Методична розробка"Реалізація особистісно зорієнтованого навчання через впровадження інтерактивних технологій на заняттях української мови і літератури.

Про матеріал

Дана методична розробка є результатом застосування викладачем інтерактивних технологій щодо реалізаціі особистісно зорієнтованого навчання на заняттях української мови і літератури.Саме такий сучасний підхід робить заняття з мови і літератури цікавими,результативними, розвивають креативні здібності здобувачів освіти.

Перегляд файлу

ВСТУП

В умовах реформування системи освіти, коли найвищою цінністю суспільства проголошується людина, шкільна мовна та літературна освіта покликана створити на основі засвоєння знань оптимальні умови для інтелектуального розвитку і самореалізації особистості, виховання громадянина України.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога й творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її в навчально- виховному процесі.

Протягом міжатестаційного періоду я працювала над темою"Реалізація особистісно зорієнтованого навчання з використанням інтерактивних технологій на заняттях української мови і літератури",тому що вона є невід'ємним компонентом сучасної системи освіти.

Актуальність теми

Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Мета дослідження: дослідити, уточнити й обґрунтувати особливості застосування інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури. Гіпотеза дослідження: передбачається, що навчання за допомогою використання сучасних інтерактивних технологій сприятиме розвитку учнів.

Метою освіти на сучасному етапі є формування особистості, здатної вийти за межі отриманих знань, відкритої до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні технології особистісно- зорієнтованого, розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не подання студентам готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань і творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.

Отже, сучасний педагог – це насамперед творча особистість. То ж актуальною є на сьогоднішній день настанова В. Сухомлинського про те, що робота викладача - це творчість, а не буденне “ заштовхування ” в голови дітей знань. Тому на своїх уроках намагаюся поставити в центрі процес знаходження кожним істини, адже ще О. Потебня наголошував: “ Знання відносне, тим часом як пошук істини нескінченний ”. Радість від шукання і пізнання істини називається інтелектуальним почуттям, яке необхідно плекати з самого дитинства. Для мене не існує нормативної, однозначної істини. Тому на уроках мови намагаюся діяти за принципом імпровізації.

Відомо, що сучасний урок тяжіє до технологізації, то ж його технологічна модель обов’язково має передбачити надання “простору індивідуального вибору” ( за Г. Токмань ), тобто забезпечення можливості неординарних підходів і з боку викладача-словесника, і з боку студентів. Використовую у своїй роботі такі

Принципи особистісно зорієнтованого навчання та інтерактивних технологій.Теоретичні аспекти.

Одним з головних завдань школи на сучасному етапі є забезпечення всебічного розвитку особистості. Це здійснюється, насамперед, шляхом єдності навчання і виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях. Як зазначено в Законі України «Про освіту», «метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів,інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству,збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого,культурного потенціалу українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору». В сучасних умовах особистісно орієнтований підхід до навчання зумовлює надання належного місця методам і формам навчання,сфокусованим на учневі. В умовах національного відродження українського суспільства підвищити ефективність освітнього процесу на уроках української мови та літератури є потребою. В період глобалізації світових процесів головним освітнім пріоритетом є підготовка учня до життя в сучасному суспільстві, який може ефективно та свідомо співпрацювати в життєвому просторі, реагувати на швидкі зміни.Учень сучасної української школи – це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів;компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою. Передумовою виникнення особистісно орієнтованого підходу в навчанні були «ідеї вільного виховання» Я. А. Коменського, М. Монтеня, Й. Пестолоцці, Ф. Рабле, Ж. Ж. Руссо.

У світовій педагогіці особистісно орієнтоване навчання має й інші назви: екзистенціалізм, гуманістична педагогіка, вільне виховання.

Як реакція на кардинальні зміни, що відбувалися у суспільному житті на початку 90-х років минулого століття, з’явилось поняття «особистісно орієнтоване навчання». Систему освіти потрібно було привести у відповідністб до стандартів нового покоління. Особистісний компонент став визначальним у навчальному процесі сучасності.

На думку Ш. О. Амонашвілі, гуманістичний (особистісно орієнтований) характеризується:

-відсутністю всякого роду насильства щодо дитини;

-максимально можливим урахуванням і культивуванням дитячоїіндивідуальності;

-орієнтацією на істинну природу кожної дитини

Над проблемами даного навчання сьогодні працюють психологи та педагоги: І. Д. Бех, О. В. Бондаревська, С. І. Подмазін, В. В. Рибалка, А. В.

Хуторський, А. М. Фасоля та інші.

Особистісно орієнтоване навчання – процес суб’єкт-суб’єктної взамодії учня і вчителя, метою якого є засвоєння предметних знань, вироблення умінь і навичок як способу розвитку особистості, формування її життєвих компетентностей.

Технологія такого навчання – це навчання, яке «надає» кожному учневі, згідно з його здібностями, нахилами, інтересами, особистими цінностями, суб’єктивним досвідом, можливість реалізувати себе в пізнавальній та іншій діяльності. Характерною ознакою особистісно орієнтованого навчання є активність учнів в освітньому процесі; вільний розвиток особистості.На сучасному етапі розвитку освіти особистісно орієнтоване навчання дозволяє розглядати освіту як ресурс і систему спільного розвитку. Учитель має будувати процес навчання з розумінням того, що учень – суб’єкт не тільки освітнього процесу, а й життя загалом.

Активно впливає на розвиток пізнавальних і творчих здібностей учнів сучасний урок. На думку О. М. Пєхоти, перед учителем на уроках української мови та літератури у процесі особистісно орієнтованого навчання стоять такі завдання:

- розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня; - максимально виявити, ініціювати, використати, «окультурити» індивідуальний (суб’єктивний) досвід в освітньому процесі; - допомогти особистості впізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості; - сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя.

Учитель, готуючись до проведення уроків за технологією особистісно орієнтованого навчання, має проаналізувати рівень:

- навченості учнів – сформованість читацьких умінь, аудіювання, уміння ставити питання й відповідати на них, складати простий і складний план, тези тощо;

- сформованості загальнонавчальних умінь – цілевизначення, планування, оцінювання;

- навченості та научуваності за час упровадження особистісно

орієнтованого навчання – рівень засвоєння учнем знань, умінь, навичок.

Важливим елементом уроку є враховування вчителем психологопедагогічних особливостей: темперамент, стан здоров’я учнів, пам’ять, увага,тривожність, мислення, соціальна характеристика.

За дослідженнями Ю.В. Огарь, структура особистісно орієнтованих уроків складається з п’яти елементів: - мотиваційний етап;

- цілевизначення і планування;

- опрацювання навчального матеріалу, інтерактивна вправа; - рефлексивно-оцінювальний етап; - домашнє завдання.

Серед факторів уроку – мотивація, що дає можливість учням усвідомити важливість завдань, мати власну зацікавленість.

На думку І. С. Якиманської, особистісно орієнтований урок концентрує організацію особистісно значущого учня:

- створення атмосфери зацікавленості кожного учня у роботі класу; - стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань, право на помилку, одержання неправильних відповідей; - використання різних методів і форм організації навчального процесу; - використання на уроці дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі вибрати найбільш значущі для нього вид і форму навчального змісту; - оцінювання діяльності учнів не тільки за кінцевим результатом, а й у процесі його досягнення;

- заохочення намагань учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, обирати і використовувати найраціональніші;

- створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, яке дає можливість кожному учневі виявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення ситуацій для природного самовираження учня. Розробка предметного змісту та технологій його використання в освітньому процесі є важливою умовою індивідуально особистісного розвитку учнів. Учитель в рамках програми повинен мати варіаційний дидактичний матеріал,де учень має свободу у виборі завдання, вибір найраціональнішого способу. Доречним є складання індивідуальної карти особистісного розвитку учня, спрямованість учителя на надання індивідуальної корекційної програми навчання з опорою на позитивні навчальні результати.

Вдало поставлені питання в ході евристичної бесіди змушують учнів на основі власних знань, логічних міркувань сформулювати поняття, висновки. В організації освітньої діяльності використовуються різноманітні форми

та методи навчання, які активізують пізнавальну діяльність.

Робота в групах стимулює учнів до обговорення, дає можливість кожному проявити ініціативу, самостійність, аналізувати свою роботу.

Навчальна дискусія дає змогу вчителю використати різні погляди щодо певної проблеми, а учням обгрунтувати своє бачення.

Отже, особистісно орієнтоване навчання дозволяє підтримувати та розвивати особисті якості учня, його індивідуальні здібності, здоров'я, допомагає в його самореалізації, створює ситуацію прагнення особистістю життєвих смислів, сил саморозвитку.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ - ШЛЯХ ДО

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ Технології інтерактивного навчання

§ Інтерактивні технології кооперативного навчання

§ Технології колективно-групового навчання

§ Технології ситуативного моделювання § Технології опрацювання дискусійних питань

Структура інтерактивного уроку складається з таких елементів:

• Мотивація.

• Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.

• Надання необхідної інформації.

• Інтерактивна вправа — центральна частина заняття.

• Підбиття підсумків.

• Оцінювання результатів заняття.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання педагог повинен старанно планувати свою роботу:

§ дати завдання студентам для попередньої підготовки:

прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання; § відібрати для заняття такі інтерактивні вправи, які дали б студентам ключ для засвоєння теми;

§ при виконанні інтерактивних вправ дати студентам час подумати над завданням;

на одному занятті можна використовувати одну (максимум дві)

інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

§ глибоко вивчити і продумати матеріал, зокрема додатковий;

§ старанно спланувати, розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття; § мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для них випадків, проблем;

§ оголошувати очікувані результати заняття та критерії оцінювання роботи учнів.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ

§	робота в парах;
§	ротаційні (змінювані) трійки;
§	два – чотири - всі разом;
§	карусель;
§	робота в малих групах;
§	акваріум;
§	коло ідей.

Робота в парах

Технологія сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують тривалого часу.

Як організувати роботу

§ Запропонуйте студентам завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1— 2 хв для обмірковування можливих відповідей або рішень індивідуально.

Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них висловлюватиметься першим, і запропонуйте обговорити свої ідеї одне з одним.

§ По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усією групою. При потребі, це може бути початком дискусії.

Ротаційні (змінювані) трійки

Технологія сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

Як організувати роботу

§ Розробіть різноманітні запитання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або поясненого матеріалу.

§ Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа і трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.

§ Дайте кожній трійці відкрите запитання (однакове для всіх).

Кожен у трійці має відповісти на це запитання по черзі. § Після стислого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися від 0 до 2. Студенти з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а студенти з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. студентіз номером 0 залишаються на місці й є постійними членами трійки. Результатом буде цілком нова трійка.

§ Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки у вас є запитань.

Два – чотири - всі разом

Цю технологію застосовують:

§ для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

§ для збирання інформації з певної теми;

§ для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань;

§ для розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Як організувати роботу

§ Розставте стільці для студентів у два кола.

Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, що в зовнішньому - обличчям до центру. Отже, кожен сидить навпроти іншого.

§ Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо, опиняючись перед новим партнером.

§ Мета - пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Один із варіантів застосування технології:

§ кожен учень «Каруселі», який сидить у зовнішньому колі, має аркуш із конкретним питанням (темою) й під час переміщення збирає максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми;

§ наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися й чому, як працювали партнери тощо.

Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для розв’язання складних проблем, що потребують колективного розуму.

Як організувати роботу § Об'єднайте учнів у групи.

§ Запропонуйте їм пересісти по групах. Усі члени групи мають добре бачити одне одного.

§ Повідомте учням про ролі, які вони мають розподілити між собою й виконувати під час групової роботи.

Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими.

§ Дайте групам достатньо часу на виконання завдання.

§ Забезпечте нагороди за групові зусилля.

§ Запропонуйте учням подати результати роботи.

§ Запитайте сутдентів, чи була виконана робота корисною й чого вони навчилися.

Ролі

Головуючий (спікер):

§ зачитує завдання групи;

§ організовує порядок виконання;

§ пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

§ заохочує групу до роботи;

§ підбиває підсумки роботи;

§ за згодою групи визначає доповідача. Секретар:

§ веде стисло і розбірливо записи результатів роботи своєї групи; §як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачу. Посередник:

§ стежить за часом; § заохочує групу до роботи. Доповідач:

§ чітко висловлює спільну думку, якої дійшла група;

§ доповідає про результати роботи групи.

Акваріум

Такий вид діяльності на занятті допомагає вдосконалити навички роботи в малих групах. Може бути запропонований тільки за умови, що студенти вже мають вправні навички групової роботи.

Як організувати роботу

Учитель об'єднує учнів у групи по 4 - 6 осіб і пропонує їм ознайомитись із завданням. Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

§ прочитати вголос ситуацію;

§ обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

§ дійти спільного рішення за 3—5 хв.

Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у процес обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення 3 - 5 хв група займає свої місця, а клас обговорює:

§ чи погоджуєтеся ви з думкою групи;

§ чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною;

§ який з аргументів ви вважаєте найпереконливішим.

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Коло ідей

Метою технології є вирішення гострих суперечливих питань, створення переліку ідей та залучення всіх до обговорення проблеми.

Технологію застосовують, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання, що складається з кількох питань, які групи представлять по черзі.

Порядок проведення:

§ учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

§ після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект обговорюваної проблеми; § групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;

§ під час обговорення теми на дошці складають перелік зазначених ідей;

§ коли всі ідеї щодо розв'язання проблеми буде висловлено, можна звернутися до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

Карусель

Ця технологія застосовується:

§ для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

§ для збирання інформації з якої-небудь теми;

§ для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань;

§ для розвитку вмінь аргументувати свою позицію.

Як організувати роботу

§ Розставте стільці для учнів у два кола.

§ Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому - обличчям. Отже, кожен сидить навпроти іншого.

§ Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє - рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером.

Мета пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Один із варіантів застосування технології:

Застосовуючи цей метод, можна досягти узагальнення наявних знань учнів, їх активізацією.

Узагальнення педагогічного досвіду щодо використання інтерактивних технологій.Літературні диктанти як найефективніша форма роботи при систематизації та узагальненні знань студентів

Літературний диктант - добре знаний вид вправ, який попри зміни в класичному реєстрі форм і методів, залишається актуальним і не втрачає своєї привабливості завдяки чіткості структури та здатності до якісної трансформацїї

Цей вид завдань може бути використаний на різних етапах заняття залежно від мети для:

- перевірки та корекції засвоєних знань;

- їх актуалізації;

- створення передумов для налагодження інтерактивної, творчо-пошукової та іншої діяльності;

- закріплення вивченого;

- вироблення й тренінгу навичок роботи із завданнями, передбаченими ЗНО.

Завдяки своїй мобільності, така діяльність сприяє економії часу на занятті, дозволяє застосовувати різноманітні підходи до перевірки (фронтальна, вибіркова, само-та взаємоперевірка), забезпечує прозорість оцінювання знань і може легко трансформуватися викладачем і в інші види завдань ( картка для індивідуального опитування, тестові завдання тощо).

Літературні диктанти здебільшого застосовувалися у філологічній практиці задля моніторингу запам'ятовування студентами певного обсягу матеріалу, але вони можуть вдало використовуватися й для розвитку мислення, їхніх творчих здібностей ..

Можна виділити три різновиди літературних диктантів:

1. Рефлективні:

• класичний, хронологічний, які вимагають формулювання чіткої короткої відповіді на поставлене запитання;

• «Вірю - не вірю», який передбачає альтернативну відповідь;

• диктант-тест, що має на меті вибір або доповнення правильної відповіді;

• вибірковий;

• розподільний;

• диктант-незакінчене речення;

• комбінований, який містить елементи як класичного, так і диктанту «Незакінчене речення».

2. Пошуково-творчі:

• «Асоціативний ланцюжок», що спрямований на розвиток асоціативного мислення та вміння узагальнювати;

• «Трійка», «Третє (четверте) зайве», які передбачають виявлення зв'язків у вивченому матеріалі.

3. Змішані (диктанти, що мають на меті глибинне засвоєння знань за домогою процесу синтезування):

• «Диктант із ключем»;

• «Злови помилку»;

• «Установи істину».

Оскільки більшість форм добре відома викладачам-філологам, немає потреби детально описувати особливості кожної з них.

Літературний диктант як прийом навчання виправдовує себе на заняттях української літератури, бо має кілька позитивних характеристик. На занятті для використання цього прийому знадобиться мало часу, а перевірити рівень компетентності з теми можна в усіх студентів. Під час перевірки робіт здійснюється принцип особистісно -орієнтованого навчання, бо, перевіряючи загальний рівень підготовки групи, є можливість побачити прогалини в знаннях конкретних студентів.

Це дає змогу викладачу спланувати наступне заняття так, щоб усунути ці недоліки. Крім того, систематичне використання цього прийому змушує студентів більш ретельно готуватися вдома до заняття, читати твори українськоі літератури не по «діагоналі», щоб знати тільки сюжет, а звертати увагу на деталі, бо саме через них розкриваються художні образи й можна відчути глибину та майстерність художнього слова митця.Літературний диктант - вид завдань, який може бути використаний на різних етапах уроку для перевірки засвоєних знань, їх актуалізації, закріплення вивченого, формування умінь і навичок роботи із завданнями, передбаченими ЗНО.

Літературні диктанти сприяють розвитку логічного мислення, активізації пам'яті, заощадженно часу на уроці.

Цей вид роботи можна практикувати як елемент тематичного оцінювання, а також використовувати на факультативах.

Українська література 1920 - 1930 років

ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАБУТТЯ

1. Хто створив першу українську футуристичну організацію «Фламінго».

2. Хто був творцем авангардного театру?

3. Хто створив літературну організацію ВАПЛІТЕ?

4. Яка організація об'єднала селянських письменників?

5. Хто із письменників входив до «Празької школи»? Назвати 4 представників.

6. У якому році створено Спілку письменників радянської України?

7. Хто започаткував Літературну дискусію 1925 - 1928 років?

8. У якому жанрі літератури висловив свої погляди М. Хвильовий?

9. Хто із письменників належав до «неокласиків»?

10. Хто був найталановитішим поетом – футуристом?

11. Хто назвав Якова Савченка «зорею плеяди».

12. Хто написав ліро-епічну поему «Червона зима»?

Відповіді: 1. М. Семенко. 2. Лесь Курбас. 3. М. Хвильовий. 4. «Плуг». 5. О.

Ольжин, Є. Маланюк… . 6. 1934. 7. М. Хвильовий. 8. Памфлет. 9. Рильський,

Зеров, Драй-Хмара… . 10. М. Семенко. 11. М. Зеров. 12. В. Сосюра.

Поезія П. Тичини.

Цитатний диктант

• Хто так сказав про П. Тичину?

1. «Тичина — останній з наших поетів, хто серед руїни… беріг, наче заповідну святиню, образ неба, пісні й образ землі».

2. «Музичність заполонила все його світосприймання…»

3. «Від кларнета твого пофарбована дудка зосталась».

Відповіді: 1. Василь Барка. 2. О. Білецький. 3. Є. Маланюк.

Текстовий диктант

• З яких творів П. Тичини ці рядки?

1. Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі.

2. Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй Так весело.

3. Сміх буде, плач буде

Перламутровий…

4. Сестру я вашу так любив — дитинно, злотоцінно. 5. Я — дужий народ,

я молодий.

6. Не буть ніколи в раю

У цім кривавім краю.

7. По кривавій; по дорозі Нам іти у світ.

8. «…жайворон, як золотий…»

9. «А солов’ї… та ви вже знаєте, як сплять старі гаї…»

10. Усе оновлюється, змінюється, рветься.

Відповіді: 1. «Ви знаєте, як липа шелестить…», 2. «Арфами, арфами»…». 3 3 «Арфами,арфами» 4. 4«О, панно, Інно…». 5. «Золотий гомін». 6. «Скорбнана мати». 7. «Пам’яті тридцяти». 8. «Арфами, арфами…». 9. «Ви знаєте,як липа па шелестить…». 10«Арфами, арфами…».

Диктант – незакінчене речення

1. У Чернігівській духовній бурсі, духовній семінарії навчався…

2. Шедевр української лірики «Ви знаєте, як липа шелестить» належить перу…

3. Кларнетизм Тичини уперше виявився у збірці…

4. Революція постає в образі нареченої у поезії П. Тичини…

5. До інтимної лірики П. Тичини належить поезія…

6. П. Тичина грав на музичних інструментах…

7. Найвідомішим з-поміж футуристів був…

8. М. Драй-Хмара письменникам-неокласикам присвятив сонет…

9. М. Драй-Хмара був майстром у жанрі…

10. Перша збірка М. Рильського мала назву…

11. За жанром «Молюсь і вірю. Вітер грає…»

12. Образ міста є основним у творчості…

Відповіді: 1. П. Тичина. 2. П. Тичині. 3. «Сонячні кларнети».

4. «Одчиняйте двері». 5. «О, панно Інно». 6. Арфі, кларнеті, роялі, бандурі.

7. М. Семенко. 8. «Лебеді». 9. Сонету. 10. «На білих островах». 11. Вірш- рефлексія. 12. М. Семенка.

Комбінований диктант

1. Хто з класиків української літератури одним із перших оцінив і підтримав ав молодого Павла Тичину?

2. Яку назву має перша збірка Павла Тичини?

3. Які тенденції є у ранній збірці віршів П. Тичини: імпресіоністичні, Експресіоністичні, футуристичні, неоромантичні або всі названі? 4.Як називається вірш-гімн весні, у якому П. Тичина славить прихід «квітами-перлами закосиченої» весни?

5. До якого жанру лірики належить вірш П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…»?

6. З якого вірша П. Тичини ці рядки?

Ви знаєте, як сплять старі гаї? Вони все бачать крізь тумани.

7. Які образи переважають у поезії П. Тичини «Арфами, арфами…»?

8. Назвіть синтаксичні одиниці, які наявні у вірші «О, панно Інно, панно Інно!»

9. Який художній прийом П. Тичина використав у вірші «Одчиняйте двері…»?

10. Чому 20-ті роки ХХ ст. називають «добою українського ренесансу»?

Відповіді: 1. М. Коцюбинський. 2. «Сонячні кларнети». 3. Імпресіотстичні.

4. «Арфами, арфами…». 5. Інтимної. 6. «Ви знаєте, як липа шелестить…».

7. Зорові та слухові. 8. Називні речення, двоскладні непоширені. 9. Антитеза.

Термінологічний диктант

1. Алітерація – це…

2. Асонанс – це…

3. Анафора – це…

4. Епітет – це…

5. Метафора – це…

6. Епіфора – це…

7.Ямб – це…

8. Хорей – це…

9. Перехресне римування – це…

10. Уособлення – це…

11. Риторичне запитання – це…

12. Персоніфікація – це…

Хвилинка афоризмів

Запишіть рядки з творів Тичини, які стали крилатими

Микола ХВИЛЬОВИЙ

Літературний диктант «Ерудит»

 Якщо у твердженні є помилка, виправте її.

1. Справжнє прізвище Хвильового – Губенко.

2. У творі «Я (Романтика)» згадується така рослина, як м`ята.

3. Події новели «Я (Романтика)» відбуваються в будинку розстріляного шляхтича.

4. Микола Хвильовий став одним із фундаторів «МАРСу».

5. Розпочав літературну дискусію 1925 – 1928 рр. памфлетом «Камо грядеши». 6. « …у дегененарата низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс».

7. Жанр твору «Я (Романтика)» - повість.

8. Влада розправилась з М. Хвильовим, у 1937 р., його розстріляли.

9. «Доктор Тагабат….бачу тільки білу лисину й надто високий лоб…віринй вартовий з дегенеративною будівлею черепа…».

10. Версальці – це повстанці, інсургенти – це буржуазія.

11. Мати називала головного героя новели «Я (Романтика)» - «м’ятежний син».

12. Зет, Ігрек – це люди , яким виносив вирок «розстрілять «чорний трибунал.

Диктант-деталь (асоціативний)

• Які твори Миколи Хвильового пригадуєте, коли читаєте ці словосполучення? Загірна комуна, електрична мухобійка, спідничка кольору хакі. «Тарас Бульба»а»

М. Гоголя, Холодний Яр, простирадло з краплями крові.

Відповіді: «Я (Романтика)», «Санаторій на зона», «Кіт у чоботях», «Мати», «Я

(Романтика)», «Мати».

Акродиктант

• Якщо ви правильно дасте відповіді та запитання, що з других літер прочитаєте псевдонім Григорія Стрільця.

1. Слово, яке пише на камерній стіні кров’ю герой оповідання Г. Косинкики «Фауст».

2. Жанр, у якому переважно творив Г. Косинка.

3. Один із членів «Ланки», автор «Старшого боярина», товариш Г. Косинки.

4. Поет, який назвав новелу «Мати» однією з найглибших речей Г. Косинки.

5. Головний герой і оповідач новели «Мати».

6. Жанр твору «На золотих богів» - етюд, ліричний…

7. Літературне об’єднання митців, що в нього 1926 р. реорганізувалася «Ланка»а членом якої був Г. Косинка.

Відповіді. 1. Україна. 2. Новела. 3. Осьмачка. 4. Рильський. 5. Андрій.

6. Шкіц. 7. МАРС.

Ключ: Косинка.

Юрій Яновський

Комбінований диктант

1. Кого Луї Арагон назвав «українським Гомером»?

2. Навчався Ю. Яновський у Київському… інституті.

3. На Одеській кінофабриці він працював разом із…

4. За жанром Ю. Яновський писав:…

5. Державну премію Ю. Яновський отримав за збірку…

6. «Вершники» за жанром…

7. У центрі новели «Подвійне коло» родина…

8. «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного…». Так починається роман…

9.Слова«Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду» у належить…

10. У «Вершниках» така кількість новел…

11. Новела «Дитинство» - це лірична історія…

12. Художній засіб використано у словосполученнях: «рівна, безмежна просторінь», «гола рівнина без ріки», «чарівна долина»…

Відповіді. 1. Ю. Яновського. 2. Політехнічному. 3. О. Довженком. 4. Вірші, нариси, п’єси, кіносценарії, романи. 5. «Київські оповідання». 6. Роман у новелах. 7.

Половців. 8. «Вершники». 9. Мусію Половцю. 10.. Малого чабана Данила.

12. Епітет.

Акродиктант

 Якщо ви правильно дасте відповіді на запитання, то з третіх літер прочитайте назву вітру, яку вживає Ю. Яновський у романі «Вершники».

1. Хто Ю. Яновський за світобаченням?

2. Французький письменник, який високо оцінив творчість Ю. Яновського.

3. Повість Ю. Яновського, написана 1927 р. в Одесі.

4. Як називаються розділи роману «Чотири шаблі»?

5. Новела із роману «Вершники», яку називають «енциклопедією

народознавства».

6. Остаточна назва роману «Жива вода».

7. Книга Ю. Яновського, яка вийшла друком у 1927 р.

Відповіді. 1. Романтик. 2. Арагон. 3. «Байгород». 4. Пісні. 5. «Дитинство».

6. «Мир». 7. «Кров землі».

Ключ: майстро.

Змістовий диктант

1. «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один не одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а л уставав, як за чередою; ось і розбіглися всі по степу, і ................... переміг».

2. «Загони зітнулися на рівному степу під………….

3. «А жити тобі хочеться? – питав Оверко. – Коло нашої Дофінівки море собі грає, старий батько .............. у бінокль видивляється, чи не йде скумбрія, пам’ятаєш, ти й бінокль з турецького фронту привіз?»

4. «Оверко перебив, подивився на південний захід. «Майстро віятиме, - сказав він,

- коли б дощу не навіяв…» - «І його старі слова: ……………

5. «…і йому згадується син…………………..»Доброго бінокля привіз,

………..».Над морем устав силует підпрапорщика російської

армії, поверхстрокового вояки за вєру, царя і отєчество, героя Саракамиша й Ерзерумя».

6. «Махновський душогубе, - тихо сказав Оверко, дивлячись собі на ноги, - ненька Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою»… ................ стояв кремезний, мов дуб, і реготав».

7. «… ............. скулився на тачанці коло кулемета, він забув за дощ, йому мрія».

Отже, проведення різноманітних літературних диктантів як одного з видів інтерактивних технологій сприяє підвищенню рівня засвоєння знань здобувачів освіти, стійкому інтересу до вивчення дисципліни, розвиває уважність і старанність. Цей метод був опробований викладачем під час навчального процесу і доводить підвищення ефективності навчання на двадцять відсотків.

Узагальнення педагогічного досвіду.

Мовна розминка як найефективніший інтерактивний метод підвищення орфографічних умінь в навичок студентів.

Яка причина недостатньо стійких умінь і навичок студентів з орфографії і пунктуації?

Недостатня розвиненість умінь і навичок студентів з орфографії та пунктуації зумовлюється кількома причинами:

- вплив мовного оточення;

- бідність словникового запасу внаслідок малого обсягу позакласного читання;

- незнання теоретичного матеріалу, не усвідомлення студентами правил;

- низький розвиток мислення у, як наслідок, невміння використовувати правила та аналізувати й умотивовувати вибір орфограм і пунктограм;

- недостатньо ефективна практика вироблення грамотного письма;

- несистематична робота щодо повторення матеріалу.

Повне усвідомлення системи правил, абсолютне знання їх (з усіма виняткам та примітками), а тоді доведене до автоматизму застосування приводить до оволодіння грамотним письмом. Підвищення рівня грамотності студентів є чи не найскладнішим завданням, яке спонукає викладача до пошуку ефективних форм і методів удосконалення мовленнєвої культури студентів.

Важливим моментом для позитивного розв’язання проблеми формування орфографічної грамотності студентів є розробка системи вправ, при виконанні яких відбувається процес перетворення свідомої діяльності щодо застосування правила правопису на діяльність автоматичну.

Які шляхи розв’язання проблеми формування орфографічних і пунктуаційних умінь й навичок cтудентів?

Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є комплекс практичного матеріалу «Мовна розминка», до якого входить система вправ і завдань з орфографії, пунктуації, лексики, морфології.

Яка структура мовної розминки?

Ми пропонуємо вашій увазі 14 комплексів завдань для мовної розминки (за винятком занять письмового розвитку зв’язного мовлення). Матеріал узятий із розділів: «Відомості синтаксису і пунктуації», «Фонетика», «Орфоепія», «Орфографія», «Будова слова», «Лексикологія»; з розділів: «Словотвір», «Морфологія (іменник, прикметник, числівник, займенник)», поступово вводяться завдання на повторення дієслова, дієприкметника, дієприслівника службових частин мови.

Які завдання можна вирішити за допомогою мовної розминки?

За допомогою можної розминки можна:

- відновити, розширити, закріпити й систематизувати знання студентів з української мови (фонетики, морфології, орфографії);

- формувати уявлення про мову як про єдину систему;

- інтенсифікувати навчальний процес;

- значно поліпшити орфографічну та пунктуаційну грамотність студентів, формувати орфографічну пильність ;

- робити повторення навчального матеріалу не епізодичним, а системним;

- урізноманітнити форми роботи на лекціях;

- розвивати зорову пам’ять студентів ,мислення, уміння аналізувати, узагальнювати матеріал, виділяти головне;

- виховувати почуття відповідальності, добросовісності;- актуалізувати потрібні на лекції знання.

Для досягнення ефективності вивчення правил орфографії навчальний процес слід організувати з позиції системного і діяльнісного підходів, із застосуванням методів проблемного характеру.

Чому саме мовну розминку можна вважати ефективним прийомом формування орфографічної грамотності?

По-перше, згідно з правилами поетапного формування розумових дій, будь-яка операція (написання слів, розстановка розділових знаків) починається з розгорнутої зовнішньої мови: студент формує через мову все, що виконує практично. Ось чому на цьому етапі формування навичок грамотного письма під час виконання різних завдань важливе пояснення студентом всіх орфограм і пунктограм.

На цьому етапі дія набуває автоматичного характеру, стає недоступною для самоспостереження.

По-друге, психологи стверджують, що триваліше у пам’яті буде зберігатися той матеріал, який:

- багато разів повторюється;

- постійно використовується на уроках;

- добре зрозумілий, вивчений;

- запам’ятований з установкою «запам’ятати надовго».

Але головною умовою збереження знань э використання цієї інформації на практиці, в діяльності.

Для якісного запам’ятовування різноманітних форм повторення моє велике значення. Воно дає можливість по- новому подивитися на вже відомий матеріал, необхідно організувати повторення так, щоб воно включало в себе щось нове.

Тому у системі вправ мовної розминки використані різноманітні форми завдань.

По-третє, за короткий час можна повторити матеріал різних розділів.

По-четверте, завдання мовної розминки задають швидкий темп проведення лекції.

Таким чином, формування розумових дій переходить у мову внутрішню, дії виконуються беззвучно, проговорюються про себе, а вже потім згортаються в розумову операцію – уміння – навички. Тобто якщо не достатньо грамотний студент буде гарно вчити правила з орфографії і синтаксису, частіше повторюватиме до вироблення навичок, то в нього з’явиться більше шансів почати писати грамотно.

Ефективність даного методу доведена практикою.Систематичне використання «Мовної розминки»на лекціях з української мови і перевірка знань студентів за допомогою словникових диктантів дає право стверджувати.що рівень знань студентів із розділу «Орфографія» підвищився на 30-35 відсотків,з інших розділів- на 20 відсотків.

Комплекс 1

1. Духм’яний, міл’йон, дит’ясла, сільський, сузір’я.

Знайдіть в словах помилки, поясніть правильне написання.

2. Своїх, сонця, буяти, ліс, сон, ллє.

Назвіть слова, які не можна переносити. Пригадайте правила переносу слів.

3. Київ, друг, Петро, Дніпро, син.

Від поданих іменників утворіть кличний відмінок, поясніть чергування приголосних.

4. Ро...кидають, пр…добрий, бе…барвний, бе…строковий, бе…карно.

Поясніть написання слів, розберіть слова за будовою.

5. . .

За схемами складіть речення. Поясніть розстановку розділових знаків.

Комплекс 2

1. Хворостняк, баласний, щасливий, областний, проїзний.

Знайдіть слово з помилкою, поясніть його правильне написання.

2. Ло..ка, ане..дот, во..кий, ко..ьба, голу..ка, фу..бол, стру..ка

Вставте пропущенні букви, вкажіть, яким чином перевіряємо правильність написання.

3. Заєць, собака, лисиця, соловей, Настя.

Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники. Що таке іменник? Що таке прикметник? Які є групи прикметників за значенням? Як творяться присвійні прикметники?

Доберіть слова, які б відповідали схемам.

5. Незабаром сюди мав приїхати учитель. (Ю.Мушкетик).

Визначте граматичну основу речення. Дайте характеристику речення.

Комплекс 3

1. Пір’я, солом’яний, мавп’ячий, бур’ян, зіп’явся, верф’ю.

Знайдіть слово з помилкою. Розкажіть, коли вживається апостроф.

2. Карабах, Париж, Запоріжжя, Овруч, казах.

Від поданих іменників утворіть прикметники із суфіксом –ськ-. Поясніть написання.

3. Хочуть, носять, бачуть, кроять, клеять.

Визначте дієслово, в особливому закінченні якого допущено помилку.

4. Розумний, правдивий, донині, кмітливість, вибігти, льодохід, зелень.

Назвіть спосіб творення кожного із слів.

5. Яке це щастя, друже мій, горіти, а не тліть! (В.Сосюра).

Поясніть розстановку розділових знаків. О таке звертання? Які розділові знаки ставляться в реченні зі звертанням? Комплекс 4

1. Мар(кк/к)о, т(нн/н)а, не(тт/т)о, ба(сс/с)ейн, пі(цц/ц)а, а(пп/п)етит.

Розкрийте дужки, поясніть написання.

2. Електро/поїзд, двох/сот/ліття, газо/мотор, лісо/смуга, перекоти/поле, льон/сирець.

Поясніть написання іменників. Коли іменники пишуться разом? Коли через дефіс?

3. Вчитися ні/коли не/пізно.

Поясніть написання часток не, ні у цьому прислів’ї.

4. Книжковий магазин вже зачинено. У нього чудовий музичний слух.

Виправте помилки у реченнях. Яка причина цих помилок.

5. Умань одне із старовинних міст України.

Розставте розділові знаки, поясніть їхнє вживання.

Комплекс 5

1. ..рошений, ..пекти, ..цідити, ..бити, ...колотити, …малювати.

Вставте префікс з-, с- у подані слова. Поясніть написання.

2. Шіс..надять, п..нал, кал..ндар, щас..ливий.

Вставте пропущені букви, поясніть написання. Визначте часини мови.

3. Землетрус, квітка, загін, клімат, лікар, півострів, Нестор- літописець.

Визначте іменники – назви істот і назви неістот, поставте в родовому відмінку однини, поясніть написання закінчень.

4. Дрова, новий, ознаки, олень, приятель, Сумщина, дочка, вимова.

Прочитайте слова, правильно наголошуючи. Що ви знаєте про наголос?

5. Мабуть, по-моєму, здається.

Кладіть речення. Щоб подані слова були вставними. Поясність розстановку розділових знаків при вставних словах. Які слова називаються вставними? Які вставні слова ви знаєте? Комплекс 6

1. Дядичко, бичечок, сонечко, сестричка, криничка.

Знайдіть слово с помилкою, поясніть написання.

2. Слёзы, лён, Лёня, Алёша, сегодня, к нему.

Перекладіть слова українською, поясніть правопис.

3. Осідлав, оніміла, авансую, уколисувати, точиш, бачитиму, бігли.

Визначте час дієслів і дієвідміну. Що таке дієслово? Які часи дієслова ви знаєте? Як визначити дієвідміну дієслова?

4. Любов, добро, життя,день, щастя,радість.

До поданих слів доберіть антоніми. Які слова називають антонімами?

5. Розгулялася буря.

Поширте речення. Зробіть синтаксичний аналіз.

Комплекс 7

1. (Будь)кого, (аби)кому, чий(небудь), (де)який, чий(сь), (хтозна)якими.

Розкрийте дужки, поясніть написання.

2. Корін..я, віт..я, стат..я, ал..ея, клас.., лист..я, сум..а, нет..о.

Уставте літери. Поясніть написання. Коли відбувається подовження в словах іншомовного походження?

3. Гострий, сміливий, щасливий, бузковий, мертвий.

Утворіть ступені порівняння прикметників. Від яких прикметників ступені порівняння не утворюються?

4. Виразне, вимога, житло, зв’язний, водопровід, дочка, кропива, спина.

Поставте наголос у словах.

5. (Хороший) результати, не знати (втома), турбуватися про (сестра), (чарівна) пісні.

Утворіть від поданих слів словосполучення, визначте головне і залежне слово.

Комплекс 8

1. Черкаси, молодець, товариш, Запоріжжя, козак.

Утворіть від поданих слів словосполучення, визначте головне і залежне слово.

2. Не/безпека, не/він, не/евакуйований, не/вчасно, не/економити, не/успіваючи, не/обклеїв, не/дерев’яний, а металевий.

Поясніть написання не зі словами. Як не пишеться з різними частинами мови?

3. Іван, Петро, Василь, Олексій, Валерій, Матвій, Ілля.

Від поданих імен утворіть чоловіче й жіноче ім’я по батькові.

4. Виставляти зуби на показ; вбити двох зайців; розбити глека; спіймати блазня.

Поясніть значення фразеологізмів. Що таке фразеологізм? Наведіть власні приклади фразеологізмів.

5. Видно,зрозуміло.

Складіть по два речення з поданими словами так, щоб вони в одному реченні були вставними, а в другому – членами речення.

Комплекс 9

1. (Пів)Києва, (пів)огірка, (пів)яблука, (пів)столу, (пів)Одеси, (пів)острів.

Розкрийте дужки, поясніть написання.

2. Ч..р..вик, ст…ж..чка, н..сти, хв…лина, потр..бувати.

м..дальйон, сх…лятися.

Поясніть написання. Що таке чергування? Визначте,у яких словах відбувається чергування голосних звуків. Чому?

3. Круч..ю, тиш..ю, вишн..ю, ро..м, кущ..м, душ..ю, школяр..м.

Вставте пропущені букви, поясніть написання закінчень іменників.

4. Холодний день, різкий вітер, лютий звір, сердитий дід.

Утворіть нові словосполучення, у яких би виділені слова вживалися б у переносному значенні. Що таке переносне значення слова?

«П м», - с а.

Са: «П м!»

За поданими схемами складіть речення. Поясніть розстановку розділових знаків у реченнях з прямою мовою. Комплекс 10

1. Навік(і,и), заввишки(і,и), насторож(і,и), по- товариськ(і,и), залюбк(і,и).

Розкрийте дужки,я поясніть написання и, і в кінці прислівника.

2. Старан..ий, жит..я, бе..захисний, облич..я, без доріж..я, колос..я, здорове..ий.

Уставте літери. Поясніть написання. Яка різниця між подвоєнням і подовженням? Поясніть правопис числівників.

3. До 972 додати 59, від 1576 відняти 243.

Прочитайте. Поясніть правопис числівників.

4. У цьому магазині товар самий дешевий. У святочні вечори вулиці ярко освічені.

Виправте помилки у реченнях.

5. Наука й труд знання і школа дбайливо кличуть до мети.

Поясніть розстановку розділових знаків. Зробіть синтаксичний аналіз речення.

Комплекс 11

1. Сестра, село, сосна, сорока, дорогий.

Визначте, у якому слові відбувається чергування о, е з і, наведіть власні приклади.

2. Організація об’єднаних націй, республіка молдова, газета літературна україна, спілка письменників україни, день незалежності.

Виправте помилки. Поясніть написання. Пригадайте правила вживання великої букви.

3. Творчість, річ, кров, сіль, доблесть, далеч, печаль, свіжість.

Поставте іменники в орудному відмінку однини, поясніть написання.

4. Сиво.., світо.., тисячо.., хлібо.., корабле.., дощо.., чорно... .

Утворіть складні слова, поясніть написання.

5. Яка ти розкішна земле думала Маланка весело засівати тебе хлібом прикрашати зелом. ( М. Коцюбинський)

Розставте розділові знаки, поясніть їхнє вживання.

Комплекс 12

1. Зоре(пад), боє(запаси), (полу)мисок, літак(снаряд), (пів)Європи, лісо(степ).

Розкрийте дужки, поясніть написання.

2. Кавказ..кий, тюр..ма, різ..бяр, ремін..чик, щіл..ний, дон..ка, дон..чий, сніп.., кров.., брен..кіт.

Уставте, де потрібно, м’який знак, поясніть написання слів.

3. Один, сорок, мільйон, п’ятдесят, два, тисяча дев’ятсот сімдесят п’ять.

Від поданих кількісних числівників утворіть порядкові. Які числівники називаються кількісними, порядковими? 4. Озеленення, пофарбований, правнучок.

Доберіть до поданих слів спільнокореневі, утворіть словотворчий ланцюг. Які способи словотворення ви знаєте?

5. На подвір’ї нікого не було… . У темряві вулиці спалахнули фари… .

Утворіть складні речення, поясніть розстановку розділових знаків.

Комплекс 13

1. Одеса, Київ, Чернівці, казах, Прага.

Укажіть слово, у якому при словотворенні відбувається чергування приголосних.

2. Старан..ий, жит..я, бе..захисний, облич..я, знан..я, бездоріж..я, Донеч..ина, здорове..ий.

Уставте пропущені букви, поясніть написання.

3. Дужий, високий, вузький, низький, красивий.

Утворіть вищий ступінь порівняння прикметників, поясніть чергування приголосних.

4. Оволодівати (наука), учитися (ремесло), завдавати (шкода).

Поставте слова, записані в дужках, у потрібному відмінку.

5. Ой ти поле моє незаймане не хвилюй душі. Моя ти доле молодая не покидай мене.

Розставте розділові знаки, поясніть написання.

Комплекс 14

1. Голова верховної ради, автомобіль запорожець, місто біла церква, велика ведмедиця, біблія.

Виправте помилки, поясніть правильне написання. Пригадайте правила вживання великої букви.

2. Соня..ник, ру..ния, безпе..ний, міся..ний, пшени..ний, торі..ний, сма..ний, залізни..ний.

Уставте пропущенні букви. Поясніть написання.

3. Без дороги, над водою, між лісом, під землею, за рікою, без голосу.

З досвіду роботи щодо роботи з текстом і

запам’ятовування

основних термінологічних понять на заняттях

української мови і літератури

Сучасні дослідження в галузі освіти доводять, що традиційне навчання з найпоширенішими методами не підходять більшості студентам. Студенти по- різному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та застосовують знання. Одні відчувають глибоко, а інші осмислюють. Чутливі отримують інформацію через органи чуття, а ті, хто осмислюють, підходять до всього логічним шляхом. Одні спочатку вивчають ситуацію, а потім самі пробують з’ясувати суть проблеми, а інші відразу, довго не замислюючись, починають щось робити, бо хочуть відразу випробувати на собі, засвоїти нові знання. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації має свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних студентів. Це вимагає від викладача різноманітних підходів у навчанні. Від занять, де в центрі уваги знаходиться викладач, слід переходити до занять, де студенти самі доходять висновків за допомогою вчителя.

Коли викладач навчає, він: читає, декламує, перевіряє, підсумовує, застосовує, пояснює, показує, демонструє, тому основними напрямками діяльності викладача є: лекція, розповідь, бесіда, дискусія, екскурсія, тренування вмінь.

У кожному напрямі викладач контролює і є центром навчального процесу. Студент має пасивну роль.

Коли студент навчається, він: розглядає проблему, робить висновки, перевіряє та застосовує свій досвід, тому напрями діяльності студента є:

групова робота, індивідуальні проекти, проведення досліджень, використання різних джерел інформації, самостійне навчання.

У кожному напрямі студент сам навчається та бере активну участь у процесі. Студент грає активну роль.

Якщо підсумувати все, що було написане вище, то нескладно зробити висновок-сучасне навчання вимагає якомога більшої та активної участі студентів у навчальному процесі. Навіть коли мова йде про класичні напрями діяльності викладача, важливо, щоб студенти мали активну роль у сценарії заняття. З цієї точки зору, пропоную варіанти вивчення понять нової теми. Оскільки на занятті студенти працюють на рівних з викладачем засадах, то, мабуть, такий підхід можна назвати «неокласика». Дійсно, в цих методичних прийомах принципово немає нічого революційного та нового, але студент уже не є пасивним споживачем знань.

Хочу поділитися методичними прийомами, які я використовую на заняттях з української мови та літератури щодо засвоєння нових мовознавчих і літературознавчих термінів і понять.

Понятійні диктанти - викладач диктує або студенти виписують зі словника необхідні поняття або їх визначення.

Термінологічна розминка – студентам, поділеним на мікрогрупи, даються два-три поняття. Завдання студентів-записати декілька визначень кожного поняття і потім захистити свою точку зору.

«Слабка ланка». Для того, щоб закріпити нову термінологію, можна застосувати ігровий методичний прийом «Слабка ланка». Викладач пропонує пригадати всі нові терміни заняття. Перший студент називає один термін, другий попередній і свій, третій-два попередні та свій і т.д. Порядок слів зберігається. Якщо студент помилився, то наступний не виправляє його, а говорить: «Слабка ланка». На занятті тематичного повторення й узагальнення такі ланцюжки можуть доходити до 20 і більше слів.

«М’яч зі словами». Це один з варіантів опрацьовування термінології. Кидаючи м’яч, викладач (або студенти) називає термін, а той до кого м’яч потрапив, дає стисле пояснення, про що йдеться.

«Бачено-небачено». Робота з вивченням термінів може проводитись і в групах. Студенти об’єднуються в декілька команд по п’ять-шість осіб. Викладач вивішує на дошці заздалегідь виготовлений плакат, на якому різними кольорами великим і дрібним (помітним здалеку) шрифтом «уздовж і поперек» написано 15-20 слів (кількість варіюється відповідно до тематики). Після закінчення наперед обумовленого часу (40 с або 1 хв) плакат знімається, а команди записують усі слова, що запам’ятали.

Потім команди обмінюються своїми записами для перевірки. Командам бажано домовитись вносити виправлення в чужі записи ручкою іншого кольору. Перевіряючі виправляють і вписують «не побачені іншою командою слова», після чого кожний студент перевіряючої команди ставить свій підпис.

Аркуші повертаються колишній команді-тепер уже для перевірки перевіряючих. Початковий плакат викладач знову вивішує на дошку для звіряння та з’ясування можливих непорозумінь. Після цього визначають переможця. Виграють ті команди, у записах яких виявилося менше всього помилок і пропущених слів.

Плакати для завдання «Бачено-небачено» можуть виготовлятися і самими студентами під час заняття. Для цього один учасник від кожної команди тягне «долю» - квиток з указівкою тієї або іншої теми.

Кожна команда протягом установлених 5-8 хвилин готує свій плакат, відшукуючи потрібні слова в підручниках і словниках. Коли все готово, команди покидають свої місця, залишаючи там виготовлений плакат, і одну- дві хвилини вивчають плакат чужої, запам’ятовуючи все, що на ньому написано. А, повернувшись після сигналу на місце, записують побачене, допомагаючи один одному. Потім може проводитися перевірка записів, так само, як в описаному основному варіанті завдання.

«Бачено-небачено» можна використовувати як закріплення пройденого, так і для вивчення нового матеріалу на заняттях з усіх предметів, варто лише змінити зміст плакатів.

МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ РОБОТИ З ТЕКСТОМ ПІДРУЧНИКА

Хочу також поділитися досвідом роботи щодо застосування на заняттях методичних прийомів роботи з текстом підручника. Я постійно експериментую і намагаюсь знайти такі методичні прийоми, які будуть не тільки цікавими, але й по-справжньому ефективними для кожної окремої групи.

Найчастіше використовую такі методи:

• «Вартові». Студенти уважно читають текст підручника. Викладач пропонує відвідати країну «Література». Для цього їм потрібно пройти повз вартових. Але спочатку викладач пропонує студентам пройти кастинг на роль вартових. Для цього студенти складають запитання до тексту. Ті два студенти, які склали найбільше запитань (за визначений час), будуть виконувати роль вартових. Вартові по черзі ставлять запитання бажаючим потрапити до країни. Ті, хто відповіли, пропускаються вартовими, а іншим рекомендується ще почитати текст. Потім студенти оцінюють вартових: чи достатньо глибокі й цікаві питання вони поставили, чи повністю розкрили сутність матеріалу у своїх запитаннях.

• «Театр «Мім». Усі студенти читають навчальний матеріал за певний проміжок часу, визначений викладачем. Група ділиться на дві команди. Учасники однієї команди мають зобразити будь-яке речення чи абзац (за вибором) пантомімою, а інша команда – здогадатися і пояснити, про що саме йдеться. Потім інша команда відтворює текст, а друга вгадує.

• «Шпаргалки». Студентам пропонується прочитати текст. Необхідно передати його зміст з допомогою малюнків, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються викладачу. За бажанням студенти підходять до викладача і витягують шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

• «Шерлок Холмс». Студентам пропонується швиденько прочитати текст і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись текстом.

Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці.

Визначається найдовший список питань. Студенти діють відповіді на них. Викладач відзначає найбільш активних гравців.

• «Мовники». Студентам пропонується прочитати текст. Далі вони переказують текст колективно. Кожен по черзі називає іменник (або прикметник, який точно ілюструє наступне речення тексту. При цьому кожен наступний учасник має повторити названі попередниками слова. Виграє той, хто жодного разу не зіб’ється.

• «Концентрація». Студенти діляться на групи. Кожна група отримує текст на аркушах. Аркуші повернуті текстом униз. За сигналом викладача студенти перевертають аркуші, читають протягом визначеного часу (1-2 хв) текст, а потім знову перевертають аркуші та віддають їх викладачу.

Після цього кожен студент записує в зошиті те, що запам’ятав із тексту. Далі група записує спільний текст на окремому аркуші. Виграє та команда, яка найбільш повно відтворить текст.

• «Ланцюжок». Студенти читають запропонований викладачем текст. Потім кожен по черзі має поставити запитання до тексту і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання. Виграє той, хто поставить найцікавіше питання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить викладач. Потім перший студент відповідає на питання і пропонує запитання другому учню, другий відповідає та ставить питання третьому тощо.

Таким чином, формування життєвих компетентностей Нового українського навчального закладу сприятиме розвитку суспільства освіченого загалу, високої культури і рівних можливостей. Саме таке суспільство забезпечує європейську якість життя, у якому освічена людина може бути справді вільною, вміти навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, бути зданою до участі у міжкультурному спілкуванні.

Отже, використання власної креативності, фантазії, досвіду є гарантією здобуття і розробки своїх активних методів навчання студентів.

Завдання викладача полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення студента до активної пізнавальної діяльності. Викладач повинен постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє студентам ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал.

Використання інноваційних методів роботи в реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні студентів розвивають комунікативну, мовну, громадянську компетентності, сприяють більш глибокому засвоєнню матеріалу і використанню його у подальшому житті.

Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». Впевнена, що інтерактивні методи дозволяють рости як студентам, так і викладачеві.

Зміст

Морфологія (Частина1) ...................................................................................... 5

Іменник як частина мови. ................................................................................ 5

Прикметник як частина мови .......................................................................... 6

Числівник як частина мови .............................................................................. 8

Займенник як самостійна частина мови .......................................................... 9

Дієслово як самостійна частина мови. .......................................................... 10

Дієприкметник як особлива форма дієслова. Дієприкметниковий зворот.

....................................................................................................................... 11

Дієприслівник як незмінювана форма дієслова. Дієприслівниковий зворот

....................................................................................................................... 12

Прислівник як самостійна частина мови ....................................................... 13

Службові частини мови. Вигук ..................................................................... 14

Тестова частина 1 (Морфологія) ...................................................................... 17

Синтаксис (Частина 2) ...................................................................................... 21

Головні члени речення: підмет і присудок ................................................... 21

Другорядні члени речення ............................................................................ 22

Розділові знаки при однорідних членах речення .......................................... 23

Характеристика речення ............................................................................... 25

Типи односкладних речень ............................................................................ 27

Вставні слова, словосполучення, речення ..................................................... 28

Звертання........................................................................................................ 28

Відокремлені члени речення ......................................................................... 29

Складне речення ............................................................................................ 32

Складносурядне речення ............................................................................ 32

Складнопідрядне речення ........................................................................... 33

Безсполучникове складне речення ............................................................. 35

Складне речення з різними видами зв’язку ............................................... 36

Тестова частина 2 (Синтаксис) ........................................................................ 38 Орфографія (Частина 3) ................................................................................... 45

Спрощення в групах приголосних .................................................................45

Уживання м'якого знака ................................................................................. 45

Правопис префіксів ....................................................................................... 46

Подвоєння приголосних ................................................................................ 46

Вживання апострофа ..................................................................................... 47

Чергування приголосних літер ...................................................................... 48

Фонетика. Співвідношення звуків і літер...................................................... 49

Тестова частина 3 (Орфографія) ....................................................................... 51 Відповіді ........................................................................................................... 55

Морфологія (Частина1)

Іменник як частина мови.

Іменник як самостійна частина мови

Іменник — це самостійна частина мови, що позначає предмет або особу, відповідає на питання хто? або що? і має рід, число, відмінок. Рід іменників

Чоловічий (він,мій) стіл, дядько + учений, академік, суддя + біль, дріб, зяб, кір, степ, полин, нежить, пил, рояль, тюль,

рукопис, Сибір, толь, сажень, собака, ступінь, шампунь

Жіночий шафа, радість + зала, вуаль, путь, розкіш, адреса, нехворощ, мігрень, жовч (вона, моя)

Середній

вікно,дівча,

хлоп’я, ім’я,

лоша (воно, моє)

Спільний (хар- ки людей, соціальні групи, імена, прізвища:

заїка, плакса, базіка, лівша, невдаха, Коваль, сирота, староста, нероба, Саша)

Число іменників

1) іменники, що мають і однину, і множину Книга-книги

Телефон-телефони

2) іменники, що мають тільки однину Харків, сміливість, мир, козацтво, чай, вода, пісок

3) іменники, що мають тільки

множину

Канікули, вибори, мандри, шахи, піжмурки

Відмінки іменників

Називний

(хто? що?)

голова

легені

пальто

метро

Родовий	(кого? чого?)	голови	**легенів/легень**	пальта	метро
Давальний	(кому? чому?)	голові	легеням	пальту	метро
Знахідний	(кого? що?)	голову	легені	пальто	метро
Орудний	(ким? чим?)	головою	легенями	пальтом	метро
Місцевий	(на/у кому? чому?)	на голові	у легенях	у пальті	у метро
Кличний	(як звертання до істот)

Кличний відмінок

1) Імена закінчуються у Н. в. на -а у Кл. в

- о

Наталка - Наталко,

Саша - Сашо, Маша - Машо, сестра - сестро + чоловічі на -а: Микола -

Миколо

1) Чоловічі імена /звертання здебільшого

мають у Кл. в. - е

Володимир - Володимире, Павло -

Павле,

Петро - Петре, брат - брате

2) Іменна закінчуються у Н. в. на -я у

Кл. в. - е / -є

Марія - Маріє, Настя - Насте, Катря

Катре + чоловічі на -я: Ілля - Ілле

2) Чоловічі імена закінчуються на м’який приголосний або - й у Кл. в. - ю

Василь-Василю, Юрій-Юрію,

Віталій-Віталію + Ігор - Ігорю

Творення чоловічих та жіночих імен по-батькові

Жіночі імена по батькові

Суфікс -івна-

-ївна- (якщо ім’я закінчується на й)

Петро - Петрівна

Андрій - Андріївна

Чоловічі імена по батькові

Суфікс - ович-

-йович- (якщо ім’я закінчується на й)

Петро - Петрович Андрій - Андрійович

Зверни увагу на творення окремих імен по-батькові

Ім’я	Чоловіче ім’я по батькові	Жіноче ім’я по батькові
Григорій	Григорович	Григорівна
Микола	Миколович (Миколайович)	Миколівна (Миколаївна)
Лука	Лукович (Лукич)	Луківна
Кузьма	Кузьмович (Кузьмич)	Кузьмівна
Хома	Хомович (Хомич)	Хомівна
Сава	Савович (Савич)	Савівна
Яків	Якович	Яківна
Ілля	Ілліч	Іллівна

Прикметник як частина мови

Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? (яка? яке?) або чий? (чия? чиє?).

Групи прикметників за значенням

Якісні який? яка?

яке? які?

Відносні який? яка?

яке? які?

Присвійні чий? чия?

чиє? чиї?

веселий парубок, солодке яблуко

Якісні прикметники здатні утворювати ступені порівняння :

легкий, веселий

весняний день, дубова полиця

Відносні прикметники не можуть утворювати ступені порівняння:

овочевий, кришталевий, студентський

дідів стілець, вовчий слід

Присвійні прикметники вказують на приналежність:

мамин, заячий,

вовчий

Ступені порівняння якісних прикметників Вищий ступінь порівняння:

Проста форма утворюється з а допомогою суфіксів -ш-, -іш-: глибокий ― глибший, чорний ― чорніший.

Складена форма вищого

ступеня порівняння

утворюється шляхом додавання до нульового ступеня прикметника слів більш, менш:

Більш важкий, менш важкий.

Більш глибокий, менш глибокий

Найвищий

ступінь

порівняння:

Проста форма утворюється Складена форма утворюється

приєднанням додаванням до форми вищого ступеня до прикметника

найбільш, ^в ^{нульовому} найменш ^{ступені} : прислівників

префікса най- , якнай- ; щонай -: найбільш відомий, найменш складний,

найрозумніший, найбагатший. найбільш глибокий, найменш світлий

якнайкращий, щонайбільший

Якісні прикметники, що не утворюють ступені порівняння:

а) прикметники на означення масті тварин: гнідий, вороний, чалий, половий,

зозулястий, попелястий.

б) прикметники, що виражають сталі або абсолютні ознаки: німий, мертвий,

глухий,

живий.

в) прикметники на означення кольору, утворені за кольоровою схожістю до

інших предметів: вишневий, бузковий, шоколадний; Творення відносних прикметників Основа закінчується на:

Твердий приголосний

М’який або шиплячий

Використовуємо суфікс -ов-:

Кварц - кварцовий

Палац - палацовий

Використовуємо суфікс -ов- / -ев- залежно від наголосу: наголос на закінченні використовуємо - ов-: дощ - дощовий

наголос на основі (суфіксі)

використовуємо -ев-борщ - борщевий

Творення присвійних прикметників за допомогою суфіксів -ин- (-їн-), -ів-

(-їв-)

Використовуємо суфікс - ин-, якщо:

Основа іменник закінчується на твердий чи м’який приголосний:

Марина - Маринин

Використовуємо суфікс -їн-, якщо:

Основа іменника закінчується на - й: Марія [йа] - Маріїн

Творення присвійних прикметників за допомогою суфіксів -ів- (-їв-) від іменників чоловічого роду

Використовуємо суфікс -ів-, якщо:

Основа іменника закінчується на твердий, м’який, шиплячий приголосний: Дід - дідів

(телефон)

Використовуємо суфікс -їв-, якщо:

Основа іменника закінчується, -й :

Юрій -

Юріїв (телефон)

Числівник як частина мови

Числівник — це самостійна частина мови, що означає число, кількість та порядок предметів при лічбі, відповідають на питання скільки? котрий?

*Кількісні числівники* число і *скільки?:* означають кількість або відповідають на питання	*Порядкові числівники* означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий?:
чотири, п'ятдесят сім	п’ятий, сьомий, тринадцятий

Зверніть увагу! Такі слова як сімка, трійка, третина, четверть відповідають на питання хто? що? і є іменниками.

Особливості узгодження числівників з іменниками

• два, три, чотири + Н. в. множ: два дні, три поради, п'ятдесят чотири викладачі.

• п’ять...+ Р.в. множ: п’ять моніторів, п’ять чоловіків неозначенокількісний, збірний + Р.в. множини: кілька годин Зверніть увагу!

Збірні числівники здатні поєднуватися ЛИШЕ з іменниками чоловічого або середнього роду!

Форма п’ятеро жінок або шестеро дівчат є помилковою!.

• дробовий + Р.в. однини: шість сьомих довжини; дві цілих і три п'ятих об'єму.

• Іменники при складених числівниках уживаються в тому відмінку, якого вимагає останнє слово: сто один (Н.в. одн) стіл Позначення часу:

11.00 — одинадцята година;

11.05 — п'ять [хвилин] на дванадцяту; одинадцята нуль п'ять;

11.15 — п'ятнадцять [хвилин] на дванадцяту; чверть на дванадцяту; одинадцята п'ятнадцять; п’ятнадцять по одинадцятій.

11.30 — пів на дванадцяту; пів до дванадцятої; одинадцята тридцять.

11.35 — за двадцять п'ять [хвилин] дванадцята; двадцять п'ять до дванадцятої; одинадцята

тридцять п'ять;

11.45 — за чверть дванадцята; чверть до дванадцятої; одинадцята сорок п'ять.

Займенник як самостійна частина мови

Розряди займенників за значенням

*1)особові*	одн. множ. 1 ос. я 1 ос. ми 2 ос. ти 2 ос. ви 3 ос. він, вона, воно 3 ос. вони
*2)зворотні*	себе
*3)присвійні*	мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, його, її, їх; весь,
*4)означальні*	всякий, сам, самий, кожний (кожен), інший, жодний (жоден);
*5)неозначені*	дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто- небудь, щонебудь
*6)вказівні*	той, цей, такий, стільки;
*7)питально-відносні*	хто, що, який, чий, котрий, скільки;
*8) заперечні*	ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки;

Правопис займенників

Разом

З частками аби-, де-, - сь, ні-

Абичий, дехто, когось, ніхто

Окремо Якщо між займенником і часткою стоїть прийменник

Ні в чому, де з ким, будь у що

Через дефіс З частками казна-, бозна-, хтозна-, будь-, небудь- Казна-хто, бозна-який

Дієслово як самостійна частина мови.

Дієслово — це самостійна частина мови, що означає дію, відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що зробить? та ін.

Форми дієслова

Форми дієслова бувають двох типів: змінювані і незмінювані.

До змінюваних належать форми

До умовного та наказового способів

(неозн

незмінюваних належить інфінітив дійсного,

ачена форма), безособові дієслова на та

дієприкметник: -но, -то та дієприслівник:

роблячи

робити, пишу, напиши, написаний зроблено,

Час дієслова: теперішній, минулий, майбутній.

Способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Особові закінчення дієслів наказового способу

Дієвідміни дієслів

І дієвідміна

3 ос. множ -уть; -ють

писати - пишуть радіти - радіють До І дієвідміни належать також: хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.

У дієсловах І дієвідміни в

інших закінченнях пишеться е або є:

Ти полеш,

Він поле,

Ми полемо,

Ви полете;

ІІ дієвідміна

3 ос. множ - ать; -ять

бачити- бачать любити - люблять До ІІ дієвідміни також належать: боятися, стояти, спати, бігти.

У дієсловах II дієвідміни в

інших закінченнях пишеться и або ї: Ти радишся, він радиться, ми радимося, ви радитесь;

Слід розрізняти за значенням дієслова: недобачати (= погано бачити) ― не добачати (= не помічати) помилок недочувати (= погано чути) ― не дочути (= не дослухати) до кінця недоїдати (= голодувати) ― не доїдати до кінця недодержати термометр ― не додержати слова недодивитися за дитиною ― не додивитися фільм нездужати(ся) (= хворіти) ― не здужати

(= не змогти) встати неславити (= ганьбити) ― не славити (= не прославляти) непокоїтися (= турбуватися) ― не покоїтися (= не спочивати)

соблива форма дієслова. Дієприкметниковий зворот.

Дієприкметником називається особлива відмінювана форма дієслова, що відповідає на питання що зроблений? що роблячий?

Дієприкметниковий зворот — це дієприкметник із залежними від нього словами. До будь-якого дієприкметникового звороту є означуване слово - те слово, якого стосується дієприкметниковий зворот.

У реченні дієприкметниковий зворот виступає відокремленим означенням.

Навіть діти, занепокоєні батьківською тривогою, довго не засинали.

Розділові знаки при дієприкметниковому звороті

1. Виділяємо комами дієприкметниковий зворот, якщо він стоїть після означуваного слова:

Ще спить земля, засипана снігами.

2. Дієприкметниковий зворот перед означуваним словом не виділяється.

Ще спить засипана снігами земля.

3. Дієприкметникові звороти, що стоять перед означуваним словом, відокремлюються лише тоді, коли вони мають додаткове обставинне значення, наприклад, причинове.

Захоплений своєю тяганиною з конем, Сивоок не зауважував безлічі подій і речей, які його оточували.

[бо (сполучник причини) був] Захоплений своєю тяганиною з конем, Сивоок не зауважував безлічі подій і речей, які його оточували.

4. Завжди відокремлюється комами той дієприкметниковий зворот, який стосується особових займенників (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони) або назв людей. Дієприкметниковий зворот може стояти у будь-якій позиції.

Вона усміхнулась, красива і сива, як доля.

5. Дієприкметниковий зворот завжди відокремлюється у дистантній позиції (тобто зворот знаходиться на відстані від того слова, якого стосується, віддалений іншими членами речення).

Осяяний сонцем, перед нами стояв зовсім новий світ (зворот осяяний сонцем віддалений від іменник світ кількома словами)

езмінювана форма дієслова. Дієприслівниковий зворот

Дієприслівником називається особлива незмінювана форма дієслова, що, відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Плавці мчали до берега, захлинаючись водою, пробиваючись крізь кригу.

У реченні дієприслівник виступає у ролі відокремленої обставини. Дієприслівниковий зворот — це дієприслівник із залежними від нього словами.

Дієприслівниковий зворот відокремлюється майже завжди.

Сонце, показавшись зранку, посунуло знову за хмари.

Не відокремлюються дієприслівникові звороти, які стали фразеологізмами.

Треба не сидіти склавши руки, а працювати.

Одиничний дієприслівник — це дієприслівник без залежних слів.

Одиничний дієприслівник відокремлюється, якщо стоїть перед присудком.

Дівчина, стрепенувшись, підвела голову.

Одиничний дієприслівник не відокремлюється, якщо:

• він вказує на спосіб дії;

• стоїть безпосередньо після присудка Вона стояла замислившись.

Зверніть увагу! Якщо речення має дієприслівниковий зворот та присудок, то виконавець цих дій має бути однаковий.

Порівняймо:

Прийшовши додому, я сів поїсти (Підмет - я, присудок - сів поїсти.

Підмет я - виконавець дії) Тобто можна переробити речення так:

Я прийшов додому, я сів поїсти. Виконавець однаковий і логічний.

Але:

Прийшовши додому, мене охопила втома (Підмет - втома, присудок - охопила. Підмет втома - виконавець дії, але не спільний, бо якщо переробити речення подібно до першого варіанту, то:

Втома прийшла, втома мене охопила.

Виходить нісенітниця. Така побудова речень є помилкою. Правильним може бути лише перший варіант.

Прислівник як самостійна частина мови

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, що

відповідає на питання як? (добре), де? (вгорі), коли? (вранці) куди? (вперед?), чому? (спеціально), навіщо?

У реченні прислівник виступає обставиною (якщо залежить від дієслова).

Знову серце б'ється (як?) молодо і дзвінко.

Ступені порівняння прислівників

Вищий ступінь порівняння

Проста форма

а) за допомогою суфіксів -ше, -іше,

тихо ― тихше ― тихіше, гучно

— гучніше

кладена форма утворюється додаванням до звичайної форми прислівника слів більш, менш :

більш тонко, менш зручно

Найвищий ступінь порівняння

Проста форма утворюється від прислівників вищого ступеня за допомогою префікса най-, якнай-, щонай- наймиліше, найшвидше, найчастіше

Складена форма утворюється поєднанням простої форми прислівника зі словами

найбільш, найменш: найбільш часто, найменш глибоко.

Правопис прислівників разом, окремо, через дефіс Дефіс

З префіксом по- та суфіксом -ому

(-єму) по- святковому, поматеринському і поматеринськи, поукраїнському і поукраїнськи,

З будь-, казна-

, хтозна-,- небудь, то, - таки, -от: будь-куди, казнаколи, хтознаскільки,

Повторенням синонімів або антонімів: швидко-швидко, зроду-віку,

тишкомнишком, рановранці,

Запам’ятайте:

де-не-де, будьщобудь, віч-на-віч, всього-на- всього.

помоєму, а також полатині

денебудь, так-то,

як-таки, якось-

от;

більшменш, видимо-

невидимо;

вряди-годи, сяк- так, десь- інколи;

Разом з аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- :аніскільки, деколи, чимало, щотижня, якнайшвидше;

Окремо: кінець кінцем, сама самотою, одним одна, з року в рік, день у день раз у раз, час від часу, з ранку до вечора, в цілому, в основному, на щастя, на жаль, до речі.

Службові частини мови. Вигук

До службових частин мови належать прийменники, сполучники й частки.

Службові частини мови не відповідають на питання.

Прийменник обов’язково повинен мати біля себе іменник, прикметник, займенник або числівник, дієприкметник, від якого ми легко можемо поставити відмінкове питання. навколо дерев - навколо (чого? ― Р.в.) навколо дерев поміж річками - поміж

(чим? ― Ор.в.) поміж річками Порівняймо:

Тихо навкруги, мертво і Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша.

У першому реченні слово навкруги — прислівник, оскільки поряд НЕМАЄ іменника, прикметника, займенника, числівника чи дієприкметника; у другому — прийменник, бо є займенник його і ми можемо поставити питання відмінка. навкруги його - навкруги кого? його

Пам’ятайте про те, що українська мова відрізняється від російської, тому найчастіше має свої особливі прийменники.

Рос. варіант Укр. варіант

Говорить по английски говорити англійською (НЕ ПО АНГЛІЙСЬКІЙ)

Ходить по делам ходити У справах (НЕ ПО СПРАВАМ)

На прошлой неделе минулого тижня (НЕ НА МИНУЛОМУ ТИЖНІ)

Сполучником називається службова частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення і виражає смислові зв'язки між ними.

Сурядні сполучники

єднальні: і, й, та (= і), і ... і, ні ... ні, ані ... ані, та й, також, а також, як ...

так, ще й.

розділові: або, то, чи, хоч, чи ...

чи, чи то ... чи то, то ... то, або ...

або, не то ... не то, хоч ... хоч.

протиставні: а, але, однак

(одначе),

проте, зате, так, та (= але).

получники підрядності з'ясувальні

(що, щоб, як).

часові (тільки-но, перш ніж, як, щойно, ледве, як тільки).

умовні (якщо, якби, аби, як, коли, коли б, якщо ... то, як ... то).

допустові (хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай, нехай). мети (щоб (щоби), для того щоб, аби).

причинові (бо, тому що, через те що, у зв'язку з тим що, оскільки).

порівняльні (як, мов, немов, наче, неначе, ніби, немовби, немовбито, неначебто).

Часткою називається службова частина мови, яка надає реченню або окремим його членам відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм.

Вигуком називається особлива незмінна частина мови, що безпосередньо виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх: ой, ай, о, ох, ух, ах, іч, ого, пхе, ет.

Звуконаслідувальні слова - слова, що відтворюють звук. ках-ках-ках, др-рр, ж-ж-ж, геп, брязь, дзень.

Етикетні форми привітання/прощання/побажання, Вітаю!

Привіт!

Здравствуйте! Спасибі! Дякую! Даруйте! Будь ласка! тощо виступають вигуком.

Тестова частина 1 (Морфологія)

1. Усі слова є іменниками в рядку

А виконання, виконавець, виконавши

Б книгарня, книжник, книгозбірня

В соловей, соловенятко, солов’їний

Г завідувач, завідувачка, завідувати Д зеленаво, зеленка, зелень

2. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта

А морок, какаду, маестро, ООН

Б Баку, продаж, столяр, денді В

Борнео, собака, аташе, Сибір

Г суддя, перекладач, путь, гімн

Д хлоп’ятко, козак, інститут, іній

3. Правильно поєднано всі прикметники з іменниками в рядку

А старовинний Осло, духмяне какао, яскраве кімоно

Б львівська пані, надокучлива цеце, смачне кольрабі В вітальний туш, рожевий фламінго, малий нікчема Г яскрава гуаш, цікаве інтерв’ю, прозора шампунь Д заквітчана Умань, вчена ступінь, другий степінь

4. Форму кличного відмінка утворено НЕПРАВИЛЬНО в рядку

А Іване

Б Іванко

В Степане

Г Руслано

Д Саве

5. Виберіть рядок, у якому від усіх прикметників можна утворити ступені порівняння. А.

Український, місцевий, хлібний, метушливий, польовий. Б. Блакитний, океанський, вовчий, сибірський, радісний.

В. Розкішний, кислий, розумний, сміливий, веселий. Г.

Бородатий, широкий, визначний, овочевий, життєвий.

6. Неправильно форму ступеня порівняння прикметника утворено в реченні А Він був високий, худорлявий, років на п’ять молодший від Павла.

Б Дідусева каша була найсмачніша.

В сила слова гостріша від штика.

Г Самі найвищі дерева у світі - евкаліпти ,а самі найтовщі - секвої.

7. Неправильно форму ступеня порівняння прикметника утворено в реченні А Жінка мала якнайскромніший вигляд Б Хома там самий активніший. В Найдорожчий кришталь стояв у Марії в серванті. Г Найвища у світі трава — бамбук.

8. Числівниками є всі слова рядка А три, третій, третина, троє

Б десять, десяток, десятеро, десята

В Два, двійко, двоє, обидва

Г семеро, сімка, сьомий, сім

9. Помилково узгоджено числівник з іменником у словосполученні А двадцять п’ять апельсинів Б три з половиною апельсина

В двадцять два апельсини Г дві терті апельсина

10. Порушено граматичну норму на позначення часу в рядку

А десять хвилин на третю

Б три години п’ять хвилин

В пів на дванадцяту

Г чверть до одинадцятої

11. Порушено граматичну норму на позначення часу в рядку

А без п’ятнадцяти шоста

Б за п’ятнадцять шоста

В п’ятнадцять хвилин до шостої Г чверть до шостої

12. Правильною є відмінкова форма числівника

А трьохста шістдесяти двох

Б трьохсот шести десяти двох В трьомстам шістдесяти двом Г трьома стома шістдесятьома двома Д трьохстах шести десятьох двох

13. Разом треба писати всі займенники рядка

А будь/з/ким, аби/хто, де/який

Б де/хто, де/кого, будь/у/кого

В бозна/чому, аби/який, ні/що Г ні/ким, аби/що, де/котрий

14. Разом треба писати всі займенники рядка А ні/чий, де/який, аби/що, ні/котрий

Б ні/для/кого, ні/який, де/ким, хтозна/що

В аби/що, будь/то, де/що, казна/що

Г ні/чого, де/кому, аби/який, казна/що

15. Усі займенник є особовими в рядку

А мене, тобою, собі, нам

Б вами, них, йому, наш

В тобі, нас, мене, нього Г тебе, вони, кого, ним

16. НЕПРАВИЛЬНО утворено форму 1 особи однини дієслова

А побороти-поборю

Б сидіти - сижу

В дати- дам

Г мити -мию

Д малювати - малюю

17. Закінчення уть(ють) у 3 особі множити мають обидва дієслова рядка

А боятися, молоти

Б вибачити, кликати В возити, в’язати

Г охрестити, напоїти Д хотіти полити

18. Закінчення ать(ять) у 3 особі множити мають обидва дієслова рядка

А сваритися, бачити

Б платити, плакати

В водити, чесати Г славитися, лизати Д колихати, сходити

19. Правильно утворено форму наказового способу дієслова

А ходити-ходімте

Б розвивати-розвиваймо

В зберегти-збережемо

Г заносити-заносимо

Д відповідати-відповідаєм

20. Дієприкметниковий зворот НЕ ТРЕБА виділяти комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Б Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

В Над Максимом нахилилось почервоніле від гніву й туги лице Тура. Г Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце. Д Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

21. Дієприкметниковий зворот НЕ ТРЕБА виділяти комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Налякані страшним явищем природи птахи кружляли над своїми гніздами.

Б Іноді зайде до них із півдня високий степовик попечений сонцем.

В Маленькою хмаринкою темніє над ярком закинутий у степу хутірець.

Г Якимові ноги узуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг. Д Позбавлений можливості говорити з людьми він у стократ сильніше переживав свою трагедію.

22. Одиничний дієприслівник ужито в реченні

А Ненька встигала і хату побілити і хліб спекти не поспішаючи. Б

Переступивши поріг, Остап почув у кімнати знайомий голос В Перекидаючи тісто з однієї долоні в другу, мати формувала хлібину.

Г Сонце, сідаючи за гору, обливало світлом усе село. Д

Ідучи в широкий світ, візьму з собою материнську пісню

23. Одиничний дієприслівник НЕ ТРЕБА виділяти комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Рівна дорога роздвоюючись вужчала.

Б Річка звиваючись губилася в зелених шатах.

В Листя боязко тремтить і не втримавшись летить. Г Земля засинаючи п’є з вечірніх туманів. Д Ліс на хвилину примовк ані шелесне завмерши.

24. Прислівниками є всі слова рядка

А пліч-о-пліч, повідні, дехто

Б нарешті, вранці, казна-що

В усередині, без кінця, чий-небудь

Г збоку, завглибшки, ніколи Д ніхто, звечора, анітелень

25. Помилку в утворенні форму ступенів порівняння прислівника допущено в рядку:

А швидко-швидше

Б холодно-холодніше

В погано-поганіше

Г добре-краще

Д низько-нижче

26. Разом треба писати всі прислівники у варіанті

А по/польськи, на/вхрест, по/тизу

Б до/щенту, на/весні, в/основному

В з/висока, на/вшпиньки, уві/сні

Г на/гору, з/середини, по/іншому Д за/панібрата, не/сказанно, у/день

27. Прийменник виділено в реченні А Лунає неподалік пісня сили, краси.

Б Назустріч здіймалося міст в бронзі.

В Напередодні всю ніч ішов лапатий сніг.

Г Козаки навколо фортеці копали шанці. Д

Десь поблизу виводив свою пісню соловей.

28. Вкажіть, у якому рядку всі сполучники часові.

А. Якби, хай, через те що, у зв'язку з тим що, для того щоб.

Б. Коли, як тільки, щойно, поки, допоки.

В. Оскільки, незважаючи на те що, але, та, чи.

Г. Як тільки, що, наче, бо, щоб.

(4) що дбають про тебе.

А прикметник

Б займенник В дієслово

Г прислівник

Д сполучник

Синтаксис (Частина 2)

Головні члени речення: підмет і присудок

Підметом називається головний член речення, що означає предмет і відповідає на питання хто? що?

Реве, стогне хуртовина...

Підмети поділяються на прості і складені.

Складений підмет виражається словосполученнями і реченнями:

• словосполучення, що узгоджується з присудком у множині Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги.

• словосполучення з двох займенників Нехай кожен із нас пізнає себе.

• словосполучення з кількісним значенням Коло млина, кола броду два голуби пили воду.

• фразеологізм

Бити байдики - улюблена справа ледарів.

• складна власна назва

Були тут і «Тече вода з-під явора», і «Над Дніпровою сагою», і «Реве та стогне Дніпр широкий», і «Коло гаю в чистім полі», і «Ой діброво, темний гаю».

Присудком називається головний член речення, який означає дію, що виконує підмет, відповідає на питання : що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто або що він є?

Повітря зробилося прозорим та ясним.

Присудки бувають прості і складені (складені іменні і складені дієслівні).

Складений присудок буває дієслівним та іменним.

Дієслівний

Іменний

допоміжне дієслово + інфінітив (неозначена форма дієслова). Допоміжні дієслова: починати, продовжувати, закінчувати, могти, хотіти, пробувати, уміти, рад, певен, згоден, ладен, можна, необхідно, ладен, треба

Катерина береться розпалювати вогонь під плитою.

Полковник навіть не зміг струсити з себе дорожньої пилюги. Я починаю вчитись в університеті. Мій брат хотів спекти торт. дієслово зв’язка + іменна частина:

Дієслова-зв’язки: бути, являти, становити, ставати, робитися, називатися, вважатися тощо.

Іменною частиною може бути іменна частина мови, тобто іменник, прикметник, займенник або числівник у формі

Ор.в., а ще дієприкметник

Дієслівна зв'язка є в теперішньому часі, як правило, опускається: Максим — студент.

День був гарний, погожий.

Першою прокинулась Катерина.

Тимко стояв перед ними задиханий і гнівний. Сонна дитина здавалася сумно

Тире між підметом і присудком

Тире між підметом і складеним іменним присудком може ставитися лише на місці пропущеного дієслова-зв’язки.

Порівняйте:

Мій брат - художник.

Мій брат є художником.

Між підметом і складеним іменним присудком на місці дієслова-зв’язки тире ставиться лише в таких випадках:

1. [іменник (числівник) у Н.в. (підмет) - іменник (числівник) у Н.в.(присудок)] Весна - художник знаменитий.

Два та два - чотири.

2. [інфінітив(підмет) – інфінітив (присудок)] Жити - Вітчизні служити.

3. [інфінітив (підмет) - ім. у Н.в. (присудок)] Малювати - моє уподобання. 4. [підмет - це (оце), то, ось, значить присудок] Жити мені без праці - значить не жити.

Між підметом і складеним іменним присудком на місці дієслова-зв’язки тире не ставиться у таких випадках:

1. [у ролі підмета виступає займенник] Сумує хата, бо вона вже пустка. 2. [присудок виражений іменником (займенником) у Н.в., перед яким стоїть частка НЕ] Серце не камінь.

3. [у ролі присудка виступає прикметник (дієприкметник)] Твоє чоло шляхетне і ясне.

Черкащина оспівана Шевченком.

Другорядні члени речення

Граматична основа поширюється другорядними членами — означенням, додатком, обставинами.

Означення — це другорядний член речення, що називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?

З тихим плескотом на берег рине хвилечка. Крім того, означення виражаються:

• іменником у непрямих відмінках Промінь сонця (= сонячний промінь)

• неозначеною формою дієслова, якщо інфінітив стоїть біля іменника Батько дав команду сідати;

• прислівниками, якщо прислівник стоїть біля іменника. Не причинені двері були і в квартиру праворуч.

Прикладка є другою назвою того ж поняття, але з певною характеристикою: за віком, за статтю, за національністю, за фахом, за зовнішнім виглядом тощо. Микола, мого батька друг, приїхав...

Три дівчини, студентки-агрономи, йшли..

Додаток - це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, і відповідає на питання кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?

Додаток залежить від присудка. Я купила квіти на подарунок.

Обставина - другорядний член речення, який указує на спосіб здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов’язана дія чи вияв ознаки. Обставина відповідає на питання як? яким чином? де? коли? з якою метою? чому? якою мірою? та ін.

Інфінітив у ролі головних та другорядних членів речення

Інфінітив (початкова форма дієслова - що робити? що зробити? читати, писати, посміхатись) в реченні може виступати:

• присудком, якщо стоїть на другому місці (після підмета) Жити - значить боротись.

• підметом, якщо стоїть на першому місці (перед присудком) Любити - сенс мого життя. означенням, якщо інфінітив залежить від іменника.

Здійснилась мрія побувати в Парижі (мрія яка? побувати).

• додатком, якщо залежить від дієслів зі значенням упливу на волю іншої особи, спонукання до дії (радити, наказувати, рекомендувати, бажати тощо).

Лікар порекомендувала поїхати в санаторій (лікар порекомендувала що?) • обставиною, якщо залежить від дієслів зі значенням руху (сісти, лягти, летіти, бігти тощо)

Він побіг її рятувати (побіг з якою метою? рятувати)

Розділові знаки при однорідних членах речення

Розділовий знак

Правило

Приклади

Кома ставиться між однорідними членами

Поєднаними безсполучниковим зв’язком [О,

О,О]

Поєднаними протиставним

сполучником а, але, та (=але), зате, проте, однак

За вікном сніг, дощ, заметіль.

Будь сміливим не язиком, а ділом.

Кома з крапкою Тире

[О, а О]

Поєднаними повторюваними сполучниками

[і О, і О]; [ ні О, ні О],

[ то О, то О];

[чи О, чи О];

[чи то О, чи то О];

[ не то О, не то О];

[або О, або О]

Поєднаними праними сполучниками:

не тільки..., а й; не тільки. .. , але й; не лише. .. , а й; як..., так і .. ; не стільки..., скільки. .. ; не стільки...., як ; не так...., як ;

Зверніть увагу! кома ставиться перед другим компонентом

[як О, так О]

Між поширеними

однорідними членами речення, особливо

якщо в середині хоч би одного з них є коми [ О; О]

Не то сон, не то забуття склепляло повіки.

Чорніє поле, і гай, і гори.

Як ти ставишся до людей, так і вони до тебе будуть ставитись.

На панщині пшеницю жала, втомилася; не спочивать пішла в снопи, пошкандибала Івана сина

годувать.

З городу не біжить - вихором вилітає Мар’яна.

Між однорідними членами речення з безсполучниковим протиставним зв’язком (на місці тире можна поставити сполучник а)

Запам’ятайте! Якщо сполучники чи, або , та (=і), і не повторюються, то коми між однорідними членами речення не ставиться.

Любов чи ненависть ти відчуваєш до мене?

Зверніть увагу! Кома не ставиться між компонентами усталених сполук типу і так і сяк, і туди і сюди, і вдень і вночі, ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо:

Ні в день ні в ночі не стихає клепання коси.

Двокрапка й тире при однорідних членах речення з узагальнювальним словом

Розділовий знак

Правило

Приклад

Двокрапка

Тире

Після узагальнювального

слова перед однорідними членами

речення (після

узагальнювального слова можуть стояти слова як-от, а саме, наприклад; у такому разі пере цими словами треба ставити кому, а після них - двокрапку). Після однорідних членів речення перед узагальнювальним словом

Усе в чекання: земля і місяць, вишні і тополі, туман в полі.

Багато поетів, а саме: Б.

Олійник, Л.

Костенкко, П. Тичина - оспівували давню красу Києва.

Тонкі брови, русяві кучері, тонкий ніс, рум’яні губи - усе дихало красою

Характеристика речення

1. За будовою речення бувають прості й складні.

Просте речення має одну граматичну основу:

Непомітно вечір підкрався.

Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше): І буде день, і знов огорне ніч.

2. За емоційним забарвленням - окличні (!), неокличні.

Як ти зжилася з тугою чаїною!

Ти був до нас. Ти будеш після нас.

3. За метою висловлювання - розповідні, питальні, спонукальні.

Розповідне речення містить повідомлення або опис певних явищ дійсності:

Я не знаю, що буде далі, але сподіваюсь на краще.

Питальне речення містить запитання (?):

Ти знаєш - що ти людина?

Спонукальне речення виражає волевиявлення (прохання, побажання, заклик, наказ до дії). Спонукальне речення НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО має містити знак оклику. Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню.

4. За наявністю головних членів прості речення поділяються на односкладні й двоскладні.

Односкладні речення мають один головний член - або підмет, або присудок.

Йду. Гладжу рукою соболину шерсть.

Стою. Молюсь.

Київ. Тиша.

Двоскладні речення мають два головні члени - і підмет, і присудок:

Вітер вірить мені і в дарунок посилає запах ніжного цвіту.

Зверніть увагу!

Двоскладним є речення, у якому присудок - дієслово 3 ос. одн. теперішнього або майбутнього часу; у форми одн. минулого часу.

Зустрічав схід сонця.

Двоскладним є і речення з пропущеною дієслівною зв’язкою є (іменний складений присудок).

Усміх, ласка - поруч.

5. За наявністю другорядних членів речення поділяються на поширені та непоширені.

Поширені речення мають один або більше другорядних членів.

Мріють крилами з туману лебеді рожеві.

Непоширені речення не містять другорядних членів.

Задощив листопад.

6. За наявністю ускладнюючих елементів - ускладненні та неускладнені.

Ускладнюючі елементи:

v звертання;

Україно моя єдина, сумую за тобою!

v вставні і вставлені конструкції;

На мою думку, кожен народ має право на мову, культуру, незалежність.

v однорідні члени речення;

Я тебе обіймав, цілував, говорив...

v відокремлені члени речення (дієприкметниковий, дієприслівниковий звороти).

Не знаю броду, не лізь у воду.

7. За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення - повні й неповні.

Повне речення містить усі необхідні для розуміння його змісту члени:

Я загубила своє натхнення.

У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, але фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації)

Над містом розмовляють голуби. Про цікаві речі. Про людство. Про війну. А довкола - млисто-бузкова далеч (присудок домислюється зі змісту другорядного члена обставини місця довкола).

Запам’ятайте!

Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів проте вважається повним.

Любіть і боріться за щастя без останку.

Двоскладне речення з пропущеним дієсловом-зв’язкою вважається повним.

Книга - морська глибина.

Типи односкладних речень

Означено-особовими називаються такі односкладні речення, до головного члена яких ми можемо додати займенники Я, ТИ, МИ, ВИ.

Поїдеш з нами. Одіспишся у спокої. Для ілюстрації сказаного раніше наведемо кілька прикладів.

Узагальнено-особовими називаються такі односкладні речення, головний член яких виражає дію, що стосується кожного. Це можуть бути прислів’я або приказки.

Не діли шкуру невбитого ведмедя. Довіряй, але перевіряй;

Неозначено-особовими називаються такі односкладні речення, до головного члена яких ми можемо додати займенник ВОНИ.

Лікарські рослини вживають у вигляді відварів, настоїв і трав'яних чаїв. Безособовими називаються такі односкладні речення, головний член яких не співвідноситься з дійовою особою.

Полювання відкрито.

Сутеніло помалу

Називними називаються такі односкладні речення, головний член яких виражений тільки ПІДМЕТОМ (до підмета серед другорядних може бути означення)

Ранок. Сонце золоте... Свавілля! Бунт! А він?

Вставні слова, словосполучення, речення

Вставні слова не бувають членами речення й не утворюють словосполучень із членами речення.

авжеж, безперечно, безсумнівно, без усякого сумніву, видимо, видно, в усякому разі (випадку), гадаю, дійсно, звісно, звичайно, здавалося (б), здається, зрозуміло, либонь, мабуть, може, можливо, напевно, очевидно, певна річ, по суті (справи), правда, припустимо, припустімо, природно, скажімо, скоріш за все, слід гадати, справді, треба думати

по-перше, по-друге й под., виходить, головним чином, далі, до речі, значить, з одного (другого) боку, зокрема, зрештою, крім того, між іншим, навпаки, наприклад, нарешті, однак і проте (якщо вони не протиставні сполучники), отже, підкреслюю, передусім, повторюю, приміром, у цілому та ін.; Зверніть увагу!

Не є вставними й не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, принаймні, навіть, між тим, за традицією, у кінцевому підсумку, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як і деякі інші.

словосполучення виділяються комами. Звертання

Звертання — це слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Звертання може бути поширеним і непоширеним.

Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю!

Лети, пташко моя сизокрила, з захід сонця, защебечи в шибку...

Звертання виділяються комами.

Дорогий мій, сонячний, озвися!

Вставні слова, словосполучення, речення та звертання ускладнюються речення.

Відокремлені члени речення

Відокремлюються додатки, що мають значення виключення, виокремлення і вводяться в речення прийменниками крім, окрім, опріч, замість, за винятком, на відміну від, особливо, наприклад, зокрема:

Опріч Гафійки, було ще два наймити.

Відокремлюються обставини, виражені:

дієприслівником (слова із суфіксами учи- / -ючи-, -ачи-/-ячи-, -вши-/ -ши) дієприслівниковим зворотом;

Обставини, виражені

Відокремлюються

Не відокремлюються

Дієприслівником

Дієприслівником зворотом

Прислівником, іменником у непрямих відмінках (часто з прийменником)

Якщо стоїть перед присудком або після нього:

Падаючи, сніжинки витанцьовували вальс.

Полягали спати,

повечерявши.

Якщо стоїть і перед присудком, і після нього:

А він сидів, зіщуливши ті плечі.

Якщо передає значення уточнення місця, часу, способу дії.

Обставин має бути не менше двох. Уточнення обов’язково йде шляхом звуження,

Якщо дієприслівник має значення способу дії

(відповідає на питання як?) і стоїть після присудка

Цю вправу виконують

лежачи.

Вона стояла замислившись.

Якщо дієприслівник зворот є

фразеологізмом і стоїть безпосередньо біля присудка:

Він дивився на мене

витріщивши очі.

Якщо обставини різні за значенням (одна обставина часу, а друга - місця чи навпаки).

тобто від широкого поняття до вужчого.

Жваво, з юнацькою

енергією, заходився

Семен.

Народилася в Харкові, на вул.

Серед ночі над степом ані хмаринки.

Сумській.

Відокремлюються означення виражені дієприкметниковим зворотом чи прикметником. Основний принцип відокремлення/не відокремлення означень - їх позиція щодо означуваного слова.

Узгоджені означення

Означення, виражені

Відокремлюються

Не відокремлюються

Дієприкметниковим або прикметниковим зворотом (поширене означення)

Якщо стоїть після означуваного слова: Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси. Якщо означення стоїть на відстані від означуваного слова: Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Якщо означуваним словом є особовий займенник (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Позиція не має значення

Вона, стримана й чемна,

була дуже вродливою

Стримана й чемна, вона була дуже вродлива.

Якщо стоїть перед означуваним словом: Розгублені од власної краси ліси самі на себе дивляться.

Стримана й чемна, була дуже вродлива вона.

Якщо

дієприкметниковий зворот (означення) стоїть перед означуваним словом, АЛЕ має обставинний відтінок.

Втомлений хатніми справами, батько

швидко

Кількома (двома і більше)

прикметниками чи дієприкметниками (непоширене означення)

заснув.

Батько швидко заснув, бо був втомлений хатніми справами (обставинне

причинове значення)

Якщо стоять після означуваного слова: Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі.

Прикладка є другою назвою того ж поняття, але з певною характеристикою: за віком, за статтю, за національністю, за фахом, за зовнішнім виглядом тощо.

Микола, мого батька друг, приїхав...

Відокремлюються:

Поширені прикладки після означуваного слова (коми)

Прикладки, що стоять перед означуваним словом і мають обставинний відтінок або починається словом як (коми)

Прикладки, що відносяться до особового займенника (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони) (коми)

Прикладки, уведені словами або, тобто, чи, наприклад, особливо, на ім’я, на прізвище, як-от, а саме (коми)

Поширені прикладки в кінці речення, якщо перед ними можна поставити а саме (тире)

Колько, худорлявенький, чистенько одягнений хлопчик, з розумними оченятами, біжить стежкою.

Як селюк, Улас відчував розгубленість у місті.

Улас відчував розгубленість, бо був селюком (обставинне причинове значення).

Я, полководець миру, сонце несу в жмені.

Лінгвістика, або мовознавство, допомагає пізнавати закони мислення.

Антоніми, чи слова з протилежним значенням, використовуються для створення антитези.

Я тільки тепер побачив село - нужденну купку солом’яних стріх.

Зверніть увагу!

• Не відокремлюються прикладки із сполучником як, коли вони не мають відтінку причини (такі прикладки відповідають на питання у ролі кого? у ролі чого?) Тут ідеться про Шевченка як художника. (ідеться про Шевченка у ролі художника)

• Не відокремлюються власні назви, якщо вони стоять після означуваного слова:

Космонавт Леонід Каденюк відвідав Технічний ліцей НТУ.

Відокремлення таких власних назв можливе, якщо вони вживаються для уточнення, пояснення загального іменника.

Мій сусід, Григорій Шиян, вирішив не покидати старої хати.

Складне речення.

Складним реченням називається речення, в якому кілька граматичних основ (кілька підметів, присудків, що НЕ є однорідним). Складні речення поділяються на сполучникові (складносурядне і складнопідрядне) безсполучникові.

Складносурядне речення

Складносурядним називається складне речення, між частинами якого не можна поставити питання; частини поєднані сполучниками сурядності.

Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою.

Сурядні сполучники:

ü єднальні: і, й, та (= і), і ... і, ні ... ні, ані ... ані, та й, також, а також, як ... так, ще й; не тільки....а й(але й), не лише....а й (але й), не стільки... скільки, не те щоб, але, хоча й. ... але.

ü розділові: або, то, чи, хоч, чи ... чи, чи то ... чи то, то ... то, або ..... або, не то

... не то, хоч .... хоч.

ü протиставні: а, але, однак (одначе), проте, зате, так, та (= але).

Розділові знаки в складносурядному реченні

У складному реченні між сурядними частинами можуть ставитися кома, крапка з комою або тире.

1.У складному реченні між сурядними частинами, з'єднаними сполучниками сурядності і

(й), та, а, але, ні... ні, зате, проте, однак, або, чи, то ... то, або ... або, чи .... чи та ін., звичайно ставиться кома.

На золоті крил із-під тучі бджола вилітає у світ, і вишням хустини пахучі на плечі розвішує цвіт.

2.Кома не ставиться перед неповторюваними сполучниками і (й), та (=

і), або, чи (= або), якщо сурядні частини мають спільне слово (другорядний член речення (додаток чи обставина), частку лише, тільки, ще, навіть або вставне слово)

Вдосвіта (спільний член) знову загули на мороз сосни і закричали півні на горищах.

Не ставиться також розділовий знак, якщо названі вище сполучники і (й), та

(= і), або, чи (= або), поєднують два питальних речення, окличних чи спонукальних:

Коли в тебе відпустка і де ти будеш відпочивати?

3.Між частинами складносурядного речення може ставитися тире, якщо в другій частині висловлюється наслідок, висновок, швидка зміна подій:

Під братом не копай ями - і не викине тебе Бог в іще більшу.

Складнопідрядне речення

Складнопідрядним називається складне речення, в якому від однієї частини до іншої можна постави питання; частини поєднані підрядними сполучниками чи сполучними словами.

І я пішов, бо ти мені світила, як зоря.

Сполучники підрядності

•

з'ясувальні (що, щоб, як).

Згадай, як ми співом стрівали світання.

•

означальні (що, щоб, ніби, який, чий, котрий).

Життя - це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу.

•

часові (тільки-но, перш ніж, як, щойно, ледве, як тільки).

Ще сонечко не позолотило вершини найвищих дерев, як Сірки розпрощалися з

Морозами; •

умовні (якщо, якби, аби, як, коли, коли б, якщо ... то, як ... то). Як у

травні дощ надворі, то восени хліб у коморі;

•

мети (щоб (щоби), для того щоб, аби). Суддя пождав, щоб гамір змовк;

•

причинові (бо, тому що, через те що, у зв'язку з тим що, оскільки). Тихо

в садку, тихо в місті, бо пізня година;

•

порівняльні (як, мов, немов, наче, неначе, ніби, немовби, немовбито, неначебто).

Недарма кажуть, що в купальські ночі дерева ходять, неначебто люди.

•

допустові (хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай, нехай).

•

міри і ступеня, способу дії (що, чим..тим, аж, що аж)

Богдан поставив ринку біля коша і, хоч йому було не до їжі, заглянув у розсохлу від років скриню;

•

наслідку (так що)

Види складнопідрядних частин:

ü підрядна означальна (який? яка? яке?)

Найдорожча пісня, з якої мати колисала (Найдорожча пісня ЯКА? з якої мати колисала).

ü підрядна з’ясувальна (що? кого? чого? кому?) Мати божилася, що це правда (Мати божилася У ЧОМУ? що це правда).

ü підрядна часу (коли? відколи? в якій час?)

Вже було за південь, коли виїхали в чистий степ (Вже було за південь КОЛИ?

коли виїхали в степ)

ü підрядна умови (за якої умови?)

Очі сліпі, якщо розум зайнятий справами (Очі сліпі ЗА ЯКОЇ УМОВИ? якщо розум зайнятий)

ü підрядна причини (чому? з якої причини?) Не ганьби, бо оганьблений будеш (Не ганьби ЧОМУ? бо оганьблений будеш)

ü підрядна мети (з якою метою? навіщо?)

Я крил у Бога прошу, щоб якнайскоріше злетіти додому (Я крил у Бога прошу З

ЯКОЮ МЕТОЮ? щоб злетіти).

ü підрядна місця (де? куди?) Я зустріла тебе там, де бузок цвіте (Я зустріла тебе ДЕ? де бузок цвіте)

ü підрядна допусту (незважаючи на що? всупереч чому?, сполучники хоч(хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те, що)

В неволі тяжко, хоча і волі не було (В неволі тяжко НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЩО? на те, що і волі не було).

ü способу дії, міри і ступеня (як? яким способом? якою мірою? наскільки?) Сердега так перелякався, що аж тремтить (Сердега так перелякався ЯК?

НАСКІЛЬКИ? що аж тремтить)

ü підрядна порівняльна (наче що?)

Слова самі на голос навертались, як сльози наверталися на очі (Слова навертались НАЧЕ ЩО? як сльози навертались на очі)

ü підрядна наслідку (сполучник ТАК ЩО без коми між його частинами) Теплий туман слався по полю, так що дерева потопали в ньому.

Зауважте! Якщо кому поставити перед що, то утвориться підрядне міри і ступеня: Теплий туман наливав балку по самі вінця так, що дерева потопали в ньому.

Зверніть увагу!

Основним принципом визначення виду підрядної частини є не тільки певний вид сполучника, а й ПРАВИЛЬНЕ, ЛОГІЧНО поставлене питання.

Порівняймо!

Я приїду тоді, коли ти нарешті вибачишся (Я приїду КОЛИ? коли ти вибачишся) - підрядна часу.

Я пам’ятаю день, коли [=в який]ми зустрілися з тобою (Я пам’ятаю день ЯКИЙ? коли ми з тобою зустрілися) - підрядна означальна.

Безсполучникове складне речення

Безсполучниковим називається речення, частини якого пов’язуються без сполучників чи сполучних слів, а лише інтонаційно.

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.

Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

Розділовий знак

Кома

Двокрапка

Правило

Частини виражають одночасність або послідовність подій чи явищ На місці розділового знака можемо підставити і

а) друга частина пояснює/доповнює/розкриває/конкретизує зміст першої

[ ]: [пояснення]

На місці розділового знака можемо підставити що, а саме, і побачив що

Приклад

Малі озера блискають не злісно, [i] колише хмара втомлені громи.

Я знаю: [що] здійсняться всі твої мрії.

б) друга частина вказує на причину того, про що йдеться в першій

Петро

обернувся: [і побачив, що] навколо ні душі.

Він пізнав мудрість філософів: [а саме] знання нескінченні.

Тире

Крапка з комою

[ ]: [причина]

На місці розділового знака можемо підставити бо, тому що

а) друга частина порівнюється з першою чи протиставляється їй

[ ] - [порівняння/ протиставлення]. На місці розділового знака можемо підставити наче, ніби / а

б) друга частина виражає наслідок, різку зміну подій чи є висновком

[ ] - [наслідок/висновок].

Іноді на місці розділового знака можемо підставити так що

в) перша частина виражає час чи умову;

[час/умова] - [ ].

На початку речення можемо підставити сполучник коли, якщо

Частини не тісно пов’язані за змістом і мають усередині свої розділові знаки.

У душі хлопець непокоївся: [бо] весна видалася засушливою.

Гляне - [наче] холодною водою обіллє.

Літо дбає - [а]

зима поїдає.

Повіяв вітер по долині - [так що] пішла дібровою луна.

[Якщо] Назвався грибом - лізь у кошик.

[Коли] Ідуть роки -

виростають діти.

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо; дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито.

Складне речення з різними видами зв’язку Складне речення може поєднувати різні види зв’язку: безсполучниковий і сполучниковий; сурядний і підрядний; або інші комбінації.

Такі конструкції називають реченнями з різними видами зв’язку:

Даринці вже здається, що вже й ніч скоро збіжить, а мати все порається.

Граматична основа здається та ніч збіжить поєднані сполучником підрядності ЩО, граматична основа мати порається приєднана сполучником сурядності А. Отже, речення має сурядно-підрядний зв’язок.

Учені кинулись архіви трусить: хотіли дізнатись, чиїм ім’ям цей град назвати.

Граматичні основи учені кинулись та хотіли дізнатись поєднані БЕЗ

СПОЛУЧНИКА, граматична основа назвати приєднана сполучником підрядності чиїм. Отже, речення має сполучниково-безсполучниковий зв’язок.

Тестова частина 2 (Синтаксис)

1. Простий підмет ужито в реченні

А Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Б Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

В Кілька парубків скочило на тацю, потягши за собою дівчат. Г Оця реальна мить вже завтра бути спомином. Д Стежкою наближалися дві молодиці.

2. Складений іменний присудок ужито в реченні

А Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Б Художник щоразу все мусить відкривати заново.

В Сорок вісім могутніх струменів злилися в один велетенський водоспад. Г А три покоління селянського дому вмістились на знімках старого альбому. Д

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.

3. Однорідними підметами й присудками ускладнено речення

А Селяни виходять на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

Б За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

В Місто не знало спочинку ні вдень ні вночі, а гуркотіло, гомоніло, кипіло. Г Лози, кручі, висип, ліс - усе блищить і сяє на сонці. Д Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.

4. Додаток виділено в реченні

А Від козаччини до Чорнобиля - усе українське стає епосом.

Б Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.

В Весна - художник дуже знаменитий.

Г Нашу індивідуальність створює пам’ять.

Д Митець - створіння примхливе й складне..

5. Обставиною поширено речення А Брат радий допомогти. Б Сестра вміє співати В Батьки поїхали відпочивати.

Г Студенти починають навчатися. Д Я хочу поплавати.

6. Означення виділено в реченні

А Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмерті.

Б Література справді спроможна сприяти розвиткові людини.

В Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

Г Тільки із страждання виникає здатність перейнятися болем ближнього. Д

Художник по суті дуже беззахисний перед свинцевим лицем обставин.

7. Однорідними присудками ускладнено речення А Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Б Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

В На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Г Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Д Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

8. Прочитайте речення.

«Кобзар» читали (1) перечитували (2)заучували напам’ять і переписували в Києві (3) у Харкові (4) у Полтаві (5) і в інших містах і селах по обидва боки Дніпра.

Кому треба поставити на місці всіх цифр, ОКРІМ

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Д 5

9. Узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів у реченні (розділові знаки пропущено)

А Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Б Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб’є любов мою живу.

В Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Г У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень. Д Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

10. Установіть відповідність між членом речення та виділеним словом 1 підмет А бажання заснуть зараз сильніше за мене 2 присудок Б Не зоравши, 53

не посієш. 3 означення В Дарувати квіти - приємно. 4 додаток

Г Оженитися - не дощик переждати. Д Здоров’я - всьому голова.

11. Поширеним є речення А Літо й досі не здається.

Б Батько з сином були терплячими.

В Чумацький Шлях - сузір’я.

Г Братик нашкодив і накивав п’ятами. Д Кожен з нас, буває, помиляється.

12. Неповним є речення А Лиш боротися - значить жить.

Б У нього очі - наче волошки в житі.

В А згори сипле та сипле, витрушує душу з дзвіночків.

Г В городі тиша й мовчазний передзвін сердець. Д

Напевне, кожному із нас дрімає щось від Піфагора

13. Знайдіть означено-особове односкладне речення.

А. Тільки в праці невтомній ти крилатим стаєш (В. Сосюра).

Б. В житті найвище треба вміти — у серці зберегти вогонь (В. Китайгородська). В. Як же так убого ви живете, Чом так занепали ви, скажіть, щоб у дні космічної ракети солов'я не в силі зрозуміть! (М. Рильський)

Г. О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань (О. Олесь). Д. О земле-мати! В сонячній добі вітаю я пробудження в тобі (Т. Коломієць).

14. Вкажіть, у якому рядку наведено називне речення. А. Велике дерево поволі росте (Народна творчість).

Б. Тиша. Тиша. Вітер жито колише (В. Швець).

В. Час — не хвилини, час — віки і вічність (Л. Костенко). Г. Нічого кращого за траву і наївні веселі кульбабки... (Г. Тарасюк) Д. Життя моє — квітник, у ньому рослин багато (Ю. Дмитренко).

15. Серед наведених речень знайдіть неозначено-особове.

А. Про добрі вчинки слід говорити вголос (Народна творчість). Б. Цей крилатий вислів приписують Г. Сковороді (З часопису).

В. Мавпа є мавпою і в золотому вбранні (Г. Сковорода).

Г. Не всі захоплюються одним і тим самим, і не всі люблять те саме (З часопису). Д. Не радій чужій біді (Народна творчість).

16. Визначте, яке речення односкладне.

А. Бреде зоря — сновида і приблуда — одержаний задурно щедрий дар (В.

Стус). Б. Не спопеляй і не топчи отих краплин святої віти... (С. Ярема) В.

Колеса глухо стукотять, мов хвиля об пором (В. Стус).

Г. Найсвятіші в небо поривання падають до грішної землі (С. Крижанівський).

Д. Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно (В. Стус).

17. Установіть відповідність

1 односкладне А Свята наївність - фразеологізм.

2 непоширене Б На сході троянди світання в хитанні гілок золотих. 3 ускладнене

В І вірші, і щастя - усе суєта, окрім золотистої чашечки кави 4 неповне Г Ночвами море не перепливеш.

Д Наступає ніжно на траву скромна по-жіночому бджола.

18. Відокремлений додаток ужито в реченні

А Дозволь мені, мій вечоровий світи, упасти зерням в рідній бороні.

Б Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю. В До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина. Г Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори. Д Ніч була темна, але тиха.

19. Одиничний дієприслівник треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Не читай лежачи!

Б Погомонівши молодята пішли з садка.

В Деякий час усі сиділи задумавшись.

Г Якби хліб та одежа то їв би козак лежа. Д Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

20. Одиничний дієприслівник НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні

(розділові знаки пропущено)

А Розбудовуючись Київ зумів лишити живу природу найбільшою своєю окрасою.

Б Собака теж зробився веселий і покрутившись знехотя потюпав геть.

В Опритомнівши Григорій почув зовсім недалеко глухі постріли. Г Ні півслова все мовчить і насупившись сидить. Д Артем здебільшого говорить не поспішаючи.

21. Обставину НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено) А Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Б Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики і гомонимо.

В Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Г Мокрий сніг легко падаючи як цвіт вишні від вітру лягав на землю. Д Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорок потала у видолинок.

22. Уточнювальним членом НЕ УСКЛАДНЕНО речення (розділові знаки пропущено) А На вулиці під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель.

Б У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.

В Після музик увечері довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову.

Г Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню. Д Сто сімдесят років тому в березні 1840 року побачив світ Шевченків

«Кобзар».

23. Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А І місяць травень буде гомоніти рудим джмелем наляканим до краю.

Б Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір. В Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори. Г Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі. Д Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

24. Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Над озером стояв оповитий серпанком загадковості ранок.

Б На горах за шпилями вкритим лісом пишно горів вечірній світ сонця.

В Темна ніч напоєна степовими пахощами пропливала над Асканією.

Г Оперезане синьо-зеленим поясом на пагорбі стоїть місто-замок. Д З себе краплі молодик отряс добре втерся хмаркою пухнатою і увесь порожевілий враз завис над хатою.

25. Невідокремлене означення вжито в реченні (розділові знаки пропущено) А Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи. Б До рідного краю поверталися птахи пропахлі тропіками.

В До рідного краю пропахлі тропіками поверталися птахи.

Г Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю.

Д Поверталися до рідного краю птахи пропахлі тропіками.

26. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Б Олеся йде сама дорогою - легка, витончена, пругка.

В Батько сидів з веслом на кормі - веселий і дужий.

Г Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар. Д Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

27. Прикладку треба відокремити за допомогою тире в реченні (розділові знаки пропущено) А Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Б Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

В Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем. Г До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина. Д Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога.

28. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Вітру на морі не було... вибрати А. коли ми повернулися з екскурсії.

Б. хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

В. як і очікуваного кілька днів сонця.

Г. проте клекотав сильний прибій.

Д. штиль радував матерів із дітьми.

29. Коми НЕ ТРЕБА ставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)

А. Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує

Б. І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт

В. Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій

Г. Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук

Д. Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу

30. Коми НЕ ТРЕБА ставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)

А. Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Б. І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В. Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть

Г. Танула сила мла й у первісній величі сходило сонце

Д. Гроза пройшла і грім ударив десь збоку

31. Правильно поставлено розділові знаки в реченні

А. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася на волі

Б. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася на волі

В. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася на волі

Г. Ти, ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася на волі

Д. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася на волі

32. Складне речення з підрядним з’ясувальним утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Мабуть, почну писати. ... вибрати А коли настане слушна мить. Б якщо наполягатимуть друзі В як велить чисте сумління Г про що мовчить більшість. Д хоч на творчість немає часу.

33. Складне речення з підрядним обставинним мети утвориться, якщо частину повертаюсь додому вписати замість крапок у реченні А Як тільки велике свято...

Б ... так що готуйте, мамо, вечерю.

В Коли тяжко на душі... . Г ... аби розвіяти сум і тривогу. Д ..... бо рідна кличе

сторона.

34. Складнопідрядним із підрядною частиною мети є речення А Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Б Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався.

В Я нічого не варти, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Г Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти. Д Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там мудрували трутні

35. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити тире в рядку

(розділові знаки пропущено)

А Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Б Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині. В Та диво диве в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю. Г Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу. Д А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

36. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити двокрапку в рядку (розділові знаки пропущено) А Весна іде красу несе.

Б Я знаю мова мамина свята.

В Боятися вовків у ліс не ходити.

Г Не штука ганьбити штука ліпше зробити. Д Будеш святи з сумом вродить печаль.

37. Складним із підрядним і сурядним зв’язком є речення

А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Б Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову. В Тим часом обважнілі садки півдня осипались абрикосами, земля вже ними була встелена, що й ніде ступити.

Г Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Д Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

38. Установіть відповідність

1 складносурядне А Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

2 складнопідрядне Б Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

3 безсполучникове В Скрізь: на подвір’ї, і в саду, і на городі - все тяглося до сонця і раділо йому.

4 складне з різними Г У цьому ж лісі я пив самоту осінню, тут весну видами зв’язку цілувала ти.

Д Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть

в небі журавлі.

39. Установіть відповідність

1 складносурядне А Історичні факти лишаються фактами, їх можна по- різному пояснювати, але не замовчувати. 2 складнопідрядне Б Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

3 безсполучникове В Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

4 складне з різними Г Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в видами зв’язку віконнім склі.

Д Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо

зацвіта.

40. Установіть відповідність

1 складносурядне А У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце.

2 складнопідрядне Б Здається, сама земля горить по обріях, тривожним, багрянистим світом виповнює всю цю вітряну степову ніч.

3 безсполучникове В Травневий день в кільці заграв на сплохо бив всіма громами, і блискавка небесні брами розчахувала навкруги.

4 складне з різними Г Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по видами зв’язку полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива жінка наречена.

Д Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її

довгих листочках грає і сяє чиста роса.

Орфографія (Частина 3)

Спрощення в групах приголосних

1)Спрощення не відбувається: баластний, компостний,аванпостний, форпостний, зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастнути, хвастливий, хворостняк, шістнадцять, шістдесят, шістсот, виск ― вискнути;

2)Спрощення не відбувається в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження на -ст-, -нт-: парламент - парламентський; турист - туристський.

3)Спрощення не відбувається у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду: піаністка - піаністці, оптимістка - оптимістці.

Уживання м'якого знака

М'який знак (ь) пишеться в українських словах:

а) у суфіксові -ськ- (-зьк-, -цьк-): учнівський,

паризький, юнацький, але: ковзкий, боязкий, різкий, в'язкий,

плаский, баский (зк, ск не суфікси);

б) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, - ісіньк-,- юсіньк-: рідненький, квітонька, близесенько

в) жменьці - жменька яблуньці яблунька стежинці-стежинка

Прісьчин-Пріська

М'який знак (ь) не пишеться:

а) після б, п, в, м, ф: дріб, степ, любов, вісім,

б) після ж, ч, ш, щ? упряж, зустріч, пишеш

в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами - ств-, -

ськ-: інженер, кінчик, цвірінчати, менший, гетьманщина, селянство,

велетенський, але: неньчин (ненька), бриньчати (бренькіт);

г) після р у кінці складу: Харків, звір, ударте,

г) у дієсловах: котиться, котяться, котись

гіркий, але: Горький;

д) між літерами, що позначають подовжені м'які приголосні: суддя, маззю, відлуння, весілля, роздоріжжя.

М'який знак (ь) пишеться в іншомовних словах:

а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки: портьєра, монпансьє, Мольєр, ньюйорківці, але: увертюра, малярія, нюанс, дюна (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом'якшення

попередніх

приголосних);

б) після л, н перед йо:

мільйон, компаньйон, каньйон;

Правопис префіксів

Префікс пре- вживається

для вираження найвищого ступеня ознаки: предобрий, премудрий, прегарно.

Префікс при- вживається у словах, що означають: а) наближення, приєднання, розміщення поруч: прилетіти, прибігти,

б) частковість дії або її

результат: призабути, прилягти,

Префікс прі- вживається в 4 словах: прізвище, прізвисько, прірва, прірвистий.

Запам'ятайте правопис слів із складовими частинами пре- і при-:

Преамбула, президент, превентивний, предикат, презирливість, прейскурант, прелюдія, прем'єр, преміювати, препарат, прерогатива, пресвітер, престиж, престол, преосвященний, преподобний, претендент, претензія, прецедент

Привілей, приладдя, примати, примхливий, принаймні, принциповий, припинити, природний, присвята, пристосування, присудковий, притаманний, непритомний, непричетний.

Префікси, що закінчуються на приголосний

Префікс с- пишемо перед к, п, т, ф, х (Кафе «Птах») що позначають глухі приголосні: скріпити, спалити,

Префікс з- (іноді із-) пишемо перед буквами, які позначають усі інші приголосні

(глухі і дзвінкі) та голосні:зшити, зчистити.

У префіксах без-, роз-, воз-, через-, між-, над-,

від-, під-,

перед-, понад-, об- безпорадний, безсмертний,

Подвоєння приголосних Подвоєння приголосних відбувається:

а) збіг префікса й кореня: від+дати = віддати, ір+раціональний = ірраціональний

ім+міграція = імміграція але: міграція, акліматизація, анотація, конотація;б) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: юннат (юний натураліст)

г) кореня або основи на -н(-нь) і суфіксів -н-, -ник, -ниц(я):

віконний, стінний, осінній, віконниця, шестигранник, тваринник, письменник, але: священик;

ґ) основи дієслова минулого часу на -с і постфікса -ся: розрісся, нісся, пасся.

Подовження приголосних передається на письмі двома однаковими літерами:

а) у наголошених суфіксах -енн-, -анн- прикметників, а також у похідних іменниках із суфіксом -ість і прислівниках: численний, численність; нездійсненний, нездійсненність, нездійсненно; священний, блаженний.

але: шалений, жаданий, довгожданий;

б) у деяких словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати та похідних від них.

3. В іншомовних словах:

а) у власних назвах та похідних одиницях зберігається подвоєння: Андорра -

андоррський; Голландія

- голландець,

б) у загальних назвах літери звичайно не подвоюються:

алея, колона, програма, екскурсія, бароко, інтермецо, стакато, беладона, фін, ват иняток із

аннали (літопис, хроніка), бонна (іноземна манна (вид В

мадонна, ього правила

вихователька), білль (законопроект), лишайника) мірра ановлять бритти (народ), брутто, булла (грамота (ароматична смола), сова: ванна, папи римського, послання), мотто (дотепний сл вілла,

вислів; мулла,

гамма

нетто, панна, пенні

(грецька літера),

(грошова одиниця),

_дурра (вид

панно (настінна

_рслини сорго),

прикраса), тонна

Вживання апострофа

Апостроф уживається

1) перед я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф:

п'ятниця, нав'ючити, солом'яний, мереф'янський, але: різдвяний, духмяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня);

б) після р у кінці складу: пір'я, матір'ю, у сузір'ї, подвір'я;

в) після к у слові Лук'ян і похідних від нього:

Лук'янович, Лук'яненко, Лук'янченко, Лук'янчук,

Лук'янів, Лук'янівка, лук'янівський;

Апостроф не вживається:

1) якщо перед я, ю, є, ї стоїть два приголосних у корені (окрім р): бруквяний, мавпячий, Святослав, але:

торф'янистий, стерв'ятник;

б) після б, п, в, м, ф позначають м'якість попередніх приголосних: бюджет, пюре, ревю,

2) перед йо: Муравйов, курйоз, вйокати

г) після префіксів та першої частини складних слів: роз'їзд, дит’ясла, кон'юнктура, ад'ютант, ін'єкція, але: пів-Японії (власна назва);

ґ) у словах іншомовного походження

після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, а також після р у кінці складу:п'єса, В'єтнам, інтерв'ю, к'ят

Чергування приголосних літер

При словотворенні та словозміні можуть відбуватися такі чергування приголосних:

[г] - [ж] - [з']: крига ― крижаний ― на кризі;

[к] - [ч] - [ц']: ріка ― річка ― у ріці; [х] - [ш] - [с']: лантух ― лантушок ― у лантусі.

Чергування приголосних при творенні прикметників та збірних іменників

• г, ж, з перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -зьк(ий), -зтв(о): Париж — паризький, убогий — убозтво, але: Льєж — льєжський;

• к, ч, ц перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -цьк(ий), -цтв(о):

пророк — пророцький, Лохвиця — лохвицький, дивак — дивацтво, але:

тюрки — тюркський, баски — баскський, Мекка — меккський, Монако — монакський,

Малакка — малаккський,

Нью-Йорк — нью-йоркський, Ірак — іракський, Дамаск — дамаський;

• х, ш, с перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються на -ськ(ий), -ств(о):

латиш — латиський, Одеса — одеський, Карабах — карабаський, але: казах — казахський, Цюрих — цюрихський, шах — шахський;

Зверніть увагу! В усіх інших випадках творення прикметників або збірних іменників використовуються суфікси -ськ- або -ств-: солдат - солдатський – солдатство

Фонетика. Співвідношення звуків і літер Голосних звуків 6: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

Приголосних звуків 32: [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з'], [ш], [с], [с'], [г], [х], [дж], [дз], [дз'], [ц], [ц'], [ч], [в], [м], [й], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'].

Більшість літер позначає один звук. Однак в окремих випадках одна літера може позначати два звуки або кілька літер передають один звук.

Літери

Я, ю, є

Буквосполуки дж, дз

Подовжені приголосні

М’який знак

Позначають звуки

Завжди два звуки [йі]

Завжди два звуки [шч]

Два звуки [йа], [йу], [йе]

- на початку слова; - після голосного; - після апострофа; - після ь.

В решті випадків я, ю, є дають тільки

ОДИН звук.

Один звук [дз], [дз], якщо належать до кореня

Два звуки [д] і [з], [д] і [ж], якщо належать до префікса і кореня.

Дають один звук і позначаються :

Приклади

Їжак [йіжак] - 4 літери, 5 звуків

Дощ [дошч] - 3 літери, 4 звуки

Юнак [йунак] - 4 букви, 5 зв.

Заява [зайава] - 5 букв, 6 зв.

Грильяж [грил’йаж] - 7 букв, 7 зв.

Джміль

Підземелля

Знання [знан’:а] - 6 букв, 5 зв.

Моль [мол’] - 4 букви, 3 звуки.

Позначає м’якість приголосних, але звуку НЕ ДАЄ.

Особливості вимов груп приголосних, які необхідно запам’ятати 7

букв, 6 зв.

8 букв, 6 зв.

Тестова частина 3 (Орфографія)

1. Визначте, у якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних. А.

Ненавис...ний, якіс...ний, ціліс...ний, мес...ник, очис...ний.

Б. Безвиїз...ний, влас...ний, зліс...ний, кіс...лявий, тиж...невий.

В. Форпос...ний, корис...ний, щас...ливий, улес...ливий, звіс...но. Г. Шіс...сот, провіс...ник, вис...нути, свисн...ути, гус...нути.

2. Спрощення в груі приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка А прихвос...ні, хресн...ний, напас...ник

Б зловіс...ний, шіс..сот, корис..ний В кількіс..ний, хворос...няк, бриз..нути Г навмис..не, балас..ний, ненавис..ний

3. Спрощення в групі приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А сер...цевий, мес..ник, контекс..ний

Б блис..нути, мас...ний, особистіс...ний В пес..ливий, захис...ник, піз..ній Г радіс..ний, аванпос..ний, зліс..ний

4. Спрощення в групі приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А перс..ні, випус..ний, тріс..нути

Б аген..ство, капос...ний, якіс..ний

В артис...ці, хрус..нути, зас..ланий

Г влас..ний, ціліс...ний, шелес...нути

5. Вкажіть рядок, у якому пишемо літеру -и-

А. Пр...знатися, пр...дорогий, пр...жорстоко, пр...мерзання, пр...кумедний.

Б. Пр...думати, пр...пізнитися, пр...кордонник, пр...стол, пр...людія.

В. Пр...тихлий, пр...білий, пр...білений, пр...добрятися, пр...віз. Г. Пр...бічник, пр...блуда, пр...вітність, пр...кидатися, пр...звук.

6. Літеру з треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А ро...повісти, ..цементувати, ...пекти

Б бе...силий, ро..копати, бе...крилий

В ..чорнілий, ...цілення, не...проста Г..ховати,

...керувати, ро...чистити

7. Літеру з треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А ро..чин, ...формувати, бе...хребетний

Б ...бивати, ро...писати, ...корочення

В ...гризти, ...чесати, ...хвильований

Г бе..барвний, ...молочений, ...жувати

8. Літеру с треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

А..хованка, ...чеплення, ...тиха Б ..тратити, ...прожогу, ..жати

В ..шиток, ...прямувати, ...терти

Г..кувати, не...проста, ..тискач

9. Літеру е треба писати на місці крапок у всіх словах рядка А пр...старий, пр..багато, пр..кінцевий Б пр..білений, пр..чудовй, пр..довгий В пр...великий, пр...непорочний, пр..стол Г пр..велебний, пр..дорожній, пр...тихий

10. М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

А Пол..ща, л..вівський, низ..кий, мен..ше

Б тернопіл..ський, ніч...ка, дяд..ко, бат...ко

В вуз...кий, б’єт..ся, бад..орість, нян..чин

Г біл..ше, Гуцул..щина, київс..кий, піс..ня

11. М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка А волен..ці, навчаєт...ся, камін...чик Б карпат..ський, слиз...кий, матусен...ці В ошукан...ство, сяд..те, мадярс..кий

Г винос..те, поділ...ський, заволз...кий

12. У формі орудного відмінка буде відбуватися подвоєння літер в обох іменниках рядка А сіножать, Січ

Б папороть, фальш В безліч, мудрість Г ясність, паморозь

13. У формі орудного відмінка буде відбуватися подвоєння літер в обох іменниках рядка

А височінь, жовч

Б матір, блакить

В заполоч, віддаль Г мідь, пригорщ

14. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка А гі (л//лл)я (ч/чч) я, ві(д/дд)зюбати, бездо (н/нн)ий

Б за(в//вв)шки, тря (с//сс)я, розлюче (н/нн) ий

В соколи (н/нн) ий, ро (з/зз)олочений , воста (н/нн)є Г(в/вв)імкнути, навма(н/нн)я, завда (н/нн)ь

15. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

А орли (н/нн)ий, бе(з/зз)вучний, на (в/вв)ипередки Б спі(в/вв)ітчизник, пі(в//вв)іку, греча (н/нн)ий В оста(н/нн)ій, непоміче(н/нн)ість, навма (н/нн)я

Г благослове(н/нн)ий, проні(с/сс)я, ві(д/дд)алік

16. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

А Прикарпа(т/тт)я, Побу(ж/жж)я, Берес (т/тт)я

Б осере(д/дд)я, милосер(д/дд)я, знаря(д/дд)я

В каніфо(л/лл)ю, ри(с/сс)ю, кмітливіс(т/тт)ю Г камі(н/нн)я, Ро(с/сс)ю, Воли(н/нн)ю

17. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

А ві(с/сс)ю, гордіс(т/тт)ю, осі (н/нн)ю

Б рі(ч/чч)ю, чес(т/тт)ю, моло (д/дд)ю

В мі(л/лл)ю, розпові(д/дд)ю, ні(ч/чч)ю, мі(ц/цц)ю Г сі(л/лл)ю, кров(вв)’ю, ті (н/нн)ю

18. Подвоєння літер на місці пропуску НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ в усіх словах рядка

А пас..ажир, новел..а, нет...о Б компрес.., агрес...ор, трас...а В бестсел...ер, каравел...а, Ніц..а Г шас..і, бул..а, фортис..имо

19. Подвоєння літер на місці пропуску НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ в усіх словах рядка

А рал..і, проф..есор, ап..ерцепія

Б Пікас..о, кор...еспондент, піц...а В папарац..і, суф..ікс, іл..юстрація Г одногруп..ник, беладон..а, пан...а

20. Вкажіть, у якому рядку допущено орфографічну помилку. А. Зоряний, солов'їний, буря, бур'ян, буряк.

Б. Вітряк, духмяний, різдв'яний, торф'яний, морквяний.

В. Мар'яна, дев'ять, з'явитися, Стеф'юк, Лук'янівка. Г. З'єднаний, рум'яний, дзвякнути, свято, цвях.

21. Апостроф треба писати в усіх словах рядка

А ум..ятина, знічев...я, харків..янин

Б мр..яка, міжз..їздівський, реп...ях

В кам..яний, м..ясниці, горохв.яий

Г дит.ясла, пів..аркуша, розп...яття

22. Апостроф треба писати в усіх словах рядка

А В..ячеслав, Св..ятослав, Валер..ян

Б в..йокати Лук..янівка, напім..якший

В пів..ями, без...ініціативний, п...явка Г бур..янець, без..язикий, об..ємний

23. Апостроф треба писати в усіх словах рядка

А Примор..я, подвір...я, пор..ядок Б в...юнитись, зап..ястний, арф..яр

В Р..єпін, прем..єра, солом...яний

Г кар..єра, трав...яний, кр..якати

24. Апостроф треба писати в усіх словах рядка

А мор..як, поголів..я, полум..яний

Б подзв..якнути, п..яльця, верф..ю

В краков..як, міл..ярд, об...їздити Г міжгір..я, голуб..я, м...ята

25. Апостроф треба писати в усіх словах рядка

А темр..ява, валер..янка, Прип...ять

Б пан..американський, в...язка, б...є

В роз..ївся, хлоп...ятко, пів...ящика Г тр...юк, переджнв.яний, узгір...я

26. Прикметник із суфіксом -ськ- утвориться від іменника

А Воронеж

Б Гаага В Нью-Йорк Г таджик

27. Прикметник із суфіксом -ськ- утвориться від іменника

А Мекка

Б боягуз

В Кременчук

Г гагауз

28. Букви я, ю, є позначають по два звуки в кожному слові рядка

А юний, нюанс, браконьєр, єресь Б зграя, різьбяр, черв‘як, мільярд В ялина, бюджет, п‘ять, боснієць Г кар‘єра, ювілей, сузір‘я, пюре

Д зв‘язок, ярлик, маєток, в‘юнець

29. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А тьохкає, щемить, гривня, заява Б щемління, пісня, місяць, любов В зілля, дзеркало, з‘єднати, нюанс

Г щедрість, пам‘ять, ячмінь, людина

Д бджола, послання, дев‘ять, рядок

30. Однаковакількістьзвуків і букв у кожному слові рядка

А життя, земля, соловей, яблунька

Б єдність, пояснення, юнь, щавель

В крапля, майор, зв‘язок, дев‘ять

Г контрасний, шлях, долоня, яр

Д джем, листя, щедрість, весняний

Відповіді

Тестова частина 1 (Морфологія)

1. Б; 2.В; 3. В; 4. Д; 5. В;6. Г; 7. Б; 8. В; 9. Б; 10. Б; 11. А; 12. В; 13. Г; 14. А; 15. В; 16. Б; 17. Д; 18. А;

19. Б; 20. В; 21. В; 22. А; 23. Д; 24. Г; 25. В; 26. Д;27. Б; 28. Б; 29. Г; 30. ГАВБ.

Тестова частина 2 (Синтаксис)

1. Г; 2. Д; 3. Г; 4. Г; 5. В; 6. Г; 7. А; 8. Д; 9. Б; 10. ГВАД; 11. А; 12. Г; 13. Г; 14. Г; 15. Б; 16. Б; 17. ГАВБ; 18. Г; 19. Б; 20. Д; 21.В; 22. Г; 23. В; 24. А; 25. Г; 26. Д; 27. Г; 28. Г; 29. А; 30. А; 31. В; 32. Г;

33. Г; 34. А; 35. Г; 36. Б; 37.Б; 38. АБГД; 39.ДВАГ; 40. ВГДА.

Тестова частина 3 (Орфографія)

1. А; 2. А; 3. Б; 4. Г; 5. Г; 6. Б; 7. Г; 8. Г; 9. В; 10. В; 11. Г; 12. А; 13. В; 14. А; 15. Г; 16.

Г; 17. В; 18. Б;

19. В; 20. Б; 21. А; 22. Г; 23. Б; 24. Г; 25. В; 26. В; 27. А; 28. Д; 29. Г; 30. Б.