Методична розробка заходу з теми "Вечорниці"

Про матеріал

Мета свята заходу: збагатити знання учнів про звичаї та традиції українського народу, про різні види усної народної творчості, розвивати в них кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття, виховувати любов до українського фольклору, гордість за свій народ, колектив. Таким чином, проведення кожного святкового заходу в групі має свою навчальну, розвивальну і виховну мету.

Перегляд файлу

Свято – є масовою дією.

Визначення свята можна дати по-різному. По-перше, це день, який встановлено у пам'ять чи на честь кого-небудь, якоїсь події. По-друге, це традиційна форма відзначення важливих у житті людей історичних дат, видатних подій, значних явищ, великих досягнень. У цей день з'являється можливість глибоко осмислити, по-новому пережити їх та емоційними засобами передати досвід новому молодому поколінню, прилучивши його до цінностей суспільства

Свята бувають міжнародні (всесвітні), державні (всеукраїнські), народні, релігійні, професійні, регіональні, сімейні, шкільні та інші. Кожне з них має обов'язкові традиційні пам'ятні елементи, ритуали, церемонії, обряди. Їх проведення потребує об'єднання людей для відповідних колективних дій, в яких виявляється ставлення до того чи іншого святкового заходу, відбувається безпосередній вираз почуттів, настроїв у зв'язку з пам'ятними подіями у житті суспільства, колективу, сім'ї, особи. Головними в країні є державні свята, які визначаються Верховною Радою України і затверджуються Президентом України.

Сьогодні в Україні існує положення про проведення свят у учбових закладах. Свято може бути присвячене як пам’ятним датам календаря, так і важливим подіям або бути спеціально-організованою формою дозвілля, яка сприяє створенню атмосфери захоплення єдиною, важливою, продуктивною діяльністю учнів, вчителів, батьків.

Тому бажано, щоб кожен учасник свята брав активну участь у святковому дійстві, отримав позитивні емоції. Різний їх зміст зумовлює і різні форми святкування. Але незалежно від того, що форми проведення й їх тематика є різними, вони повинні бути наповнені цікавим змістом, щоб участь у них була бажана для кожного учня і охоплювала їх переважну більшість. При цьому слід враховувати вікові особливості дитини, її творчі можливості та особисті побажання. Це сприятиме комунікативному входженню учнів у колектив, утвердженню серед своїх однолітків, розкриттю здібностей, тобто допоможе стати впевненішим у собі, позбутися комплексів, відчувати радість і насолоду від своєї діяльності. Кожний такий захід згуртовує колектив, об'єднує однодумців, учні тягнуться до краси, до цікавої роботи .

Більш глибоко та емоційно зрозуміти і пережити ідеї свята допомагає мистецтво. Музика, пісні, танці є обов'язковим доповненням і неодмінним атрибутом естетичного оформлення свят.

Позитивним моментом є допомога і участь батьків у підготовці та проведенні свят (виготовлення костюмів, оформлення класів, коридорів, актової зали, репетиція номерів вдома, безпосередня участь у виступах з дітьми або особисто тощо).

Форми проведення святкових заходів можуть бути різними. Щоб учням було цікавіше, перевагу слід надавати найбільш видовищним формам, таким, де буде задіяна максимальна більшість учнів - різноманітні театралізовані дійства, святкові гуляння, фестивалі, тематичні композиції тощо, куди можна органічно включити різні види і жанри мистецтва, які підсилять значущість та органічність дійства. Кожне свято повинно нести певну цікаву інформацію і проводитись на високому естетичному та художньому рівні, оскільки має великий вплив на формування поведінки і світогляду, та смаки дітей .

Свято проводилось серед учнів Маріупольського професійного ліцею сфери послуг і торгівлі

Вечорни́ці, досвітки — одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті. На вечорниці оповідаликазки, танцювали, поєднуючи дозвілля з роботою.^[1]

Здавна зібрання молодих відбувалося на вечорницях. Вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого посту.

Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину. Господиня цього дому — жінка (бабуся, вдова), яку всі прибулі величали «вечернична, досвітчана мати, паніматка». Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Причому, якщо молодь сиділа до півночі, то це вечорниці, якщо до третіх півнів — досвітки.

За приміщення молодь розплачувалася хлібом, тканиною або ж іншими продуктами. Вечорниці відвідували молоді люди, які були неодруженими. Брати і сестри намагалися перебувати в різних оселях.

Вечорниці були:

буденні
святкові

Основою буденних вечорниць була робота дівчат за вишиванням, прядінням, шиттям, оскільки саме від їхньої працьовитості залежало і їхнє придане. Та й вранці необхідно показати матері свою роботу. На святкових вечорницях молодь танцювала, співала, тобто розважалася. Святкові вечорниці пов'язувалися з певною подією або ж святом.

В свою чергу святкові вечорниці поділялися на:

недільні (по неділях)
весільні
прощальні
празникові (на великі свята)

Хлопці ж розповідали різноманітні історії, казки, співали пісні, танцювали, залицялися. Дівчата відвідували вечорниці тільки у своєму селі і трималися переважно одного гурту, а хлопцям дозволялося відвідувати усі вечорниці свого села, а також і сусідніх.

Як дівчата ворожили

Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), — і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи вали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати.

Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати — свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

Свято Андрія — це і радість, і сум, і потаємна надія… Якщо під тарілкою буде перстень, то вірили, що вже скоро заміж вийде; якщо — квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

А ще так ворожили: Дівчина свій чобіт скидала та й із заплющеними очима його від себе кидала. Коли кидала, то стояти на одному місці мала. А інші дівчата дивилися, в який бік чобіт носком упав, то з цього боку й буде її наречений шукав.

Або ще так: Вибігали дівчата на подвір'я і навмання біля частини плоту чи паркану ставали, кілки рахували та так промовляли: «Молодець, старець». Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували… Вірили — не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо вийти заміж за молодого хлопця всі бажали.

Ще так ворожили:

— Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, — і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою — третьою…

На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі «хлопця вибирали».

Конкурс серед учнів І-го і ІІ-го курсів

Маріупольського професійного ліцею сфери послуг і торгівлі

Мета свята заходу: збагатити знання учнів про звичаї та традиції українського народу, про різні види усної народної творчості, розвивати в них кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття, виховувати любов до українського фольклору, гордість за свій народ, колектив. Таким чином, проведення кожного святкового заходу в групі має свою навчальну, розвивальну і виховну мету.

Хід конкурсу

Етап конкурсу (практичний)

Кожна група отримала додаткове завдання

( Приготування страв української кухні: пиріжки смажені з картоплею, картопляні пиріжки, печені яблука, млинці, узвар)

ТЕМА прграми: «Приготування прісного тіста та виробів з нього.»

ТЕМА УРОКУ: Приготування вареників із різними начинками.

МЕТА УРОКУ:

навчальна: практично закріпити теоретичні знання з технології приготування вареників із різними начинками; формувати уміння та навички планування і здійснення виробничого процесу; формувати готовність до оволодіння сучасними технікою та технологією виробництва;

виховна: виховання культури виробничого процесу, взаємоповаги, дисципліни, відповідальності, ініціативності;

розвивальна: розвивати вміння використовувати теоретичні знання на практиці, самовдосконалюватись в обраній професії, орієнтуватись у виробничих умовах, розвивати раціональне мислення та творчість.

ТИП УРОКУ: закріплення знань, формування професійних умінь

та навичок.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УРОКУ:

електричні плити, робочі столи, циферблатні ваги,
сита, каструлі, качалки, ножі, тарілки, шумівки, друшлаки,
інструкційно-технологічні і технологічні картки, збірники рецептур страв і кулінарних виробів для підприємств громадського харчування,
борошно, сіль, цукор, вода, вишні, сир, яйця, вершкове масло, сметана.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА:

привітання;
перевірка учнів згідно зі списком;
перевірка підготовленості учнів до уроку;
перевірка стану спецодягу та особистої гігієни;
об’єднання учнів у бригади.

ІІ. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ:

1. Повідомлення теми та мети уроку. Акцентую увагу учнів на навчальній меті уроку – практично закріпити теоретичні знання з технології приготування вареників із різними начинками.

2. Мотивація навчальної діяльності. Немає сумніву, що у більшості народів найбільш давніми були вироби з прісного тіста. З давніх часів і донині використовується це тісто і в українській кухні. Найбільш воно підходить для варених виробів. Гарне тісто для вареників має бути не тільки смачним, але й відповідати певним характеристикам. Воно не повинне розбухати під час варіння, має легко і тонко розкачуватись, а також добре піддаватися ліпленню.

Найпопулярніші види вареників – вареники з сиром і вишнями, картоплею.

Але українська кухня, як уже не раз зазначалося, славиться різноманітністю. А отже в Україні можна скуштувати вареники з печінкою, картоплею, капустою, квасолею, грибами і, звичайно, зі шкварками. А як не згадати солодкі вареники – з маком, яблуками, вишнями, полуницями, сливами…

3. Актуалізація опорних знань, умінь навичок. Перед тим, як приступити до вивчення нового матеріалу, перевіримо теоретичні знання:

З якого борошна можна готувати тісто для вареників?
Які начинки використовують для приготування солодких вареників?
До яких вареників додають засмажені сало з цибулею?
В якому цеху готують вареники?
Якими способами формують вареники?

4. Формування нових професійних знань.

Основні завдання:

Пояснити та показати учням послідовність підготовки сировини для приготування вареників.
Ознайомити з технологією приготування начинки з сиру для вареників.
Ознайомити з технологією приготування начинки з вишень.
Показати учням способи формування вареників.

Контрольні питання:

які є правила охорони праці при роботі з електрообладнанням?
які є правила охорони праці при роботі з ріжучими інструментами?
які є вимоги до стану спецодягу та особистої гігієни?
назвіть санітарно-гігієнічні вимоги при роботі з тістом;
яким чином здійснюється підбір інструменту, інвентарю, посуду?
опишіть послідовність приготування прісного тіста з пшеничного борошна;
для чого просіюють борошно?
якої температури має бути вода чи молоко при приготуванні прісного тіста?
для чого збивають яйця?
як перевірити, чи готове тісто?
для чого і на який час тісто залишають, накриваючи серветкою або кришкою?
опишіть способи формування вареників;
опишіть послідовність приготування сирної начинки для вареників;
опишіть приготування вишневої начинки;
з яких операцій складається приготування вареників?
при якій температурі зберігають сформовані вареники до варіння?
назвіть вимоги до якості готових вареників;
назвіть вимоги подачі блюда; чому вареники подають гарячими?

На початку наголошую на дотриманні санітарно-гігієнічних вимог та правил охорони праці. Звертаю увагу на організацію робочого місця та підбір інструменту, інвентарю, посуду.

Пояснюю, яку сировину використовують для приготування вареників з сиром та вишнями, поетапно показую.

Приготування вареників складається з слідучих операцій:

приготування прісного тіста;
підготовка начинок;
формування вареників;
витримування сирих вареників на холоді,
варіння;
оформлення та подача блюда.

Приготування прісного тіста. Борошно просіюють за допомогою сита над посудом, чим із борошна видаляються сторонні домішки, воно збагачується киснем повітря, а це поліпшує якість виробів.

Яйця промивають у чотирьох ваннах. Підготовлені яйця розбивають, випускають у посуд і збивають.

Сіль, цукор, соду питну розчиняють у невеликій кількості води або молока і проціджують.

Просіяне пшеничне борошно насипають гіркою (1 -1,5% залишається для підсипання стола під час формування вареників), посередині роблять заглиблення у вигляді воронки, в яке вливають нагріте до 30- 35^ОС молоко або воду, проціджують розчин солі і цукру (цукор і молоко додають тільки тоді, коли готують вареники з солодкою начинкою), додають сирі збиті яйця і замішують тісто середньої густини. Тісто місять доти, доки воно не буде однорідної консистенції (після натискання пальцем на його поверхню ямочка повинна вирівнюватись).

$C:\Users\User\Downloads\тісто.jpg$

Тісто залишають на 30-40 хвилин, накриваючи серветкою або кришкою, для набухання клейковини і надання йому еластичності (тісто буде краще розкачуватись).

Види начинок для вареників з прісного тіста. Вареники можна готувати з сиром, вишнями, капустою, з картоплею та шкварками, з ліверу тощо

Приготування сирної начинки для вареників: сир протерти, додати сіль, цукор, яйця. Масу добре перемішати.

$C:\Users\User\Downloads\cир2.jpg$

Приготування вишневої начинки: вишні перебрати, промити, видалити плодоніжки і кісточки, пересипати цукром і залишити на 3-4 години у холодному місці. Сік, що виділився, відцідити, а м'якоть використовувати як начинку.

$C:\Users\User\Downloads\вишні 4.jpg$ $C:\Users\User\Downloads\вареники 6.jpg$

Способи формування вареників

Вареники можна формувати різними способами:

Тісто розкачують завтовшки 1-1,5мм, потім з нього вирізати варениці за допомогою виїмки, посередині покласти начинку, краї зліпити. Але у цього способу є певний недолік: залишається багато тіста, яке швидко висихає і його знову треба переробляти.

$C:\Users\User\Downloads\1.jpg$ .

Тісто розробити на валик діаметром 2-3 см.

$C:\Users\User\Downloads\тісто4.jpg$

Порізати на шматки, кожен обкачати у борошні й розкачувати варениці до товщини 1-1,5 мм, покласти начинку, сформувати вареники.

$C:\Users\User\Downloads\тісто2.jpg$

Тісто розкачати завтовшки 1-1,5 мм, нарізати смужки, потім квадратиками розміром 5х5см. Начинку розмістити посередині квадратика і зліпити два протилежні кінці у трикутник.
Готове тісто розкачати у вигляді прямокутника завтовшки 1-1,5 мм завширшки 10 см. На одну половину тіста на відстані 1 см. від краю викласти начинку по всій довжині прямокутника на 6-7 см. одне від одної. Краї змастити яйцем, накрити начинку другою половиною тіста і виїмкою вирізати вареники. Обрізки тіста з’єднати і повторно розкачати.

Сформовані вареники викладають на дерев’яні лотки, посипані борошном, сталять у холодильну шафу і зберігають до варіння при t від 0 ^ОС до -6 ^ОС.

Послідовність приготування вареників

Із готового тіста зробити валик, який нарізують невеликими шматочками (10-11 гр.), розкачати кружальця завтовшки 1,5-2 мм. Посередині покласти начинку (12-13 гр. на 1 шт.), краї з’єднати, зліпити, надати форму півмісяця.

Вареники кладуть у киплячу підсолену воду (на 1 кг вареників – 4 л. води) невеликими порціями. Варити доти, поки вареники не спливають на поверхню, протягом 5 хв. при слабкому кипінні.

Готові вареники вийняти шумівкою, перекласти в друшляк, щоб вода стекла і поверхня злегка обсохла (обсушена поверхня вареників не тільки буде утримувати масло і сметану, а й просочиться ними), перекладають у глибоку посудину, поливають маслом і струшують, щоб вареники не злипалися.

Подають вареники гарячими, тому що при охолодженні вони втрачають смак. Перед подаванням вареники кладуть на підігріту столову мілку тарілку (7-8 шт. на порцію).

Вареники з сиром подають з розтопленим вершковим маслом або сметаною. Сметана може подаватися окремо в соуснику.

Вареники з вишнями подають зі сметаною або з медом.

Вимоги до якості вареників: вареники повинні мати напівкруглу форму з добре защіпаними краями, не злипатись і не деформуватись, товщина шару тіста від 2 до 3 мм. Середня маса вареників 12-14 або 20-25 гр. Після варіння вареники мають зберігати форму, не повинні мати сторонніх присмаків та запахів. Консистенція має бути м’яка, пухка, колір – білий із кремовим відтінком.

$C:\Documents and Settings\Методист\Рабочий стол\index1.jpg$

$C:\Documents and Settings\Методист\Рабочий стол\vareniki.jpg$

ІІІ. ПОТОЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ ТА САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ.

1. Інструктаж з охорони праці. Перед початком роботи необхідно звернути увагу на правила охорони праці під час робити з електрообладнанням, з ріжучими інструментами, дотримання правил санітарії та гігієни.

2. Формування вмінь та навичок

Видаю завдання кожній бригаді, повідомляю критерії оцінювання, призначаю бригадира кожної бригади, контролюю самостійну роботу учнів.

Основна мета – навчити учнів застосовувати знання з технології приготування вареників із різними начинками.

Основні види діяльності майстра виробничого навчання:

Перевірка правильності приготування сировини для страв.
Контроль за самостійним приготуванням вареників із сиром та вишнями.
Обходи робочих місць з метою:

перевірки організації робочих місць;
контролю дотримання правил санітарії та гігієни, вимог безпеки праці;
контролю дотримання кожною бригадою алгоритму приготування вареників із різними начинками;
проведення за необхідності додаткового, індивідуального інструктажу.

Діяльність учнів: самостійне виконання завдання – приготування вареників із сиром та вишнями.

IV. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ.

1. Аналіз і оцінка діяльності учнів

Заключний інструктаж проводиться для підведення навчально-виховних результатів уроку. Я аналізую досягнення окремих бригад та учнів. Аналізую дотримання технологічної та трудової дисципліни і вказую на недоліки.

Основна мета – орієнтувати учнів на закріплення успіху і подолання допущених недоліків у подальшій роботі.

Критерії оцінювання:

дотримання технологічної послідовності під час роботи;
якість роботи при приготуванні страви;
дотримання правил охорони праці та санітарно-гігієнічних вимог.

Загальна оцінка виставляється як середній бал.

Основні етапи заключного інструктажу:

Проведення бракеражу страв.
Розбирання видів браку і методів їх усунення.
Визначення кращих учнів, кращої бригади.
Оголошення та обґрунтування оцінок.
Прибирання робочих місць.

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03373.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03384.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03380.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03388.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03390.JPG$

Презентація українських страв

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03391.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03393.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03395.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03392.JPG$

Другий етап конкурсу (творчій)

Сценарій українських вечорниць

Чарівна скриня

Після свята Миколая, до Великого Піста, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці.

Вечорниці — це клуб сільської молоді, де юнаки та дівчата знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя…

Клас прикрашено у вигляді селянської хати: піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками.

Ведучий. Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Лунають українські пісні.

Ведуча. Українська пісня… Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня — це бездонна душа нашого народу, це його душа.

Ведучі виходять. З’являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися.

Хазяйка. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б лунали музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись… Як згадаю… Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає.)

Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості…

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню…

Жінка.

Не вернемось, не вернемось.

Немає до кого.

Було б же нас шанувати,

Як здоров’я свого.

«Хазяйка. Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало.

Жінка. Не треба, Катре, не край мого серця (співають разом).

Ой за гаєм зелененьким

Брала вдова льон дрібненький.

Вона брала-вибирала,

Тонкий голос подавала…

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

Дівчата. Добривечір у вашій хаті!

Жінки. І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата. Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають):

В кінці греблі шумлять верби, що я насадила,

Нема того миленького, що я полюбила.

Нема мого миленького — вже й рочок минає,

Пішла б його виглядати — дороги не знаю.

Зашуміла дібровонька листом зелененьким,

Як поїхав мій миленький конем вороненьким.

Хазяйка. Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку).

Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе, що тільки знаєм,

Поки підем спати,

Щоб раненько встати…

Хазяйка. Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

Дівчата співають веселі пісні.

Одна із дівчат. А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня «Ой, на горі та й женці жнуть», яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.

Хлопці. Пустіть до хати!

Дівчата. Гарненько попросіть!

Хлопці стукають.

Дівчата. Агов, хто такий?

Хлопці. Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата. Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці. Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата. Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці (видають, що злякалися). Дівчатоньки-голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли і музик привели!

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:

Полюбила коваля, така доля моя,

Я ж подумала — кучерявий,

а в нього чуба немає…

Хлопець до неї співає:

Галя, Галя чорнобрива,

чого в тебе брови криво,

На козака задивилась,

та й брівоньки іскривились…

Дівчата.

А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив.

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала!

Хлопці.

По дорозі жук, жук,

по дворі чорний,

Подивись на мене, дівко,

який я моторний…

Хлопці починають танцювати «Гопака».

Хазайка. Хоч не знаєм звідки ви, 1улл полудня 1улл півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо ласкаво всіх сідати із дівчатами пісню заспівати!

Співають пісню.

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш, забувай, забувай.

Нехай шумить, 1улл гуде,

Кого люблю, мій буде, мій буде…

Хазяйка. А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як і кого любили.

Інсценізуються уривки з класичних українських п’єс І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гоначірвці».

Потім проводитсься гра: хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі імена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються.

Хазяйка. А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Юнаки та дівчата читають народні усмішки, гуморески й співають веселі пісні.

Дівчата.

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротах, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопці.

В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

Дівчата.

Ішов Гриць з вечорниць

темненької ночі,

Сидить гуска над водою,

вирячила очі.

Я до неї: гиля, гиля —

вона й полетіла,

Коли б не втік осокою,

1улла б Гриця з’їла.

Хлопці (починають прощатися). Дякуємо хазяйці! (кланяються).

Хазяйка. Спасибі і вам, будьте здорові, йдучи.

Дівчата (співають пісню).

Ой у вишневому саду,

Там соловейко щебетав,

Додому я просилася,

А він мене все не пускав…

Весна іде — красу несе,

І в тій красі радіє все…

Дівчата і хлопці співають разом.

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде все гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03404.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03418.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSC03412.JPG$

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSCN2023.JPG$

3.Етап конкурсу ( заключний)

Проводится заключний етап конкурсу.Запрошують журі для оцінювання конкурсу.Жюрі оцінює зовнішній вигляд страв, організацію рабочого місця, техніку безпеки, і творчу частину конкурсу.

$D:\Desktop\вечорниці Ломакіна\DSCN2028.JPG$