Матеріал для батьківських зборів "Чому діти не слухаються?"

Про матеріал
Матеріал для батьківських зборів "Чому діти не слухаються?" Проведення батьківських зборів з елементами тренінгу. Залучення батьків до участь в шкільному житті дитини
Перегляд файлу

Чому діти не слухаються?

 

Ми з вами можемо завжди вести розмови про  невихованість наших дітей. Але ці розмови почалися не  вчора і не позавчора. Давньогрецькі й римські педагоги,філософи середньої доби,  сучасні психологи і педагоги замислюються над  непослухом вихованців. Дати конкретну відповідь на питання, мабуть, ніхто не може. Але ..Є завжди велике АЛЕ.

 Давайте спробуємо.

 

Я підготувала мультфільм про те, як  і наші діти уявляють дорослих

 

Перегляд мультфільму

 

 В школі дитина почувається завжди на грані стресу: зараз мене запитають, зараз я прийду не в тому одязі, зараз я взагалі щось неправильне зроблю, що про мене скажуть однокласники. Чи можуть допомогти батьки, щоб дитина почувала себе впевнішою, менше перечила і батькам, і вчителям. Звичайно, можемо! Але…Приходять батьки додому після роботи, після чергувань (добових), після змін (у шахті), після стояння біля прилавку у магазині. Тепер потрібно приготувати, нагодувати, поприбирати, якщо це учень початкової школи, повчити уроки… Все пора спати, бо завтра знову на роботу і так далі, і так далі. А часто ми пригортаємо власну любиму дитину до себе, чи запитали ви у неї як день пройшов, чого новенького у школі. Максимум що отримав двіїчник нещасний?

 

Ситуація І.

 

«Андрійко прийшов додому радісний, збуджений. Мама була вдома, вона готувала обід і, як завжди, була зайнятою. «Мамо, мамо, мене обрали головою класу! А у класі в нас — 27 учнів. І я тепер за всіх відповідаю». Мама не підтримала розмови, вона послала хлопчика мити руки, стала розігрівати страву. За обідом Андрійко декілька разів намагався продовжити розмову, але реакція була одна: «їж, не відволікайся, бачиш, мені ніколи». — «Нічого більше не розкажу тобі!» — сказав Андрій та пішов до своєї кімнати».

 

Запитання до дискусії:

 

• Як ви думаєте, що відчував Андрійко до мами?

 

• Чому Андрійко образився на маму?

 

• Якою, з вашої точки зору, мала бути реакція мами на розповідь сина про його шкільне життя?

 

• Як би ви вчинили в аналогічній ситуації?

 

Ситуація 2.

 

«Мені — чотирнадцять років. У мене є тато, мама, молодший брат. Але кожен у нашій родині живе сам по собі. За стіл ми ніколи не сідаємо разом, а кожен їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю, ні гуляти, ні в кіно. Одного разу ми купили квитки до цирку, але тато і мама відмовилися з нами йти.

 

Тато не пиячить, любить працювати, допомагає мамі. Мама також дуже працелюбна. Але як вона до мене ставиться! Коли я намагаюся порадитися з нею, вона відповідає коротко: «Не знаю». Коли я хочу сама поцілувати маму, вона мене відстороняє: «Не люблю «телячих ніжностей»«. Радитися мені доводиться з бабусею (мамина мама). Бабуся у мене чудова, вона мене розуміє. Але бабуся старенька, багато у її житті було по-іншому, а мама могла б зрозуміти мене краще.

 

Я дуже заздрю своїй подрузі, бо в неї мама зовсім інша. Коли я буваю у них вдома, мама подруги завжди цікавиться моїми справами. Разом ми п’ємо чай, розмовляємо. Мама подруги розповідає про себе, я — про себе, про що мрію, якою хочу стати. Ця чужа жінка ставиться до мене з ласкою, а моя мама ні разу не назвала мене донькою. Моя мама дуже нестримана, кричить, часто докоряє мені, а іноді може і вдарити. При гостях може вилаяти, принизити, виставити напоказ мої недоліки. Я дуже ображена на свою маму, часто плачу...»

 

Запитання до дискусії:

 

• Що ви думаєте про батьків цієї дівчинки?

 

• Чи поділяєте ви їх думку з приводу виховання дочки?

 

• Якою може вирости дитина, коли батьки дотримуються таких принципів виховання?

 

• У чому ви бачите помилку батьків?

 

• Чи можна виправити цю помилку?

 

• Як, на вашу думку, можна виправити її? (Розповіді батьків по обміну досвідом.)

 

• Назвіть найголовніші, з вашої точки зору, критерії стосунків батьків та дітей-підлітків.

 

Ситуація 3.

 

«Живе в одному селі почесний трудівник-комбайнер. Часто портрети його вміщали в газетах, одного разу навіть біля дороги поставили стенд з великим портретом Івана Пилиповича й написали: «Ось із кого треба брати приклад». Був в Івана Пилиповича син, теж Іван. Любили мати й батько єдину дитину, та нерозумною була ця любов: задовольняли всі примхи Івасика. Купували все, що побажає дитина (так до чотирнадцяти років називали батьки сина). А син відчув, що він купається у променях батьківської слави, не зазнав ніяких труднощів — і виріс ледарем. Усе йому діставалося легко, але чим легше дістаються людині радощі в дитинстві й отроцтві, тим менше справжнього щастя знає вона в зрілі роки — задумайтесь над цією закономірністю, дорогі мати й батьку.

 

Учителі запрошували, бувало, Івана Пилиповича до школи, але йому все ніколи було то за домашньою, то за суспільною роботою.

 

Одного разу сталося нещастя: побив Іван свою однокласницю так, що лікаря довелося викликати. Послали за Іваном Пилиповичем: іди, батьку, скоріше, нещастя із сином. «Яке нещастя?» — тривожно запитав батько. Розповіли, в чому річ. Батько полегшено зітхнув: «Я думав, з ним якесь нещастя... Ніколи мені зараз у школу йти. їду на зліт ударників».

 

Увечері Івана Пилиповича все ж таки вдалося запросити до школи. Вислухавши схвильовану розповідь вихователя, не сказавши ЯІОДНОГО слова, він прийшов додому, побив сина, пояснюючи причину свого гніву: «Щоб мене в школу більше не викликали». А наступного дня Іван пішов у поле, узяв дві жмені грязі й заліпив очі на батьківському портреті...»

 

(За В. О. Сухомлинським.)

 

Запитання до дискусії:

 

• Чи можна Івана Пилиповича, на вашу Думку, назвати гарним батьком? Поясніть, чому.

 

• Назвіть аморальні якості хлопчика Івана. Які причини їх формування?

 

• Чи важлива, з вашої точки зору, у вихованні дитини співпраця школи та батьків?

 

• Як ви думаєте, що відчував Іван Пилипович, слухаючи розповідь учителя про його сина? Що відчує батько, дізнавшись про останній ганебний його вчинок?

 

• Чи є, на вашу думку, шанси виправити негативні риси Івана-молодшого? Як це можна зробити?

 

• Які поради ви б дали батькові хлопця?

 

• З часу подій, описаних Сухомлинським, минуло декілька десятиліть. Як ви вважаєте, чи актуальні зараз проблеми виховання, яких торкнувся у своїй розповіді видатний педагог? Чому?

 

• Чи поділяєте ви думку, викладену у давньому японському прислів’ї: «Якщо бажаєш добра своїм дітям, дай їм трохи спізнати і холоду, і голоду»? Обґрунтуйте вашу відповідь.

 

 

Знову можемо зробити висновки

Недовір’я до людей, грубе, безсердечне, рівнодушне відношення до старших і друзів, ми спостерігаємо частіше всього у школярів, в сім’ї яких щось не благополучно або в відношеннях між дорослими і в відношеннях між дорослими і дітьми. Особливо сильно байдужим і черствим стає дитяче серце, коли дитина чує і бачить неприязні відчуття, безкінечні сварки між батьком і матір’ю. Хоч які б не були причини цих сварок, дітям важко бачити, як самі близькі їм люди сваряться, наговорюють, обвинувачують один одного…

 

Переживання і різні думки виникають у дітей кожного разу, коли вони бувають свідками подібних, принижуючих сцен між батьками. В ці страшні хвилини хлопчики і дівчата уже не плачуть від страху, у них у такі хвилини народжується недовір’я до людей, озлобленість, жорстокість, настороженість не тільки до батьків.

 

Чим частіше дитина буде відчувати подібні переживання, тим важче йому буде потім повірити в добрі відчуття, благородність людей.

 

Потрібно припинити ці сварки, щоб діти змогли поважати батьків. Нехай в складних відносинах батька і матері розберуться пізніше, коли будуть мати життєвий досвід. Тоді сердечна травма не буде дуже мучити і не загасить радості від розмови з людьми. Дітей потрібно виховувати в любові, доброті. Але бувають сім’ї, де дітям у всьому потурають, пестять їх, задовольняють всі дитячі капризи. Дитина росте черства, жорстока по відношенню до батьків.

 

Самі найважчі рани наносяться мамі, коли в старі роки їй не найдеться місця ні в серці, ні в будинку дорослих дітей, коли вона з біллю в серці звертається до суду і нагадує їм про право на їх опікунство.

 

Сімейна атмосфера, в якій виростає чесна, проста скромна людина, яка з любов’ю відноситься до людей, батьків створюється там, де не зловживають похвалою; не виховують боязкість жорстокими фізичними покаранням; розвивають у дітей вольові якості характеру, прививають їм добросовісне відношення до праці; виховують у дітей любов та повагу до дорослих.

 

 

В гарній, дружній сім’ї діти ростуть в атмосфері любові, ласки, чуйного і добродушливого відношення друга до друга. Сердечність, теплота сімейних відчуттів пробуджують в дитячій душі добрі відповідні відчуття: бажання робити для оточуючих також тільки що-небудь гарне, приємне, помагати їм в біді і горі. Кажуть, що гарні батьки в дітях видні. Коли мова йде про виховання відчуттів до людини, це найбільш особливо очевидно.

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Ребрина Maйя Юріївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
24 вересня 2021
Переглядів
2866
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку