Виховний захід "ВИШИВАНКО , МОЯ ВИШИВАНКО"

                                                                                                              РОЗРОБКА

                                                                                                             вчителя початкових класів

                 Ковальчук Галини Іванівни

                                                                                                        Яготинського ліцею №2

 

Виховний захід

 ВИШИВАНКО , МОЯ  ВИШИВАНКО

 

Мета                 Розширити знання дітей про українську вишиванку.

                           Ознайомити з вишиванками  різних областей України.                                                       

                           Виховувати шанобливе ставлення до традицій українського

                           народу

Обладнання:  вишиті рушники, вишиванки, зразки орнаментів різних областей 

                          України

                          приладдя для оздоблення вишиванки - розмальовки.

 

Хід заходу

Інсценізація

Від автора Давно-давно у маленькій хатинці жила дівчинка Василинка. Вона була зачарована красою природи, квітів, пташок. Одного сонячного весняного ранку дівчина, поглянувши на всю цю красу, відчула дивовижне піднесення:

Василинка: «О, як би я хотіла ці квіти, оці пташечки, оцю красу природи побачити на одязі!»

Від автора І вирішила Василинка оздобити свою лляну сорочку. Взяла вона свої лляні нитки, пофарбувала у жовтий колір у цибулинні, у червоний - соком калинових ягід, зелений з березових бруньок, у блакитний - з волошок. І вишила вона на безкінечній лінії блакитного неба - жовте сонечко, промені якого ніжно торкалися кетягів червоної калини. (Василинка імітує дії. Дівчатка виносять їй цибулю, кетяг калини, гілочки берези, волошки)

Від автора Вишиваючи, Василинка  мріяла про добру долю для своїх рідних, для всіх людей на землі. Вона бажала їм синього чистого неба, жовтого теплого сонця, гарячої, як червона калина, любові.

Саме тому вишивки на сорочках і рушниках стали для українського народу оберегами.

Вчитель Сьогодні ми будемо говорити про вишивку – народний оберіг, витвір мистецтва. Вишивка – це орнаментальна скарбниця. У ній втілено чудеса народної вигадки, фантазії – стилізоване зображення краси природи , сонця, людини. 

 Рано-вранці, на світанку,

 Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної  нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.

               (Я. Яковенко)

  Учень  Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, що відрізняється від інших технікою та орнаментом. Кожна область володіє вишитими сорочками, притаманними тільки їй.

 

Учениця Поглянувши на сорочку,можна визначити, у якому регіоні України вона була виготовлена.

 

Учень У вишивках  Київщини зустрічаються переплітання  різних орнаментів (рослинних і геометричних). Поширені зображення виноградної лози, шишок, ромбів і квадратів вишитих «хрестиком»,використовують яскраво-червоні чорні та білі нитки.

 

Учениця У Полтавській області рушники та сорочки вишивають гладдю яскравими нитками, зображуючи пишні рослинні орнаменти. А також особлива вишивка білим по білому.

 

Учень На Поліссі вишивка відрізняється певною строгістю і простотою. Геометричні фігурки повторюються кілька разів, тим самим утворюючи один нерозривний орнамент. Найчастіше використовували червоні нитки.

 

 Учениця У Харківській області часто вишивали грубою червоною ниткою з використанням техніки «хрестиком», проте харківські майстрині використовували різноманітні техніки і малюнки , орнаменти та візерунки  .

 

Учень Техніка чернігівських вишивок полягає в тому, що стібки роблять дуже тонкими нитками, якщо дивитися здалеку, то створюється враження, що сорочки вишиті бісером. Вражає різноманітність візерунків і колірна гамма чернігівських вишиванок — це найрізноманітніші геометричні та рослинні візерунки, виконані поєднанням білих, червоних і чорних ниток.

 

 Учениця Подільські майстрині на одній і тій самій сорочці можуть використовувати кілька різних технік та видів швів — хрестиком, гладдю, ручним швом. Більшість вишиванок дуже яскраві та барвисті, використовують широку кольорову палітру.

 

. Учениця Тернопільські візерунки виглядають досить опукло за рахунок щільних стібків. Орнаментом повністю прикрашають рукава сорочок. Найчастіше використовують тільки одну нитку — червону або чорну.

 

Учень Неймовірною різноманітністю візерунків та орнаментів здавна славиться Карпатська вишивка. Це і зображення тварин, і квітів, і дерев, і різних геометричних фігур в поєднанні один з одним. Унікальні особливості вишивки має чи не кожне село. Саме карпатські сорочки вважають найбільш колоритними.

  

СОРОЧКА-ОБЕРІГ

Вишивала мама синіми ниткам,—

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку,—

запалали маки у пшениці влітку.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

 

Шила-вишивали хрестики зелені,—

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

 

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

 щоб не заростали у дитинство стежки.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

                                 ( Л.Вознюк)

 

. Учениця Здавна, як тільки в родині підростали дівчатка, бабусі і матері намагалися приготувати придане. Згідно традицій про вдатливість дівчини судили не за кількістю придбаних речей, а власноруч виготовлених домашніх виробів. Особливе місце серед надбаного займали сорочки.

Сорочку – вишиванку

До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину

Схрещувались ниточки

Розквітали квіточки

Ружі і барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею

яблука барвисті

чи на дворі дощ був,

чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Барви кольорові:

Зелень – то діброви

Молодість надія

Злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

Й плодовита осінь.

І ласкаве сонце.

Що встає з-за гір.

Хрестики червоні –

То калини грони,

І вогонь гарячий, і пролита кров,

Але ще й родина,

Ненька-Україна

І родинне щастя, й вічная любов.

Я візьму льон білий,

нехай рух несмілий,

але ж вишить спробую сорочку таку.

Ниточка до ниточки

Квіточка до квіточки,

Щоб нащадки згадували на довгім віку.

                                ( Г.Глок )

Учень Перші сорочки називали льолями. Їх носили до дев’яти років. У льолях вишивався поділ яличками щоб дитя росло і силу мало, вона немала комірця, щоб розвійною була дорога.

. Учениця З дев’яти до тринадцяти шили сорочки з невисоким комірцем, щоб швидше підростали.              

  Вишиванку вишила синові бабуся

  Я на неї з подивом цілий день дивлюся:

  Ну яка ж сорочечка гарна та красива,

  Вийшла у бабусі не сорочка – диво!

  Одягну сорочку синові на свято,

 Як у вишиванці схожий він на тата!

  І який гарненький він у цій сорочечці!

  Виший нам, бабусю , таку саму й донечці!

( Л. Виноградова )                                        

 

Учень Дівчата нашивали сорочки собі, нареченому , його батькам, це вважалося високою формою поваги і утвердженням почуттів.

. Учениця У вишитих орнаментах майстрині шифрували свої побажання власникові сорочки,  розповідь про свої почуття, мрії. Орнаменти на сорочках мали ще й обереговий характер (вишивка на рукавах захищала руки від слабкості та хвороб, вишивка на погрудді захищала серце і душу від злих людей).

              Квіти розцвітають

            Ось на рукавах.

            З ірію далекого

            Повернувся птах –

            Дивні візерунки

            Сяють , мов живі –

            Мама вишивала

            Оберіг мені !

                                            ( Т. Винник )

 

Вчитель Велике різномаїття українських вишиванок  свідчить про невичерпне багатство творчого потенціалу народу, вершину його мистецького хисту. Шануймо народні традиції. Хай вишиванка буде серед одягу кожного з нас, а з часом наші дівчатка і самі створять вишите диво.

                 Вишиванка – Вкраїна і доля.

                 В ній не лише барвиста краса.

                 В ній боролися предки за волю

                 І відходили на небеса.

                 Жито жали і хліб випікали,

                 І у парі ішли під вінець.

                 В ній дітей своїх благословляли

                 Батько й мати , від щирих сердець…

                 Вишиванко, моя вишиванко,

                Ти – як пісня, у серці моїм.

                Одягну тебе в будні і свята,

        Щоб любов поселилася в нім…

                                         ( Т. Строкач )

І на останок  оздобимо вишиванку-розмальовку

( діти працюють під пісню «Мамина сорочка» , по закінченню роботи облаштовують виставку робіт )

 

 

Література

1.Наулко В.І. Культура і побут населення України – К. , 1993 – 254с.

2.Павлюк С.П. Горинь Г.Й. Кирчіва Р.Ф. Українське народознавство – Львів: «Фенікс», 1994 – 608с.

3.Єфименко В.В. Лапіна Л.В. « Диво вишиванки» виховна година