16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

Математичне « Поле чудес» між 8-9 класами

Про матеріал
За допомогою запропонованих заходів в учнів формується стійкий пізнавальний інтерес до математики. Китайський філософ Конфуцій, що жив ще до нашої ери, сказав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію». Учні беруть активну участь у підготовці та проведенні післяурочних заходів, що сприяє підвищенню математичної культури,самостійності,артистичності,впевненості в собі.
Перегляд файлу

Математичне «Поле чудес»

Мета: виявити знання про вчених , активізувати і розвивати творчу активність , логічне мислення , розширити їх кругозір .

В ході гри учням розповідають факти із життя відомих математиків і вони повинні вгадати про кого йдеться мова

Хід гри

1тур: ДЕКАРТ:Народився 31 березня 1596 року в місті Лае (тепер це місто назване на честь цього математика), департамент Ендр і Луара, Франція. Він отримав від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя науці та мандрівкам. Після колежу навчався в університеті  Пуатьє, отримавши в 1616 диплом бакалавра і ліцензію правника, виконуючи волю батька, який бажав, щоб син став юристом.

 Після закінчення освіти проводив у Парижі безтурботне життя, повне насолоди. Але врешті-решт такий спосіб життя став тягарем для нього, і він усамітнився для того, щоб присвятити себе математичним дослідженням. Коли виповнився 21 рік, він кілька років служив добровольцем в арміях Голландії, Баварії та Угорщини. За цей час набув непогані військові звички, а також деякі авантюрницькі риси характеру. Йому подобались бали та азартні ігри — при цьому гравцем він був дуже вдалим, у чому велику роль зіграв його математичний талант. Будучи на службі в герцога Максиміліана Баварського, Декарт брав участь у битві на Білій горі в околиці Праги, в листопаді 1620 року

У 1637 побачила світ головна математична праця «Міркування про метод» (повна назва: «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках»).

У цій книзі викладалася аналітична геометрія, а в додатках — численні результати в алгебрі, геометрії, оптиці (у тому числі — правильне формулювання закону заломлення світла) і багато чого іншого).

Символічну алгебру називав «Загальною математикою» і писав, що вона повинна пояснити «все, що відноситься до порядку і міри».

Створення аналітичної геометрії дало змогу перевести дослідження геометричних властивостей кривих і тіл на алгебраїчну мову, тобто аналізувати рівняння кривої в деякій системі координат. Цей переклад мав той недолік, що тепер треба було акуратно визначати справжні геометричні властивості, які не залежать від системи координат (інваріанти). Однак переваги нового методу були винятково великі, і продемонстрував їх у тій же книзі, відкривши численні положення, невідомі древнім і сучасним йому математикам.

2тур.ПІФАГОР:Народився близько 580р.до н.е. на Самосі.

Батько дав йому добру освіту, навчаючи його в найзнаменитіших учителів того часу. Багато хто вважав, що він — син бога Аполлона. За словами Ямвліха, «набираючи сили й від такої репутації, і від виховання з дитинства, і від богоподібної зовнішності, він ще більше прагнув бути гідним цих чеснот».

Після смерті батька вирушає до Мілета, де його вчителями були Ферекід,  Анаксимандр і Фалес. Саме за порадою Фалеса він, у віці 20 років, їде до Єгипту, аби в спілкуванні з жерцями стати ближчим до Бога й набути мудрості. В Грецію він повернувся на п'ятдесятому році життя. В Кротоні він засновує прообраз майбутньої філософської школи. Ця школа виникає як певне братство чи релігійний орден, підкорений жорстким правилам спільного життя й поведінки.

Цьому вченому належить теорема ,яку знає кожен учень,тож згадайте всі відомі вам теореми і ви швидко знайдете відповідь.

3 тур:ВІЄТ:Народився 1540 року на півдні Франції у невеликому містечку Фонтене-ле-Конт провінції Пуату-Шарант, що розташоване за 60 км від Ла-Рошель, що була на той час оплотом французьких протестантів-гугенотів (послідовників кальвінізму). Більшу частину життя він прожив поряд із керівниками цього руху, хоча сам залишався католиком. Релігійні незгоди вченого не турбували.

Батько був прокурором. За традицією, син обрав професію батька й став юристом, закінчивши університет у Пуату. 1560 року двадцятирічний адвокат почав свою кар'єру в рідному місті. Як адвокат користувався у населення авторитетом та повагою. Здобув славу під час франко-іспанської війни. Іспанські інквізитори вигадали дуже важкий шифр, який складався приблизно з 600 знаків і весь час змінювався й доповнювався. Завдяки цьому шифру войовнича та сильна на той час Іспанія могла вільно листуватися з ворогами французького короля навіть у самій Франції, і це листування залишалося нерозгаданим. Після марних спроб знайти ключ до шифру король звернувся до нього. Розповідають, що він працював протягом двох тижнів підряд, вдень і вночі, і все ж таки знайшов ключ до шифру. Після цього несподівано для іспанців Франція стала вигравати одну битву за іншою. Пізніше іспанцям стало відомо, що шифр для французів уже не таємниця. Впевнені в неможливості розгадати спосіб тайнопису людьми, вони звинуватили Францію перед папою римським та інквізицією в підступах диявола, а його було звинувачено у союзі з дияволом та присуджено до спалення на вогнищі. На щастя для науки, його не було видано інквізиції.

Головною пристрастю його була математика. Він глибоко вивчив твори класиків: Архімеда й Діофанта; найближчих попередників Кардано, Бомпеллі, Стевіна та інших. Він не лише запровадив символьне обчислення, але й зробив принципово нове відкриття, поставивши перед собою мету вивчати не лише числа, а й дії над ними. Щоправда, у нього алгебраїчні символи були ще мало схожі на наші. Зі знаків дій він використовував «+» і «-», знак радикалу й горизонтальну риску для ділення.

Особливо пишався він відомою теоремою про залежність між коренями квадратного рівняння та його коефіцієнтами, яку він отримав самостійно, хоча, як нині відомо, залежність між коефіцієнтами й коренями рівняння (навіть загальнішого вигляду, ніж квадратне) була відома ще Кардано, а в такому вигляді, як ми застосовуємо її для квадратного рівняння, — давнім вавилонянинам. Теорему було оприлюднено 1591 року.

4 тур:КОВАЛЕВСЬКА: надзвичайні здібності цієї дівчинки помітив її домашній учитель. Помітив і розгубився, бо не знав, що йому, спеціалісту з філології та історії, робити з 10-річною дитиною, яка потай від всіх вночі читає курс алгебри, що викладався в той час в Паризькому університеті.

Зрозуміло, що вчитель розповів про захоплення дитини батькові, і той був задоволений, адже математика завжди була одним з його улюблених предметів. Він найняв для Софі нового вчителя, відомого математика Олександра Страннолюбцева.

За зиму вони пройшли аналітичну геометрію, деференціальне інтегральне обчислення.

 Юна учениця зрозуміла, що в житті немає нічого неможливого. Вона мріяла займатися математикою у відомого педагога і домоглася свого. Важливо дуже захотіти, і спливають потрібні формули, і вирішується найважче завдання. Втім, незабаром вона прийде до малоприємного висновку: коли ти тонеш у вирії емоцій, то втрачаєш здатність тверезо мислити.

Вже в 11 років дивувала вчителя математики, вирішуючи геометричні задачі своїм, оригінальний спосіб. У 14 років, не знаючи тригонометрії, вона розбиралася в складних. тригонометричних формулах. Дівчина мріяла вступити до університету, але в Росії XIX століття жінок не допускали до вищої освіти. Вона виїхала до Німеччини, але й там їй довелося докласти багато сил і завзяття, щоб довести своє право на освіту.

За три серйозні праці з математики їй була присуджена ступінь доктора філософії. Дочка Росії, вона прагне віддати свої знання батьківщині і повертається до Петербурга. Вона мріє читати лекції в університеті, але їй дозволяють викладати лише арифметику в молодших класах. Потім їде в Стокгольм, де їй доручають керувати кафедрою математики в університеті.

У 1888 р. за роботу про рух твердого тіла отримала премію Паризької академії наук. І тільки на наступний рік Петербурзька академія наук обрала її членом-кореспондентом. Вперше в світі жінка отримала таку високу вчений ступінь.

Супер гра:ЛЕЙБНІЦ: народився 1 липня 1646 р. у Лейпцігу в сім'ї професора етики і юрисконсульта Лейпцігського університету

Коли було 7 років, помер його батько. Малий хлопець настільки захопився читанням, що зовсім покинув дитячі ігри й забави, зранку до вечора не виходив з бібліотеки батька, це викликало занепокоєння його матері.

Вона попросила одного вченого, друга її покійного чоловіка, поговорити з сином, щоб з'ясувати, як впливає на його розумовий розвиток зміст прочитаних книжок. Наслідком бесіди було те, що мати заспокоїлася і дозволила хлопчикові на свій розсуд користуватися батьківською бібліотекою, де було багато книг, писаних латинською і грецькою мовами — праці стародавніх істориків, філософів, письменників і поетів.

Проте для здібного, старанного і працьовитого хлопчика це не стало перешкодою до самостійного навчання. Ніби граючись, він самотужки вивчив латинську мову. Цьому сприяли численні ілюстрації в одній з книг римського історика Тіта Лівія.

Після латинської він швидко вивчив і грецьку мову. У 14 років він часто виступав на вечорах у гімназії, де вчився, з власними віршами, написаними латинською або грецькою мовами. У 15 років він став студентом Лейпцігського університету, але, щоб краще вивчити математику, переїхав до Ієни. У 17 років він дістав звання бакалавра, а через рік — ступінь магістра філософії. У 20 років уже був доктором права. Наприкінці XVII ст. слава про нього гриміла по всій Європі. Не було такого вченого, дипломата, короля, князя чи герцога, який би не вважав для себе за честь якщо не листуватися, то хоч би раз побачитися і поговорити з видатною людиною.

 

Хвилинки цікавого на великих перервах з життя відомих математиків

Рахувати люди почали ще в глибоку давнину. Спочатку на пальцях рук і камінчиках, потім додумалися в’язати на мотузках вузли. Стародавні єгиптяни і греки успішно користувалися дощечкою з камінцями на кшталт рахівниці, яку називали абаком. Це, на перший погляд, примітивне пристосування використовувалося до 18 ст., а сучасні рахівниці подекуди використовують і досі.

Найперший математик, ймовірно, жив у Свазіленді. Саме там, у містечку Лембобо, археологи виявили кістку бабуїна, на якій чітко видно позначки у вигляді рисок. Реліквія пролежала в землі більше 37 000 років. Подібний артефакт – вовчу кістку, якій понад 30 000 років – розкопали у Франції. Перші істинно математичні записи людини – у вигляді груп простих чисел – написані на так званій кістці з Ішанго, що нараховує близько 19 000 років. А перші повноцінні математичні тексти залишили після себе жителі Древнього Вавилону. Це глиняні таблички, яким не більше 2 000 років.

Знак “=” вперше ввів Роберт Рекорд у 1557 році.

Є факти, дізнавшись про які, мимоволі вважаєш математику містичною наукою. У минулому столітті математик де Муавр, що проживав в Британії, помітив дивну тенденцію: кожен день, лягаючи спати, він просинається на чверть години пізніше. Як щирому вченому, йому стало цікаво, в яку календарну дату тривалість його сну складе власне добу – тобто, повні 24 години. Після нехитрих підрахунків Муавр вивів число 27.11.1954 р. Саме в цей день він і помер.

Якщо Ваш вік помножити спершу на 7, а потім на 1443, то результатом буде ваш вік, написаний тричі поспіль.

Ортодоксальні євреї вилучають з повсякденного обігу будь-які християнські символи. Навіть займаючись математикою, вони відмовляються від накреслення прийнятого у всьому світі знака «плюс», недописуючи його. В результаті виходить перевернута буква «т».

А чи звертали Ви увагу, що нуль не можна записати римськими цифрами?

Захоплення Софії Ковалевської наукою почалося ще з раннього дитинства, коли через брак шпалер батьки обклеїли кімнату дівчинки листками з лекціями вченого-математика. Так Софія познайомилася з диференціальним й інтегральним численням.

Американський вчений Джордж Данциг, навчаючись в університеті, немало здивував тамтешніх професорів. Одного разу, запізнившись на лекцію, він застав тільки порожню аудиторію зі списаної дошкою. Студент подумав, що на ній залишено домашнє завдання, акуратно переписав його і пізніше приніс готовий розв’язок. Виявилося, це були два рівняння статистики, які доти ще ніхто не розв’язував.

Ми знаємо про Лермонтова як про блискучого поета і прозаїка. Але, крім літератури, він захоплювався ще й математикою. І у вільний від творчості час любив вирішувати завдання з вищої математики та аналітичної геометрії.

Число Пі було вперше обчислив індійський математик Будхайян ще в VI столітті нашої ери.

Андре Ампер більше відомий нам як фізик, однак його математичні пошуки не менш цікаві. Ще з 13 років Ампер займався математикою. До речі, про неуважність вченого складено чимало анекдотів. Одного разу, щоб попередити випадкових візитерів про свою відсутність, Андре залишив на дверях власного будинку запис крейдою (мовляв, я відлучився, приходьте ввечері) і пішов. Після повернення додому, вчений прочитав залишений ним же напис, розвернувся і пішов геть. А повернувся тільки ввечері.

Льюїса Керролла ми знаємо передусім як автора двох “Аліс” – в Країні Чудес і в Задзеркаллі, хоча про себе ця людина говорить передусім як про вченого. І був досить відомим у наукових колах професором математики, чим дуже розчарував англійську королеву. Прочитавши тільки-но видану «Алісу», королева була в захваті і звеліла принести їй інші роботи талановитого автора. Яким же ж було її здивування, коли ними виявилися праці з математики! До слова, крім виконання обов’язків викладача математики і логіки при Оксфордському університеті, Керролл працював ще й університетським дияконом.

Один з найзагадковіших математиків – Евклід. Його праці дійшли до нащадків, а ось будь-які біографічні факти про самого вченого – ні. Зокрема, невідомо, коли він народився і в якому віці помер. Відомо лише те, що Евклід проживав в Олександрії в третьому столітті до нашої ери.

Багато майбутніх відомих математиків погано поводилися в школі і не відрізнялися хорошою успішністю. В аутсайдерах значилися, наприклад, Джеймс Максвелл, Рамануджан Срініваса і Василь Цингер. Плентався позаду ледь-ледь успішних й Ісаак Ньютон. Причому взявся він за розум тільки після того, як один з його однокласників-відмінників назвав його дурнем.

Архімед за допомогою математичних розрахунків сконструював силу-силенну всіляких механізмів, які настільки допомагали у війні проти римлян при облозі Сиракуз, що Марцелло вимушений був сказати: «Треба припинити війну проти геометра». Пізніше тільки зрада допомогла римлянам увійти до Сиракуз.

Для багатьох вчених математика була сенсом життя.

Тяжкохворий Боссю так ослаб, що не подавав ніяких ознак життя. Коли над ним схилились його друзі, які вже думали, що він помер, один з них зауважив: «Зачекайте! Боссю, скажи, скільки буде сім помножити на дев'ять?». Тяжкохворий, не розплющуючи очей, ледь чутно сказав: «63». Друзі зраділи: «Раз обчислює, значить живе».

Тяжкохворому Вороному забороняли займатися обчисленням і взагалі математикою. Він і сам розумів, що не повинен цього робити, та водночас казав лікарям: «Як ви не розумієте, що заняття математикою - це і є життя, а інакше для чого ж тоді жити».

Коли на одній вченій раді постало питання, якому предмету у програмах віддати перевагу - мові чи математиці, піднявся мовчазний Гіббс і сказав: «Математика - це мова».

Про те, що математика може все, влучно сказав Чаплигін у розмові з майбутніми інженерами: «Вивчайте математику, все будете знати».   

Штейнгауз зазначав, що коли двом різним людям доручити виконати якусь одну справу, то її краще зробить математик.

Галілей під натиском інквізиції відрікся від «єресі Коперніка», і ще ходить легенда, що, піднімаючись з колін, він сказав: «А все ж таки вона обертається» (маючи на увазі Землю).

Ейнштейну за часів перебування Гітлера при владі винесли заочно смертний вирок.

Гіпатію з Александрії християнські фанатики вбили за те, що вона не прийняла їхньої віри.

Безу повинен був прийняти екзамен у двох своїх учнів, що захворіли на віспу. Сам Безу не хворів на віспу і дуже цього боявся. Але розумів і те, що коли учні не складуть іспит, то втратять рік навчання. Забувши про свої страхи, він поїхав до хворих, проекзаменував їх і був задоволений, бо його жертва не була марною.

Лобачевський помітив в одній із крамниць хлопчика, який кожної вільної хвилини щось обчислював. Як виявилось, це був сирота, якого господар привіз з Італії. На запитання Лобачевського, чи хоче хлопчик навчатися, той з радістю відповів: «Так». Лобачевський домовився з господарем і, забравши хлопчика, віддав його до гімназії. Закінчивши гімназію, здібний учень закінчив і університет. У майбутньому він став професором фізики. Янішевський роздавав бідним свій одяг, згодом на власні кошти відкрив притулок для сиріт і весь час утримував його. Після смерті своє тіло заповідав віддати до університетської клініки.

Леонардо да Вінчі назвав механіку «раєм математичних наук».

У XV ст. арифметику називали «малим мистецтвом», а алгебру - «великим мистецтвом».       Ньютон сказав про математику, що вона подібна до сварливої жінки, якщо хто захоче з нею поспілкуватися, то повинен весь час сперечатися.

docx
Пов’язані теми
Математика, 9 клас, Сценарії
Додано
16 березня
Переглядів
87
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку