Методичні рекомендації для вчителів, керівників гуртків закладів освіти «Використання елементарних дослідів та експериментів в екологічному вихованні

Методичні рекомендації для вчителів

початкових класів, біології, керівників гуртків закладів освіти

«Використання елементарних дослідів та експериментів

в екологічному вихованні молодших школярів»

Степанюк Наталя Борисівна,

заступник директора

 з навчально-виховної роботи,

керівник гуртка «Юні дослідники»

комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької

творчості Металургійного району»

Криворізької міської ради

 В системі екологічного виховання значне місце відводиться пошуково-дослідницькій діяльності, яка найближче підводить дитину до проблеми, а винагородою  за  активність  та  допитливість  малюків   їх  самостійне відкриття  у  світі природи. Адже  під  час  досліду  дитина  сама виконує пізнавальне завдання, спрямоване на досягнення поставленної мети. При цьому  вона  розв’язує  пізнавальне  завдання за допомогою наявних у неї знань, вмінь та навичок, виконуючи різні перетворювальні дії, знаходить в результаті правильні шляхи розв’язання його, а також подібних завдань з варіативністю  змісту  і  ознак. Об’єкт  пізнання  при  цьому  постає  перед дитиною  в  різних  зв’язках, співвідношення  зі  спорідненими об’єктами, речами. Дитина   на  правах  відкривача  пізнає  динаміку  і статичність природних  явищ,  а  варіативність  ознак,  їх  порівняння  і  спіставлення утверджують  її  в  багатстві  й  неповторності  світу  природи.

 Роль педагога полягає в тому, щоб дати дітям чіткі однозначні вказівки, знайти  індивідуальний  підхід,  приділити  максимум  уваги  кожній  дитині, зайнятись  цікавим  завдвнням,  вміти  своєчасно  надати   допомогу, скоректувати  кожного, “підшовхнути”  дитячу  думку  до  варіативної діяльності  й  тим  самим  стимулювати  допитливість  та  інтерес  дітей.

 В результаті дослідницької діяльності у дітей формуються елементарні навички  пошукової  діяльності,  посилюється  інтерес  до  явищ  живої  та неживої  природи,  активізується  самостійна  розумова  діяльність.  А  тому значною  мірою  залежить  від  вміння  педагога  своєчасно спрямувати увагу дітей на визначення внутрішніх властивостей об’єкта та їх залежності від зовнішніх умов. Педагог має розпочати дослід з поставленого проблемного завдання, наприклад: що буде з рослиною, якщо зникне вся вода? Після таких питань припущень дітей треба залучити безпосередньо до досліду.

 Дослід, експеримент – форма пізнання  об’єктивної діяльності, один з основних  методів  наукового  дослідження,  в  якому  вивчення   явищ відбуваються за допомогою доцільно вибраних або штучне створення умов, що  забезпечують  появу  тих процесів, спостереження яких необхідне для всановлення закономірних зв’язків між явищами.

 Завдання, які обирає педагог для пошуково-дослідницької діяльності різні:

• репредуктивні;
• пошукові;
• творчі.

Тому  вони  по-різному  передбачають  активність дитини як суб’єкта. Найвищій рівень розвитку самостійності та найпереконливішу інформацію молодші школярі за умови використання пошукових та творчих завдань.

Розкриваючи, виявляючи і з’ясовуючи з дітьми невідомі їм властивості об’єктів  і явищ, педагог досліджує, а в практичній діяльності бере участь лише він, а діти споглядають. В основу такого варіанту діяльності закладене ілюстративний або демонстративний дослід. Варто відзначити, що формування знань про природу і людину перевагу  доцільне віддавати навчальному досліду. Адже в його умовах діє кожна дитина, самостійне знаходить відповіді на запитання, що виникають у неї, домагається очевидних результатів, перевіряє свої знання та можливості. Незважаючи на складність навчального досліду, він має високу результативність, завдяки активізації всіх сфер особистості під час діяльності.

 Проведення експерименту (рішення питання дослідом) – на питання, проблему, задачу, поставлені перед початком практичної роботи, учні повинні дати відповідь її результатом.

 Етапи проведення досліду:

1. Ставлення питання, зумовлюючий мету досліду.
2. Інструктаж технічний і організаційний.
3. Виконання досліду (визначення, спостереження, ставлення досліду)
4. Фіксація результатів (проводиться одночасно з виконанням досліду)
5. Висновки, які дають відповідь на поставлені питання.
6. Повідомлення про проведену роботу

За часом проведення виділяють короткотривалі та довготривалі досліди та експерименти. Необхідно також розрізняти дослід та експеримент. Суттєва відмінність між дослідом та експериментом полягає в тому, що останні передбачає наявність дослідного та контрольного об’єктів. Експеримент повинен превалювати в педагогічному процесі. Він дозволяє наочно показати ті зміни, які відбулися в результаті діяльності дитини.

 Значення науково-дослідницької діяльності в екологічному вихованні дітей полягає в тому, що молодші школярі одночасно зі засвоєнням знань, удосконаленням вмінь та навичок оволодівають  способами створення необхідних умов для існування об’єктів живої природи або виникнення бажаних явищ.

Допоміжна література

1. Енциклопедія «Хочу все знати. Планета Земля.»: автор Роджер Кут, М. «Росмен», 2007;
2. Популярна дитяча енциклопедія «Що? Як? Чому? Світ мандрів»:

Український фонд міжнародного молодіжного співробітництва, Харків, 2009;

3. Енциклопедія «Що таке? Хто такий?»: під редакцією А.Г. Алексина, видавництво «Педагогика - Прес», М., 2012;
4. Навчальне видання «Вивчаємо природу рідного краю»: під редакцією С.Скляр, Видавничий дім «Школа»: 61103, м. Харків, а/с 535.