Методичні рекомендації "Формування навчально-пізнавальної та комунікативної компетентностей шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках української мови і літератури"

Формування навчально-пізнавальної та комунікативної компетентностей шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках української мови і  літератури у 7-х класах

Актуальність та перспективи

              Початок ХХІ століття –  час визначення нових освітніх орієнтирів, народження нової якості життя.  Світ, у якому ми живемо, стає все складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті вимагають від кожної людини дедалі більших зусиль і компетенцій.

     Сучасні, часто непередбачувані суспільні та економічні відносини змушують людину виявляти активну життєтворчість, мобільність, самостійність. Мова йде про постійне самовдосконалення особистості, яка може керувати швидко змінюваними процесами в навколишньому середовищі, а не залежатиме від них.

      Сьогодні прогресивний учитель із особливою обов’язковістю дбає  про формування людини, котра здатна приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися, бути господарем свого життя та життя нації, одним словом - компетентної особистості.

       У час  стрімкого поширення спілкування через електронні носії відбувається, на жаль, знецінення безпосереднього живого слова. Отже, формуванню комунікативної компетентності особистості необхідно приділяти велику увагу.

      Концепція мовної освіти в Україні орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадянина України, людини, яка любить українську мову як рідну і шанує як державну, користується нею в різних сферах спілкування, дбає про належний рівень мовної культури. Це зумовлює особливу увагу до формування комунікативної компетентності. Не менш важливим аспектом є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізна­вальних інтересів, глибше сприй­няття й розуміння теоретичного матеріалу. Традиційні методи навчання замі­нюються інноваційними, що перед­бачають зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованій на інтелек­туальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

      Софія Русова зазначала: "Чим глибша прірва між різними типами знань, потрібними для життя, і тими, що подаються школою, тим менший вплив школи на майбутнє життя учнів". Учитель має формувати комунікативно грамотну людину, здатну успішно задовольнити індивідуальні й соціальні потреби, активно діяти і виконувати поставлені завдання. Особливої уваги вимагає формування та вдосконалення таких умінь учнів, що становлять основу навчально-пізнавальної і комунікативної компетентностей (див. нижче). Свідоме й уміле використання інтерактивних технологій словесником  ефективно сприяє  формуванню  в  учнів комунікативної компетентності, що є стрижнем уроків української мови та літератури та  стає цінністю сучасного суспільства.

         Інтерактивні  технології  стимулюють  потребу  учня  в  реалізації свого потенціалу. Головним джерелом мотивації є пізнавальний інтерес самого учня, у результаті якого навчальна діяльність набуває високого рівня активності.

        Уроки  української  мови  з  використанням  інтерактивних  технологій допомагають систематизувати та закріпити знання учнів із важливих тем мовленнєвої, мовної, соціокультурної, діяльнісної змістових ліній  мовного компонента.

    Формування навчально-пізнавальної і  комунікативної  компетентностей  –  це  науково організована  й  результативна співпраця  всіх учнів та учителя. Вона  сприяє вільному володінню державною мовою, опануванню мовної системи та вмілому використання її у різних видах та сферах мовленнєвої діяльності,формуванню мовленнєвих умінь, високому рівню мовленнєвої культури, отриманню достатнього рівня знань з мови та літератури для продовження навчання у вищій школі, життя у сучасному суспільстві, залученню до цінностей мистецтва слова. Комунікативна компетентність дає можливість учням  орієнтуватися в потоці інформації, самостійно здобувати  знання, особистісно зростати. Кумунікативна компетентність тісно пов’язана з навчально-пызнавальною, адже стимулює роботу з довідковою  літературою , розвиває зацікавлення художньою літературою.

Науково-теоретична база

         Ця робота ґрунтується на роботах І. Г. Єрмакова, Д. О. Пузікова, Г. М. Несен, І. В. Родигіної, Л. В. Сохань  (компетентнісний підхід до навчання);  Л. І. Пироженко (інтерактивні технології);  А. С. Бєлкіна (технологія «Створення ситуації успіху»);  О. М. Пєхоти, Т. В. Гришиної (освітні технології); В. Д. Шарко, Ю. В. Васькова (педагогічні теорії, технології, досвід), О.І.Когут ( «Сучасні інноваційні технології. Інтерактивні форми роботи»), О.І.Пометун («Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання»),  М.М.Николина ( «Розвиток комунікативних умінь. Ситуативне мовлення»), М.М. Кондирєвої ( «Науково-методичні засади побудови сучасного уроку української мови у 5-11 кл.»), Р.Ф.Орищин (конспекти уроків та рекомендації щодо їх класифікацій та побудови), Л.В.Пироженко, Т.О.Сиротенко та ін.

      Результативність впровадження  полягає у вдалому поєднанні  навчальної, розвивальної, виховної робіт із використанням інноваційних технологій, що формують випускника школи із  належним рівенем комунікативної компетенції, здатного до саморозвитку та самореалізації у сучасному суспільстві.

      За інноваційним потенціалом досвід має випереджувальний характер, тобто спрямований у майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій вихованців, формування в них нових способів мислення й діяльності, використання інтерактивних методів та прийомів для досягнення високої результативності в роботі. Це дозволяє педагогу самому творчо диференціювати різні підходи до організації навчально-виховного процесу, а не заглиблюватись у зміст тільки однієї технології.

         Поняття    комунікативної   компетентності.     Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок , що забезпечують ефективне спілкування. Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для співрозмовника.

    Особливої уваги вимагає вдосконалення таких умінь учнів, що становлять основу комунікативної компетентності:

    уміння   сприймати  на  слух  діалог  і  монолог,   що передбачає зосередження уваги на осмисленні висловлювання (теми, фактів, доказів,   головного   і  другорядного,   логіки  викладу),   його   оцінювання, використання різних прийомів фіксації почутого (запис ключових слів, плану висловлювання, статистичних даних тощо) відповідно до комунікативного завдання (участь у дискусії, передача інформації іншому, використання її у власній роботі);

    уміння використовувати  різні види читання (ознайомлювальне – для швидкої   орієнтації   в   його   змісті;   навчальне  -   з   метою   глибокого осмислення і засвоєння прочитаного; вибіркове - для добору інформації з певної теми); свідомо ставитися до вибору, що читати; усвідомлювати мету читання,  орієнтуватися,  кому адресований текст,  оцінювати сприйнятий текст; виділяти в ньому головне і другорядне;

    уміння    вести    діалог    із    додержанням    вимог    українського
мовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях (у дружньому колі, у розмові зі старшими чи молодшими, у безпосередньому спілкуванні на зборах,  засіданнях,  диспутах,  зустрічах  чи під час розмови по телефону);

    уміння створювати усні монологічні висловлювання (здатність шляхом доповіді
захищати проекти, поділитися в родині, колі друзів, знайомих, товаришів побаченим, почутим, пережитим; висловити   своє   ставлення   до   обговорюваного   питання,   дати   певні роз'яснення тощо);

    уміння створювати письмові тексти різних стилів (розмовного,
наукового,    художнього,    офіційно-ділового,    публіцистичного)    і    типів мовлення (розповідь, опис, роздум), різних стилів і жанрів: художнього (оповідання,  художній опис,  портретний нарис,  казка тощо),  наукового (визначення поняття, план, тези, конспект, доповідь, рецензія, анотація та ін.), публіцистичного (стаття в газету, репортаж, відгук про твір мистецтва), офіційно-ділового (заява, повідомлення, акт, доручення, автобіографія, протокол тощо).

    Соціально-психологічна характеристика комунікативної компетентності. Якщо опиратися на прийняту у соціальній психології структуру спілкування, що включає перцептивний, комунікативний та інтерактивний аспекти, то комунікативну компетентність можна розглядати як складову спілкування. Тоді комунікативну діяльність розуміють як інформаційний процес між людьми як активними суб’єктами спілкування.
        Сукупність заходів , спрямованих на підвищення ефективності мовного впливу, отримала назву "переконуючої комунікації", на основі якої розробляється риторика - мистецтво переконання за допомогою промови .

           Структура комунікативної компетентності. Комунікативна компетенція містить лінгвістичний , соціолінгвістичний, дискурсивний та соціокультурний компоненти.  Вона не розглядається як особистісна характеристика тієї чи іншої людини, її сформованість проявляється в процесі спілкування.

Виділяють наступні компоненти комунікативної компетенції:

   Граматична (формальна, лінгвістична) компетенція - систематичне знання граматичних правил, словникових одиниць і фонології, які перетворять лексичні одиниці в осмислене висловлення.

   Соціолінгвістична компетенція - здатність вибирати і використовувати адекватні мовні форми і засоби залежно від мети і ситуації спілкування, від соціальних ролей учасників комунікації, тобто від того, хто є партнером по спілкуванню.

   Дискурсивна компетенція - здатність побудови цілісних, зв'язних і логічних висловлювань різних функціональних стилів в усній і письмовій мові на основі розуміння різних видів текстів при читанні і аудіюванні; передбачає вибір лінгвістичних засобів залежно від типу висловлювання.

  Cоціокультурна компетенція  - знання культурних особливостей носіїв мови,  звичок, традицій, норм поведінки і етикету і вміння розуміти та адекватно використовувати їх в процесі спілкування.

   Відомо, що складовими успішної людини є освіченість, культура, соціальна адаптація й творча самореалізація. Саме на формування таких  якостей спрямований компетентнісно комунікативний підхід у навчанні.

 Узявши за основу створення психологічного комфорту та активну взаємодію в процесі  навчання, керуюся такими принципами:

•                            головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку формую;
•                            кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її планів;

•                            кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

   Але, на мій погляд, комунікативну компетенцію не можна впроваджувати окремо від навчально-пізнавальної. Ще Ян Коменський вважав інтерес основою навчання, адже оригі­нальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, сприяє широкому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в них творчих здібностей. Отже, виникає питання, яким повинен бути сучасний ідеальний урок.

    Ідеал сучасного навчання – особистість із гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з ідеальними комунікативними здібностями та навчально-пізнавальною активністю. Тому вважаю, що такі форми роботи, як: рольові ігри, вільне письмо, словесне малювання, дослідницька діяльність, захист проектів, презентації - сприяють загальному розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови.

    На мою думку, види уроків, які я впроваджую у своїй роботі з учнями 7-их класів, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя. Це, як правило, урок – дискусія, урок –літературні читання, урок –дослідження, рольова гра, урок-конференція та урок-інсценізація.

     На  уроках створюю ситуацію довіри та успіху,  і за таких обставин дитина розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності. І як результат: учень не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю.

   Уроки будую на підставі рівноправного партнерства і спілкування на творчих засадах з використанням інтерактивних форм та методів: діалог, робота в парах, малих групах, мовна дуель, «ланцюжок», мікрофон, мозковий штурм, аналіз ситуації, рольова гра, інсценізація, вільне письмо, асоціативний ряд тощо.

     Під час уроків намагаюся довести учням, що мова – найважливіший засіб спілкування, тож дуже важливо, вивчаючи слово, пізнавати світ, розвивати особистість як найвищу цінність суспільства. Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і я прагну дати йому не лише певний вантаж знань, а й уміння мислити, прагну стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, спостерігати, досліджувати. Застосування інтерактивних методів сприяє формуванню в дітей уміння співпрацювати, розвиває такі якості особистості: толерантність, прагнення до демократичного діалогу.

       Учень на основі власного життєвого досвіду, враховуючи свої можливості, знаходить істину та робить відповідні висновки. Навчання стає проектним, бо я намагаюся спланувати поступовий мовленнєвий розвиток кожного учня, а це дає можливість школярам проявити власне «я», вільно спілкуватися, аргументовано доводити свою думку, визнавати власні помилки, дбати про культуру мовлення, дискусії, навчає уникати категоричності, використовувати адекватну лексику.

     Будь-які зміни, нововведення – нелегка, кропітка праця. Це невдачі і прорахунки, промахи і поразки, але водночас це і знахідки, досягнення, здобутки, успіхи, перемоги. Важливо, щоб у процесі навчання учні займали не пасивну позицію, були не спостерігачами, а співтворцями уроку. І це сприятиме формуванню навчально-пізнавальної та комунікативної    компетентностей, вихованню успішного, конкурентноспроможного громадянина України. У цьому контексті найбільш ефективним для формування комунікативної компетентності учнів є метод інтерактивного навчання.

    Інтерактивний (з англ. inter - взаємний, act - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

    Суть інтерактивного навчання полягає  в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання (групове, колективне, навчання у співпраці), де вчитель і учні є рівноцінними  суб'єктами. В організації інтерактивного навчання передбачаю моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час такої співпраці діти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати зважені рішення. Застосування на уроках інтерактивних методів у поєднанні з іншими формами навчальної діяльності допомагає не тільки кращому засвоєнню матеріалу, а й учить школярів використовувати набуті знання й досвід, пов'язуючи їх із реальними життєвими ситуаціями. Це сприяє формуванню життєвої компетентності учнів, що і є одним з основних завдань сучасної освіти.

    Застосування комп'ютерної техніки робить уроки української мови яскравими, насиченими. На них кожен учень працює активно, зростає   допитливість, пізнавальний інтерес. Комп'ютер дозволяє підсилити мотивацію навчання  розмаїтістю й барвистістю інформації (текст + звук + колір + анімація), шляхом орієнтації навчання на успіх (дозволяє самостійно створити алгоритми правопису, схеми, послідовність міркувань тощо), зацікавити ігровою формою, забезпечити зв’язок із життям шляхом демонстрації роликів, реклам, конкретних діалогів, що стимулюють учнів до вивчення мови,аналізу мовних явищ, дискусії тощо.

   Під час проведення уроків мови та літератури  у 7-их класах використовую мультимедійні презентації.   На таких уроках реалізуються принципи доступності, наочності. Вони ефективні своєї естетичною привабливістю. Урок-презентація  - можливість подати великий  обсяг інформації та завдань за короткий період, створити ситуації для діалогів, продемонструвати асоціативний та наочний матеріали, що стимулюють до роздумів та комунікативної діяльності, використовувати бібліотеки навчального електронного обладнання: підручники, енциклопедії, довідники, словники, методичні посібники, ППЗ до підручників, відеофрагменти, презентації (динамічний плакат, анімація викладення нового матеріалу, практичне застосування навчального матеріалу,  мовні та літературні диктанти і їх перевірка, тести, ігри, план уроку та інше) тощо.

     Досвід  сприяє покращенню рівня успішності учнів із української мови і літератури та збільшенню зацікавленням предметом. Учні  проявляють себе як активні учасники творення мови, які висловлюють власну громадянську позицію.

Джерела

1.                        Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004.
2.                        Жовновата Н.Я. Модель підготовки компетентного випускника/ Н.Я. Жовновата. // Управління школою. – 2010. - №4. – С. 16-26
3.                        Інтерактивне навчання на уроках української мови та літератури /Упоряд. К.Ю.Голобородько, Н.П.Ткаченко. – Харків: Вид. група «Основа», 2007 (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»;  Вип.. 4 (41).
4.                        Лещенко Г. Компендіум основних методичних понять: стислий виклад засад формування комунікативної україномовної компетенції/ Г. Лещенко//
5.                        . – 2009. - №5. – С. 6-13

5.                        Мамчур Л. Лінгвістичні основи формування комунікативних умінь текстотворення / Л. Мамчур // УМЛШ. – 2008. - №2. – С. 2-5

6.                        Нетрадиційні уроки. Українська література 5-12 класи/ Укладач Л. Нечволот. - Харків, 2007.

7.                        Онищенко В.О. Компетентнісно-орієнтований підхід до викладання української мови та літератури в умовах профілізації /В.О. Онищенко// УМЛШ. – 2010. - №29. – С. 22-27

8.                        Орищин Р., Залюбовська. Л.Інтерактивні технології на уроках української літератури. - Тернопіль, 2008.

9.                        Пентилюк М., Окуневич Т. Сучасний урок української мови. - Харків,2007.

10.                   Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: СПД

 Кулінічев Б.М., 2007.

11.                   Пультер С, Лісовський А. Методика викладання української літератури в середній школі. - Тернопіль, 2007.

12.                   Семчук Д. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. - Тернопіль, 2007.

13.                    Слоньовська О., Сушевський Б. Конспекти уроків з української літератури для 10-х класів. - Київ, 1997

14.                   Ткачова Н. Формування особистості учня у навчально-виховному процесі. - Харків, 2007.