Майстер-клас для засідання МО вчителів зарубіжної літератури

Інноваційні  підходи

до формування креативної особистості школяра

 в умовах Нової української школи

Майстер-клас для вчителів зарубіжної літератури

Мета майстер-класу :

  -  показати роль вчителя у формуванні креативної особистості школяра  в умовах Нової української школи; 

- активізувати творчий потенціал кожного  педагога шляхом створення моделей лепбуків, сторітелінгу, інтелект-карти;      

- стимулювати бажання підвищувати свій професійний рівень.

Хороший учитель —завжди учень

     Дитина приходить у цей світ не з порожніми руками.

У кожній дитині закладена місія:

у комусь —велика, у комусь —маленька.

 І саме діти стають головними вчителями для вчителів.

Шалва Амонашвілі

«Якщо вчитель став другом дитини,

якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, 

поривом до чогось світлого, розумного,

у серці дитини ніколи не з’явиться зло»,

 – писав Василь Сухомлинський

       І. Сучасний учитель – педагог-новатор, який постійно прагне до удосконалення старих і розробки нових, прогресивних форм, методів та прийомів навчально-виховної діяльності, це людина, здатна творчо і креативно організувати освітній процес на даному етапі.

    За умов сучасної освіти відбуваються зміни в цінностях самої освіти. Провідними стають не засвоєння формальних знань і навичок, а гуманність стосунків, свобода самовиявлення, культивація індивідуальності, творча самореалізація особистості. Основними функціями сучасної освіти визначаються такі, як: функція соціалізації - такий розвиток, навчання та виховання дитини, у результаті яких вона буде підготовлена до активного, самостійного життя в суспільстві; людиностворююча - збереження й відтворення екології людини, її тілесного та духовного здоров'я, особистої свободи, сенсу життя, створення умов для її розвитку й самореалізації; культуротворча - збереження та передача, відтворення й розвиток культури, сприяння національній та загальнолюдській культурній ідентифікації.

    Нова школа працюватиме на засадах “педагогіки партнерства”, де кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

Отож,  сьогодні пропонуємо вам стати учасниками майстер-класу, в ході якого виготовимо лепбук.

ІІІ. Лепбук або як його ще називають інтерактивна тека, тематична тека, тека     проектів  – це саморобна паперова книжечка з кишеньками, дверцятами,  віконцями, рухливими деталями, міні-книжечками, які дитина може діставати, перекладати, доповнювати, складати на свій розсуд. У ній збирається матеріал з якоїсь певної теми.

Етапи створення лепбука

• Вибір теми;
• Складання плану майбутнього лепбука;
• Підбір матеріалів, форм та засобів подачі інформації;
• Малювання макету чи схеми;
• Виготовлення цупкої основи та окремих дрібних елементів з різних матеріалів;
• Оформлення лепбука натурального розміру;
• Декорування.

Процес створення лепбука

• Перш за все потрібно підібрати тему та скласти план роботи. Занотуйте, яку інформацію ви хочете донести, з чим ознайомити. Продумайте, за допомогою яких завдань це краще зробити.
• Потім треба створити шаблон (ескіз). Для  створення шаблону тематичної папки можна використовувати різні програми: Word, Paint, Corel чи інші. А можна намалювати від руки. Всі деталі, роздруковують та вирізають, за бажанням розфарбовують, згинають, склеюють.
• Основа для лепбука має бути достатньо жорсткою, міцною. Якщо тема велика, лепбук може мати декілька сторінок, або вклеєних вкладок-розгортайок. Для створення найпростішого варіанту потрібен лист картону формату А3, який треба зігнути навпіл. Отримуємо примітивну папку, схожу на книжку з одним розворотом. Всередині треба розташувати всі необхідні матеріали.
• Я віддаю перевагу лепбукам у вигляді "трюмо". Вони краще тримають форму, виглядають більш цікаво. Виготовити такий варіант можна зі звичайної папки. Її розрізають на дві частини. Потім знову поєднують за допомогою скотчу. Так виходить міцна основа, яка добре згинається.
• На зовнішню сторінку наклеюють титульний листок. Матеріали можуть бути роздрукавані з інтернету, або виготовлені власноруч. Перший варіант підходить тим, хто не вміє або не любить малювати. Другий - тим, хто не проти додати в роботу більше творчості.
• На основі розмічаємо місця розташування матеріалів і приклеюємо підготовлені малюнки, схеми, міні-книжечки, конверти, графіки та інші деталі.  Шаблони цікавих конвертів для лепбуків можна знайти в інтернеті.

ІІІ. Очікування. На пелюстках квітки із леп бука написати очікування і розгорнути квітку.

IV. Метод сторітелінгу, 

або розповідання історій, особливо ефективний в епоху технологій, коли факти, що їх мають запам’ятати на уроках учні, губляться серед інформаційного шуму. Вдало побудована історія має великий шанс прижитися серед учнівської аудиторії. Адже розповідання історій передбачає вкраплення власного або чужого досвіду, комунікацію та емоційне співпереживання. Донесення ідеї, а не лише інформації. Ось кілька прикладів того, як метод можна застосовувати на заняттях з конкретних дисциплін.

 Сторітеллінг – історія про історію

Жив – був Сторітеллінг. Він був невеличкого зросту, тендітної статури, і більш за все любив розповідати історії. Всі історії, які він озвучував, траплялися з ним або його друзями, з предметами, які його оточували, з тваринами і рослинами, які він бачив щодня. Інколи він розповідав історії про те, що прочитав в енциклопедіях чи словниках. А інколи його історії були подібні статтям підручників, але, звичайно, більш захоплюючі.

Коли Сторітеллінг розповідав історію, то виглядав вище, масивніше. Його голос заворожував слухачів, і вони ніколи не йшли, не дослухавши до кінця. Всі історії були не тільки цікавими, а й повчальними. Але те, що вони чомусь навчають, люди здогадувалися пізніше.

Так би і жив Сторітеллінг далі тихо й спокійно, але раптом він став відомим. Люди почали переказувати його оповідки, користуватися його прийомами, намагалися вчити закони створення та оповідання історій. Сторітеллінгу ставало сумно, бо люди почали називати Історією звичайну неемоційну та безсюжетну Розповідь, дивний Опис чи чітке Визначення; в історію не брали Інтригу й Метафору, історія деколи ставала Маніпуляцією.

І тоді Сторітеллінг вирішив написати поради про написання історій, які ми вам і пропонуємо прочитати і переглянути.

Сторітеллінг – ефективний метод навчання та виховання

Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. 

У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідь історій.

Гадаю, що ви погодитеся: вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію –головні задачі, які стоять перед освітою.

Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується. Отже, сторітеллінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.

Сторітеллінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки.

Види сторітеллінгу

• Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;
• Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).
• Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.
• Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.
• Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.
• Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.
• Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітеллінгу

1. Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

2. Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

3. Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях. 

4. Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

5. Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінгу».

Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

.

Види розповідей на словесній основі

- розповідь на тему, запропоновану вчителем;

- розповідь за планом;

- розповідь за запропонованим початком;

- розповідь за опорними словами;

- складання казки за власним сюжетом.

Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Структура історії

Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.

Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.

Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями
  Мистецтво сторітеллінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості

Практична робота. На лепбуці є правила створення сторітелінгу. Завдання: скласти за планом цікаву історію.

V. Створення буктрейлеру.

Буктрейлер - це короткий відеоролик за мотивами книги, кліп по книзі.

 Основне його завдання - яскраво і образно розповісти про книгу, зацікавити, заінтригувати читача, спонукати до читання.

Готуючись до уроку літератури ми часто задумуємося, як уникнути одноманітності на уроках літератури, як реалізувати ключовий принцип успішності, за якого кожен учень зможе знайти для себе ту сферу діяльності, яка імпонує найбільше і в якій можна якнайкраще проявити творчі здібності?

Ми звикли до традиційних способів зацікавлення книгою: книжкові виставки, переказ сюжету, тощо. Сьогодні в інтернет-просторі дедалі більшої популярності набувають буктрейлери (BookTrailer) – ролики, що створюють візуальний образ книги. Буктрейлер (від англ. book — книга, англ. trailer — тягач, причіп) — короткий відеоролик за мотивами книги, кліп по книзі.       Метою створення буктрейлера є спонукання до прочитання книги. Його особливістю є те, що розповідь про книгу подається в образній, інтригуючій формі. Ще кілька років тому їх використовували виключно для рекламних цілей, однак із часом такі міні-фільми набули ширшого значення. Нині в буктрейлерах виробилася своя унікальна кіномова, що розкриває нові, часом несподівані, якості книжки.

Перші промо-ролики з’явилися в 2002 році у США, коли видавці побачили необхідність у додаткових засобах реклами книжок. Сьогодні буктрейлер став цікавим інструментом у руках учителя літератури .

Буктрейлери можуть бути:

– розповідні (фактографічні) – презентують основу сюжету твору. Їх завдання  подібно до анотації, через музику та ілюстрації, ознайомити читача з основами сюжету, щоб після перегляду ролика потенційний читач захотів дізнатися, з чого історія починається й чим завершується. Зазвичай саме за “сюжетним” і розповідним принципом побудовано більшість кінотрейлерів;

– атмосферні (емоційно-чуттєві) – передають основний настрій книги та очікувані читацькі емоції. Ілюстративний або відеоряд покликані передати читачам настрій та емоції героїв;

– концептуальні (ідейні) – транслюють ключові ідеї й загальну змістову спрямованість тексту. Вони засновані на рекламі незвичайної ідеї твору, на світогляді автора й цікавих думках, які він хоче донести до читача, на змістовому навантаженні книги.

Учителю літератури слід пам’ятати, що психологічний вплив буктрейлера на користувача є надзвичайно глибоким та різнобічним. За специфікою сприйняття існують такі види буктрейлерів: цікаві (несподівані, незвичайні), нейтральні (очікувані), нав'язливі (вольові, спонукальні).

Також вирізняють види буктрейлера за формою: ролик з акторською грою, комп'ютерна графіка або мультиплікація, колаж. Незважаючи на те, що буктрейлер є самостійним твором, автори використовують як запозичені матеріали так і авторські.

Важливо. Буктрейлер має:

– реалізовувати чотири базові функції: інформаційну, комунікативну, естетичну та культурно-просвітницьку;

– використовувати всі можливості візуальної мови, надаючи перевагу образу перед словом;

– ураховувати інтереси цільової читацької аудиторії;

– не перевищувати хронометраж у 1-3 хвилини;

– не розкривати передчасно важливу інформацію про сюжет книги, яка може кардинально змінити враження про твір.

Чим може бути корисний буктрейлер для вчителя літератури?

• Буктрейлер дозволяє у цікавій та динамічній формі розповісти потенційному читачеві про твір  літератури.
• Поруч із традиційними засобами реклами – статтями-анонсами чи анотаціями у друкованих виданнях, буктрейлер – новий засіб, який дозволяє створити повноцінну рекламу в даному випадку на уроці для учнів.
• Якісно виготовлений буктрейлер спонукає учня  прочитати книгу, формує інтерес як до самої книги, так і до автора, теми  чи проблеми.

Яка користь від буктрейлера для учня?

• Можна дізнатися про цікаві книжкові новинки, при цьому економлячи час на читання оглядових статей чи анотацій.
• Якщо дуже сподобалася якась книга, можна створити власний відгук-буктрейлер і, таким чином, в оригінальний спосіб поділитися враженнями з іншими читачами.

– Можна спробувати себе в ролі  режисера, художника-мультиплікатора тощо.

VI. Технологія Майнд-мепінгу (інтелект-карти)   полягає в наочному представленні будь-якої структурованої інформації, коли в центрі записано поняття, від якого відходять променями асоціації або пов'язані поняття.  Інтелект-карти можна видозмінювати та адаптувати в залежності від цілей і завдань, поставлених перед учнями. Намальована і розфарбована від руки карта, крім зору, залучає м'язове почуття, що сприяє кращому запам'ятовуванню, що дуже важливо для роботи з новою термінологією.

    Роботу по виготовленню карт можна використовувати на будь-якому етапі уроку, а також вдома. Розумові карти можна використовувати для мозкового штурму, навчання нової лексиці, підведення підсумків, переказу, узагальненню всіх тем, які потрібно повторити або які в даний момент вивчаємо, планування, тобто для активізації мовленнєвої діяльності.

  Створювати карти можна з будь-якого приводу, на будь-яку тему. Будь це інтереси, хобі, друзі, етапи зростання, досягнення, сім'я, школа, думки, книжки та мультики. І робити це цікаво і приємно, на відміну від лінійно записи інформації.

1. Починаємо посередині чистого аркушу, використовуючи малюнок і хоча б 3 кольори.

2. Використовуємо картинки, символи, коди і заповнюємо ними весь вільний простір.
3. Вибираємо ключові слова і друкованим текстом наносимо на гілки, використовуючи верхній та нижній регістр.

4. Кожен елемент (слово/картинка) повинен мати власну гілку.

5. Лінії повинні бути з’єднані, починаючи від центральної ідеї. Центральні лінії товстіші, органічні і текучі. Усі наступні гілки стаючи тоншими в залежності від радіального розходження від центру.

6. Робимо лінії такої ж довжини, як і слово/картинка.

7. Використовуємо кольори на власний розсуд і на всій карті пам’яті.

8. Зберігаємо ясність інтелектуальної карти, використовуючи радіальну ієрархію в цифровому порядку, або охоплюючи всі гілки.

9.Створюються на папері або з допомогою  програмного забезпечення.

Інтелект-карти - це освітній інструмент, який допомагає  максимально запам’ятовувати інформацію завдяки синтезу інформації: візуалізації, систематизації,  класифікації, асоціації.  В Інтернеті часто можна знайти синонімічні назви цього освітнього тренду.

Глибинне (майже 100%) засвоєння нового матеріалу відбувається завдяки тому, що:
дитина кожне нове для себе поняття запам’ятовує крізь призму уже відомих для себе образів записаних у вигляді деревовидних схем,  що є тотожним «мові» людського мозку. Карти знань — це зручна і ефективна техніка унаочнення мислення та альтернатива звичайному (лінійному) запису. Їх застосовують для формулювання нових ідей, фіксування та структурування даних, аналізу та впорядкування даних, прийняття рішень тощо. Цей спосіб має багато переваг перед звичайними загальноприйнятими способами запису. На відміну від лінійного тексту, карти знань не лише зберігають факти, але і демонструють взаємозв'язки між ними, тим самим забезпечуючи швидше і глибше розуміння матеріалу.
     Така карта дозволяє зобразити певний процес або ідею повністю, а також утримувати одночасно у свідомості значну кількість даних, демонструвати зв’язки між окремими частинами, запам’ятовувати (записувати) матеріали та відтворювати їх навіть через тривалий термін у системі знань про певний об'єкти чи у певній галузі.

Презентація учнями створених інтелект-карт.

Практична робота: на лепбуці створити інтелект-карту.

VIII. Що таке хмара слів

Хмара слів (хмара тегів, або зважений список) – це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати термінологію з певної теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації.

Залучення цього методу доречне на уроках з будь-якої навчальної дисципліни. 

Можливості використання хмари слів  на уроці: 

• в «хмару» можна "зашифрувати" тему уроку, яку учні повинні визначити; 
•  «хмара» може слугувати в якості опорного конспекту для подачі нового матеріалу чи його узагальнення; 
• можна запропонувати дітям прочитати в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом уроку; 
• скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів з «хмари»; 
• впізнати твір за текстом; 
• показати «хмару», складену зі слів, що відповідають темі уроку, і попросити пояснити їх зміст;
• перетворити нудний текст в цікаву головоломку;
• написати зашифровану листівку героєві твору чи письменнику;
• зробити "хмарку" підказок до художнього твору чи оглядової теми;
• повторити основні поняття теми, що вивчаєтся.

Практична робота. Скласти у лепбуці хмару слів до сьогоднішнього майстер-класу

ІХ. Вправа «Кошик». Взяти собі матеріал, який сподобався та помістити у кошик, розташований у лепбуці.

Х. Очікування. Загорніть ті пелюстки із очікуваннями, які виправдались на занятті.