Методична доповідь "ВИКОРИСТАННЯ МИСТЕЦЬКОГО КОНТЕКСТУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ"

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД

«ХЕРСОНСЬКЕ МУЗИЧНЕ  УЧИЛИЩЕ»

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ  РАДИ

 

.

 

 

 

МЕТОДИЧНА ДОПОВІДЬ

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ МИСТЕЦЬКОГО КОНТЕКСТУ ПІД ЧАС

ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ  ТВОРІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Виконала роботу                                         

                                       викладач української мови і літератури 

                                       Карчак Лариса Ярославівна

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………….……………………………………..…………………...3

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти проблеми використання мистецького контексту під час вивчення літературних творів…………………………….5

1.1.Проблема використання мистецького, культурологічного контексту у науково-методичному дискурсі у процесі вивчення української літератури…………………………………….….………………………………...5

1.2.Обґрунтування концепції вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами……………………..…………...10

РОЗДІЛ ІІ. Методологічні аспекти використання мистецького контексту на уроках української літератури…………………………………..…………12

2.1.Основні напрями вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами……..………………………………………….……..12

2.2.Вивчення та залучення на заняттях кращих зразків художніх творів (літературних, музичних, театральних, кінематографічних, образотворчих)……………………………………………………………..……14

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………23СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..…………………..…25

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У "Державному стандарті базової і повної середньої освіти" зазначено, що формування ціннісних орієнтацій в учнів у курсі української літератури зумовлюється культурологічним компонентом поряд із емоційно-ціннісною, літературознавчою і загальнокультурною лініями шкільної літературної освіти. Цим передбачено усвідомлення творів художньої літератури як важливого складника мистецтва у взаємозв’язках з різними видами мистецтв [3,с.174]. На сьогодні все "глибше усвідомлюється важливість комплексного підходу до використання культурологічного впливу різних видів образотворчості в процесі вивчення літератури, необхідність формування в особистості цілісної картини світу" [3,с.174]. А навчання літератури в старшій школі потребує особливо глибокого осмислення духовної цінності та поетики художніх творів, літературних явищ і фактів у контексті української і світової культури, зокрема вивчення літературних творів у зв’язках із музикою та іншими видами мистецтва.

Принципи взаємодії мистецтв як засобу інтенсифікації педагогічного процесу обґрунтували О.Бандура, Б.Кабалевський, Є.Квятковський, М.Каган, Б.Лихачов, О.Мазуркевич, М.Машенко, В.Сухомлинський, Б.Юсов, В.Острогорський, Т.Бугайко. Ними доведено, що синтетичний характер художньої діяльності зумовлює синтетичну єдність освіти, виховання і навчання, під час якої формуються художньо-творчі здібності особистості.

       Метою  вивчення української літератури в школі є формування компетентного читача; підвищення загальної освіченості молодого громадянина України, досягнення належного рівня сформованості вміння прилучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей, культури, розширення культурно-пізнавальних інтересів школярів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування і ствердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей [15].

Важливим також є формування читацької культури молодого покоління, розвиток у нього естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого, справжнього мистецтва) і масової (як імітації, сурогату) культури.        

Мета роботи: аналіз теоретичних і методичних аспектів використання мистецького контексту під час вивчення літературних творів.

Завдання:

•                   схарактеризувати проблему використання мистецького, культурологічного контексту у науково-методичному дискурсі у процесі вивчення української літератури;
•                   обґрунтувати концепцію вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами;
•                   визначити основні напрями вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами;
•                   навести зразки уроку, розроблених із використанням мистецького контексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти проблеми використання мистецького контексту під час вивчення літературних творів

1.       Проблема використання мистецького, культурологічного контексту у науково-методичному дискурсі у процесі вивчення української літератури

 

Проблема стану мистецької  освіти в школі є вічною проблемою. Розв'язання її залежить від трансформації всієї системи гуманітарної освіти, навчання і виховання. У реалізації цього складного процесу українська література може виконувати інтегрувальну роль, формувати в учнів систему художнього мислення. Під час вивчення мистецтва слова суміжні види образотворчості (музика, живопис, графіка, скульптура, театр, кіно) впливають на різні сфери сприймання і створюють додаткові можливості для художнього розвитку особистості.

У дискусіях про теорію мистецьких текстів (під текстом вчителі розуміють різні види образотворчості) та їхню інтерпретацію сьогодні спостерігаємо поліфонію найрізноманітніших, часто полярно відмінних суджень 1,с.2.

Мозаїка ідей, концепцій, понять, які виробила світова мистецтвознавча думка ХІХ-ХХ століття, не знайшла свого застосування в шкільному викладанні мистецьких дисциплін України. Однак твори модерних і постмодерних художніх систем, які вводяться для текстуального вивчення до шкільних програм з української літератури неможливо зрозуміти без цілої низки новітніх понять і підходів, що мають "некласичний" характер (ексцентризм світовідношення, трангресія стилю, поліперспективність образу. Відкриті форми авангардних творів літератури, які призводять до поліперспективності образу і множинності сприймання, часто легше осягати за допомогою суміж­них мистецтв.

У сучасній літературній компаративістиці виділилась окрема галузь - вивчення літератури в системі мистецтв та інших видів духовно-творчої діяльності в їх взаємозв'язку і взаємодії.

Проблема комплексного використання різних мистецтв у процесі вивчення літератури на сьогодні малодосліджена. Більша частина наукових праць присвячена проблемі залучення до вивчення літератури окремих видів мистецтва: живопису, графіки, музики, театру, кіно (А.Вітченко, В.Гречинська, М.Машенко, О.Ткаченко). У деяких дослідженнях про синтез мистецтв під час вивчення літератури ігноруються такі важливі види образотворчості, як театр і кіно (Є.Колокольцев, Н.Мірецька,З.Мітяєва, М.Сосницька).

     У багатьох працях учених залучення на заняття літератури іншого виду мистецтва подається через принцип наочності, що нищить закони сприймання художньої культури, позбавляє твір як естетичну модель світу глибинних знань про його особливості, "мову"2,с.25.

     Проблемам естетичного виховання за допомогою різних мистецтв присвячені праці О.Бандури, Н.Волошиної, О.Мазуркевича, Л.Мірошниченко, Є.Пасічника, Г.Шевченко. Учені-методисти довели, що синтетичний характер художньої діяльності зумовлює таку ж - синтетичну, нерозчленовану - єдність освіти, виховання і навчання, під час якої формуються художньо-творчі здібності особистості.

     Нині дедалі глибше усвідомлюється важливість комплексного підходу до використання культуротворчого впливу різних видів мистецтв у процесі вивчення літератури, необхідність формування в учнів цілісної художньої картини світу.

      В останні роки відбулися значні зміни й у шкільній практиці. Словесники мають багаті матеріали з питань порівняльного вивчення літератури й мистецтв як складової літературної компаративістики. З огляду на це необхідно відобразити в навчанні логіку існування мистецьких явищ, повернути літературну освіту в контекст культури. Об'єктивний розвиток методичної науки висуває нагальну проблему теоретичної розробки, експериментальної перевірки і практичного впровадження системи вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв. Специфіка структурно-кодової побудови літературного тексту часто потребує залучення інших мистецтв як своєрідних ключів для відмикання тієї чи іншої дії художньої системи. Суміжна образотворчість у таких випадках стає для літературного твору орієнтиром, символом і допомагає розкодовувати текст.

       На уроках літератури у третьому тисячолітті повинні пропонуватися різні шляхи роботи з твором, подаватися цікаві і складні уявлення про художню модель світу, породжувані перекодуванням літературних текстів на художню метамову інших мистецтв і навпаки (центральна проблема вивчення взаємодії літератури й інших мистецтв). Вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними мистецтвами концентрує внутрішній духовно-емоційний зміст і цінності особистості й одночасно служить наймогутнішим засобом їхньої трансляції й комунікативного обміну. За допомогою такої методики формуються оригінальні схеми сприймання художніх систем, ціннісні пріоритети, забезпечується все багатство спектральних розгорток і багатоманіття можливих інтерпретацій літературних текстів, виникають цікаві, нетрадиційні тлумачення художніх творів. Учителі-словесники намагаються об'єднати, зв'язати, синтезувати ціннісно-духовні смисли різних мистецтв для кращого усвідомлення текстів і розуміння біографій митців.

       У сучасній школі під час уроків учителі літератури мають велику можливість використання споріднених мистецтв. Включення в процес викладання літератури суміжних мистецтв є ефективним засобом поповнення багажу образності учнів. Чи демонструється картина, портрет, ілюстрація, чи проводиться екскурсія до музею, відвідується картинна галерея, театр - всюди учнями сприймається конкретне відображення життя, присутнє живе споглядання, яке засноване перш за все на чуттєво­му пізнанні, а тому може проявлятися в різноманітних відчуттях та сприйманнях, зокрема зорових, слухових. Відчуття і сприймання, як відмічають психологи, в пізнанні оточуючої дійсності відіграють головну роль, тому що дають до 80% інформації про оточуючий світ. Зорові і слухові сприйняття, які здійснюються завдяки творам суміжних мистецтв, роблять більш доступними пояснення вчителя, допомагають школярам конкретніше уявити літературних героїв, обстановку, що зображується в творі, глибше зрозуміти умови життя письменників, їх світоглядні позиції і т.ін.

      Твори суміжних мистецтв на уроках української літератури стають джерелом нових знань, а тому вони допома­гають формувати в учнів науково-теоретичні поняття, активізувати мислення і розвивати їх мовлення. Полег­шуючи аналіз і синтез, узагальнення і систематизацію, абстрагування і конкретизацію знань з літератури, твори суміжних мистецтв стають могутнім засобом розвитку мислення учнів, а значить, становлять значну освітню цінність.

       Е.Мисько стверджує: "Досвід розвинених країн світу показує, що саме освіта є фундаментом майбутньої нації, а мистецька освіта в цьому сенсі є чи не найважливішою, адже вона відповідає за наше духовне майбуття. Ми глибоко переконані, що ніякі економічні реформи не можуть підняти державу, коли втрачаються її духовні підвалини" 9,с.252

           Твори суміжних мистецтв у процесі викладання літератури мають велике виховне значення. Правильно дібрані, наприклад, картини, ілюстрації, музичні твори допомагають виховувати в учнів кращі моральні якості, формують у них естетичні почуття і смаки.

        На сучасних уроках літератури учителі використовують твори живопису, музики тощо, які були подією в культурному житті свого часу і впливали на смаки, ідеали письменника. "Саме такі поєднання створюють "живу душу часу", показують процес становлення особистості художника або розкривають її стан в якийсь певний життєво важливий момент не абстрактно, а в образних формах, властивих мистецтву".

Висока результативність залучення суміжних мистецтв залежить від умов правильного, раціонального використання їх у процесі викладання літератури. "Школа має виробити у дітей здоровий смак щодо творів мистецтва," - наголошував Г.Ващенко8,с.29.

        Перш за все повинен враховуватись ідейно-тематичний зв'язок між літературою і творами суміжних мистецтв, бо під впливом загальних закономірностей, що виникають у процесі національного і світового історичного розвитку, в літературі й інших видах мистецтва з'явилися споріднені явища (наприклад, класицизм, романтизм, імпресіонізм тощо). Під час зіставлення літератури з творами суміжних мистецтв вся увага повинна бути скерована на розкриття внутрішніх зв'язків, визначення специфіки видів мистецтва, на ідейну близькість письменника і діяча мистецтва, спорідненість їх образного мислення, відображення в творах їх поглядів, особистих вражень та переживань, віянь епохи.

        Але не слід допускати в процесі зіставлення літератури і творів суміжних мистецтв близької аналогії зображувальних засобів, бо вони є ознакою специфіки різноманітних видів мистецтв. Зіставлення важливо проводити в загальному емоційному, художньому, моральному і естетичному плані.

        Робота з творами суміжних мистецтв вимагає від учителя старанного відбору їх до уроку літератури. Основні вимоги до такого добору:

- враховувати психолого-вікові особливості учнів;

- ідейно-художнє багатство і доступність змісту творів, глибину їх емоційної дії на учнів;

- взаємне доповнення за змістом.

        Вся система роботи з творами суміжних мистецтв на уроках літератури потребує від учнів активного включення в процес їх аналізу, в хід роздумів учителя.

        На уроках літератури використовуються такі види суміжних мистецтв: образотворче мистецтво, скульптура, архітектура, музика, театр, кіномистецтво.

 

1.2.Обґрунтування концепції вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами

 

      Стандартизовані у концептуальних державних документах вимоги до знань і вмінь учнів щодо шкільної літературної освіти мають культурологічне обґрунтування, що є важливою тенденцією культурного розвитку гуманітарної сфери в цілому. Філософи подають модель культури нового типу – інформологічної, що характеризується широким спектром функцій культури, переосмислення яких у методичному аспекті дозволяє сформулювати такі положення:

− вивчення художнього твору має вплив на особистість кожного учня- читача, який відкриває для себе авторський світогляд, характеризує персонажів, переймаючись їхніми прагненнями, пізнаючи смисли людського життя та мотиви його (й себе) перетворення;

− кожен ідейно значущий та естетично вартісний художній твір є фактом культури, в якому закріплені духовні надбання, що мають культурну цінність для сучасності та майбутнього;

− практична робота учнів над текстом художнього твору мобілізує їхні теоретичні знання, чуттєвий досвід, набуті життєві враження, що допомагає глибше пізнати твір, себе, дійсність у широкому розумінні, тому продукує нові знання і нову читацьку свідомість;

− діалогічне спілкування як засіб інтерсуб’єктного навчання літератури має відбуватися на основі сучасного інформаційного забезпечення;

− навчання і виховання засобами художньої літератури має формувати в учнів не лише правила пізнання твору, а й регулятиви діяльності в соціумі, що врівноважуватиме особисті потреби із суспільними запитами;

− вивчення літератури у мистецькому та загальнокультурному контексті формує здатність до трансформації образних систем різного типу–словесного та невербального способу сприйняття та спілкування; − діалог культур, інтерсуб’єктне навчання літератури сприяє інтеграційним процесам літературної освіти на засадах толерантності та взаємовпливів, пріоритету загальнолюдських цінностей.

      Зважаючи на літературоцентричність культури (за В.Доманським) та людиноцентризм у філософії освіти (за В.Кременем), література відіграє значну роль у розвитку людського капіталу – гуманітарного потенціалу суспільства16,с.158. Пропонуючи в узагальнених картинах дійсності основні сенси людського буття, художня література формує людей, здатних продукувати знання на утвердження високоморальних загальнолюдських вартостей. Зниженню якості наукових знань має протистояти стандартизація змісту освіти й державних вимог до її якості, зокрема й літературної. У шкільному курсі української літератури утверджується тенденція до відбору змістовних і високохудожніх творів позитивного життєствердного характеру та гуманістичного спрямування.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ аспекти використання мистецького контексту на уроках української літератури

2.1.Основні напрями вивчення української літератури у взаємозв'язках із суміжними мистецтвами

 

У побудові уроку як системи маємо зважити на методологічні настанови вчених щодо методів навчання. А.Машкін виокремлює активні і пасивні, наголошуючи, що в їх центрі «лежить самодіяльність учнів, критичне ставлення до перероблюваного матеріалу й самостійні висновки з цього матеріалу» [16,с.94]. М. Кудряшов особливу увагу звернув на методи навчання в системі літературної освіти. Зробивши аналіз напрацьованого, автор виділив чотири методи і дав їм ґрунтовну характеристику:

-метод творчого читання і творчих завдань;

-метод евристичний;

-метод дослідницький;

-метод викладу (репродуктивно-творчий) [16,с.30].

       Запропоноване було враховано під час розроблення моделі методико-дидактичних засобів компетентнісно-діяльнісного уроку літератури. М.Кудряшов групує методи і тим самим демонструє їх взаємозв’язки під час організації навчального процесу на уроках літератури, що є цінним для реалізації міжпредметних зв’язків у системі літературної освіти [12,с.18].

Методи навчання є особливо важливими технологічними чинниками, оскільки саме через них учителі літератури дають художній і мистецтвознавчий матеріали для сприймання учням, дбають про колективну перцепцію різних текстів.

Учителі скеровуються на загальні методи навчання, досліджені й прокласифіковані Ю.Бабанським, але детально конкретизуємо виділені вченим групи методів (словесні, наочні, практичні, репродуктивні, проблемно-пошукові, методи самостійної роботи, методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності школярів, методи контролю і самоконтролю під час навчання), надаючи їм мистецької специфіки. Методи з міжмистецькою орієнтацією, які використовуються на заняттях української літератури, не ізольовані один від одного, між ними існують органічні взаємозв'язки, взаємопереходи, взаємопроникнення. Оптимальний відбір і поєднання методів на літературно-мистецьких вітальнях, семінарських заняттях, диспутах, мистецьких діалогах, конференціях, творчих мистецьких звітах, уроках із залученням різних видів образотворчості сприяє осягненню учнями мистецького матеріалу, набуттю умінь і навичок інтерпретації і творення різних текстів.

Художній світ літературних творів швидше відкривається, коли він розглядається у взаємозв'язках із різними мистецтвами за допомогою паралельної, послідовної чи змішаної інтеграції. Полімистецьке вивчення літератури спрямоване на засвоєння основ художньої діяльності через розвиток сприймання і чуттєвого пізнання; визначено основні напрями вивчення художніх творів у поєднанні з музикою, театром, кіно, показано можливі варіанти видів взаємозв’язків різних мистецтв під час вивчення біографії письменника.

Доведено, що застосування діалогічних методів у процесі вивчення художнього твору сприяє формуванню в учнів таких якостей, як: здатність обґрунтовувати свою позицію й творчо розв'язувати проблемні завдання; здатність до співпраці з ровесниками в процесі розв'язання мистецьких завдань; толерантність у ставленні до опонентів; уміння аналізувати свої судження, порівнювати їх з поглядами співрозмовника.

У літературно-мистецьких вітальнях використовуються такі методи і прийоми, які допомагають проведенню аналогій між творами літературними й суміжних мистецтв, сприяють розкриттю образного змісту різних видів мистецтв, встановленню асоціативних зв'язків між ними. Доцільними тут були: художнє читання текстів, мелодекламація, інсценізація окремих уривків твору, виконання музичних ілюстрацій, демонстрація полотен художників, фрагментів ігрового кіно, художній аналіз мистецьких зразків.

Літературна освіта повинна розвивати учня, бути акумулятором його духовності, розумно інтегрувати у своє художнє й інтелектуальне поле інші мистецтва, злитися з саморозвитком і самовихованням школяра (формування і ступінь реалізації цих здатностей визначаються низкою зовнішніх і внутрішніх складників, оптимальністю їх поєднання й узгодженістю в життєдіяльності особистості). Тому провідним принципом педагогічної технології є передусім активність учня, його бажання творчо працювати з художніми текстами, захоплюватися ними.

Впровадження мистецьких методів активного осягнення художніх одиниць пов'язане зі зміною освітньої парадигми. Докорінні модифікації в організації навчального процесу на заняттях літератури призвели до того, що вивчення мистецтва слова перетворилося із предметно-центричного на культуровідповідне. Відбувається переорієнтація учня зі сприймання готової інформації на набуття навичок самостійних мистецьких пошуків та практичного їх застосування. Технологія навчання перетворюється з вербальної на полімистецьку (вербальну й невербальну), набуває характеру педагогічного співробітництва з демократичним стилем мистецького спілкування (діалогова форма осягнення смислу мистецьких творів, авторських ідей).

 

2.2.Вивчення та залучення на заняттях кращих зразків художніх творів (літературних, музичних, театральних, кінематографічних, образотворчих)

      Художня література відтворює дійсність в живих картинах, і, по суті, сама є наочним відтворенням дійсності. Разом з тим, часто буває так, що засвоєнню літературного тексту допомагають музика, кіно, телебачення,образотворче мистецтво. Ці види мистецтва стають на уроці новим джерелом інформації, допомагають формуванню естетичних смаків, почуттів, можуть допомогти більш повному і чіткому оформленню в свідомості школярів тих образів, які змалював письменник.

      Специфіка зустрічі з твором іншого мистецтва в тому, що кожний вид мистецтва має свої закони та виражальні засоби і їх треба тлумачити зі знанням справи. Тут необхідна естетична ерудиція вчителя. Твори двох мистецтв треба зіставити і визначити, що підкреслив митець у літературній основі, які виражальні засоби використав, у чому особливість його індивідуального прочитання художнього тексту. Отже, при паралельному розгляді творів двох мистецтв знаходимо спільне й відмінне у концептах та мистецькій специфіці.

       Література як навчальний предмет дає широкі мож­ливості для ознайомлення учнів з творами образотвор­чого мистецтва.

Образотворче мистецтво має багато спільного з літе­ратурою. Немає жодного письменника, особистість якого не була б відтворена художниками. Деякі письменники (І.Багряний, В.Винниченко, Л.Українка, Т.Шевченко) були самі чудовими художниками, залишили після себе живописну спадщину. Тому в багатьох випадках твори образотворчого мистецтва вико­ристовуються на уроках під час вивчення біографії письменника. Це перш за все портрети, автопортрети, картини, що відображають моменти з життя письменника. Портрет письменника на уроці потрібен не тільки для того, щоб учні запам'ятали, як виглядав автор того чи іншого твору, а й головним чином для того, щоб він був джерелом бесіди, яка допомагала б учням глибше зрозуміти певні сторони життя і діяльності письменника.

Працюючи над портретами письменників, уже в 5-8 класах у процесі бесіди можна висвітлювати такі моменти: зовнішній вигляд письменника (вираз облич­чя, поза, костюм); значення фону і окремих деталей; колорит портрета його значення; задум художника. У середніх класах така схема розбору досить доступна, тому що на уроках літератури й образотворчого мистецтва учні навчаються сприймати і описувати портрети живопису. У старших класах є можливість зіставляти живописні портрети письменників, що створені двома і більше художниками. Так, наприклад, можуть бути зіставлені автопортрет Т.Шевченка з портретом поета роботи художника І.Рєпіна (1888 р.) на уроках літератури у 9 класі.

Демонстрацію портрета у всіх випадках необхідно супроводжувати історико-літературними коментарями, читанням уривків із творів письменника, спогадів сучасників. Важливо також дати відомості про худож­ника - автора портрета. Але коментар повинен бути лаконічним, виразним, цілеспрямованим і не відволікати уваги учнів від головного.

Використання портретного живопису на уроках літератури має велике освітнє і виховне значення. Учитель не тільки знайомить учнів із кращими зразками портретного мистецтва, але й навчає їх пізнавати духовний стан, суспільне становище письменника, його оточення, виховує у дітей інтерес до літературної теми, що вивчається.

        Значна роль під час вивчення творчості письмен­ників минулого на уроках літератури відводиться картині, що допомагає ввести учнів у атмосферу життя епохи минулого. Багато картин, що відображають окремі моменти з життя письменника, є цінним матеріалом у пізнавальному і виховному відношенні. Картини історичного, побутового жанру допомагають учням уявити конкретну історичну обстановку, події з минулого нашої України - все те, що знайшло відображення в програмових літературних творах.

Добираючи картини, не слід перевантажувати ними уроки літератури. Треба використовувати тільки такі з них, які дозволять розв'язати основні літературознавчі завдання. У процесі робити з картиною слід намічати запитання для бесіди, розрахованої на виявлення самостійності учнівських суджень, ступенів розвитку їхнього мислення, мовлення.

     Значно частіше на уроках літератури використо­вуються ілюстрації. Ілюстрації конкретизують і збагачують уявлення учнів такими деталями, які їм важко уявити самостійно. Звертаючись до ілюстрацій на уроках, вони пережи­вають повторні враження, одержані від сприйняття образів літературного твору. Робота з ілюстраціями привчає учнів розмірковувати над зображувально-виражальними засобами двох видів мистецтва, що сприяє розвитку їх художнього бачення, творчої уяви, розширенню естетичного кругозору.

Систематичне і цілеспрямоване використання ілю­страцій є одним з аспектів роботи над літературним твором. Учителю важливо враховувати, що ілюстрація - це твір мистецтва, що має свою ідейну та естетичну цінність. Підбір ілюстрацій до уроку повинен здійснюватись особливо ретельно, краще залучати такі зних, які за змістом близькі до художнього тексту в головному і в деталях. У 5-8 класах зручніше демонструвати ілюстра­ції одного автора, щоб не розсіювати увагу учнів. У старших класах слід зіставляти ілюстрації кількох художників до одного літературного твору. При цьому завдання потрібно поступово ускладнювати, вони повинні носити проблемний характер.

Для того щоб образно мислити слід поступово розширювати коло уявлень і понять про дійсність, про людей як у процесі життя, так і в процесі сприймання творів образотворчого мистецтва (живопису, ілюстрацій тощо). Все це є основою загального розвитку учнів. А тому від учителя цілком залежить підбір творів образотворчого мистецтва, їх пояснення, певні прийоми роботи з ними з метою успішного вивчення художніх творів на уроках літератури.

       Цінним культурним досягненням народу є пам'ят­ники письменникам. На уроках літератури слід вико­ристати, наприклад, фотографії пам'ятників Т.Шев­ченку в Харкові, Києві, Каневі; пам'ятників І.Франку у Львові, пам'ятника М.Коцюбинському в Чернігові та ін. Використовуючи їх на уроках, присвячених вивченню життєвого і творчого шляху письменника, значенню їх творчості, вчитель допоможе учням навчитись "читати", розуміти видатні пам'ятники культури.  Формуючи уявлення учнів про далеке минуле, на уроках літератури важливо знайомити їх з кращими зразками архітектури. Пояснення теми "Давньоруська література" не мислиться без використання таких пам'ятників архітектури Давньої Русі, як Софійський собор, Золоті ворота (XII ст.) й інші.

         Музика, як і образотворче мистецтво, - рідна сестра літератури. Й.Гете писав, що "велич мистецтва... найяскравіше проявляється в музиці" 18,с.10, а це означає, що навряд чи яка-небудь інша образотворчість може зрівнятися з музикою силою впливу на емоційність, уяву, асоціативність школярів.

        У викладанні літератури музика посідає значне місце. Перш за все, майже всі письменники-класики були високоосвіченими людьми, розуміли і сприймали музи­ку. Досить згадати імена І.Котляревського, Т.Шевченка, І.Франка, М.Рильського, А.Малишка та інших. Так, М.Рильський писав про розвинений музичний смак Т.Шевченка, підкреслюючи, що великий Кобзар був дуже чуйний до кольорів, барв і відтінків баченого світу, але все ж таки музичне сприймання життя було йому властиве в першу чергу.

У практиці школи на уроках літератури частіше використовується музика під час вивчення ліричних творів, бо поетичні рядки багатьох авторів музикальні. Поєднання поезії з музикою, - писав у свій час композитор І.Кюї, - може примножити силу враження тієї і другої. Поезія Т.Шевченка, І.Франка, П.Тичини, М.Рильського, А.Малишка найвищою мірою музикальна.

        Музика на уроках літератури повинна включатись продумано, з урахуванням особливостей теми, що вивчається. Якщо в середніх класах використовуються на уроці окремі музичні твори, скажімо, народні пісні, думи, а також пісні на слова поетичних творів, що аналізуються ("Садок вишневий коло хати", "На майдані", "Гаї шумлять" і т.п.), до того ж вчитель сам коментує, розповідає про взаємозв'язок двох видів мистецтва, то в старших класах необхідно до цього готувати самих учнів, виробляти в них самостійність, що виявляється в доборі необхідної мистецтвознавчої літератури, в складанні письмових та усних повідомлень, доповідей.

       Прийоми роботи з творами музики можуть бути різноманітними: прослуховування музичного твору після аналізу літературного твору або навпаки - спочатку прослуховується відомий учням музичний твір, а потім аналізується художній текст.

       На уроках літератури немає можливості детально знайомити учнів з мистецтвом опери, хоча за багатьма творами літератури, що вивчаються в школі, написані твори цього музичного жанру. Однак згадування опер "Наталка-Полтавка" (композитор М.Лисенко), "Князь Ігор" (композитор О.Бородін) та ін., використання окремих фрагментів з них повинно знаходити місце на уроках, посилюючи емоційне сприймання учнями мистецтва слова і музики, їх естетичне виховання.

Відбір таких музичних творів до конкретної теми, що вивчається, здійснюється учителем з урахуванням підготовки школярів до сприймання цього виду мистецтва, місця і часу його використання. Уривки з опер прослуховуються в основному після вивчення літературного твору або окремої теми, тому що твори музичного жанру не повинні підміняти художній текст, а лише посилювати його сприймання, розширю­вати загальний світогляд учнів.

      Взаємозв'язок уроків літератури і театрального мистецтва в сучасних умовах тим ефективніший, чим більше враховується не тільки принцип тематичної близькості творів, що вивчаються (драматичних та прозаїчних - їх інтерпретація на сцені), але й спільність таких теоретичних понять, які пов'язані зі специфікою художньої творчості: художній образ, умовність у мистецтві, метафора; трагедійне і комічне; життєвий матеріал, тема, ідея, сюжет; види і жанри; світогляд і творчість тощо.

      У сучасних умовах можливість використання театрального мистецтва на уроках літератури значно розширились завдяки телебаченню і радіо (передачі про драматургію і театр, про творчість видатних майстрів сцени; спектаклі та радіопостановки для дітей і юнацтва тощо).

       Для того, щоб театр був активним засобом виховання школярів, потрібне послідовне, цілеспрямоване накопичування художніх вражень, конкретні знання і уявлення про театр як вид мистецтва, про його зв'язок з іншими видами художньої творчості.

       Нині чинна програма з літератури певною мірою вимагає розв'язання завдання літературного розвитку учнів у взаємодії з завданням підвищення їх театральної культури. Так, на уроках літератури слід знайомити учнів із специфікою драматичного мистецтва, озброювати їх елементарними уміннями аналізувати драматичні твори, які належать не тільки літературі, а й театру.

Твори драматичного жанру, що вивчаються, дозволяють учителю характеризувати конкретні етапи розвитку української драматургії і театру, розкривати взаємовплив різних культур, показувати на конкретних прикладах різницю в трактуванні одного і того ж драматичного твору залежно від епохи, від індивідуальності актора, режисера-постановника, творчих можливостей театру.

У практичній роботі вчителів на уроці широко вико­ристовуються прийоми "реконструкції"' окремих вистав за фотографіями, ескізами, репродукціями. Переглядаються і обговорюються вистави діючого репертуару, фільмів, кіновистав, проводяться бесіди з використанням грамзапису, діафільмів, відеозапису тощо; зіставляються літературні твори з їх сценічними та екранними інтерпретаціями; здійснюється ознайомлення з театральною критикою, організовується написання учнями рецензій з наступним обговоренням їх на уроках і т. п.

З метою вдосконалення використання театрального мистецтва сучасна методика рекомендує включати елементи театральної творчості в урок літератури, тому що це "ставить школяра одночасно в позицію читача і виконавця ("актора", "режисера") і тим самим відкриває можливість підвищення як його глядацької, так і читацької культури". Зокрема, в процесі вивчення творів драматургії рекомендуються методи акторської та режисерської роботи над текстом.

Звертаючись до першого з них, учитель привертає увагу до поведінки дійових осіб, розкриває разом з учнями логіку дій персонажа, пропонує по-своєму інтерпретувати окремі сцени, вчить школярів дописувати ремарки.

       Елементи режисерського пошуку також використовуються в роботі словесників: аргументований учнем вибір актора на роль того чи іншого персонажа, оснащення тексту драми, що вивчається, власними коментарями, ремарками; може бути і виконання завдань під час роботи над епізодом п'єси: визначити основну подію, що відбулася в обраному епізоді; знайти епіцентр епізоду; відтворити те, що думає персонаж, але не промовляє вголос (підтекст) і т.п.

        Таким чином, творчі прийоми вивчення драматургії і театру цілком реальні в умовах уроку літератури.

          Кіно - неповторний вид мистецтва. На відміну від інших видів відрізняється широкою доступністю і особливою силою емоційно-художнього впливу на особистість. У наш час ведуться пошуки впровадження кіномистецтва у викладання літератури. В комплексі з уроками літератури кіномистецтво сприяє розвитку творчої уяви, становленню світогляду, формуванню моральних якостей школярів.

Особливу роль відіграють фільми-екранізації тих літературних творів, що вивчаються в школі. Тільки тоді, коли учні познайомляться з текстом і сюжетом літературного твору, можливий перегляд і обговорення його екранізації. При цьому вчителю важливо розвивати самостійні судження учнів, вносячи по ходу корективи, доповнення і уточнення, що сприяють кращому розумінню загальних і специфічних особливостей творів літератури і кіно, формують у школярів уявлення про композицію художнього твору і фільму, про послідовність і причинність подій, супідрядність епізодів і сцен, про взаємодію героїв тощо.

Обговорюючи художні кінофільми на уроці літератури, слід завжди враховувати, що їх необхідно розглядати не як ілюстрації до літератури, а як самостійний твір мистецтва. Тільки в такому разі вони будуть ефективним засобом активізації уваги учнів до літературних першоджерел та своєрідністю інтерпретації в суміжному мистецтві - кіно.

      Викладання літератури — це специфічна галузь творчої педагогічної діяльності, яка спонукає вчителя до нестандартного художньо-педагогічного мислення. Учитель повинен зрозуміти, усвідомити свою роль у житті нашої держави і в житті своїх учнів, систематизувати все надбане, відкрите в щоденній кропіткій праці, здійснити крок на шляху опанування таких педагогічних технологій, які б допомогли зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним.

ВИСНОВКИ

 

      Українська література як навчальний предмет має колосальний розвитковий потенціал, комплексно впливає на становлення та подальший розвиток особистості дитини, її психо-емоційної сфери, інтелектуальних здібностей, морально-етичних та естетичних поглядів, духовних запитів. Тож саме вивчення цього стратегічно важливого предмета має вибудовуватися з урахуванням цих його потенційних можливостей, із якнайповнішим залученням його особистісно-творчих ресурсів та сугестивної сили4,с.145.

          Проведення уроків, на яких здійснюється взаємозв'язок шкільних предметів і видів мистецтва, є головною метою педагогічної діяльності вчителя. Це дозволяє:

-підвищити мотивацію учнів до вивчення предмету;

-краще засвоїти матеріал;

-полегшити розуміння програмового матеріалу;

-аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань;

-якнайактивніше реалізувати освітні можливості кожного учня.

       Завдання шкільної літературної освіти полягає не у вивченні певної кількості тем, а у вихованні творчої особистості, яка вміє критично мислити, чітко висловлювати свої думки, відчуває велику силу мистецтва.

Методична система вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтва допомагає формувати духовну культуру школяра в тісному зв'язку з культурою її народу, розвиває особистісно-ціннісне ставлення до мистецтва, здатність до сприймання, розуміння й творення художніх образів, потребу в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

Взаємозв'язки різних видів мистецтв на заняттях літератури сприяють синтетичності їхнього сприйняття, а це відкриває нові можливості розвитку цілісної художньої моделі світу у свідомості кожної особистості. Для методичної системи вивчення української літератури у взаємозв'язках із різними видами мистецтв відбиралися такі твори музики, живопису, графіки, скульптури, театру, кіно, які передусім славлять український світ, відтворюють психологію й філософію рідного народу, показують етноісторичну панораму часу, героїзм як генетику нації, розкривають поетичну душу людини, її багате внуртішнє «я».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Волошина Н., Жила С.Твори споріднених галузей мистецтва на уроках української літератури // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – № 2 . – С. 2-6.

2.Гладишев В.В. Теорія і практика контекстного вивчення художніх творів у шкільному курсі літератури: моногр. – Миколаїв: Вид-во „Іліон”, 2006. – 372 с.

3.Державний стандарт базової і повної середньої світи // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – № 1. – С. 174. – 184.

4.Жила С.О. Теорія і практика вивчення української літератури у взаємозв’язках із різними видами мистецтв у старших класах загальноосвітньої школи: моногр. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004. – 360 с.

5.Жила С. Мистецькі аналогії у процесі вивчення української літератури // Українська література в загальноосвітній школі. – 2002. – № 6. – С. 2-6.

6.Зязюн І.А. Технологізація освіти як історична неперервність // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 73-85.

7.Зязюн І.А. Філософія педагогічної дії: Монографія / І.А. Зязюн. – Черкаси: Вид. від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. – 608 с.

8.Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. –112 с.

9.Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.Л.Шевнюк та ін.– 4-е вид., випр. і допов. – К.: Знання, 2009. – 589 с.

10.Овдійчук Л. Поєднуючи слово, музику, живопис //Українська мова і література в середніх школах… - 2002. - № 4. – С.214-217.

11.Овдійчук Л. Взаємодія мистецтв на уроці літератури як один із чинників формування естетичних почуттів та уподобань школярів // Українська мова і література в школі. – 2003. – № 3. – С.24-30.

12.Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядно-методологічний аспект): автореф. дис. ... доктора філософ. наук: 09.00.03 / Огнев’юк В.О.; КНУТШ. – Київ, 2013. – 36 с.

13.Папуша І. До методології літературознавчої компаративістики // Слово і час. – 2002. - №3. – С. 58-67.

14.Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392. [Електронний ресурс] // zakon.rada.gov.ua/go/1392-2011-п.

15.Про затвердження Концепції літературної освіти: Наказ Міністерства освіти і науки України №58 від 26 січня 2011 року.

16.Ситченко А.Л. Методика навчання української літератури в загальноосвітніх закладах: навч. посіб. – К.: Ленвіт, 2011. – 291 с.

17.Українська література. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям (профіль української філології). Профільний рівень / За заг. ред. Р.В.Мовчан. – К.: Грамота, 2011.

18.Халін В. Особливості художнього сприймання літератури у порівнянні зі сприйманням інших видів мистецтва // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – № 1. – С.8-11.

 

 

 

 

ДОДАТОК А

 

Тема: Д. Павличко — відомий український поет сучас­ності, перекладач. Громадянські мотиви лірики; образно-притчевий зріз часу, історії народу, про­блеми нації, окремої людини. Пісня «Два кольори», яка стала народною

Мета: допомогти студентам усвідомити ідейно-художнє багатство, естетичну привабливість, гро­мадянську наснагу творів поета, зацікавити ними; розвивати й удосконалювати навички аналізу ліричного твору, вміння висловлюватися щодо форми та змістової глибини творів; виховувати національну самосвідомість, естетичний смак.

Очікувані результати: студенти знають біографію письменника, вміють характеризувати його творчість, виразно і вдумливо читати його вірші, аналізувати їх, визначати причини популярності, висловлювати власні враження та думки.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, перекладів, ілюстрації до них, аудіозаписи пісень.

Тип заняття: комбінований.

Перебіг заняття

І.  Організація початку заняття

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1. Творча робота.

Прокоментуйте афористичні висловлювання В.Симоненка (можливо, до­повнивши їх своїми), схарактеризуйте за ними поета.

«Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обме­женої людини...»

 «Щасливий той, хто хоче мало від життя — він ніколи не роз­чарується в ньому».

«Найпростіший і найкоротший шлях до так званого щастя — ста­ти обивателем».

2.  Читання напам'ять віршів В. Симоненка.

(За вибором студентів.)

ІІІ.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ ЗАНЯТТЯ

1. Вступне слово викладача.

-  Сьогодні на занятті ми вивчимо творчість ще одного письменника – шістдесятника  Д. Павличка. 

Вставай, Україно, вставай,

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

 

Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу. Чужинця шани ждатимеш дарма — В твій слід він кине сміх — погорду! Ти зрікся мови рідної...

Давно написав ці слова український поет Д. Павличко, але як актуально вони звучать і донині!

Одному з кращих митців сучасності й буде присвячено сьогодніш­нє  заняття.

Отже, тема сьогоднішнього заняття : Д. Павличко. Основні відомості про поета, перекладача. Громадянські мотиви лірики. Пісня „ Два кольори”, яка стала народною.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ СТУДЕНТАМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Повідомлення студента «Життєвий і творчий шлях Д. Павличка» (презентація)

Шлях сучасного письменника літературознавця й перекладача                                Д.Павличка і в житті, і в літературі, і в громадській діяльності був надзвичайно складним. Таким він залишається, мабуть, і досі, зважаю­чи на наш непростий час. Були в його житті злети й падіння, гоніння, покарання та нагороди, переоцінка цінностей.

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 року в с. Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській сім’ї. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села Яблунів. Вчився в Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 року Д. Павлич­ко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Франка, але невдовзі залишив наукову роботу. Того ж року вийшла його перша збірка по­езій «Любов і ненависть». З 1954-го Д. Павличко — член Спілки пись­менників СРСР. У 1957-1959 роках завідував відділом поезії журналу «Жовтень». Тоді ж вийшли друком поетичні збірки «Моя земля» (1955) і «Чорна нитка» (1958). Збірка «Правда кличе» (1958) була визнана «ідеологічно ворожою», а весь її тираж повністю знищений. 1964 року Д. Павличко переїхав до Києва і очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. Ним були написані сценарії кінофільмів «Сон» (1965) і «Захар Беркут» (1970). З 1966 по 1968 роки Д. Павличко працював у секретаріаті Спілки письменників України. Етапною для поета стала збірка «Гранослов» (1968), у якій він осмислював ідеї, багато в чому спільні для покоління шістдесятників: проблема людини, її взаємин з природою і навколишнім світом, проблема історичної пам’яті народу тощо. Протягом 1971-1978 років Д. Павличко редагував журнал «Все­світ». Серед багатьох поетичних книжок, що виходили у 1970-1980-ті роки, можна виділити збірки «Сонети подільської осені» (1973) і «Таєм­ниця твого обличчя» (1979). Поезіям Д. Павличка властиві філософізм, глибина роздумів над сутністю людського буття, звернення до каноніч­них строф (сонет, терцина, рубаї) та творче використання фольклорних образів і мотивів.

Д.Павличко — лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шев­ченка 1977 року, автор багатьох літературно-критичних статей, один із засновників Народного руху України, Демократичної партії України, у 1990-1994 роках — депутат Верховної Ради, певний час був послом України в Канаді. У збірці «Покаянні псалми» (1994) поет прагне пере­осмислити власне життя, розмірковує над історією та майбутнім України.

Д. Павличка цікавлять усі теми й проблеми, що йому сучасні. Так, образно-притчевий зріз часу ми бачимо у вірші «Коли помер кривавий Торквемада». До речі, через цей вірш було знищено всю збірку, видану 18-тисячним тиражем, і автор мав великі неприємності. Томас Торкве­мада — кривавий тиран минулого — асоціюється з особою Сталіна. Тира­на не стало, але залишилися прибічники тоталітарного режиму й засоби застрашення народу, тому ніхто не поспішав радіти. І небезпідставно.

Поет завжди переймався проблемами збереження національної свідомості рідної мови. Тому болем душі пройняті його вірші про це.

2. Відеофільм «Д. Павличко про себе».

3. « Відкритий мікрофон»                                             

1. Де і коли народився Д. Павличко? ( 28 вересня 1929р. в с. Стопчатові на Івано – Франківщині.).

 2.Де навчався письменник? ( в польській школі в Яблуневому, Коломийській гімназії, Львівському університеті на філологічному факультеті)

 3.Які збірки віршів є у письменника? ( „ Любов і ненависть”, „ Моя земля”, „ Чорна нитка”, „ Смерічка”...)

4.Як було відзначено поета? ( 1997р. – нагороджено орденом „За заслуги” ІІІ ст., 1999р. – орденом князя Ярослава Мудрого IV cт., 2009р. - орденом князя Ярослава Мудрого V cт., премією ім. Т.Г. Шевченка – 1977р…

4. Пояснення викладача.

Аналіз творчої діяльності

- Дмитро Павличко — автор відомих пісенних текстів — «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече», «Явір і яворина», «Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Розплелись, розсипались»… Пісня «Два кольори» (1649) стала народною. На слова поета написали чимало пісень й автори Володимир Губа, Юлій Мейтус, Богдан Янівський, Богдана Фільц, Олександр Ільїв, Микола Литвин, Галина Менкуш, Галина Ільєва. Твори на слова Дмитра Павличка виконують українські співаки Дмитро Гнатюк, Анато­лій Мокренко, квартет «Явір», Василь Зінкевич…

Творчий доробок Дмитра Павличка відомий у близькому й далекому зарубіжжі. Окремими книгами виходили його твори російською, естонською, польською, болгарською, угорською, грузинською та слов’янськими мовами.

V. Робота над твором Д. Павличка «Два кольори»

1. Слово викладача

Материнська пісня… Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна й лагідна, хвилююча й щира, як одвічна любов, що змалечку навіває нам поетичні образи землі й неба, сонця й ряс­ного суцвіття, учить любові до рідного краю, праці, близьких і рідних нам людей та гордості до найсвятішого.

1. Прослуховування аудіозапису пісні та виконання пісні студентами вокального відділу.

Прослухайте  пісню у виконанні Д.Гнатюка, на слова Д. Павличка, музика Олександра Білаша.

А тепер послухаємо пісню у виконанні наших студенток.

•                   Які почуття викликала у вас пісня «Два кольори»?

•                   Чому пісня Д. Павличка «Два кольори» стала народною? (Поет дібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народ­ною піснею для багатьох поколінь. Справді, ця пісня близька до фольклорної традиції і символікою барв, і чисел, і філосо­фією життя.

2. Робота з підручником  (Г.Семенюк, М.Ткачук. Українська література.11 кл.) с.252   визначення пісні.  Запишемо в зошит.

Пісня – музикально – поетичний різновид мистецтва, призначений для співу,  вона складається з куплетів, є приспів.

3.Аналіз твору

Визначте:

жанр твору (ліричний вірш);

вид лірики (особиста);

тема та ідея твору (Роздуми над своєю долею і життєвим шляхом, показати   складність життя і уславити материнську любов.

провідний мотив (мотив дороги як сим­волу людської долі поєднаний із мотивом материнського бла­гословення…);

віршо­вий розмір (п’ятистопний ямб);

тип римування (перехресне).

Про які кольори йде мова у творі? Чому саме їх обрав автор? (Людину все життя супроводжують два кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба. Такими ж нитками, за народ­ною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберіг, як сим­вол своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні.

Пронесені крізь роки й відстані, як заповіт, як материнська пісня любові й зажури, два кольори вийшли із згорточка ста­рого полотна і стали глибоко поетичним образом. Вони — ніби символи самого життя, що водило поета по світах і кли­кало додому, переплітаючи сумні й радісні дороги, як узори на материнім гаптуванні).

4.Завдання: „ Асоціативний ряд”

З чим асоціюються у вас чорний і червоний кольори? Запишіть у зошит

Червоний – (кохання, радість, щастя, любов...)

Чорний – (горе, смуток, журба, печаль...)

Ви зараз, того не усвідомлюючи, провели дослідження: асоціативний ряд (студент, що відповідає)..   співпадає з асоціативний рядом..( студент)., а також з тим, що нам подає письменник. Це дійсно є народна пісня. І ви це довели. Вона не є відокремленою і написана для нас.

Висновок

Два кольори — дві тривоги, дві нитки душі, що з’єднують в одному візерунку пам’ять про батьків і турботу про дітей, про сучасне й майбутнє. Вони, як живі джерела, що передають від покоління до покоління скарби й багатство пам’яті свого роду, бо саме вони духовно єднають людину з рідною землею.

5.   Виразне читання поезії.

V. Підбиття підсумків.

1.Інтерактивна вправа «Мікрофон».

- Нелегкий шлях судилося Д. Павличку. Він ніс вогонь свого таланту людям та по червоно – чорній стежині його життя, як два довічні супутники йдуть Любов і Журба.

-  Чи корисним він був для вас?

Зверніть увагу ще раз на ключові слова заняття.

-  Мені запам’яталися такі поетичні рядки Д. Павличка: ...

VI. Домашнє завдання:

-  біографія письменника с. 248 – 252.

-  Вірш „ Два кольори” – напам’ять.

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

 

Аналіз музичного твору за схемою – тестом

 

1.               Назва твору, хто автор.
2.               Виконавці: соліст, оркестр, хор, дует, ансамбль, тріо, фортепіано, квартет інше.
3.               Жанр:  токата, фуга, соната, симфонія, полька, опера, балет, концерт, ораторія, кантата, увертюра.
4.               Засоби музичної виразності:

мелодія: співуча, наспівна, м'яка, стрімка, духовна, мрійливa, лірична;

ритм:  чіткий, виразний;

лад:   мажор, мінор;

темп: швидкий, середній, помірний;

регістр: високий, середній, низький;

характер    музики:    спокійний,    рішучий,    радісний,   суворий, жалібний, грайливий, схвильований.

 

Пам'ятка

Як працювати над ілюстрацією

 

1. Прочитайте твір і виберіть характерні епізоди, що розкривають зміст твору.
2. Зробіть декілька ескізів. Головних дійових осіб виділяйте розміром, розташуванням, світлотінню. Продумайте позу, одяг, оточення.

3. Виконайте ескіз ілюстрації фарбами. Для цього вирішіть, яким кольором виділити головне.
4. За ескізом й зібраними матеріалами виконайте композицію задуманого розміру.