Майстер-клас "Квілінг чарівний. Моя перша серветка"

Тип заняття: МАЙСТЕР-КЛАС (семінар)

Техніка: квілінг (паперокручення)

Тема: Квілінг чарівний. Моя перша серветка

Мета:

• Сприяти формуванню уявлення про новий вид декоративно-ужиткового мистецтва – квілінг. Ознайомити учасників майстер-класу з технікою виконання квілінгу.

• Розвивати уяву, мислення, творчі можливості; розвивати інтерес до предмета; розвивати навички та вміння роботи з папером, окомір, дрібну моторику рук.

• Виховувати якості акуратності та зібраності під час виконання роботи, активність, культуру праці.

Обладнання та інструменти: паперові смужки шириною 5-7 мм, кольоровий папір, заготовки шаблонів, прості олівці, стрижні дерев'яні з розщепленим кінцем, картон, клей, ножиці, зубочистки, клей, серветки; зразки робіт у даній техніці

Методи навчання:

• Розповідь

• Демонстрація готових робіт

• Розмова із поясненням нового матеріалу

• Показ основних прийомів роботи

• Самостійна робота

Словникова робота:

• квілінг

• паперокручення

• паперова філігрань

Хід заняття

1. Організаційна частина

• Привітання

• Перевірка готовності матеріалів до заняття

Повідомлення теми заняття:

Сьогодні ми спробуємо зробити невелику площинну композицію «Серветка». Але для початку ознайомимося з історією та ознайомленням з основної техніки виконання квілінгу.

Перший матеріал для творчості дитини – це папір. Папір - надзвичайно виразний і податливий матеріал. Із неї можна створити цілий світ. Існує безліч видів паперової пластики. Найбільш відоме в нашій країні японське мистецтво складання фігурок із паперового аркуша – орігамі. Сьогодні я познайомлю вас ще з однією, поки що маловідомою у нас технікою — мистецтвом паперокручення або, як її називають на Заході квілінг.

Квілінг - заснований на вмінні скручувати довгі і вузькі смужки паперу в спіральки, видозмінювати їх форму і складати з отриманих деталей об'ємні або площинні композиції.

2. Вивчення нового матеріалу

Історія квілінгу

Англійською мовою це рукоділля називається "quilling" - від слова "quill" або "пташине перо". На відміну від орігамі, батьківщиною якого є Японія, мистецтво паперокручення виникло в Європі наприкінці 14 — на початку 15 століття. У середньовічній Європі черниці створювали витончені медальйони, закручуючи на кінчику пташиного пера папір із позолоченими краями. При близькому розгляді ці мініатюрні паперові шедеври створювали повну ілюзію, що вони виготовлені з тонких золотих смужок. На жаль, папір — недовговічний матеріал і мало що зберігся від середньовічних шедеврів.

Однако эта древняя техника сохранилась и до наших дней и очень популярна во многих странах мира. Бумагокручение быстро распространилось в Европе, но, потому, что бумага, особенно цветная и высококачественная, была очень дорогим материалом, бумажная пластика стала искусством для дам из богатых слоев общества.

В наши дни бумагокручение широко известно и популярно как хобби в странах Западной Европы, особенно в Англии и Германии. Но самое широкое распространение это искусство получило, когда оно «переехало» на Восток. Богатейшие традиции тончайшей графики и пластики, изготовления бумаги и работы с ней дали искусству бумажной пластики новую жизнь.

У Південній Кореї існує ціла Асоціація любителів паперової пластики, що поєднує послідовників різних напрямків паперової творчості. У 15 столітті це вважалося мистецтвом. У 19 - жіночою розвагою. Більшість 20 століття воно було забуте. І лише наприкінці минулого століття квілінг знову став перетворюватися на мистецтво.

В Англії принцеса Єлизавета всерйоз захоплювалася мистецтвом квілінгу, і багато її творів зберігаються в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні. З папером у нас пов'язане уявлення про неміцність та недовговічність. Але квілінг спростовує це твердження - на філігранну об'ємну підставку можна поставити, наприклад, чашку або покласти важку книгу, і жоден завиток паперового мережива при цьому не постраждає. Можна зібрати з паперових елементів вазу для цукерок та спокійно використовувати її за призначенням – не розвалиться та не зламається. Загалом, квілінг - це можливість побачити незвичайні можливості звичайного паперу.

Слід зазначити, що корейська школа квілінгу (вони називають його паперокручення) дещо відрізняється від європейської. Європейські роботи, як правило, складаються з небагатьох деталей, вони лаконічні, нагадують мозаїки, прикрашають листівки та рамочки. Європа завжди поспішає, тож любить швидкі техніки. Східні майстри створюють твори, що нагадують шедеври ювелірного мистецтва. Найтонше об'ємне мереживо сплітається із сотень дрібних деталей. Майстри східної школи вважають за краще виконувати закручування за допомогою тонкого шила. Заміну йому можна змайструвати з товстої голки та пробки. Також, у дітей добре виходить накручування на зубочистку.

Папір. Папір має бути кольоровим з двох сторін. Готові нарізані смужки паперу можна придбати у спеціальних магазинах.

Якщо ж такої можливості немає, можна смужки нарізати самим. Ширина смужок для квілінгу, як правило, 3-7 мм.

Основні прийоми роботи в техніці квілінгу

Візьмемо смужку паперу двома пальцями.

Відтягуємо з натиском кінець смужки двома пальцями іншої руки, проводячи ним нігтем так, щоб кінець трохи зігнувся.

Скручуємо щільний диск двома руками, весь час перехоплюй його пальцями, щоб паперова стрічка не розпустилася.

Уся смужка згорнута.

А тепер трохи розслабляємо пальці, дозволяючи паперовій спіралі трохи розпуститися.

Приклеюємо кінець смужки клеєм ПВА.

Тепер стискаємо заготовку двома пальцями. Вийшла заготівля «крапля».

Заготовкам можна надавати різні форми, виконуючи стискування і вм'ятини.

Це заготівлі «крапля» та «глазик».

3. Інструктаж з техніки безпеки

Правила роботи з ножицями:

• Зберігайте ножиці у певному місці

• Кладіть їх зімкнутими гострими кінцями

• Передавайте ножиці кільцями вперед

Тренувальні вправи

Зі смужок білого паперу скрутити спіраль, спробувати зробити “краплю”, “око” та інші форми.

4. Практична робота

Учасники майстер-класу виготовляють необхідну кількість однаково якісно виконаних елементів («глазик», «крапля», «рол»). Складають та виконують композицію за зразком або придумують композицію самостійно.

Поточний інструктаж керівника (під час виконання роботи)

• Перевірка організації робочих місць;

• Перевірка дотримання правил техніки безпеки під час виконання завдання;

• Надання допомоги інструкторами-помічниками учасникам майстер-класу.

Прибирання робочих місць

Підбиття підсумків заняття

Виставка робіт учасників майстер-класу

Додаток

Зразки  готової  продукції