Методичні рекомендації щодо організації водного походу

Організація водного походу

Першими питаннями організації походу є вибір маршруту і комплектування групи. Правильно підібраний маршрут багато в чому визначає успіх походу. В ідеалі, маршрут повинен бути вибраний таким чином, щоб усі члени подорожі могли б задовольнити свої інтереси.   При виборі району враховуються також наявність зручних шляхів під’їзду, час необхідний на дорогу, транспортні і інші витрати. Крім загального для всіх бажання пройти маршрут з певним набором перешкод, кожен учасник хотів би отримати від походу і щось для себе особисто: половити рибу, зняти гарні пейзажі чи кінофільм, зібрати зразки мінералів тощо. Крім того, маршрут повинен відповідати рівню кваліфікації найменш досвідчених туристів, а фізичне навантаження повинне відповідати фізичним можливостям найбільш слабких туристів.

При виборі маршруту перше, що варто прийняти до уваги – рівень спортивної кваліфікації групи.  Правила проведення спортивних туристських походів вимагають , щоб усі учасники  вже мали досвід участі в поході на категорію нижче. Керівник же повинен мати досвід керівництва походом на одну категорію нижче і досвід участі у походах тієї ж категорії складності. Ці вимоги не завжди просто виконати. Але. Наявний у групи туристський досвід, власне кажучи, повинен бути достатнім для проведення задуманого походу. Вивчення району подорожі відбувається одночасно з розробкою маршруту. Туристи повинні докладно ознайомитися з географічним, економічним й іншими особливостями району подорожі, використовуючи географічні описи й довідники,  метеорологічні спостереження, лоції рік і озер. Учасники майбутньої подорожі повинні заздалегідь ознайомитися із рельєфом місцевості, температурними коливаннями у районі походу, кількістю опадів, найбільш ймовірними погодними умовами у період здійснення подорожі. З’ясувати розташування екскурсійних об’єктів і т.п.  докладне попереднє вивчення району походу необхідно не тільки для того, щоб більше побачити і довідатися. Але й для забезпечення безпеки самої подорожі.

Правильне комплектування групи – одна з основних умов вдалого й безаварійного походу.

Учасників майбутнього походу потрібно підбирати ретельно. Вони повинні мати приблизно однаковий вік і фізичну підготовку, спільні інтереси,  більш-менш рівні знання і туристські навички. Скомплектована група  повинна вчасно починати вивчення маршруту і району походу, готувати спорядження, проводити спільні тренування, відпрацьовувати туристську техніку. У період підготовки учасники ближче знайомляться один з одним.

Похід слід правильно оформити документально. Група повинна бути випущена на маршрут Маршрутно-кваліфікаційною комісією. У маршрутній книжці, яку виготуєте, вказуються план подорожі, маршрут і його варіанти; додаються перелік особистого і групового спорядження, кошторис витрат, приводиться список учасників подорожі й розподіл обов’язків у групі, перераховуються заходи на випадок непередбачених обставин і нещасних випадків, відступів від маршруту і графіку руху; передбачаються міри безпеки при різкому погіршенні погоди.

План подорожі

У плані вказуються головні завдання походу пізнавальна, спортивна, суспільно-корисна), конкретизується  суспільно-корисна і краєзнавча робота в дорозі, приводяться екскурсійні об’єкти, які передбачається відвідати, вказуються дані про маршрут, графік руху та ін.

Список учасників походу

Список учасників походу та спортивних характеристик складаються за формою: вік, рід занять і місце роботи туриста, домашня адреса, туристський стаж, досвід проходження маршрутів у даному виді туризму (указати район походу, основні пункти маршруту, строки проходження, учасником чи керівником походу був турист). Керівник крім того повинен указати, якими конкретно походами  він керував. Підставою для судження про туристський досвід  учасника походу є довідки про участь або керівництво походами, виданими повноважними МКК.

При заповненні відповідного розділу маршрутної книжки необхідно вказати наступні відомості: маршрут походу (допускається просто ріка), категорія складності походу, рік здійснення походу, учасник або керівник походу, на якому судні проведений похід (бажано вказати, капітаном чи матросом). Запис про туристський досвід повинен бути зроблений чітко. Керівник групи  повинен розуміти, що розділ про досвід учасників – найважливіший розділ заявочної книжки, у першу чергу, на підставі досвіду приймається рішення про відхилення або прийняття заявочних документів. Список групи краще починати з керівника, а членів групи краще розташовувати в порядку зниження туристського досвіду. Для груп, що подорожують на байдарках або надувних судах, список групи краще розташовувати поекіпажно, вказуючи, хто буде капітаном, а хто матросом, обов’язки у поході, а також у порідку туристського досвіду екіпажів. Якщо учасники мають великий досвід, допускається вказувати у заявочній книжці три-чотири найбільш складних походи, що були проведені в останні роки.  Якщо відомості про туристський досвід групи не вміщаються на стандартному аркуші заявочної книжки, можна вклеїти додатковий аркуш. При оцінці туристського досвіду групи повинен прийматися в увагу тільки туристський досвід, неприпустимо заміняти його досвідом змагань з техніки водного туризму. Досвід же керівництва повинен бути в тім же класі суден. Практично, з огляду на обставину, що більша частина походів першої категорії складності відбувається на байдарках, можна вимагати досвід керівництва в тому ж класі суден, починаючи з походів третьої категорії складності, тобто керівник повинен починати спеціалізацію в одному класі суден, починаючи з походів другої категорії складності. Учасники походів першої – третьої категорій складності повинні мати досвід участі у поході на одну категорію нижче в будь-якому класі суден. У походах четвертої категорії складності допускається перехід з байдарки на плоти або надувні човни, у походах п’ятої й шостої категорій складності досвід участі в поході попередньої категорії повинен бути в тому є класі суден.

Готуючись до подорожі, група повинна правильно вирахувати свої грошові витрати. У кошторисі вказуються основні статті витрат: придбання квитків до початкового пункту маршруту й для повернення додому, оплата транспорту на маршруті, закупівля продуктів, придбання і виготовлення необхідного спорядження, оплата ночівель в населених пунктах, придбання фотоматеріалів. Необхідно мати резерв у розмірі 10-15% від загальної суми витрат. Основна частка витрат проводиться на закупівлю продуктів і оплату транспорту.

Схема маршруту з наміченою лінією походу додається до плану. На схемі повинні бути нанесені передбачувані місця ночівель та днювань. Крім основного, планується запасний варіант маршруту (на випадок неможливості виконати основний). Масштаб обох схем, прикладених до плану, повинен бути однаковим. До схеми повинен додаватися короткий опис найбільш важких ділянок шляху і передбачувані способи їх подолання.

Після закінчення походу рекомендується скласти звіт, що є логічним завершенням походу.  У цьому звіті повинні бути відомості про те, як дана група пройшла маршрут. Звіт починається з анотації, у якій вказується довжина водної й пішохідної частини маршруту, район, час проведення походу, типи суден, прізвище і координати керівника, кількість учасників, назва і шифр МКК, що затвердила похід, час затвердження.

У першій частині звіту потрібно навести ту інформацію, яку мала група до виходу на маршрут (опис району, основні гідрологічні характеристики, обґрунтування початку і кінця славу, опис підходів і під’їздів, плановий графік руху, склад групи із вказівкою досвіду учасників, розподіл їх по судам.

У другій половині звіту потрібно розповісти про те, як група проходила маршрут. Спочатку варто привести реальний графік  руху.  Далі приводиться уточнена лоція ріки з коментарями по найбільш складних перешкодах, у яких відбивається техніка і тактика проходження даною групою. Обов’язково звертається увага на  забезпечення безпеки. Далі дається уточнений опис підходів, нові  варіанти під’їзду і  від’їзду, обґрунтування зміни початку і кінця сплаву.

Приводиться опис аварійних ситуацій, якщо вони мали місце. Тут же даються дані хронометражу та метеоумов. Лінії опису підходів повинні  бути добре пов’язані з топографічними схемами та фотографіями.  Фотографії повинні давати уявлення про  проходження найбільш складних перешкод, тут же таблиця проходження й не проходження членами групи найбільш складних перешкод, якщо частина групи їх не проходила.  Обов’язково слід вказати рівень води під час походу  і його коливання.

У третій частині звіту даються висновки і рекомендації. Їх варто починати з матеріального забезпечення походу. Не приводячи докладних списків особистого і групового спорядження, продовольства, потрібно охарактеризувати особливості матеріального забезпечення, що було зайвим, а чого не вистачило. Загальні висновки та рекомендації повинні стосуватися категорії маршруту, оптимальності строку проведення походу, варіантів побудови  інших маршрутів, що  відкрилися у зв’язку з новими обставинами, які стали відомі в поході.  Якщо група користувалася яким-небудь транспортом не по звичайному при цьому пасажирському тарифу, потрібно розповісти із приведенням кошторису й шляхів виходу на такий транспорт. Обов’язків зміст звіту цим вичерпується. У додатку ж можна помістити все, що автору здається  необхідним.

Розподіл сил і засобів  групи на маршруті

Кожен похід повинен укластися в певні обмеження за часом, витраченими коштами, навантаженню на учасників, зберігши при цьому свою туристську цінність, цілісність і логічність маршруту.  Цілісність і логічність  побудови маршруту для водників визначаються рікою, тому водникам легше будувати логічні маршрути,  потрібно лише краще обрати точки  початку і кінця сплаву, варіанти підходів.  Для підвищення естетичної і пізнавальної цінності маршруту його можна подовжити в порівнянні зі стандартним для відвідування якого-небудь цікавого історичного об’єкту.

Після того, як обраний маршрут розбитий на  однорідні по складності ділянки, обрані певна тактика і швидкість руху, отримані відомості про наявність  і вартість транспорту на підходах, можна приступити до складання графіку руху, від якого залежить  розподіл сил і витрат групи на маршруті. У графіку передбачаються рух групи по маршруту, опис маршруту, замальовки  окремих перешкод, фотографування, радіальні виходи, ознайомлення з цікавими об’єктами. У графіку повинен бути закладений резерв часу на випадок затримки на підходах, очікування сприятливих умов, ремонт суден при аваріях. Повинні бути закладені в ньому також поступовість наростання навантаження на маршруті й чергування роботи з відпочинком (днювання через 4-5 днів). Днювання одночасно виконує роль резервних днів на випадок ремонту суден і надзвичайних обставин. Використовуються вони також для радіальних виходів.

Під час складання графіку руху необхідно враховувати також тривалість робочого дня. Час на сон повинен бути не менше 8 годин, тобто загальна тривалість робочого дня може бути не більше 16 годин. Загальний час розбивається на допоміжний (облаштування та зняття табору, харчування)  та технічний  (рух, розвідка, страховка, фотографування, замалювання порогів, відвідування цікавих об’єктів). Чим більший технічний час, тим більше туристи можуть проплисти, побачити, сфотографувати. Оскільки сума загального часу постійна, резерв збільшення технічного часу криється у зменшенні допоміжного. Скорочувати допоміжний час можна, удосконалюючи організацію табірних та  вантажних робіт.

Організаційні заходи повинні будуватися за принципом «спочатку зроби спільну справу, а потім – своє» і чіткому розподілі обов’язків, що дозволить прискорити табірні роботи. Зручно заздалегідь розкласти й запакувати продукти по днях. Табірне і особисте спорядження, продукти на судні повинні бути покладені так, щоб щодня можна було б обійтися мінімумом пакувальних операцій. Більш того, після розвантаження судна можна частину пакувань, не потрібних на сьогодні і на завтра для вживання, залишити біля нього, не нести в табір. Якщо якесь судно має дрібні ушкодження, ремонтувати його краще увечері, або зранку, коли готується сніданок, щоб не затримувати всю групу.

Значне фізичне навантаження і більша втрата тепла при частковому або повному намоканні у звичайному водному поході вимагають готування гарячої їжі в обід. Скоротити обідній привал до 1-1,5 години можна, використовуючи сухі супи й чай.

Технічний час скорочується у весняні і, особливо, осінні походи за рахунок зменшення світлового дня. У таких походах частина допоміжних робіт переноситься на темний час доби.

Важлива проблема у поході – правильний вибір місць привалів та ночівель. Табір туристів потрібно розташовувати вище рівня води, тому що на багатьох гірських та тайгових ріках можливі швидко наростаючі зливові паводки. По тій же причині не слід розбивати табори на островах. Біля табору повинні бути дрова, зручний підхід д о води й рівне місце для наметів.

Нешкідливі поради

Відповідно до правил, туристам-водникам дозволяється «стрибати» через категорію.  Мається на увазі категорія складності ріки, яких офіційно шість.  Тому вибираючи собі першу річку для сплаву, переконайтеся, що її категорія складності не вище другої, причому для рік рівнинного типу, тобто рік, де локальні перешкоди розділені ділянками спокійної води - плесами.  І не ходіть туди в паводок.

Підіть у туристський клуб, попрацюйте в Інтернеті, зберіть і вивчіть всю доступну інформацію про обраний маршрут.

Масштаб карт, якими ви користуєтеся - не дрібніше двокілометровки, та й такі карти не дають повної уяви про ландшафт.

Немаловажна й мотивація вибору маршруту! Ви повинні зрозуміти, для чого ви йдете на цей маршрут, чого очікуєте - відпочинку, адреналіну чи риболовлі.  Скільком туристам нерозуміння мети маршруту зіпсувало настрій у процесі походу.

Скоррелювавши всю отриману інформацію, ви зможете обрати найбільш підходящий маршрут. Або тверезо оцінити свої можливості, якщо маршрут обраний не вами.

Спочатку ви плануєте закидання, тому що його тривалість впливає на графік руху на маршруті, втім, як і час прибуття.  Безумовно, оптимальний варіант: сіли на поїзд (автобус, інший транспортний засіб) увечері, приїхали ранком. Можливо, через добу, можливо - через кілька діб, але ранком. Незалежно  від тривалості переїзду від кінцевої станції до ріки такий варіант дає вам певні переваги.

Транспортний засіб обирайте такий, щоб він задовольнив співвідношення проїзд – зручність.  Для того, щоб потрапити саме на цей, задовольняючий вас вид транспорту, варто потурбуватися про квитки заздалегідь.  У протилежному випадку доведеться йти на деякі компроміси. Краще обійтися без зайвих пересадок, якщо тільки це не прискорює істотно час у дорозі.

Звичайно, є достатньо рік, що протікають неподалік від залізничних станцій і автобусних зупинок. Але нерідко, щоб досягти берегів багатьох інших цікавих рік, доводиться «підкидатися» на попутному транспорті. Причому рейсові автобуси не дуже люблять туристичні групи, особливо в прохідних зупинках. Розраховувати на закидання рейсовим автобусом не варто з самого початку. Чекаючи попуток, якщо ви не подорожуєте один, можна витратити полудня. Оптимальний варіант - домовитися заздалегідь (здзвонитися, списатися) з місцевими перевізниками, щоб вас зустріли й доставили в потрібне місце. В Інтернеті, у пресі, нарешті, у звітах про походи ви знайдете достатньо подібної інформації. Найбільше простий, але й найбільш дорогий спосіб, - замовити телефонну довідку, довідавшись у такий спосіб телефон місцевого автотранспортного підприємства.  Але їхні ціни в два рази перевищують ціни приватних перевізників.

Аналогічну роботу варто провести відносно викиду з маршруту. Тільки правильно розрахуйте довжину й тривалість цього самого маршруту.

Після приїзду на станцію, якщо вас багато, а поїзд стоїть 1-2 хвилини, постарайтеся домовитися із провідником, щоб він потримав поїзд до закінчення вашого вивантаження. Він має на це право. Підготуйте заздалегідь  спорядження до вивантаження, але намагайтеся не перекривати проходів. Слід  розподілитися на дві команди. Одна  виходить на платформу відразу й приймає речі, друга підносить і передає їх.

Керівник і завгосп повинні швидко, але ретельно перевірити після вивантаження, чи не залишилося спорядження й особистих речей групи у вагоні. Безумовно, кожний сам повинен перевірити, чи всі його речі на місці.

Часто водій, з яким ви домовилися про закидання, досить приблизно уявляє собі те місце, куди вас потрібно доставити. Або його уявлення про «місток через ріку, але не перший» істотно розходиться з вашим. Тому майте під рукою карту місцевості й уважно стежте за дорогою. Спробуйте відразу привернути увагу водія до того місця на карті, куди ви їдете. Це може істотно заощадити ваш час і гроші.

Незважаючи на те, що досвідчений екіпаж, не напружуючись, може зібрати човен, катамаран або інший плавзасіб десь за півгодини, закладайте на складання судів не менш полудня.

Якщо ви прибуваєте в місце початку маршруту після обіду, заплануйте днювання або невеликий перехід приблизно кілометр (якщо потрібно піти далі від населеного пункту). Але краще не виходити на воду після шести годин вечора.

Укорочений ходовий день варто запланувати й у випадку складного закидання (наприклад, безсонної ночі). Утома викликає неконтрольовані роздратування, може спалахнути сварка по самому незначному приводі. Краще дати групі відпочити й відіспатися.

По можливості, розробіть маршрут таким чином, щоб перші 1-2 дня у вас був час для тренування на порівняно простій ділянці ріки. Якщо маршрут починається відразу зі складного (за рівнем підготовки групи) ділянки, знайдіть простеньку перешкоду й улаштуйте днювання. І тільки тоді, коли всі туристи відчують себе досить упевнено на воді, починайте рух по маршруту.

Полегшений і скорочений маршрут першого дня дозволить групі, особливо не занадто досвідченої її частини, не витрачати зайвий час на оптимальне завантаження суден. На другий-третій день уміння правильно укладати речі приходить саме, але краще, якщо «чайнику» допоможе більше досвідчений учасник походу.

Причиною психологічної напруженості в групі можуть служити: утома, як фізична, так і психо-фізична; нерозуміння або неприйняття дій і рішень керівника; роздратування, викликане неправильними, з погляду окремого учасника, діями іншого учасника походу;  власна нездатність упоратися зі складностями на маршруті. Як завжди, у таких випадках приводом для сварки стає який-небудь дріб'язок - занадто довгі збори, неправильно зроблений гребок, трохи  пригорілі макарони, казан, що стоїть не там, пень, що стирчить не в тім місці...

Саме неприємне у тім, як би ви не намагалися, ви зможете тільки згладити конфлікт, але не усунути його наслідки.  Напевно, кожний, хто більш-менш регулярно ходить у походи, не раз зауважував виникаючу на 6-7 день маршруту напруженість у відносинах.  Тому слід запланувати на ці дні або не дуже складну, але гарну й цікаву ділянку маршруту, або днювання.  Непогано влаштувати днювання й після важкого ходового дня. Якщо похід починається монотонно, фізично або психологічно складною ділянкою, перше днювання краще робити не пізніше четвертого дня маршруту. Причому відпочинок може бути не обов'язково пасивним. Організуйте риболовлю, улаштуйте лазню...