Методична розробка "Впровадження активних та інтерактивних методів навчання на уроках спеціальних дисциплін"

Міністерство освіти і науки України

Державний навчальний заклад

«Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник»

 

 

 

 

 

Методична розробка

на тему: «Впровадження активних та інтерактивних методів навчання на уроках спеціальних дисциплін»

вид: творча робота

 

 

 

 

 

Виконала:

викладач спеціальних дисциплін

ПІБ : Бальвас Богданна  Валеріївна

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Запоріжжя

2019 р.

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                          3

РОЗДІЛ 1. Сутність активного  та інтерактивного навчання у вищій професійній освіті                                                                                                5

1.1. Активні методи навчання                                                                5

1.2. Сутність інтерактивних технологій навчання                                                7

1.3 Різновиди інтерактивних технологій                                                                9

РОЗДІЛ 2. Практичне застосування інтерактивних технологій  на уроках спеціальних дисциплін                                                                                            12

2.1. Проблемне навчання                                                                                  12

2.2. Навчання на конкретних ситуаціях                                                      15

2.3. Дидактичні ігри / ділові ігри                                                                       17

ВИСНОВКИ                                                          21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                  23

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Перед промисловістю України стоять складні завдання, насамперед значне підвищення продуктивності праці. Це завдання вирішується завдяки впровадженню сучасних технологій на основі використання досягнень науки і техніки, застосування сучасного високопродуктивного обладнання, передусім верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК).

Для обслуговування новітньої техніки в умовах упровадження передових технологій різко зростають вимоги до обслуговуючого персоналу — до його знань, умінь, здатності засвоїти принципово інші способи праці.

Нові форми організації машинобудівного виробництва зумовлюють пошук резервів підвищення продуктивності праці, наприклад завдяки розширенню сфери трудової діяльності робітників-верстатників, що привело до появи професії «Верстатник широкого профілю». Ця професія об’єднує знання та вміння з ряду спеціальностей, що, з одного боку, ускладнює процес навчання через значне розширення обсягу навчального матеріалу, а з іншого, дає змогу полегшити процес засвоєння різного матеріалу завдяки виявленню загального, здавалося б, у принципово різних питаннях.

Верстатник широкого профілю— це професія, яка поєднує кілька верстатних професій. Проте формування основних професійних знань відбувається переважно під час вивчення спеціальної технології.

Актуальністю є підготовка майбутніх кваліфікованих робітників до творчої діяльності, розвитку в них технічного мислення.

Творча діяльність передбачає вміння робітників застосовувати наявні знання та навички в новій виробничій ситуації.

Включення цього елемента в зміст навчання зі спеціальної технології є прямим обов’язком викладача, оскільки в наш час у навчальному процесі неможливо передбачити всі можливі види технологічних процесів або вивчити конструкції всіх пристроїв, які має обслуговувати майбутній кваліфікований верстатник широкого профілю. Від нього передусім вимагається вміння самостійно застосовувати здобуті знання. Викладач повинен домагатися цього підбором творчих завдань і раціональним використанням активних методів навчання.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування і перевірка ефективності впровадження інтерактивних технологій в професійно-технічній освіті на уроках професійно-теоретичної підготовки кваліфікованих робітників.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

• Визначити сутність поняття «інтерактиву», розкрити зміст та значення основних термінів у контексті дидактики та педагогіки професійної школи.
• Розглянути та проаналізувати фактори, що сприяють підвищенню рівня освітнього процесу,
• Реалізувати інноваційні технології в професійній освіті.

Об’єкт дослідження – освітній процес у ЗПТО.

Предметом дослідження в даній роботі є організаційно-педагогічні умови впровадження інтерактивних  технологій в професійній освіті як запорука успішної підготовки сучасного кваліфікованого робітника.

Серед педагогічних інновацій значне місце займають активні форми навчання і нестандартні підходи до проблем освітнього процесу. Проблема активізації освітнього процесу, формування знань учнів із спеціальних дисциплін - є актуальним завданням. Щоб вирішувати ці завдання викладачі спрямовують свою діяльність на розробки і застосування таких форм ,методів і засобів навчання, які б сприяли підвищенню пізнавального інтересу учнів, активності, творчості в одержанні знань і навичок та подальшого їх використання на практиці. Формування знань йде тим успішніше, чим вища активність тих, кого навчають.

 

 

РОЗДІЛ 1. Сутність Інтерактивного навчання у вищій професійній освіті

1.1 Активні методи навчання

За ступенем прояву пізнавальної активності й самостійності учнів всі методи навчання можна розділити на дві великі групи: пасивні й активні. У групі ж активних методів треба, у свою чергу, виділити підгрупу інтерактивних методів.

 1) пасивна - учень виступає в ролі "об'єкта" навчання (слухає й дивиться);

2) активна - учень виступає "суб'єктом" навчання (самостійна робота, творчі завдання, курсові роботи / проекти і т.д.);

3) інтерактивна - взаємодія, рівноправне партнерство. Використання інтерактивної моделі навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових (ділових) ігор, спільне вирішення проблем.

Виключається домінування будь-якого учасника навчального процесу або будь-якої ідеї. З об'єкта впливу студент стає суб'єктом взаємодії, він сам бере активну участь в процесі навчання, слідуючи своїм індивідуальним маршрутом.

 Активні методи навчання — це методи, внаслідок використання яких учні самостійно, під керівництвом педагога  здобувають навчальну інформацію.

Під час застосування цих методів учні є активними учасниками дидактичного процесу набуття знань.

До факторів, що спонукають до активності, належать:

• професійний інтерес до своєї професії завдяки моделюванню виробничих ситуацій;
• наявність елементів змагання — не бити обличчям у бруд перед своїми товаришами, продемонструвати власну глибину знань, рівень мислення;
• ігровий характер навчально-пізнавальної діяльності;
• сильне емоційне діяння на учнів.

Активні методи навчання допомагають вирішувати завдання, важко досяжні при традиційному навчанні:

• формувати не тільки пізнавальні, а й професійні мотиви своєї діяльності;
• виховувати в учнів системне мислення;
• давати цілісне уявлення про професійну діяльність або про її великі фрагменти;
• формувати спеціальні вміння і навички взаємодії та спілкування.

В основі активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів лежать три принципи: принцип проблемності, принцип взаємонавчання і принцип індивідуалізації навчання.

Принцип проблемності передбачає, що нові знання учні дістають не в готовому вигляді, а внаслідок власної активної навчальної діяльності. Вони є їхнім власним відкриттям, продуктом особистих узагальнень та висновків.

Принцип взаємонавчання полягає в тому, що учні збагачують один одного наявними в них знаннями, вчаться відстоювати свою думку, заперечувати думку опонента. У процесі навчання формуються такі якості, як уміння висловлювати свої думки і спростовувати думки опонента, добувати інформацію з виступів учнів.

Принцип індивідуалізації передбачає врахування індивідуальних особливостей кожного з учнів: уміння виражати свої думки, аргументувати рішення, що пропонуються, тощо.

Методи активного й інтерактивного навчання мають між собою багато спільних ознак, але методи інтерактивного навчання можна розглядати як найбільш сучасну форму методів активного навчання.

2. Сутність інтерактивних технологій навчання

При організації освітнього процесу компетентнісний підхід вимагає від викладача зміни структури процесу навчання, принципів взаємодії суб'єктів, форм організації діяльності. А це означає, що головним  у роботі педагога повинні бути діалогові методи спілкування, спільні пошуки істини, різноманітні творчі діяльності. І все це можливе при застосуванні інтерактивних методів навчання.

Слово «інтерактив»  (пер. з англійської “inter” – “взаємний”, “act” – діяти) – взаємодія.  Здатність взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-ким (людиною) або чим-небудь (комп'ютером) називають інтерактивністю.

Високий рівень активності суб'єктів взаємодії, духовне і емоційне єднання учасників – це основна особливість інтерактивних методів навчання.

Процес навчання з використанням інтерактивних форм повинен бути організований таким чином, щоб  практично всі учні які залучені в процес пізнання, мали можливість розуміти і рефлексувати з приводу того, що вони знають і про що думають.

У порівнянні з традиційними формами ведення занять, взаємодія викладача і учня змінюється: активність педагога поступається місцем активності учнів, а завданням педагога стає створення умов для їх ініціативи.

В процесі  навчання учні мають можливість критично мислити, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, спілкуватися з іншими людьми, брати участь в дискусіях. Для цього на уроках учні організовуються в пари або групи , застосовуються дослідні проекти, рольові ігри, використовуються творчі роботи, йде робота з документами та різними джерелами інформації.

Учень - повноправний учасник, його досвід служить основним джерелом навчального пізнання. Педагог в свою чергу  не дає готових знань, але все робить для того щоб  учасники прагнули до самостійного пошуку і допомагає в роботі.

Інтерактивні форми проведення занять:

Зауважимо, що найважливішою умовою для цього є особистий досвід участі педагога в тренінгових заняттях з інтерактиву. Навчитися їм можна тільки шляхом особистої участі в грі, «мозковому штурмі» або дискусії.

1.3 Різновиди інтерактивних технологій

За ступенем активності учнів у навчально-пізнавальній діяльності вони поділяються на:

імітаційні, тобто такі, в яких процес навчання побудовано на імітації професійної діяльності. До них належать: рольові, ділові ігри, ігрове проектування тощо;

неімітаційні (бесіда, проблемний виклад, урок-дискусія, урок-консультація, аналіз конкретних ситуацій, вирішення ситуаційних завдань та ін.).

Педагогіка  має цілий арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна виділити наступні:

• використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії);
• робота в малих групах;
• навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри);
• творчі завдання;
• розминки;
• вивчення і закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними посібниками, відео- і аудіоматеріалами, «який навчається в ролі викладача», «кожен навчає кожного», мозаїка (ажурна пила), використання запитань, сократичний діалог);
• соціальні проекти та інші поза аудиторні методи навчання (змагання, інтерв'ю, фільми, вистави, виставки);
• вирішення проблем («мозковий штурм», «дерево рішень», «сходи і змійки», «аналіз казусів»);
• тестування;
• зворотній зв'язок;
• тренінги
• дистанційне навчання;
• обговорення складних і дискусійних питань, проблем (займи позицію, шкала думок, ПОПС-формула);

Основні методичні принципи інтерактивного навчання:

- ретельний підбір робочих термінів, навчальної, професійної лексики, умовних понять (розробка глосарію);

- всебічний аналіз конкретних практичних прикладів професійної діяльності, в якій учень виконує різні рольові функції;

- підтримка з усіма учнями безперервного візуального контакту;

- виконання на кожному занятті одним з учнів функції модератора (ведучого), який ініціює та орієнтує обговорення навчальної проблеми (викладач в даному випадку виступає в якості арбітра);

- активне використання технічних засобів, в тому числі роздаткового і дидактичного матеріалу у вигляді таблиць, слайдів, навчальних фільмів, роликів, відеокліпів, відеотехніки, за допомогою яких ілюструється досліджуваний матеріал;

- постійна підтримка викладачем активної внутрішньогрупової

взаємодії, зняття їм напруженості у взаєминах між учасниками, нейтралізація «гострих» кроків і дій окремих груп учнів;

- оперативне втручання викладача в хід дискусії в разі виникнення непередбачених труднощів, а також з метою пояснення нових положень навчальної програми;

- інтенсивне використання індивідуальних завдань (домашні контрольні завдання  творчого характеру і т.п.);

- організація просторового середовища - «ігрового поля», яке має сприяти розкріпаченню студентів;

- програвання ігрових ролей з урахуванням індивідуальних творчих та інтелектуальних здібностей;

- навчання прийняттю рішень в умовах жорсткого регламенту часу і наявності елементу невизначеності в інформації.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Практичне застосування інтерактивних технологій  на уроках спеціальних дисциплін

2.1 Проблемне навчання на уроках професійно-теоретичної підготовки.

Під проблемним навчанням розуміють сукупність дій, спрямованих на створення проблемної ситуації, формулювання проблеми, створення та вирішення її учнями під керівництвом педагога.

Традиційний (непроблемний) метод навчання має ряд істотних недоліків, основні з яких:

• навчання не має активного характеру, відсутні елементи творчості, пошуку, досліджень;
• учні не привчаються до самостійної роботи;
• розвивається в основному репродуктивне мислення.

Ці недоліки виключаються при проблемному викладі навчального матеріалу. При проблемному навчанні викладач  не дає готові знання, а ставить перед учнями проблему-запитання і разом із ними вирішує її.

Створення проблемних ситуацій — необхідна умова застосування розглядуваного методу.

Перед учнями ставлять завдання, яке викликає в них зацікавленість і яке вони намагаються вирішити, але виявляють недостатню повноту знань та досвіду, тобто стикаються із проблемою. В них з’являється внутрішня потреба знайти вихід з положення. Почуття труднощів спонукає до аналізу ситуації та пошуку шляхів вирішення поставленого завдання. Створюються протиріччя між пізнавальними завданнями практичного характеру і недостатнім рівнем знань учнів, які зумовлюють інтенсивну розумову діяльність, спрямовану на вирішення труднощів.

Проблемне навчання досягає три цілі:

• формує в учнів систему знань, умінь та навичок;
• розвиває здатність до самоосвіти, творчості;
• набуття знань має дійовий характер, вони можуть швидко застосовуватися на практиці.

Під час створення проблемних ситуацій я керуюсь слідуючим:

Завжди при створенні проблемної ситуації  я надаю завдання, під час виконання якого учень «відкриє» для себе знання або дії, які підлягають засвоєнню.

Пізнавальне завдання пропоную в різних формах — у вигляді практичного запитання та у формі завдання (обґрунтувати, вибрати, пояснити, розробити). Вони мають ґрунтуватися на наявних в учнів уміннях і знаннях.

Створене проблемне завдання завжди відповідає інтелектуальним можливостям учнів. Процес засвоєння нових знань та вирішенням проблемних ситуацій завжди проходить під моїм керівництвом.

Спеціальна технологія за своєю структурою та змістом має багатоваріантні й алгоритмізовані вирішення техніко-технологічних завдань.

Тому вони за своїм змістом порівняно легко можуть бути піддані переробленню з метою подачі їх у вигляді виробничих проблемних ситуацій.

На роках я частіше використовую такі типи проблемних ситуацій:

Наприклад коли створюються невідповідності між наявними знаннями та навичками і вимогами, що виникають у ході вирішення завдання або коли створюється проблема вибору зі складної системи єдиного можливого оптимального варіанта (режиму різання, способу одержання заготовок та ін.).

Також використовую завдання де потрібно вирішити протиріччя між теоретично можливим вирішенням завдання та її, можливою, практичною нездійсненністю або завдання де відсутня видимі відповідності між графічним зображенням і реальною конструкцією.

Залежно від складності, рівня вмінь учня та дидактичної доцільності можливі різні варіанти взаємодії:

• ставить і вирішує проблему викладач, а учні при цьому спостерігають та діють за зразком;
• ставить проблему викладач і вирішує її за допомогою учнів;
• проблему ставлять та вирішують учні, а викладач їм допомагає;
• проблему формулюють і вирішують разом учні та викладач;
• проблему ставлять та вирішують самі учні без викладача.

Постановка проблеми має кілька етапів (зовнішніх та внутрішніх): аналіз проблемної ситуації, усвідомлення учнями суті утруднення (або бачення проблеми), словесне формулювання проблеми (її постановка) у формі запитання або кількох запитань.

Варіант завдання для створення проблемних ситуацій

Тема уроку: Залежність сили різання від глибини різання та подачі інструмента.

Актуалізація опорних знань. 

Мета: пригадати й актуалізувати наявні знання (що ми знаємо або повинні знати?). Проводиться фронтальне опитування, розповідь-вступ, рішення задачі.

Розповідь про залежність сили різання від глибини різання та подачі інструмента.

Аналіз проблемного завдання. 

Мета: зрозуміти початкові умови. (Чому це відбувається?)

Після цього виникає проблемна ситуація, яку оформляють у вигляді проблеми: як потрібно вибрати подачу  інструмента і глибину різання  для зменшення витрати потужності на різання при збереженні продуктивності?

Вичленовування проблеми, висунення можливих припущень. 

Мета: виявлення суті протиріччя (У чому наше ускладнення? Що ми не знаємо?) висунення припущень щодо вирішення проблеми. (Як можна відповісти на запитання, які можуть бути гіпотези?). За допомогою роботи в групах („мозковий штурм"), індивідуальні судження-виступи, колективне обговорення, виклад викладачем.

Що відбувається при збільшені подачі?

Що відбувається зі стружкою зі збільшенням подачі?

Доказ робочих гіпотез. 

Мета: довести робочу гіпотезу. (Яке теоретичне або практичне обгрунтування ми можемо запропонувати? Як довести справедливість висунутої гіпотези?) (міні-лекція, пояснення); колективний доказ під керівництвом викладача (фронтальна бесіда).

Внаслідок аналізу поданого вище виразу учні розкривають суть ситуації: фізично менший вплив подачі інструмента на силу різання, ніж глибини, пояснюється тим, що зі збільшенням подачі зростаюча товщина стружки робить її більш жорсткою, причому вона зазнає меншого завивання. Отже, на завивання стружки витрачається менше сили, яка прикладається з боку передньої поверхні різця до зрізаного шару.

Звідси випливає висновок: для зменшення потужності, що витрачається, при незмінній продуктивності різання слід збільшити подачу інструмента, відповідно зменшити глибину різання.

Перевірка правильності рішення.

При цьому учні переконуються у практичній доцільності вивчення показникових і степеневих функцій з математики.

2.2 Навчання на конкретних ситуаціях

Навчання на аналізі конкретних ситуацій є одним з активних методів проведення занять зі спеціальних дисциплін. Ситуацій може мати різний характер.

Ситуації в основному — це зріз реального виробничого процесу, коли треба швидко й оперативно прийняти оптимальне рішення. Частіше всього на своїх уроках я використовую ситуації які стосуються критичних випадків, пов’язаних із раптовою поломкою обладнання, виходом із ладу його окремих елементів і неможливістю заміни з різних причин: відсутністю запасних частин, неможливістю зупину обладнання на ремонт тощо.

При рішенні цих конкретних ситуацій учні частіше проявляють зосередження волі, уваги , концентрацію наявних знань та проявляють професійні якості.

Ситуаційні завдання завжди готую частіше багатоваріантні, які мають кілька відносно рівноцінних способів вирішення, близькі до оптимальних. У них відсутній заздалегідь передбачений алгоритм вирішення, його слід сконструювати самостійно у процесі вирішення завдання і тут же здійснити.

Пізнавальна діяльність учнів у цьому разі має дослідний характер.

Вирішення ситуаційного завдання завжди  приводять учнів до певних висновків та узагальнень, до засвоєння нових знань і поглиблення наявних, виведення їх на новий рівень.

Механізм застосування ситуаційних завдань

учні діляться на групи, потім аналізують матеріал намагаючись знайти в ньому проблему та шлях до її вирішення. Потім усі разом виробляють рішення, обговоривши спочатку пропозиції кожного учасника. Завдання кожного в дискусії полягає в тому, щоб аргументовано відстояти свою точку зору й одночасно оцінити варіанти, які пропонують інші. У підсумку виробляється спільна думка.

 

Варіант завдання для створення конкретної виробничої ситуації.

На токарному напівавтоматі виготовляють деталь, що в цей момент є дефіцитною на складанні. Поточний контроль готових деталей представником відділу технічного контролю показав, що з невстановленої причини частина готових деталей бракується.

В чому причина сформованої ситуації?

В чому помилка учасників ситуації, які виконували конкретні дії?

Дайте оцінку дій учасників ситуації.

Яке рішення повинен прийняти майстер дільниці? Зупинити верстат і шукати причину браку? Тоді складання виробів також буде призупинено, і механоскладальний цех не виконає змінне завдання. Можливий другий варіант рішення. Запропонуйте свій варіант дій щодо вирішення ситуації.

Проаналізуйте ситуації й прийміть рішення.

Рішення:

Треба на зазначеному верстаті продовжувати виготовляти деталі, але ретельніше перевіряти їх на відповідність вимогам креслення. Для цього потрібен додатковий час на виконання контрольних операцій. Складання в цьому разі не матиме перебоїв. Який із двох варіантів є оптимальним із позицій інтересів виробництва?

2.3 Дидактичні ігри / ділові ігри

Я застосовую дидактичні ігри, як правило, з метою повторення, закріплення і перевірки засвоєння вивченого матеріалу.

До таких ігор належать: змагання «Хто швидше», «Хто точніше», «Технічні бої»; турніри «Що? Де? Коли? », Технічні КВН, складання та рішення кросвордів за матеріалом предмета; тематичні вікторини та ін.

Змагальність, зміна видів занять при проведенні дидактичних ігор пожвавлюють сприйняття, інтерес, сприяють більш міцному запам'ятовуванню навчального матеріалу, допомагають викладачеві, майстру чергувати напружену роботу з невимушеними ігровими паузами, змінювати темпдіяльності, попереджати перевтома учнів.

В.А. Скакун  вважає що одним з широко використовуваних в процесі виробничого навчання типів дидактичних ігор є так звані ділові ігри, що представляють собою імітацію прийняття рішень в різних штучно створених або взятих безпосередньо з практики ситуаціях шляхом колективного обговорення або розігрування відповідних ролей (індивідуальних і групових) за заданими або виробленим самими учасниками гри правилам [16, с. 65].

Ділова гра дає змогу виділити в навчанні предметні та спеціальні компоненти майбутньої професійної діяльності, що викликає в учнів додатковий інтерес, чого не можна сказати про традиційне навчання. Ділова гра поєднує в собі дві реальності: процес виробництва і процес взаємодії в ньому людей. У ній поєднуються дії та спеціальні взаємостосунки в колективі. У цих умовах дії учнів набувають характеру вчинків, що формують соціальні риси і кваліфікацію майбутнього кваліфікованого робітника. Засвоєння знань, формування вмінь та навичок при цьому здійснюються немовби накладанням на канву професійної праці у предметному і свідомому її сенсі.

Імітаційна модель діяльності під час розроблення ділової гри здійснюється одночасно за допомогою як техніко-технологічних, так і дидактичних засобів. Ця двоїстість є основним елементом ділової гри.

Розробник ділової гри виступає одночасно у двох ролях: технічного спеціаліста та педагога, який практикує цей зміст у діловій формі.

Відмінність ділової навчальної гри від традиційних методів навчання полягає в тому, що в грі відтворюються умови й основні закономірності професійної діяльності та професійного мислення на динамічному матеріалі навчальних ситуацій. Проте вся ця професійна діяльність має бути обгрунтована дидактично, забезпечена методично і виправдана документально.

Будь-яка ділова гра має два принципи: заміщення реальності в особливій формі; спільні зусилля кількох людей (груп). Стосунки між ними можуть бути у вигляді співробітництва, змагання або вирішення виробничого конфлікту.

Кожний з учасників (або групи учасників) повинен доводити, переконувати у правильності своїх позицій або спростовувати позицію іншого, тобто вони вступають у взаємостосунки між собою прийнятою в грі мовою імітації та зв'язку.

Наведений вище принцип діалогічного спілкування є необхідною умовою вирішення навчальних завдань. Кожний з учасників ділової гри не тільки має право, а й повинен висловлювати свою точку зору з питань, що вирішуються. В діалозі народжується процес мислення.

Суперечні позиції створюють елемент проблемності.

Принцип двоплановості передбачає, що всі учні повинні чітко усвідомлювати, що саме в діловій грі вони виконують як ігри, а що — як майбутні професіонали. Варіюючи окремими компонентами ділової гри, можна підсилити або послабити ігровий чи реальний компонент. Ігрові оцінні параметри можуть задаватися у вигляді нарахування зароблених очків (за відрахуванням штрафних через неправильні дії), суми місць і т. д.

В ігровому процесі міжрольові спілкування розширюють спектр мотивів учення, стимулюють спільність зусиль до пошуку спільних рішень, виявляють позиційну перевагу окремих гравців, відкривають для кожного бачення того, що групове міжрольове спілкування — ефективний спосіб здобуття емоційно пофарбованого знання, яке має додаткову цінність як колективний продукт творчих зусиль.

Варіант завдання для створення ділових ігор.

Після вивчення теми« Обробка конічних поверхонь »проводжу ділову гру з метою закріплення освоєних способів роботи.

Групу поділяю на чотири бригади, кожна з яких виконує роль одного з відділів підприємства: відділ конструкторів, відділ технологів, контролерів ВТК, відділ впровадження передової технології.

В бригадах вибираються керівники відповідних відділів, які організовують роботу учнів за рішенням завдання: розробити найбільш оптимальну технологію оброблення ексцентричної конічної поверхні на універсальному токарному верстаті, відповідного заданим технічним вимогам.

Конкретні завдання для кожної підгрупи видаються диференційовано.

Так, в завданні конструкторського відділу входить розробка креслення із зазначенням розмірів і всіх технічних вимог, відділ технологів розробляє технологічний процес обробки деталі із зазначенням переходів і необхідного оснащення. Відділ контролерів визначає граничні розміри, якісні показники та інші критерії, за якими приймається готова деталь. Четверта бригада готує рекомендації щодо впровадження нововведень при виготовленні даного виду продукції. Для виконання завдання гри дається 30-40 хвилин, після чого кожен відділ доповідає про результати своєї роботи.

Потрібне обґрунтування:

• застосування потрібного технологічного устаткування,
• застосування різального, мірильного та допоміжного інструментів,
• застосування способів установлення,
• послідовності виконання переходів під час оброблення певного виду заготовки з метою одержання конкретної деталі, на яку є креслення.

Арбітрами і критиками виступають члени інших бригад, кожен доводить свою думку, пропозицію, зміна, поправку.

 В результаті такого колективного обговорення виконаних завдань спільно виробляється найбільш оптимальне рішення. Цим самим я досягаю не тільки закріплення отриманих знань і умінь, а й значною мірою розвиваю творчу думку учнів.

 

 

 

ВИСНОВКИ

Основою освіти повинні стати не стільки навчальні спецдисципліни, скільки способи мислення і діяльності. Необхідно не тільки підготувати молодого працівника, який отримав підготовку з професії «на високому рівні, але і включити його вже на стадії навчання в освоєння нових прогресивних технологій, адаптувати до умов конкретного виробничого середовища, зробити його провідником нових технологічних рішень. Саме інтерактивні форми навчання забезпечують високу мотивацію, міцність знань, творчість і фантазію, комунікабельність, активну життєву позицію, командний дух, цінність індивідуальності, свободу самовираження, акцент на діяльність, взаємоповага і демократичність

Я як викладач намагаюсь знайти те нове, що зробить уроки цікавими. Тому і намагаюсь впроваджувати в навчальний процес інтерактивні методи навчання, інноваційні технології , комп’ютерні технології та інше.

Впровадження інноваційних  технологій в навчальний процес має практичну значущість: дає змогу учневі не тільки готуватись до майбутньої професії , але і розвивати  в собі почуття гідності сучасного громадянина ,який може відстояти свою точку зору в будь-якій  життєвій ситуації.

Висновки о результативності інтерактивного навчання:

- розвиток активно-пізнавальної та розумової діяльності;

- залучення студентів до процесу пізнання, освоєння нового матеріалу не в якості пасивних слухачів, а в якості активних учасників;

- розвиток умінь і навичок аналізу і критичного мислення;

- посилення мотивації до вивчення дисциплін, навчального плану;

- створення сприятливого, творчої атмосфери на занятті;

- розвиток комунікативних компетенцій студентів;

- скорочення частки традиційної аудиторну роботу і збільшення обсягу самостійної роботи;

- розвиток умінь і навичок володіння сучасними технічними засобами і технологіями обробки інформації;

- формування і розвиток умінь і навичок самостійно знаходити інформацію і визначати рівень її достовірності;

- гнучкість і доступність процесу навчання - студенти можуть підключатися до навчальних ресурсів та програмами з будь-якого комп'ютера, що знаходиться в мережі;

- інтерактивні технології забезпечують постійний, а не епізодичний (за розкладом) контакт студента з викладачем.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Батышев С.Я. Пути совершенствования производственного обучения в средних ПТУ. Метод. рекомендации. – М.: Высш. школа, 1982. - 88с..
2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К., 1994.
3. Концепція державного стандарту професійно-технічної освіти України. Рішення колегії Міністерства освіти України від 25.05.98. №6/8-4 // Професійно-технічна освіта, 1998.- №2. - С.2.
4. Кремень В. Формування особистості в умовах розвитку української державності // Педагогічна газета. – 1999. - №12. - С. 1
5. Микуляк О.П., Сілаєва І.Є. Підготовка викладача до уроку загальнотехнічних  і спеціальних дисциплін. /Метод. рекомендації.-Донецьк, ДІПО ІПП.-2002.-43с.
6. Никулина А.С., Максименко Ю.Б., Матвеев Г.П., Бондаренко Я.А. Психолого-педагогическая система технологии обучения  профессий. - Донецк: Институт последипломного образования инженерно-педагогических работников Украины, 1997.-157 с.
7. Никулина А.С., Шацкая Р.М. Активные формы и методы обучения и их применение в учебном процессе школ и профессионально-технических учебных заведений: Учебно-методическое пособие. Донецк: ДИПО ИПР, 2002. – С.90.
8. Паньков Д.В. Інтерактивні методи: методичний збірник
9. Педагогічні технології: Навчально-методичний посібник / Укладачі: Нікуліна А.С., Шацька Р.М., Молчанов В.М., Харагірло В.Є. – Донецьк: ДІПО ІПП, 2004. – 80 с.
10. Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Затверджено Наказ Міносвіти України 18.05.98 №181. - Офіційний вісник України 1998, №30.
11. Розвиток ділової активності учнів ПТНЗ під час професійної та загальноосвітньої підготовки: Навчально-методичний посібник для педагогічних працівників ПТНЗ / А.С. Нікуліна, Д.В. Паньков, І.І. Єзікова та ін.  – Донецьк, 2003 - 407с.
12. Сілаєва І.Є. Костюченко М.П. Провідні технології навчання професії (лекція для самостійної роботи слухачів)– Донецьк: ДІПО ІПП, 2005. – 36 с
13. Скакун В. А.  Организация и методика профессионального обучения - Москва ФОРУМ - ИНФРА-М 2007. -178 с
14.   В. П. Щербаков, Є. В. Шматков, В. П. Головінов, В. О. Зайчук.  Спеціальна технологія для верстатників широкого профілю: Пробний навч. посіб.  — К.: Вища шк., 2000. — 367 с.
15. Intei. Навчання для майбутнього. – К.: Видавництво «Нора-прінт», 2005.

 

 

ДОДАТКИ

Методична розробка позаурочного заходу з елементами інтерактивних технологій

Мета:

навчальна

•                   розширити знання учнів про їх професії, що мають сталий попит на

ринку праці;

•                   поглибити у учнів усвідомлення -  добробут нашої країни і всіх

громадян примножується працею;  

•                   розширити світогляд учнів шляхом обробки даного матеріалу;      
•                   показати практичну значущість вивчених понять та явищ.

виховна:

•                   виховувати взаємоповагу, дисциплінованість, толерантність;
•                   прагнення сумлінно працювати.

розвиваюча:

•                   розвивати логічне мислення учнів;
•                   інтерес  до професії;
•                   уміння творчо використовувати здобуту інформацію;
•                   ділові якості, критичне ставлення до себе, до своїх можливостей;
•                   трудову активність і працьовитість;
•                   життєві компетентності учнів, як майбутніх професіоналів.

Обладнання: презентація, комп’ютер, проектор, екран, набір деталей, набори  інструментів  .

Структура заходу:

1.               Організаційний момент:

•                   Привітання
•                   Представлення команд
•                   Представлення журі

2.               Конкурс «Розминка»
3.               Конкурс «Темна кімната»
4.               Конкурс «Конструктор»
5.               Конкурс «Розслідування»
6.               Конкурс «Брейн-ринг»
7.               Підведення підсумків

Нагородження переможців

Хід заходу:

Доброго дня, шановні учні, вчителі та гості. Ми раді вітати вас на заході, присвяченій тижню машинобудівного профілю. Верстатники широкого профілю є яскравими представниками  цього тижня.

І сьогодні ми зібрались для того, щоб закріпити знання, отримані протягом навчання учнями  з професійно-теоретичного та практичного навчання, а також підкреслити взаємозв’язок і спорідненість професій машинобудівного профілю.

Представимо вам три команди.  «Майстри»;  «Золоті руки»; «Винахідники»

Представити суддів.

Ведучий.  Для початку, я пропоную учасникам мобілізувати свої знання та увагу. Отже, перший конкурс «Розминка».

2. Розминка

Роздаються картки з буквами. Протягом 5 хвилин потрібно з букв зібрати слово, які стосуються професії. Відповідає та команда, яка швидше підняла руку.

Учасники: команда

Оцінка: Кожна правильна відповідь з поясненням - 1 бал за 1 слово (Максимальна кількість балів - 1)

Слова: Бочкоподібність, сідлоподібність, конусоподібність

Ведучий. Досвідчені верстатники  повинні навіть з закритими очима вміти відрізнити один інструмент від іншого. Зараз ми з вами зможемо оцінити наскільки досвідченими є учні  у кожній з команд. Наступний конкурс «Темна кімната»

3. Темна кімната

Перед учасниками стоїть завдання, визначити  з зав’язаними очима, який саме інструмент тримає у руках та його призначення.

Учасники:  2 з кожної команди

Оцінка: Кожна правильна відповідь з поясненням - 1 бал (Максимальна кількість балів - 2)

Інструмент:

Штангенциркуль ІІІ;  Калібр втулка для конусності, Зенківка, Свердло, Різець пр. відігнутий.

Ведучий.  В основі майстерності верстатників  лежить глибоке знання  предметів, інструментів, з якими доводиться працювати, розуміння їх властивостей. То ж наступний конкурс містить картинки на яких зображено інструменти які  починаються на одну і ту ж саму букву «Ш».

4. Конструктор

Чи зумієте ви правильно вказати кожну з цих деталей і для якої мети вони застосовуються?

На малюнку зображено: шпилька, шпиндель, шпонка, швелер, шуруп, штир, штифт, шплінт, шестерня, штурвал, шатун, шток, шип, шайба, шаблон, шкіф, шліц, штуцер, штангенциркуль, шабер, штамп.

Учасники: вся команда

Оцінка: Кожна правильна відповідь з поясненням - 1 бал (Максимальна кількість балів - 21)

Ведучий. Інколи  при виконанні робіт потрібно ретельно підготуватись до роботи, получити інформацію, документи, знайти та получити на руки  інструмент, обладнання та пристосування. Та виконати деякий  алгоритм дій для виконання цих завдань. Тому зараз учасники покажуть нам, як вони зможуть виконати  малий уривок цього алгоритму роботи.

5. Розслідування

Методом жеребкування капітани команд дістають картку в якій потрібно розгадати інструмент. 

Після того як визначено інструмент, його потрібно знайти у кабінеті.

На інструменті потрібно знайти QR - код та визначити за допомогою смартфона завдання. 

В завданні потрібно визначити вид обробки.

Учасники: вся команда

Оцінка: Кожна правильна відповідь з поясненням - 1 бал (Максимальна кількість балів - 3) 

Свердло, верстат, різець

Фрезерування              Нарізування різьби                 Шліфувáння

Ведучий.  А зараз ми учасників перевіримо на знання теорії за допомогою брейн-ринга.

6. Брейн-ринг

Представлено три теми. Кожна команда вибирає  собі тему на яку буде відповідати та номер питання.

На питання яке не знайшлося відповіді, воно залишається без відповіді поки інша команда не захоче відповісти на нього, так кожна команда заробляє собі бали

Оцінка: Правильна відповідь - 1 бал, правильну відповідь з поясненням - 2 бали (Максимальна кількість балів - 20)

Нагородження переможців