність організації.

XXV. Ці ландмарки є незмінними.

 Таким чином прийнято вважати, що ландмарки, як базові ознаки масонства засновані на «Стародавніх заповідях», взятих з перших масонських давніх заповідей складених для «Першої великої ложі Англії» є  традиційними та незмінними принципами для масонів.

 

 

РОЗДІЛ 5. МАСОНСТВО В УКРАЇНІ

 

5.1. Загальноукраїнський масонський рух

В Україні масонство має власні й досить давні традиції. Масонські ложі в Україні з’явилися під впливом сусідів — Росії та Польщі, в середині XVIII ст. А саме, перша на українських землях масонська ложа була заснована Польськими магнатами в с. Вишневці на Волині у 1742 р. під керівництвом Яна Кароля Мнішека проіснувала вона недовго. Далі, впродовж наступних кількох десятиліть, волинські міста й містечка стають центрами польського масонського руху, який не радував своєю активністю. Так, у 1780 р. князь Міхал Любомирський утворив у своєму маєтку в місті Дубно таємну ложу «Досконала Таємніца», яка спромоглась проіснувати лише до кінця 18 століття, але вже на початку 19 століття завдяки активній діяльності Нарциза Олізара ложа в місті Дубно відновлює свою діяльність під назвою «Східна зоря». Більшість у цих ложах становили іноземці — поляки, німці, багато було й росіян. Ложі діяли безсистемно й не мали координуючих центрів.

«Українські братства не самою назвою були схожі з масонством і не самим спільним походженням од середньовічних гільдій та цехів і інших таких ремісницьких організацій, з якими й додержували за весь час свого існування найтісніших зв'язків. Були і внутрішні також риси, що дозволяють поруч поставити давні наші братства й пізніше масонство. До братства був доступ людям усіх станів. Могло в ньому брати участь і жіноцтво; тільки на загальні збори братства не пускано жінок».

Але на початку XIX ст. картина змінюється, більшість у ложах вже складають українці. Серед них бачимо поміщиків, зокрема Лукашевича, письменника Івана Котляревського, представників козачої старшини — Кочубеїв, Капністів, Скоропадських та інших. Визнаними масонськими центрами України стають Київ, Львів, Полтава, Одеса, Харків, Житомир. Ложі беруть під свою опіку шпиталі, школи, дитячі будинки, займаються просвітницькою діяльністю, друкують книжки, розповсюджуючи їх через книгарні та біблійні товариства.

Деякі ложі політичного напрямку, наприклад «Об’єднаних слов’ян» у Києві та «Любові до істини» у Полтаві, переросли в політичні таємні товариства. Товариство об’єднаних слов’ян - таємна революційна організація декабристів на території України, заснована 1823 у Новограді-Волинському братами А. і П. Борисовими і політичним революціонером Ю. Люблінськи. Програма: ліквідація кріпацтва і самодержавства, об'єднання слов'янських народів у демократичну федеративну республіку; 1825 об'єдналося з Південним товариством декабристів. Любов до істини — масонська ложа, що діяла в Полтаві в 1818 — 1819 роках. Засновник ложі — М. М. Новиков. Основна тема бесід у ложі — можливі реформи Олександра І та їх наслідки для Полтавської губернії. На наказом царя ложу було закрито

Після поразки повстання декабристів багатьох українських масонів було заарештовано, а масонство заборонено. Відбулися процеси над членами «Малоросійського таємного товариства» декабристів, зокрема над Лукашевичем, автором «Катехизису автономіста» і програми діяльності товариства. Згодом члени польських товариств з України «Тамплієри», «Друзі» та українські добровольці брали участь у польському повстанні, яке стало останнім спалахом надії на свободу.

Настала доба тривалого забуття, або, за масонською термінологією, — «сну». І лише на початку XX ст. масонство відновилося і  ложі виникають у Києві, Житомирі, Одесі, Полтаві та інших містах. У 1900 р. всі ложі об’єдналися навколо Великої ложі України в них було представлено кращі політичні та культурні сили. Згадаймо хоча б деякі імена: гросмейстером Великої ложі України був С. Петлюра, адептом декількох лож був М. Терещенко, міністр фінансів Тимчасового уряду, членами ложі «Великий схід народів Росії»           М. Василенко, М. Грушевський та інші.

Українські ложі входили до загальної мережі масонських лож імперії, але вже на першому Конвенті лож Росії 1912 р. почалася боротьба лож української орієнтації на чолі з М. Грушевським, який вважав, що «Росія не має права на цілісне існування», з проросійськими ложами на чолі з В. І. Птенгелем. З початком Першої світової війни зв’язки між російськими та українськими ложами припиняються. У Києві на той час було організовано місцеву Раду і місце Великого магістра України посідає С. Петлюра, якому емісари французьких лож надали кошти на створення гайдамацьких частин і фінансування книжкових видань.

Після поразки військових частин УНР С. Петлюра вивіз до Франції архів та реліквії українського масонства. Пізніше у Франції організувалася ложа «Голос України», яка увійшла до Великої ложі Франції.

У 1922 р. радянська влада розпочала наступ на масонство. 1923 р. був заарештований С. М. Чебаков, великий магістр ложі «Єдинення» в Києві. Після арешту Б. В. Савинкова були розгромлені й київські групи, з якими він контактував під час рейдів до Росії. В 1929 р. в Криму і Харкові заарештовано членів анархо - містичних гуртків «Орден світла» та «Орден тамплієрів».

І знову масонство поринуло в дуже тривалий «сон». Лише у 1991 р.  в Україні знову відновлюється масонство. Осередки відкриваються в Києві, Львові, Харкові, Одесі — переважно під патронатом Великої національної ложі Франції та ложі «Великій схід Франції».

У 1993 р. під час подорожі країнами Східної Європи заступник Великого магістра «Великого сходу Франції» Жан Орфіс побував у Львові й дав прес-конференцію в барі «Порохової вежі». На запитання, чому для поїздки він обрав саме Львів, пан Орфіс сказав, що загалом ситуація в Україні, на його думку, є сприятливою для розвитку масонства.

Таким чином на сьогодні в Україні існує регулярна Велика Ложа України, яка об'єднує сімнадцять лож: «Три Колони» в Києві, «Каменяр» у Львові, «Золота Акація» в Одесі, «Світло» у Львові, «Імхотеп до Полум'яної Зорі» в Івано-Франківську. Ложа «Три Колони» взяла ім'я однієї з численних українських лож, що була утворена приблизно двісті років тому. Зараз її офіцери використовують під час робіт кольє, що були збережені у Франції, і зокрема те, що колись носив Симон Петлюра, Президент Української Республіки та Великий Майстер Великої Ложі України до 1922 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.2. Розвиток масонського руху в Харкові

Одним з найбільш загадкових явищ не тільки міської, а й світової історії є масонські товариства. У свій час Харків був одним з центрів масонства в Україні. Одним з перших українських масонів вважають самого неординарного українського мислителя XVIII століття Григорія Сковороду, який значну частину життя провів у Харкові, а з 1759 року він викладав у Харківському колегіумі. Сковорода входив в коло спілкування гетьмана Кирила Розумовського – найвпливовішої людини Російській імперії XVIII століття. Навчаючись в університетах Німеччини, Італії, Розумовський долучився до масонства і потім поширював його в Україні. Очевидно, Сковорода став масоном під його впливом. Сковорода прославився як мандрівний філософ, який мав великі зв'язки у науковому середовищі. До масонів належали багато хто з його учнів – філософ-містик Семен Гамалій, історик Михайло Антоновський. Цікаво, що на 500-гривневій купюрі, яку прикрашає портрет великого філософа, зображений елемент символу "всевидюче око". Цей символ, який зображується у вигляді ока в трикутнику, використовували масони. Йому відповідає девіз "Все бачу, все знаю і буду стояти на сторожі".

Ще одна версія пов'язує зародження харківського масонства з приїздом в місто в 1764 році містика Віганда, який згодом став професором Московського університету. Генерал Микола Олексійович Хомутів запросив його вчителем для своїх дітей на три роки. Він швидко обріс зв'язками серед харківських поміщиків і користувався їх розташуванням. Особливо популярними були його містичні сеанси. У 1767-му він проживав у маєтку багатого поміщика Петра Щербини в Бабаях. У спогадах він повідомляв, що в Харкові зустрів кількох братів. Тобто можна припустити, що масонство було в Харкові вже в 60-х роках XVIII століття.

Деякі дослідники стверджують, що до масонам належали графи Потоцькі Ян і Северин. На початку XIX століття Северин Потоцький був попечителем Харківського навчального округу. Головною справою для нього на цій посаді стало заснування Харківського університету. У 1804 році він відправився в Німеччину, зустрічався з багатьма вченими і літераторами, у тому числі з великим поетом і мислителем Гете, який належав до масонів та запросив його для викладання в Харкові. Гете відмовився, але рекомендував ряд професорів, які згодом стали кістяком викладацького складу університету.

Одним з найбільш відомих у свій час масонів був сенатор і таємний радник Захарій Корнеєв, який з 1817 року став попечителем Харківського навчального округу і теж брав найдіяльнішу участь у розвитку університету. У Харківському університеті Корнеєв організував духовне релігійне товариство, яке було філією петербурзької ложі "Вмираючий сфінкс". Корнеєв вважався прокурором цієї ложі і мав право на відкриття ложі в Харкові. В Харківську ложі входили 15-20 осіб - професори і викладачі університету та місцеві дворяни. За підтримки Корнєєва успішну кар'єру в університеті зробив письменник Петро Гулак-Артемовський, який також належав до масонського руху. Він зайняв кафедру історії, хоча на неї було досить багато претендентів, у тому числі і знаменитий на початку XIX століття історик Срезневський. У 1841 році Гулак-Артемовський став ректором Харківського університету. За всю свою наукову кар'єру Гулак-Артемовський написав тільки одну історичну роботу - "Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної і про спосіб викладання оной".

Звичайно у такому великому центрі масонського руху необхідно було мати будівлі для зборів.  Одним із  таких пам'ятників масонства початку ХХ ст.. вважається садиба на вулиці Святодухівської, 10, яка була побудована в 1908 році і належала міщанам Дмитру Євграфович і Катерині Василівні Красій.

Ще одним умовним пам'ятником масонства вважається колишня садиба видавця газети "Південний край" Олександра Йозефовича, побудована у вигляді храму Соломона, яким його представляли вільні каменярі. Харків'яни знають цю будівлю як "Палац одружень" на Сумській. 

14 листопада 1998 року на Сході Харкова за № 1016 була інстальована Гідна Ложа «Фенікс України». У 2012 року вона перервала зв’язки з Великою Ложею і через рік, у 2013,взагалі перестала існувати.

Таким чином Харків починаючи з ХVІІІ ст. був осередком історії та розвитку масонського руху на теренах України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Масонство – цікаве явище в історії людства. Для нього характерне сполучення світу біблейських ідей, понять, образів. Атмосфера таємниці, що оточувала масон, закритість лож сприяли тому, що за певних умов вони могли перетворюватися не тільки на центри філософської, але і політичної пропаганди, використовуватися для різного роду змов. Історія масонства дотепер становить спеціальний і дуже складний предмет дослідження у силу того, що мало збереглося достовірних джерел.

Дуже багато критики було сказано на адресу масонів. Їхній діяльності приписували усі смертні гріхи, які тільки існували на світі. Така позиція критики виходить із того, що «масонство» як таємне суспільство, мало конспіративний характер. А все таємне, сховане від очей людей завжди було страшним. Масонство не могло триматися відкрито «на людях», бути суспільним надбанням у силу тих клятв, які вони давали при вступі в ложу, у силу тих цінностей, якими масони дорожили і які втратили б зміст при своєму розсекреченні й розголошенні. Деякі заявляють, що ритуали, обрядовість і різноманіття ступенів все це представляє наївну атрибутику масонського життя. Питання зовнішньої сторони масонства був приводом для зусиль громадськості, тих, хто по слухах представляв у розумі всю церемонію проведення масонських сесій.

Отже розглянувши у своїй роботі розвиток масонського руху на теренах України та Харкова можу зазначити, що він дав поштовх  на формування політичних течій, громадської та національної свідомості українського народу в період свого зародження в середині ХVІІІ на початку ХІХ ст.

Масонство протягом усього його історичного розвитку завжди було центром зіткнення видатних за різними заслугами людей та окремою гілкою розвитку суспільства.

Розглянувши розвиток масонського руху в Харкові відповідно до поставленої задачі, я дійшла висновку, що масонський рух відігравав одну з ключових ролей у формуванні суспільно-політичної думки та впливав на розвиток культурно-освітнього життя міста.

Переломним моментом у розвитку масонства в контексті українського національного відродження є створення та діяльність таємних політичних організацій «Любов до істини», «Товариство об’єднаних слов’ян».

Як явище масонство і в майбутньому вимагає повнішого дослідження його ролі в історії людства і надалі займе гідне для нього місце.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бейли Ф.Дух масонства / Ф. Бейли. – М. «Литан», 1999 – 176 с.
  2. Большая энциклопедия. Масоны. В 2-х томах / под. ред. В Ерофеева – М.: «Гелеос», 2007. – Том 1 – 336 с.; Том 2 – 344 с. 
  3. Карпачев С. П. Масоны. Словарь. Великое искусство каменщиков / С.П. Карпачев. — М.: «АСТ», «Олимп», 2008. – 640 с.
  4. Карпачев С. П. Путеводитель по масонским тайнам / С. П. Карпачев. – М.: «Центр гуманитарного образования», 2003. – 381 с. 
  5. Тім Дедопулос «Масони. Погляд з середини таємного суспільства», Контент, 2007
  6. Крижанівська О.О. МАСОНСТВО, франкмасонство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 547. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  7. Крижанівська О.О. Таємні організації в громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIII-на початку XX ст.). Київ 1998

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: http://www.sq.com.ua/rus/news/teksty/19.06.2017/harkovskie_masony/

 

 

doc
До підручника
Історія України (рівень стандарту, академічний) 10 клас (Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.)
Додано
20 лютого
Переглядів
124
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку