Методичні підходи та досвід навчання аудіюванню англійської мови в школі

            Методичні підходи та досвід  навчання аудіюванню англійської  мови в школі

    Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. У реальних умовах комунікації на аудіювання припадає від 40 до 50% часу. В цьому полягає актуальність обраної мною проблеми. Є дані, які свідчать, що аудіювання у класі займає 57% навчального часу. У навчальному процесі – це основне джерело мовних знань і важливий засіб мовленнєвої практики на уроці та у позаурочний час. Ці дані зумовлюють необхідність урахування в практиці навчання головних аспектів аудіювання, впливу умов перебігу цієї діяльності на характер сприйняття та методів формування цього уміння.

    Метою аудіювання є осмислення почутого мовленнєвого повідомлення.  По закінченню школи випускники мають досягти такого рівня аудіювання, який забезпечить їм розуміння іншомовного мовлення у безпосередньому спілкуванні і у звукозапису за умови одноразового пред’явлення  аудитивного матеріалу різного стилю і складності, у нормальному темпі, тривалістю до 8 хвилин.       Отже, навчання аудіюванню передбачає формування умінь сприймати усне мовлення як при безпосередньому спілкуванні, так і у звукозапису.

Нові науково-методичні комплекси (НМК) передбачають вправи на аудіювання , які розвивають в учнів здатність ефективно слухати. На високоякісних касетах записані розмови, діалоги, оповідання, інтерв’ю. Вправи розраховані на те, щоб змусити учнів думати і вміти відповісти, що вони почули. Науково-методичні комплекси містять перед текстові, текстові і після текстові завдання. Дуже важливо слідувати вказівкам до вправ, які подані у підручниках. Практичне значення аудіювання полягає у тому,що учні,прослуховуючи неодноразово мовні зразки, які призводять до створення власного висловлювання, а потім і до реальної комунікації. Інноваційна значущість полягає у тому,що беруться всі елементи інтенсивного навчання. 

Добре відомо, що на початковому етапі вивчення іноземної мови  учні потребують значної практики аудіювання, яка повинна керуватись і направлятись учителем.

     Усвідомлюючи провідну роль учителя у процесі навчання,я  визначила для себе пріоритетні напрямки своєї роботи. Насамперед  це:

-послідовне здійснення комунікативно-пізнавального навчання;

-адекватне використання прийомів, які спонукають до розвитку критичного мислення учнів;

-творчий характер навчальної діяльності;

-ситуативне спрямування навчання комунікативної діяльності;

-широке застосування самостійної роботи;

-використання інтерактивних і колективних форм навчальної діяльності;

-пріоритетність комунікативних завдань, які стимулюють використання набутого навчального та життєвого досвіду учнів, його систематизацію й узагальнення для досягнення цілей спілкування;

  Відомий психолог П.П. Булонський писав:” Вихованець повинен бути не тільки об’єктом виховання, але й суб’єктом його у вихованні необхідно спиратись на самодіяльність вихованця. Це значить, що предмет необхідно розглядати як навчання учнів в їх власній діяльності”.
      Відповідно до комунікативно-діяльнісного підходу пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, що сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному і граматичному відношеннях. Відповідно до чинних умов навчання іноземної мови такі вправи відіграють допоміжну роль і зазвичай використовуються у контексті з комунікативними завданнями і підпорядковані їм. Утім, у навчальній діяльності учнів мають збалансовано використовуватись засоби, що забезпечують формування як мовних навичок, так і мовленнєвих умінь.
       На мою думку, навчання іноземної мови у класах різних напрямків має забезпечувати оволодіння учнями уміннями та навичками, що певною мірою адаптують їх до обраного профілю:
   - розуміти на слух основний зміст висловлювань носіїв мови у ситуаціях професійно орієнтованого спілкування;

  - визначати для себе професійно значущу інформацію , що звучить по радіо та телебаченню;
  - підтримувати спілкування у формі діалогу у межах засвоєного  навчального матеріалу;

  - писати тези до своєї доповіді, реферат, анотацію, ділові листи, дотримуючись особливостей їхнього формату, прийнятого у країні, мова якої вивчається

  - користуватися сучасними інформаційними технологіями як засобами професійного  спілкування.

      У своїй роботі я опираюсь на наукові та практичні дослідження Т.Свиридюк та  Я. Ядлось, які на перший план ставлять реалізацію таких завдань:

1.Формуванню у вчителів іноземних мов нового фахового мислення, розуміння суті, змісту і значення предмета;

2.Усвідомлення педагогами принципів та методів навчання іноземної мови в контексті комунікативного підходу;

3.Самостійному безперервному професійному розвитку вчителів іноземних мов;

4.Наданню методичних порад;

5.Ознайомленню з новинками, що стосуються методики викладання англійської мови для різних вікових категорій;

6.Наданню інформації про проведення методичних заходів Інформаційно-методичним центром освіти, Британською Радою, деякими навчальними закладами тощо.

   Враховуючи це, В.Полторацька виділяє найпродуктивніші форми роботи вчителів, які, як вважає автор, сприяють розвитку мотивації, зацікавленості вчителя в підвищенні своєї педагогічної майстерності :

-Методичні розробки нестандартних уроків;

-Виготовлення комплектів дидактичного матеріалу;

-Авторські програми спецкурсів та факультативів;

-Розробка науково-дослідницьких робіт членів шкільного методоб‘єднання;

-Публікації досвіду роботи вчителів.

   У методиці просліджується дав шляхи навчання аудіювання. Перший шлях пропонує навчання аудіюванню в процесі виконання спеціальних вправ, тобто аудіювання виступає як як мета навчання , отже цим шляхом аудіювання варто навчати як виду мовленнєвої діяльності. Прихильники ж  другого шляху вказують на необхідність сполучення вправ в аудіюванні з елементами говоріння, читання і листа. Аудіювання тут виступає як засіб навчання іншим видам мовної діяльності. Для цього передбачаються неспеціальні вправи.  У своїй роботі використовую  наукові концепції та теорії нашої землячки з Полтави, Т.  Сірик, яка поєднує ці два шляхи. Вона пропонує навчати аудіюванню як мети, а потім як засобу, і тому вона вважає, що система вправ для навчання аудіюванню повинна містити в собі як спеціальні, так і неспеціальні мовні вправи.

Прочитавши та проаналізувавши існуючі теорико-практичні дослідження та розробки з проблем аудіюваня вчених (В. Андрїєвська, С. Гапонова, С. Захарова, О. Петренко, С. Фоломкіна), зробила висновок, що вони гранично звужені і торкаються тільки окремих питань  психологічних і психолінгвістичних закономірностей аудіювання , аналізу розрізнених труднощів лінгвістичного характеру.

     Провідна педагогічна ідея в роботі з учнями включає необхідний розвиток індивідуально-психологічних якостей, оволодіння навичками соціальної поведінки, навчальної діяльності.
Учень повинен знати: школа - це другий дім; клас - це друга сім'я, вчителі - другі батьки. Освіта - це праця, нелегкий, радісний і цікавий. Радість у навчанні виникає не тільки від інтересу, а й від подолання самого себе, від пізнання невідомого. Школа - це світ, в якому він буде вчитися жити серед людей, пройде шлях від дитини до дорослого.

 Я намагаюсь формувати в собі почуття інтелігентності. Інтелігентність — це дзеркало душі й розуму вихователя, взірець для наслідуван­ня. Вона має виступати показником морально-духовного ідеалу для тих, хто нас оточує. Інтелігентність, безумовно, є стрижнем становлен­ня педагогічної майстерності викладача.

     Важливо відмітити,що навчально-виховний процес проходить з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти: навчання, працевлаштування, планування кар’єри, безперервна освіта.   Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки прагматичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями». Необхідною умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти.Головними напрямами цього процесу мають стати: створення предметно-орієнтованих  навчально-інформаційних середовищ, які дозволяють використовувати мультімедіа, системи гіпермедіа, електроні підручники тощо;  освоєння засобів комунікації (комп’ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку для обміну інформацією);  навчання правил і навичок «навігації» в інформаційному просторі; розвиток дистанційної освіти. Використовуючи  інноваційні технології при викладанні предмету застосовую інтерактивні методи викладання, які передбачають відмову від авторитарного стилю викладання;  орієнтацію на особисті якості  учня; розвиток таких форм навчання, як діалог і полілог;  розуміння іншомовної комунікації як спонукання партнера до діяльності мовленнєвого та немовленнєвого порядку; розгляд знань як сукупності навичок,  що актуалізуються в системі діяльності учня; розвиток зацікавленості учнів у здобутті знань; оцінювання. Урізноманітнюючи навчання дітей, використовую технічні засоби навчання для самовдосконалення, контролю знань, зберігання й використання навчальних матеріалів (планів занять, граматичних довідників, словників різних типів тощо).

    Сучасна комунікативна методика пропонує широке впровадження в навчаль-

ний процес активних нестандартних методів і форм роботи для кращого свідомого засвоєння матеріалу. Умоїй практиці виявили досить високу ефективність такі форми роботи, як індивідуальна, парна, групова і робота в команді. До найбільш відомих форм парної та групової роботи можна віднести: внутрішні  (зовнішні)  кола (inside/outside circles); мозковий штурм (brain storm); читання зигзагом (jigsaw reading); обмін думками (think-pair-share); парні інтерв’ю (pair-interviews) тощо.

     Зробивши аналіз власного досвіду роботи над темою «Навчання аудіюванню англійської мови», можу сказати, що логічність і послідовність впровадження вправ з аудіювання, дають свої результати. Постійно звертаю увагу на труднощі аудіювання, які зумовлені індивідуально-віковими особливостями учнів, є суб'єктивними, на відміну від труднощів об'єктивного характеру, спричинених змістом і структурою аудіотексту та умовами сприйняття. Успішність їх подолання залежить від уміння слухача користуватися механізмами ймовірного прогнозування, переносити аудитивні вміння та навички рідної мови на іноземну. Значну роль відіграють такі індивідуальні особливості учня: кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усномовленнєвої комунікації, переключатися з однієї розумової операції на іншу тощо. У процесі навчання аудіювання учні обов'язково зіштовхуються із труднощами різного характеру. Наявність цих труднощів є, з одного боку, тією проблемою, вирішення якої призводить до формування навичок аудіювання та розвитку школярів, з іншого боку, вони не повинні перешкоджати навчальному процесу. Тому я вживаю певних заходи для їх подолання учнями, не знімаючи їх повністю, але навчаючи школярів переборювати власними зусиллями, за допомогою спеціальних вправ.

    У системі вправ для навчання аудіювання застосовую дві основні групи вправ:- Вправи, що готують до аудіювання; Вправи в аудіюванні текстів.Але з позицій розвиваючого навчання не менш важливим для розвитку особистості школярів є контроль розуміння прослуханого. Саме післятекстові вправи допомагають виявити в учнів ступінь розвитку умінь аудіювання, а також підключити не лише механізми слухання і розуміння, але й думки та почуття дітей, що і призведе до формування особистості школярів. Виконуючи вправи першої групи, школярі вчаться переборювати окремі труднощі і упізнавати нові слова та словосполучення, диференціювати схожі слова ,багатозначних слів, розрізняти граматичні форми. Вправи другої групи націлені на сприйняття загального змісту висловлювання чи виділення окремих змістових частин. Вони виконуються на рівні тексту.У своїй роботі використовую комплекс комунікативно-направлених вправ, які надають можливість учню або самому вчитися розуміти аутентичну англійську мову   різних жанрів, або виконувати запропоновані вправи у класі під керівництвом учителя.

Правильний підбір текстів для аудіювання може забезпечити не лише відновлення певних прогалин інформаційного плану, але і забезпечити необхідний набір мовних та мовленнєвих засобів по проблемі, що обговорюється.

Завдання до текстів будую з урахуванням реального інформаційного запасу учня.

Пропоную  деякі  вправи, які я використовую на уроці.

Гра «Бінго»: учні отримують картки з одним або декількома словами. Учитель називає букву, якщо вона є у слові, то її потрібно закреслити. Коли всі названі букви закреслені, учень викрикує’’BINGO’’.

Учням роздаю картки з цифрами, принцип гри зберігається. Картки або цифри можуть повторюватись.

12        33         67         17

             44           50          98

У даному випадку необхідно точно знати, які цифри записані на картках, щоб не перетворити вправу на лічбу від 1 до 100.

На картках замість цифр можуть бути малюнки з зображенням певних предметів. Почуте слово закреслюється. Виграє той, хто закреслить всі слова першим.

Варіантом  гри “BINGO” з цифрами  може служити і інша вправи. Учні малюють квадрат на дев’ять клітин і вписують у нього цифри у певних межах (1-20). Учитель не по порядку називає цифри від 1 до 20, учні закреслюють цифру, якщо вона записана у них у клітинці. Хто закреслить всі цифри першим, кричить “BINGO’’.

Візуальний диктант. Це дуже розповсюджений вид вправи, який крім формування навичок аудіювання , тренує учнів у вживанні деяких граматичних явищ та лексики. Диктант можна проводити при вивченні тем «Місто», «Подорож містом», «Квартира» та інших тем. Учням роздають незаповнені плани квартири або кімнати, у яких вони, орієнтуючись на слух, повинні розставити меблі.

Прислівники місця дають можливість застосовувати даний вид вправи. Диктант, якщо його нема у аудіо запису, учитель може скласти сам, але потрібно пам’ятати, що зміст повинен бути цікавим та незвичайним, щоб учні перебували у зацікавленості про подальший перебіг подій, щоб  вони мали додаткову мотивацію. Наприклад, можна запропонувати учням заглянути учням у кімнату Едварда, після того, як він погрався з друзями; шукав свій щоденник, залишив там свого собаку тощо.

Прослухати речення і скласти власне, подібне за змістом до почутого.

Учні сидять у колі, я говорю тихенько речення одному учню, він повинен передати іншому і т. д. Речення можна промовляти лише один раз. Використовуючи дану вправу, можна тренувати короткочасну адитивну пам’ять та увагу.

Один учень виходить із класу. Я показую решті речення і називає кожному учню по одному слову із даного речення. Коли учень заходить до класу, всі починають промовляти свої слова, задача учня зрозуміти зміст почутого та поставити слова у правильному порядку, щоб вийшло «розмовляючи реченню».

Учитель вмикає відеозапис, учні сідають спиною до екрану. Завдання  учнів – спробувати якомога повніше уявити картину того, що відбувається. Потім потрібно порівняти свої враження з реальним зображенням.

На жаль, в процесі роботи я часто зіткаюсь із труднощами вибору тексту для аудіювання. Працюючи за підручником  А. Несвіт, доводиться весь час підбирати інші тексти, оскільки немає запропонованих вправ у аудіо записі. Дану проблему вирішую підбором текстів з автентичних підручників, адже постійне озвучення текстів самостійно не є результативним,бо учні звикають до одного й того ж голосу.

    На мою думку,основною формою навчання іноземної мови є урок. Зміст його визначаю я сама, як і будь – який учитель. Я спираюся на матеріал підручника як засобу управління навчально-пізнавальної діяльності учня і пріоритетного джерела інформації для побудови змісту уроків, спрямування методичної роботи вчителя і навчальної діяльності учнів, сприянню визначеної мети. Звісно, що кожен вчитель по – своєму використовує матеріал презентований на уроках. Щодо мене,то я спираюся на його зміст, враховую рівень навченості учнів і умови, у яких здійснюється навчальний процес. Види діяльності, пропоновані у змісті уроків завжди узгоджую з  метою і завданням етапу навчання  у межах тематичного модуля, вікових особливостей та інтересів учнів, які вивчають іноземну мову відповідно до обраного профілю. Зміст моїх уроків комунікативно спрямований, а тому пріоритетними видами діяльності є ті, що пов’язані з формуванням умінь і навичок використовувати мову як засіб спілкування для задоволення комунікативних потреб, у тому числі перспектив професійного самовизначення. Зацікавленість учнів у засвоєнні предмету залежить умотивованості навчальних дій, які виконуються на уроці. Ці особливості знаходять відображення у формах і прийомах  навчальної діяльності та у змісті підручників, які забезпечують не тільки ефективне формування в учнів іншомовних комунікативних навичок і вмінь, а й сприяють подальшому розвитку в них досвіду самостійної навчальної діяльності, зумовленої професійним самовизначенням, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності. Методи мають бути спрямовані на досягнення результату – робота має бути ефективною у співпраці з дітьми. Засоби мають бути адекватними відповідно до мети уроку, обов’язково потрібно використовувати сучасні технології.

З досвіду роботи я зробила такі висновки, що аудіювання - це невід’ємна складова частина мовленнєвої діяльності. Програма вимагає досягти такого рівня аудіювання, який забезпечує випускникам шкіл розуміння іншомовного мовлення у безпосередньому спілкуванні і у звукозапису за умови одноразового пред’явлення аудитивного матеріалу різного стилю і складності, в нормальному типі, тривалістю звучання до 8 хвилин. Успішність виконання цих складних вимог значною мірою залежить від наявності в школах навчальних матеріалів та вміння вчителів працювати з ними. Навчання аудіюванню, як виду мовленнєвої діяльності, істотно змінилось у зв’язку з використанням нових науково-методичних комплексів, які отримали позитивні відгуки як у багатьох країнах світу, так і в Україні. Аудіювання передбачає використання реального, необов’язково аутентичного, матеріалу. Це не повинен бути письмовий виклад, прочитаний вголос. Ненаправлене і немотивоване аудіювання є неефективним. Учні повинні знати, чому вони слухають запис мови і для чого. Щоб забезпечити мотивацію, слід використовувати інформацію, отриману під час аудіювання, в інших видах мовної діяльності.