Методичні рекомендації "Учнівське самоврядування як педагогічна технологія та школа побудови демократичного суспільства".

Відділ освіти виконкому Металургійної районної ради

Криворізької міської ради

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Центр дитячої та юнацької творчості Металургійного району»

 

 

Учнівське самоврядування

як педагогічна технологія та школа

побудови демократичного суспільства.

 

(методичні рекомендації)

 

 

Підготувала: методист по роботі  з дитячими

 організаціями   Металургійного ЦДЮТ  Кружко Т.В.

 

м. Кривий Ріг   

 

 

З М І С Т :

 

1. Вступ. Визначення учнівського самоврядування.Учнівське самоврядування  як педагогічна технологія та школа побудови демократичного суспільства.
2. Нормативно-правова основа діяльності громадських дитячих і молодіжних організацій.
3. Етапи організації учнівського самоврядування.
4.  Педагогічне керівництво та стимулювання ефективності учнівського само­врядування.
5. Алгоритм започаткуваня діяльності органів учнівського самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах.
6. Самоврядування у позашкільному навчальному закладі.
7. Психологічні аспекти  колективної взаємодії  в учнівському самоврядуванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Учнівське самоврядування не потрібне на паперах!

Самоврядування це - ключ до цікавого та змістовного

життя дитячого колективу. Відкрийте його дітям !

 

1. Вступ. Визначення учнівського самоврядування. Учнівське самоврядування  як педагогічна технологія та школа побудови демократичного суспільства.

Сьогодні нам понад усе бракує  позитивного досвіду відповідальної участі громадян у демократичних процесах в країні. Тому, ми – педагоги, маємо створити умови для того, щоб  діти мали можливість  набути важливого досвіду соціалізації та науття життєвих компетенцій.

Учнівське самоврядування сприяє поступовому входженню дітей і молоді у соціальне середовище. Беручи участь у реалізації соціально значущих проектів і програм, учень набуває певного життєвого та соціального досвіду, формує свої організаторські вміння, креативні якості і усвідомлює важливість даного процесу.

Курс нашої держави на формування досконалого демократичного суспільства неможливе без появи громадянина як самостійного свідомого суб’єкта, що володіє повним обсягом  прав та свобод і водночас,  є відповідальним за свої вчинки, а також без появи нової генерації лідерів громадського руху.

 

Самоврядування в Україні  на всіх рівнях, як соціальна дійсність сьогодення переживає період народження різноманітних ідей, експериментів, дослідів, проектів,  а будь-яке явище в системі освіти залежить від суспільно-політичного устрою в країні , має особливості розвитку та певний циклічний характер впливів.

 Демократизація всіх сфер суспільного життя не може залишитися поза увагою освіти, особливо  на сучасному етапі її реформування. Учнівське самоврядування є невід'ємною складовою демократизації навчання. Воно має багату і повчальну історію в нашій країні і в усьому світі.

Насамперед розглянемо поняття учнівське самоврядування.

Учнівське самоврядування  визначаеться як  педагогічна технологія (системна сукупність методологічних засобів використаних для досягнення педагогічної мети),  що сприяє розвитку громадянських якостей дитини в системі демократичних взаємин колективу на принципах самореалізації, самодіяльності, самоорганізації та самодостатності особистості. 

Самоврядування − спосіб організації життя колективу, що передбачає активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті і виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей. Воно є методикою залучення учнів до організації спільної діяльності.

Учнівське самоврядування це - форма організації самими дітьми цікавої для них і різноманітної життєдіяльності колективу, що передбачає делегування обраним колективом особам право планувати суспільну діяльність життєдіяльність, розподіляти доручення, оцінювати якість їх виконання .

Визначень самоврядування існує безліч і педагоги, які займаються розвитком учнівського самоврядування, по-різному трактують його :

Учнівське самоврядування – процес організації життєдіяльності дітей та молоді, спрямований на засвоєння ними основних норм суспільного життя,  розкриття  творчих  можливостей,  самореалізації  і  саморозвитку (Д.В. Спіжева).

Учнівське самоврядування – це процес створення умов для розвитку особистості й колективу, організований молоддю, виходячи з власних суспільних  потреб  та  інтересів  у  рамках  заданих  організаційних  форм (Н.І. Савенко).

Учнівське самоврядування – це можливість для виявлення власної життєвої позиції дитини, розвитку лідерських якостей, організаторських навичок і вмінь (А.М. Величко).

Учнівське самоврядування – це розвиток ініціативи, самостійності, активності й творчості дітей та молоді (С.В. Довгополова).

Учнівське самоврядування – це соціальне замовлення суспільства на підготовку учнівської молоді до реального самоврядування (Д.В. Спіжева)

Учнівське самоврядування – це передусім входження дитини у світ діяльності і спілкування з іншими, формування в учнів системи цінностей, які   визначають   їх   ціннісне   ставлення   до   навколишньої   дійсності   (В.М. Оржеховська, Г.Г. Ковганич)

 Але не зважаючи на різні формулювання визначення, сутність та  зміст учнівського самоврядування не міняється.

    Якщо звернутись до витоків, учнівське самоврядування має дуже давню історію. Перші спроби учнівського самоврядування – епоха пізнього середньовічча – його коріння сягае ще стародавніх часів , коли панувала афінська педагогіка та грецькі філософи : Платон, Сократ, Арістотель.

Ігрові елементи, стосунки будували за моделлю Римської республіки (учні виконувли роль сенатора, консула, трибуна. Римська республіка проіснувала в західноєвропейських школах до кінця 18 століття.

Модель самоврядування «Шкільної республіки» винайшов швейцарський педагог Мартін Планти.

В утвердженні принципів демократії в Україні важливу роль відіграли «Братські школи» та члени громадських дитячих організацій «братчики», де створювались «молодечі» братства, до яких входили всі учні школи. Учні обирали свою управу, присягалися Україні бути патріо­тами і чесними людьми, шанувати свій народ, привчалися до самодіяльності.

Зразки учнівського самоврядування були і  в козацьких школах.

На початку 20  сторіччя склалася склалася «американська» та «європейська моделі самоврядування учнів: перша ,як «демократична», друга «авторитарно-демократична».

Нині розвивається нова педагогічна технологія на основі самоврядування. Сьогодні діти не повинні гратись в демократію, а реально брати участь в управлінні школою та шкільним дитячим об’єднанням, вчитись бути відповідальними за своє життя.

У сучасному світі учнівське самоврядування доволі поширене і має цікаві традиції, особливо в таких краї­нах, як Данія, Англія, Польща, Канада.

Орган учнівського самоврядування польських ровесників існує у більшості шкіл і нази­вається Учнівською Радою. Вона складається з 7 учнів: президента, віце-президента, секре­таря, скарбника та трьох членів. До її компетенції належить утворення й організація діяльно­сті створених у школі комісій та секцій, випуск шкільної газети, представлення інтересів уч­нів у раді школи, проведення господарської та фінансової діяльності.

Окрім Учнівської Ради, в школі функціонує Рада представників - орган самоврядування класів. Вона займається організацією чесних та справедливих виборів, затвердженням стату­ту самоврядування і правил для учнів, затвердженням складу комісій та секцій, розроблен­ням напрямків їх роботи, виборами з числа вчителів опікуна органів самоврядування учнів.

Інколи школярі різних країн збираються разом і обговорюють спільні проблеми шкіль­ного життя. На одній із таких зустрічей у 2000 році були присутні учні та вчителі України, Росії та Голландії. Вони обговорили та запропонували світовій громадськості проект Міжна­родної шкільної Конституції.

Проект Міжнародної шкільної Конституції

1. Вступ.  1.1. Ця Конституція є основним Законом шкільного життя. Вона ґрунтується на Між­народній Конвенції про права дітей ООН, а також на Конституціях країн у розділі про освіту.

Ця Конституція грунтується на взаємній повазі всіх учасників шкільного життя (шкі­льного товариства).

1.2. У цій Конституції вжито такі поняття, як права та обов'язки.

• Право - це можливість здійснити чиїсь бажання, потреби та свободи, якщо вони не суперечать інтересам інших людей і законам країни.
• участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядається питання життєдіяль­ності учнівських колективів;
• організація дозвілля учнів: підготовка і проведення конкурсів, творчих свят, змагань.
• проведення загальношкільних лінійок, зборів, конференцій;
• організація дозвілля на перервах;
• організація роботи з благоустрою школи та шкільної території;
• організація роботи із збереження шкільного майна, води, електроенергії, підручни­ків, із дотриманням санітарно-гігієнічних вимог та самообслуговування;
• організація літнього відпочинку учнів.

Важливість проблеми розвитку учнівського самоврядування в нашій країні беззаперечне. Сьогодні зрозуміло: час «репертуарної» педагогіки, фронтальної однаковості закладів освіти іде в минуле, для кожного педагогічного колективу  відкривається простір для самостійності, розгортання духовного й морального потенціалу.

Основою виховної системи, її творцем і реалізатором стає колектив освітнього або виховного закладу. Найкращий спосіб пізнання демократії це набуття власного діяльнісного досвіду будь якого колективу через організацію дієвого самоврядування .

Здобуття педагогами та учнями навичок відстоювання власної громадянської позиції, програвання моделі соціальної взаємодії людей, надання досвіду політичних дискусій, особистої участі в соціально-вагомій діяльності, взаємодії з соціальними інституціями, державними закладами та іншими формами соціальної практики, перші кроки по формуванню моделі громадянського суспільства на рівні певної групи (класу, гуртка, закладу) - найбільш цінний практичний результат соціально-педагогічної технології самоврядування, який є основою формування громадянської відповідальності в суспільстві. 

 

      

 

Участь  лідерів учнівського самоврядування  Металургійного району  у міському круглому столі «Від шкільного до місцевого самоврядування».

2. Нормативно-правова основа діяльності громадських дитячих і молодіжних організацій.

За часів незалежності України фактично було сформовано законодавчо-нормативну базу, на основі якої функціонують сучасні громадські дитячі та молодіжні об’єднання, організації та учнівське самоврядування.  Це дає  змогу впливати на реалізацію державної молодіжної політики, брати участь у розв'язанні суспільних проблем.

В Україні діяльність громадських дитячих та молодіжних організацій на сучасному етапі регулюють і визначають міжнародні та українські нормативно-правові акти. До міжнародних належать:

- Загальна декларація прав людини (1948, Генеральна Асамблея ООН), яка проголошує свободу мирних зібрань і асоціацій, добровільну участь у будь-якій асоціації;

- Декларація прав дитини (1959, Генеральна Асамблея ООН), одним із принципів якої є забезпечення спеціального захисту дітей, надання їм можливостей і створення сприятливих умов для фізичного, розумового, морального, духовного розвитку;

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966), який встановлює право кожної дитини на захист від будь-якої дискримінації з боку сім'ї, суспільства та держави;

- Конвенція про права дитини (1989, ООН), що проголошує максимальний захист прав та інтересів дитини, у т. ч. забезпечення активної участі в житті суспільства, і покладає відповідальність за дії щодо дітей на держави, які прийняли Конвенцію.

 

 

Вихованці клубу  «Лідер» Металургійного ЦДЮТ вивчають Конвенціяю ООН про права дитини на заняттях гуртка.

Українську нормативно-правову базу діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій становлять:

- Конституція України (28.06.1996), в якій вказано, що діти мають рівні права незалежно від походження, народження в шлюбі чи поза ним. Стаття 36, зокрема, регламентує право на свободу об'єднання у політичні партії, громадські організації для захисту своїх прав та інтересів і рівність усіх об'єднань перед законом. Стаття 37 забороняє створення і діяльність організацій з метою зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, ліквідації незалежності України або в цілях, що загрожують життю і здоров'ю людей, тощо;

- Закон України "Про об'єднання громадян" (16.06.1992), у якому закладено юридичні засади громадянського суспільства в Україні, розкрито поняття "об'єднання громадян", "громадська організація", відмінності партії від громадської організації.

         У законі визначено, що право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. У ст. 4 встановлено обмеження на створення і діяльність об'єднань громадян, метою яких є: зміна шляхом насильства конституційного ладу і територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини. Розділ 3 закону визначає порядок створення та припинення діяльності об'єднань громадян: хто може бути засновником (ст. 11), умови членства (ст. 12), вимоги до назви (ст. 12), символіки (ст. 18) і статутних документів (ст. 13), порядок легалізації та реєстрації (ст. 14-17), порядок припинення діяльності (ст. 19), а в розділі 4 вказані права об'єднань громадян, умови власності, господарської та іншої комерційної діяльності;

- декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (15.12.1992), де зазначено, що державна молодіжна політика є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави та здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян. У декларації визначені головні завдання, принципи, напрями державної молодіжної політики, серед яких, зокрема, створення необхідних умов для діяльності молодіжних організацій з метою повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

- Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (05.02.1993), що встановлює загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді. У ст. 14 визначено правовий статус молодіжних громадських організацій, а в ст. 15 - гарантії діяльності молодіжних громадських організацій;

- Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (24.01.1995), який регламентує налагодження і способи взаємодії між різними державними та громадськими інститутами, у т. ч. громадськими організаціями, з метою координування зусиль, надання практичної та методичної допомоги у вирішенні питань соціального захисту дітей;

- Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (01.12.1998), який визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності дитячих і молодіжних організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. У статтях закону вказано принципи утворення і діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій (добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності); вимоги до засновників (громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку) та їх спілок; умови індивідуального та колективного членства (фіксованість, вік, участь дорослих); статус і права молодіжних та дитячих громадських організацій (відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян"); гарантії участі таких організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді (залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень); форми державної (інформаційна, методична, організаційна допомога, звільнення від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію символіки) та фінансової (видатки на реалізацію програм, проектів, заходів) підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій;

- Закон України "Про позашкільну освіту" (22.06.2000), який регламентує державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади;

- Закон України "Про охорону дитинства" (26.04.2001), що визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, які стосуються і діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій. Зокрема, у ст. 23 зазначено, що діти мають право на об'єднання в самостійні дитячі організації за умови, що їхня діяльність не суперечить Конституції України та законам України, не порушує громадський порядок і безпеку держави, права й свободи інших осіб, не шкодить моралі та здоров'ю своєму та інших громадян. Дитячі організації можуть створювати свої об'єднання, встановлювати контакти з дитячими організаціями інших країн, вступати до міжнародних дитячих об'єднань. Створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування заборонено. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право надавати допомогу дитячим організаціям та об'єднанням, сприяти їхній роботі. Фізичні та юридичні особи, які надають допомогу дитячим організаціям та їх об'єднанням, користуються пільгами у порядку, встановленому законодавством України;

- Національна доктрина розвитку освіти (17.04.2002), яка наголошує, що "державна політика в галузі освіти спрямовується на посилення ролі органів місцевого самоврядування, активізацію участі батьків, піклувальних рад, меценатів, громадських організацій, фондів, засобів масової інформації у навчально-виховній, науково-методичній, економічній діяльності навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінці якості освітніх послуг".

Нормативно-правова база охоплює також укази Президента України ("Про додаткові заходи щодо реалізації молодіжної політики" (23.03.2001), "Про День молодіжних та дитячих громадських організацій" (27.06.2008) та ін.), постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України ("Про Затвердження Порядку проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї" (25.07.2002), постанови Верховної Ради України, нормативні акти міністерств і центральних органів виконавчої влади, ухвалені в галузі молодіжної політики, діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій.

         У грудні 2017 року вийшов до оговорення важливий документ: Концепція підтримки та сприяння розвитку дитячого громадського руху в Україні. Документ визначає мету і завдання, вектори основних зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, науки щодо сприяння і підтримки дитячих громадських об'єднань (далі – ДГО), що створить умови для їх подальшого розвитку.

         Концепція є документом, що відображає сукупність поглядів практиків, науковців, громадськості на роль та місце дитячого громадського руху (далі – ДГР) в соціальній структурі України, у вирішенні соціально значущих  проблем і вихованні юних громадян.

     Концепція спрямована на реалізацію державної політики щодо соціалізації, виховання та розвитку підростаючого покоління, підтримку та сприяння розвитку ДГР як складника суспільного руху в демократичній державі, привернення уваги органів державної влади, бізнес-структур, громадськості до проблем ДГО і організацій як суб’єктів соціального виховання дітей та важливої ланки у розбудові громадянського суспільства.

 

3. Етапи організації учнівського самоврядування.

У будь-якій сучасній школі або позашкільному навчальному закладі  є необхідні передумови для створення дієвої системи учнівського самоврядування. Для цього треба враховувати етапи його організації, алгоритм становлення та розвитку.

Перший етап – організаційний . Це  пошук цікавих ідей створення виховної системи та адаптація педагогічної технології учнівського самоврядування до умов закладу. На цьому етапі вивчається методична та наукова література, колектив визначає ділові настанови, проводиться педагогічна рада, визначаються головні орієнтири в організації процесу створення системи учнівського самоврядування, проектуються положення, модель діяльності, інструкції , пам’ятки та інші регламентуючі документи. Початок цієї роботи застає вчителів і учнів на різному рівні професійного, морального та вікового розвитку. Шкільний колектив виступає як головна мета системи. Атмосфера пошуків, дискусій обов’язково повинна охоплювати  учнівське середовище. Поступово в колективі виділяються активні прибічники згуртованого шкільного колективу. Перший етап не можна затягувати в часі, для «прискорення» його необхідно використати ефект запровадження окремих новацій самоврядування, проведення виборів активу. Це дає змогу прискорити утворення системи і виправдати очікуване учасниками поліпшення якості колективного життя закладу та колективу.

Другий етап пов'язаний з відпрацюванням змісту діяльності і структури самоврядування, уточненя функцій кожного виконавчого органу. Остаточно такий вид діяльності  створює систему. Відпрацьовуються найефективніші форми та методи масових виховних заходів, удосконалюються традиційні форми. Колектив навчального закладу  розвивається, розширюється міжвікове спілкування. Створюються умови для колективної творчості. Відбувається чітко виражений процес масового виховання через колектив. Ці процеси охоплюють і педагогів, як радників організації дитячого самоврядування Вони оцінюють об'єктивні переваги результативної діяльності, усвідомлюють важливість взаємної відповідальності у досягненні спільних успіхів. Дуже важливо регулювати зайнятість та розподіляти доручення порівну. Саме це дуже важливо в роботі педагога - керівника учнівського колективу, оскільки зрос­тання інтересу дітей до внутрішньошкільних справ зумовлює послаблення впливу вуличних, дворових компаній, зводиться до мінімуму організація груп ризику.

Третій - завершальний - етап характерний тим, що систему учнівського самоврядування сформовано ос­таточно: кожен її компонент займає своє місце, зв 'язки системи міцніють, життя учнівського колективу  впорядковується. Система працює в оптимальному режимі. Посилюються інтеграційні про­цеси, розширюються партнерські зв’язки з батьківською громадою, громадськими організаціями. Рамки організаційних форм діяльності самоврядування стають тісними, і тоді починається пошук гнучкі­ших форм колективної діяльності, апробуються інноваційні педагогічні методи та форми роботи з органами учнівського самоврядування.  Колектив  виступає як єдине ціле, як співдружність дітей і дорослих. Внаслідок спільної діяльності переважає педагогіка стосунків партнерства. Інтенсивнішим стає процес соціалізації учнівського середовища,  учні беруть на себе роль не тільки помічників педагога , а насамперед організаторів цікавих проектів та колективних справ.Учнівське самоврядування виходить на високий рівень співпраці з різноманітними державними та громадськими структурами.

Вітання працівників органів місцевого самоврядування, Виконкому Металургійної районної  ради Криворізької міської ради

з Днем місцевого самоврядування  від 

Дитячого районного парламенту.

 

Один з основних напрямів в організації учнівського самоврядування - створення міцної свідомої дисципліни, оскільки більш як половина учнів називає погану дисципліну головною причиною невдалих спільних  справ учнівського самоврядування. На жаль, норми дисципліни нерідко розуміють як вимоги педагогів, а дитячий колектив живе за своїми законами та правилами. Подолати цю хибну думку можна лише включенням самих учнів до наведення порядку та дисципліни. Тому комісія з дисципліни і порядку є однією з найважливіших комісій самоврядування у школі. У позашкільному закладі ці питання вирішуються на загальних зборах старост гуртків.

На першому плані, звичайно, мають бути питання організаційно-педагогічного характе­ру.  Це: відвідування  занять кожним учнем; культура поведінки, забезпечення поряд­ку в класній або в гуртковій кімнаті; культура взаємин: учитель - учень, учень - учень; дотримання санітарно- гігієнічної культури: чистота приміщень, охайний зовнішній вигляд вихованців.

Для загальноосвітнього навчального закладу  комісія з дисципліни і порядку насамперед контролює і забезпечує відвідування занять. До неї входять представники 5-11-х класів. Вона будує свою роботу в такий спосіб, щоб уже після другого уроку керівництво школи одержало інформацію про відвідування школи. Інформацію подають з усіма аргументованими висновками про відсутність через хворобу, з поважних причин. Розробляють методику з'ясування причин відсутності та вжит­тя необхідних заходів. Цим оперативно займається розпорядча служба, яка забезпечує відві­дування занять. Як правило, такі служби користуються великою популярністю й авторитетом у школярів та вчителів.

Розпорядча служба відповідає за порядок у школі, культуру поведінки. Для цього, як правило, певний клас виділяє чергових, котрі забезпечують порядок на своїй діля­нці. Чергових змінюють кожних два-три дні.

Велику роль відіграє навчально-пізнавальна комісія, яка координує й організовує діяль­ність предметних гуртків, вечорів, конкурсів, олімпіад, семінарів тощо. Во­на є ініціатором різноманітних конференцій , обговорень, диспутів. До складу комісії входять інтелекту­ально обдаровані школярі        9-11х класів.

Культурно-масова комісія – найцікавіша для дітей у плані набуття досвіду організації дозвілля учнів та генерації ідей згуртування колективу.

Відомо, наскільки складним є питання створення сприятливого морально-психологічного клімату, визначення ролі та місця кожного (вчителя і учня, педради й учня, батьків і громадсь­кості), як важко регулювати стосунки в класному колективі на різноманітних рівнях, спрямо­вуючи їх у гуманістичне русло. Таку роль може відігравати комісія соціального захисту школярів або «Інститут дитячих омбуцменів». У Кривому Розі був проведений міський саміт лідерів асоціації дитячих обєднань МАДО «Правосвідома молодь – правова держава». 

На фото фрагмент міського саміту МАДО.

 Учні в ході вивчення своїх прав набувають досвіду правосвідомої поведінки у спілкуванні з іншими людь­ми, вміння жити у суспільстві. Досвід не може формуватися під впли­вом лише прочитаних книг, переглянутих фільмів. Відомо, що стосунки складаються під час спілкування. Якщо вони нормальні, то в дітей не виникає потреби їх аналізувати і якось спе­ціально впливати на них. Якщо виникає конфлікт, з'являється почуття дис­комфорту, і учням надається можливість самим розібратися в ситуації, знайти шляхи подолання кризи. Педагоги повинні активно залучати до цього самих учнів і з їхньою допомо­гою зменшують рівень агресії, покращувати психологічний клімат. Саме в цьо­му і полягає функція   «Закону про захист честі і гідності школярів». Правила, розроблені в цьому законі повинні бути  єдиними як для учнів, так і для вчителів, вони поширюються на всіх (публічне вибачення; попередження; тимча­сове виключення; звернення, клопотання,тощо . Але головне завдання «дитячих омбуцменів» (захисник прав дітей) примирення сторін у вирішенні конфліктних ситуацій.

Правильна організація групи соціологічних досліджень, проведення тестів, відповідних опитувань, в яких беруть участь школярі, можуть попередити «перебої» в стосунках між учителями та учнями.

Ефективною виявилася така форма допомоги учням як створення методичної ради учителів-консультантів,  радників або опікунів учнівського самоврядування на чолі з директором закладу. Рада, розподіливши обов'язки між своїми членами, визначає єдину принципову лінію взаємодії педагогічного колективу з учнями на гуманістичній основі. Педагоги-консультанти допомагають органам самоврядування підго­тувати обґрунтовану перспективу розвитку діяльності, консультують членів комісій, секторів з окремих практичних питань життєдіяльності учнів. Важливо, щоб ініціаторами різноманітних справ виступали самі учні і лише в разі необхідності ра­дилися з педагогами. Класний керівник одночасно може бути консультантом з певного виду учнівської діяльності в межах закладу.

Отже, самоврядування в широкому розумінні стосується способу життя та поведінки шкільного колективу в цілому і кожного члена зокрема. Правильно організоване учнівське самоврядування - це величезна сила, спрямована на розвиток самостійності, ініціативи і взаємодопомоги, формування почуття господаря, який за все відповідає.

 

4. Педагогічне керівництво та стимулювання ефективності учнівського само­врядування.

Слід визнати, що для ефективної діяльності самоврядування необхідні відповідні умови, які створюють педагоги. При порушенні педагогічних умов організації самоврядування в навчальному закладі, представлена педагогічна технологія знижує ефективність, а сподівання на високий результат виховання у дітей громадянської відповідальності, соціальної активності, громадянськості стають марними. Особливу увагу слід звернути на відповідну підготовку і компетентність педагогів, класних керівників,керівників гуртків, та адміністрації закладу для здійснення психолого-педагогічного супроводу діяльності учнівських осередків самоврядування.

Педагогічне керівництво включає в себе три основні галузі діяльності: організаторську, комунікативну, гностичну, кожна з яких має особливості й висуває вимоги до процесу про­ведення консультативно-педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням.

Організа­торська діяльність кураторів , вчителів-консультантів, педагогів-радників, опікунів має на меті впорядкувати роботу орга­нів учнівського самоврядування класу, школи, конкретних учнів, відповідальних за певний напря­мок роботи, надати їхній діяльності планомірний, погоджений характер, проводити інструк­тування, здійснювати контроль за роботою органів учнівського самоврядування.

Комунікативна діяльність включає налагодження правильних відносин: з одного боку, між педагогами-консультантами й учнями, відповідальними за певний напрямок роботи, з другого боку, - становлення ділових міжособистісних й педагогічно доцільних стосунків між педагогічними працівниками та учнями, керівниками органів учнівського самоврядування, між педагогічними і учнівськими колективами.

Діагностична діяльність педагогів-консультантів передбачає аналіз своєї щоденної діяль­ності щодо педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням, виявленням успіхів і недоліків.

Ці види діяльності тісно пов'язані між собою і взаємозалежні.

Орієнтовна тематика класних зборів

1. Пропонуємо - вирішуємо (обговорення цінності самоврядування).
2. Створення системи доручень.
3. Розподіл доручень. Вибори активу класу.
4. Плануємо життя колективу.
5. Обираємо пріоритетні напрямки  діяльності.
6. Правила поведінки учня: воля чи неволя? (Диспут.)
7. Статут школи (гімназії, ліцею) - закон мого життя.
8. Твоє ставлення до навчання.
9. Навчання - твоя особиста справа?
10. Ти і колектив (про правила співжиття у колективі).
11. Колектив в якому цінують  один одного.
12. Ти про колектив, колектив про тебе.
13. Громадське доручення. Для чого воно? (Диспут.)
14.  Як ми чергуємо?
15.  Волонтерська діяльність колективу.
16.  Організація змістовного дозвілля.
17. Наші досягнення і перемоги.
18.  Популяризація діяльності самоврядування у засобах масової інформації.
19.  Як організувати акцію,флешмоб,розважально-ігрову програму, соціально-корисий проект та інші справи,які об’єднують колектив.
20.  Підводимо підсумки.

Орієнтовний перелік доручень у учнівському колективі у первинному осередку ( на 1 рівні  : в  класі, гуртку, групі)

1. Староста классу, гуртка.
2. Заступник старости.
3. Представник классу (гуртка ) в Раді закладу .
4. Члени Ради колективу (активу):

дитина може проявити себе як:

• відповідальний за культмасову роботу;
• відповідальний за організаційну роботу;
• відповідальний за спортивну роботу;
• відповідальний за суспільнокорисні справи;
• відповідальний за волонтерську роботу;
• відповідальний за  роботу  ЗМІ (юнкори);

 Поради щодо стимулювання ефективності педагогічного керівництва учнівським само­врядуванням:

1. Не командувати, а співпрацювати з дітьми, враховуючи їх природне прагнення до са­мостійності, незалежності, бажання проявити свою ініціативу і самодіяльність.
2. Відповідно до рівня розвитку учнівського колективу поступово змінювати тактику управління, розвивати демократію, самоврядування, громадську думку і на вищих рі­внях розвитку колективу вступати у стосунки співробітництва з вихованцями.
3. Координувати виховні впливи колективу вчителів на  колектив класу, школи, сім'ї, інших колективів.
4. Показником правильного керівництва учнівським самоврядуванням є наявність у ко­лективі здорової громадської думки з найважливіших питань життя колективу.
5. Вчити дітей терпеливо відноситись до недоліків інших, прощати нерозумні дії, нане­сені образи.
6. Становище учня в колективі залежить від норм і стандартів, прийнятих у колективі стосунків, морально-ціннісних орієнтацій.
7. Постійно турбуватися про зміну характеру і видів колективної діяльності, що дозво­ляє ввести учнів у нові стосунки.
8. Притримуватись контролю, самоконтролю, корекції.

 

 Клуб  «Лідер» ЦДЮТ Металургійного району на міському саміті

 «Команда моєї мрії»..

 

В ЦДЮТ Металургійного району створено положення  про педагогів-опікунів учнівського самоврядування.

Положення

про педагогів-опікунів учнівського самоврядування в Центрі дитячої та юнацької творчості Металургійного району.

 

1. Головне завдання педагогів-опікунів учнівського самоврядування - розвиток ініціативи і самодіяльності дітей.
2.  Педагог-опікун повинен поважати права дітей та привчати виконувати  свої обов’язки .
3.  Види діяльності учнівського самоврядування не повинні нав’язуватись.
4. Педагог-опікун  сприяє самостійній відповідальності за здійснення керівних функцій в дитячій громаді.
5.  Педагог-опікун  сприяє участі членів органів учнівського самоврядування в плануванні роботи , враховує думку дітей при виборі форм і методів роботи.
6. Педагог-опікун  залучає учнів до самоуправлінської діяльності в гуртках та центрі;

7. Педагоги-опікуни визначають систему діяльності органів учнівського самоврядування в гуртках (старост  з числа гуртківців);

8. Педагог-опікун передає учням досвід організаторської роботи;

9. Педагог-опікун  враховує в роботі учнівського самоврядування основні етапи  його розвитку, а саме:

І  етап:  здійснення організаційної роботи, змістом якої передбачається:

      визначення мети й завдань функціонування учнівського самоврядування;

      ознайомлення дітей з оптимальною структурою органів учнівського самоврядування з урахуванням специфіки багатопрофільного позашкільного закладу, з Положенням про діяльність органів учнівського самоврядування, прав та обов’язків органів учнівського самоврядування, планів роботи, змісту тимчасових та постійних доручень;

      вибір активу на демократичних засадах, чергування доручень учнів та розяснення їх змісту.

ІІ етап.

     практична робота учнівського самоврядування;

    уточнення функцій кожної структурної ланки та змісту доручень їхніх членів з урахуванням прав та обов’язків;

ІІІ  етап : Постійне вдосконалення організаційної культури учнів, розширення ролі учнівського самоврядування, набуття представниками активу досвіду здійснення організаторської роботи.

10.  Педагог-опікун учнівського самоврядування створює умови для постійного пошуку цікавих форм організаторської роботи, вдосконалює методи роботи з учнівським активом, змінює структуру та модель органів учнівського самоврядування, відповідно до сучасних тенденцій.

5. Алгоритм організації діяльності органів учнівського самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах.

Етапи створення органів учнівського самоврядування.

1. Опитування учасників навчально-виховного процесу про необхідність самоврядуван­ня, його форми, плакати, листівки зі зверненнями про створення органів учнівського само­врядування.
2. Загальні збори (конференція) учасників навчально-виховного процесу. Конференція затверджує склад ради загальноосвітнього навчального закладу, куди входять учні , педагоги, батьки, громадськість.
3. За рішенням зборів (конференції) або шкільної ради створюються органи учнівського самоврядування. Рекомендується організувати роботу таких груп учнів:

• творчої групи, котра розробляє правила виборів до органів самоврядування;
• інформаційної групи, котра доведе до відома всіх про правила виборів;
• виборчої групи, яка організовує вибори і прослідковує за дотриманням правил (бажа­но в цей час обрати кураторів органів учнівського самоврядування з числа педагогів);
• аналітичної групи, що складається з учнів та вчителів, котра визначить мету, завдання учнівського самоврядування; створить схему (модель) самоврядування, перелік необхідних для колективу учнів комісій, визначить обов'язки членів комісій, проекти статуту органу самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах.

4. Затвердження портфоліо (нормативна база та регламентуюча  документація, положення, статут, модель діяльності, програма, плани та ін..)  органу учнівського самоврядування шкільною радою, адмі­ністрацією школи.

Етапи створення керівного органу учнівського самоврядування:

• збори обраних членів органу учнівського самоврядування;
• вибори голови, секретаря учнівського самоврядування;
• вибори голів та членів комісій ;
• складання і затвердження загального плану роботи органу учнівського самоврядування;
• складання і затвердження планів роботи комісій;
• організація діяльності друкованого органу (друкований орган випускається щомісячно, датується, зберігається 2-3 роки);
• складання і затвердження графіка засідань органу учнівського самоврядування (хід усіх засідань протоколюється секретарем, протоколи зберігаються 2-3 роки).

Портфоліо органу учнівського самоврядування

1. Декларація про права дитини.
2. Декларація про права людини.
3. Конвенція про права дитини.
4. Конституція України.
5. Закон України «Про освіту».
6. Положення про загальноосвітній навчальний заклад.
7. Положення про шкільну раду загальноосвітніх навчальних закладів.
8. Статут школи.
9. Статут учнівського самоврядування.
10. Модель (схема) учнівського самоврядування.
11. Розподіл обов'язків по комісіях.
12. Графік засідань.
13. Загальношкільний план роботи.
14. Загальний план роботи учнівського самоврядування.
15. Плани роботи комісій.
16. Протоколи засідань.
17. Друкований орган учнівського самоврядування.
18. План Навчання лідерів.

Положення про класні збори  (орієнтовний зразок.)

1. Загальні положення

1.1. Участь учнів в управлінні життям класного колективу є основоположним принци­пом. Учням надається можливість влаштовувати громадську роботу та позашкільні заняття відповідно до свого віку та світогляду, що сприяє вихованню в учнів самостійності й готов­ності нести відповідальність за прийняті ними рішення.

1.2. Основною структурною ланкою закладу освіти є клас – колектив учнів, що форму­ється з метою виконання завдань закладу на основі їхніх вікових або психофізичних особли­востей, рівня розвитку. Учнівські збори класу – колективний орган учнівського самовряду­вання.

2. Мета і основні завдання :

• формування навичок самоврядування, соціальної активності та соціальної відповіда­льності в процесі практичної громадської діяльності учнів; формування суспільно- громадського досвіду особистості, розвиток, стимулювання та реалізація її творчого потенціалу;
• розвиток творчих рис характеру, а саме : цілеспрямованості, ініціативності, критично­сті розуму, самостійності, вимогливості, наполегливості, винахідливості, готовності до виправданого ризику;
• залучення учнів до участі у вирішенні трудових, соціально-моральних потреб суспіль­ства;
• координація творчих зв’язків гімназійних та класних органів самоврядування.

2.1. Голова учнівського самоврядування та адміністрація повинні бути проінформовані про дату і порядок денний не пізніше, ніж за 3 дні до проведення зборів.

2.2. Для вирішення організаційних питань з числа учнів класу призначається ініціативна група, яка займається підготовкою кабінету, запрошенням гостей та іншими питаннями.

2.3. Голова учнівського самоврядування класу інформує голову учнівського самовряду­вання закладу та директора про підсумки проведення зборів, про. Питання і проблеми, які розглядались на зборах.

2.4. Збори учнівського самоврядування класу проводяться не рідше одного разу на пів- семестр.

2.5. Активісти органів самоврядування класів повідомляють про термін проведення та порядок денний зборів, інформують про прийняті рішення, рекламують діяльність учнівсь­кого самоврядування класу через випуск друкованого органу учнівського самоврядування.

Способи прийняття рішень. Процедура голосування.

           Погляди людей відрізняються. Часто вони є  діаметрально протилежними щодо одного і того ж питання. Тому демократичні організації виробили способи прийняття рішень. Найбільш поширений - голосування. Є багато  технічних способів голосування. Нижче пропонується  два найпоширеніших :

 Відкрите голосування підняттям руки .

Це основна форма голосування  Вона застосовується , якщо регламент не передбачає іншого і не внесена пропозиція про таємне голосування.

Проводиться голосування наступним чином:

1.Головуючий  починає голосування наступними словами : “ Ставлю на голосування пропозицію ... ( ім’я того хто запропонував та зміст пропозиції ).

2.Головуючий нагадує зміст пропозиції і переконується , що всі його зрозуміли.

3.Головуючий по черзі питає :

Хто за пропозицію?

Хто проти?

Хто утримався?

 Усі, хто має право голосу, піднімають руки. Кожна особа   має право підняти руку лише 1 раз. Голоси рахує головуючий, або інша уповноважена особа.

4.Після підрахунку головуючий інформує ( наприклад

 за – 12, проти –3, утримались - 2 . ) , а потім оголошує результати  (рішення  прийнято , або рішення відхилено)

Кількість голосів і результат обов’язково заноситься до протоколу.

Такий спосіб голосування не можна проводити у випадках коли інше передбачено регламентом або якщо оголошено таємне голосування.

Випадки , у яких ми застосовуємо таємне голосування, визначає регламент Самоврядування. Таємне голосування проводить обрана лічильна комісія.

 Процедура таємного голосування виглядає так :

Комісія готує картки для голосування  або бюлетені.

Комісія інструктує усіх присутніх про порядок проведення голосування. Роздає картки для голосування. Залежно від типу справи на картці позначається : так ,ні , утримуюсь . Якщо це виборчий бюлетень  вносять кандидатів і визначений Комісією спосіб ( ставлення галочки чи хрестика,  або викреслювання інших прізвищ ).

Картки або бюлетені кидають у скриньки .

Голос не враховується  ,якщо : він не був відданий на картці , виданій лічильною комісією, рішення голосуючого не є однозначним , або відданий більшій кількості осіб , ніж потрібно.

Тільки члени комісії мають право на підрахунок голосів.

У випадку персональних виборів кандидати  не можуть бути членами лічильної комісії.

Найпростіший протокол.

          Протокол зборів є документальним свідченням роботи Правління (Ради ) і прийнятих ним рішень.

           Протокол – це основний документальний запис кожної організації. З точки зору закону він набагато важливіший ніж  хроніка, фотокартки. Це єдиний офіційний документ, що фіксує діяльність Самоврядування.

                Звичайно, якщо самоврядування займається лише організацією дискотек, лінійок з нагоди свят, воно не має великого значення. Якщо ж веде важливішу діяльність, наприклад розпоряджаєтесь власними коштами, протоколи є необхідними для функціонування організації. Вони дають можливість контролю та дозволяють наступникам зорієнтуватися у попередній діяльності. Адже проблема передачі напрацьованого досвіду навіть в рамках одного навчального закладу – є дуже актуальною.          

  У парламенті стенографується усі вислови депутатів, у великих організаціях протоколи містять усі висловлювання учасників зборів. Протоколи учнівського самоврядування можуть бути набагато простішими. Головне надати дітям  лідерам самоврядування елементарні навики ведення  такої документації.

              Протоколи засідань  Правління чи Ради можна вести у звичайному зошиті. Бажано пронумерувати сторінки , поставити печатку Самоврядування та зробити титульну сторінку  на якій позначити навчальний заклад, назву  дитячого об’єднання школи , підписати :

Протоколи засідань

правління учнівського самоврядування шкільного дитячого об’єднання

 “ ..назва органу управління…”

Зробити позначку дати , коли розпочали ведення протоколів.

                 Зошит з протоколами зберігає  секретар Правління або Ради . Він відповідає за ведення протоколів , хоча не обов’язково пише їх особисто (почергово це можуть робити всі члени правління).

                  Кожен, навіть найкоротший , протокол повинен відповідати на такі запитання :

 

• Коли відбулись збори;
• Хто брав у них участь;
• Хто вів збори;
•  Хто вів протокол;
• Яка тема зборів;
• Які рішення прийняті.

Схема  протоколу:

 Протокол  № ____

Засідання  Ради учнівського самоврядування  дитячого шкільного об’єднання “ __________”   від   (   дата   ).

 Присутні :

 Головуючий :

 Секретар:

Черга денна: ( перелік питань , які планується розглянути )

Виступили:

Ухвалили: ( або  Прийнято такі рішення)

1. Створити .......
2.  Рекомендувати.......
3. Організувати.....

 Підпис  Голови та Секретаря.

                 Нажаль дехто з педагогів  сприймають самоврядування як гру дітей у дорослих, але ніхто не заперечує важливості  проблеми розвитку самоврядування , набуття навиків управлінської діяльності  та виховання у дітей та молоді усвідомленої громадянської позиції у суспільстві в майбутньому.

                  Перша важлива сходинка самоврядування у позашкільному та загальноосвітньому навчальному закладі – вдало підібраний дитячий актив, від якого залежить в цілому кінцевий результат діяльності дитячих органів самоврядування.  Найскладніше те , що обрані до складу активу діти повинні бути першими помічниками  дорослим , але при цьому насамперед користуватись авторитетом серед однолітків. Адже 80 % формальних лідерів , яких обрали собі педагоги не користуються повагою та авторитетом у дитячому середовищі, тому не можуть бути опорою для дорослих . Тому дуже важливо провести вибори у шкільному дитячому об’єднанні якісно , цікаво , чесно, з залученням усієї дитячої громади .

Пам’ятка  щодо організації виборів.

           Готуючи вибори необхідно врахувати декілька позицій , а саме:

        1. Про вибори повідомляти усіх зацікавлених осіб, максимально  використовувати всі засоби масової інформації школи. ( Об’яви, запрошення, газети , радіогазети та ін.)

        2. Правила виборів повинні бути простими і однозначними. Хороший регламент допоможе уникнути непорозумінь та конфліктних ситуацій.)

        3.  Не можна обмежувати кількість висунутих кандидатур. Велика кількість кандидатів може ускладнити підрахунок голосів , але такою є ціна демократії.

        4. Під час виборів кожен виборець має 1 голос. Усі голоси є рівними.

         5. Усі кандидати зобов’язані представити себе і свої плани. Вони також мають право на проведення передвиборчої кампанії , що інформує про їхню програму. Принципи кампанії  формулює виборча комісія.

        6.Кандидати повинні погодитися на висунення їхньої кандидатури. Нікого не можна обирати без його відома , або супроти його волі.

         7.Вибори до органів влади є таємними. Ми голосуємо на бюлетенях , підготовлених  Виборчою комісією.

         8.Вибори та підрахунки голосів проводить Виборча або Лічильна комісія.

9.Кандидати не можуть бути членами цих комісій.

10.Результати оголошуються відразу після підрахунку голосів.

11.Інформуючи про результати необхідно повідомити кількість відданих голосів, кількість голосів визнаних дійсними, кількість голосів відданих кожному кандидатові та ім’я обраної особи. 

             Впроваджуючи  інноваційні форми виховної роботи і передовий педагогічний досвід дитячого та учнівського самоврядування  дуже цікавим є досвід проведення виборів керівних органів  учнівського самоврядування .

Існує цікавий та ретельний план проведення виборів. План виборів можливо адаптувати до  умов кожного навчального або позашкільного навчального закладу та будь-яких тематичних виборів.

План складається з наступних етапів:

1. Підготовчий етап. Адміністрація школи , рада старшокласників , шкільний парламент визначають тематику проведення голосування

     ( “Програма розвитку школи”, “Обираємо тих, кому довіряємо” ,  “ Випускник року”, “ Вчитель року”, “ Улюблений шкільний предмет ”    та ін.

Можуть визначатися будь які питання , головне щоб у   

 результатах була зацікавлений заклад).

2. Підготовка ініціативної групи. Педагог – організатор ініціює  створення дитячої виборчої комісії, групи спостерігачів з числа      представників старших класів , вчителів. Вони можуть бути обрані у     класах , згідно квоти , яку визначає виборча комісія.

3. Організаційний етап. Члени ініціативної групи проводять підготовку необхідних матеріалів та документів для проведення голосування (бюлетені , протоколи, анкети та ін.)
4. Агітація та участь у голосуванні.  Ініціативна група проводить роз’яснювальну роботу щодо процедури голосування , можливо призначення постійних консультантів на період виборів , готових відповісти на будь-які питання .
5. Голосування та підведення підсумків. У визначений виборчою комісією термін ( терміни попередньо узгоджені з адміністрацією школи та доведені до відома всіх учасників виборчого процесу) учні старших класів беруть участь у голосуванні . ( Можлива участь всіх вікових категорій , якщо прийняте відповідне рішення виборчою комісією.)
6. Оголошення результатів виборів. Ініціативна група випускає радіогазету, стіннівку або прес-реліз з інформацією про результати виборів.
7. Захід   “ Інаугурація ” - Посвята в президенти та представлення членів Шкільного парламенту.

Під час проведення виборів важливо

 пам’ятати наступне:

* Головним завданням проведення виборів є переконання дітей та молоді у тому , що брати участь у виборах  -  це їх обов’язок перед суспільством у якому вони живуть.

*  Дитячі організації та об’єднання повинні залишатись поза політикою, Гра не має на меті підтримку будь-кого з кандидатів у депутати, партію чи виборчий блок.

* Важливим результатом проведення виборів є отримання навиків участі у виборчому процесі. Кожен з організаторів відповідальний за те , щоб ніхто з дорослих не використовував гру в політичних цілях. 

6. Організація учнівського самоврядування  в позашкільному навчальному закладі.

Процесу створенню умов для розвитку активної життєвої позиції сприяє діяльність позашкільних навчальних закладів. Учнівське самоврядування у позашкільному навчальному закладі дещо відрізняється від шкільного. Соціально-реабілітаційний напрямок виховання у позашкільному навчальному закладі  може допомогти розвивати та розширювати знання про учнівське самоврядування  у вільний час на більш професійному рівні.

Позашкільний навчальний заклад є складним багаторівневим механізмом формування особистості, умови якого природньо створені для розвитку системи самоврядування. Задекларованість основних принципів позашкільної освіти: гуманізація, демократизація, добровільність та практична спрямованість складає підґрунтя самоврядуванню різних форм і структур.

Організація системи самоврядування в позашкільному закладі є важливою умовою оптимізації управління життям закладу на основі якнайширшого залучення вихованців до життєдіяльності закладу, громади, суспільства, розвитку лідерського потенціалу юнаків і дівчат у процесі відвідування як гуртків громадянознавчого напрямку, так і відвідування закладу взагалі. Стратегічною метою самоврядування в закладі є підготовка, формування особистості до активної, свідомої діяльності, участі у житті країни .

Вивчаючи  всеукраїнський досвід запровадження системи учнівського самоврядування зазначимо, що в  позашкільних навчальних закладах учнів самоврядування може формуватися за трьохступеневою структурою:

• гурткова;
• внутрішньо-закладна;
• зовнішня координуюча (обласна, міська, районна).

Кожна структура має свою сутність, ознаки, мету, завдання і форми організації.

Як свідчить практичний досвід – багатопрофільні позашкільні заклади успішно виконують роль кординаторів руху учнівського самоврядування (місті, районі). Форми організації та рівні організації самоврядування  різні , від гуртка до громадського формування, але всіх об'єднує мета: створення умов для виховання справжнього громадянина демократичного суспільства. Як свідчить інформація на  інтернет ресурсах в більшості  позашкільних закладів України третя ступінь (координуюча) відсутня, в цьому випадку самоврядування виконує внутрішні завдання організації життєдіяльності закладу. Але досвід  організації учнівського самоврядування  у місті Кривому  Розі має здобутки не тільки на перших рівнях самоврядування а має чітку структуру координації від дитячого шкільного обєднання  через районні осередки громадських обєднань до Міської асоціації дитячих обєднань МАДО.  

Закон України  «Про позашкільну освіту» визначив соціально - реабілітаційний напрям, до якого належать клуби та гуртки лідерів учнівського самоврядування як один з найважливіших у вирішенні проблем дитинства і молоді в період демократизації та гуманізації соціального життя України.

На сучасному етапі розвитку освітньої галузі особливої ваги  набуває позашкільна діяльність дітей та підлітків, яка впливає на формування соціальної активності  та життєвої компетентності.

Особливо важливим періодом у процесі соціалізації є підлітковий вік. Підлітковий вік – це початок формування самостійних поглядів, оцінок, системи понять, суджень про навколишній світ та про себе, своє місце у світі. У цей період формується серцевина моральності кожного громадянина держави.

Становлення молоді як свідомої , творчої сили суспільства неможливе без її самопізнання, практичної свідомості, без розвитку лідерської  позиції. Формування особистості потенційного лідера, його організаторських здібностей , ієрархії його цінностей може здійснюватись різноманітними формами соціально-педагогічної роботи в позашкільному закладі, зокрема шляхом реалізації програми гуртка «Лідерство – запорука успіху». Сучасна позашкільна освіта повинна виховати особистість, яка зможе активно діяти у всіх сферах життя своєї держави, свого колективу, сформувати у неї навички самоврядування.

Здатність і готовність виступити у ролі активного та свідомого члена суспільства, лідера, може бути розвинута в особистості, якщо вона буде відповідальна за вирішення проблемної ситуації, особливо на рівні прийняття рішень. У підлітковому віці це насамперед вирішення певних проблем дитячої громади, участь у громадському житті, учнівському самоврядуванні,  що допомагає вирішити необхідні завдання самопізнання та самовиховання.

На заняттях  у гуртку «Лідер» в Дзержинському ЦДЮТ вихованці знайомляться   з теоретичними основами та принципами розвитку лідерства , набувають навичкок самоаналізу, аналізу ситуації, можуть випробувати свої організаторські здібності. «Лідерство» - це школа реалізованих можливостей; спрямування підлітків на роботу над собою , на здійснення своїх намірів  щодо розвитку та вдосконалення своєї особистості впродовж життя; закріплення лідерської позиції; формування у підлітків навиків співпраці в команді; стимулювання творчої і соціальної активності та ініціативи підлітків; допомога підліткам у самовихованні, розвитку сили волі і морально-психологічних, необхідних для того, щоб стати успішним в житті, в повній мірі реалізувати свій людський потенціал; надання можливостей для самореалізації в якості лідера і менеджера самостійного соціального проекту, програми, заходу або активної участі у них. Вихованцям гуртка  «Лідер» належить зовнішньо-координуюча роль в трьохступеневому рівні самоврядування .

6. Психологічні аспекти   колективної взаємодії  в учнівському самоврядуванні.

                  Вибори активу учнівського самоврядування – справа колективна. Корисними для проведення  виборів до дитячих органів самоврядування є  психологічні засади , які необхідно врахувати  не тільки під час проведення виборів , а   у  діяльності дитячого активу взагалі. Необхідно звернутись до спеціальної літератури  по психології лідерства, психології управління , яка допоможе провести  тестування на виявлення лідерів, краще зрозуміти неформальні відносини дітей для уникнення  багатьох непорозумінь у роботі.

                Неформальні відносини – це система симпатій та антипатій , що відчувають люди один до одного, реалізуючи власні соціальні ролі у колективі. Саме керуючись своїм відношенням   до   інших   люди  роблять  свій   вибір  лідерів.   

У цій системі місце кожного залежить від особистісних якостей, тому не завжди людина , яка має високий соціальний статус користується повагою в колективі. Так і в дитячому колективі : не завжди  формальний та неформальний лідер  - одна і таж людина.

Психологічний статус, тобто міру авторитету, поваги, привабливості  має кожен член  будь якого колективу. Психологічні статуси можуть бути представлені у вигляді наступної ієрархії:

• лідери
• ті , кому надають перевагу
•  аутсайдери
•  ті , ким нехтують

Лідери з позитивною , суспільно-корисною спрямованістю завжди є ядром колективу. Їх можна порівняти з кристалами, навколо них  формується суспільна думка. Ось чому  один  із “секретів”  педагогічного керівництва  полягає в тому , що необхідно рахуватися з лідерами та делегувати їм частину своїх повноважень, залучати до управління колективом . Колектив без лідерів  - звичайна аморфна маса  ( за образним виразом А.С.Макаренко – “ болото” ). Мистецтво керувати  - це не тільки вміння спілкуватися і взаємодіяти з кожним членом колективу, це ще і мистецтво співпрацювати з лідерами  .  В кожній первинній групі існує 2 типи лідерів: емоційний та інструментальний.

Функції емоційного лідера – психологічний клімат у групі , оптимальне врегулювання міжособистісних відносин. Він виступає у ролі порадника, арбітра.  Інструментальний лідер  бере на себе ініціативу у специфічних видах діяльності і координує загальні зусилля на досягнення цілей.

Збіг лідерів у одній особі спостерігається рідко . Найчастіше специфічна сфера діяльності ( навчання, праця, дозвілля, суспільна  діяльність, спорт, відпочинок ... ) висуває свого інструментального лідера. Універсальний  лідер поєднує у собі риси двох вищеназваних типів лідерів.

У роботі  дитячого самоврядування важливо спиратися не тільки на лідерів з позитивною спрямованістю , але і уміти враховувати вплив на колектив  так званих популістських  лідерів. Це член колективу , який  апелюючи до певної частини колективу ( часто заграючи з нею, йдучи  у неї на поводу) домагається   популярності за рахунок зручних для обивателів гасел та демаршів. Спрямованість таких лідерів вузькоегоїстична. Колектив він використовує як інструмент для досягнення своєї мети, задоволення певних амбіцій. Буває досить важко  відрізнити позу від позиції , щирість від демагогії, вигоду від безкорисливості.

            Той лідер, якому надають перевагу – це член колективу якого виділяють серед оточуючих і до якого відносяться позитивно З ним воліють дружити, спілкуватися . У нього позитивний психологічний статус. Оскільки психологічні статуси  - це динамічні характеристики, що залежать від самої особистості , то в кожного кому надають перевагу є потенційна можливість отримати статус лідера . Вибори у шкільні дитячі органи самоврядування для дітей - один з шляхів випробувати себе, свої сили, придбати навики управлінської діяльності.

               Комплексна програма соціально-психологічного дослідження ефективності колективу пропонує за допомогою методики ціннісного обміну  визначити величину психологічного статусу кожного члена групи залежно від ступеня його участі в спільній діяльності.

Методика складається з 11 питань. Відповідаючи на кожне питання необхідно назвати 3-5 прізвищ  товаришів та проран жирувати їхній внесок у загальний результат діяльності. Відповіді на перші 6  питань  - характеристика емоційних взаємин, наступні 5  - ділові відносини.

О П И Т У В А Л Ь Н И К :

1. Хто з членів вашого колективу , класу вносить найбільший вклад у розвиток дружніх відносин , сприяючи  згуртованості колективу?
2. З ким вам найбільш приємно спілкуватися?
3. З ким вам найбільш приємно виконувати роботу чи доручення?
4. З ким ви могли б поділитися своїми думками , планами, переживаннями?
5.  До думки кого у Вашому колективі ви завжди прислухаєтесь?
6. Хто, на вашу думку міг би представляти інтереси вашого колективу, якби це було треба?
7. Хто ,на вашу думку , є найкомпетентнішою людиною?
8. Хто з  вашого колективу найбільш приймає близько до серця інтереси колективу?
9. Хто з найбільшою енергією віддається  роботі  у колективі?
10. Хто  у важку хвилину раніш інших приходить кожному  на допомогу , які б відносини між ними не склалися?
11. Хто , на вашу думку з членів вашого колективу краще за всіх організовує колективні справи?

Найбільш розповсюдженою у практиці психології управління є соціометрична методика . Існує декілька її модифікацій та варіантів адаптованих до конкретних умов , які дають можливість визначити  місце кожного члена колективу в системі між особистісних відносин. Суть запропонованого варіанта в тому , що всім членам колективу пропонується відповісти на ряд запитань . Кожне питання  - вибір собі товариша чи партнера у різних видах діяльності.

Приблизні зразки питань:

1. Хто у колективі ,на твою думку, має найкращі організаторські здібності і здатен у майбутньому досягти успіху у майбутньому?
2. Хто  у колективі найкраще  може організувати “вечірку” ?
3. Хто  у колективі є авторитетом для тебе , коли мова йде про моду та смаки ?
4. Хто може найкраще підготувати групу до туристичного походу або змагань?
5. З ким та не хотів би розлучатись після закінчення школи?
6. З ким ти пішов би у  розвідку ?
7. Кого ти запросиш на день народження ?
8. Хто може очолити команду   гри “ ЩО? Де? Коли?” , хто увійде до її складу?

    По кожному запитанню треба назвати від 5 до 10 прізвищ. Здійснюючи вибір , у  картку опитування заносяться порядкові номери відповідно до алфавітного порядку який заздалегідь записується на дошці.

Картка опитування

Питання	Кого вибрали
1	2,7,8,15,21,
2	6,9,17,21,
3	12,14,15,20,21

   Далі робиться

Зведена таблиця результатів

№	Прізвище, Ім’я	Кількість виборів отриманим  кожним					Разом виборів	Місце у рейтингу
		1	2	3	4	5
1	Андріеєнко Ю	6	4	16	13	7	46
2	Бондаренко С
...	...

Аналіз результатів:

а) Статус лідера має той , хто набирає 50 і більше відсотків вибору. При цьому треба враховувати про  функціональне та універсальне лідерство.

Універсальний лідер  - той хто одержує 50 % виборів за усіма критеріями,

Функціональний – 50 %  по одному чи декільком критеріям.

б) Статус того, кому надають перевагу, мають особи  від 20 до 50 %  виборів.

В)  Статус аутсайдера  - менше 20 %.

 При аналізі зведеної таблиці результатів необхідно акцентувати увагу , що статуси завжди динамічні , все залежить від особистості та його  життєвої позиції.

                 Отже, учнівське самоврядування, організоване за правилами, а головне – ентузіастами справи, може бути прекрасним інструментом у діяльності педагогів нової генерації  і не залишатись лише на паперах та у звітах педагогів-організаторів, класних керівників, адміністрації школи. Давайте надамо дітям справжні права господарів школи.

 

Список використаної літератури:

 

1. Іова В., Люріна Т., Формування громадської культури особистості: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-подільський: Абетка, 2003.
2. Зошит педагога-організатора/ Упорядники О.І.Тимчішин, Л.О.Юзефик.- Тернопіль:Астон,2005.

 

3. Кацинська Л. Учнівське самоврядування в умовах сучасності. Практичний порадник. – Рівне, 2004.

 

4. Кацинська Л. Довідник педагога-організатора. Навчально-методичний посібник. – Рівне, 2001.

 

5. Лидер будущого: новое видение стратегии и практика. Методическое пособие по проведению тренинга / Под общей редакцией Г. Локтионовой, И. Зверевой, Л. Стариковой. – К.: Науковий світ, 2001.

 

6. Хомич О. Громадянське виховання у формах змісті. Методичний збірник. – Дніпропетровськ, 2000.

 

7. Сойчук Р. Дитячий та молодіжний Рух // Позакласний час +. – 2006 №7.