МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

О. В. Гульман: alexgulman@gmail.com

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

Розвиток сучасної системи освіти характеризується підвищеною увагою до внутрішнього потенціалу учнів, створенням освітнього середовища, що сприяє творчому розвитку дитини. В умовах модернізації освіти необхідні нові педагогічні технології, орієнтовані на розвиток мислення школяра. Найважливішою частиною й формою реалізації подібних технологій є безперервна система дослідницької діяльності учнів. Дослідницька діяльність виступає в цьому випадку як освітня робота, пов’язана з вирішенням творчих завдань з фізики.

Дослідницький метод навчання припускає максимально самостійну діяльність учнів щодо одержання й засвоєння знань і вмінь. При цьому в основі методу лежить виразна мета – забезпечити засвоєння учнями досвіду творчої діяльності. Ця мета передбачає вирішення низки важливих завдань: навчити учнів творчо застосовувати наявні знання й вміння, оволодівати способами пошуку знань, тобто вирішенням нових для них проблем; розвивати творчі схильності й здібності кожної дитини; створювати систему мотивів для творчої діяльності [1].

У курсі фізики дослідницький метод може застосовуватися практично на всіх лабораторних роботах, при вирішенні завдань, при самостійному проведенні практичних робіт, вирішенні експериментальних завдань, виконання творчих робіт. Кожна із цих форм дослідницької роботи вимагає обов’язкового проходження більшої частини або всіх необхідних етапів дослідження [2].

Дослідницька діяльність містить у собі кілька етапів, які взаємозалежні між собою.

1 етап – Проблема Тема Об’єкт Предмет Гіпотеза

2 етап – Мета  Завдання Методи

3 етап – Перевірка гіпотези Результат

4 етап – Аналіз Прогнозування Застосування [1].

На першому етапі вчитель організовує учнів для проведення дослідження, відбувається пошук теми. На даному етапі важливо навчити дитину виділити проблему із загальної маси інформації, виокремити в проблемі об’єкт дослідження, навчити знаходити відмітні ознаки предмета дослідження, а також правильно сформулювати тему дослідницької роботи, розвити навички формулювання вихідної гіпотези. Поштовхом для роботи можуть слугувати фронтальні експерименти й демонстрації на уроках фізики, які викликають здивування в учнів і бажання довідатися причин, як-от: взаємодія заряджених тіл; повне відбивання світла, заломлення електромагнітних хвиль, явище капілярності, рух маятника тощо.

На другому етапі необхідно правильно визначити мету дослідження й поставити перед учнем конкретні завдання, сформулювати їх. Так, під час вивчення розділу «Геометрична оптика» один учень може виявити бажання більш поглиблено ознайомитися з біофізичними чинниками роботи зорового аналізатору, інший – побудувати власноруч телескоп, третій – змоделювати на комп’ютері заломлення світла. Учитель повинен допомогти учневі обрати саме той шлях, який якнайбільше відповідає його інтересам та можливостям.

На третьому етапі необхідно надати школярам уявлення про елементарні методи дослідження й навчити підбирати метод для проведення своєї роботи, навчити вести власне дослідження, сформувати початкові навички пошуку інформації та її обробки. На четвертому етапі – сформувати вміння аналізувати дані й робити висновки, виокремити практичну цінність проведеної роботи [1].

Звичайно, ми в першу чергу говоримо про навчальні дослідження, результатами яких часто є відомі суспільству знання. Однак, широке застосування цього методу сьогодні привело до того, що дитячі творчі роботи не тільки можуть претендувати на право називатися самостійними науковими дослідженнями, але й привносять об’єктивно нові знання в людську культуру.

Дослідницький метод навчання може бути ефективний тільки тоді, коли вчитель вибудовує цілісну систему навчання, у якій цьому методу приділяється значна роль. Така система має відповідати наступним вимогам:

1. Система завдань повинна охоплювати основні проблеми науки.

2. Вона повинна відбивати методи наукового пізнання.

3. У завданнях повинні знайти своє відображення всі процедури творчої діяльності: бачення проблем; уміння висувати гіпотези; уміння здійснювати перенос знань і вмінь у нову ситуацію; бачення багатофункціональності об’єкта; конструювання нового способу вирішення проблеми на основі відомих способів; бачення альтернативи рішення.

4. Завдання повинні поступово ускладнюватися.

5. Завдання повинні вимагати від учнів самостійного пошуку інформації, причому на доступному, але досить високому рівні [2].

Елементи дослідницької діяльності можна вводити вже в початкових класах на уроках природознавства. Це може бути: спостереження за ростом кристалів, виготовлення повітряного змію, дослідження закономірностей польоту кульки тощо. Для активізації дослідницької діяльності з фізики учнів 6-7 класів і формування відповідної мотивації, доцільне їхнє знайомство з дослідницькими роботами старшокласників. Дана система поетапного залучення учнів до дослідницької діяльності сприяє розвитку в них інтересу до знань в галузі фізики, а також виявленню талановитих і обдарованих школярів. Учитель, який володіє цією діяльністю, позиціонує себе як авторитетний й знаючий фахівець.

Література

1. Алфимов В. М. Развиваем умственные и творческие способности старшеклассников / В. М. Алфимов // Обдарована дитина. – 2003. – № 5. – С. 38–41.
2. Малафеев Р. И. Активизация познавательной деятельности учащихся при демонстрации опытов  / Р. И. Малафеев // Физика в школе. – 2003. – №7. – С. 20–24.