Методичні рекомендації "Використання інноваційних технологій як засіб розвитку життєвої компетентності особистості"

Про матеріал
Інноваційне навчання, на відміну від традиційного, має на меті не тільки подання суми знань, але насамперед – забезпечення розвитку особистості учня. Головною дійовою особою цього навчального процесу є не вчитель, а учень. Вчитель – це "особа, що стимулює навчання", полегшує процес учіння, "дорослий у класній кімнаті". Навчальні досягнення оцінюються за багатьма параметрами: знання, інтелектуальний розвиток, культура мови, самостійність, ініціатива, відповідальність.
Перегляд файлу

Використання інноваційних технологій як засіб розвитку життєвої компетентності особистості

Наше сьогодення потребує творчих, обдарованих, інтелектуально розвинених громадян,  адже від них залежить майбутнє країни. Згідно Проекту державного стандарту базової повної середньої освіти кінцева мета загальної середньої освіти – виховання громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми і виклики часу, нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації. Отже, створення умов для розвитку особистості – як неповторної індивідуальності здатної до творчої самореалізації - завдання вчителя на уроці.

Інноваційне навчання, на відміну від традиційного, має на меті не тільки подання суми знань, але  насамперед – забезпечення розвитку особистості учня. Головною дійовою особою цього навчального процесу є не вчитель, а учень. Вчитель – це "особа, що стимулює навчання", полегшує процес учіння, "дорослий у класній кімнаті". Навчальні досягнення оцінюються за багатьма параметрами: знання, інтелектуальний розвиток, культура мови, самостійність, ініціатива, відповідальність.

Запорука соціалізації та конкурентоспроможності учнів – це формування ключових компетентностей. Вони визначаються як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні види життєдіяльності,  ефективно розв`язувати різні навчальні завдання та життєві проблеми.

«Набуття учнем життєвої компетентності пов`язується не з ерудованістю, а здатностями розв`язувати складні життєві проблеми. Компетентнісно спрямований підхід не відкидає необхідності формування певної бази знань,умінь  і навичок. Він наголошує на необхідності нового розуміння знання як інструмента розв`язання життєвих проблем,потреби в інтегруванні знання в складніші структури-здатності (компетенції),життєву компетентність».

Найбуденніші й повсякденні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них по­дивитися з іншої точки зору. Здивування — початкова фаза розвитку пізнавального інтересу. Прикладами мотивацій можуть бути: загадка з відстроченою відгадкою, дослід, спостереження, фантастична ситуація, уривки з художніх і поетичних творів,  кросворди, уривки з фільмів, завдання для міні-проектів, дослідницьких практикумів.

Досвід роботи свідчить про те, що найбільший інтерес в учнів викликають проблемний та дослідницький методи, які сприяють розвитку творчого мислення та уяви. Треба зауважити, що не всі діти розв’язують проблему відразу, їм потрібний аналіз, який може проводитися  у формі аналітичної бесіди, рольової чи ділової гри, під час якої учні виділяють головне, порівнюють, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між фактами, обговорюють спосіб вирішення проблемної ситуації. У старших класах намагаюся не лише створювати перед учнями проблемні ситуації, а й залучати їх до самостійного пошуку проблем.

Тішить те,  що  наші  педагоги  цікавляться   проблемами  методики виховної  роботи,   розробкою  та  проведенням  занять  з  використанням   інтерактивних  методів  навчання.

Навіть  серед  інтерактивних   методів  навчання  є інноваційні  й традиційні,   і  популярні  і не дуже. Безперечно   одне:  усі вони  цікаві,  якщо  добре   продумані  і  підготовлені.

Ми  запам’ятовуємо  10%  із  того,  що  читаємо,  20%  того,  що  чуємо, 30 %  того,   що  бачимо,   50 % того,  що бачимо і чуємо, 70% того, що самі  кажемо,  і 90%  того,  що  говоримо   і робимо.

Інтерактивні методи  навчання:  ми кажемо,  слухаємо  і  робимо  водночас.

Найпопулярніший  метод – « мозковий  штурм». Це – метод,   за  допомогою якого  група  людей,  зібравшись  разом, намагається  розв’язати  якусь проблему.

Перший  і  основний принцип  мозкового   штурму  полягає  в тому,  що ніхто не  повинен  висловлювати  оцінку  або  критику  на  адресу  будь-якої   ідеї,  що  виникла   в  ході  обговорення.                 

Мозковий   штурм  починається   з  того,  що  всім  пропонується  поділитися   ідеями,  які  прийшли   їм  на  думку з  приводу обговорюваної   проблеми. Особливо   вітаються  незвичні   ідеї. Учасникам   мозкового   штурму  пропонується  відійти  від  традиційного  підходу   до   проблеми.

„Мозковий штурм”  або „Брейн-штурмінг” – групове  розв’язання  творчих  ігрових  проблем,  яке  може   сприяти  подоланню  стереотипів.

Вихованці-гуртківці  - учасники „ штурму”  розміщуються  обличчям   одне  до  одного,  педагог  ставить  характерну   ознаку  перед   групою  і пропонує  розв’язати  цю  проблему  в кількох  варіантах  за  невеликий проміжок   часу. Всі  виступи   записуються. Гуртківцям  не забороняється  для  уточнення    використовувати   навчальний  матеріал, свої   записи. Проведенню „штурмінгу”  передує  список  навідних запитань   або  завдань,  заохочення  вихованців  до  несподіваних асоціацій.  Педагог  не  повинен   допускати   критику учнівський  ідей. Вихованців  у  процесі   дискусії:  обговорення  підводять  до формулювання  висновків.  Іноді  доцільно   поділити  учасників  на  дві  групи – генераторів   ідей   та  критиків.

Хотілося  б звернути  увагу  на використання інформаційних інтерактивних  методів  навчання ( ІМН).

 Це  способи  діалогічної   взаємодії  учасників навчання з метою    обміну  матеріальними  або  духовними  цінностями. Наведу   деякі  ідеї,  що  можуть  зреалізувати  ці  методи  і які використовуються  на  практиці  в  роботі  керівників  гуртків  та творчих   об”єднань  нашої  позашкільної   установи.

„МОЄ ІМ”Я”. Учасники ( гуртківці, вихованці)  називають   своє  ім”я, пригадують   цікаву,  кумедну,  яскраву  історію, пов’язану  з ним. Така   інформація   дає  змогу  запам’ятати  ім”я  кожного  учасника. Особливо  це  важливо  під  час перших   організаційних  занять  в гуртках,  об”єднаннях  тощо.

„ПЕРШЕ  ЗНАЙОМСТВО”. Учасники  працюють  в  парах. Перш  ніж  назвати  своє   ім”я,   запропонуйте  їм  подивитись   один  на   одного  і всміхнутися.

„ХВИЛИНИ  МОГО  ЖИТТЯ”. Учасники  записують   щось  цікаве,  дивовижне, що відбулось  в  їхньому  житті. Керівник  збирає   описи,   формує сторінку „ Хвилина  мого  життя”. Наступне  заняття  починає  із  цієї сторінки. Отримана  інформація  прискорює  знайомство   в групі,   дає змогу   запам’ятати  ім”я  кожного.

„ПАПЕРОВІ  ЛІТАКИ”. Слухачі записують  своє імя та номер  телефону. Запускають „паперові літаки”. Учасники  вибирають  один „літак” і знаходять  його господаря. Цей учасник  може  бути партнером  для роботи  в парі.

„ІМЕННІ  ЖЕТОНИ”. Учасники  готують  особисті  жетони  за  допомогою підготовленого   викладачем  матеріалу ( папір, клей,  ножиці,  стрічки тощо). На жетонах  пропонується  подати характерологічну  інформацію.

„ МАНДРУЄМО  РАЗОМ”. Слухачам  дається нитка. Кожен учасник  по  черзі  подорожує  пальцями  вгору і вниз,  називаючи  своє ім”я  і розповідаючи щось цікаве про себе. „Мандри” припиняються  тоді,  коли всі учасники назвуть  себе  і розкажуть   цікаву  історію  з  власного  життя.      

  На сьогодні  найефективнішим  методом  навчання   визнано  ігрові  методи,  основною  особливістю   якої  є емоційна  напруга  учасників. Чим конкретніші  правила  гри,  тим ефективніший   результат.

У  правилах  гри  віддзеркалені  характеристики  реальних  процесів  і явищ,  які  існують  у  прототипах  моделюючої   реальності.  Крім  того, наявні  правила  суто  ігрового   характеру.  Якщо   ними  не керуватися,  то   гра   перестає  бути  грою,  перетворюється  на заняття  тренувального  типу.

Вимоги  до  правил  гри  сконцентровані  в кількох  п о л о ж е н н я х:

- правила  містять  обмеження,  що  стосуються  технології  гри, регламенту  ігрових   процедур,  ролей  і функцій  педагогів-ведучих, системи  оцінювання;

- правил  не повинно  бути  занадто  багато ( не більше  5 -10),   вони   можуть   бути  родемонстровані  аудиторії  на плакатах   або  за   допомогою  технічних  засобів;

- характер  правил  забезпечує відтворення  реального  і  ділового контекстів гри;

- правила пов’язані   із  системою  стимулювання  та  інструкціями гравцями.                                                              

  До  переліку   основних  правил   можна віднести  дотримання регламенту, застосування  активних  форм  подання  інформації,  питання дискусійного  характеру.

СИСТЕМА   ОЦІНЮВАННЯ  забезпечує  самоконтроль і  контроль  рішень,  що приймаються,  створює  атмосферу   змагання;  дає  змогу   оцінити роботи  ігрових груп. Система,  перш  за  все,  має  будуватися,  як система  само оцінювання  гравців,  а  потім – як система оцінювання  педагогом – ведучим.

МЕТОДИЧНЕ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ     гри  передбачає  наявність  таких  матеріалів, як  проспект і параметри гри, набір   реальної  та ігрової документації. Методичні  рекомендації деталізуються  залежно  від рівня  професійної  підготовки  слухачів  для роботи з  об’єктом імітації.

ТЕХНІЧНЕ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  гри : У  сценарії  гри  обґрунтовується застосування  ТЗН,  які  обираються  залежно  від   цілей  і  змісту гри.

Керівники   гуртків  та  творчих  об”єднань  нашого  РБДЮ мають в своєму   творчому  доробку   розробки,  сценарії   ділових  ігор для  вихованців  різного  віку.

У своїй роботі використовую різноманітні прийоми інтерактивного навчання: «Коло ідей», «Мозковий штурм», метод «ПРЕС», «Мікрофон», «Навчаючи — вчуся», ток-шоу, дискусія, навчання в командах досяг­нень, групові дослідження.

Важливу роль у формуванні життєво компетентної особистості відіграє діяльність. Адже через безпосереднє включення у діяльність в дитини формуються необхідні життєві цінності, духовна культура, вдосконалюються комунікативні навички, виробляється потреба та вміння брати активну участь у суспільному житті. Включення дітей у різні види діяльності, залучення їх до організації справ сприяє формуванню в них ціннісного ставлення до себе, інших людей, природи, праці, культури і мистецтва, до суспільства і держави.

Література

1.Смолкін А.М. Активні методи навчання. М: 1991 
2. Харламов И. Ф. Педагогіка. Курс лекцій. - Мінськ, 1979. 
3. Щукіна Г.І. Активізація пізнавальної діяльності учнів у навчальному процесі. М: 1982 

4. Життєва компетентність особистості / За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Сохань, Г.М. Несен. – К.: - Богдана,2003. – 520 .

5. Іван Єрмаков, Дмитро Пузіков, «Освіта України».-2008.-№9.

 

 

 

docx
Додано
28 жовтня
Переглядів
40
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку