Матеріали до уроку "Податки - обов’язкові платежі родини"

І. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Громадянин охоче платить податки,

знаючи, що вони потрібні для підтримки батьківщини,

яка дарує йому свій захист.

П.-А. Гольбах.

1. Роль податків у житті родини і громади

Податки – це обов’язкові платежі, що стягуються з громадян і фірм на користь держави. Зрозуміло, що будь-яка держава зацікавлена у зборі податків –адже ці гроші вона витрачає на оборону, транспортні магістралі, пенсійне

забезпечення і таке інше.

Різноманітні види податків і методи їх вираховування становлять податкову систему. Уряд кожної країни законодавчо встановлює, які саме податки, в якому розмірі та у якій формі стягуються з підприємств, організацій чи громадян.Ефективність господарського механізму багато в чому залежить від чітко діючої системи оподатковування.

Громада (лат. politia, політія – община) – форма соціальної (колективної) організації людей, місцева спільнота, місцева організація і частина суспільства; характерна майже для всіх народів.

Місцеві фінанси – система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення функцій і завдань, що покладаються на місцеві органи влади.Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – план утворення і використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.До потреб громади відносять потреби у спілкуванні (контактах, комунікаціях). Люди відчувають необхідність у відвідуванні одне одного, транспортуванні речей для інших людей, у письмовому, телефонному, телеграфному й інших видах зв’язку. Способом задоволення цих потреб слугують різноманітні транспортні засоби (залізничний, автомобільний, повітряний, водний, міський транспорт і засоби зв’язку – телефон, телеграф, Інтернет тощо). Суспільство створює комунікаційні засоби й забезпечує можливість їх використання людьми. У сучасному світі люди все

більше відчувають потребу в безпеці, у захисті від загрози їхньому життю

і благополуччю.

Як громадяни України всі ми потребуємо власного захисту, безпеки держави, захисту чистоти довкілля. Дуже небезпечними для людини є дорожньотранспортні пригоди, пожежі, стихійні лиха, хуліганство, збройні конфлікти тощо. Громада потребує попередження і захисту від таких ситуацій. Суспільство стимулює виробників до створення засобів захисту і рятування, забезпечуючи ними пожежників, міліцію, автоінспекцію, армію і самих громадян. Діти, студенти, літні люди, інваліди, малозабезпечені потребують соціального захисту.

2. Загальнодержавні і місцеві податки

Є різні податки. Одні з них – так звані загальнодержавні, що йдуть

у централізований бюджет держави, інші – регіональні, що надходять у

місцеві бюджети.

Усі податки поділяють на прямі і непрямі. Прямі сплачують

безпосередньо з прибутку або майна (наприклад, прибутковий податок).

Непрямі – входять у ціну товару.

У більшості країн світу, включаючи також й Україну, прийнятий

універсальний принцип стягування податків із фізичних осіб. Кожен

громадянин повинен подати в податкову інспекцію особисто ним заповнену

декларацію про свій сукупний прибуток за попередній рік (включаючи

суми за всі види виконаних ним робіт). З цього сукупного прибутку й

обчислюється прибутковий податок.

Утаювання прибутку карається законом.

За сплатою податків покликана стежити податкова поліція.

Водночас є багато цілком легальних способів обминути податкове

законодавство. Наприклад, існують такі країни, в яких оподатковування

або суто символічне, або зовсім відсутнє. Ці країни навіть занесені у Кни-

гу рекордів Гіннесса. Це – Бахрейн, Бруней, Катар і Кувейт. Якщо якась

фірма зареєструє в цих країнах свою філію – вона й законів не порушить,

та й прибутки збереже. На цьому принципі, до речі, базується так званий

«офшорний бізнес».

3. Податки, які сплачує родина

Загальнодержавні податки

Уся система державних фінансів тримає ться на дрібних вкладах

мільйонів українців. «Саме пересічний українець, а не промислові гіганти

чи олігархи, величезний держапарат, оплачує держзакупівлі і рахунки за

всіма соціальними зобов’язаннями», – зазначають дослідники.

До державного бюджету українська родина або окремі її члени сплачу-

ють такі податки.

Податок на додану вартість. У Податковому кодексі України зазна-

чається, що платником податку на додану вартість (ПДВ) є будь-яка особа,

яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. До 31 грудня

2013 року ставка податку застосовувалася в розмірі 20%. Починаючи з

1 січня 2014-го – 17%. Хоча формально платниками податку є юридичні

особи і підприємці, фактично ПДВ оплачує зі своєї кишені покупець

(оскільки ПДВ завжди закладений у ціні товару, який продають).

В Україні існує єдиний законний спосіб, як споживачам не платити

ПДВ. Це придбання товарів у магазинах безмитної торгівлі (duty free) при

виїзді за кордон. Товари, які продають у таких магазинах, не обклада ються

ПДВ. Типовий асортимент – спиртні напої, тютюнові вироби, косметика і

парфумерія.

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Стягується із заробітної плати,

заохо чувальних і компенсаційних виплат. Крім того, ЄСВ нараховується

на такі види витрат підприємства, як витрати на подарунки, призи, оплату

найманого житла працівникам і страхові платежі. У даний час ставка

ЄСВ, яку сплачує роботодавець, становить від 34,7 до 49,7%, залежно від

класу професійного ризику виробництва. Крім цього, ще від 2,6 до 3,6%

утримується безпосередньо з працівника. Максимальний розмір доходів,

на які нараховується єдиний соціальний внесок (рівний 17 прожитковим

мінімумів для працездатних осіб) у січні – листопада 2013 року стано вила

19 499 грн, з грудня – 20 706 грн. ЄСВ – камінь спотикання до «білої»

зарплати. Адже, по суті, через високе податкове навантаження більшість

роботодавців виплачують зарплату в конвертах.

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Його платять усі українці,

які отримують доходи (в основному, заробітна плата) як в Україні, так

і за кордоном. При отриманні доходів від надання приватних послуг

(наприклад, ті ж Діди Морози і Снігуроньки) теж треба платити податок

на доходи фізичних осіб. Ставки ПДФО застосовуються в розмірі 15%

для оподатковуваного доходу до 11 470 грн (що дорівнює 10 мінімальним

зарплатам на 1 січня 2013 року) і в розмірі 17% для оподатковуваного

доходу понад 11 470 грн; 5% стягується з вартості майна, успадкованого

від членів сім’ї II ступеня споріднення. Ставка 30% застосовується щодо

доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім державної і недержавної

лотерей). Не обкладається ПДФО нецільова благодійна допомога в загальній

сумі 1 610 грн, а також вартість негрошових подарунків у сумі 573,50 грн.

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Українці, які здій-

снюють першу реєстрацію в Україні автомобіля, зобов’язані сплатити так

званий збір за першу реєстрацію транспортного засобу. За первинної реє-

страції автомобіля ставка збору залежить від вартості транспортного за-

собу і становить 3%, якщо вартість авто не перевищує 165 прожиткових

мінімумів для працездатних громадян, 4% – якщо вартість авто еквіва-

лентна 165–290 таких мінімумів, 5% – при перевищенні розміру 290 про-

житкових мінімумів. Від сплати збору звільняються легкові автомобілі

для інвалідів з об’ємом двигуна до 1,5 літра.

Плата за землю. Усі українці, які володіють земельними ділянками

або земельними паями, зобов’язані здійснювати плату за землю. Ставка і

розмір податку за землю залежать від площі земельної ділянки, а також

від того, в якій зоні конкретна ділянку (у кожній зоні встановлено певну

грошову оцінку). Якщо проведена грошова оцінка земельних ділянок, то

використовується ставка в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки.

Податок за ділянки в межах населених пунктів, зайняті приватними

будинками, особистими автостоянками, індивідуальними гаражами, садо-

вими і дачними будинками, справляється в розмірі 3% від суми земельного

податку. Податковим кодексом передбачено пільги для інвалідів I і II груп,

багатодітних сімей (виховують трьох і більше дітей віком до 18 років),

пенсіонерів, ветеранів і чорнобильців. Вони звільняються від сплати

земельного податку.

Місцеві податки

Туристичний збір. Відповідно до Податкового кодексу, туристичний

збір – це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого

бюджету. У Києві туристичний збір становить 1% від вартості всього

періоду проживання в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках та інших

готельних і санаторно-курортних установах столиці. Туристичний збір

не сплачують місцеві жителі і діти до 18 років. Також від туристичного

податку звільняються особи, які прибули у відрядження, інваліди, діти-

інваліди та їхні супроводжувальні особи, ветерани війни, чорнобильці.

Також не повинні платити туристичний збір і ті, хто прибув за путівками

на лікування, оздоровлення, реабілітацію. А ось орендодавці зобов’язані

сплачувати податок на відпочинок.

Податок на нерухомість. З 1 січня 2013 року українців зобов’язали

платити податок на нерухомість. Не підлягають оподаткуванню квартири,

площа яких не перевищує 120 кв. м і житлові будинки до 250 кв. м. Але

якщо метраж квартири, припустімо, 127 кв. м, то за сім квадратних метрів

потрібно буде заплатити. Також не будуть оподатковуватися садові та дачні

будинки, нерухомість, яка належить багатодітним і прийомним сім’ям,

які виховують трьох і більше дітей. Проте всі ці пільги можна застосувати

один раз на рік і тільки до одного об’єкта нерухомості. Таким чином,

якщо у власності є дві квартири площею, наприклад, по 43 кв. м кожна,

то пільга може бути застосована тільки до однієї з них (43 кв. м – 120 кв.

м). Уся площа другої квартири підлягає оподаткуванню. Ставки податку

на нерухомість залежать від метражу кімнати. Для квартири до 240 кв.

м і житлових будинків до 500 кв. м ставка податку становить не більше

ніж 1% розміру мінімальної заробітної плати (тобто 2013 року не більше

ніж 11,47 грн за 1 кв. м). За квартири, площа яких перевищує 240 кв. м, і

будинки площею 500 кв. м і вище доведеться заплатити 2,7% (тобто 2013

року 30,97 грн за 1 кв. м).

Висновки

• Податки – обов’язкові платежі, що стягуються з громадян і фірм на користь держави. Держава витрачає податки на оборону, освіту, транспортні магістралі, пенсійне забезпечення тощо.
• Загальнодержавні, що йдуть у централізований бюджет держави, інші – регіональні, що надходять у місцеві бюджети.
• Громада – форма соціальної (колективної) організації людей, місцева спільнота, місцева організація і частина суспільства.
• Місцеві фінанси – система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення функцій і завдань, що покладаються на місцеві органи влади.