МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ  

 

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ  ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ                      

 

Державний навчальний заклад

«Одеський центр професійно-технічної освіти»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема:«Особливості виховання та навчання девіантних підлітків».

                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

   Виконавець:

      викладач    Григорчук І.О.

                                                                                       

 

 

 

 

 

Зміст

 

Введення

 

Глава I. Теоретичні основи вивчення девіантної поведінки у психолого-педагогічній практиці

 

1.         Девіантна поведінка: визначення, характеристика, причини

 

2.         Фактори, що призводять до девіантної поведінки підлітків

 

1.3      Підходи до психопрофілактики девіантної поведінки

 

Глава II. Організація психопрофілактичної роботи з підлітками з девіантною поведінкою

 

2.1   Виховання та навчання  девіантних підлітків в ДНЗ ОЦ ПТО

 

2.2   Психопрофілактична програма соціальної адаптації підлітків з поведінкою, що відхиляється

 

Висновок

 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 

У даній роботі розкриті деякі теоретичні та практичні аспекти теми «Особливості виховання та навчання девіантних  підлітків».

 Опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи надано психопрофілактичну програму соціальної адаптації підлітків з девіантною поведінкою.

     Робота може бути цікавою для психологів; класних керівників, майстрів, викладачів теоретичної підготовки професійно-технічних навчальних закладів у контексті вдосконалення їх професійної компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Однією із складних проблем в середовищі підростаючого покоління є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Практика стверджує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною або відхиляючою поведінкою.

Проблеми соціальної адаптації й дезадаптації підлітків - труднощі в засвоєнні та пристосуванні до існуючих норм соціального життя або труднощі в дозволі тих норм, що є соціально небезпечними, несуть у собі загрозу для життя й здоров'я дитини. Це насамперед проблеми, пов'язані з неадекватною та девіантною поведінкою, дезадаптацією дітей і підлітків у соціальному середовищі - «важкі» діти (некеровані, педагогічно запущені, які поводяться зухвало, агресивно); дурна компанія, кримінальний контакт, причетність до кримінальних обставин, перебування на обліку в міліції: вживання дітьми алкоголю, наркотиків; адаптація до нового середовища; дезадаптація до норм соціального життя в колективі і, як наслідок, до самотності, дефіциту спілкування.

У процесі вивчення особистості з відхиляючою поведінкою важливо визначити рівень її готовності до перевиховання. Досвід переконує, що одні з них каються в своїх провинах, гостро переживають своє становище, прагнуть виправитись. Інші також усвідомлюють свої недоліки, але не роблять нічого для того, щоб стати кращими, проявляють пасивність у своєму перевихованні. Ще інші озлоблені на всіх, пройнялись недовір'ям до вчителів та батьків, активно протидіють спрямованим на них виховним впливам. А ще інші затаїлися, зовні слухняні, але внутрішній опір залишився. Знаючи ставлення вихованця до самого себе, до негативних його вчинків, до педагогів і батьків, учнівського колективу і органів його самоврядування, можна правильно будувати процес перевиховання.

Загальна соціально-економічна скрута, яку сьогодні переживає Україна, потребує зосередження зусиль державних органів у справах молоді, фахівців соціальних служб для молоді, інших соціальних інститутів для вирішення комплексу найгостріших проблем, пов’язаних з попередженням асоціальної поведінки дітей та підлітків. Серед неповнолітніх поширюється алкоголізм, венеричні захворювання тощо. Частішають випадки вагітності неповнолітніх. Помітно зростає дитяча бездоглядність, проституція, кількість самогубств. Проте найбільш актуальною проблемою сьогодення є злочинність неповнолітніх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава I. Теоретичні основи вивчення девіантної поведінки у психолого-педагогічній практиці

1.1 Девіантна поведінка: визначення, характеристика, причини.

Суспільство завжди приділяє особливу увагу проблемі поведінки людей, які не відповідають загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам. Девіантна поведінка завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських дій, вчинків, видів діяльності, поширеним у суспільстві чи групах, нормам, правилам поведінки, ідеям, установкам, цінностям.

Норми є тим механізмом, який утримує суспільну систему в стані життєздатньої рівноваги в умовах неминучих змін. У природних та суспільних науках норма розуміється, як межа, міра припустимого для збереження і зміни систем.

 В сучасних суспільних науках девіантною називають поведінку, яка не відповідає нормам і ролям. Поняття "норма" є вихідним для вивчення будь-яких девіацій. Девіантна поведінка визначається як:

вчинок, дія людини;

як соціальне явище.

Можна виділити різні види девіантної поведінки, формою прояви яких є наступні варіанти соціальної дезадаптації:

1) дезадаптивной поведінка: афективний, депривована, аутична, суїцидальна.      

 в основі такої поведінки лежать порушення психічного і особистісного розвитку, психічна депривація і психологічнийдискомфорт.

2) асоціальна поведінка: агресивна, делинквентна і криміногенна. В основі - порушення соціалізації, соціально-педагогічна занедбаність, деформація регуляції поведінки, соціальна дезаадаптація, десоціалізації.

 

На сьогоднішній день складена певна система форм девіантної поведінки. Розглянемо приблизну схему:

Злочинність

Наркоманія

Алкоголізм Основні форми девіантної поведінки

Проституція

Суїцид

Втечі з дому та бродяжництво

Страхи і нав'язливості

Вандалізм та графіті

Агресія

Ворожість

Дамо більш повну характеристику кожній формі.

Злочинність. У вітчизняній психології витоки девіантної поведінки і відповідно правопорушень підлітків та юнацтва заведено шукати у трудновоспитуємості і педагогічної або соціально-культурної занедбаності.

І якщо кримінологія - наука, визнана дати відповідь на питання про причини вчинення злочинів,  педагогіка - про кошти перевиховання і педагогічні заходи профілактики,  соціологія - про дії соціальних законів, то роль психології - розкрити психологічні механізми скоєння злочину, включаючи і такий компонент, як суб'єктивний ,особистісний сенс такої поведінки для підлітка. Дослідниками виділяються наступні внутрішні, психологічні чинники, які можуть призводити до скоєння злочинів неповнолітніми:

потреба в престижі, в самоповазі;

потреба в ризику;

емоційна нестійкість;

агресивність;

наявність акцентуації характеру;

відхилення в психічному розвитку;

низька самоповага;

неадекватна самооцінка 

Протиправні дії в підлітковому віці є ще більш усвідомленими і довільними. Відбувається відчуження від родини на тлі сімейних проблем і "непедагогічних" методів виховання.

Наркоманія - це загальна назва для комплексу причин і наслідків, пов'язаних із вживанням наркотичних речовин. До наркотичних речовин відносяться ті, що викликають особливий стан нервової системи -наркотичне сп'яніння. Найбільш відомі серед них: опій, морфій, гашиш, болезаспокійливі ліки.

 Наркоманія - це хвороба століття. Загальними причинами залучення молоді до наркотиків є:

зайвий, не задіяне продуктивною роботою, час;

відсутність контролю в сім'ї за тим, чим займаються діти;

конфліктна атмосфера в родині і виникла на цій основі дитяча тривожністьі напруженість;

вживання наркотиків батьками, іншими членами сім'ї;

наркотична спадковість;

стан фрустрації, в який впадає частина дітей після того, як їхні надії на щось досягти, не здійснилися.

Природно, у кожному конкретному випадку поштовх до вживання наркотику обумовлен  неповторним збігом обставин, сукупною дією, злиттям зовнішніх і внутрішніх причин. Не можна виключати і випадковість. Тому основний напрямок навчально-виховних закладів - попереджувальна, профілактична робота з учнями. Алкоголізм. У всьому світі вживання неповнолітніми алкоголю прогресує. Споживання алкоголю дітьми і підлітками відноситься до числа найбільш гострих соціальних і педагогічних проблем.

 Алкоголь в порівнянні з наркотиками ще більш шкідливий для нервової системи. Серед найбільш поширених форм боротьби з алкоголізмом - освітні заборонні заходи.

Профілактичні дії:

заборона вживання слабких тонізуючих напоїв на святах;

проведення групової антиалкогольної терапії;

постійне пояснення і показ учням, що є багато інших способів проведення дозвілля і відпочинку.

Проституція. Підлітковий вік є періодом інтенсивного статевого дозрівання, а також початком так званого періоду підлітково-юнацької гіперсексуальності. Суспільство завжди шукало шляхи і засоби боротьби з проституцією. В історії існували основні форми політики стосовно проституції: прогибіционізм (заборона), регламентація (реєстрація і медичне спостереження), аболиционизм (профілактична, роз'яснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації).  Як показав історичний досвід, і правова, ні медична регламентація, спрямована проти представниць цієї найдавнішої професії, не дозволяє повністю вирішити проблем . Практика свідчить: соціально-духовні перетворення в суспільстві радикально змінюють ситуацію.

Суїцид. Від латинського "вбивати себе" - це навмисне позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка - усвідомлені дії, що направляються уявленнями про позбавлення себе життя. У структурі суїцидальної поведінки виділяють - власні-суїцидальні дії, - суїцидивні прояви (думки, наміри, почуття, висловлювання).

Вік істотно впливає на особливості суїцидальної поведінки. Наприклад, кризові періоди життя, такі як підлітковий вік. Серед підлітків спроби самогубства зустрічаються значно частіше, ніж у дітей, причому лише деякі з них досягають своєї мети.

У цілому можна говорити про значний вплив на суїцидальну поведінку підлітків міжособистісних відносин з однолітками і батьками. Іншим важливим чинником, на жаль відносно мало вивченим, виступає вплив підліткової субкультури. Профілактика суїцидальної поведінки може вирішувати різні завдання:контроль і обмеження доступу до різних засобів аутоагресії, контроль факторів і груп ризику. Психологічна превенція суїциду здійснюється переважно у формі навчання розпізнаванню суїцидальних проявів та надання своєчасної допомоги.

     Втечі з дому, бродяжництво. Бродяжництво є однією з крайніх форм аутсайдерства. Бродяжництво можна охарактеризувати як поведінка, що відхиляється, воно завжди пов'язане з іншими видами девіантної поведінки: алкоголізмом,  наркоманією, злочинністю. Бродяжництво завдає морально-психологічний збиток самою особистістю і тим, хто з ними стикається. Причинами втеч з дому підлітків є, як правило, втрачені сімейні і родинні зв'язки, а також зв'язки зі школою. Серед юнаків переважають емансипаційні пагони, серед дівчат - демонстраційні. Догляд здійснюються в поодинці, без будь-якої підготовки і роздумів, про можливі труднощі і нестатки. Підлітки ночують на вокзалах, горищах тощо, харчуються впроголодь, жебраючи або крадучи, нерідко підліток потрапляє в асоціальну або кримінальну компанію, починає вживати алкоголь або наркотики 

Страхи і нав'язливість. Виникнення різних страхів (фобії) досить характерно  для  підліткового віку. Найчастіше це боязнь, самотності, розлуки з батьками та близькими, підвищення впливу до свого здоров'я. В одних випадках ці страхи короткочасні, легко проходять, після заспокійливої ​​бесіди. В інших випадках можуть мати форму коротких нападів, що виникають досить часто і мають більш тривалий період часу. Причиною таких вчинків бувають тривалі, що травмують психіку ситуації (важка хвороба, важковирішувані  конфлікти у сім'ї). Страхи виявляються у формі нав'язливості, нав'язливих дій. Серед нав'язливості переважають страхи перед інфекцією, боязні гострих предметів, закритих приміщенью. Для усунення страху у підлітків можуть використовуватися психо-коригувальні технології та методики.

Вандалізм та графіті. Вандалізм - одна з форм руйнівної  поведінки.

Численні дослідження і статистичні дані показують, що більшість актів вандалізму відбуваються молодими людьми ,які не досягли 25 років. За даними вибіркових обстежень підлітків, пік вандалізму припадає на 11-13 років.               За даними досліджень більшість вандалів знаходяться в кризовій ситуації.             У суспільній свідомості вандалізм зазвичай постає безцільною , безглуздою, невмотивованою поведінкою. Виявлення мотивів вандалізму стало однією з головних завдань соціально-психологічних досліджень.

Розглянемо одну з класифікацій мотивів вандалізму представлену Кантером Д.К.:

Нудьга. Причина - бажання розважитися. Мотивом виступає пошук нових вражень, гострих відчуттів, пов'язаних з запретностью і небезпекою.

Дослідження. Метою руйнування є цікавість, бажання зрозуміти як працює система.

Естетичне переживання. Спостереження фізичного процесу руйнування створює нові візуальні структури, що супроводжуються звуками, які здаються приємними.

Екзистенційне дослідження. Розшифровуючи цей мотив, Кантор пояснює, що вандалізм може виступати як засіб самоствердження, дослідження можливості свого впливу на суспільство, привернення уваги до себе (Яскравий приклад Герострата, який спалив храм тільки заради слави).

Графіті - оригінальна форма прояву девіантної поведінки серед підлітків та молоді. Зараз термін "графіті" позначає будь-який нерозв'язну напис, знак, роблений будь-яким способом на об'єктах і приватної власності.                     Графіті відносяться до того виду руйнувань, збиток від яких розглядається у порівнянні з іншими різновидами вандалізму і насильницькими злочинами, являють собою дрібні, незначні, відносно безпечні прояви девіантної поведінки.

Класифікація графіті не є суворою і абсолютною, але все ж вона  допомагає виділити різні форми цього феномена. Є.Л. Ейбл і Б.Є. Беклі виділяють публічні й особисті графіті. М. Кокорєв виділяє три види:

змістовні графіті;

руйнівні графіті;

специфічні написи, зроблені в стилі "хіп-хоп" і належать до відповідної підлітково-молодіжної субкультури. Виконано найчастіше пульверизатором і фарбою. Кокорєв відзначає в останні роки переважання саме такого типу.

На підставі вивчення цінностей субкультур малювальників і змістовних класифікацій написів і малюнків, можна спробувати вибудувати причини, які спонукають до створення графіті:

а) затвердження особистості та групової ідентичності, виконання російських графітчиків англійською мовою пояснюється тим, що вона є мовою молодіжної субкультури;

б) протест проти соціальних і культурних норм;

в) злісні реакції, містять мотиви боротьби, суперництва і символічного насильства;

г) мотиви творчості;

д) сексуальні мотиви;

е) розважальні мотиви.

Таким чином, вандалізм в цілому і графіті як один з видів вандалізму розглядаються як різновид підлітково-молодіжної девіантності.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що девіантна поведінка повинна бути розглянута і відомо в усіх його проявах як батьками, так і вчителям, вихователям, керівникам молоді. Правильна поведінка дорослих при появі факторів, що призводять до девіантної поведінки підлітків, допоможе вирішити проблему, що створилася на етапі її раннього становлення.

1.2 Фактори, що призводять до девіантної поведінки підлітків

Найбільшу стурбованість викликає те, що девіантність "молодшає". Можна виділити ряд факторів, що впливають на появу і поширення девіантної поведінки у підлітків:

Зараз підлітки особливо уразливі, оскільки відчувають сильний вплив соціальної кризи. Раніше в нашій країні криза підліткового віку згладжувалась єдиною  ідеологічною базою, упевненістю в майбутньому, ясністю перспективи.          Нестабільність в суспільстві породжує нестабільність відносин між дорослими і дітьми, їх взаємне відчуження. Підлітки знають про те, що їх вік важкий, і часом уміло маніпулюють цим.

Вплив і породжуєнадзвичайно сприятливі умовидля молодіжної девіації.

Таким чином, серед загальної кількості існуючих на даний момент факторів найбільше зазначення мають такі:

падіння моральності, властиве кризового суспільству, відмова від колишніх ідеалів;

здійснювана соціальна політика (антисімейна соціальна політика, політика підриву національної ідеї виховання, паралізація основних для нашого суспільства важелів);

незадоволеність соціальних потреб;

відсутність життєвих перспектив, в той же час у деяких завищені амбіції у матеріальному плані;

погана організація дозвілля;

скасування кримінальної відповідальності за вживання наркотиків, алкоголю, проституцію;

культ насильства, що затвердився в сучасному мистецтві (широкий потік фільмів, книг, пісень тощо) і формуючий духовний світ молоді;

внутрішні фактори (акцентуації особистісних властивостей);

мікросоціальні фактори (відносини в сім'ї, референтної групи).

1.3 Підходи до психопрофилактике девіантної поведінки

Як видно з вищесказаного, підлітки з девіантною поведінкою це ті, хто недостатньо засвоїв цінності, соціальні норми суспільства, особливо в первинному колективі - сім'ї, школі тощо У силу складного характеруповедінкових порушень їх попередження та запобігання вимагає добре організованої системи соціальних впливів. Психологічна допомога є одним з рівнів цієї системи і відіграє в ній об'єднуючу роль. Вона має два провідних напрямки:

психологічна превенція (попередження, психопрофілактика);

психологічна інтервенція (подолання, корекція, реабілітація).

Профілактика відхиляється передбачає систему загальних і спеціальних заходів на різних рівнях соціальної організації, загальнодержавному, правовому, громадському, економічним, медико-санітарним,педагогічним, соціально-психологічним. Умовами успішності корекційної роботи вважають її комплексність, послідовність, диференційованість, своєчасність. Остання умова особливо важливо в роботі з активно формується особистістю, з підлітком. У роботі з розвивається особистістю ВООЗ пропонує виділити: первинну, вторинну і третинну профілактику [14, 17].

Первинна профілактика спрямована на усунення несприятливих факторів, що викликають певне явище, а також на підвищення стійкості особистості до впливу цих факторів. Первинна профілактика має широко проводитися серед підлітків.

Вторинна профілактика спрямована на раннє виявлення і реабілітацію нервово-психічних порушень і роботу з "групою ризику", наприклад, підлітками, які мають яскраво виражену схильність до формування поведінки, що відхиляється без прояву такого в даний час.

Третинна профілактика вирішує такі спеціальні завдання, як лікування нервово-психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки. Третинна профілактика також може бути спрямована на попередження рецидивів у осіб з уже сформованим девіантною поведінкою. Психопрофілактична робота може входити в комплекс заходів усіх трьох рівнів, вона найбільш ефективна в формі впливу на умови і причини, що викликають девіантну поведінку, на ранніх етапах прояву проблем [8].

Існують різні форми психопрофілактичної роботи.

Перша форма - організація соціального середовища. В її основі лежать уявлення про детермінує вплив навколишнього середовища, на формування девіацій. Впливаючи на соціальні фактори, можна запобігти небажану поведінку особистості. Вплив може бути направлено на суспільство в цілому, наприклад через створення негативної громадської думки по відношенню до девіантної поведінки. Об'єктом роботи також може бути сім'я, соціальна група, школа, клас, або конкретна особистість. У рамках даної моделі профілактика залежної поведінки у підлітків включає, перш за все, соціальну рекламу щодо формування установок на здоровий спосіб життя та тверезість. Особливе значення має політика засобів масової інформації.

Друга форма роботи - інформування. Це найбільш звична для нас напрям профілактичної роботи. У формі лекцій, поширення спеціальної літератури, бесід або відео-телефільмів. Суть підходу полягає в спробі впливу на когнітивні процеси особистості з метою підвищення її здатності до прийняття конструктивних рішень [7]. Для цього зазвичай широко використовується інформація, підтверджена статистичними даними, наприклад, про згубний вплив наркотиків на здоров'я та особистість. Нерідко інформація має залякуючої характер, при цьому перераховуються негативні наслідки вживання наркотиків або описуються драматичні долі девиантов, їх особистісна деградація [9].

Третя форма психопрофілактичної роботи - активне соціальне навчання соціально-важливих навичок. Реалізується у формі групових тренінгів. Поширені такі типи тренінгів:

тренінг резистентності - стійкості до негативного соціального впливу. У ході тренінгу змінюються установки на девіантну поведінку, формуються навички розпізнавання рекламних стратегій, розвивається здатність говорити "ні" у випадку тиску однолітків;

тренінг асертивності або афективно-ціннісного навчання. Заснований на представленні, що девіантна поведінка безпосередньо пов'язано з емоційними порушеннями. Для попередження цієї проблеми підлітків навчають розпізнавати емоції, висловлювати їх прийнятним чином і продуктивно справлятися зі стресом. У ході групової психологічної роботи також формуються навички прийняття рішення, підвищується самооцінка, стимулюються процеси самовизначення і розвитку позитивних цінностей [14, 17].

тренінг формування життєвих навичок. Під життєвими навичками розуміють найбільш важливі соціальні вміння особистості. Перш за все, це вміння спілкуватися, підтримувати дружні зв'язки і конструктивно вирішувати конфлікти. Також це здатність приймати на себевідповідальність, відстоювати свою позицію, інтереси. Важливими є навички самоконтролю, впевненого поведінки, зміни себе і навколишньої ситуації.

Дана модель є однією з найбільш перспективних у роботі з підлітками.

Четверта форма - організація діяльності альтернативної девіантної поведінки. Ця форма роботи пов'язана з поданням про замісну ефекті девіантної поведінки, вона реалізується практично у всіх програмах надання допомоги у випадках вже сформованого поводження, що відхиляється.

П'ята форма - організація здорового способу життя. Дана форма виходить з уявлень про особисту відповідальність за здоров'я, гармонію з навколишнім світом і своїм організмом. Уміння людини досягати оптимального стану та успішно протистояти несприятливим факторам середовища вважається особливо цінним.

Шоста форма - активізація особистісних ресурсів. Активне заняття підлітків спортом, їх творче самовираження, участь в групах спілкування та особистісного зростання, - все це активізує особистісні ресурси, у свою чергу забезпечують активність особистості, її здоров'я і стійкість до негативного зовнішнього впливу.

Сьома форма - мінімалізація негативних наслідків девіантної поведінки. Дана форма використовується у випадках вже сформованого поводження, що відхиляється. Вона спрямована на профілактику рецидивів або їх негативних наслідків [7, 9, 20].

У різних формах психопрофілактичної роботи можуть використовуватися схожі прийоми і методи. За способом організації роботи виділяють такі прийоми психопрофілактики:

індивідуальна;

сімейна;

групова.

У відповідності зі специфікою девіантної поведінки можна виділити наступні принципи психопрофілактики:

комплексність (організація впливу на різних рівнях соціального простору, сім'ї або особи);

адресність (облік вікових, статевих і соціальних характеристик);

позитивність інформації;

мінімалізація негативних наслідків;

особистісна зацікавленість і відповідальність учасників;

максимальна активність особистості;

спрямованість у майбутнє [11].

Сучасний етап розвитку антинаркотичних профілактичних програм в усьому світі характеризується різноманітністю теоретичних підходів і наявністю широкого спектру методів і прийомів попередження прилучення до психоактивних речовин і формування наркозалежності. Фахівцями ВООЗ виділяють наступні сучасні моделі первинної профілактики:

1. модель моральних принципів;
2. модель залякування;
3. модель фактичних знань;
4. модель аффіктівного навчання;
5. модель поліпшення здоров'я.

У цілому можна констатувати, що велика частина вітчизняних програм профілактики зловживання ПАР є переробкою зарубіжних програм.

Програми, розроблені в рамках моделей, розрізняються по стратегії ведення профілактичної роботи і показують різну ефективність при роботі з різними категоріями населення [11, 21].

 

 

Глава II. Організація психопрофілактичної роботи з підлітками з девіантною поведінкою

Виховання і навчання підлітків з девіантною поведінкою

Серйозну турботу на сучасному етапі викликає та частина неповнолітніх, яка

потребує особливої підготовки до самостійного життя в моральному і правовому відношеннях. Це, як правило, учні з девіантною поведінкою. Отже, одним із невідкладних завдань педагогічного колективу нашого навчального закладу є подолання педагогічної запущеності таких учнів – основного фактора, який сприяє росту правопорушень серед неповнолітніх. Профілактика і подолання педагогічної запущеності – найбільш ефективний, на нашу думку, засіб попередження злочинності серед неповнолітніх.

Важливим напрямом профілактичної діяльності є удосконалення навчально-

виховного процесу, максимальне урахування особливостей кожного учня з

девіантною поведінкою, його сімейного становища, відношення до навчання і праці, до товаришів. В основу профілактики правопорушень ми покладаємо посилення уваги до проблем юнаків і дівчат в побуті, спілкуванні з друзями, розумного використання вільного часу.

У роботі з такими учнями використовуємо виховні заходи загального

характеру, які застосовуються до всіх учнів у сім’ї, в навчальному закладі, під час виробничої практики, в побуті. Добре зарекомендували себе спеціальні заходи по створенню громадських формувань і використанню їх у профілактичній роботі. Це, в першу чергу, штаб профілактики, варта порядку та ін. Немаловажну роль ми відводимо заходам, які пов’язані з виправленням дефектів виховання, подоланням недоліків у звичках, рисах характеру, що спричиняють конфлікти з оточуючими і порушення правових норм. Для проведення індивідуальної роботи ми закріплюємо за учнями з девіантною поведінкою педагогів-наставників.

Суперечливість особистості підлітка 15-17 років, своєрідність його

відношення до виховних впливів, крайня хворобливість внутрішньої перебудови, непередбачуваність його поведінки і робить даний вік педагогічно важким.

Неспівпадання трьох точок дозрівання підлітка: загальноорганічної, статевої і

соціальної є основним протиріччям цього віку, яке впливає на появу психічних

новоутворень в його особистості, на особливості його розвитку, виникнення вікових  «криз». Підліток опирається вимогам, які обмежують його самостійність, не любить, коли його опікають, як маленького, не рахуються з його новими інтересами. Він претендує на рівноправні взаємовідносини з дорослими, на повагу його особистості.

Однак дорослість формується дуже нерівномірно, що може ускладнюватися

неправильним відношенням до підлітка дорослих. Не знаходячи підтримки у

дорослих, підліток намагається утвердитися у середовищі собі подібних. На жаль,

підлітки легко переймають деякі зовнішні форми проявів дорослості: паління,

вживання спиртних напоїв тощо. Пуста трата часу часто стає причиною

правопорушень, так як «легке життя» вимагає грошей, а їх у підлітка ще немає.

Слід пам’ятати, що спілкування підлітка із ровесниками – один із провідних

факторів формування його особистості, яке має для нього важливе значення. Ми

помітили, що неблагополучне становище серед ровесників, почуття самотності і

дискомфорту, супроводжуються для багатьох підлітків важкими емоційними

переживаннями, штовхають їх на пошук товаришів і друзів в іншому середовищі.

Прагнення привернути увагу ровесників, заслужити їх симпатії спонукають таких

підлітків нерідко до порушення дисципліни, штовхає на грубість по відношенню до

педагогів і батьків, навіть на правопорушення. Педагоги нашого центра знають

про цю психологічну особливість підлітків і тактовно впливають на процес їх

самоствердження.

Девіантна поведінка – наслідок і причина ізольованості підлітка в навчальній

групі. Такі підлітки у відповідь на ізоляцію прагнуть протиставити себе колективу,

завоювати й утримати авторитет серед учнів фізичною силою, негативними

вчинками. Учні з девіантною поведінкою найбільше потребують допомоги в

навчанні, залучення їх в гуртки художньої самодіяльності і технічної творчості,

спортивні секції, а також до посильної громадської роботи. Успіхи в навчанні дають

йому можливість повірити у власні сили, самоутвердитися саме в своєму колективі,

а не на стороні. Крім того, створений таким чином психологічний клімат, 3

викликаючи позитивні емоції, формує у підлітків і позитивні установки, які

закріплюються і перетворюються в позитивні риси характеру.

Проведена нами діагностика 10-и учнів першого курсу, які вже протягом

перших двох місяців навчання допустили ті чи інші серйозні порушення

дисципліни, показала, що у 5-ти з них педагогічна запущеність зайшла так далеко,

що їх ще в школі поставили на облік в КМСД за правопорушення;

 6 – не встигають у навчанні, систематично втікають з уроків.

Більшість із них безвідповідальні, брехливі, агресивні і навіть жорстокі. Майже всі

ці підлітки займали у своїх групах ізольоване становище, деякі з них відкрито

виявляли неприязнь до педагогів. П’ятеро з десяти – постійно конфліктували з

батьками. Тому важливою умовою діагностики їх особистості з метою профілактики

є конкретне вивчення їх життєвого шляху, пошук тих причин і умов, які сприяли

виникненню відхилень у формуванні їх особистості, появі девіантної поведінки.

В організації виховного процесу з учнями з девіантною поведінкою основне

місце займають майстер виробничого навчання і класний керівник, а центром

виховної роботи з цими учнями є навчальна група.

З досвіду ми переконалися, що найбільшого успіху в роботі з даною

категорією осіб досягає педагог, який займається активною практичною діяльністю,

не схильний читати мораль і активно включає цих учнів у таку активну практичну

діяльність, в якій наочно видно щоденний корисний кінцевий результат.

З метою навчання майстрів виробничого навчання, класних керівників різним

способам виховного впливу на учнів з девіантною поведінкою проводимо семінари,

круглі столи, тренінги з даної проблеми. Залучаємо до цієї роботи практичного

психолога, який проводить тренінгові заняття для учнів з корекції агресивної

поведінки.

В нашому навчальному закладі велика увага приділяється діагностиці – виявленню найбільш

суттєвого в особистості учнів з девіантною поведінкою за характерними ознаками.

Це – робота педагогічного колективу і зацікавлених виховних організацій.

Діагностичну роботу ми починаємо з глибокого, об’єктивного і всебічного

вивчення всіх учнів, незалежно від зовнішніх показників їх поведінки.

При визначенні обсягу відомостей, які треба одержати про кожного учня,

пам’ятаємо, що широка інформація часто утруднює її якісну переробку, заважає

виділити головне. При зборі інформації ми керуємося принципом необхідності й

достатності. Для розв’язання цього завдання ми використовуємо інформаційну

картку єдиного зразка про учня з девіантною поведінкою. Зібрані відомості по цій

картці доповнюють співбесіди з учнями, їх анкетування, тестування, письмові

опитування і творчі роботи. Одночасно з майстром виробничого навчання учнів

вивчає весь педагогічний колектив училища: класний керівник проводить

анкетування, співбесіди з учнями; викладач української мови та літератури

пропонує написати твори-роздуми на теми «Що я найбільше ціную в людях?»,

«Чому я вибрав таку професію» та ін.

Майстер виробничого навчання разом із класним керівником вивчає побутові

умови учнів. Практика показала – вивчення сім’ї завжди є для педагога питанням

складним і делікатним. Щоб допомогти справитися з цією трудністю, ми спеціально

розробили картку вивчення сім’ї і визначення рівня її благополучності.

Завершальним етапом діагностичної роботи є узагальнення результатів,

отриманих у процесі вивчення учнів. Тут ми приходимо до єдиної думки щодо учнів

з девіантною поведінкою і визначаємо єдині педагогічні вимоги до них.

При плануванні виховної роботи дуже важливим вважаємо орієнтацію на

конкретну особистість учня, його індивідуальні психологічні особливості. План

розробляємо такий, який охоплює кожну особистість, кожну специфічну групу учнів

(першокурсників, другокурсників, випускників тощо). Досвід показує, що масові

профілактичні заходи не здійснюють на учнів з девіантною поведінкою належного

впливу і, як правило, самі по собі малоефективні через активізацію у цих осіб

механізмів самооправдання. Ми відмовилися від недиференційованих форм

планування масової виховної і профілактичної роботи з такими учнями. Плани такої

роботи ми будуємо з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей учня з

девіантною поведінкою, рівня його запущеності, а також перспектив розвитку

особистості такого підлітка.

План передбачає форми і методи роботи в залежності від рівня і причин

запущеності. Досвід показав, що такий індивідуальний і диференційований підхід до

планування виховної і профілактичної роботи, дає можливість розглядати її не як

боротьбу з недоліками учнів, їх проступками, а як планомірну переорієнтацію

життєвих цінностей, норм, установок, тобто перевиховання особистості в цілому.

Велику увагу ми приділяємо встановленню правильних відносин майстра

виробничого навчання і класного керівника з вихованцями. Щоб виховний процес

був успішним, педагог прагне заставити учня повірити в себе. Досвідчені майстри

виробничого навчання, класні керівники знають, що при встановленні контактів на

негативній основі, взаємних точок дотику і згоди домогтися, як правило, не

вдається. Не можна також «чорнити» підлітка перед батьками, перераховуючи його

недоліки. Ми намагаємося при перших зустрічах із батьками підкреслити все

позитивне у підліткові й уникаємо говорити про його недоліки. Це піднімає

авторитет підлітка в його власних очах і в очах батьків. І тільки коли встановляться

довірливі відносини з батьками, майстер виробничого навчання або класний

керівник у доброзичливій формі звертають увагу батьків на окремі недоліки сина

або дочки, пропонуючи спільний пошук шляхів їх усунення.

Практика показує, що організацію виховання і перевиховання учнів з

девіантною поведінкою треба будувати на загальних педагогічних принципах.

Починаємо цю важливу роботу з громадських доручень всім учням. Саме активна

участь всіх членів навчальної групи в громадському житті зміцнює колектив,

формує особистості неповнолітніх. Кожному учневі добираються доручення в

залежності від особливостей його характеру, захоплень, організаторських

здібностей. При цьому враховуються психологічні особливості учнів з девіантною

поведінкою, у яких, як правило, відсутні загальнокорисні інтереси, нахили. У них

переважає інтерес до розважальних заходів. Вони неорганізовані, ліниві, вольові

якості у них не розвинені, їх бажання не відповідають можливостям, але при цьому

вони дуже активні, відчувають надлишок сил, енергії, прагнуть до дії,

самоутвердження. Вони дуже емоційні, схильні до наслідування, у них відсутня

самокритичність. Вибираючи доручення для таких учнів, ми спираємося на

позитивні або потенційно позитивні їх якості. Інколи приходиться авансувати

позитивну оцінку окремих якостей, щоб учень повірив, що здатний здійснити щось

хороше, принести користь. Для цього майстер виробничого навчання, класний

керівник дають таке доручення підлітку, з яким він обов’язково справиться.

Наприклад, учням з девіантною поведінкою ми даємо, в залежності від

нахилів неповнолітніх, такі доручення, як: відповідальний за підготовку й

проведення музичних вечорів; заступник фізорга навчальної групи, зокрема, з

організації туристських походів, масових спортивних ігор, лижних прогулянок

тощо; спортивний суддя з виду спорту, яким захоплюється; член загону «варта

порядку».

Наступним етапом організації виховної роботи з учнями з девіантною

поведінкою є залучення їх у вільний час до занять за інтересами: в роботу

предметних гуртків та гуртків художньої і технічної творчості, спортивних секцій,

клубів і т.д.

Наявність такої оперативної інформації дає можливість нашим педагогам

щоденно корегувати виховну роботу з такими учнями і здійснювати контроль за їх

діяльністю.

Уся виховна й профілактична робота в навчальному закладі здійснюється під

безпосереднім керівництвом заступника директора з навчально-виховної роботи,

який надає класним керівникам, майстрам виробничого навчання необхідну

методичну допомогу, спрямовує й контролює взаємодію.

До координації зусиль колективу залучається рада профілактики училища.

Рада профілактики допомагає майстру виробничого навчання і класному керівнику в

спеціальному вивченні учнів, виявленню серед них осіб, яких необхідно поставити

на облік у КМСД або на внутріучилищний облік. Рада профілактики контролює

розробку заходів індивідуальної профілактики правопорушень відносно кожного з

поставлених на облік у КМСД, заслуховує звіти закріплених педагогів.

Особливу увагу ми приділяємо координації зусиль при виявленні

неблагополучних сімей, організації рейдів за місцем проживання учнів, по

дискотеках, а також при проведенні днів і місячників профілактики, зустрічей з

працівниками правоохоронних органів. Під час проведення місячника профілактики

правопорушень і злочинів, правового виховання ми максимально активізуємо

профілактично-виховну роботу в училищі, стараємося дійти до кожного учня.

Проведення місячника не означає, що в решту часу рівень активності

профілактично-виховної роботи з учнями з девіантною поведінкою знижується.

Навпаки, досягнутий у період місячника рівень активності стараємося зберегти на

довгий час і після його закінчення.

Виникало питання: коли краще проводити місячник профілактики, які періоди

навчального року для цього вибрати? Практика показала, що найбільша кількість

правопорушень буває в жовтні, березні й квітні. Саме в ці місяці ми стараємося

максимально задіяти працівників правоохоронних органів, служби у справах молоді

РДА, громадськість. Беремо ми також активну участь і при проведенні

загальнообласних місячників профілактики правопорушень і злочинів.

План місячника профілактики розробляємо разом із КМСД, включаючи

широке коло конкретних питань і заходів. Серед окремих його елементів такі як:

цикл лекцій на правову тематику, перегляд кінофільмів, які торкаються питань

права;

проведення оглядів Варти порядку працівників і учнів;

перевірка і заслуховування звітів педагогів, закріплених за учнями, які стоять

на обліку в КМСД;

огляди куточків права в бібліотеці й гуртожитку;

проведення роботи по виявленню учнів з девіантною поведінкою і постановка

їх на внутріучилищний облік;

проведення роботи по зняттю з обліку в КМСД учнів, які виправили свою

поведінку;

залучення учнів з девіантною поведінкою у громадську роботу, предметні

гуртки, спортивні секції;

виявлення і вивчення неблагополучних сімей і робота з ними;

застосування до батьків, які негативно впливають на підлітків, правового

впливу;

активізація роботи з учнями з девіантною поведінкою по місцю їх

проживання;

вивчення міжособистісних відносин у середовищі учнів, виявлення

асоціальних і кримінальних груп і вжиття заходів по їх переорієнтації;

організація й підтримка взаємодії педагогічного колективу з державними,

громадськими і правоохоронними органами з питань профілактики;

проведення рейдів профілактичного характеру (з метою перевірки

відвідування занять, поведінки учнів в громадських місцях і т. д.);

виявлення неповнолітніх, які вживають спиртні напої, схильні до куріння;

виявлення випадків порушення торгівлі спиртними напоями;

активізація роботи штабу профілактики.

Користь від проведення місячника профілактики полягає в концентрації

великої кількості профілактично-виховних заходів у невеликий відрізок часу, в

«масованому» морально-правовому й психологічному впливові на учнів з

девіантною поведінкою. Це суттєво підвищує ефективність профілактики.

Важливим є також залучення до профілактично-виховної роботи не тільки

педагогів, а і працівників правоохоронних органів, громадських формувань, що

забезпечує найкращі умови для взаємних контактів і взаємної допомоги.

Психопрофілактична програма соціальної адаптації підлітків з поведінкою, що відхиляється

       Програма соціальної адаптації призначена для підлітків з певними дезадаптивними формами  поведінки, девіантною поведінкою.

Для підвищення адаптивних можливостей підлітка найчастіше пропонують розвивати його комунікативні навички. Запропонована програма націлена на розвиток соціального інтелект упідлітків. Новизна досвіду полягає в тому, що, розвиваючи систему інтелектуальних здібностей, які забезпечують розуміння вчинків і дій людини, вербальної та невербальної експресії (тобто розвиваючи соціальний інтелект), можна надати допомогу підлітку в його адаптації до соціальних умов.

Обгрунтування:

Соціальна адаптація особистості є актуальною проблемою впродовж усього розвитку суспільства, так як людина змушена жити в світі, що складається з інших індивідів. При цьому він взаємодіє як з окремими представниками суспільства, так і з групами людей. І для того, щоб ця взаємодія була успішно, людина повинна знати і враховувати цілі і норми, прийняті в даному суспільстві, виконувати певні існуючі правила, знаходити ефективні варіанти поведінки.

Вміти пристосовуватися до умов соціального середовища необхідно людині будь-якого віку. Вікові особливості підлітка часто ускладнюють його адаптацію в різних соціальних умовах.

Багато підлітків потребують допомоги при адаптації не тільки до нового соціального оточення, але і до колишнього оточення, яке представлене набором інших соціальних ролей.

Програма соціальної адаптації підлітків створює умови для розвитку соціального інтелекту підлітків, що сприяє їх адаптації у соціумі

 

Метою програми соціальної адаптації є розвиток адаптивних можливостей підлітка.

 

Завдання:

1.Розвиток кожного з аспектів соціального інтелекту.

2. Надання підліткам можливості усвідомити важливість придбання ними соціальних навичок.

3.Навчання підлітків деяким прийомам спілкування та розширення рольового репертуару.

Для вирішення поставлених завдань обрано такі засоби:

1. Групова діяльність -соціально-психологічний тренінг.

2. Індивідуально-корекційна робота з підлітками.

3. Консультативна робота з педагогічним колективом з метою оптимізації взаємодій у системі "вчитель - учень".

Програма призначена для підлітків, що характеризуються поведінкою, що відхиляється.

Кількість підлітків, які брали участь у груповій корекційної роботи - 10-12 чоловік.

Обсяг тренінгової роботи - 21 год.

Режим роботи:

•                   тренінг - сім 3-годинних занять 1 - 2 рази на тиждень;

•                   індивідуально-корекційна робота - обов'язкова за результатами діагностики; далі - за запитом.

Для проведення групової роботи необхідний кабінет, можна навчальний клас, і приміщення для індивідуального консультування.

Корекційну роботу проводять два педагога-психолога, що володіють методами індивідуального консультування та мають досвід ведення груп (ведучий і співведучий тренінгу).

При проведенні індивідуальних корекційних занять ефективно використання технік нейро-лінгвістичного програмування, елементів  психодрами, методів комплексної казкотерапії.

Використання перерахованих технік і методів надає можливість припинення небажаної поведінки шляхом надання кращих варіантів поведінки; зміни емоційного стану або реакції людини в даній ситуації; переоцінювання заподіюють занепокоєння спогадів у світлі накопиченого до дійсного моменту досвіду.

У соціально-психологічному тренінгу особливу значимість мають вправи, засновані на механізмах ідентифікації та проекції. Утехніках, що використовують ці механізми, повідомлення, спрямоване на зміну (корекцію) проходить, не викликаючи опору, оскільки людину не просять що-небудь зробити і не критикують ні його думок, ні його поведінки.

Завершення тренінгу ефективно роботою з метафорою зміни.

Метафора одночасно використовується як засіб активізації ресурсних механізмів віку і в якості діагностичного засобу, що дозволяє визначити можливі напрямки подальшої індивідуальної корекції.

Кроки реалізації корекційно-розвиваючої програми.

1.               Вимірювання соціального інтелекту підлітків.

2.               Проведення індивідуальних консультацій для підлітків з метою їх ознайомлення з рівнем розвитку своїх здібностей розуміти поведінку оточуючих і погоджувати свої вчинки з реакцією оточуючих. Під час консультації необхідно проводити мотивування підлітків на участь у соціально-психологічному тренінгу.
3.               Проведення соціально-психологічного тренінгу, що складається з 7 занять тривалістю 3 години, загальний об'єм - 21 год.
4.               Підсумкове вимір соціального інтелекту підлітків.

Для діагностики ефективно використання методики дослідження соціального інтелекту Михайлової Є.С., представленої адаптацією тесту Дж. Гілфорда і М. Саллівен.

Логіка побудови групових корекційних занять:

1 заняття - створення сприятливих умов для роботи групи, самопізнання;

2 заняття - розвиток самоаналізу і поглиблення саморозкриття ;

розвиток комунікативних навичок;

3 заняття - розвиток невербальної експресії, формування ефективних способів спілкування з однолітками на основі аналізу цілей, намірів, потреб учасників комунікації;

4 заняття - зіставлення інформації про себе "зсередини" і "ззовні"; формування ефективних способів взаємодії з дорослими на основі аналізу зв'язку між поведінкою та її наслідками;

5 заняття - набуття досвіду взаємодії з групою при виконанні нових завдань, розвиток вербальних засобів спілкування;

Терміни реалізації програми соціальної адаптації, включаючи індивідуальну та групову корекцію - 2 - 3 місяці.

Заняття № 1

Цілі:

•                   створення сприятливих умов для роботи групи;

•                   прийняття правил роботи;
•                   визначення індивідуальних кооперативних стилів окремих учасників;
•                   початкове освоєння способів саморозкриття і активного стилю спілкування.

1.               Знайомство (перевірити, як запам'ятали один одного, включивши зміну місць).

2.               Прийняття правил роботи в групі.
3.               Очікування, пов'язані з роботою в групі.

Призначення: отримати перший досвід - говорити в групі.

4.               Гра"Станьте в коло".

Призначення:

•                   створення загальної атмосфери тренінгу;

•                   побудова довірчих відносин учасників.

Учасники збираються навколо ведучого. За командою вони починають пересуватися з закритими очима в будь-якому напрямку, при цьому необхідно дзижчати, як бджоли (щоб запобігти розмови). Через деякий час ведучий подає сигнал плескання в долоні. Учасники повинні миттєво замовкнути і застигнути в тому місці і позі, де їх застав сигнал. Після цього ведучий плескає в долоні двічі. Учасники, не відкриваючи очей і ні до кого не доторкаючись руками, намагаються вишикуватися в коло. У грі використовується кілька спроб.

Обговорення: як себе відчували під час гри; що допомагало, що заважало вишикуватися в коло.

5.               Гра "Міняються місцями ті, хто ...".

Призначення:

•                  Інтенсивна фізична взаємодія;
•                  створення загальної атмосфери тренінгу;
•                  діагностика динаміки поведінки учасників.

2.               Упр. "Мої добрі справи"

Призначення:

•                  розвиток умінь аналізувати свої вчинки;
•                  настрій на добре ставлення один до одного.

Обговорення. Зробити комплімент, хто сидів поряд.

7.               Розминка.

Зобразити, як ходить:

•                  глибокий старий;
•                  немовля, тільки почав ходити;
•                  солдатів;
•                  п'яний;
•                  закоханий, що очікує побачення;
•                  робот;
•                  горила і т.п.

Призначення: зняти напругу і втому.

8.               Упр. "Мої сильні сторони".

Призначення:

•                  формування довіри до самого себе;
•                  розвиток умінь думати про себе позитивно.

2.               Зворотній зв'язок: анкетування "Відверто кажучи ..."

Дата занятія________________

Тренінгове імя____________

1.               Під час занять я зрозумів, що ...

2.               Самим корисним для мене було ...
3.               Я був би більш відвертим, якщо ...
4.               Мені не сподобалося ...
5.               Найбільше мені сподобалося, як працював (а) ...
6.               На наступному занятті я хотів би ...

Питання анкети можуть змінюватись, але проводити анкетування важливо в кінці кожного заняття.

10.          Підведення підсумків.

Дуже часто учасники знаходять, що сказати з приводу заняття вголос. Актуальним є відповідь на питання "Як ви себе почуваєте?"

Заняття № 2

Цілі:

•                   сприяти поглибленню процесів саморозкриття, розвитку вмінь самоаналізу;

•                   удосконалювати комунікативні навички.

1.               Привітання "Я радий тебе бачити".

2.               а) Аналіз анкет "Відверто кажучи ..."

          б) Нагадування про правила роботи в групі, необхідні уточнення.

3.               Вправи на подання почуття власної гідності. Учасники перекидаються м'ячиком і пояснюють.

1. а) "Лаяти - це означає ..."

б) "Якщо людину лають, то він ..."

"Скульптор" зображує скульптуру людини, якого лають.

Зворотній зв'язок:

•                   які почуття відчуває людина, що знаходиться в ролі скульптури;

•                   яку позу прийняв би, якби сам був своїм "скульптором".

2. а) "Хвалити" - це означає ... "

б) "Якщо людину хвалять, то він ..."

"Скульптор" зображує скульптуру людини, якого хвалять.

Зворотній зв'язок - аналогічно I.

Проблема: що потрібно, щоб вести себе гідно.

Призначення вправи:

•                   проаналізувати вплив на впевненість людини ставлення до нього інших людей;

•                   Вивести учасників на уявлення про почуття власної гідності.
  4.               Розминка. Гра "Леді та джентльмени".
  5.               Упр. "Список претензій".

Призначення: усвідомлення, що людина має право бути самим собою, що жити серед людей, постійно пред'являючи їм претензії, не можна.

4.               Гра "Повітряна куля".

Призначення:

•                   демонстрація того, що люди часто не вміють продуктивно спілкуватися;

•                   підведення до висновку: необхідно шукати цивілізовані шляхи виходу із ситуації.
  4.               Розминка.  Фізичні вправи - провідні по черзі.

Призначення: зняття напруги і втоми.

4.               Відверто кажучи ...
5.               Підведення підсумків.

 

 

 

Заняття № 3

Цілі:

•                   сприяти розвитку вмінь бачити, відчувати, адекватно сприймати інших людей, ситуації, що виникають у процесі спілкування;

•                   формувати уважне ставлення одне до одного, до інших людей;
•                   можлива корекція сприйняття учасниками ін людей;
•                   розвиток позамовних засобів спілкування.

1.               Вітання (невербальне).

2.               Аналіз анкет. Необхідні коментарії.
3.               Психологічний етюд "Замкова щілина".

Уявити, що біля дверей стоїть людина і підглядає через замкову щілину в кімнату (не кабінет).

1.               враження від вчинку цієї людини;

2.               в кімнаті знаходиться "Я". Свої почуття до цієї людини, дії.

Призначення:

•                  забезпечення особистісної конфіденційності учасників;
•                  можлива корекція поведінки.

4.               Упр. "Грані подібності".

Призначення: дати можливість зрозуміти, що люди мають спільні риси чи якості, незважаючи на свою індивідуальність і відмінності від інших.

5.               Упр. "Міміка і жести".

Призначення:

•                   розвиток невербальних засобів спілкування;

•                   формування більш вільного стилю спілкування.

Невербально висловити два протилежних стани:

•                   гнів і спокій;

•                   втома, бадьорість;
•                   розчарування, захоплення;
•                   образа, прощення;
•                   смуток, радість;
•                   хвилювання, безтурботність;
•                   досада, задоволеність;
•                   сумнів, упевненість;

6.               Розминка "Плутанина".

Призначення: групове згуртування.

7.               Конструювання образів. Психодрама.
   1.               Конструювання образів підлітка і його друга.
   2.               Рольовий програвання створеного сюжету.

Матеріал: фольга, вата.

Призначення:

•                   виявлення основних способів взаємодії кожного члена групи з однолітками;

•                   формування ефективних способів спілкування.

8.               Відверто кажучи ...

9.               Підведення підсумків.

Заняття № 4

Цілі:

•                   Продемонструвати різне бачення учасниками одного і того ж людини, однієї і тієї ж ситуації;

•                   виявити індивідуальні особливості спілкування;
•                   формувати ефективні способи спілкування.

1.               Привітання. Кожен учасник (по черги) - у центрі кола.

2.               Аналіз анкет. Необхідні коментарі.
3.               Упр. "Асоціації".

Призначення:

•                   дати можливість кожному учаснику дізнатися, як його сприймають інші;

•                   корекція власного сприйняття інших людей.

4.               Рольова гімнастика.

Продекламувати "У лукомор'я ..."

Призначення:

•                   зняття напруги;

•                   підготовка до рольових ігор.

5.               Конструювання образів. Психодрама.

1.               Конструювання образів підлітка і значущого дорослого, з яким не завжди гармонійно складаються стосунки.

2.               Рольовий програвання створеного сюжету.

Призначення:

•                  виявити основні способи взаємодії підлітка з дорослими;
•                  удосконалювати вербальні і невербальні компоненти спілкування;
•                  коригувати сприйняття підлітками інших людей.
  6.     Відверто кажучи ...
  7.     Підведення підсумків.

Заняття № 5

Цілі:

•                   Набуття досвіду взаємодії з групою при виконанні нових завдань;

•                   Пошук нових форм взаємодії в контактах з оточуючими, способів реагування в складних ситуаціях.

1.               Привітання: "Мені приємно з тобою спілкуватися, тому що ..."

2.               Аналіз анкет "О. М.". Необхідні коментарі.
3.               Дискусія. Група ділиться на дві підгрупи, кожна з яких по черзі виконують роль учасників дискусії і спостерігачів.

Дискусійні питання:

•                  Куди поїхати влітку на канікули?

1.               Де краще жити: у квартирі багатоповерхового будинку або в приватному будинку?

Обговорення: що допомагає і що заважає прийти до спільного рішення?

При аналізі першого висловлюються спостерігачі, потім - учасники.

4.               Упр. "Відчуваю себе добре".

Упр. "Вгору по веселці".

Призначення: зняти напругу, впоратися з роздратуванням.

5.               Упр. "Грані відмінності".

Призначення: дати можливість зрозуміти, що, незважаючи на свої відмінності, люди можуть і повинні знаходити спільну мову.

6.               Упр. "Встановити контакт з групою":

1.               грубіяни;

2.               самовпевнені, які вважають себе "обраними".

Призначення: дати можливість спробувати знайти спільні точки для розвитку діалогу в складних ситуаціях.

7.               Розминка. Упр. "Плітка".

Призначення:

•                   зняти втому;

•                   продемонструвати казуси, що виникають при передачі інформації "від третьої особи".
  8.               "Безлюдний острів".

Призначення:

•                   посилити почуття необхідності слухати один одного;

•                   продемонструвати вміння пошуку цивілізованих шляхів виходу зі складних обставин;
•                   розвивати навички спілкування.
  8.               Відверто кажучи.
  9.               Підведення підсумків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Результативність роботи.

Практично всі підлітки, які беруть участь в корекційно-розвиваючої роботи, повинні підвищити свій соціальний інтелект: повинен підвищитися рівень окремих інтелектуальних здібностей (передбачення наслідків поведінки; розуміння невербальної чи вербальної експресії), або підвищується загальний рівень соціального інтелекту.

Висновок

Таким чином, роблячи висновок з вищесказаного, можна виділити, що підлітки з девіантною поведінкою це ті, хто недостатньо засвоїв цінності, соціальні норми суспільства, особливо в первинному колективі - сім'ї, школі тощо У силу складного характеру поведінкових порушень їх попередження та запобігання вимагає добре організованої системи соціальних іпсихологічнихпрофілактичних впливів.Психологічнадопомога є одним з рівнів цієї системи і відіграє в ній об'єднуючу роль. Вона має два провідних напрямки:

психологічна превенція (попередження, психопрофілактика);

психологічна інтервенція (подолання, корекція, реабілітація).

Проаналізувавши психолого-педагогічні праці з питань девіантної поведінки ми можемо виявити основні причини, що призводять до девіантної поведінки. Це - потреба в самоповазі; емоційна нестійкість; агресивність; наявність акцентуації характеру; відхилення в психічному розвитку; низька самоповага; неадекватна самооцінка та ін

Основними формами девіантної поведінки серед підлітків є алкоголізм, проституція, суїцид, втечі з дому, бродяжництво, страхи і нав'язливість, вандалізм і графіті.

Основними видами девіантної поведінки є такі варіанти соціальної дезадаптації:

1) дезадаптивной поведінка: афективний, депривовані, аутичне, суїцидальну, адиктивна. В основі такої поведінки лежать порушення психічного і особистісного розвитку, психічна депривація і психологічний дискомфорт.

2) асоціальна поведінка: агресивна, делинквентное і криміногенне. В основі - порушення соціалізації, соціально-педагогічна занедбаність, деформація регуляції поведінки.

Список використаних джерел

1. Адлер А. Практика і теоріяіндивідуальної психології. М.: Заекономічнуграмотність, 1995.

2. Басаєва Н.В. Про боротьбу із шкідливими звичками в школі / / Попередження шкідливих звичок у школярів. М.: Изд-во АПН СРСР.

3. Березін С.В. Психологічна корекція в умовах міжособистісного конфлікту підлітків.Самара, 1995.

4. Битенский В.С., Личко А.Є., Херсонський Б.Г. Психологічні чинники в розвитку токсикоманії у підлітків / / Психол. журнал. 1991. Том 12.

5. Бітті М.Алкоголіку сім'ї, або Подолання співзалежності. М.:Фізкультураі спорт, 1997.

6. Блейхер В.М., Крук І.В., Боков С.П. Практична патопсихологія. Ростов н / Д: Фенікс, 1996.

7. Боголюбова Т. А, Наркотизм в Росії. Стан та заходи боротьби / / Стан ітенденціїнасильницької злочинності в Російській Федерации.М., 1993.

8. Борохів А.Д., Ісаєв Д.Д. Роль соціально-психологічних факторів у формуванні пристрасті до алкоголю і наркотичних речовин у підлітків чоловічої статі / / Психологічні дослідження тапсихотерапіяв наркології. Л.: Вид-во Ленінградського психоневрологічного інституту, 1989.

9. Варга А.Я.Системна сімейна психотерапія.Самара, 1996.

10. Горьковская І.А. Вплив сім'ї на формування делінквентності у підлітків / / Психол. журнал. 1994. № 2.

11. Гришко А.Я. Про наркоманію серед підлітків / /Соціологічні дослідження. 1990. № 2.

12. Гулдінг М., Гулдінг Р.Психотерапіянового рішення:Теорія і практика. М.: незалежний.фірма"Клас", 1997.

13. Захаров А.І. Як попередити відхилення в поведінці дитини. М.: Просвещение, 1993.

14. Зейгарник Б.В.Особистістьіпатологіядеятельності.М., 1971.

15. Кондрашенко В.Т. Девіантна поведінка у підлітків. Мінськ: Білорусь, 1988.

ості та її життєвий шлях / /Принцип розвиткув психології. М.: Наука, 1978.

16. Максимова Н.Ю. Про Схильності підлітків до адиктивної поведінки / / Психол. журнал. 1996. Т.17. № 3.

17. Немов Р.С.Психологіяосвіти. М.: Просвещение: Владос, 1994.

18.Психологія:Словник/ За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. М.: Політвидав, 1990.

19. Психологія виховання: Посібник для методистів дошкільної, початкової шкільної освіти, викладачів та психологів / Під ред.В.А. Петровського. М.: Аспект Пресс, 1995.

20. Райгородський Д.Я.Теорії особистостів західноєвропейській іамериканськійпсихології.Хрестоматіяз психології особистості. Самара: Вид. дім "Бахрах", 1996.

21. Ремшмидт X. Підлітковий і юнацький вік: Проблеми становлення особистості. М.: Світ, 1994.

22. Смирнова Е.О.Психологія дитини. М.: 1997.

23. Ейдеміллер Е.Г., Кулаков С.А., Черемісін О.В. Саморуйнівної поведінки у підлітків: шляхи дослідження, проблеми та розробка методів психотерапії / / саморуйнівної поведінки у підлітків. Л.: Вид-во Ленінградського психоневрологічного інституту, 1991.

24. Еріксон Е. Дитинство і суспільство. СПб., 1996.

25. Немов Р.С. Психологія освіти. М.: Просвещение: Владос, 1994.

26. Психологія: Словник / За заг. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. М.: Політвидав, 1990.

27. Психологія виховання: Посібник для методистів дошкільної, початкової шкільної освіти, викладачів та психологів / Під ред.В.А. Петровського. М.: Аспект Пресс, 1995.