Методична розробка "Процедури відкриття власної справи. Поняття «Бізнес-план»

Про матеріал

Даний урок надасть деякі теоретичні поради щодо започаткування власного бізнесу, а отримані рекомендації допоможуть полегшити період адаптації до нової діяльності. За багатьма даними підприємець – це людина, яка організовує власну справу, керує нею і водночас бере на себе відповідальність і ризикує з метою отримання прибутку.

Перегляд файлу

Відокремлений структурний підрозділ «Березівське вище професійне училище Національного університету «Одеська політехніка»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

на тему:

Процедури відкриття власної справи.

Поняття «Бізнес-план»

Розробила викладач предмету

«Основи галузевої економіки та підприємництва»

Березівського ВПУ Одеської політехніки

Алла РИБІНА

2023

Даний урок надасть деякі теоретичні поради щодо започаткування власного бізнесу, а отримані рекомендації допоможуть полегшити період адаптації до нової діяльності.

За багатьма даними підприємець – це людина, яка організовує власну справу, керує нею і водночас бере на себе відповідальність і ризикує з метою отримання прибутку.

Розглянемо, які вимоги висуває цей вид діяльності до звичайної людини. Вони, практично, стандартні.

Порядок створення та реєстрації підприємств

Започаткуванню будь-якої справи, в тому числі створенню підприємства, передує прийняття відповідного рішення. В основі такого рішення є певна бізнесова ідея. Саме з неї починається бізнес. Також необхідно знати, хто може займатися підприємницькою діяльністю згідно чинного законодавства, а кому це заборонено. Слід врахувати існуючі обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Правові особливості створення приватного підприємства в нормативних актах не обумовлено. Правова регламентація: загальні моменти.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГКУ приватним підприємством вважається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їхньої) праці або з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи.

Отже, приватне підприємство може мати як одного засновника, так і декількох, що свого часу підтвердив Держкомпідприємництва в листі від 25.04.2008 р. № 3696 .

Якщо приватне підприємство має одного засновника, воно належить до унітарних підприємств (ч. 4 ст. 63 ГКУ ).

Приватне підприємство з декількома засновниками вважається корпоративним (ч. 5 ст. 63 ГКУ ).

На практиці приватні підприємства створюються зазвичай із одним власником, оскільки підприємства з декількома власниками зручніше створювати в іншій організаційно-правовій формі, зокрема у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Пов'язано це з тим, що правові особливості створення та функціонування таких корпоративних підприємств (на відміну від приватного підприємства) детально описано в окремих нормативних актах (див. статтю "Створення ТОВ: правові аспекти").

Тому надалі ми орієнтуватимемося на приватне підприємство з одним засновником.

Приватне підприємство обов'язково повинне мати статутний капітал, розмір якого зазначається в статуті (ч. 4 ст. 57 ГКУ ). Жодних нормативних вимог щодо розміру статутного капіталу для приватного підприємства, так само як і особливостей його внесення, нормативні документи не містять.

У п. 3 листа Держкомпідприємництва від 27.07.2006 р. № 5460 з цього приводу було зазначено, що оскільки чинне законодавство встановлює розмір та порядок формування статутного капіталу тільки для господарських товариств, для приватного підприємства засновники самі визначають розмір та порядок створення статутного капіталу.

Рішення про створення підприємства приймає власник капіталу. Якщо його в однієї особи недостатньо, то здійснюється пошук бізнес-партнерів. Вони, як правило, виступають у ролі засновників підприємства. Засновники обирають організаційну форму підприємства, затверджують статут, підписують засновницький договір та уповноважують певну особу підготувати документи для державної реєстрації підприємства.

З юридичної точки зору створення підприємства – це затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) про створення підприємства, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), документа про державну реєстрацію.

Новостворюване підприємство може потребувати земельної ділянки, що пов’язано з підготовкою документів на землеволодіння або землекористування, визначених законодавством України. Дозвіл на користування земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої ради за місцезнаходженням підприємства у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими нормативноправовими актами.

Після завершення етапу підготовки необхідних документів підприємство підлягає державній реєстрації. Порядок реєстрації підприємств в Україні визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (2003 р.). Цим законом передбачено створення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиного державного реєстру), який функціонує з 01.07.2004 р. Це автоматизована система збирання,

Реорганізація діючого підприємства здійснюється шляхом виділення зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів здійснюється на основі рішення власника про створення підприємства або кількох засновників про ведення спільного бізнесу здійснюється відповідно до антимонопольного законодавства на основі рішення органів Антимонопольного комітету України, яке є обов’язковим до виконання підприємством-монополістом у визначені законодавством строки накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ФОП). Веденням цього реєстру займаються уповноважені органи Державної реєстраційної служби України. У цих органах реєстрація юридичних осіб та ФОП відбувається за принципом «єдиного вікна».

Для реєстрації підприємства – юридичної особи до цих органів подаються:

1) реєстраційна картка встановленого взірця, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію підприємства та підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру;

2) статут підприємства;

3) рішення про створення підприємства (засновницький договір, протокол зборів засновників), крім випадків створення індивідуального приватного підприємства;

4) квитанція про сплату реєстраційного збору.

Якщо планується провадити бізнес без створення юридичної особи, тобто як ФОП, тоді до органів державної реєстрації подаються такі документи:

1) реєстраційну картку встановленого взірця, яка водночас є заявою про державну реєстрацію підприємця - фізичної особи;

2) копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера - фізичної особи - платника податків та інших платежів; 3) квитанцію про сплату реєстраційного збору;

4) документ, що посвідчує особу.

Державний реєстратор як посадова особа, яка реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та ФОП, здійснює процедуру реєстрації підприємства та видає єдиний документ, який підтверджує цю реєстрацію та взяття підприємства на облік в органах державної статистики, доходів і зборів (податкової), Пенсійного фонду України – виписку з Єдиного державного реєстру.

Виписка з Єдиного державного реєстру – це документ,

який містить відомості про юридичну особу та її відокремлені підрозділи, або фізичну особу-підприємця і використовується для їх ідентифікації під час здійснення господарської діяльності та відкриття рахунку в банку.

У ній зазначаються:

- назва об’єкта – юридичної особи;

- ідентифікаційний код юридичної особи;

- місцезнаходження юридичної особи;

- прізвище, ім’я, по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи;

- відомості з органів державної статистики, доходів і зборів (податкової), Пенсійного фонду України із датами взяття на облік, номерами запису та ідентифікаційними кодами відповідних органів;

- дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; - дата видачі виписки.

Завершальним етапом створення та реєстрації підприємства є відкриття розрахункового рахунку у банку за місцем знаходження новоствореного підприємства, отримання дозволу в органах внутрішніх справ на виготовлення печатки, кутового штампа, створення ескізу фірмового бланка, сам процес виготовлення цих атрибутів підприємства.

Підприємства мають право створювати на території України та за її межами свої відокремлені підрозділи без прав юридичної особи: філії, представництва, відділення тощо з правом відкриття поточних та інших рахунків. Такі підрозділи функціонують на основі положень про них, які затверджуються підприємством. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх реєстрації, «материнське» підприємство лише повідомляє про це орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки.

Аналогічно створюються дочірні підприємства. За законодавством України право створювати дочірні підприємства мають господарські товариства. Дочірні підприємства реєструються в порядку, встановленому для реєстрації підприємств.

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Це може відбутись за рішенням власника (власників), уповноважених ним органів, засновників, а також в окремих випадках за рішенням суду. Процедура припинення діяльності підприємства визначена чинним законодавством України.

Бізнес-план – це документ, який містить обґрунтування дій, які необхідно здійснити для реалізації якого-небудь комерційного проекту або створення нового підприємства. Складати його рекомендується на 3-5 років. Для першого та другого року показники слід давати щомісячно і щоквартально, далі – в річному розрізі.

Бізнес-план необхідний:

- для розроблення концепції ведення бізнесу і генеральної стратегії розвитку підприємства;

- виконання функції планування;

- оцінювання і контролю процесу розвитку основної діяльності підприємства;

- залучення грошових коштів;

- залучення приватних інвесторів, ефективного використання інвестицій, конкурсного розміщення державних інвестицій у високоефективні проекти.

Розробка бізнес-плану дає змогу отримати відповіді на такі запитання:

- як розпочати справу;

- як ефективно організувати виробництво;

- коли будуть отримані перші доходи;

- в які терміни можна буде розплатитися з кредиторами; - як зменшити можливий ризик.

У теорії і практиці немає жорстко регламентованої структури бізнесплану. Вона може бути різною залежно від виконуваної функції: одна – для підприємця, який розпочинає свою діяльність, інша – для діючого підприємства. Бізнес-план може складатися з таких розділів: 1. Можливості фірми (резюме).

2. Види товарів (послуг).

3. Ринки збуту товарів (послуг).

4. Конкуренція на ринках збуту.

5. План маркетингу.

6. План виробництва.

7. Організаційний план.

8. Правове забезпечення діяльності фірми.

9. Оцінка ризику і страхування.

10.Фінансовий план. 11. Стратегія фінансування.

У рекомендаціях зарубіжних і вітчизняних розробників бізнес-плану наводяться й інші розділи, зокрема інвестиційний план.

У розділі "Можливості фірми (резюме)" визначаються в пріоритетному порядку всі напрями діяльності фірми, тобто для стратегічного планування фірми розробляються:

- програма діяльності фірми;

- цілі фірми; - стратегія фірми.

На кожному напряму діяльності фірми встановлюються цілі і стратегії їх досягнення, які включають перелік необхідних заходів. За кожною стратегію визначаються відповідальні особи. Резюме повинно дати майбутнім кредиторам або інвесторам фірми (в тому числі й акціонерам) відповіді на запитання:

- що вони отримають в разі успішної реалізації бізнес-плану; - який ризик втрати ними грошей.

У цьому розділі вміщено інформацію, яка дає уявлення про фірму, а також всі необхідні дані, що характеризують її комерційну діяльність.

Складати бізнес-план повинен сам керівник із залученням співробітників фірми і незалежних експертів. Характер викладу повинен бути діловим, зрозумілим, обсяг невеликим, але достатнім для того, щоб кредитори або інвестори могли скласти уявлення про діяльність фірми (залежно від поставленої мети).

В розділі бізнес-плану "Види товарів (послуг)" описуються всі товари і послуги фірми, які пропонуються на ринку покупцям. У сучасній господарській практиці вважається, що раціонально поступає підприємець, який обирає товари і послуги, виробництво яких потребує мінімальної кооперації, постачань сировини і матеріалів. Фірма, яка прагне мати стабільне положення на ринку, зазвичай зайнята виробництвом декількох видів товарів, які перебувають на різних стадіях життєвого циклу.

Розділ "Ринки збуту товарів (послуг)" спрямований на вивчення ринків і дозволяє підприємцеві чітко уявляти, хто буде купувати його товар і де ринкова "ніша" його підприємства. У процесі складання цього розділу необхідно оцінити потенційну місткість ринку, потенційний обсяг продажу (пропозиції) та їх реальний обсяг, а також визначити тип ринку, де реалізується основна частина товарів та послуг фірми.

У розділі "Конкуренція на ринках збуту" необхідно дати відповідь на питання, які стосуються конкурентоспроможності фірми, слабкі і сильні сторони ведення бізнесу конкурентами, визначити, яких у відповідь заходів слід вжити та які з них будуть найефективнішими.

Бізнес план: приклади, структура та як скласти - http://surl.li/ntlr .

Питання для самоконтролю: