Методична розробка на тему "Загальне дослідження тварин"

Загальне дослідження тварин. Шинкарук Михайло Степанович

1. Реестрація тварини. Перед дослідженням тварину обояв’язково вносять у журнал реєстрації. До журналу вносять такі дані: ФІО власника Адреса проживання Вид тварини Стать Вік. Маса Масть. Кличка тварини або Інвентарний номер Порода

2. Збір анамнезу. Перед дослідженням хворої тварини треба зібрати дані що до хвороби та її причин1. Anamnesis vitae - це інформація про утримання, догляд, годівля, напування, експлуатацію та походження тварини. Благополуччя господарства чи населеного пункту щодо інфекційних захворювань у минулому. Проведення щеплень тваринам. Виведення тварин із господарства. Вивезення продуктів і тваринної сировини. Проведення діагностичних досліджень.2. Anamnesis morbi - це інформація про тварину під час захворювання ,можливі причини хвороби й обставини, при яких захворіла тварина. Прояви захворювання. Хто і як лікував тварину. Поширюваність захворювання в господарстві чи в населеному пункті.

Загальне дослідження. Загальне дослідження складається з таких пунктів: Визначення будови тіла; Визначення стану вгодованості; Положення тіла в просторі; Визначення темпераменту; Визначення конституції; Шкіри та шерстного покриву; Дослідження слизових оболонок; Лімфатичних вузлів і судин;Термометрія

Будова тіла. Міцну будову тіла мають тварини з добре розвиненими кістковою системою і м’язами. Для таких тварин характерні велика голова, коротка міцна шия, глибока й широка грудна клітка з крутими ребрами й широкими міжреберними проміжками, короткі спина й поперек, широкий круп, міцні кінцівки з масивними м’язами. У них добре розвинені серцево-судинна система, легені й система травлення.

Будова тіла. Середня будова тіла характеризується добрим окресленням окремих м’язів плечей, стегон, кінцівок і задовільною вгодованістю. Середня будова тіла властива більшості тварин. Середня будова тіла характеризується добрим окресленням окремих м’язів плечей, стегон, кінцівок і задовільною вгодованістю.

Будова тіла. Тварини з слабкою будовою тіла мають погано розвинені кістяк і м’язи, суху, легку голову, довгу тонку шию, вузьку грудну клітку, довгі спину й поперек, довгі кінцівки. Такі тварини найбільш схильні до захворювань, особливо застудних, важко їх переносять, а деякі захворювання (пневмонія та ін.) набирають у них затяжного перебігу.

2. Вгодованість. Вгодованість тварин дає уявлення про повноцінність годівлі, рівень обміну речовин в організмі і наявність деяких захворювань. Визначають вгодованість оглядом і пальпацією, за зовнішніми формами тіла, ступенем розвитку й насиченістю жиром підшкірної клітковини, об’ємом і пружністю м’язів. Інколи для визначення вгодованості тварину зважують. Розрізняють добру, задовільну й незадовільну вгодованість і виснаження. Кахексія у коня

2. Вгодованість. Для тварини з доброю вгодованістю характерні округлі контури й згладжені кісткові виступи. Кістки в них сховані під еластичною і пружною шкірою, з добре розвиненою підшкірною жировою клітковиною. За повноцінної годівлі така вгодованість властива здоровим тваринам.

2. Вгодованість. За незадовільної вгодованості контури тіла кутасті, кістки, особливо остисті відростки, ребра, маклаки й сідничні горби різко виступають. Зниження вгодованості тварин спостерігається при незадовільній годівлі, втраті апетиту, порушенні травлення та при багатьох захворюваннях, особливо хронічних.

3. Положення тіла в просторіКожній здоровій тварині властиве природне стояче або лежаче положення тіла, яке вона може легко змінювати. Так, коні здебільшого стоять, а велика рогата худоба часто лежить, особливо після прийому корму. У хворих тварин можливе вимушене положення тіла. При цьому розрізняють вимушене лежаче положення або вимушене стояння, вимушені рухи (безцільне блукання, манежні, валоподібні та обертальні рухи, вперед і назад), а також неприродні пози. Поза сидячої собаки у коня при коліках

4. Визначення темпераменту. Сильний, врівноважений, рухливий - швидко пристосовується до нових умов. Енергійний і працьовитий, швидко зосереджує увагу. Cильний, врівноважений, інертний - працьовитий, витриманий. Спокійно, повільно рухається. Cильний, рухливий, неврівноважений - він характеризується сильним збудженням і менш сильним гальмуванням. Це нестриманий, нетерплячий, дратівливий тип. Слабкий − характеризується пониженою активністю. Слабких тип важно пристосовується до зовнішніх факторівю

5. Визначення конституціїКонституція – це сукупність анатомо-фізіологічних особливостей організму, яка склалася на спадковій основі під впливом зовнішнього середовища і визначає функціональні можливості організму – його продуктивність, працездатність і стійкість до захворювань. За розвитком м’язів, кістяка, шкіри й підшкірної клітковини практично розрізняють щільну, рихлу, грубу й ніжну конституцію.

5. Визначення конституціїТварини щільної конституції мають добре розвинені щільні м’язи і зв’язки, міцний кістяк, тонку шкіру, яка щільно прилягає, і слаборозвинені сполучні й жирові тканини, добре розвинені серцево-судинну й дихальну системи.

5. Визначення конституціїТварини рихлої (сирої) конституції мають добре розвинені м’язи, недостатньо міцний кістяк, грубу, слабоеластичну шкіру і багато рихлої підшкірної клітковини.

5. Визначення конституціїГруба конституція характеризується дуже розвиненими об’ємистими м’язами, грубим масивним кістяком, товстою шкірою і малорозвиненою підшкірною сполучною і жировою тканинами.

5. Визначення конституціїУ тварин ніжної конституції м’язи розвинені мало, легкий і ніжний кістяк, тонка й еластична шкіра, недостатньо розвинена підшкірна клітковина.

6. Дослідження шкіри. Дослідження шерстного покриву проводять оглядом і пальпацією. У здорових тварин при повноцінній годівлі й добрих умовах утримання шерстнийпокрив густий, гладенький, щільно прилягає до шкіри, у хворих він набирає іншого вигляду. Спочатку визначають фізичні властивості – колір, запах, вологість, еластичність і температуру, а потім – порушення цілості, збільшення об’єму, висипи, виразки тощо. Колір шкіри залежить від наявності в ній пігменту, кровонаповнення і товщини. У більшості тварин шкіра пігментована і має темногрифельний колір. Тому зміну кольору шкіри у цих тварин слід перевіряти на непігментованих ділянках.

6. Дослідження шкіри. Запах шкіри є специфічною ознакою для кожного виду тварин. При доброму догляді у здорових тварин запах їхньої шкіри характеризується слабкою інтенсивністю. Запах різко посилюється при поганому догляді за шкірою внаслідок розкладання жиропоту, забруднення шкіри фекаліями і сечею. При захворюваннях з’являються запахи, не властиві шкірі: запах ацетону буває при кетозі; солодкуватий, нудотний запах – при диспепсії, колібактеріозі й сальмонельозі телят; запах сечі – при уремічних явищах.

6. Дослідження шкіри. Еластичність (тургор) шкіри залежить від вмісту в ній крові й лімфи, ступеня розвитку підшкірної клітковини і тонусу нервової системи. Визначають її збиранням шкіри в складку на ділянці тіла з розвиненою підшкірною клітковиною (на грудній стінці біля останніх ребер – у великої рогатої худоби, в ділянці верхньої третини шиї – у коней, на спині – у малих тварин). У здорових тварин доброї вгодованості шкіра еластична. Якщо таку шкіру зібрати в складку, вона швидко розправляється і набирає попереднього вигляду. Під час зневоднення організму шкіра стає сухою і втрачає еластичність, складка шкіри розправляється повільно.

6. Дослідження шкіри. Температура шкіри неоднакова на різних ділянках тіла. На ділянках, вкритих довгою шерстю, і в пахвинній ділянці вона вища, ніж на відкритих ділянках. Тому температуру шкіри визначають, прикладаючи руки до симетричних ділянок тіла: у коней – до вух, бічних поверхонь грудей, кінцівок; у великої рог атої худоби – до основи рогів, вух, кінцівок, носового дзеркальця; у свиней – до вух, кінцівок, рила; у собак і котів – до кінчика носа і хвоста. У здорових тварин у спокійному стані шкіра помітно тепла і температура її однакова на симетричних ділянках тіла. При фізичних напруженнях температура шкіри у них підвищується, а з появою поту – знижується. При патологічному стані може бути нерівномірний розподіл, підвищення або зниження температури тіла.

6. Дослідження шкіри. Порушення цілісності шкіри проявляється у вигляді саден, тріщин, ран, пролежнів і гангрени шкіри. Садна – це неглибокі ушкодження шкіри, які супроводяться порушенням її сосочкового шару й судин. Тріщини шкіри характеризуються лінійними поверхневими або глибокими надривами, які утворюються внаслідок 36 сухості шкіри і втрати нею еластичності, а також внаслідок серозної інфільтрації. Садна у собаки на лапі

6. Дослідження шкіри. Рани на шкірі виникають внаслідок механічного пошкодження цілості самої шкіри або підшкірних тканин. Пролежні – це глибокі зміни шкіри й підшкірних тканин внаслідок довготривалого вимушеного лежання тварин в одному положенні. Гангрена шкіри здебільшого має перебіг вологого і рідше сухого некрозу шкіри й підшкірних тканин. Гангрена

6. Дослідження шкіри. Збільшення об’єму шкіри частіше спостерігається на обмежених і рідше на великих ділянках її поверхні. Воно виникає внаслідок накопичення в підшкірній клітковині газів, транссудату, ексудату, крові, а також внаслідок розростання сполучної тканини і розвитку пухлин. Збільшення об’єму шкіри проявляється у вигляді емфізем, набряків, абсцесів, флегмон, гематом, лімфорагій, слоновості й новоутворень. Пухлина

6. Дослідження шкіри. Шкірні висипи (екзантеми) – це своєрідні морфологічні зміни шкіри, різноманітні за формою, розмірами, кольором, поширенням і стійкістю. Пляма – це обмежене почервоніння, яке не виступає над поверхнею шкіри і виникає внаслідок розширення шкірних судин (гіперемія) або порушення щільності (геморагія). Екзема

7. Дослідження видимих слизових оболонок. Дослідження видимих слизових оболонок проводять в основному оглядом. Досліджують кон’юнктиву, слизову оболонку носа, губ, рота й піхви. Під час дослідження слизових оболонок слід звертати увагу на колір, вологість, цілісність, припухання і накладення.. Для правильного визначення змін кольору слизових оболонок треба знати, який вони мають колір у здорових тварин.

7. Дослідження видимих слизових оболонок. Почервоніння (гіперемія) слизових оболонок виникає в здорових тварин при напруженій роботі, збудженні й підвищенні зовнішньої температури внаслідок гіперемії судин. Патологічна гіперемія слизових оболонок завжди характерна для процесів, які супроводяться пропасницею. Блідість (анемічність) слизових оболонок виникає при значних крововтратах, анеміях, колапсі.

7. Дослідження видимих слизових оболонок. Синюшність (ціаноз) слизових оболонок спостерігається при захворюваннях серцяі при розладах кровообігу в малому колі. Жовтяничність (іктеричність) слизових оболонок є ознакою захворювань печінки й гемолізу еритроцитів.

8. Дослідження лімфатичних судин. У здорових тварин для дослідження доступні лише поверхнево розміщені лімфатичні вузли. У коней звичайно досліджують підщелепні лімфатичні вузли й вузли колінної складки; у великої рогатої худоби – підщелепні, передлопаткові, колінної складки і надвим’яні лимфатичні вузли; у свиней – заглоткові; у собак і котів – пахвинні. Для дослідження лімфатичних вузлів застосовують огляд, пальпацію, а інколи навіть пробний прокол і екстирпацію їх. Під час дослідження лімфатичних вузлів звертають увагу на їхні розміри, форму, рухомість, болючість, характер поверхні, температуру шкіри над вузлом

9. Термоментрія. Вимірювання температури тіла дає змогу визначати порушення терморегуляції в організмі тварини, які трапляються при інфекційних та інвазійних захворюваннях. Поширення у ветеринарній медицині набувають електронні та інфрачервоні термометри. Перед введенням термометра у прямі кишку або в клоаку його струшують і змащують вазеліном, вазеліновим маслом або іншим нейтральним жиром.

9. Термометрія

Дякую за увагу!