Методична розробка виховного заходу на тему: "Живе під сонцем любові Шевченкова весна..."

                                             Овруцький професійний ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

виховного заходу

на тему:

«Живе під сонцем любові

Шевченкова весна…»

 

 

 

 

 

                                   Підготувала:

Мішина Тетяна Вікторівна,

викладач української

мови та літератури

 

 

 

 

 

 

                                                     

                             

                                                          Овруч – 2024 рік

 

 

 

     Мета заходу: продовжити ознайомлення здобувачів освіти з красою,  

     неповторністю, чарівністю Шевченкового слова, його біографічними даними,

     значенням творчості Т.Шевченка для українського народу, показати, як шанують

     його пам’ять, викликати бажання глибше пізнати його творчість, розвивати  

     виразне читання, пам’ять, мислення, виховувати в здобувачів освіти любов і шану 

     до народного поета.

     Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка, виставка творів поета, книга «Кобзар»,

     репродукції художніх творів поета, записи пісень на слова Великого Кобзаря,

     відеофільм.

Хід заходу

      І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

      ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ЗАХОДУ

Демонстрація відеофлемобу на вірш Т.Шевченка „Минають дні, минають

ночі”

Минають дні, минають ночі,

Минає літо, шелестить

Пожовкле листя, гаснуть очі,

Заснули думи, серце спить,

І все заснуло, і не знаю,

Чи я живу, чи доживаю,

Чи так по світу волочусь,

Бо вже не плачу й не сміюсь...

Доле, де ти! Доле, де ти?

Нема ніякої,

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої!

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою

По світу валятись.

А дай жити, серцем жити

І людей любити,

А коли ні... то проклинать

І світ запалити!

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше — спати, спати

І спати на волі,

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть

Ніякого, однаково,

Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти, доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої! злої!

Ведучий 1: Живе під сонцем любові Шевченкова весна… Тарас прийшов на світ, коли, ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро.

Ведучий 2: Березень благословив кожну сльозу немовляти, що мов із серця, упала Славутичу на груди і розтопила кригу.

Ведучий 1: Квітень землю уквітчав зеленим рястом і приніс на веселих крилах молодому кріпакові вистраждану волю.

Ведучий 2: Травень квіти зібрав зі всієї України та встелив Кобзареві останню путь з Петербурга до його вічного дому – на Чернечу гору.

Ведучий 1:…Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджують його твори. Отакий він і є для нас, українців, Тарас Шевченко                   

(Здобувач освіти декламує вірш «Доля» Т.Шевченка)

ДОЛЯ

Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела 
До п’яного дяка в науку.
„Учися, серденько: колись
З нас будуть люди” – ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала!
Які з нас люди?.. Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, – у нас нема
Зерна неправди за собою...
Ходімо ж, доленько моя,
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше: дальше слава,
А слава – заповідь моя!

Ведучий 2: Світ постав із слова, і Україна постала із слова.

Ведучий 1: І те слово було Шевченкове.

Ведучий 2: Слово тихе, а громом гримить із сивих століть.

Ведучий 1: Слово сяйливе, бо з сонця благословилося.

Ведучий 2: Слово вічне, як вічна під небесами матінка-земля.

Ведучий 1: Слово сильне, бо зросло на Вірі.

Ведучий 2: Слово живе, бо зродилося з Любові.

Ведучий 1: Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя.

Ведучий 2: Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.

Ведучий 1: Слухаймо це слово душею, бо воно із пісні народу виспівалось.

(Здобувачі освіти декламують вірші Т.Шевченка)

Дитина 1

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Дитина 2

Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Дитина 3        

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині 

З біленької хати

Вийшла погуляти.

(Дівчата ведуть хоровод  під пісню «Соловей» (https://www.youtube.com/watch?v=w4DXWMVpWGg) і виходять ланцюжком)

ІІІ. РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ЗАХОДУ

Ведучий 2:  Року 1814 темної ночі, перед світанком, в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгелардта,  блиснув вогник, єдиний на все село, народилась нова панові кріпацька душа, а Україні –

великий поет Тарас Шевченко.
Ведучий 1: Батько його  був з роду вільних козаків, тобто прадід його та далекі предки були вільними: жили і працювали тільки для себе і своєї сім’ї . Григорій Іванович був людиною грамотною, тобто письменною.
Ведучий 2: Тарас був четвертою дитиною в сім’ї Григорія Івановича та Катерини Якимівни.  

Ведучий 1: Мати була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща.

                                                   Сценка про залізні стовпи

Тарас. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда. 

Т.  А чому так багато зірок на небі?

М. Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Т. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

М. Бо, коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь паліє. А коли добра, любить людей, робить добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Т.  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка яскраво світила.

М.  Старайся, мій хлопчику.

 

Ведучий 2: Так одного разу навесні на небі спалахнула ще одна яскрава зірочка, зірочка Тараса Шевченка.

Ведучий 1: Тепло материнського серця передалося і Тарасеві. Ріс Тарас як усі діти. Але був дуже цікавим, допитливим, жадібним до знань. Читати Тарас навчився дуже рано. Про школу першим завів розмову дід. Він казав « Що в голові є – то навіки твоє». І віддали Тараса до школи.
Ведучий 2: Разом з босоногими хлоп’ятами повторював за дяком «Аз – буки» , «Аз – буки». А вибігши зі школи співав Аз – били мене раз Буки – не потрапляй дякові в руки.
Ведучий 1: Та потрапляти доводилось частенько. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний. Тарас тікав від дякового навчання.

                                                   Відео про враження…
Ведучий 2 : Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, - злидні та праця поклали в домовину матір. Їй було 40 років, а Тарасові 9 з половиною.

Ведучий 1: Батько одружився вдруге з удовою, яка мала трьох своїх дітей. Мачуха була галаслива і недобра, особливо зненавиділа вона непокірного  Тарасика. 

Ведучий 2: І залишився Тарас сиротою.

Ведучий 1: Але саме там допитливий, жадібний до знань, Тарас навчився читати, писати, співати і малювати.
Ведучий 2: З того часу починаються його поневіряння по чужих людях.  Тарас наймитує. У вільний від роботи час читає і малює. Але хлопця не покидає бажання навчитися малювати. Так він потрапляє в сусіднє село Хлипівку до маляра, який погоджується вчити його малювати.
Ведучий 1: Та минали літа. Пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург і Тарас стає козачком. Йому потрібні були різного роду дворові. Поміщик розраховував, що з природного обдарування кріпака з часом буде мати більше вигоди.

                                                Відео про випадковість і фарт

Ведучий 2: Тарас Шевченко хоче малювати, прагне до знань та за це зазнає багато знущань. Нишком він малює статуї в саду, вночі пише вірші про людську біду.

Ведучий 1: Зустріч в Петербурзі із земляком-художником Сошенком круто змінила долю Шевенка.

Сценка з повісті Т.Г.Шевченка “Художник”.   На сцені декорація – збільшена фотографія Літнього саду у Петербурзі. На перевернутому догори дном відрі сидить хлопчик років п'ятнадцяти (Шевченко) в халаті, на якому сліди від олійної фарби. Хлопець дивиться в глиб сцени і малює.

Сошенко(підходячи ближче):А що це ти, молодий чоловіче, тут робиш?

Шевченко(зніяковіло, ховаючи за пазуху папірець): Нічого недозволеного. Іду на роботу і по дорозі в Літній сад зайшов (через паузу). Я малював.

Сошенко(лагідно): Покажи, що ти малював.

Шевченко(несміливо подає папір, виймаючи його з-за пазухи): Тільки не смійтеся.
Сошенко:Чому ж, це не смішно. А ти часто ходиш сюди малювати?
Шевченко: Щонеділі. А якщо близько працюю, то і в будень заходжу.
Сошенко:Ти вчишся малярній справі?
Шевченко:І живопису.
Сошенко:В кого ж ти знаходишся в науці?
Шевченко:У кімнаті живописця Ширяєва. Чули, може, про такого? (збирається йти).
Сошенко:Та чув, чув. Куди ж ти поспішаєш?
Шевченко:Хазяїн приїде, перепаде мені.
Сошенко:Бачу, що ти з України. А звідкіля ж?
Шевченко(стрепенувся): Із Звенигородщини. Чули про таку? З Кирилівки, я кріпак пана Енгельгардта.
Сошенко:А я з Корсуня, земляче. Значить сусіди? Зайди до мене в неділю за цією адресою. Та прихопи з собою свої малюнки. Поговоримо.  

Відео про світського лева

Ведучий 1: У 1845 році Тарас закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Він малює портрети, робить ілюстрації до віршів, зарисовує пам’ятники минулого.

Ведучий 2: Художня спадщина Тараса величезна – вважається, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас 835 робіт.

Ведучий 1: «Катерина» – одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олією у 1840 році. «Циганка-ворожка», «Марія», Селянська родина, «Сон бабусі і онучки»,  - це найвідоміші картини Тараса Шевченка.

Ведучий 2: Автопортрети Тараса Шевченка — це власні зображення, що їх створював художник протягом усього життя. Багато з них не дійшли до нашого часу і відомі лише з листування Шевченка чи спогадів його сучасників. Кількість автопортретів художника важко піддається обліку.

                                          Відео про неоднозначного Шевченка

Ведучий 1: Перебуваючи далеко від Батьківщини, Тарас Шевченко  ніколи не забував милу Україну, і Дніпро, і кручі, Не міг забути, як тяжко живуть люди в панській неволі. Він не міг нічим зарадити, але в своїх віршах описував становище селян, співчував, висловлював глибокий біль за долю людей. 

Ведучий 2 : Найкращими віршами Шевченка вважаються поезії “Думи мої думи…”, І мертвим, і живим, Сон, Садок вишневий коло хати, Зоре моя вечірняя та інші.

Ведучий 1: Царю та його оточенню не подобались поезії Шевченка. За бунтарські вірші Тараса забрали в солдати і, ув’язнений в Оренбурзькій,  Орській  та Новопетровській фортецях, він провів 10 страшних років.  
Ведучий 2: І хоча йому заборонили писати і малювати, але він, ховаючись, продовжував складати вірші і писанки малюнки.

Ведучий 1: Літературна спадщина Шевченка  просто немовірна – це    240 поезій, з них – понад 20 поем; драма “Назар Стодоля”; 20 повістей (до нас дійшло 9); щоденник; автобіографії; фрагменти двох незакінчених драм.

Ведучий 2: Кобзар – це національна святиня українського народу. Це книга, яку український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. 

Ведучий 1: Сьогодні ми знаємо автора першого в українській літературі сатирично-політичного твору - це Тарас Шевченко, а сам твір відповідно – поема Сон.

Ведучий 2: Тому і зараз хвилинка гумору.

       Сценка про викладача української мови та Шевченка

Ведучий 1: Служба в солдатах сильно підірвала здоров’я великого Кобзаря.

Ведучий 2: 9 березня 1861 року Т. Шевченку виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. У неділю 10 березня 1861 року о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, Шевченко охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

Ведучий 1: Поховали його спочатку на  Смоленському кладовищі в Петербурзі, у вівторок на масляну. Нараду було дуже багато. Домовину несли студенти.

Ведучий 2: 22 травня 1861 тіло Шевченка було переведено в Київ, а потім-в Канів і поховано на чернечій горі. Так заповідав Тарас у своєму заповіті.

                                                         Вірш Заповіт

ІV. ПІДСУМОК

Ведучий 1: Тарас Шевченко для багатьох українців такий великий, що бути більшим не можна, як Україна, як цілий світ.

Ведучий 2: Тарас Шевченко неймовірно Т-талановитий;

Ведучий 1: Він А-автор поетичних, прозових та драматичних творів;

Р- розумний, він революціонер;

А-амбіційний;

С-сильний духом;

Ш-шанований;

Е-енергійний;

В-видатний;

Ч-чуйний;

Е-ерудований;

Н-нескорений;

К-кобзар;

О-обдарований.

Ведучий 2: І став для нас Шевченко заповітом,

                Безсмертним, як саме людське життя.

                Ми будем славить перед цілим світом

                Живе й святе Шевченківське ім'я!

Ведучий 1: Дякуємо усім за увагу!