Методична розробка заняття "Спадкове право"

 

 

 

 

 

 

Методична розробка заняття

з використанням

інтерактивних методів навчання

з навчальної дисципліни

«Правознавство»   на тему:

«Спадкове право»

Підготувала викладач

 Загалевич В.Л.

 

 

 

 

Кам’янець – Подільський

 

Предмет: Правознавство

Тема заняття: Спадкове право.

Вид заняття   лекція-візуалізація з елементами бесіди

Мета заняття

Навчальна:   ознайомлення студентів з поняттями «спадщина», «спадкування», «заповіт», конкретизація знань щодо спадкового права; визначення підстав спадкування за законом та заповітом, формування вміння розв’язувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правових актів, розвиток мислення шляхом аналізу ситуацій.

Виховна: виховання правової культури студентів, в дусі патріотизму, толерантності, сприяти становленню громадянської самосвідомості студентів.

Забезпечення предмета:

Наочнiсть:   ЛСС «Спадкування», «Категорія осіб, позбавлених права на спадок», порівняльна таблиця «Особи, які не мають права на спадкування»

Роздатковий матеріал :

• Витяги з Цивільного кодексу України,
• Таблиці «Види заповітів»,
• «Посвідчення заповіту іншою посадовою , службовою особою (у разі неможливості посвідчити його нотаріусом)»,
• «Склад спадщини»

Технічні засоби навчання:   графопроектор

Нормативно-правова база:

• Конституція України. Київ: Велес,2003.63 с.
• Цивільний кодекс України: Офіційне видання. Київ: Атіка, 2003. 416 с.
• Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. №3425  XII //Відомості Верховної Ради України. 1993. №39. Ст.383.
• Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнювальних до нотаріально посвідчених: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. //ЗПУ. 1994. №10.
•                      Про практику розгляду судами справ про спадкування: По­станова Пленуму ВС України від 24 червня 1983 р. №4.

Основна  література:

•                     Цивільне право України. Навчальний посібник/ За ред..І. А. Бірюкова, Ю.О. Заіки – Київ: Істина, 2004 – С. 94-104
•                     Цивільне право України.: Підручник/Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова, - Київ: Істина, 2005  С. 742-761

Додаткова  література:

•                               Цивільне право України. Загальна частина: підр. За ред. І. А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. Київ: КНТ, 2006  С.95-112
  •                Наровлянський О. Дидактичні матеріали з ос­нов правознавства. Київ: Юрінком Інтер, 1999.
  •                Наровлянський О. Основи правознавства. 9 клас: Методичний посібник. Харків: Ра­нок, 2003.

 

Після заняття  студенти зможуть:

• характеризувати підстави спадкування за законом та заповітом,
• тлумачити і вживати терміни: спадкове право, спадкування, спадщина, тоталітарний режим, фашизм, нацизм, комунізм;
• розв’язувати та аналізувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правових актів;

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Організаційний момент

•             Привітання
•             Перевірка наявності студентів на занятті (допускна система)
•             Перевірка готовності студентів до заняття

Кожен студент отримує лист самооцінки під час групової роботи, який він здає у кінці заняття, витяги з Цивільного кодексу України (див. додатки)

 

 Лист самооцінки студента  під час групової роботи:

Прізвище, ім'я

Оцініть себе за кожним із визначених на­прямків від 0 до 2 балів:

1	Ви брали активну участь у роботі групи?
2	Ви вносили вдалі пропозиції, що їх врахувала група?
3	Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи?
4	Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалась іншим?
5	Ви вдало узагальнювали думки інших?
6	Ви доповідали класу про результати групової роботи?

Загальна кількість балів —

Викладач наголошує, що троє студентів (студенти-асистенти) напередодні заняття отримали випереджальне завдання і будуть йому допомагати у викладенні нового матеріалу

2. Повідомлення теми, мети і плану заняття  (демонстрація )

Тема : Спадкове право. Умови спадкування

ПЛАН

1.Спадкове право

2.Спадкування за заповітом

3.Спадкування за законом

  4.Відмова від спадщини

3.Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями:

• Що включає поняття спадщина?
• Якими питаннями займається спадкове право?
• Яка різниця між спадщиною та спадкуванням?
• Що таке заповіт ?
• Яка різниця між поняттями заповіт та спадковий договір ?

 

Прийом «мозковий штурм» На дошці записуються всі пропоновані студентами варіанти відповіді. Викладач разом із студентами знаходить правильне вирішення даних запитань і налаштовує їх на співпрацю

 

4. Мотивація навчальної діяльності студентів

Слово викладача 

Поняття спадкового права можна розглядати як в об'єктивному, так і в суб'єктивному значенні.

Спадкове право в об'єктивному значенні — це су­купність встановлених державою правових норм, що регулю­ють умови та порядок переходу після смерті громадянина май­нових і деяких особистих немайнових прав та обов'язків.

Під спадковим правом у суб'єктивному значенні ро­зуміють права особи, яка закликається до спадкоємства, та права особи, яка вже прийняла спадщину. Таких осіб назива­ють спадкоємцями.

Спадкове право є невід’ємною складовою нашого життя і для того, щоб краще зрозуміти це я пропоную вам розглянути таку юридичну ситуацію

 

Обговорення юридичної ситуації

Юридична ситуація

Бабуся заповіла онукові (10 років) власний будинок. Його батьки на власний розсуд продали цей будинок.

• Як ви вважаєте законно вони діяли чи ні? Мотивуйте свою відповідь.
• Якщо ви вважаєте, що ні, то які , на ваш погляд, правові наслідки матиме визнання цієї угоди недійсною?

 

Проблемні запитання:

• Які особливості спадкування можна виділити?
• Які правовідносини називаються спадковими?
• Чи всі  особи можуть бути спадкодавцями і спадкоємцями?

5.  Вивчення нового матеріалу за планом

1.Спадкове право

Слово викладача 

Поняття спадкового права можна розглядати як в об'єктивному, так і в суб'єктивному значенні.

Спадкове право в об'єктивному значенні — це су­купність встановлених державою правових норм, що регулю­ють умови та порядок переходу після смерті громадянина май­нових і деяких особистих немайнових прав та обов'язків.

Під спадковим правом у суб'єктивному значенні ро­зуміють права особи, яка закликається до спадкоємства, та права особи, яка вже прийняла спадщину. Таких осіб назива­ють спадкоємцями.

Поняття спадкування. Відповідно до ст. 1216 ЦК Ук­раїни спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Словникова робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Види спадкування. Спадкування здійснюється за за­повітом або за законом.

 

 

 

 

 

 

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що на­лежали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не при­пинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що не­розривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

•            особисті немайнові права;
•            право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено зако­ном або їх установчими документами;
•             права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

•              права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст.1219 ЦК України).

Робота з роздатковим матеріалом

Таблиця 1. «Склад спадщини»

До складу спадщини входять (як приклади окремих прав і обов'язків)

До складу спадщини не входять

Право на земельну ділянку; право на вклад у банку (фінансовій установі); право на одержання страхових виплат (стра­хового відшкодування), якщо страхувальник у договорі не призначив певну особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати; право на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки; обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

Особисті немайнові права;               право на участь у товариствах (якщо інше не встановлено в установчих документах);               право членства в об'єднаннях громадян (якщо інше не встановлено в установчих до­кументах);               право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;               право на аліменти, пенсію, допомогу або ін­ші виплати, встановлені законом;               права та обов'язки особи як кредитора або боржника (але за певних обставин спадку­вання можливе)

 

Слово викладача 

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

• Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 ЦК України).
• Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одно­часно і окремо щодо кожної з них.
• Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли од­ночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за за­повітом і за законом можуть бути фізичні осо я, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин. Відповідно до ст. 2 ЦК України такими учасниками є також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприй­няття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщи­ни право на спадкування за законом одержують особи, визна­чені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування ви­никає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК).

Робота з  ЛСС «Спадкоємці за законом»

 

 

 

 

 

 

 

ЦК України передбачає також усунення від права на спад­кування. Так, згідно зі ст. 1224 не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Але ці положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

•                  Не мають права на спадкування особи, які умисно пере­шкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
•                  Не мають права па спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.
•                  Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші осо­би, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
•                  Не мають права на спадкування за законом одна після од­ної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.
•                  Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з по­дружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
•                  За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухи­лялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похи­лий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Робота з таблицею

Демонстрація таблиці «Категорія осіб, позбавлених права на спадок»

Категорія осіб, позбавлених права на спадок

1	Особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців
2	Особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт або внести до нього зміни
3	Батьки після дитини, одо якої вони були і є позбавленими батьківських прав
4	Особи, шлюб між якими визнаний недійсним
5	Особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік або хворобу перебував у безпорадному стані

 

Ці положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Цивільний кодекс також передбачає спадкування інших прав, обов'язків та окремих видів майна, а саме:

1.                 Спадкування права на земельну ділянку (ст.1225).
2.                  Спадкування частки у праві спільної сумісної власності (ст. 1226).
3.                  Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, сти­пендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належа­ли спадкодавцеві (ст. 1227).
4.                  Спадкування права на вклад у банку (фінансовій уста­нові) (ст. 1228).
5.                  Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування) (ст. 1229).
6.                  Спадкування права на відшкодування збитків, мораль­ної шкоди та сплату неустойки (ст. 1230).
7.                  Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадко­давцем (ст. 1231).

 

Слово викладача

Давайте порівняємо категорії осіб, які позбавлені права на спадкування за законом та за заповітом

Демонстрація та обговорення порівняльної таблиці «Особи, які не мають права на спадкування»

Особи, які не мають права на спадкування

За законом	За заповітом
Особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчи­нили замах на їхнє життя
Батьки після дитини, щодо якої вони були по­збавлені батьківських прав (права не були по­новлені на час відкриття спадщини)	Особи, не визначені у заповіті
Батьки (усиновлювачі), повнолітні діти (усинов­лені), а також інші особи, які ухилялися від ви­конання обов'язку щодо утримання спадкодав­ця (якщо ця обставина встановлена судом)
Особи одна після одної, шлюб між якими є не­дійсним (або визнаний таким за рішенням суду)	Особи з числа спадкоємців за законом, позбав­лені заповідачем права на спадкування (крім осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині)
Особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (усувається від права на спадкування за рішен­ням суду)

 

2.Спадкування за заповітом

Слово викладача.

Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування: за законом і за заповітом. Зараз розглянемо, як же відбувається спадкування за заповітом

Доповідь студента – асистента

Спадкування за заповітом можливе за наявності письмо­во складеного і нотаріально посвідченого заповіту.

 Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, зроблене у встановленій законом формі, відносно спад­кового наступництва її майна.

 Заповіт вступає в дію з моменту відкриття спадщини, який настає за фактом смерті фізичної особи, яка заповідає майно. Заповідачем може бути тільки фізична дієздатна особа. Спадкоємцями можуть бути фізичні, юридичні особи і держава. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України.

Посвідчення заповіту нотаріусом. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допо­могою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підпи­саний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст.ст. 1253,1248 ЦК України).

Слово викладача

Відповідно до ст. 1249 ЦК України нотаріус може посвідчувати секретні заповіти. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в за­клеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Одержавши інформацію про відкриття спадщини, но­таріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та ого­лошує його зміст.

Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту (ст.1250 ЦК України).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це по­садовою, службовою особою відповідного органу місцевого са­моврядування.

•    Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здо­ров'я, а також начальником госпіталю, директором або голо­вним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
•    Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морсько­му, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
•    Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експе­диції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
•    Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних за­кладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
•    Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі. Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Робота з роздатковим матеріалом

Таблиця «Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою (у разі неможливості посвідчити його нотаріусом) (посвідчується при свідках)»

Особа, яка посвідчує заповіт	Місце, де перебуває особа-заповідач
Начальник госпіталю, - головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини, черговий лікар	Стаціонарний заклад охорони здоров'я (госпі­таль, лікарня тощо)
Директор будинку, головний лікар	Будинок для осіб похилого віку та інвалідів
Капітан судна	Морське, річкове судно, що ходить під прапором України
Начальник експедиції	Пошукова або інша експедиція
Командир військової частини	Пункт дислокації військової частини, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії
Начальник місця позбавлення волі	Місце позбавлення волі
Начальник слідчого ізолятора	Слідчий ізолятор

 

Слово викладача

Ці заповіти посвідчуються при свідках та прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами (ст.1252 ЦК України).

• Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з ци­ми особами сімейних, родинних відносин, а також інших учас­ників цивільних відносин.
• Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за зако­ном. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадку­вання.
• Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

 

• На закріплення цього питання можна запропонувати студентам розглянути завдання.

В яких випадках заповіт буде визнано дійсним?

А)Заповіт виголошено у присутності 3 свідків, у тому числі депутата райради;

Б) заповіт завірено нотаріусом;

В) заповіт завірено капітаном морського судна під час плавання;

Г)заповіт завірено сусідами;

Д)заповіт завірено головним лікарем санаторію;

Е) заповіт завірено директором заводу та начальником ЖЕКу

 

Практична робота

Завдання студентам: опрацювавши відповідні статті Цивільного кодексу України заповнити пропуски в таблиці

 

Види заповітів

Заповіт	Заповіт з умовою		Секретний заповіт
Заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, підписаний особисто заповідачем і но­таріально посвідчений		Спільний заповіт по­дружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної суміс­ної власності

 

 

Слово викладача

Відповідно до ст.1241 ЦК України право на обов'язкову частку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацез­датні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не­працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадку­вання за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменше­ний судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне зна­чення.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість за­повідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спад­щині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадку­вання, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадку­вання втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах (ст. 1235 ЦК України).

Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті пра­ва та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

 

Робота з таблицею

 Демонстрація таблиці «Обов'язкова частка у спадщині»

(частина спадщини, на яку особа має право незалежно від змісту заповіту)

Частка у спадщині	Хто має право
1/2 частки, яка належала б у разі спадкування за законом	Діти спадкодавця	малолітні
		неповнолітні
		повнолітні непрацездатні
	Непрацездатна вдова (вдівець)
	Непрацездатні батьки

 

Вправа на закріплення

Вирішення юридичної ситуації

Юридична ситуація

Згідно із заповітом, все своє майно на загальну суму 36 тис. грн. помер­лий заповідає релігійній громаді. При цьому в чоловіка залишилася дружина, яка пра­цює, малолітня (12 років) дочка, мати-інвалід та батько (віком 56 років). Чи буде справедливим з точки зору моралі виконати повною мірою цей заповіт?

Слово викладача

Заповідач мав право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, перехо­дить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одер­жаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (ст.1236 ЦК України).

З прийняттям спадщини до спадкоємців переходять права і обов'язки спадкодавця щодо успадкованого майна та здійснення певних дій, що стосуються спадку.

Не можна прийняти права і відмовитися від обов'язків. Так, якщо спадкове майно заставлено, то зміна власника у про­цесі спадкування заставу майна не припиняє.

Спадкодавець може покласти на спадкоємця, до якого пе­реходить жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або його частиною. Ця особа набуває свої права не безпосередньо від спадкодавця, а від спадкоємця.

Всі об'єкти спадщини приймаються одночасно. До спад­коємця в момент виникнення правонаступництва переходять навіть ті права, які в цей час ще не були відомі. Приймаючи спадщину, спадкоємець набуває права не тільки на майно по­мерлого, але й стає представником його інтересів — кредито­ром у правах та боржником в обов'язках.

•             Заповіт подружжя. Згідно зі ст. 1243 ЦК України по­дружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Коли помирає один з подружжя, що склало такий заповіт, його частка у спільному майні переходить до другого з по­дружжя, який його пережив. Цей перехід відбувається внаслідок закону, що передбачає такі наслідки укладення по­дружжям спільного заповіту. І тільки в разі смерті другого з подружжя майно переходить до осіб, визначених ними у за­повіті.

Скасування та зміна заповіту. Заповідач має право у будь-який час змінити або скасувати заповіт (ст.1254 ЦК Ук­раїни). З цією метою заповідач може подати відповідну заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, — посадовій особі ви­конавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

Змінити або скасувати заповіт можна й іншим шляхом, на­приклад, скласти новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. При цьому необов'язково, щоб у пізніше складеному заповіті була вказівка на те, що попередній заповіт скасовується. Якщо пізніше складений заповіт суд визнає недійсним, попередній зберігає свою чинність.

Таємниця заповіту. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (ст.1255 ЦК України).

Тлумачення заповіту. Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спад­коємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Недійсність заповіту. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням ви­мог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

• За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення за­повідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (ст. 1257 ЦК України).

Вправа на закріплення

Обговорення

Юридична ситуація

Громадянин С. залишив заповіт, яким розпорядився все належне йому май­но (на суму 24 000 грн.) передати музею, присвяченому його діду. У нього залишився син (21 рік, водій) та дочка (14 років, учени­ця). До вас як до юридичного консультанта звернулися жінка померлого (їй 45 років, працює на залізниці) і його мати (66 років). Дайте обґрунтовану відповідь щодо можли­вості отримання спадщини.

 

3.Спадкування за законом

Згідно з чинним законодавством кожен повністю дієздатний громадянин може особисто розпоряджатися своїм майно на випадок смерті. Але якщо заповіту немає, тоді відбувається спадкування за законом

Спадкування за законом зустрічається у житті частіше, ніж спадкування за заповітом. Як ви вважаєте чому? Аргументуйте свою думку , застосувавши метод ПРЕС

На дошці зазначається чотири етапи методу ПРЕС

• Я вважаю, що….
• ……тому, що…..
• … наприклад...
• ….тому….

 

Приклади відповіді:

1)Я вважаю, що спадкування за законом зустрічається у житті частіше порівняно зі спадкуванням за заповітом, тому що, багатьох громадян задовольняє існуючий порядок розподілу майна після смерті відповідно до норм спадкового права, наприклад, спадкоємцями за законом є найближчі родичі спадкодавця, працездатні особи, тому я вважаю, що спадкування за законом зустрічається у житті частіше, ніж спадкування за заповітом.

 

2)Я вважаю, що спадкування за законом зустрічається у житті частіше порівняно зі спадкуванням за заповітом, тому що смерть завжди несподівана і далеко не всі встигають заздалегідь скласти заповіт, наприклад, багато людей гинуть унаслідок ДТП, нещасних випадків, невиліковних хвороб тощо, тому я вважаю, що спадкування за законом зустрічається у житті частіше, ніж спадкування за заповітом.

А далі студент-асистент, використовуючи таблицю розкаже, які особи мають право на спадщину за законом.

Демонстрація

Черги спадкування

№ черги	Спадкоємці за законом
І черга	Діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки
II черга	Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері
III черга	Рідні дядько та тітка спадкодавця
IV черга	Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж 5 років до часу відкриття спадщини
V черга	Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднен­ня); утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї

 

Виступ студента-асистента

Спадкування за законом має місце у випадках коли:

•           громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився недійсним;
•           громадянин розпорядився лише частиною свого майна;
•           спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування.

Спадкування за законом відбувається в усіх випадках, ко­ли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі. ЦК України у ст.ст. 1261-1265 встановлює п'ять черг спадкування за законом. Закон встанов­лює також порядок переходу майна померлого до цих осіб.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та на­роджені після його смерті, той з подружжя, який його пере­жив, та батьки. Після смерті матері діти у всіх випадках визна­ються спадкоємцями за законом.

Після смерті батька діти визнаються спадкоємцями за зако­ном, якщо між батьком і дитиною є правовий зв'язок, зокрема:

а) коли діти народилися від батьків, що перебували в за­реєстрованому шлюбі;

б) якщо походження дітей від батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, встановлено на підставі спільної за­яви батька та матері дитини в державні органи запису актів громадянського стану;

в) коли походження дитини від даного батька встановле­но в судовому порядку;

г) якщо діти народилися до 8 липня 1944 р. від батьків, що не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте даний гро­мадянин був записаний їх батьком у книзі запису актів грома­дянського стану.

• Діти, зачаті або народжені у шлюбі, визнаному недійсним, мають такі самі спадкові права, що й діти, народжені в дійсно­му шлюбі.

Спадкоємцями за законом нарівні з дітьми померлого виз­наються усиновлені. Пасинки та падчерки не є спадкоємцями після вітчима та мачухи, крім випадків, коли мало місце усинов­лення їх або факт утримання. Як дружина, спадкувати може ли­ше особа, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим на момент відкриття спадщини. Якщо на момент відкриття спадщини шлюб було у встановленому законом порядку розірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

Слід відзначити, що мати завжди є спадкоємцем після смерті своїх дітей, а батько є спадкоємцем після смерті своїх дітей за тих самих умов, за яких і діти визнаються спадкоємця­ми після смерті свого батька, тобто коли між ними існує пра­вовий зв'язок.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємцями визнаються як повнорідні, так і неповнорідні брати та сестри (такі, що мають спільних матір та батька, і такі, що мають спільну матір і різних батьків або спільного батька й різних матерів). Зведені брати та сестри по­мерлого спадкоємцями не визнаються.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

 У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спад­кодавця не входить до цього числа.

У п'яту чергу право на спадкування за законом також одер­жують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна осо­ба, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

• За чинним законодавством, непрацездатними вважаються особи у віці до 16 років (а ті, що навчаються, до 18 років), жінки, які досягли 55-річного, та чоловіки, які досягли 60- річного віку, а також інваліди І, II та III груп.

 

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спад­щину від умерлою за заявою відповідного органу місцевого са­моврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщи­ни.

Завдання студентам

На закріплення цього питання можна за­пропонувати студентам таке завдання:

Оберіть хто належить до спадкоємців за законом та якої саме черги?

• Батько;
• хрещений батько;
• сестра;
• сусідка;
• двоюрідний брат;
• чоловік;
• дочка;
• баба;
• тітка;
• кум;
• подруга;
• онук.

4.Відмова від спадщини

Робота в малих групах (за Цивільним кодексом України)

1-а група. Ознайомтесь зі змістом ст.. 1268-1275, виокремте умови прийняття спадщини, строки для прийняття спадщини, прийняття заповідального відказу ,право на відмову від прийняття спадщини, право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи, правові наслідки відмови від прийняття спадщини. Підготуйтесь до того, щоб презентувати свою інформацію одногрупникам

 

2-а група . Ознайомтесь зі змістом ст.1276-1282 виокремте поняття перехід права на прийняття спадщини, відумерлість спадщини,переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі, перерозподіл спадщини,пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців,обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора Підготуйтесь до того, щоб презентувати свою інформацію одногрупникам.

 

3-а група. Ознайомтесь зі змістом ст.1302-1308 розкрийте суть поняття спадкового договору,сторони у спадковому договорі, визначте особливості спадкового договору з участю подружжя, забезпечення виконання спадкового договору та розірвання спадкового договору. Підготуйтесь до того, щоб презентувати свою інформацію одногрупникам

 Метод «Навчаючи - вчуся»

6.Узагальнення і систематизація знань

Бесіда за запитаннями

Прийом «мікрофон»

1.          Що таке спадкування? Якими ознаками характеризується?
2.          Які правовідносини називаються спадковими?Які особи можуть бути спадкодавцями і спадкоємцями?
3.          Що таке спадщина?
4.          Які існують особливості спадкування?Як визначити час відкриття спадщини?
5.          Які черги спадкоємців встановлені законом при спадкуванні за законом?
6.          У якому порядку спадкоємці закликаються до спадкування?
7.          У якому випадку майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави?
8.           Що таке заповіт і які вимоги до його форми?
9.           Як визначається коло спадкоємців за заповітом?
10.       Як здійснюється виконання заповіту? Дайте визначення спадковому договору.

Робота в малих групах.

Викладач пропонує студентам розв'язати юри­дичні задачі, скориставшись витягами з Ци­вільного кодексу України (див. додаток). Підбиття підсумків роботи.

Представники груп пояснюють свій варіант розв'язання юридичної задачі. Викладач аналізує їхні відповіді, зазначає типові по­милки, у разі необхідності пропонує пра­вильне рішення.

Робота з опорними конспектами

 В опорних конспектах студенти повинні виконати завдання з доповнення схеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обговорення проблемного запитання

Які особливості спадкування можна виділи­ти?

Після обговорення в опорних конспектах студенти записують особливості спадкування:

1) Спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

2) Обов'язково охороняються права не­повнолітніх дітей, утриманців спадкодавця, непрацездатних.

Тестування

Прізвище та ім’я студента ___________

Група____

1. Перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)- це

 а) спадкування;

б) заповіт;   

в) спадщина.

2. Спадкування здійснюється за  ….

а) за­повітом;  

б) законом;     

 в)фактом.

3. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морсько­му, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений

а)  капітаном цього судна;     

 б)священиком;    

в) лікарем.

4. Спадковий договір мо­же бути розірвано…

а)судом ;   

б) нотаріусом;       

в) спадкоємцем.

5. Зведені брати та сестри по­мерлого спадкоємцями не визнаються.

 а) не визнаються;   

б)  визнаються;      

в) частково визнаються.

 6.Спадковий договір є …

а)односторонній;    

 б)двосторонній;        

в)багатосторонній.

7. Місцем відкриття спадщини є ….

а) кабінет нотаріуса;    

 б) місце поховання  спадкодавця;

 в) останнє місце проживання спадкодавця.

8. Заповіт — це….

 а) це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, зроблене у встановленій законом формі, відносно спад­кового наступництва її майна; 

б ) це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, зроблене у власній форм;

 в)— це неособисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

9. У першу чергу право на спадкування за законом мають

а) діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та на­роджені після його смерті, той з подружжя, який його пере­жив, та батьки;

 б) рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

 в) мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

10. Спадкування за законом має місце у випадках коли:

а) громадянин не залишив заповіту або заповіт виявився недійсним;

б) громадянин не розпорядився лише частиною свого майна;

в) спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування.

7.Підсумки заняття

• Коментований аналіз роботи студентів на занятті.
• Студенти  здають листи самооцінки під час гру­пової роботи. Оцінювання роботи студентів

8. Домашнє завдання

•      Опрацювати матеріал підручника (див. список літератури на початку).
•      Скласти дві задачі з даної теми.
• Пригадати, в яких літературних творах, художніх фільмах, серіалах тощо вини­кають проблеми, пов'язані зі спадком. Як би вони вирішувалися з точки зору сучасного законодавства?

Додатки

Юридичні задачі

Задача № 1. Згідно із заповітом, все своє майно на загальну суму 36 тис. грн. помер­лий заповідає релігійній громаді. При цьому в чоловіка залишилася дружина, яка пра­цює, малолітня (12 років) дочка, мати-інвалід та батько (віком 56 років). Чи буде справедливим з точки зору моралі виконати повною мірою цей заповіт?

 

Задача № 2. Після смерті громадянина П. в нього залишилося майно на 10 000 грн. Про своє бажання отримати це майно за­явили 12 річна донька, 82-річна мати і два брати померлого (відповідно 30 та 62 років). Прийміть рішення в цій ситуації.

 

Задача № 3. Після смерті самотньої жінки заповіту щодо її власного будинку та майна на суму 16 000 грн. не було виявлено. Роди­чів у неї також не було. Постало питання про подальшу долю майна жінки. Як ви розв'яжете цю ситуацію?

 

Задача № 4. Громадянин С. залишив заповіт, яким розпорядився все належне йому май­но (на суму 24 000 грн.) передати музею, присвяченому його діду. У нього залишився син (21 рік, водій) та дочка (14 років, учени­ця). До вас як до юридичного консультанта звернулися жінка померлого (їй 45 років, працює на залізниці) і його мати (66 років). Дайте обґрунтовану відповідь щодо можли­вості отримання спадщини.

 

Задача №5. У померлої громадянки К. зали­шилися мати і чоловік. Крім того, грома­дянка мала двох братів та сестру. Мати, чо­ловік і сестра відмовилися від спадщини. У сестри з'явилися сумніви, чи буде при­йнята їх відмова, і якщо так, то якою в цьо­му випадку буде частка спадщини. Дайте відповідь.

Задача № 6. К. проживав разом із жінкою та двома синами. Молодший неодружений, а старший син одружений і мав двох синів. Після смерті К. не залишив заповіту. Як бу­де розподілене майно, якщо старший син помер за рік до смерті батька? Задача № 7. Все своє майно К. заповідав дочці. Після смерті К. на його майно пре­тендує невістка покійного (жінка сина, який помер на чотири роки раніше батька), в якої на утриманні неповнолітній син — онук К. На основі цього вона вимагає визнання за­повіту недійсним. Ваше рішення?

 

Задача № 7. Володимиру належав будинок вартістю 200 тис. грн.. автомобіль вартістю 100 тис. грн. та земельна ділянка вартістю 100 тис. грн. Земель­ну ділянку й автомобіль він заповів територіаль­ній громаді, а щодо будинку заповідальних розпо­ряджень не залишив. Після смерті Володимира за­лишилися 57-річна вдова, 40-річний син від пер­шого шлюбу, який працював слюсарем на заводі, 20-річний син від другого шлюбу, який навчався на заочному відділені у вузі й паралельно працю­вав на фабриці, та 25-річна дочка, яка працювала в школі. Як буде поділена спадщина? Свою відпо­відь обґрунтуйте.

 

Задача № 8. У грудні 2008 року подружжя Полажинців (Ва­лентин і Людмила) склади спільний заповіт, за яким усе своє майно, що належало їм на час скла­дання заповіту на праві спільної сумісної власнос­ті, заповіли навчальному закладу, в якому пропра­цювали кожен понад 40 років. У квітні 2009 року Валентин помер. Після його смерті до суду з по­зовом про визнання за ним права на обов'язкову частку в спадщині звернувся 40-річний син Ва­лентина від першого шиїюбу, який мав другу гру­пу інвалідності. Суд у задоволенні позову відмо­вив, мотивуючи свою відмову тим, що право на обов'язкову частку в спадщині не поширюється на заповіти подружжя. При цьому слід зазначити, що заповіту щодо майна, яке належало йому на праві особистої приватної власності, Валентин не залишив. Чи правомірним є рішення суду? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

 

Задача № 9. Одинокий Ростислав, який ніколи не був одру­жений і не мав дітей, будучи смертельно хворим, склав заповіт на користь сусіда Гаврила, який до­глядав за ним в останній місяць його життя, та Кін­драта, який пообіцяв поховати Ростислава за свій рахунок. Цю обіцянку він дав при свідках. Гаври­ло й Кіндрат мали успадкувати спадщину в рівних частках. Однак після смерті Ростислава Кіндрат самоусунувся від його поховання. Ростислава було поховано за кошти місцевого бюджету. У зв'язку з цим орган місцевого самоврядування звернувся з позовом до суду про визнання заповіту недійсним у тій частині, що стосується Кіндрата. При цьому орган місцевого самоврядування послався на ч. 2 ст. 1257 ЦК, відповідно до якої заповіт може бути визнано судом недійсним, якщо буде встановле­но, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, а укладення заповіту під впливом обману саме й означає відсутність єднос­ті волі й волевиявлення заповідача. Суд позов за­довольнив. Чи правомірним є рішення суду? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Задача № 10. Після смерті Василя спадкоємцями за законом стали його сини Дмитро та Денис. Денис вирішив відмовитися від спадщини на користь свого двою­рідного брата Павла, який незадовго до смерті Ва­силя став круглим сиротою, оскільки його бать­ко Євген (брат спадкодавця) та мати Зінаїда за­гинули в автомобільній катастрофі. Дмитро проти цього заперечував, посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 1274 ЦК, відповідно до якої спадкоємець за за­коном може відмовитись від спадщини тільки на користь іншого спадкоємця за законом незалежно від черги, а племінник спадкодавця таким спадко­ємцем не є. Чи згодні ви з міркуваннями Дмитра? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Задача №11. Громадянин Гирич склав заповіт на користь сво­го далекого родича Петра. У заповіті було зробле­но заповідальний віаказ, відповідно до якого Пет­ро мав передати у довічне користування з успад­кованого ним будинку одну кімнату іншій далекій родичці Гирича Оксані. Після відкриття спадщи­ни Петро, ознайомившись зі змістом заповіту, від­мовився від спадщини. Спадщину прийняв рідний брат Гирича Ігор як спадкоємець за законом. Але він вважав, шо не є зобов'язаним за заповідальним відказом, оскільки є спадкоємцем за законом. Чи згодні ви з ним? Свою відповідь обгрунтуйте.

 

Задача № 12. Незадовго до смерті Володимир склав заповіт, у якому все своє майно вартістю 240 тис. грн. за­повів релігійній громаді. Після смерті Володими­ра в нього залишитися вдова 69 років, яка працю­вала бухгалтером у ветеринарній клініці, 49-річна дочка, яка перебувала на пенсії за вислугою років, та 16-річний онук Григорій, син покійного Вале­рія, який (Валерій) був сином спадкодавця. Визнач­те, майно якої вартості успадкує релігійна грома­да. Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Задача № 13. 25 січня 2004 року рішенням суду Остапа, який пропав безвісти, було оголошено померлим. Єди­ним спадкоємцем першої черги була його мати Оль­га. Вона й успадкувала його квартиру. Після смерті матері в грудні 2005 року залишилася квартира, яку вона успадкувала за сином, і будинок, який нале­жав їй. За Ольгою спадщину успадкував її брат Теодор. У січні 2007 року Остап повернувся до рід­ного міста й дізнався про те, що квартира, яка на­лежала йому на праві приватної власності, та бу­динок, який свого часу належав на праві приватної власності його матері, продані стороннім людям — Миколі й Михайлові відповідно. Остап звернувся з вимогою до Теодора про отримання грошової ви­нагороди, яку той отримав у зв'язку із продажем будинку і квартири. В цьому йому було відмовле­но. У зв'язку з тим, що Теодор відмовився задо­вольнити його вимогу, Остап звернувся з відповід­ним позовом до суду. Як повинен вирішити спра­ву суд? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Задача № 14. Святослав проживав із Тамарою 21 рік без реє­страції шлюбу. Останніх 12 років Тамара була па­ралізована, тому Святослав доглядав її та утриму­вав. У грудні 2008 року Тамара померла, заповіту не залишила. Єдиний спадкоємець за законом, її сестра Богдана, поставила вимогу перед Святосла­вом звільнити квартиру, оскільки незабаром вона отримає свідоцтво про право власності на це при­міщення як єдиний спадкоємець померлої. Яким чином Святослав може стати спадкоємцем?

 

Задача № 15.  Станіслав та Ганна уклали шлюб у 1990 р. У 1991 р. у них народився син Броніслав. У 2000 р. Станіслав помер. У 2001 р. Ганна вийшла заміж за Аркадія, який почав проживати з нею та її сином від першого шлюбу. На численні прохання Ган­ни щодо усиновлення Броніслава Аркадій завжди відповідав категоричною відмовою. В 2007 р. Бро­ніслав отримав за заповітом у спадщину від дале­кого родича будинок і земельну ділянку. В лютому 2008 р. Ганна раптово померла, а в грудні того ж року трагічно загинув Броніслав. Оскільки і Ста­ніслав, і Ганна виховувалися у дитбудинку, у Бро­ніслава не було інших кровних родичів. Хто має успадкувати майно за Броніславом? Свою відпо­відь обґрунтуйте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витяги з Цивільного кодексу

Стаття 1216. Поняття спадкування

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщин) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

 

Стаття 1217. Види спадкування

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

 

Стаття 1218. Склад спадщини

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припини­лися внаслідок його смерті. Стаття 1222. Спадкоємці

1.    Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і наро­джені живими після відкриття спадщини.
2.    Спадкоємцями за заповітом можуть бу­ти юридичні особи та інші учасники цивіль­них відносин (стаття 2 цього кодексу).

 Стаття 1223. Право на спадкування

1.    Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
2.    У разі відсутності заповіту, визнання йо­го недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення за­повітом усієї спадщини право на спадкуван­ня за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
3.    Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні не­працездатні діти спадкодавця, непрацездат­на вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обо­в'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині мо­же бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які ма­ють істотне значення.

2. До обов'язкової частки у спадщині зара­ховується вартість речей звичайної домаш­ньої обстановки та вжитку, вартість запові­дального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Стаття 1245. Спадкування частини спад­щини, що не охоплена заповітом Частина спадщини, що не охоплена запові­том, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спад­коємців входять також спадкоємці за зако­ном, яким інша частина спадщини була пе­редана за заповітом.

Стаття 1247. Загальні вимоги до форми за­повіту

1.    Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання.
2.    Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати за­повіт, він підписується відповідно до части­ни четвертої статті 207 цього Кодексу.

3.    Заповіт має бути посвідчений нотаріу­сом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251— 1252 цього Кодексу.

Стаття 1248. Посвідчення заповіту но­таріусом

1.    Нотаріус посвідчує заповіт, який написа­ний заповідачем власноручно або за допомо­гою загальноприйнятих технічних засобів.
2.    Нотаріус може на прохання особи запи­сати заповіт з її слів або за допомогою за­гальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочи­таний заповідачем і підписаний. Якщо заповідач через фізичні види не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цьо­го Кодексу).

Стаття 1251. Посвідчення заповіту поса­довою, службовою особою органу місцевого самоврядування

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвід­чений уповноваженою на це посадовою службовою особою відповідного органу міс­цевого самоврядування.

Стаття 1268. Прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Стаття 1271. Прийняття заповідального відказу

1. Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Стаття 1277. Відумерлість спадщини

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Стаття 1302. Поняття спадкового договору

1. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Стаття 1303. Сторони у спадковому договорі

1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.

2. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Стаття 1304. Форма спадкового договору

1. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 1305. Обов'язки набувача у спадковому договорі

1. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Стаття 1306. Особливості спадкового договору з участю подружжя

1. Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

2. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

Стаття 1307. Забезпечення виконання спадкового договору

1. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

2. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

3. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Стаття 1308. Розірвання спадкового договору

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1. «Склад спадщини»

До складу спадщини входять (як приклади окремих прав і обов'язків)	До складу спадщини не входять
Право на земельну ділянку;    право на вклад у банку (фінансовій установі);    право на одержання страхових виплат (стра­хового відшкодування), якщо страхувальник у договорі не призначив певну особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати;    право на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки;                     обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем	Особисті немайнові права;               право на участь у товариствах (якщо інше не встановлено в установчих документах);               право членства в об'єднаннях громадян (якщо інше не встановлено в установчих до­кументах);               право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;               право на аліменти, пенсію, допомогу або ін­ші виплати, встановлені законом;               права та обов'язки особи як кредитора або боржника (але за певних обставин спадку­вання можливе)

 

Таблиця 2. Особи, які не мають права на спадкування

За законом	За заповітом
Особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчи­нили замах на їхнє життя
Батьки після дитини, щодо якої вони були по­збавлені батьківських прав (права не були по­новлені на час відкриття спадщини)	Особи, не визначені у заповіті
Батьки (усиновлювачі), повнолітні діти (усинов­лені), а також інші особи, які ухилялися від ви­конання обов'язку щодо утримання спадкодав­ця (якщо ця обставина встановлена судом)
Особи одна після одної, шлюб між якими є не­дійсним (або визнаний таким за рішенням суду)	Особи з числа спадкоємців за законом, позбав­лені заповідачем права на спадкування (крім осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині)
Особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (усувається від права на спадкування за рішен­ням суду)

Таблиця 3.Види заповітів

Заповіт	Заповіт з умовою	Заповіт подружжя	Секретний заповіт
Заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, підписаний особисто заповідачем і но­таріально посвідчений	Заповіт, в якому запові­дач обумовив виник­нення права на спадку­вання в особи, призна­ченої у заповіті, наявністю певної умо­ви, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою	Спільний заповіт по­дружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної суміс­ної власності	Заповіт, який посвід­чується нотаріусом без ознайомлення з його змістом

 

Таблиця 4. Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою (у разі неможливості посвідчити його нотаріусом) (посвідчується при свідках)

Особа, яка посвідчує заповіт	Місце, де перебуває особа-заповідач
Начальник госпіталю, - головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини, черговий лікар	Стаціонарний заклад охорони здоров'я (госпі­таль, лікарня тощо)
Директор будинку, головний лікар	Будинок для осіб похилого віку та інвалідів
Капітан судна	Морське, річкове судно, що ходить під прапором України
Начальник експедиції	Пошукова або інша експедиція
Командир військової частини	Пункт дислокації військової частини, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії
Начальник місця позбавлення волі	Місце позбавлення волі
Начальник слідчого ізолятора	Слідчий ізолятор

 

 

Таблиця 5.Обов'язкова частка у спадщині

(частина спадщини, на яку особа має право незалежно від змісту заповіту)

Частка у спадщині	Хто має право
'/, частки, яка належала б у разі спадкування за законом	Діти спадкодавця	малолітні
		неповнолітні
		повнолітні непрацездатні
	Непрацездатна вдова (вдівець)
	Непрацездатні батьки

 

 

Таблиця 6.Черговість спадкування за законом

(спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово)

Черга спадкоємців	Спадкоємці
Перша черга	Діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив спадкодавця, батьки спадкодавця
Друга черга	Рідні брати і сестри спадкодавця, баба та дід спадкодавця (як з боку батька, так і з боку матері)
Третя черга	• Рідні дядько та тітка спадкодавця
Четверта черга	• Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш ніж 5 років до часу відкриття спадщини
П'ята черга	Родичі, не зазначені у попередніх чергах спадкоємців, до шостого сту­пеня споріднення включно; утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї

Утриманець — неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодав­ця, але не менш ніж 5 років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів для існування.

 

 

Таблиця 7.Спадкування за правом представлення

Якщо померли до дня відкриття спадщини,	то спадкують
Діти спадкодавця	Онуки спадкодавця
Онуки спадкодавця	Правнуки спадкодавця
Дід, баба спадкодавця	Прадід, прабаба спадкодавця
Сестра, брат спадкодавця	Племінники спадкодавця
Тітка, дядько спадкодавця	Двоюрідні брати та сестри спадкодавця

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 8.Права неповнолітніх і недієздатних осіб щодо прийняття спадщини та відмови від спадщини

Категорія особи	Хто подає заяву про прийняття спадщини	Хто має право на відмову від прийняття спадщини
Малолітня особа (до Кроків)	Подають батьки (усиновлювачі), опікун	Батьки (усиновлювачі), опі­кун лише з дозволу органу опіки та піклування
Неповнолітня особа (14-18 років)	Подає самостійно, без згоди своїх батьків (або піклувальника)	Сама особа за згодою батьків (усиновлювачі), піклуваль­ника та органу опіки та піклування
Недієздатна особа	Подає опікун	Опікун лише з дозволу орга­ну опіки та піклування

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Таблиця 9.Черги спадкування

№ черги	Спадкоємці за законом
І черга	Діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки
II черга	Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері
III черга	Рідні дядько та тітка спадкодавця
IV черга	Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж 5 років до часу відкриття спадщини
V черга	Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднен­ня); утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї