Методична розробка "Елементи гри на уроках зарубіжної літератури"

      Елементи гри в процесі викладання зарубіжної літератури в школі   

     Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, вбачає у них можливість ефективної організації взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми їхнього спілкування з елементами змагання, безпосередності, інтересу. Гра - творчість і праця. У грі в учнів виробляються звички  зосереджуватися, думати самостійно, розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, орієнтуються у  незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.

    Дидактичні ігри добре уживаються із “серйозним “ навчанням. Включення їх у навчання робить процес цей цікавим, створює в учнів бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Ігрові дії підтримують і посилюють інтерес учнів до предмета.

    У терміні “дидактична гра” підкреслюється його педагогічне спрямування, відображається всебічність застосування. Використання дидактичних ігор є важливим  методом  навчальної діяльності учнів. Ігрова діяльність на уроці сприяє створенню пізнавального мотиву, посилює увагу до змісту матеріалу, працездатність , почуття  відповідальності за успіхи  у навчанні всього колективу та кожного учня. Процес гри, її наслідки примушують замислитися деяких учнів над недоліками у знаннях та шляхами їх ліквідації.

     У дидактичних іграх виробляється автоматизм дії, серйозне ставлення до предмета, реалізуються ідеї співробітництва, змагання, самоврядування, виховання через колектив, прилучення учнів до творчості, виховання відповідальності кожного за навчання та дисципліну.  Уході дидактичної гри учаснику необхідно максимально мобілізувати знання, досвід, уяву. Справа не зводиться лише до механічного використання програмового матеріалу. У процесі гри виробляється вміння думати системно, шукати нові ідеї. Гра на уроці вимагає, щоб її учасники віддавали їй свою енергію, розум, витримку, самостійність. Вона стає напруженою роботою і через добровільні зусилля веде до задоволення.

    Дидактичні ігри- “гімнастика розуму”, тренування з комунікабельності- допомагають згуртувати колектив, виховувати навички організаторів, ініціативу, самостійність. Розумна, захоплююча гра більш дієва, ніж словесні форми. Вігровій ситуації, завдяки моменту умовності, легко відтворити основні фактори, що визначають комунікацію( мотиви і мету учасників, їхні соціальні ролі, умови спілкування, тактику досягнення мети.)

      У школі сьогодні побутує думка, що зарубіжна література-предмет  досить недосконалий . Вчителі- словесники опинились у складній ситуації, коли їм треба заново перевчатися і шукати нові способи викладання цього предмета.

    І тут є лише один вихід- гармонія: на уроці, у житті, у спілкуванні з дітьми, творчість розуму та душі.  На творчій хвилі тільки й можливі зараз нові оригінальні методики викладання . Однією з них і є використання дидактичних ігор на уроках зарубіжної літератури.

     Роль гри на уроці неоціненна. Вона допомагає вчителеві зробити процес навчання цікавим і творчим, створює сприятливу атмосферу для спілкування, знімає втому дітей, запалює їх та мобілізує мислення. Разом з тим мета кожної гри, в тому числі й на уроках літератури, -тренування учнів у вживанні необхідних слів, виразів, фраз, формування комунікативних умінь. Гра є також засобом створення реальних ситуацій для спілкування.

    Елементи гри  можна вводити  в кожний вид діяльності на уроці, і тоді заняття матиме захоплюючу, цікаву для учнів форму, адже під час гри всі учні активно працюють, слухають учителя і один одного. В цих умовах мимовільна уява і запам’ятовування забезпечують краще засвоєння нового матеріалу.

   Як відмічає у своїй статті “Граємо на уроці”Ю. В. Бардакова, гра –це природний вид розумової діяльності, властивий дітям. Зацікавленість дітей іграми, старанність, з якою вони беруть у них участь, дозволили психологам назвати ігри дітей серйозним заняттям.

    У процесі гри учень формується як суб’єкт діяльності; гра на уроці викликає емоції, заставляє учнів думати, вирішувати і швидко реагувати:Що сказати? Як сказати? Як поступити? Пошук відповіді на ці запитання активізує мислення. розвиває кмітливість. Знання, здобуті таким чином, міцніші, ніж знання, одержані в готовому вигляді. Крім того, гра допомагає учням подолати страх , психологічний бар’єр. Якщо вона продумана, добре підготовлена вчителем,  організована, то вона посильна для всіх, навіть для слабо підготовлених учнів, які в грі можуть проявити ініціативу.

    Але не можна допускати, щоб гра перетворилася на самоціль, на гру-розвагу. Гра може бути засобом діяльності лише тоді, коли вона педагогічно і методично цілеспрямована, тобто тоді, коли вона є засобом навчання і не замінює , а лише доповнює навчальну ситуацію.

    З усіх дидактичних принципів мені, як і, напевне, багатьом учителям, імпонує той, що вимагає вчити охоче, захоплююче,-так, щоб учневі було радісно на уроці. Сьогодні , коли на наших дітей насувається агресивна, цинічна чужа “культура”, коли технічний прогрес усе більше віддаляє учня від книги, від живого слова класики, цей принцип стає надзвичайно актуальним. Здивувати. заінтригувати учня- значить заохотити його до читання. до творчості.

     За роки роботи у школі прийомів зацікавлення накопичилось чимало,деякі стерлись, застаріли, а є такі, що спрацьовують завжди. Іноді такі прийоми мені підказують учні, іноді-колеги на відкритих уроках, інколи-популярні телепередачі. Детальніше зупинитися хочу на різних видах дидактичних ігор на уроках зарубіжної літератури, що є однією із форм заохочення школярів.

    В основному елементи  ігор на уроках  літератури  використовую під час проведення матеріалу та на підсумкових уроках . Але інколи ігрові елементи включаю і на уроках при вивченні нового матеріалу.

  Так, наприклад, у 5 класі під час вивчення розділу “Усна народна творчість” використовую гру- драматизацію за сюжетами народних казок.

      Гра- драматизація- це цікавий різновид  театралізованого дійства.  Спостерігаючи роботу учнів по підготовці таких ігор, можна зробити висновок, що у вихованців успішно формуються гуманні почуття та вміння їх виражати за допомогою засобів емоційної виразності ( інтонації, міміки, жестів, пози, ходи) 

Роботу на уроці розпочинаю через систему спеціально розроблених вправ. За основу беру народні казки саме тому, що їм притаманні динамізм сюжету, виразність образів, доступність мови твору. Втілення в них доброти і зла пробуджують емоційну активність дітей, спрямовуючи їх на співпереживання, співчуття, внутрішню співдію. Інсценізуючи уривок з тієї чи  іншої казки, учні ніби живуть життям героїв.

Гра-драматизація, таким чином, допомагає учням краще засвоїти і запам’ятати зміст казки і як-нацповніше сприяє вихованню у дітей гуманних якостей.

Елементи гри-драматизації використовую під час вивчення деяких творів і в 7класі. 

Вважаю, що вона є підмурівком психологічного сприяння твору. Так, у програмі для 7 класу для вивчення запропонована повість

О. Гріна «Пурпурові вітрила». На початку прочитання твору ми обіграли сцену першої зустрічі Ассоль із Греєм і побачили, як глядачі перетворилися в дійових осіб і досить емоційно грали свої ролі. Така емоційна віддушина вбиває байдужість, сприяє, як кажуть актори, входженню в художній образ, виробленню свого ставлення до нього. Після інсценізації уривку з твору, я думаю, що кожен учень буде зацікавлений у прочитанні твору до кінця, щоб дізнатися про долю героїв цієї повісті.

 КВК, «Поле чудес», «Що? Де? Коли?»,  «Щасливий випадок»,  «Відгадай мелодію»,  , «Брейн-ринг» - форми проведення цих популярних телепередач відомі і учням, і вчителям. На уроках зарубіжної літератури вчителі теж використовують прийоми проведення улюблених телепередач, але у формі літературної гри. Вони проходять під час підсумкових уроків та повторення.

 Напевно, кожен, хто дивився ці шоу, мабуть, шкодує що не сидить у кріслі  телепередачі «Щасливий випадок», не слідкує за ходом «вовчка» за круглим столом інтелектуального клубу «Що? Де? Коли?», не стоїть за барабаном «Поля чудес» і не торгується за приз. І хоч щоб якось справдилися бажання учнів, на уроках літератури запросимо їх побувати в гостях на цих шоу.

 А зараз я зупинюся на проведенні деяких з них.

 У 7 класі після вивчення творчості американського письменника

О. Генрі, проводжу підсумковий урок у вигляді гри «Поле чудес».

 Мета уроку: закріпити знання учнів, одержані при вивченні творчості американського письменника-новеліста; розвити інтерес до новел О. Генрі, виховувати бажання збагачувати свої знання.

 Хід уроку

I.Робота над епіграфом:

«Треба прагнути бути людиною, незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу, і це можливо».

                                                                                               О.Генрі

II. Повідомлення теми і мети уроку.

III. Ознайомлення учнів із правилами гри «Поле чудес».

1. Гра складається із трьох частин, між ними – маленькі паузи.
2. У кожній частині – три учасника
3. Ознайомлення з барабаном (використовую програвач).

П – приз; ОБ – перехід ходу; число – хід, який дає право назвати літеру.

 4. Дві шкатулки-за вгадані поспіль три літери.

 5. Гра з глядачами.

 6. Фінал і супергра.

I тур

1. Називаю учасників гри.

2. Початок гри. Крутиться барабан, стрілка показує цифру, ведучий називає завдання:

О. Генрі народився в штаті Північна Кароліна в місті... Назвіть місто.

(Грінсборо)

3. Підсумок: називаємо переможця туру, котрий буде брати участь у фіналі.

4.Пауза (підготовлений учень читає цікавий уривок з оповідання О. Генрі).

II тур

Завдання: в оповіданні О. Генрі «Останній листок» йде мова про двох подруг. Назвати їх імена.

III тур

Завдання: де працював деякий час О. Генрі?

(Аптека)

Гра з глядачами

У цьому турі грають всі ті учні, які не брали участі в турах.

Завдання: назвати ім’я художника з оповідання «Останній листок».

(Берман)

Фінал

Завдання: Назвіть місто, про яке йде мова в оповіданні «Вождь червоношкірих».

(Вершина)

Супергра

Завдання: Яке ім’я мав син Ебенезера Дорсета (оповідання «Вождь червоношкірих»)?

Підказка: Учасник має право назвати будь-які дві літери.

IV. Підсумок уроку.

V. Оцінювання учнів.

VI. Домашнє завдання.

Використовую на уроках зарубіжної літератури й елементи гри «Вгадай мелодію». Але пропоную учням вгадати не мелодію, а назву твору, уривок з якого зачитую. Для цього клас поділяю на дві команди. Фінальним завданням для команд є «Вгадай книгу за підказкою». Книга повинна бути відома всім учням. Даю три підказки. Якщо вгадає команда книгу з трьох підказок, то одержує одне очко, якщо з однієї – три очки.

Наприклад:

1. Це збірка відомого письменника.

2. Її високо оцінив Пушкін, а написана вона була на основі відомостей з листа матері автора.

3. В ній поєднуються реальність і фантастика, діють чорти, відьми, чаклуни.

(«Вечори на хуторі біля Диканьки»).

В кінці уроку підбиваються підсумки, визначаються переможці, отримують оцінки учні.

Цікаво проходять уроки на повторення і у вигляді гри «Два роялі», з якої використовую лише елементи. Замість екранів, на яких засвічується слово я пропоную картки. На них записано по одному слову із загальної назви літературного твору. Щоб відгадати назву твору, треба «викупити» в мене кожне слово назви цього твору. А купувати потрібно за знання. За правильну відповідь дається картка зі словом.

Учні із задоволенням включаються в роботу на таких уроках.

Підсумковий урок у формі гри «Щасливий випадок» має наступну схему:

1. Клас поділяється на дві команди, кожна з них обирає собі назву, капітана.

2. Розминка. Учитель задає спільні запитання обом командам. Та з них, яка першою дасть більше правильних відповідей, отримує 5 балів та право розпочинати подальші конкурси.

3. Конкурс капітанів. По черзі капітани задають питання один одному на запропоновану вчителем тему. Переможець отримує 5 балів.

4. Інтелектуальний поєдинок.

Учитель ставить запитання до кожної з команд окремо. Перемагає та з них, котра за відповідний відрізок часу дала більшу кількість правильних відповідей. Вона отримує 5 балів.

5.Таємничі конверти.

Гравці кожної з команд по черзі витягують конверти і самотужки відповідають на обране таким чином запитання. За кожну правильну відповідь команда отримує 5 балів.

 6. Підбиття підсумків, виставлення оцінок.

Не менш цікавим і змістовним є урок-гра «Брейн-ринг». Цей тип уроку теж можна проводити під час узагальнення та повторення вивченого матеріалу. Крім того, така форма роботи допомагає розвивати зв’язне мовлення учнів: колективне обміркування запитань, потребність чітко і ясно висловлювати свою думку, добре формує мовні навички.

Для проведення брейн-рингу клас ділиться на дві команди, кожна із яких обмірковує відповідь протягом 1 хвилини. Сигналом готовності відповіді замість лампочки може бути кольорова карточка.

На уроках зарубіжної літератури можна використовувати і такий тип уроку, як урок-подорож за творчістю різних письменників.

Урок-подорож проводиться у формі гри. Клас розподіляється на ньому на декілька груп (в залежності від кількості станцій), а одна із груп подорожує. Наприклад, є чотири станції «Гоголеве», «Дефо», «Ясна Поляна», «Жуль Верн». Чотири групи знаходяться на станціях (сидять за окремими столами), а п’ята подорожує.

Після вступного слова вчителя ця група «приїздить» (займає вільні місця за столом) на станцію «Гоголеве». Знавці творчості Гоголя задають подорожуючим заздалегідь підготовлені питання, що стосуються цього письменника. Потім перша група «їде» на станцію «Дефо», де їх екзаменують знавці творчості Дефо. Аналогічно проходить подорож гра і на інших станціях.

Таким чином працюють усі учні класу, вони мають можливість виявити свої знання з декількох оглядових тем, а вчитель – за один урок оцінити підготовку їх усіх. На уроці, як правило, часу вистачає на 8–10 запитань (10 хвилин) на кожній станції.

Урізноманітнює проведення уроків літератури з елементами гри урок-прес-конференція. Цей тип уроку можна використовувати під час вивчення біографії письменника.

Для проведення цієї рольової гри потрібно із учнів класу вибрати одного, хто буде письменником. Усі інші – представники преси, радіо, телебачення. Щоб це було зрозуміло, вчитель розставляє на партах таблички з написами, наприклад: «Літературна газета», «Українське радіо», журнал «Юність» і т. д. Письменник, з яким проводять прес-конференцію, займає місце в президії. Учні піднімають руки, називають установу, яку представляють, своє прізвище і задають запитання.

Використання таких ігрових елементів дають великий заряд емоційності. Він заставляє учнів подумати, поміркувати над проблемами та долею письменника, зацікавлює їх.

Серед педагогічних технологій проведення уроків чільне місце займають і так звані уроки-усні журнали. Вони належать до уроків комунікативної спрямованості.

До проведення такого уроку учні заздалегідь готують макет журналу, якому обов’язково дають свою назву. Журнал будується по сторінках, які теж мають образні назви і цікавий зміст.

Наприклад:

1 сторінка «Родовід»;

2 сторінка «Дитинство. Юність»;

3 сторінка «Творчість»;

4 сторінка «Світогляд»;

5 сторінка «Учителі і наставники»;

6 сторінка «Останні роки життя».

Такі уроки використовують під час вивчення життя і творчості письменника або повторення його біографії.

На таких уроках учні – активні учасники сторінок журналу: роблять повідомлення, читають уривки, переказують, беруть інтерв’ю, ведуть діалог тощо.

Нещодавно, читаючи статтю Н.І. Білик «Традиційні «нетрадиційні» уроки з курсу «Література народів світу», відкрила для себе новий тип уроку-гри – урок-аукціон.

Урок-аукціон належить до типу уроків загального характеру. Такі уроки Надія Іванівна рекомендує проводити в 9-11 класах при вивченні біографії письменників. До уроку разом з учителем готуються всі учні класу: складають хронологічну таблицю життя і творчості письменника, підбирають найцікавіші факти (2-3) з його біографії, ілюстративний матеріал, готують малюнки.

Урок починається із вступного слова вчителя: це емоційна розповідь про особистість письменника, або словесний портрет його, або слово сучасників поета та інше.

Потім починається аукціон – «продаж» цікавих фактів з біографії письменника чи поета за періодами:

«Дитинство»;

«Юність»;

«Перші кроки літературної діяльності»;

«Творча спадщина письменника»;

«Особисте життя»;

«Останні роки життя»;

«Світове значення творчості письменника»;

«Новації» та інші.

Правила аукціону такі: відповідає лише той, хто підняв руку, викрики з місця не зараховуються. Отримає найбільшу кількість балів той, хто був найбільш активний.

Для чіткого ведення «торгів» учитель використовує план-сітку класу, де позначає кількість повідомлень учнів.

На таких уроках під час «торгів» діти краще запам’ятовують біографію письменника. Цікаві факти його життя, замислюються над проблемами життя та людськими долями.

Модна продовжити перелік форм і методів проведення уроків зарубіжної літератури з елементами гри. Їх безліч, а це говорить про творчий підхід учителя до проведення уроку. Але потрібно сказати, що всі типи уроків спрямовані на розвиток мислення й зв’язного мовлення школярів, уваги, кмітливості, інтересу до зарубіжної літератури та мистецтва.

Висновок. 

Отже, застосування дидактичних ігор підвищує рівень пізнавальної активності у єдності її компонентів: пізнавальної самостійності, ініціативності, повноти і мобільності знань. Адже під час проведення ігор на уроці активізується творчий потенціал особистості, відбувається формування нових соціально-ціннісних орієнтацій, моделюються різноманітні цикли певних видів діяльності.

Свої функції гра виконує ефективно, якщо відповідає таким умовам:

• її змістом є програмний матеріал;
• вона застосовується в різноманітних формах;
• вірно узгоджується з іншими дидактичними засобами;
• забезпечує всебічний розвиток особистості;
• гра має бути цікавою за змістом, за формою і відповідати віку учнів;

-   вона повинна симулювати мотивацію навчання, викликати в учнів бажання взяти в ній участь;

-  гра організовується так, щоб учні максимально використовували необхідний матеріал ;

-     гру необхідно підготувати і проводити в спокійній і доброзичливій атмосфері;

-      для оцінки роботи слід використовувати різні стимули, викликати в учнів почуття задоволення, радості;

-      важливо, щоб гра на уроці не перетворилася для учнів у традиційну форму роботи під керівництвом учителя. Роль учителя в процесі проведення гри постійно змінюється: спочатку він контролює діяльність учнів, керує нею, а потім лише спостерігає, фіксуючи результати. Слабо підготовленим учням допомагають у процесі гри учні з високим рівнем знань.

Плануючи ігрове завдання, вчитель повинен мати на увазі, що не всяка гра може бути використана на уроці. Тому вибір гри, визначення її місця та методики проведення – важливе завдання вчителя.

Гра – природний вид діяльності, властивий дітям, направлений на всесторонній розвиток особистості. Тому ігрова навчальна діяльність необхідна, вона відкриває широкі можливості для навчання предмета, доповнює навчальну ситуацію.

Таким чином, використання ігрових завдань на уроці:

1. Сприяє міцному засвоєнню учнями навчального матеріалу в умовах, максимально наближених до природних.

2. Формує необхідні навички і вміння спілкування.

3. Допомагає уникнути перевантаження.

4.Створює так звані умовно-комунікативні ситуації, в яких враховуються мовленнєві уміння учнів.

5. Зацікавлює і викликає більший інтерес до предмета.

Ще А. Макаренко писав: «У дитини є пристрасть до гри і необхідно її задовольнити. Необхідно не тільки дати їй час погратися, а й пронизати цією грою все її життя. Все її життя – це гра». А гра – це індивідуальна творчість кожної особистості.

Отже, ми повинні, використовуючи нові форми і методи проведення уроків, здівувати учня чимось новим, зацікавити його. А здивований, захоплений, уражений, він буде творити!

Література

1. Жорник О. Ігрова діяльність учнів як засіб підвищення якості знань. - «Рідна школа», - №2, 2000. – с. 31-32.

 2. Гудзик Н.П. Учить учиться. – М.: Педагогика. 1981. – с. 80.  

3. Лисенкові С.М. Коли навчатися легко.//Педагогічний пошук. – К.. 1988. – с. 47-89.

4. Волков І.П. Вчимося творчості.//Педагогічний пошук. – К.. Рад. Школа. – с. 90-126.

5. Білик Н.І. Традиційні «нетрадиційні » уроки з курсу «Література народів світу». – Полтава. «Постметодика». - №2. 1993. – с. 28. с. 30-33. 

6. Бардакова Ю.В., Цехановська В.О., Шевченко Т.А. Граємо на уроці. – Полтава, «Постметодика», - №2, 1993. – с. 39-40.

7. Химич Н.Є. Готується гра-драматизація. - «Початкова школа», №3, 1996. – с. 21.