Методичні рекомендації "Вивчаємо звертання на матеріалі художніх творів Т. Шевченка"

Районна виставка дидактичних і методичних досягнень

«Творчі сходинки педагогів Волині»

 

 

Вивчаємо звертання на матеріалі художніх творів  Тараса Григоровича Шевченка

 

 

 

 

Автор: вчитель української мови

ЗОШ с. Мстишин

Здрилюк  Іванна Михайлівна

 

2017

Назва навчального видання: Вивчаємо звертання на матеріалі художніх творів Тараса Григоровича Шевченка

Тип: методичні рекомендації

Повна назва навчального закладу: загальноосвітня школа І-ІІ ступеня

                 с. Мстишин

Мстишин, 2017. – Кількість сторінок – 34

 

 

Анотація

Робота має на меті поглибити знання учнів про звертання, удосконалює навички пунктуаційної грамотності, розвиває культуру усного й писемного мовлення,логічне мислення, творчу уяву, виховує любов до рідного слова, повагу до творчості Т. Г. Шевченка

 

Автор: Здрилюк І. М. – вчитель ЗОШ І-ІІ ступеня с. Мстишин

 

 

Навчально-методичне видання затверджено методичною радою школи

Протокол №2 від 23 лютого 2017 року

Зміст

1. Статус звертань в українській мові……………………………………...3
   1.        Теоретичні підходи до вивчення звертань………………………..3
   2.        Види звертань………………………………………………………7
2. Звертання у творчості Тараса Шевченка……………………………….10

2.1. Урок в 5 класі «Звертання непоширені поширені. Роль звертань у реченні (практично). Розділові знаки при звертанні»………………..13

2.2. Урок в 8 класі: «Звертання непоширені і поширені. Риторичне звертання. Розділові знаки при звертанні»……………………………..19

2.3 Вправи до теми: «Звертання. Розділові знаки при звертанні»…23

     3. Висновки……………………………………………………………….32

     4. Використана література……………………………………………….34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Статус звертань в українській мові

1. 1 Теоретичні підходи до вивчення звертань

Під час спілкування, спрямовуючи своє мовлення до кого-небудь, ми вдаємося до звернення – дії за значенням звернутися (говорити, писати, спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь). Найменування особи, до якої звертаємося і від якої домагаємося певної реакції, у лінгвістиці позначається терміном звертання. Традиційно звертання трактують як синтаксично ізольовану частину речення, яка перебуває поза синтаксичними зв’язками з іншими членами речення.

Звертання – це один із засобів ускладнення простого речення. За допомогою звертань мовець передусім спонукає співрозмовника слухати адресоване йому повідомлення або вдаватися до певної дії, наприклад, Слухайте ж, дівчата; Постривайте, мої любі, трошки одпочину; Сядьмо, хлопче; Прийшла молодиця На той хутір благодатний У найми проситься. «А що ж, - каже, - восьмім, Насте» «Возьмімо, Трохиме…»

Такі звертання є прямим найменуванням  тих, до кого звернене мовлення, і в їх ролі можуть виступати:

1. Власні імена людей: Запиши, Миколо, у реєстр. Пиши Галайдою; «Власовичі. – Кажу. – потрудися Води достать, я не вмію»;
2. Назви осіб за спорідненістю: Не плач, мамо, не розплітай Мої довгі коси – Посічуться…;
3. Назви осіб за становищем у суспільстві, посадою, званням, професією, заняттям, статевою чи віковою ознакою тощо: От і князь! От і пишайсь тепер, княгине; Титарівно! В недобрий час з того нерівні Ти насміялась…; Заворожи мене, волхве; А відкіля ти, молодице?;
4. Назви тварин (рідше): Іди до мене, Кицю, кицю…

Представлені приклади ілюструють в л а с н е з в е р т а н н я, або          п р я м е, як це читаємо у П. Дудика, до яких віднесено і випадки уявного звернення однієї особи до іншої. Йому протиставляється н е п р я м е              з в е р т а н н я, або т р о х е ї ч н е, і адресатом при цьому виступає уособлений предмет чи явище неживої природи, географічна назва, абстрактне поняття, напр.: Де ж ти дівся, в Яр глибокий Протоптаний шляху? І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду, покинутий, Рабом на чужині, І язик мій оніміє, висохне лукавий, Як забуде пом’янути Тебе, наша славо! У трохеїчному звертанні мовець не стільки звертається до адресата, скільки виражає свій внутрішній стан.

З урахуванням того, що реакція відсутньої особи на звернення може бути тільки уявлюваною, але не фізичною, виникає питання, чи доцільне таке звертання  вважати прямим. Є підстави вважати звертання до персоніфікованого предмета і до відсутньої особи за семантичною ознакою об’єднати у групу р и т о р и ч н и х, які виражають ставлення з одного боку мовця до адресата в уявному діалозі, викликають певну експресію, напр.: А ти, доле!А ти, мій покою! Моє свято чорнобриве, І досі меж ними Тихо, пишно походжаєш?; Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать, А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую.

Риторичні звертання до Бога своїм значенням можуть наближатися до вигуку, виражаючи страждання, розпач, здивування, замилування, радість ті ін., напр.: Не дай, боже, такого дожити, не дай, боже, в багатого і пить попросити; О боже мій, світе! Що тут діять?; Мій боже милий! А трудяще, А чепурне, та роботяще, Та тихе. Бач, і сирота, А всім була надивовижу.

Поза групою власне звертань стоять також і ті, що вживаються як інтимізувальні вирази, наприклад, батечку, брате, сестро, голубе, люди добрі й інші: Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові; Ой як крикнув Гамалія: «Брати, будем жити…»; Ось що, добрі люди:я гуляю, бенкетую в неділю і в будень!; «Діду, серце, голубчику, Заграй яку-небудь»; Рушайте, хлоп’ята; Спасибі вам, мої квіти, за слово ласкаве; Ось слухай же, мій голубе, мій орле-козаче! Як конаю я в неволі, Як я нуджу світом, Слухай, брате, та научай Своїх малих діток, Научай їх, щоб не вчились Змалку віршовати (А. О. Козачковському). Такі звертання визначають характер відносин між учасниками діалогу (реального чи уявного) і мають етикетне значення.

Звертання виражається  іменником у формі  кличного відмінка (вокатива), закінчення якого розглядаються «у складі відмінкової парадигми» для іменників чоловічого і жіночого роду. У множині і в іменниках середнього роду форми кличного відмінка омонімічні з формою називного відмінка, наприклад: Дивуйтеся, дівчаточка, Дивуйтеся, парубки, запорізькі козаки; Усміхнися, моє  серце, Тихесенько-тихо, Щоб ніхто і не побачив…

Звертання може бути виражене субстантивованими прикметниками, дієприкметниками, числівниками, форма яких також збігається з називним відмінком: І ти, моя єдиная, Встаєш із-за моря, З-за туману, слухняная Рожевая зоре! Чую, любі, чую…; Умудрітеся, немудрі.

Кличний відмінок дає можливість характеризувати звертання в українській мові в національно-ментальному аспекті, бо «саме українська мова майже вичерпно зберегла і послідовно розвинула й поглибила не тільки давні форми вокатива, а й їхнє функціональне навантаження». Зокрема, цікавими з цього погляду є приклади звертань-вокативів у поемі «Слепая», написаній Тарасом Шевченком російською мовою. Автор послідовно подає звертання дочки до матері і матері до дочки Оксани у формі кличного відмінка, хоча інші слова-звертання (їх небагато) представлені називним відмінком. Пор.:Дитя мое, моя Оксано!; Ах, Оксано! Куда уйдем мы от людей?; «Усни, Оксано!»; Оксано, где ты?; Оксано бедная, молися; Оксано, боже мой, молись, Ты страшно говориш! Мамо, мамо! Ты говорила все такое, что страшно стало; А ты смеяться, мамо, хочеш? Э полно, мамо…; Пойдем же, мамо, будем петь; Дитя мое, моя ты дочь! Опомнись грех тебе, Оксано, Ты насмеялася; Опомнись, дочь моя, Оксано!; Плыви, плыви, лодочка, за Дунай; Храни тебя, святая дева, От злих напастей, вражих ков, Свій найбожественный покров Пошли тебе, святая дева, Мое дитя, моя любовь! Як  бачимо, іменники жіночого роду дочь, дева, любов, лодочка у звертаннях мають форму називного відмінка, що властиво російській мові. Засвідчено один приклад кличного відмінка для власного імені чоловічого роду на фоні номінативного звертання-апелятива: Не ходи, козак, в дуброву, Не ходи, Ивашенко, Торною дорожкою… Форми множини (птицы вольне, сестрицы) та іменників середнього роду (дитя мое, перышко) не можуть бути розрізнювальними при характеристиці національної своєрідності оформлення звертань в українській та російських мовах.

2.        Види звертань

За структурою розрізняють н е п о ш и р е н і  і  п о ш и р е н і звертання. Непоширені звертання складаються з одного слова, а поширені – з іменника разом із означальними словами, які поширюють інформативність звертання. Порівняймо: Встань же, Боже, суди землю і людей лукавих, На всім світі твоя правда, і воля, і слава; Які ж мене, мій Боже милий, Діла осудять на землі?

П. Дудик переконливо аргументує неправомірність тверджень, наведених майже в усіх навчальних посібниках, що звертання можуть поширюватися узгодженими чи неузгодженими означеннями і прикладками: « у звертаннях, які не становлять членів речення, не може бути членів речення, тим більше – речень; це тільки його пояснюючі звертальні частини у формі певних членів речення чи навіть речень», як-от: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Ще більшою мірою, ніж це властиво поширеному звертанню, якісно-оцінної характеристики змістові звертання надає звертальний однорідний ряд: За кого ж ти розіп’явся, Христе, сине Божий? Молюсь тобі, Боже милий! Господи великий!

Речення зі звертанням мають своєрідний  інтонаційний малюнок. У вимові перед звертанням паузи звичайно немає. Як правило, пауза робиться після звертання. Звертання у складі речення (на початку, в середині чи в кінці) відокремлюються комами: Доле, де ти!; Обніміте ж, брати мої, найменшого брата, - Нехай  мати усміхнеться, Заплакана мати; Старенька сестро Аполлона… Покиньте ж свій святий Парнас, Придибайте хоч на годину Та хоч старенький божий глас Возвисьте, дядино. Не  відокремлюються паузами від звертань вигуки о, ой і, відповідно, відділяються комами, наприклад: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краї караюсь, мучуся…але не каюсь! При звертанні, яке стоїть в кінці речення, можлива оклична інтонація, якій на письму відповідає знак оклику: та нищечком Буду віршувати, Нудить світом, сподіватись У гості в неволю Із-за Дніпра широкого Тебе, моя доле! Звертання може вимовлятися з окличною інтонацією і оформляється як самостійне речення на початку висловлювання думки: О друже мій дорогий! друже незабутній! Живою душею в Україні витай… Часто  у творах Траса Шевченка звертання, яким надано підкреслено окличної інтонації, стоять на початку речення, але потім, незважаючи на знак оклику після них, автор продовжує речення з малої літери, наприклад: Скорбящих радосте! Пошли, пошли мені святеє слово, Святої правди голос новий!

Окремий різновид звертання становлять вокативні речення, у яких, на думку С. Бевзенка, чисте звертання без супроводжувальних слів, виконуючи функцію самостійного речення, одночасно виражає емоції і волевиявлення, наприклад: (Настуся) Тату! Тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов! Як зрозуміло з контексту, перші два (чи повторення того самого) вокативні речення спонукають адресата зреагувати на ситуацію, тоді як наступні виражають почуття радості.

І. Вихованець також вважає вокативні речення однослівними і виділяє такі основні групи за змістом і функцією:

а) речення, які називають адресата мовлення з метою привернути його увагу;

б) речення з виразною спонукальною функцією;

в) речення, що виражають емоційні реакції мовця на дії та слова співрозмовника.

П. Дудик відстоює ту думку, що речення-звертання можуть бути непоширеними (складатися з одного імені особи, зрідка – клички тварини чи назви предмета) і поширеними, що мають у своєму складі пояснювальне слово (або навіть кілька), які привносять в основу звертальну функцію додаткові емоції – пересторогу, докір, радість, пораду, прохання, наказ, здивування тощо. Вокативне речення вживається самостійно і  не розгортається звичайним реченням, як це спостерігаємо при звертання. Пор.: Ярино! А де Степан? (вокативне речення на привернення уваги адресата) – Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене…(ряд звертань із значенням суб’єкта наступної дії – світи). Проте чіткої межі між вокативними реченнями і звертаннями як елементами речення немає.

Основною сферою поширення звертань є усно-писемне мовлення та художній стиль. Звертання є також органічним елементом ораторського стилю.

Таким чином, «звертання – явище особливе в мові: одночасно і семантичне, і морфологічне, і синтаксичне,і функціональне».

 

 

2. Звертання у творчості Тараса Шевченка

Форми звертання у творчості Т. Шевченка досліджувалися й                О. Д. Неділько у статті «Звертання у поетичних творах Т. Шевченка». Науковець зазначає, що «звертання, часто вживані у поетичних творах           Т. Шевченка, не тільки передають звернення до особи чи предмета, а й несуть додаткове стилістичне навантаження, виконують важливу художню функцію». Приділив  увагу  дослідженню  звертань  у  творчості Шевченка й Л. Булаховський, який зазначив, що «Тарас  Шевченко – один  із  найоригінальніших світових поетів, тим оригінальніший, що його своєрідність  сполучається  з  численними  особливостями манери поетично-народної, – може, більше, ніж хто-будь інший показує, як саме вибір і художня обробка звертань глибоко пов’язані з основними нервами його творчості, з основними особливостями його художніх уподобань і майстерності». Так, звертаючись до батьківщини Т. Шевченко здебільшого використовує такі форми.: Моя Україно! За що тебе сплюндровано, Світе тихий, краю милий, Привітай же моя ненько Моя Україно, Плач Україно! Бездітна вдовця!, Любіте, брати мої, Україну любіте, О доле моя! Моя країно!, Україно! Мій любий краю не повинний! 

Через форми звертань до батьківщини поет висловлює  щиру  любов,  боязнь,  співчуття,  відданість своєму краю, своїй землі. Тарас Шевченко звертається до своєї країни так, як до матері, до дитини, до коханої звикла звертатися людина. Кожна з наведених форм відтворює суспільно-політичну ситуацію, в якій опинилася Україна у ХІХ-му столітті.

Під час дослідження виявлено  також  форми  звертання  до  співвітчизників.  Ця  форма одна з найбільш проблематичних форм  у поезії Т. Шевченка, тому що за змістом вірша її потрібно віднести до цієї групи,  але за змістом самого звертання її можна також віднести до звертань, що вказують на дружні абородинні відносини, а також до метафоричних звертань. Т. Шевченком використовуються такі форми: добре, брате, брати мої, О люди! О люди, небораки, Молітесь, братія!, ходімо, батьки-отамани, навчіть мене,  люде  добрі, як  знаєш,  пане-брате, обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!,..,  ви!  Сини  сердешної  України!, Отак, люде, научайтесь ворогам прощати...!, Сини мої, орли мої! Летіть в Україну, друже, брате! Отак-то, ляше, друже, брате.

Особливе місце посідають метафоричні форми звертання, як за кількістю, так і за багатогранністю. Домінуючими у цьому плані є звертання до небесних явищ, до рослин, тварин, метафоричні звертання філософського, духовного характеру тощо. Здебільшого  метафоричними  формами  звертань поет  передають  свій  духовний  стан,  своє  ставлення до світу та повсякдення. Поезія Т. Шевченка багата на метафоричні звертання, особливість її полягає у різноманітності використаних форм: Вітре буйний, вітре буйний, ти  з  морем  говориш,  Квіти  мої,  діти!, Сини мої, орли мої!, Бодай тобі, доле,  у  морі  втопитись,  Місяченьку! Наш голубонько! Ходи  до  нас  вечеряти,  Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!, Ох, літа! літа! Що ви творите?

Т.  Шевченко  здебільшого  вживає  форми звертання, які вказують на близькі родинні відносини. Домінуючими є такі форми звертання: сину, доню, мати, тату, діду, кумо та їх варіанти: мій сину, доню, не журись, воскресни, мамо!, Діду, серце, голубчику, великомученице кумо!, земле... і кров’ю, сину, полилась, У наймах сестри, Мій братику! моя  ти  доле,  Прости  мене,  моя  мати!, А ти, кумасю, ой сину, мій, сину, моя ти дитино, Тату! тату! наша мати...., сину мій, сину, дивись, дитино, Дитя моє! мій синочку, мій батечку, мій братику, бабусенько, голубонько серце моє, ненько!

Серед  багатства  та  різноманітності  форм звертань можна виділити також форми звертання із використанням власних назв. Ідеться про форми,  які часто використовуються у творчості Т. Шевченка. Ці форми вживаються не лише у звертанні до осіб, але й до річок, землі, міст, країн тощо.                 Т. Шевченко вживає такі форми звертань: моя Маріє, О, мій Петрусю!, Катерино, серце моє!, знаєш, Маню, чи правда, Оксано?, Мариночко, Дністре, вода каламутна, Ой Дніпре, мій Дніпре.

Слід  згадати  також  форми  звертання,  що вказують  на  суспільний  стан,  сферу  діяльності, чин та ранг особи. Хоча вони не посідають вагоме місце, порівняно з іншими формами, але яскраво відображають суспільні відносини того часу.  Наводимо звертання із творів Т. Шевченка: спасибі вам, панове-молодці, Княжно моя, Пані! Пані!, гуляй, пане, Я? з панами?, пане полковнику, ясновельможні, паночки, царям, всесвітнім шинкарям,  трудящим  людям,  робочим  головам, паничі.

Серед форм звертання слід виокремити також релігійні форми звертань. Т. Шевченко часто використовує релігійні форми звертань. Щодо цього Л. Булаховський зазначив, що «серед провідних уявлень, що весь час привертають  його  до  себе,  є  й  винесене  ним  із надр релігії Боже (милий, мій єдиний тощо), звертання  надто  часте  в  нього  і  надто  характерне».

Релігійні  форми  звертань,  використані Т. Шевченком, багаті як у духовному, так і в стилістичному  плані:  О  боже  мій!  О  мій  єдиний!, О боже мій милий!, За кого ж ти розіп’явся, Христе, сину божий, Святий боже, милий!, Мій боже милий!, О господи, Ой боже милий! милий, милосердний!, Тяжко мені, боже милий.

 

 

 

 

 

 

2.1. Урок в 5 класі «Звертання непоширені поширені. Роль звертань у реченні (практично). Розділові знаки при звертанні»

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про звертання, його види, правила написання; формувати вміння визначати звертання в реченнях,розставляти розділові знаки; розвивати творчі вміння розширювати речення шляхом самостійного введення в них слів-звертань, конструювати речення за опорними словами; виховувати любов до рідного краю.

Правопис: кома і знак оклику при звертанні.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок. Урок-подорож.

Обладнання: картки для індивідуальної роботи, підручник, ілюстрації до     казок, таблиці з теми.

 

Скільки є в нас, любі друзі, для звертання ніжних слів.

 Д. Білоус

 

Хід уроку

 

I. Організаційний момент

 -  Доброго дня, любі діти!

Мені дуже приємно бачити Вас. Сподіваюся, що ви сьогодні добре й старанно підготувалися до уроку. Скажіть, будь ласка, з чого було розпочато урок? (з привітання, у якому є звертання)

  У вас є можливість привітати один одного, використовуючи звертання. І це зроблять ті, у кого на парті лежать слова для привітання.

• А яку роль у мовленні відіграє звертання?

 Отже, звертання відіграє важливу роль у нашому повсякденному мовленні, без нього було б важко спілкуватися. Погодьтеся, що встановлення контакту з людиною передусім залежить від того, як ми до неї звернемося. Навряд чи зможе відмовити нам той, кого ми назвали добродієм.

     Отже, у нас сьогодні, діти, урок-подорож до країни «Звертання» . А перепусткою до неї буде поезія відомого українського письменника Дмитра Білоуса ( учениця читає поезію Дмитра Білоуса).

II. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Мотивація навчальної діяльності

III. Актуалізація опорних знань

- Розпочинаємо нашу подорож.

• Перша зупинка - «Юні знавці мови»

 Для щасливої подорожі нам потрібно виконати всі заплановані завдання.

Гра « Мозковий  штурм»

• Що  таке  звертання?
•  Чим  відрізняється  звертання  від  інших  членів  речення?
•  У  якому   відмінку  можуть  бути  звертання?
• Де може стояти звертання?
• Чим виражається звертання?
• Як інтонаційно виділяється звертання?
• Які звертання є риторичними? Для чого вони вживаються?
• Як виділяються звертання на письмі?
• Які є види звертань за будовою? Наведіть приклади.

 

             Друга зупинка  -  «Умільці»

 

1.Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. Визначте в реченнях звертання, зверніть увагу на його місце в кожному реченні. Поясніть розділові знаки при звертаннях.  Якою частиною мови виражене звертання? Які звертання є риторичними?

 

Ясні зорі, тихі води - то земля твоя, мій сину.

Мир і любов, Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси.

Прекрасні квіти пести, охороняй,юначе! ( І. Драч).

Цвітіть, сади! Лани, ростіть! ( М. Рильський).

 

2. Робота біля дошки. Записати речення. Пояснити розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір другого речення

 

Україно, ти для мене диво. (В. Симоненко).

Ти стоїш на узбіччі дороги, калино. (Є. Гуцало).

Чом ти , чоловіче,зажурився ? ( І. Яворський).

 

3.Поставити  іменники  у  Кл.в.  й  записати  у  три  колонки:

1)із  закінченням  -є

2)із  закінченням  -у,  -ю;

3)із  закінченням  -о.

Сестриця,  чайка,  вовк, Уляна,  вчитель,  охоронець,  жінка,  Андрій,  їжак,  дядько,  хлопець,  Інна.

 

Гра «Конструктор».

Зобразіть схематично речення із звертаннями вправи 171 (вправу не переписуємо, лише будуємо схему, біля дошки)

 

 

Вибірковий диктант.

Прослухайте речення. Випишіть, розподіляючи у дві колонки, поширені і непоширені звертання.

1.Повій, вітре тихесенький, з-за синього моря та принеси в Україну козацькую волю! (О. Кониський). 2. Мир і любов, Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси. (І. Гончар). 3. Вкраїно дорога, я із твоїх долонь зійшла у білий світ. (Л. Забашта). 4. Вечірнє сонце, дякую за день!               (Л. Костенко). 5. Сонце! Я тобі вдячний. (М. Коцюбинський).

 

Фізхвилинка

Встаньте, діти, посміхніться,
  Землі нашій уклоніться 
  За щасливий день   вчорашній.

  Всі до сонця потягніться,
  Вліво, вправо нахиліться,

  Веретенцем покрутіться. 

                                             

Зупинка «Казкова»

Доповніть речення звертаннями до персонажів українських народних казок, вивчених вами на уроках української літератури

А що,……, як краще жити: правдою чи кривдою? «Про правду й кривду»

Та як же мені,……., не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць і казав, щоб ти посадила на них квочку. «Мудра дівчина»

……., що нам робити з тобою? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб переводиш. « Ох»

 

 Зупинка «Фантазери»

Творча робота

• Складіть і запишіть речення, у яких подані слова та словосполучення виступали б у ролі звертань. Укажіть звертання поширені і непоширені.

   I варіант                                                       II варіант

Україна, вулиці мого дитинства                 Друзі, рідна земля

• Як не гарно в чужій стороні, які б незабутні враження ми не отримали, подорожуючи, нам завжди хочеться повернутися додому. Про це говорять і речення, які ви щойно склали. Ми чудово впоралися із усіма завданнями.

IV. Оцінювання знань учнів

       Зупинка «Контрольна»

Виконання тестових завдань

1.      Звертання

а) називає того, до кого звертаються;

 б) називає того, хто звертається;

 в) виражає ставлення мовця до висловлюваного.

2.      У реченні звертання

а) є головним членом речення; 

б) є другорядним членом речення;

в) не є членом речення.

3.      Знайдіть правильно записане речення:

а) Читаю знов твої листи, моя ти пташко, рідна, мила. (В.Сосюра)

б) Читаю знов твої листи моя ти пташко рідна, мила.

в) Читаю знов твої листи, моя ти пташко рідна мила.

4.      На письмі звертання виділяються

а) лапками; 

б) тире;

в) комами або знаком оклику залежно від інтонації.

5.      За будовою звертання бувають:

а) прості і складні;

б) односкладні і двоскладні;

в) поширені і непоширені.

6.      Знайдіть речення із поширеним звертанням:

а) Візьміть мене хмари на крила свої. ( О.Олесь )

б) Не шуміть ліси зелені! Спати йдіть вітри студені! (О.Маковей )

в) Не шуми ти луже. (В.Сосюра )

7.      Знайдіть речення із звертанням:

а) Відлетіли сірі гуси, в лісі осінь вже гуде (М. Стельмах);

б) Мій дід теж Матвієм звався (М. Стельмах);

в) Балакай, пане Свириде, побачиш, що з того вийде (Нар тв.).

8.      Знайдіть речення, в якому звертання стоїть в середині:

а) Дзвінко бийте, ковалі! (П. Тичина);

б) Мовчи, язичку, дістанеш паляничку (Нар тв.);

в) Нарешті я догнав тебе, царівно! (І. Кочерга).

9.      Знайдіть речення, в якому звертання стоїть в кінці:

а) Гей, рицарю жадібний, стережись! (М. Бажан);

б)Розмахніться дужче, теслі! (П. Тичина);

в) Коли б ти, нічко, швидше минала (Л. Українка).

10. Знайдіть речення із непоширеним звертанням:

а) Ви заграйте гори! Зашуміть діброви! (Ю.Шкрумеляк)

б) Не бійся друже мій мого терпкого слова! ( О.Маковей)

в) Не плач не журися молодий козаче. ( Нар. тв.)

11. Знайдіть речення із звертанням:

а) 3 добра й любові приходить щастя. (А.Мойсеєнко)

б) Працею людина сильна і красива. (О.Гончар )

в) Благослови мати весну закликати! (Нар. тв.)

12. Знайдіть неправильно записане речення:

а) Ти ж куди, Оксано, проти ночі? (М.Стельмах)

б) Ким хочеш бути хлопчику в житті? (М.Рильський)

в) Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно. ( В.Сосюра )

V. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Поділіться враженнями від подорожі. Чи сподобалась вона вам? Що ви запам’ятали? Які знання отримали?

VІ. Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру про маму, використовуючи звертання

 

2.2. Урок в 8 класі: «Звертання непоширені і поширені. Риторичне звертання. Розділові знаки при звертанні»

Мета: навчальна

Поглибити знання учнів про звертання; удосконалювати вміння визначити звертання в реченнях, правильно інтонувати речення, вживати розділові знаки в даних реченнях.

Розвивальна.

Розвивати увагу, навички мовного етикету, логічне мислення, емоційність, виразність мовлення, навички вживання форм звертань у мовленні.

Виховна

Виховати почуття поваги та любові до рідної мови, культуру мовлення.

Обладнання: підручники, картки, роздатковий матеріал.

Тип уроку: поглиблення та систематизація знань.

Хід уроку

І . Організація класу. Вступне слово вчителя.

В джерелах слова – душі криниця,

А рідна мова – як чарівниця.

Звичайний приклад візьму навмисне,

Краса ж така в нім, що серце стисне,

Дивися – в кличнім простім відмінку;

" Ой не стелися, зелен барвінку…"

Одвертий кличний – немов дитинний,

Музичний, зичний та ще й гостинний.

Вживеш ти усно чи на папері –

Мов у світлицю відчиниш двері.

Звертання щире, душевне, щедре –

Василю, Павле, Іване, Петре:

І так сердечно, і так ласкаво –

Наталю, Лесю, а чи Любаво!

До зборів, сходки відкрито й радо –

Чи товариство, а чи громадо!

А найсвятіше душа приємле –

Моя Вкраїно, кохана земле,

ти, сивий Дніпре, і ти, Дунаю,-

миліших серцю звертань не знаю.

ІІ Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІІ. Робота над темою

1. Усна відповідь на лінгвістичну тему за планом.

План

1. Визначення звертання.
2. Види звертань.
3. Місце в реченні, розділові знаки.
4. Особливості звертань у мовленні.

2. Робота в малих групах

1 група (середній та початковий рівень) – графічний диктант

Зобразити схеми речень, назвати граматичні основи:

Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять…	, З,
"Матінко моя!..- кричить Дмитрик.- Матінко!"	З !-           .- З!
Язиче, язиче, лихо тебе кличе.	З, з,
Ой дівчино, шумить гай…	Ой  З,
Цвіти, розвивайся, Україно!	, З!
Ану, діти, до роботи.	Ану, З,

 

2 група (достатній рівень) – Поставити розділові знаки, вказати вид звертання

1. Не хилися явороньку ще ж ти зелененький!
2. Засмійся Матвійку дам копійку.
3. Ой сину мій сину сину молоденький де нічку пробував?
4. Не плач не журися молодий козаче.
5. Спи ж ти малесенький  пізній-бо час…
6. Ой і не стелися хрещатий барвінку.

3 група (високий рівень) - Вправа-редагування

 

Неправильно		Правильно
Петенька, йди сюди!	Петрику (Петрусю ),  підійди сюди!
Ой ти,  мій котик!	Ой  ти, мій котику!
Андрюшка, відкрий очі – вже	Андрійку, розплющ очі - вже ранок!
ранок!
Анічка, поділи грушу пополам!	Ганнусю, поділи грушку навпіл!
Ох ти ж, моя  куколка!	Ох ти ж , моя лялечко!
Дєвочкu, осторожно!	Дівчатка, обережно!
Пробач мене, дедушка, умоляю	Пробач мені, дідусю, благаю!
Шофер , притормозіть	Пане водій, пригальмуйте
Вибачаюсь тьотя, яка слідую-
ча зупинка?	Вибачте будь ласка, тітонько, яка наступ-
	на зупинка?
Будьте добрі, дядя, подвинь-	Будь ласка (прошу Вас), будьте до-
тесь!	брі, посуньтеся!
Пацан, до якої години працює	Агов, юначе, до котрої години пра-
общественний транспорт?	цює громадський транспорт?

 

1. Творча робота

Запишіть подані слова у кличному відмінку, поясніть правопис. Із трьома (на вибір) складіть усно речення.

Пан лейтенант, брат Іван, пан Богдан, пані Лісова, Наталя Петрівна, Олег Іванович, Ганна Матвіївна, хлопець, добродій, громадянин, водій, секретар, Володимир, Микола, колега, друг.

2. Робота біля дошки з індивідуальними завданнями за картками.

  Перша картка. Розставте розділові знаки, звертання підкреслити. Скласти схему речення. Пояснити орфограму у підкресленому слові.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік!

В.Симоненко

Друга картка.  Переписати речення, вставляючи на місце крапок пропущені букви та розставляючи розділові знаки. Звертання підкреслити.

Прощай, моя люба, прощай, моя мила! Подай мені руку твою!

Пр..йми ж ти, голубко моя с..зокрила, останню сповідь мою.

О.Пчілка.

 Перевірка індивідуальних завдань. Додаткові питання. Оцінювання.

IV. Підсумок уроку.

Скласти сенкан (робота в парах)

Звертання

Поширене, непоширене

Називає, звертає, просить

Називає предмет, до якого звертаються, синтаксис

Звертання

Поширене, непоширене

Вимовляється, виділяється, ставиться

Відокремлюється на письмі розділовими знаками

Синтаксис

V. Домашнє завдання. Дібрати і записати форми звертань до осіб, у яких беруть інтерв’ю, зважаючи на їхні вікові особливості та професійний статус.

 

2.3 Вправи до теми: «Звертання. Розділові знаки при звертанні»

Вправа  1. Розподіліть звертання на семантичні групи: а) власне звертання; б) риторичні звертання. Визначте морфологічне оформлення звертань

1.Ну, Галайдо, поїдем гуляти. 2. Оксано, Оксано! Де ти, де ти? Подивися, моя ти єдина, подивися на Ярему. 3. Серце моє, серце моє! Тяжко тобі битись  одинокому. 4. «Дивіться, люде:осьде булла, що я читав»  - і показав перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! 5. Вітер тихий з України понесе з росою мої думи аж до тебе… Братньою сльозою ти їх, друже, привітаєш, тихо прочитаєш… І могили,  степи, море, і мене згадаєш. 6. Добридень же, новий годе. В торішній свитині!Що ти несеш в Україну в латаній торбині? 7. Озовітеся ж, заплачте, німії, зо мною над неправдою людською, над долею злою. 8. Прилітайте ж, мої любі, тихими речами привітаю вас, як діток, і заплачу з вами. 9. Ой хустино, хустиночко,ю мережана, шита. 10. А ти, друже мій єдиний, як маєш журитись, прочитай оцю цидулку, і знай, що на світі тілько й тяжко, що в пустині у неволі жити.

 

Вправа 2. Тропеїчне звертання об’єднайте у септичні групи: а) назви відсутніх осіб; б) назви предметів; в) явища природи; г) топоніми; д) абстрактні поняття

1.Ой талане, талане, удовиний поганий! Чи ти в полі, чи ти в гаї, обідраний цигане, з бурлаками гуляєш? 2. Ой заграй, заграй синесеньке море, та під тими  байдаками. 3. Ой повій, повій,  вітре,  через море та з Великого Лугу. 4. Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! 5. Прозріте, люди, день настав! 6.Великая сило!  Великая славо! Зглянься на людей! 7. «Зброє моя, зброє золотая!..Літа мої молодії, сило молодая! Послужи, моя ти зброє, молодій ще силі, послужи йому так щиро, як мені служила!» 8. Ой тумане, тумане, - мій латаний талане!? Чому мене не сховаєш  отут серед лану? 9. Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, Боже, то дай злої! злої! 10. Гаю, гаю, темний гаю, тихенький Дунаю! Ой у гаї погуляю, в Дунаї скупаюсь. 11. Широкая, високая калино моя, не водою до схід сонця поливаная. Широкії ріки-сльози тебе полили. 12. Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою. 13. Дністре, водо камалутна, винеси на волю! 14. Де ти? Де ти, озовися! Прийди, серце, пригорнися. 15. Прощай, убогий Кос-Арале!

 

Вправа 3. Дослідіть, при яких (з морфологічної точки зору) словах звертання виконує роль, близьку до уточнення.

1. Прощай же ти, моя нене, удово небого, годуй діток; жива правда у господа бога! 2. Чого ж ви чванитися, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, ще лучче, як батьки ходили. 3. «Чого ти ходиш на могилу? – насилу мати говорила. – Чого ти плачеш ідучи, чому не спиш ти уночі, моя голубко сизокрила?» 4. І, може, в тихій твоїй хаті я буду знову розмовляти з тобою, мій друже. 5. Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви  змиєте гори. 6. А ти, Чигрине! А ти, старий Дорошенку, запорозький брате! Нездужаєш чи боїшся на ворога стати?

 

Вправа 4. Розкриваючи дужки, щоб утворити звертання, іменники поставте у потрібній формі. Поясніть, для яких іменників форма кличного  відмінка-звертання омонімічна з називним відмінком.

1.Чи ти вже, (Ярина), майструвала нам що-небудь? «Уже, таточко!» - озвалась із хати Ярина. 2. Такеє-то скоїлось на світі, мої любі (дівчинина), рожевії квіти. Такеє-то. Одружились мої молодії. 3. (Серце) моє, (серце) моє! Тяжко тобі битись одинокому. 4. « Ні (Марко), ніяко мені матір’ю сидіти: то багаті люде, а я наймичка…» 5. Прилітайте, сизокрилі мої (голуб’я), із-за Дніпра широкого у степ погуляти…6. Умийся, (серденько)! 7. Дивітесь, (око) молодії, як зорі божії встають, як сходить сонце, червоніє… 8. (Гора) мої високії, не так і високі, як хороші, хорошії, блакитні здалека. 9. Ой, ой, (пан), (пан) християне!..

 

Вправа 5. Відновіть поетичні рядки, поставте іменник, подані у дужках, у кличному відмінку.

1.Ой (син) мій, (син), моя ти (дитина)! Чи є кращий на всім світі, на всій Україні! 2. Гай, гай! (море), грай. 3. «Чи ти спиш, чи ти чуєш, (брат) (Луг)? (Хортиця)! (Сестра)? 4. «Мовчи, (чех) смілий…» гадюкою зашипіли, звіром заревіли. «Ти єретик! Ти єретик!» 5. (Дума) мої молодії – понурії діти, і ви мене покинули!.. 6. «(Катерина)! Не та вже я стала: зледащіла, не здужаю і на ноги встати. Тяжко, (Катря), умирати в чужій теплій хаті!».

 

Вправа 6. Обґрунтуйте вибір закінчення іменників для форми кличного відмінка ( у разі потреба користуйтеся «Українським правописом»)

1.Ой, (зозуля), (зозуленька), нащо ти кувала, нащо ти їй довгі літа, сто літ накувала? 2. А де ж твої думи, рожевії квіти, доглядані, смілі, викохані діти, кому ти їх, (друг), кому передав? 3. «(Доля) моя, (доля), чом ти не такая, як інша чужая?». 4. Слава тобі, (любомудр), (чех-слов’янин)! Що не дав ти потонути в німецькій пучині нашій правді. Твоє море, слов’янськеє, нове. Слава тобі, (Шафарик), вовіки і віки! Що звів єси в одно море слов’янськії ріки! Привітай же в своїй славі і мою убогу лепту-думу немудрую про чеха святого, великого мученика, про славного Гуса! Прийми (отець). 5. Іди ж, (доня)… А ти, (син), послухаєш вісти. 6. «А хто з нас, (Настя), поховає, як помремо?» 7. Скажи мені, (мій братик), Королевий (цвіт)!8. (Краса) моя молодая, горенько з тобою!

 

Вправа 7. Визначте типи звертань за структурними ознаками: непоширені, поширені. Якими частинами мови вражаються пояснювальні частини у поширених звертаннях? Чи можна їх вважати членами речення?

1.Боже милий! Як хочеться жити, і любити твою правду, і весь світ обняти! 2. Надворі, бач, наступає свято… Тяжко його, друже-брате, самому стрічати. 3. А тобі, мій одинокий, мій друже єдиний, горе тобі на чужині та на самотині. 4. А ти, великомученице? Села минаєш, плачучи, вночі. 5. А втім, як знаєш, пане-брате. 6. Возлюбленику муз і грацій, ждучи тебе, я тихо плачу І думу скорбную мою твоїй душі передаю. 7. Благословенная в женах, Святая праведная мати Святого сина на землі, не дай в неволі пропадати, летучі літа марне  тратить. Скорбящих радосте! Пошли, пошли мені святеє слово, святої правди голос новий!

 

Вправа 8. Дослідіть, де у поетичних рядках маємо кілька різних звертань, а де – звертальний однорідний ряд. З якою стилістичною метою автор вибудовує такі рядки?

1.Прошай, світе, прощай, земле,неприязний краю, мої думи, мої люті в хмари заховаю. А ти, моя Україно, безталанна вдово, я до тебе літатиму з хмари на розмову. 2. «Ходім, ходім, отамане, батьку ти мій, брате, мій єдиний!» 3. Лети ж, моя думо, моя люта муко, забери з собою всі лиха, всі зла…4. Пустку натопити нема кому… Остався я,та н сиротою,а з тобою, молодою, раю мій, покою, моя зоре досвітняя, єдиная думо пречистая. 5. О мій тихий світе, моя зоре вечірняя! Я буду витати коло тебе і за тебе господа благати! 6. Думи мої! Літа мої, тяжкії три літа. До кого ви прихилитесь, мої злії діти? 7. Зоре моя! Мій друже єдиний! І хто знає, що діється в нас на Україні? 8. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краї караюсь, мучуся, а не каюсь!..9. Рости, рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите, поки люди н дознали тихої долини.

Вправа 9. Виразно прочитайте поетичні рядки. Прокоментуйте особливості інтонації при звертаннях.

1. «Прости мене! Я каралась весь вік в чужій хаті…Прости мене, мій синочку! Я…я твоя мати» 2. Обніміте ж, брати мої, найменшого брата, - нехай мати усміхнеться, заплакана мати. 3. Ой зоре! Зоре! - і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і на Украйні? 4. Либонь, уже десяте літо, як людям дав я «Кобзаря», а їм неначе рот зашито, неначе й не було мене. Не похвали собі, громадо! – без неї, може, й обійдусь, - а ради жду собі, поради! 5. Нічого, друже, не журися!

 

Вправа 10. Практикум з пунктуації: визначте звертання, поставте розділові знаки.

1.Молюсь тобі Боже милий Господи великий! Що не дав мені загинуть небесний владико…2. І ти моя єдиная встаєш із-за моря, з-за туману слухняная рожевая зоре! 3. Прощай моє любе моє серце!.. 4. О чарівниченько моя! Мені ти всюди помагала, мене ти всюди доглядала. 5. І я живу, і надо мною своєю Божою красою ти зоренько моя моя порадонько святая! 6. Чи ти ж коню будеш пити з нашої криниці? 7. Дужий і старий широкий Дніпре не малий пробив єси великі скали, текучи в землю половчана…8. Все упованіє моє на тебе мій пресвітлий раю на милосердіє твоє все упованіє моє на тебе мати возлагаю.

Вправа 11. Підготуйте теоретичне повідомлення-узагальнення про звертання за таким планом:

1. Визначення звертання;
2. семантичні групи звертань;
3. засоби вираження звертань;
4. структурні типи звертань;
5. стилістичні функції звертань;
6. своєрідність інтонації звертань і речень із звертаннями;
7. правила вживання розділових знаків при звертаннях.

Кожне положення проілюструйте прикладами.

Вправа 12. Вибірковий диктант (вибрати з тексту звертання, визначити їх вид непоширені чи поширені)

Рости, рости, моя пташко,

Мій маковий цвіте,

Розвивайся поки твоє

Серце не розбите,

Поки люди не дознали

Тихої долини.

…Не  цвіти ж, мій цвіте новий,

Нерозвитий цвіте,

Зов’янь тихо, поки твоє

Серце не розбите.

Вправа 13. Виберіть з речень звертання і запишіть їх.

1.Така її доля…О Боже мій милий! За що ж ти караєш її молоду? 2. Ізнемігся, товаришу! Сьогодні спочинем: близько хата, де дівчина ворота одчинить. 3. Бач, заснула, виглядівши, моя сизокрила. 4. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. 5. Бідна моя Україно,  стоптана ляхами! Україно, Україно! Ненько моя, ненько! 6. Плачте, діти козацькії, така ваша доля. 7. А годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, з поляками биться!. 8. Отамани товариші, брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити? 9. Праведная душе, прийми мою мову Не мудру, та щиру, прийми, привітай. 10. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами.

Вправа 14. Пояснювальний диктант (записати речення під диктовку, розставити розділові знаки, пояснити розділові знаки при звертаннях).

1.Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! 2. «Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара?» 3. Не вертайся, дитя моє, з далекого краю…4.  «Прости мені, мій батечку, що я наробила! Прости мені, мій голубе, мій соколе милий!» 5. Бодай же вас, чорні брови, нікому не мати, коли за вас таке лихо треба одбувати! 6. «Люде добрі, де шлях в Московщину?» 7. Серце моє! Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, терпи до загину! 8. Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде. Піду дальше – більш ходила… А може, й зостріну; оддам тебе, мій голубе, а сама загину.

9. Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько… Доню моя,

Що ти наробила?

Вправа 15. Творчий диктант. Складіть речення, в яких подані слова були б то підметами, то звертаннями. Підкресліть члени речення.

Катерина, Дніпро, син мій, мати, серце моє коханеє, мій голубе.

Вправа 16. Переробіть речення так, щоб виділені слова стали звертаннями. Що для цього потрібно змінити, додати?

1.Хай мама відпочине трохи, ми самі приберемо в кімнаті.

2. Ось і брат допоможе.

3. А сестричка поскладає акуратно свої іграшки в кошик.

4. Я думаю, ми татові не заважатимемо писати листа?

 

Вправа 17. Іменники поставте в кличному відмінку й запишіть у три колонки: 1) із закінченням -е; 2) із закінченням –у (-ю); 3) із закінченням –о.

Сестриця, чайка, Уляна, Катерина, жінка, хлопець, Богдан, Іван, Оксано.

Вправа 18. «Занурення». Учні по черзі складають характеристику звертанню, згадуючи все, що вивчили і складають у формі  «Інформаційного грона». 

 

 

 

 

 

 

ЗВЕРТАННЯ

 

 

 

Вправа 19. Виправити помилки в реченнях.

1.Любий мій Іване  серце моє коханеє, де ти так забарився? 2. Постривай же, мій, голубе! Дивись  - я не плачу. 3. Серце, моє, не втікай од мене…4. Москалики голубчики візьміть за собою…5. Не цурайтесь, лебедики воно сиротина. 6. Добре єси мій кобзарю, добре, батьку робиш, що співати, розмовляти на могилу ходиш. 7. Ходи собі мій голубе, поки не заснуло твоє серце, ти виспівуй, щоб люде не чули. 8. Бо не довго, чорнобриві карі оченята, біле личко червоніє, не довго дівчата! 9. Чого в’янеш моя, доню?

Вправа 20. «Кольори світлофора». Учням ставиться питання або стверджувальне речення і учні мають погодитися чи не погодитися, піднімаючи колір (червоний – так, зелений – ні, жовтий – не знаю).

1. Звертання за будовою поділяються на непоширені і поширені (Так)
2.  Звертання виражається лише іменником? (Ні)
3. Звертання стоїть завжди у кличному відмінку (Ні)
4. Звертання «дорогий діду» є непоширене (Ні)
5. Звертання виділяються на письмі комами і тире (Ні)
6. Якщо звертання стоїть в середині речення, то виділяємо з обох боків комами (Так)

 

 

Висновки

Отже, звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до яких звернена мова. функції звертання виступає іменник у кличному від­мінку (вживання в цій функції називного відмінка не відпо­відає нормам української мови). Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і групою слів (поширене). У діловому стилі при звертанні до осіб вживають означен­ня шановний, вельмишановний, високошановний, високоповажний, високоповажний. Розрізняють власне звертання і риторичне звертання.

Власне звертання називає конкретну особу чи Осіб, увагу яких привертає мовець до свого висловлювання. Риторичне звертання не розраховане на безпосе­редню реакцію тих, кому воно адресоване. Воно стосується відсутніх осіб, тварин або неживих предметів. У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, пауза, як правило, робиться після нього. На письмі звертання обо­в’язково виділяється з обох боків комами.

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися також знаком оклику — тоді наступне слово пи­шеться з великої букви. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокрем­лені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних пра­вил. Але не відокремлюються комами (і паузами також) слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки.

Звертання відповідає на питання х т о? щ о? і може грама­тично (за родом, числом) пов'язуватися з присудком у реченні. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, зокрема з підметом, слід мати на увазі таке: а)  іменник у кличному відмінку — це завжди звертання;

б) іменник, якого стосується дієслово в другій особі, — це звертання (підметом при такому дієслові можуть бути лише займенники другої особи ти, ви;

в) звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони; при ньому стоїть або можна поставити займенники другої особи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Бевзенко С. П. Сучасна українська мова: Синтаксис / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К: Вища школа, 2005. – 270 с.
2. Гульпа Д. Форми звертання в творчості т. Шевченка та Ш. Петефі. – Наук. збірник Ужгородського університету. – 2014. – Вип. 1. – С. 314-319
3. Дудик П. С. Просте ускладнене речення / П. С. Дудик. – Вінниця, 2002. – 335 с.
4. Загнітко А. Український вокатив у нормативно-морфологічному і синтаксичному аспектах / А. Загнітко, Є. Кравченко. – Південний архів. Філол. науки: збірник наукових праць. Вип. ХХІ. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – С.10-17.
5. Матвіяс І. Г. Іменник Сучасна українська літературна мова: морфологія / За ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 32-139.
6. Руднев А. Г. Синтаксис осложенного предложения / А. Г. Руднев. – М.: Учпедгиз, 1959. – 198 с.
7. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг.ред. І. К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1972. – 515 с.
8. Українська мова: енциклопедія. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2000. – С. 82; 182-185.
9. Український правопис. – К. : Наукова думка, 2012. – 286 с.
10.  Шевцова В. О. Етапи засвоєння теми «Кличний відмінок» іноземними студентами / В. О. Шевцова // Науковий часопис  НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми грамматики і лексикології української мови. Вип. 9. – С. 253-256.
11.  Шевченко Т. Г. Кобзар Т. Шевченко. К.: Дніпро, 1977. – 599с.