3 клас

Тема:     

У їхніх серцях жила Україна

Мета:       

вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні,  виховати патріотичну свідомість,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Очікувані результати:

здатність до спільного життя, до співпраці у громадянському суспільстві; здатність до відповідальності перед суспільством.

Тип уроку:

урок пам’яті

Використані джерела

Складова моделі успішного випускника: громадянин

Орієнтир:

громадянська позиція

Інструментарій:

бесіда

Хід  заняття

Вступне слово вчителя

Шановні учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Перегляд відео «Герої не вмирають! Небесна сотня»: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=5-Oo8--Hf3o

Бесіда

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві.  Невдоволення підтримують по всій Україні.  Це був початок Революції Гідності. У ніч проти 30 листопада близько четвертої  години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу. 

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року. Збурення в суспільстві наростає. Відбуваються масові провокації так званих «тітушок». Почався наступ спец призначенців із масовим побиттям журналістів та протестувальників.

Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть». 

22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Перегляд відеоролику «Герої не вмирають»: [Електронний ресурс]. Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=QdM8uInU2bA

Заключне слово вчителя

Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Згадаймо  всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

Героям України, які загинули за світле майбутнє нашої Батьківщини, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Мамо, не плач. Я повернуся весною...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.