Матеріал до уроку "Ажурне випилювання"

Ажурне випилювання

План

1. Вступ
2. Інструменти та пристосування для ажурного випилювання
3. Вимоги до конструкційних матеріалів та їх особливості
4. Підготовка до роботи
5. Прийоми та способи випилювання

Популярним видом художньої обробки деревини є наскрізне ажурне випилювання.

Ажурне випилювання – вид декоративної обробки деревини, при якому намічені на плоскій поверхні узори випилюються за допомогою лобзика або викружної пилки. У прорізному різьбленні декоративність досягається ажурною сіткою.

Основи прорізної різьби. У прорізній різьбі частіше використовують плоский орнамент. В техніці прорізної різьби використовують заготовки великої площі. Виступаючий рельєф різного орнаменту виділяється на дерев’яному фоні. Прорізною різьбою прикрашають меблі та предмети домашнього вжитку.

Розвиток художньої обробки деревини тісно пов’язаний із спільним розвитком українського мистецтва і архітектури. Справжніх древніх пам’ятників мистецтва художньої обробки деревини збереглося небагато, тому вивчають їх по літописах, літературних джерелах, фольклору, зображеннях в живописі і мініатюрі.

Інструменти та пристосування для ажурного випилювання

Набори необхідних інструментів і пристосувань є в продажу. Але, на жаль, вони не зовсім повні (не містять інструментів для тонких і складних робіт). Тому по мірі вдосконалення своєї майстерності необхідно здобувати або виготовляти самому більш складні  інструменти й пристосування.

Ручний лобзик – дуже простий за конструкцією інструмент. Рамка лобзика, що має форму букви П, може бути як металевою, так і дерев'яною. У наборах для випилювання можна зустріти лобзики із плоскими й трубчастими (круглими в перетині) рамами.

Трубчастій рамі надають перевагу, тому що вона забезпечує більш рівномірне натягування пилки; затискачі такої рами не викривлюють пилочки в місцях затискання, що запобігає її передчасному розриву.

Крім того, довжина трубчастої рами зазвичай більша ніж довжина плоскої, а це важливо, тому що за інших рівних умов лобзиком із  трубчастою  рамкою  можна випиляти деталь більшої величини. Ручка рами дерев'яна або пластмасова.

Купуючи лобзик, необхідно ретельно оглянути його. По-перше, рама лобзика повинна бути досить пружною. Перевірити раму на пружність легко: для цього треба виміряти відстань між нижнім і верхнім затисками рами, сильно притягти обома руками сторони рами одну до одної приблизно до половини обмірюваної відстані, потримати так раму 1-2 хв., потім поступово відпустити сторони й знову виміряти відстань між затисками.

Якщо відстань між затисками не змінилася, рама досить пружна, в іншому випадку – вона не зможе забезпечити потрібного натягу пилочки.

По-друге, особливу увагу треба звернути на якість затискачів. Поверхні затисків повинні бути добре й щільно підігнані одна до одної, а затискні гвинти повинні мати глибоку й чисту нарізку.

І останнє: вісь ручки повинна проходити в площині рамки, інакше крайки випиляного орнаменту не будуть перпендикулярні до площини випилювання.

Рис. 1. Будова лобзика. 1, 5 – затискачі; 2 – пилочка; 3 – рамка; 4 – ручка

Пилочки для випилювання різняться за своєю товщиною й величиною зубців. Для початку досить мати два сорти пилок – із дрібними й крупними зубцями.

Якщо випилюється деталь, яка не має дрібного орнаменту з крутими поворотами ліній малюнка, то цілком можна користуватися крупно-зубчастими пилочками. Крім того, їх зручно використовувати під час швидкого, грубого випилювання деталі по заданому контуру з великого листа, а також під час випилювання шипів і прорізів. Випилювати дрібний орнамент із фанери твердих порід необхідно тільки дрібнозубчастими пилочками.

Порядок закріплення пилочки: спочатку її міцно закріплюють у нижній гвинтовий затиск біля ручки, причому зуби пилочки повинні бути нахилені також убік ручки. Перед закріпленням у другому (верхньому) затиску варто здавити вільні кінці лобзика і, вставивши інший кінець пилочки у верхній затиск, міцно закріпити його цим затиском. Гарний натяг пилочки забезпечує нормальну роботу лобзика, тобто точне проходження пилочки по сліду нанесеного на фанеру малюнка, що є обов'язковою умовою при виконанні випилювання, особливо дрібних орнаментів.

Рекомендується три способи стискання кінців лобзика. Перший – простим стисканням кисті руки. Якщо це важко, застосовують інший спосіб. Він полягає в тому, що рамку лобзика впирають в край столу верхньою планкою і злегка натискають грудьми на ручку. Рамка лобзика зігнеться, і в такому положенні лобзика пилочку закріплюють у верхньому затиску. Після ослаблення натиску на рамку пилочка випрямиться і натягнеться. Третій – за допомогою спеціального пристосування (рис. 2).

Рис. 2. Пристосування для стискання рамки лобзика

Працюють лобзиком на спеціальному столику-підставці (ластівчин хвіст), який кріплять до робочого стола струбциною (рис. 3).

Рис. 3. Стіл-підставка

Фанеру з нанесеним на неї малюнком кладуть на підставку, і щоб вона не сповзала, притримують лівою рукою. У праву руку беруть лобзик і, приставивши пилочку до фанери, починають пиляти. Пиляють так, щоб пилочка рухалася точно по лінії контуру.

Затискні гвинти затягують туго, але не занадто, щоб не зірвати різьби.

Наждачний папір для шліфування фанери краще всього приклеїти на невеличку дощечку або круглу паличку клеєм ПВА. Для цього потрібно намастити поверхню паперу та дощечки тонким шаром ПВА, прикласти папір на дощечку та притиснути струбцинами через дерев’яну прокладку, зайвий клей видалити ганчіркою. Через дві години клей висохне – пристрій можна використовувати.

Отвір у фанері для заведення пилочки роблять свердлом за допомогою дрилі або на свердлильному верстаті. Для виконання тонких ажурних робіт знадобиться не одне, а декілька свердл діаметром від 1 до 5 мм. 

У більшості випадків отвір необхідно просвердлювати в тому місці контуру орнаменту, де лінії сходяться під гострим кутом. Щоб не було сколів при свердлінні отворів зі зворотного боку, під фанеру необхідно підкладати рівну дошку і міцно прижимати лист фанери до неї.

Для припасування деталей виробу одна до одної перед складанням, зрізання зайвих виступаючих частин шипів і видалення надлишків клею використовують різак.

Вимоги до конструкційних матеріалів та їх особливості

Матеріалом для випилювання лобзиком можуть слугувати стругані дощечки різних порід деревини. Але найдоступнішим матеріалом для випилювання лобзиком є фанера.

Фанера – це деревинний напівфабрикат, виготовлений з декількох шарів шпону, з’єднаних між собою за допомогою клею хрест-навхрест. Фанера – матеріал легкий, міцний, однорідний, стійкий до зламу в усіх напрямках.

Недоліком фанери є те, що вона коробиться під дією вологи. Крім того, у фанери відсутня красива текстура (якщо вона не покрита шпоном коштовних порід).

Фанера буває різної товщини – від 2мм до 20мм. Окрім того, в промисловості її розділяють за такими сортами: перший, другий, третій, вищий. Перед початком роботи необхідно уважно оглянути фанеру в поперечному розрізі: вона повинна бути добре просушена і не повинна розшаровуватися. 

Підготовка до роботи

Перед початком роботи фанеру слід зачистити наждачним папером, спо­чатку крупнозернистим, а потім дрібним. Щоб працювати було зручно та робота була якісною, необхідно зробити пристосування для шліфовки – колодку. Фанеру кладуть на рівний гладкий стіл або дошку з упором і розпочинають шліфовку. Колодочкою водять по поверхні фанери з незначним натиском по колу, без пропусків. Остаточну шліфовку виконують дрібнозернистим папером. Шліфовку вико­нують вздовж волокон фанери або деревини. Потім охайно кладуть копірку під малюнок і твердим олівцем переносять на фанеру, попередньо закрі­пивши кнопками. Малюнки викройок необхідно розміщувати якомога ближче одна до одної. Тоді на лис­­ті фанери не залишиться вільного місця й обрізків бу­де менше. Можна зробити викройку-шаблон із кар­то­ну. Вона буде зручною в користуванні.

Прийоми та способи випилювання

Після того, як підготовчі роботи виконано, можна пере­хо­дити до випилювання: закріпити на робочому місці підс­тав­ку для випилювання, а зверху на ній розмістити заго­товку майбутнього виробу так, щоб лінія майбутнього про­пи­лу проходила між боковими розрізами підставки.  

Після цього можна починати випилювати. Рухи лоб­зика під час випилювання не повинні бути дуже різкими та сильними для запобігання розриву пилочки та утворення заусенців на зворотному боці пропилу. Пропил необхідно виконувати по внутрішній стороні лінії малюнка.

Доречна порада: щоб краї не сколювалися, лінію розпилу необхідно змочувати гарячою водою.

Пилочка обов’язково повинна розташовуватися вертикально. Лівою ру­кою не­обхідно притримувати та повертати фа­неру, а пра­вою рухати пилку вгору-вниз, нама­га­ючись за­над­то не на­тис­кати на неї (рис.4). Під час пиляння на лінії ма­люн­ка зби­рається невеличка кількість опилок. Їх необ­хідно періо­дично прибирати, щоб гарно бачити контур малюнка.

Рис. 4. Прийом випилювання

При випилюванні кутів (особливо гострих) зручніше пиляти в двох напрямках. В цьому випадку не потрібно змінювати напрямок пиляння, а кут буде випиляний досить чітко.

Внутрішні кути випилюють уздовж боку кута до його вершині (рис. 5, а), а зовнішні – уздовж боку кута від його вершини (рис. 5, б). В цьому випадку не потрібно змінювати напрямок пиляння, а кут буде випиляний досить чітко.

Рис. 5. Випилювання гострих кутів: а – внутрішніх, б – зовнішніх

Якщо пилку необхідно вийняти з пропилу, це виконується рухами, які імітують пиляння, але в зворотному напрямку. Пилочки дуже тоненькі – вони можуть згинатися, а також ламатися, тому не можна допускати, щоб деталь висіла на пилочці.

Після закінчення роботи пилочку необхідно вийняти з верхнього затискача лобзика; не можна залишати її в натягнутому вигляді.

Для різкого повороту ма­люн­ка необхідно зробити де­кіль­ка про­пилів на одному місці, обер­таючи фанеру навколо пил­ки. Так утво­рю­ється невеличке розши­рення пропилу, після чого пилку можна повернути під іншим кутом. Для того щоб виконати ви­пи­лювання малюнка по вну­тріш­ньому зам­кну­тому конту­ру, не­об­хідно дрилем зробити невеличкий отвір по­руч із лі­нією пропилу. Після цього від’єднати один кінець пилочки від лобзика, просунути його в отвір, а потім приєднати до лобзика.

Тепер можна допиляти до контура малюнка, а далі вздовж нього. Після закінчення випи­лю­вання внутрішнього кон­ту­ру вий­міть випиляний шма­ток, від’єд­найте верхній кінець пилки від лоб­зи­ка та вий­міть його з отвору. Випилювання склад­ного ажурного малюнку почніть від середини, поступово переходячи до країв.

Рис. 6. Вироби в техніці ажурного випилювання