Методичні рекомендації "Розвиток мотивації навчання до математики учнів 5-7класів"

Про матеріал

На основі досвіду роботи додаються матеріали до уроків математики, які зацікавлять дітей уважно і зацікавлено працювати на уроці, розуміти поданий матеріал

Перегляд файлу

Розвиток мотивації  до навчання математики у учнів    5-7 класів

 

Не бійтесь робити помилки. В більшості випадків, зроблені в житті помилки допомагають нам зрозуміти межі своїх можливостей. І на кінець представляють собою той найбільш цінний досвід, який ми придбали по дорозі.

                                                                                                                        Д. Пойа

 

                                                         Де є бажання, знайдеться і шлях

                                                                                                                        Д. Пойа

 

Життя    підкидає нам складні проблеми,  які  ми  повинні   роз*вязувати,   критично   підходити   до  їх рішення, знаходити оптимальні   та  зважені   розв*язки. 

     У наш час для розвитку суспільства постає потреба у забеспеченні якісної математичної підготовки наших учнів. Все більше професій. спеціальностей потребують якісного  досконалого знання математики, їх практичне застосування на практиці. Вся робота вчителя спрямована на створення умов  для розвитку   особистості   та творчої самореалізації кожного  громадянина                                                                                                                                                                                                         нашої країни, які здатні ефективно працювати, вчитися все життя,  застосовуючи отримані знання на практиці. Людина повинна мати міцні знання з основ наук, певні  правильні якості розуму та характеру, а також вміти використовувати  набуті знання  та уміння для творчого розв*язування будь-яких проблем, критично мислити, вміти опрацювати здобуту інформацію та корисно її застосувати. Будь-яка людина повинна прагнути змінювати  своє життя на краще. Тому для роботи були визначені мета і актуальність даної теми.

Мета теми:  Забеспечення  оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дітей на уроці математики, створення атмосфери співробітництва та взаємодії вчитель – учень, формування математичних компетентностей як  складової життєвих компетентностей  учнів засобами продуктивного навчання, спрямованих на забеспечення успіху навчання за рахунок власної діяльності дітей.

Актуальність теми: головною умовою формування пізнавальної активності  учнів  є зміст та організація уроку. Пошук і вибір структури уроку слід пов*язувати з  формуваннями у дітей умінь спостерігати, аналізувати, узагальнювати матеріал. Учень повинен вміти ставати питання за темою, відстоювати свою думку. Якщо у дитини виникло бажання вивчити матеріал, розуміти його, то з*являється  зацікавленість. Учень стає співучасником    навчального процесу і його мислення починає активізуватися.

Уміння школярів навчатися є виміром потенціалу середньої освіти країни, а умовою його формування є достатня мотивація учнів. Навколишній  світ змінюється швидше, ніж наші школи, тож користь від щоденного старанного навчання для деяких учнів не є очевидною. Як організувати навчальну діяльність кожного учня, щоб вона була посильною для нього, бажаною, не викликала фізичного та психічного перевантаження?

Аналізуючи проблему, я обрала тему, основна ідея якої - забезпечення активної позиції учнів у навчанні  шляхом використання новітніх форм і методів для розвитку навчальної мотивації. У ході розгляду проблеми підвищення мотивації визначається як мета діяльності, а пізнавальна активність учнів на уроці - як найвагоміший засіб її вирішення. Спираючись на наукові дослідження, я окреслила таку послідовність прояву мотивації:

внутрішня мотивація пізнавальний інтерес позитивне ставлення до предмету.

 

       Проблема мотивації навчання давно стоїть і перед педагогічною теорією та практикою. Ще Я. Коменський писав, що «всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання». Мотивація навчання математиці – це система пізнавальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.

 Мотив, на відміну від мотивації, — це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є його стійкою особистою якістю, що з середини спонукає до окреслених дій.  Розрізняють дві великі групи мотивів:                                                              

  - пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання;                                                                                         

 - соціальні мотиви, пов'язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми.    

Найважливішими факторами, які впливають на формування внутрішньої мотивації до навчання виступають:

  • створення умов для прояву учнями активності, самостійності, ініціативи;
  • достатня різноманітність та посильна складність завдань у тому числі проблемного і творчого характеру;
  • задоволення від процесу діяльності, усвідомлення особистісної та суспільної значимості її результатів.
  • cтворення атмосфери зацікавленості  кожного учня в роботі класу;
  • cтимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь- якого остраху помилитися чи дати невірну;
  • використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту (диференційований підхід на уроках під час розв’язування вправ і задач);
  • оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно – неправильно), а й за процесом його досягнення;
  • заохочення прагнень учня  знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання), аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні (Пропоную учням розв’язати одну і ту ж задачу різними способами, а потім вибрати з обґрунтуванням найраціональніший спосіб);
  • створення педагогічної ситуації спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.

Формування мотиваційного компонента здійснюється через забезпечення позитивного ставлення учнів до навчальної діяльності.  Зародження процесу логічного мислення вимагає наявності проблемної ситуації. Необхідними на цьому етапі є особистісна активність стосовно проблеми, чітке розуміння питання, усвідомлення суб'єктом протиріччя між особистим досвідом і необхідним обсягом знань, прагнення розв'язати проблему, бажання саморозвитку.

Внутрішня мотивація у багатьох учнів ще нестійка і залежить від ситуації. Тому вчитель пропонує логіко розвивальні завдання, цікаві факти з життя знаменитих людей, різноманітні історичні матеріали, ігрові ситуації, розв’язання ситуативних задач .

Відомо, що діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Але для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво вчителя.

  Приклади методів стимулювання й мотивації    до навчання математики в учнів:

- Використання ефекту подиву.

- Створення проблемної ситуації.

- Евристична бесіда.

- Використання аналогії, порівняння, протиставлення.

- Створення ситуації зацікавленості.

- Пізнавальні ігри.

- Використання навчальних дискусій.

- Створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання.

- Створення емоційно-моральних переживань.

- Створення ситуації захопленості.

- Використання методу аналізу життєвих ситуацій.

- Створення на уроці ситуації успіху.

- Використання наочності.

- Формування в учнів мотивів обов’язку і відповідальності у навчанні.

- Використання історичного матеріалу.

- Застосування нового математичного факту.

- Використання методу доцільних задач.

- Використання спостережень, наслідування, виміру, експерименту.

- Використання відкритої інформації на уроках математики.

- Використання практичних задач.

Важливими у процесі створення позитивного ставлення до вивчення математики є успіх та похвала. Успіх – головне джерело мотивації учня до вивчення математики. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Дитина, отримавши успіх на уроці (навіть, малий), буде стрімитися повторювати досягнутий успіх, забезпечуватиме заохочення й бажання повторного успіху. Похвала – це не що інше, як один із видів нагороди, що підвищує почуття гідності і може подіяти як позитивний імпульс для нового успіху. До цього треба підходити індивідуально, вруаховувати індивідуальні особливості дитини, її психічний стан, дуже обережно порівнювати попередні результами з нинішніми. Ні в якому разі не можна вказувати дитині на її індивідуальний розвиток.

Сильним чинником є  використання інноваційних підходів до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці математики. Він включає:

- Раціональний вибір мети і завдань уроку, його змісту і структури.

- Застосування методів і прийомів активного навчання учнів.

- Вміле поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання на основі диференціації.

- Систематичне використання різних видів самостійної роботи учнів.

- Зв’язок теоретичного матеріалу і задач. Посилення прикладної спрямованості.

- Використання сучасних засобів навчання.

- Удосконалення міжпредметних зв’язків.

- Удосконалення форм і методів контролю навчальних досягнень учнів.

Використання інноваційних форм проведення уроків (урок-гра, урок-вікторина, проблемний урок, урок-подорож, урок-конференція, урок-розв’язування завдань і т. д.) затягує учнів активно працювати на уроці, розкриває їх уміння, знання, зацікавлює на самостійний пошук додаткової інформації.

Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, як зможе використати такі методи і форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

До основних умов формування позитивного ставлення до навчання можна віднести:

-  Готовність дитини до навчання;

-  Позитивне ставлення учнів до школи та процесу навчання;

- Формування мотивації до вивчення предметів, пізнавального інтересу;

-  Комплексна організація навчально-виховного процесу, враховуючи індивідуальні, психологічні особливості школярів;

-  Інноваційний підхід до організації та проведення навчальних занять.

З метою розвитку логічного мислення кожного учня вчителю необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.

         Навчальний матеріал учитель повинен подати так, щоб дитина «захоплювалася ним усім серцем».  Зробити це вчитель математики може, використовуючи різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб’єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається, створюючи атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; а також за допомогою стимулювання учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь. Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «про що дізналися» (що опанували), але й те, що сподобалося (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому. Оголошуючи домашнє завдання, вчитель має повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка забезпечить якісне виконання домашнього завдання.

       Можна відзначити, що учень на уроці повинен бути підготовлений до ефективного процесу пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивного результату.

        На уроках математики практикую різні прийоми, щоб формувати у дітей критичне та логічне, творче мислення. Найбільшого ефекту досягається в результаті застосування різних форм роботи над завданнями. Вважаю також корисним перетворення простих завдань у складні. Використовую на уроці цікаві задачі та задачі-жарти, числові, геометричні головоломки, математичні ребуси, кросворди. В роботі використовую  різні інтерактивні вправи. Це сприяє більш високому рівню засвоєння матеріалу учнями. Під час проведення таких уроків спостерігається велика зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із задоволенням. З метою досягнення необхідного результату можна використовувати різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів.

                         Прийом бесіди, історичних відкриттів       

        У вступному слові окреслюємо коло питань, що розглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знання і суб’єктивний досвід учнів, наводяться цікаві історичні факти. Наприклад, на початку XVI ст. між двома європейськими країнами виник воєнний конфлікт. Для секретної переписки воєнні використали дуже складний шифр. Цими країнами були Іспанія та Франція. За допомогою до підлеглого звернувся король Франції Генріх IV, а вченим, який продемонстрував свій талант в складному питанні, був Франсуа Вієт, юрист за фахом, математик – за позовом душі. Французький математик кінця XVI ст. Франсуа Вієт, який вніс значний внесок в становлення алгебраїчної символіки, вивів формулу для розв’язку зведеного квадратного рівняння, яку тепер називають формулою Вієта

Прийом: робота з текстом

       Це може бути роботою в парі, коли учні виробляють уміння спілкуватися із самими собою, текстом, один з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на запитання, дискутувати, створювати спільні проекти тощо).

       Форми роботи з текстом:

- оволодіння прийомами активного слухання;

- перефразування;

- кероване читання;

- читання з позначками (+ - я це знав; ! – нова інформація);

- рефлексія читання з позначками;

- сенкан.

Прийом   на основі самоосвітньої діяльності учнів

          Прийоми самостійної роботи учня:

• Прийом смислового опрацювання тексту, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв'язання задач.

• Прийоми стислого та найбільш раціонального конспектування (план, тези, конспект, реферат).

• Використання різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи тощо.

• Загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографіями, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями).

• Прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання, тощо.

Використання інтерактивних технологій

      Це взаємонавчання, де вчитель та учні є рівноцінними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню атмосфери співпраці, взаємодії. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати зважені рішення.

Мета використання інтерактивних методик:

  • створити «зону психологічного комфорту», запобігти зниженню рівня уваги протягом уроку;
  • уникнути зниження рівня зацікавленості навчальним матеріалом;
  • подолати дискомфорт через недосконале володіння інструментарієм інтерактивного навчання.

      Класифікація інтерактивних технологій за формою організації навчальної діяльності (О. Пометун, Л. Пироженко):

  • технологія кооперативного навчання;
  • технологія колективно-групового навчання;
  • технологія ситуативного навчання;
  • технології опрацювання дискусійних питань.

Варіанти роботи з учнями:

  • діяльність у парах, малих групах;
  • використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи – навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незавершені речення», «Ажурна пилка»;
  • дискусійне навчання (дискусія, диспут, дебати);
  • вправи «Відстрочена увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Дружня порада», «Створи символ»;
  • нестандартні форми роботи (сенкани, інтерв’ю, вернісаж ідей, рольова гра тощо).

       До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на «інтерактивні рейки». Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. Проблемою є також підготовленість як педагога, так і учнів до цього виду роботи.

       В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

* Безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов’язує педагога (організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;

* Взаємного інформаційного, духовного збагачення. При цьому навчальний процес організовано таким чином, щоб учасники його мали можливість обмінятися своїм життєвим досвідом, одержаною інформацією;

* Особистісно орієнтованого навчання.

Ділова гра

      Основою для ділової гри є теоретичний матеріал. Ділова гра дає можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію. Гра дозволяє з’єднати знання та навички перетворити знання з передумови до дій у самій дії. Ділові ігри, які розробленні під конкретні ситуації, вводять учнів у сферу виробничої діяльності: виховують у них здатність оцінювати діюче виробництво, знаходити рішення щодо його удосконалення. Успіх ділової гри залежить від ряду факторів – організаційних, методичних, психологічних, технічних та ін.

Із загального кола питань, що впливають на якість і результати гри, виділяють такі:

* вдалий вибір теми, її актуальність та дискусійні можливості;

* підбір учасників гри, розподіл їх на підгрупи, відділи, посади з урахуванням знань учнів і мікроклімату в групі;

* чітка розробка завдань;

* глибоке вивчення студентами матеріалу, відпрацювання різних варіантів;

* напрацювання «запасних» ситуацій;

* аналіз гри ,її оцінка,анкетування учнів.

* тільки та гра може вважатися діловою, в якій чітко розроблені:

* виробнича модель об’єкта або процесу;

* ігрова модель професійної діяльності учасників;

* система пізнавальних та ігрових мотивів.

У діловій грі треба ставити дві цілі: ігрову і педагогічну. Спеціально розробленні ділові ігри ,найкраще сприяють засвоєнню матеріала.

Ділова гра складається з трьох етапів: підготовчий, ігровий і заключний.

     На першому етапі керівник гри готує учасників до гри, здійснює розподіл ролей. Учні вивчають літературу, нормативні документи, розглядають можливі варіанти завдань, готують необхідні атрибути гри.

     Другий етап – безпосередньо гра. Керівник не втручається в її хід, його мета видати завдання,додаткову інформацію, стежити за дотриманням часового режиму і спрямувати гру на розвиток у учнів аналізу конкретної виробничої ситуації і проблеми. Гра може відбутися у тому випадку, коли в ній є ролі, що взаємодіють між собою, проблема, правила гри, ігровий результат.

        На третьому етапі обговорюються результати гри. Оцінюється діяльність кожного учасника: за що і як він заохочується, і навпаки .

       Під час гри учні реалізують комплекс умінь:

* бачення ситуації в цілому; вміння аналізувати складові частини об’єкта діяльності;

* виділення в цій ситуації предмета дій, мети, засобів та результатів, яких потрібно досягти;

* постановка завдання;

* виконання дій, спрямованих на вирішення конкретних виробничих завдань;

* проведення оцінювання та аналізу результатів діяльності;

* прийняття самостійних рішень.

Необхідно відмітити, що проведенню ділових ігор повинна передувати серйозна робота учнів з поглиблення знань технологічних процесів.

Особливість ролі педагога під час ділових ігор:

* підвищується особиста активність і професійна компетентність;

* педагог повинен бачити чіткий міжпредметний зв’язок;

* зниження ролі педагога до ролі арбітра;

* змінюється форма взаємовідносин системи «педагог - учень», педагог стає старшим колегою.

У підсумку під час проведення ділової гри учні набувають:

* навички самоорганізації;

* вміння самостійно планувати свою діяльність;

* цілеспрямованість;

* вміння домовитися про розподіл ролей;

* здібності враховувати думки інших і допомагати один одному заради досягнення поставленої мети.

Успіх ігрової діяльності залежить від соціально-психологічних якостей і знань учнів і професійної компетентності керівника гри.

     Ринкові закони є досить відчутними і в освітній галузі, де кожний навчальний заклад постійно удосконалюючи форми і методи роботи, прагне підтримувати рівень своєї конкурентоздатності. Чим визначається цей рівень? Факторів є багато, але найважливішим з них – конкурентоздатність випускників. Серед суттєвих переваг, які дозволяють випускнику по закінченні навчального закладу знайти своє місце насамперед є:

* уміння використовувати теоретичні знання на практиці;

* високий рівень самосвідомості й відповідальності;

* здатність до прийняття самостійних рішень;

* уміння працювати в команді.

          Використання творчих завдань та методу проектів

      Метод проектів передбачає рішення певної проблеми, взятої з реального життя. Це обумовлює використання різних засобів ( прийомів, форм) навчання та поєднання знань з науково-технічних і творчих галузей.

     Цей метод завжди орієнтовано на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, парну, групову, яку виконують протягом визначеного вчителем терміну. Це означає, що учні володіють сукупністю навчально-пізнавальних прийомів. Як педагогічна технологія метод проектів є сукупністю послідовно-пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

      Метод проектів навчає вміння «проектувати у великому і малому, вибрати найоптимальніші й водночас конкурентоздатні варіанти розвитку».

      Мета творчих проектів:

- сприяти формуванню інтелектуальних, спеціальних і загально культурних знань, умінь учнів;

- сприяти розвитку ініціативності, навичок співробітництва;

- сприяти розвитку логічного мислення;

- навчити бачити проблеми і вміти приймати рішення;

- вчити вмінням отримувати і використовувати інформацію;

- розвивати навички самостійного планування, самоосвіти, комунікабельності.

Основною вимогою технології є конкурентний, «відчутний» результат діяльності: доповідь у відповідних службах, випуск альманаху (газети), низка серії заходів, репортажів тощо.

Щоб набути даних якостей, молоді люди повинні мати можливість упродовж усього періоду навчання розвивати самостійність, навчатися і спеціальності, і вмінню вести себе в суспільстві.

Прийом  «Відтягнута загадка»    

 На початку уроку вчитель загадує загадку,  наводить цікаві факти, історичні події. Відповідь дати на поставлену загадку можна буде тільки після роботи над новим матеріалом, спираючись на отримані знання.

Прийом «Знайди помилку»

Застосовується зазвичай під ч ас опанування нового матеріалу. Учитель навмисно робить помилку і обов*язково попереджує про це клас. Такий вид роботи можна використати і під час письмових робіт.

Краще припускатися помилки  в типових  «помилковонебеспечних  місцях». НЕ можна використовувати цей прийом, коли  учні не можуть довести своєї правоти.    (Приклад:    -4+9+(-8)+20=23(правильна відповідь 17)).

Гра «Так-ні»

Такий метод можна використовувати для зацікавленості учнів, створення ситуації  деякої інтриги. Ця гра навчає учнів уважно слухати один одного, складати розрізнені факти, властивості, закономірності в єдинукартину, систематизувати наявну  інформацію.

   Учитель або учень задумує щось (об*єкт, предмет, число). Учні намагаються  здогадатися про що йде мова за допомогою своїх запитань, на які вчитель або учень може відповісти «Так» чи «Ні».

 «Мікрофон» 

Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон»; один учень може почати відповідь, а інший – доповнює, завершує відповідь.

 «Незакінчене речення» 

Учням пропонується перелік визначень, або тез у вигляді незакінчених речень та перелік відповідей; діти повинні встановити відповідність між першим та другим списками, або така робота може проходити без варіантів відповідей, де діти повинні просто завершити тезу.

           «Мозковий штурм» 

Учні по черзі висловлюють свої думки з приводу поставленого питання.

Метод «Прес»

Використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і учневі потрібно посісти чітко визначену позицію з обговорюваної проблеми та аргументувати її; метод дає можливість формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного, проблемного питання аргументовано, чітко, стисло.

                        «Навчаючись учу»

 Кожен учень отримує картку з частиною інформації з даної теми, опрацьовує її, доповідає однокласникам і вислуховує їх розповіді.

                         «Ажурна пилка»

 Поєднує і групову і фронтальну роботу; малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми.

На уроках математики можна використовувати кросворди, математичні казки, віршовані задачі, ребуси, загадки тощо.

                                   Робота у групах

Проводжу  групову роботу. Працюючи деякий час із групою учнів, я помічаю, що одні учні більш здатні до математики, ніж інші. Тому я проводжу тест «Чи маєш ти математичні здібності?». Завдяки йому я підтверджую свої здогадки і продовжую роботу трішки інакше. Дану групу учнів я поділяю  на дві підгрупи. Із учнями, які мали кращі здібності до математики,  я продовжую роботу як і раніше, а в підгрупі, де слабші учні, я починаю більше розвивати в них математичні здібності, використовуючи різноманітні задачі. Потім знову проводжу  даний тест і помічаю, що рейтинг учнів другої групи піднявся. Це означає,  що мені вдалося в учнів покращити  математичні здібності

     ВИСНОВОК

     Головною в роботі стала проблема зробити навчання цікавим: для учня це означає посильним і успішно результативним. Виховання ж інтересу передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання.

Використання на уроках математики інноваційних технологій сприяє професійному зростанню вчителя, змінює атмосферу на уроці, викликає робочий настрій у дітей, і як наслідок, покращується якість набутих знань.

Я переконуюсь постійно, що з готовими здібностями діти не народжуються. Тому їх постійно потрібно розвивати. А засвоєння дітьми знань із математики, є необхідною основою для вдосконалення та розвитку їх початкових математичних здібностей.

Творчі здібності, як і інші здібності людини, вимагають постійного тренування. Завдання вчителя – збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв’яжуть кожну задачу, у тому числі і творчого характеру.      В ході ігрової діяльності у них проявляються терпіння та наполегливість, тобто ті якості, яких їм не вистачає при систематичній підготовці домашнього завдання.  Захопившись грою, учні не помічають, що вчаться, запам’ятовують нове,  орієнтуються в незвичайних ситуаціях, а також поповнюють запас своїх понять, уявлень, розвивають фантазію. Ігрові елементи дають змогу вчителям  зацікавити учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній інтерес до складних питань, властивос-тей і явищ, на яких у звичайних умовах  зосередити увагу дітей не завжди вдається. Більш ніж у будь-якій іншій  діяльності, в колективній грі вияв-ляються особисті якості кожного, формуються стосунки з ровесниками.

     Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному

занятті, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладню-ючи й урізноманітнюючи їх у міру накопичення в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, розвитку логічного мислення, виховання кмітливості, само-стійності, тобто таких якостей інтелектуальної сфери, які характеризують творчу особистість.   Не можна сказати, що використання ігрових ситуацій на уроці дає можливість учням оволодіти фізикою “легко і щасливо”. Лег-ких шляхів в науку не має. Але необхідно використовувати всі можливості для того, щоб учні вчилися з інтересом, щоб відчули смак фізики, її можли-вості в удосконаленні розумових здібностей, подоланні труднощів. Адже формальне засвоєння знань з будь-якого предмета, в тому числі і фізики, великої користі не приносить. Життя вимагає сформованого певною мірою фізичного мислення і очевидно, що до цього найкоротший шлях через емо-ційність, творчість у навчанні. Саме через творчість, через ігрові форми навчальної діяльності можна зацікавити учнів, активізувати його діяльність на уроці, що в кінцевому випадку приведе до формування стійкого пізнава-льного інтересу до фізики. Інтерес створює певну установку на засвоєння нових знань з фізики: знання потрібні не для того, щоб “повернути їх учите-лю у тому ж вигляді”, а для того, щоб застосувати їх у нових умовах, пояс-нити незнайоме, незрозуміле явище.  Впроваджуючи ігрові моменти у нав-чання, можна переконатися, що вони розвивають пам’ять, справедливість, збільшують уяву, вчать цінувати час, виховують увагу, швидкість реакції, що дає змогу широко застосовувати їх з навчально-виховною метою.
Елемент нестандартності підвищує інтерес, викликає неприховану радість. Вирішальним фактором у виникненні інтересу до предмету є “цікаве викладання матеріалу”, тобто таке викладання матеріалу, при якому присутнє створення проблемних ситуацій, виконання завдань творчого характеру, практичних завдань – все, що сприяє створення на уроці умов для виявлення індивідуальних якостей учня.
   Для успішної організації і проведення дидактичних ігор на заняттях з фізики вчитель повинен систематично підвищувати свій науково-методи-чний рівень. Треба завжди пам’ятати, що завоювати довіру і інтерес учнів зможе лише той учитель, який буде разом з ними творчо співпрацювати. Вчитель завжди повинен пов’язувати теорію з практикою. Завдання учителя якраз полягає в тому, щоб однаково і нероздільно йшло накопичення теоре-тичних знань і практичних умінь та навичок. Обрання теми дидактичної гри, підбір завдань складності, широке використання ініціативи учнів і створити єдину, глибоко продуману систему роботи на уроці фізики, яка забезпечить високу її ефективність. Таким чином, гра є своєрідним поштов-хом для творчого пошуку нових  навчальних технологій, що забезпечують інтенсифікацію  навчального процесу.

 

           Перед тим, як садити сад, садівник готує грунт для свого поля, а вчитель, щоб виплекати творчі здібності в учнів, повинен вивчити грунт і додати в нього те, чого не вистачає. І тільки тоді клас стане «клумбою квітучих троянд». «Математика цікава тоді, коли живить нашу

винахідливість і здатність міркувати».

 Ось деякі  види робіт, які  я використовую  для зацікавлення математикою.

1.МАТЕМАТИЧНІ КАЗКИ

Казка про дві двійки і кому

       У великій країні Математика жили собі спокійно дві двійки та кома. Двійки були чепурами, мали круглі голівки та хвостики, які завжди були підняті догори. Двійки були не розлучними, всюди ходили  разом і вихвалялися, що разом вони утворюють число 22.  Поруч з ними жила малесенька кома. Вона завжди блукала по землі, як комашка, з опущеним хвостиком.

 Ось одного ранку зустрілися  дві Двійки і Кома на лісній галявинці. Двійки почали хвалитися:

  • Нічого Кома ти не значиш,  а ось ми – інша справа! Ти тільки подивись,яке велике число ми утворили!
  • Чого це ви голови свої задираєте, вихваляєтесь? Якщо я захочу, то зменшу вас у десять  разів.
  • Як це так? – здивувались Двійки.- Чого дурниці говориш?

Тоді Кома встала між  двома Двійками і утворила з числа 22 число 2,2. Воно як раз у десять менше стало.

  Ось так, і малесенька кома у математиці важлива. Тому без у математиці ніяк. 

 

               Пригоди Вовчика Огірочкина  (прості та складені  числа)

Вовчик Огірочкин навчався у 6 класі. Нарешті він зрозумів і був собою задоволений, що таке дільники числа. Навіть знаходити їх навчився. Прийшов Вовчик зі   школи  додому і вирішив, не відкладаючи, сісти за уроки. «Спочатку,-подумав він, - я знайду дільники всіх натуральних чисел до 20». Виявилось, що числа 2,3,5,7,11,13,17,19 мають лише по два дільники,а решта   - більше двох.

   «Цікаво»,-подумав Вовчик і задрімав. Сниться йому сон. Звертається до Вовчика літній чсловік грецькою мовою, а він його добре розуміє.

  • Вовчику, ти не перший знаходиш дільники чисел. Ще понад 300 років назад до нашої ери грецькі вчені домовились називатичисла, які мають два дільники, простими,  а які мають більш двох – склладеними.  Я написав на папарусі числа від 1 до 50.і  проколював складені числа. Так я отримав решето, яке допомагає                              відсіювати прості числа.  Його зараз називають «решето Еретосфена». А мій попередник Евклід довів, що найбільшого простого числа не існує.  І зник Ератосфен.

Прокинувся Вовчик від того, що його хтось за плече термосив. Глянь, а пере ним Одиниця стоїть.

-Вовчику, ти чому мої дільники не полічив?  Я не знаю, навіть, яке я число – просте чи складене?

А Вовчик їй і відповідає:

  • У тебе лише один дільник – ти сама. Тому ти не будеш ні проостим числом, ні складеним.

Одиниця дуже здивувалась, але була задоволена, бо вона не схожа на жодне з чисел, і пішла.  А Вовчик ще довго згадував свою зустріч із  Ератосфеном, і оцінки у  нього були завжди відмінні.

 

  1. ЗАГАДКИ – ДОБАВЛЯНКИ

Нею довго можна йти,

Кінця краю не знайти.

І початку теж нема,

Бо ця лінія…………(пряма)

 

Щоб довжини виміряти,

Інструмент цей треба мати.

Щоб побудувать пряму,

Я його також візьму.

Вийде не пряма, а змійка,

Як загубиться…….(лінійка)

 

Щоб лроби десяткові нам додати,

Як правильно треба їх підписати?

Та відповідь є нам знайомою:

Ми кому пишемо під…….(комою)

 

Дві фігури ми візьмемо,

Одна одну накладемо.

Якщо вдасться вам, діти,

Ці фігури сумістити,

То фігура дивні,

І називають  всі їх …….(рівні)

3.Кросворди

Картинки по запросу математичні кросворди з відповідями для 6 класу

 ÐšÐ°Ñ€Ñ‚инки по запросу математичні кросворди з відповідями для 6 класу       

 

Картинки по запросу математичні кросворди з відповідями для 6 класу

4 Цікаві задачки

1. Їхав одного разу мотоцикліст у місто. По дорозі йому зустрілися п'ять легкових автомобілів і вантажівка. Скільки машин їхало в місто?

2. Було в одній сім'ї два батька і два сина. Скільки це людей?

3. Хлопчик купив книгу з обгорткою за 11 гривень. За саму книгу він віддав на 10 гривень більше вартості обкладинки. Назвіть окремо ціну книги і обкладинки.

4. Жили собі п'ятеро синів, і в кожного з них була сестра. Порахуйте, скільки ж дітей у сім'ї?

5. Двоє товаришів вийшли назустріч один одному: перший з пункту А зі швидкістю 20 км/год, а другий з пункту В зі швидкістю 15 км/год. Хто з них буде ближче до пункту А, коли друзі зустрінуться?

6. Одне яйце вариться 4 хвилини, скільки часу потрібно варити шість яєць?

7. Є 4 яблука. Поділи їх, не розрізаючи, між трьома друзями таким чином, щоб ніхто з них не отримав більше, ніж інші.

8. Годинник відбиває 1 удар за 1 секунду, за скільки секунд він відіб’є 12 годин?

Відповіді:

1. Як мінімум одна.

2. Три людини: дід, батько і син.

3. Обкладинка коштувала 50 копійок, а сама книга — 10 гривень 50 копійок.

4. Шість дітей.

5. Вони зустрінуться на однаковій відстані від пункту А.

6. Чотири хвилини (або трошки більше).

7. Два яблука даємо одному другові, і по одному — двом іншим.

8. За 11 секунд.

 

docx
Пов’язані теми
Математика, Методичні рекомендації
Інкл
Додано
29 жовтня 2018
Переглядів
1614
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку