Майстер-клас Вчителя української мови та літератури Корсунського НВК Оклюк Олени Григорівни Епіграф: Гармонійне поєднання ремесла з творчістю

Майстер-клас

Вчителя української мови та літератури

Корсунського НВК

 Оклюк Олени Григорівни

 

Епіграф: Гармонійне поєднання ремесла з творчістю

                                                              або ремесло, пройняте творчістю.                                                                                                    Б. Степанишин

Педагогічне кредо: «Уміти побачити та підтримати будь-який успіх учня».

Тема:Розвиток  творчих здібностей  учнів на уроках української мови та літератури.                                                                                                                                                  

Мета: створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей учнів         на уроках; створення атмосфери співпраці,взаємодії викладача та учня; розвиток творчої компетентності учня.

Обладнання: проектор, наочний матеріал.

 

Основний зміст майстер-класу

І.Вступна частина.

Слово вчителя. Шановні колеги! Я рада вас вітати у стінах нашої школи. І щиро сподіваюсь на те, що ви завітали до нас у гарному настрої.  Я, Оклюк Олена Григорівна, вчитель української мови та літератури   Корсунського НВК, хочу поділитися із вами досвідом роботи. Представити вашій увазі майстер-клас, епіграфом до якого я обрала афористичну формулу педагогічної творчості Бориса Степанишина: «Гармонійне поєднання ремесла з творчістю або ремесло, пройняте творчістю».

Моє педагогічне кредо: «Уміти побачити та підтримати будь-який успіх учня».

Тема над якою я працюю, є темою мого майстер-класу: «Розвиток     творчих  здібностей  учнів на уроках української мови та літератури». Мета майстер-класу: створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей учнів на уроках; створення атмосфери співпраці,взаємодії викладача та учня; розвиток творчої компетентності учня.                                                                                                                           «Формування творчої особистості учня на уроках української мови та літератури» полягає у тому, що формування та розвиток творчих здібностей та творчої особистості повинно відбуватися через спільну творчу співпрацю, яка передбачає творчі стосунки вчитель – учень, учень – учень, учитель – батьки.

У своїй роботі кожний педагог повинен користуватися такими заповідями :

• Кожна дитина талановита.
• Кожна дитина має право на помилку.
• Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

У таких умовах педагог повинен бути :

                                          Педагог

 

 

Філософ                           Майстер                         Психолог

 

 

 

Віра в життя                Віра в дитину                  Віра в себе

                                                                 

ІІ. Основна частина.

Слово вчителя. А зараз, пропоную поділитися на групи та взяти активну участь у майстер-класі. Розпочнемо із аутотренінгу, налаштуймося на позитивну співпрацю. Торкніться долонями свого сусіда та повторюйте за мною:

Я – старанний учень.

Я – особистість творча.

Я – думаю, аналізую, висловлюю свої судження.

У мене все вийде!

Саме з такого аутотренінгу слід розпочинати організаційний момент уроку!

Пропоную перейти до вправи « Бліц-інтервꞌю». Бліц-інтервꞌю означає – швидка бесіда чи відповідь. Відповідь записується в зошит. Цю вправу доцільно використовувати для узагальнення та систематизації знань, як на уроках української мови, так і української літератури. Отже, оберемо узагальнюючий урок у 5 класі з теми «Пряма мова. Діалог».

(І група)

1. Розмова двох осіб це - …(діалог).
2. Розмова декількох осіб одночасно без вказівки на автора це…(полілог).
3. Перед реплікою ставиться - …(тире).

(ІІ група)

1. Пряма мова завжди береться в …(лапки).

2. Після слів автора перед прямою мовою ставиться …(двокрапка).

3. Кожна репліка починається з нового …(рядка).

Наступна вправа буде не менш цікавою «Жив був фразеологізм». Цю вправу зазвичай застосовують при вивченні фразеологізмів на уроках української мови у 6 класі, а також на уроках української літератури при вивченні усної народної творчості, при опрацюванні змісту творів.       Давайте пригадаємо, що ж таке фразеологізм? Адже фольклор не обходиться без фразеологізмів, бо це… (крилаті вислови, які можна замінити синонімом. Вони вживаються в розмовному стилі. Найбільшу їх кількість можемо зустріти в усній народній творчості). На партах кожної групи є аркуші, на яких записано по 4 фразеологізми, які потрібно замінити словами-синонімами.

(І група)

1. Хоч око виколи. (Темно)
2. Держати хвіст трубою. (Триматися)
3. Взяти ноги в руки. ( Втекти)
4. Ніде й голці впасти. ( Тісно)

(ІІ група)

1. Перелічити ребра. ( Побити)
2. Зробити з мухи слона. (Перебільшити)
3. Пекти раків. ( Червоніти)
4. Палець об палець не вдарити. ( Ледарювати)

У 9 класі при вивченні теми «Складнопідрядне речення» намагаюся залучати учнів не лише до письмової діяльності, а й до усної за допомогою вправи «Дослідження – обґрунтування».

Ознайомтеся зі зразками соціальної реклами. У якому прикладі думку висловлено за допомогою складнопідрядного речення. Спробуйте передати зміст усіх плакатів складнопідрядними реченнями. (Усно).

(І група)

 

    

 

     (ІІ група)

 

 

А також, для підвищення ефективності оволодіння учнями теоретичними знаннями я використовую узагальнюючу схему « Кластер».

«Кластер» може бути використаний на різних етапах уроку. Таким чином, логічні схеми на уроці повинні стати постійним помічником, основою взаємодіючого спілкування, результатом власних пошуків. Складаючи кластер, краще всього використовувати різнокольорову крейду, ручки, олівці, маркери або фломастери. Це дозволить виділити ключові моменти. Зараз уявіть себе учнями 7 класу, що намагаються скласти« Кластер». Учасники І групи складають кластер на тему «Дієслово».  ІІ групи – «Прикметник».

(І група)

 

Постійні	Змінні
вид (доконаний, недоконаний)	спосіб (дійсний, умовний, наказовий)
дієвідміни ( І, ІІ)	час
перехідність, неперехідність.	число
	особа
	рід

     (ІІ група)

 

Прикметник-повнозначна (самостійна) частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Змінюється за родами, числами, й відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: яскрава квітка – яскравої квітки, яскраві квітки, яскравий малюнок.
кольору	синій, жовтий
розміру	високий, малий
віку	юний, літній
смаку	гіркий, кислий
зовнішніх прикмет	сивий, смаглявий
за відношенням до простору	далекий, близький
якості	твердий, м’який
матеріалу	золотий, срібний
приналежності	батьків, тещин
запаху	п’янкий, ароматний
внутрішніх властивостей	добрий, щасливий
за відношенням до місця	київський, вуличний
за відношенням до часу	вечірній, денний

 

За значенням
якісні  (ознаки предмета, що виявляються в більшій  або меншій мірі)	мила дівчина – наймиліша дівчина
відносні  (виражають ознаку предмета за його  відношенням до інших предметів, дій, обставин)	сільська вулиця, сьогоднішній день
присвійні  (вказують на належність предмета кому-небудь;  відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?)	батькове кашне, дівоча коса

 

Пропоную вашій увазі наступне завдання «Аналіз тексту». Для прикладу візьмемо твір Емми Андієвської «Казка про яян». Групи отримають текст казки для опрацювання.

Ви памꞌятаєте, що цей твір вивчається у 6 класі, але іноді цікаво спостерігати над аналізом цього тексту дорослими людьми.

І група працюватиме над таким завдання: прочитайте текст, подумайте, якими звꞌязками людина повꞌязана із зовнішнім світом, знайдіть і запишіть повчання у вигляді правил, два-три правила.

(1. Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує. 2. Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє. 3. Усі тут харчуються власним «я», «я» кожного із яян таке невичерпне.)

ІІ група повинна проаналізувати афоризми, знайти той, який найбільше відповідає ідеї твору, пояснити, чому? І зꞌясувати, чому саме 7 брам не могли відчинити жителі містечка яяни? (1.Людина відбивається в своїх вчинках. 
Ф. Шимер; 2. Ми—це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних. 
В. Симоненко; 3. Краща насолода, найвища радість життя — відчувати себе потрібним і близьким людям. Максим Горький; 4. «Без роду, хоч з мосту та в воду».)
     

Для підведення підсумків нашого майстер-класу, пропоную вам утворити коло. У моїх руках клубочок, який допоможе нам підсумувати почуте. Ми передаватимемо клубочок по колу і кожен висловлюватиме свою думку.

Дякую, шановні колеги, за плідну співпрацю, за гарну роботу і на памꞌять хочу подарувати подарунки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Казка про яян

Андієвська Емма

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.

Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою1 серед купи каміння, й запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившися, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі, й повторив своє запитання.

— Тут живуть самі яяни, — відповів нарешті старий. — Кожен яянин знає тільки своє "я" і тому запитань іншої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, направити яку мені бракує сил.

— Я вам охоче допоможу, — радісно вигукнув пастушок, — аби тільки трохи щось попоїсти.

— Яянинові годі допомогти, — скрушно мовив дідок. — Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще.

— Але ж людина мусить їсти, аби втриматися при житті!

— Усі тут харчуються власним "я". Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте "я" кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов'язки юнги, я випав за борт і опинився у цьому місті.

— Але я зовсім не хочу ставати яянином!

— За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і починай будувати свою вежу.

— Невже з цього міста немає виходу?

— Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені,

що місто має сім брам і з кожної можна вийти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх насельників не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами.

— Яке ж це слово?

— Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке "ти". Але коли хтось із яян, — а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, — отож коли хтось із яян пробує вимовити "ти", в устах яянина це чомусь завжди обертається на "я", і тому брами не відчиняються.

— Я спробую, — мовив пастушок. — Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний на пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.

— Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене.

— Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі.

— Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.

— Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: — Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.

І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.

— Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! — вигукнув козопас й торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир2 наповнений самоцвітами.

1 Кельма — ручний будівельний інструмент (металева трикутна лопаточка на держаку).

2 Гузир — місце, де зав'язано мішок.