Методичний меседж.

«Актуальність психологізації  освітнього процесу  в  умовах       Нової української школи».

 

      В  умовах  масштабної  модернізації  функціонування  суспільства  об’єктивно  виокремлюють  в  якості  основного  пріоритету  інноваційний  розвиток.  Питання  запровадження освітніх інновацій є актуальним для України. «Лише сформувавши інноваційну особистість, здатну до творення змін і сприйняття змінності, ми зможемо стати конкурентоспроможною нацією.»

       Концепцією Нової української школи  визначено  складники,  якими має забезпечуватися успішна організація освітнього процесу, а саме: умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.

       Актуальними для нової української школи є ідеї дитиноцентризму:

•  відсутність  адміністративного  контролю,  який  обмежує  свободу  педагогічної  творчості;

•  активність учнів у навчальному процесі, орієнтація на інтереси  та  досвід  учнів,  створення  освітнього  середовища,  яке  б  перетворило  навчання  на  яскравий елемент життя дитини;

•  практична спрямованість освітньої діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним  досвідом;

•  відмова  від  орієнтації  освітнього процесу середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;

•  виховання вільної незалежної особистості;

•  забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах  її діяльності,  урахування  її  вікових  та  індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;

•  впровадження  шкільного  самоврядування,  яке  під свободою  і  самостійністю  дитини  передбачає  виховання  гуманістичних та демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству.

       Учителі початкових класів, які першими приймають освітні зміни, мають усвідомлювати основні риси відповідальності, яку вони несуть за своїх учнів, що передбачає такі обов’язки:

•  Поважати кожну дитину

•  Вірити в успішність кожної дитини

•  Бути чесними і визнавати власні помилки

•  Вміти слухати й дотримуватися конфіденційності

•  Бути  послідовними  й  справедливими

• Мати високі очікування щодо кожного учня, у тому числі учнів  з особливими освітніми потребами

•  Цінувати особисті зусилля дітей

•  Організовувати стимулююче навчальне середовище

•  Постійно поновлювати свої знання про дитячий розвиток

          І це далеко не всі  випробування , які  готує  для  них  освітнє  реформування. Та чи готові педагоги до нового формату роботи, нової  відповідальності, нових  акцентів  у  діяльності?  Досвід свідчить, що робота в нових умовах у педагогів початкових класів  пілотних шкіл  викликала  обурення  за те , що «вони працювали  вірою і правдою багато років, підготували багато розумників та розумниць,  високий рівень навчальних досягнень, а тепер їм не дають спокійно допрацювати», гнів – бо  реформи придумують теоретики, а як із цим працювати практикам , насправді,  невідомо; нерозуміння – навіщо все це? Так не можна давати результат, повзаючи і граючись…. І багато не завжди позитивних емоцій вирує навколо освітніх реформ.

        Тож чи актуальним є питання готовності педагогів до впровадження цих змін в системі освіти? (актуалізація питання)

               Приходить  усвідомлення  того, що неготовий, не налаштований педагог, не адаптований до нових умов роботи не здатен бути успішним та ефективним в педагогічній діяльності.

      А чи готові Ви, педагогічний колектив Вашого закладу  до роботи в нових умовах? Пропоную методом самодіагностики визначити власний рівень готовності до інноваційної діяльності. (Додаток 1) Результати самодіагностики  аргументувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психологічний практикум. «Складові  психологічної   готовності  педагога  до  змін в освіті   та  роботи  в  нових умовах»

 

 Концепцією Нової української школи одним із державних пріоритетів в освіті визначено особистісно орієнтоване навчання і виховання, що вимагає психологізації освітнього процесу шляхом підвищення психологічної компетентності адміністрації, педагогів, батьків.

        Зважаючи на цей напрямок діяльності практичного психолога, слід зазначити необхідність актуалізації питання психологічної готовності педагогів  до впровадження освітніх  реформаційних інновацій,  адже саме вона є запорукою успішної реформи через діяльність ефективного вмотивованого педагога.

        Успішність  та  ефективність  творчої  інноваційної  діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у  системі  освіти  не  тільки  на  професійному,  а  й  на  особистісному  рівні. Однак  включення  педагога  в  інноваційний  процес  часто відбувається спонтанно,  без  урахування  його  психологічної  готовності  до  творчої інноваційної  діяльності.  Тому  успішність  інноваційної  діяльності,  її технологічна  складова  опосередковуються  особистісним  фактором  у структурі готовності до неї педагога.

Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

 

Вправа «Модель готовності педагога до інноваційної діяльності»: слухачі розподіляються на 2 групи, їм  пропонується скласти модель педагога, здатного до роботи в нових умовах, використовуючи  складові психологічної та педагогічної  готовності (Додаток 2.)

Презентація  групами  своїх  моделей.

 

Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформованість про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.

Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що  формує  інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку,  професійної спрямованості, професійної  освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.

 Чи може  педагог сам  впоратися  з  новими  вимогами  та  налаштуватися, винайти ресурс для відновлення? На кого спиратися, де шукати однодумців та підтримку?

 

Вправа «Рекомендації щодо супроводу адаптації педагога до роботи в умовах НУШ» (слухачам  необхідно скласти рекомендації адміністрації, педагогам та  психологу освітнього закладу  щодо здійснення психолого-педагогічного супроводу, використовуючи термінологію  (особливості сучасних учнів, фахова готовність, емоційне та професійне вигорання, здатність до саморозвитку, володіння інноваційними технологіями в системі педагогічної взаємодії між учасниками освітнього процесу Я-повідомлення, Активне слухання, Емоційний діалог, ненасильницьке спілкування ) та навички та вміння педагога, здатного  до роботи в умовах освітніх реформ, інновацій (додаток 3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Інтуїтивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких за особливостями їх мислення і практичної діяльності зараховують до цього рівня сформованості готовності, ставляться до інноваційної проблематики як до альтернативи традиційній практиці. Основою такого ставлення є емоційна, інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового тому, що воно нове, а не глибокі теоретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз педагогічної практики, яка на цій ідеї базується. Педагогічна рефлексія у них не сформована.

Репродуктивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Ця категорія педагогів добре обізнана з теоретичними засадами, змістом, конкретними методиками педагогів-новаторів, нерідко застосовує елементи цих систем у власній педагогічній діяльності. Однак використання інновацій у їх педагогічній практиці є спорадичним (невпорядкованим), ситуативним. Окремі педагоги вважають, що новітні технології можуть бути застосовані лише їх авторами. Педагогічна рефлексія у них виражена недостатньо.

Пошуковий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких зараховують до цієї групи, намагаються працювати по-новому, втілюючи у власній діяльності відомі технології та методики навчально-виховної роботи. Вони охоче йдуть на експеримент, не приховують ні своїх успіхів, ні помилок, відкриті для публічного обговорення, осмислення педагогічних інновацій.

Творчий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, які творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають широкі й змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання й виховання, володіють новітніми технологіями і створюють власні. Реалізація творчого потенціалу в інноваційному процесі для багатьох із них є найважливішим орієнтиром діяльності.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама по собі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значно вищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої готовності є передумовою формування нових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Складові психологічної готовності педагога до роботи в умовах реформування освіти

• Мотиваційний  (психологічна  установка  (для  ситуаційної  готовності), 
• інтерес  до  діяльності,  ставлення  суб’єкта  до  цієї  діяльності,  потреба  у  досягненні успіху);
• пізнавально-операційний  (знання  про  предмет  і  способи діяльності,  розуміння  своїх  обов’язків,  поставлених  завдань,  оцінка  їх важливості,  знання  засобів  досягнення  цілей);
• емоційний  (почуття відповідальності,  впевненість  в  успіху); 
• вольовий  (управління  собою, зосередженість на виконанні завдання, а також професійно важливі якості  особистості й професійна самосвідомість).
• Особистісний (прагнення, здатність до саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, самоосвіти, уміння ефективно розподіляти час, уміння знаходити ресурс для відновлення, здатність до емпатії)

 

       Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками:

1) усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці;

2) інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи;

3) зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність;

4) готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності;

5) володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  3

 

Навички, вміння та якості  педагога, здатного  до роботи в умовах освітніх реформ, інновацій

 

Педагог, здатний до впровадження інновацій, має набути:

— розвинуту творчу уяву;

— стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;

— уміння  цілеспрямовано  генерувати нові нестандартні ідеї з використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;

— психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;

— спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

 

Педагогу інноваційного спрямування під час навчально-виховного процесу необхідно вміти реалізовувати:

— педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях);

— емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);

— співробітництво (поступове перетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу);

— діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати міжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);

— особистісна позиція (творче самовираження, за якого педагог постає перед вихованцями не як позбавлений індивідуальності функціонер, а як особистість, котра має свою думку, відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій).

 

Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такі професійні й особистісні якості:

— усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи;

— осмислена, зріла педагогічна позиція;

— уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики, досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання;

— здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

— співвіднесення сучасної йому реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності;

— здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

— уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;

— володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки;

— здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;

— уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;

— здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.