Методичний посібник з теми: « УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1928 р. р.) »

 

 

 

 

 

 

 

Методичний посібник

щодо вивчення

теми: « УКРАЇНСЬКА СРР В

УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

 (1921-1928 р. р.) »

предмет «Історія України»

 

 

2023 р.

 

 

 

Методичний посібник «УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1928 р. р.)» створено для аналізу та формування уявлення в учнів щодо політики НЕП.

Посібник допомагає учням розкрити причини і наслідки штучно створеного голоду 1921-1923 р. р., дає можливість розвивати уміння аналізувати історичні факти та події, робити висновки. Даний посібник також  сприяє осмисленню ролі людини в історії і її відповідальності за власні дії.

Рекомендований для викладачів історії та учнів професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладач:  Ходюк  Н.В. - викладач  історії 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензенти: Міськова М.Г. – заступник директора з методичної роботи

 

Зміст

 

1.	УСРР на початку 20-х років	4
2.	Передумови НЕПу	6
3.	Голод 1921-1923 рр	9
4.	Запровадження НЕПу в Україні	13
5.	Грошова реформа	22
6.	Висновки	24
7.	Додатки	25
8.	Словник термінів	30
9.	Використані джерела та література	32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. УСРР на початку 20-х років

 

Основні дати:

     1921 р. – запровадження непу

     1921-1923 р. р. – голод

     Квітень 1923 р. – українізація (коренізація)

     Січень 1921 – вересень 1923 р. р. – здійснення УСРР самостійної  зовнішньої політики.

     1922-1924 р. р. - грошова реформа

 

Після закінчення громадянської війни основна частина українських земель входила до складу Української СРР, яка мала формальний статус самостійної держави і виявляла незначну дипломатичну активність на міжнародній арені.

Діяльність української радянської дипломатії на початку 20-х років умовно можна поділити на два суттєво відмінні етапи:

 

    Перший етап (кінець 1920 – квітень-травень 1922 р.).

Основною метою України на міжнародній арені був вихід з дипломатичної ізоляції шляхом досягнення юридичного визнання УСРР з боку великих держав, укладення взаємовигідних міжнародних торгово-економічних договорів. 14 лютого 1921 р. був підписаний перший мирний договір УСРР з Литвою. Протягом 1921 р. УСРР встановила дипломатичні відносини з Латвією та Естонією. Туреччиною. 18 березня 1921 р. було укладено з Польщею Ризьку мирну угоду, за якою сторони визнали державним кордоном лінію фактичного розмежування до початку радянсько-польської війни. У 1922 р. підписано договір про дружбу і братерство між Туреччиною і Україною.

 

На цьому етапі плідно йшла розбудова дипломатичних структур. Усією роботою керував наркомат закордонних справ (НКЗС) УСРР, який очолював голова Рад наркому України Х. Раковський. Було створено Наркомат зовнішньої  торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Другий етап (червень 1922 – серпень 1923 р.) – поступове згортання зовнішньополітичної діяльності. Це було зумовлено, як зовнішніми причинами – небажанням західних держав юридично визнати усі радянські республіки, що утворилися на уламках Російської імперії, так і внутрішніми – зміцненням централізації, посиленням унітаризму, концентрацією владних важелів у руках Москви.

Під тиском центру на початку квітня 1922 р. УСРР змушена була ліквідувати свою дипломатичну місію в країнах Балтії. 18 жовтня 1922 р. ЦК КП (б)У приймає постанову „ Про згортання апарату НКЗС”, а в серпні 1923 р. консулати та дипломатичні служби України були злиті з апаратом союзного НКЗС. 20 вересня 1923 р. остаточно перестав існувати апарат НКЗС УСРР. З того часу Україна майже протягом двох десятиліть не виявляла активності на міжнародній арені, не здійснювала власних дипломатичних кроків.

Радянська Росія взяла курс на об’єднання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії. Після громадянської війни постало питання про остаточне врегулювання відносин між республіками. Для цього була створена спеціальна комісія на чолі з Й.Сталіним. Комісія розробила так званий „план автономізації”, який передбачав включення республік на правах автономії до складу Російської федерації.

В.Ленін відкинув сталінський план, назвавши його шовіністичним, і розробив власний план, за яким усі республіки, включаючи Російську федерацію, на рівних правах входили до Союзу Радянських Соціалістичних Республік. На основі ленінського плану І з’їзд рад СРСР 30 грудня 1922 р. прийняв рішення про утворення СРСР. До його складу ввійшли Російська Федерація, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька РСР (Грузія, Вірменія, Азербайджан). У документах права центру превалювали над правами республік. Формально кожна республіка мала право виходу, але механізму такого виходу не було розроблено. Юридичне оформлення СРСР остаточно завершилося в 1924 р., коли була прийнята Конституція СРСР, яка позбавила союзні республіки права на зовнішню політику і торгівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв’язку, оборонної промисловості.

 

                                 Запитання для опитування:

 

1.          Як можна схарактеризувати міжнародне становище України в 1921-

       1923 рр.?

2.          Охарактеризуйте внутрішнє становище республіки станом на початок

        1921 р.

3.          Як і коли було здійснено перехід в НЕПу ?
4.          Схарактеризуйте НЕП.
5.          Чим НЕП відрізнявся від політики «воєнного комунізму»?
6.          Які були особливості впровадження НЕПу в Україні?
7.          Якими були відносини між радянськими республіками у 1917-1920 рр.?
8.          На яких умовах було укладено робітничо-селянський союзний договір

        між УСРР і СРСР?

9.    Діяльність української радянської дипломатії на початку 20-х років на   

  скільки етапів умовно можна поділити?

10.   В яких роках було запроваджено політику «Воєнний комунізм» ?

11.  Як на вашу думку, чи дійсно потрібно було робити зміни в політиці

      «Воєнного  комунізму» ?

12.   Вкажіть дату, коли відбувся І з’їзд рад СРСР.

 

 

 

2. Передумови НЕПу

 

До 1921р.  Радянська Росія лежала в руїнах. Від колишньої Російської імперії відійшли території Польщі, Фінляндії, Латвії, Естонії, Литви, Західної Білорусі, Карської області Вірменії і Бесарабії. За підрахунками фахівців, чисельність населення на територіях, що залишилися, ледве дотягувала до 135 млн. Втрати на цих територіях в результаті воєн, епідемій, еміграції, скорочення народжуваності склали з 1914 р. не менше 25 млн чоловік.

Під час військових дій особливо постраждали Донбас, Бакинський нафтовий район, Урал і Сибір, було зруйновано багато шахт і копальні. Через брак палива і сировини зупинялися заводи. Робітники були змушені покидати міста і виїжджати в село. Загальний обсяг промислового виробництва скоротився в 5 разів. Устаткування давно не оновлювалося. Металургія виробляла стільки металу, скільки його виплавляли при Петрі I.

Обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 40% у зв'язку із знеціненням грошей і дефіцитом промислових товарів.

Суспільство деградувало, його інтелектуальний потенціал значно ослаб. Велика частина інтелігенції була знищена або покинула країну.

Таким чином, головне завдання внутрішньої політики РКП(б) і Радянської держави полягало у відновленні зруйнованого господарства, створенні матеріально-технічної і соціально-культурної основи для побудови соціалізму, обіцяного більшовиками народові.

Селяни, обурені діями продзагонів, не лише відмовлялися здавати хліб, але і піднялися на озброєну боротьбу. Повстання охопили Тамбовщину, Україну, Дон, Кубань, Поволжя і Сибір. Селяни вимагали зміни аграрної політики, ліквідації диктату РКП(б), скликання Установчих зборів на основі загального рівного виборчого права. На придушення цих виступів були кинуті частини Червоної армії.

Незадоволення перекинулося і на армію. 1 березня 1921 року моряки і червоноармійці Кронштадтського гарнізону під гаслом «За Ради без комуністів!» зажадали звільнення з в'язниць всіх представників соціалістичних партій, проведення перевиборів Рад і, як випливає з гасла, виключення з них всіх комуністів, надання свободи слова, зборів і союзів всім партіям, забезпечення свободи торгівлі, дозволу селянам вільно користуватися своєю землею і розпоряджатися продуктами свого господарства, тобто ліквідації продрозкладки. Переконавшись в неможливості домовитися з повсталими, власті здійснили штурм Кронштадта. Чергуючи артилерійський обстріл і дії піхоти, до 18 березня Кронштадт удалося узяти; частина повсталих загинула, останні пішли до Фінляндії або здалися.

З відозви Тимчасового революційного комітету м. Кронштадта:

«Товариші і громадяни! Наша країна переживає важкий момент. Голод, холод, господарська розруха тримають нас в залізних лещатах ось вже три роки. Комуністична партія, правляча країною, відірвалася від мас і виявилася не в змозі вивести її із стану загальної розрухи. З тими протестами, які останнім часом відбувалися в Петрограді і Москві і які досить яскраво вказали на те, що партія втратила довіру робочих мас, вона не рахувалась. Не рахувалась і з тими вимогами, які пред'являлися робітниками. Вона вважає їх учасниками контрреволюції. Вона глибоко помиляється. Ці протести, ці вимоги — голос всього народу, всіх трудящих. Всі робітники, моряки і червоноармійці ясно зараз бачать, що лише загальними зусиллями, загальною волею трудящих можна дати країні хліб, дрова, вугілля, одягнути роззутих і роздягнених і вивести республіку з безвиході».

Повстання, що прокотилися країною, переконливо показували, що більшовики втрачають підтримку в суспільстві. Вже в 1920 році роздавалися заклики відмовитися від продрозкладки (зокрема, з боку Троцького)

                                                                          

                                                                                                 

Л. Д. Троцький

Політика військового комунізму вичерпала себе, проте Ленін, не зважаючи ні на що, упирався. Більш того — на рубежі 1920 і 1921 р. р. він рішуче наполягав на посиленні цієї політики — зокрема, будувалися плани повної відміни грошової системи

Лише навесні 1921 року стало очевидно, що загальне незадоволення низів, їх озброєний тиск може привести до скинення більшовиків. Тому Ленін зважився піти на поступку заради збереження влади.

  В. І. Ленін

 

 

 

Запитання для опитування:

 

1. Що ви можете розповісти про трудову повинність?

2. Хто впровадив політику «Воєнного комунізму» ?

3. Дайте характеристику лідера більшовиків Леніна?

4. Що ви можете розказати про повстання в Кронштадті?

5. Поясніть термін «Воєнний комунізм»?

6. Чим закінчилося повстання в Кронштадті?

7. Назвіть основну на вашу думку передумову НЕПУ?

8. До яких подій призвела весна 1921 року?

9. Під яким гаслом моряки і червоноармійці Кронштадтського гарнізону  зажадали звільнення з в'язниць всіх представників соціалістичних партій?

10. Розшифруйте значення терміну НЕП?

11. Хто впровадив політику НЕП в Україні?

12. Як ви вважаєте,чи покращила нова економічна політика стан життя  

      населення ?

 

 

2. Голод 1921 рік -1923 рік

Вивчення цього питання можна здійснити шляхом опрацювання таблиці і роботи з документом.

Причини голоду
Політика «воєнного комунізму». Незацікавленість селян у збільшенні посівних площ. Падіння товарності сільського господарства.	Руйнування сільського господарства в роки Першої світової війни, революції, Громадянської війни.	Посуха і неврожай 1921, 1922 рр.	Підвищення норм хлібозаготівлі.

 

Політика влади	Приховування факту голоду. Ізоляція військами районів, охоплених голодом.
	Вилучення хлібних запасів для відправлення в Росію, де лютував голод у Поволжі.
	10 січня 1922 р. укладення угоди уряду УСРР з АРА (Американська адміністрація допомоги), яка разом з іншими міжнародними організаціями надавала допомогу жертвам голоду.
	Надавання селянам посівного матеріалу, техніки.

 

Територія, охоплена голодом	Сучасні області: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Миколаївська, південь Харківської.
Масштаби	Голодувало 4 – 7 млн. чол. Супроводжувався голод епідеміями холери, тифу, віспи.

 

Міжнародні організації, що надавали допомогу голодуючим – АРА і Джойнт (90%  допомоги), місія Нансена, Сербсько-Хорватсько-Словенський комітет, Швейцарський, Данський, Німецький Червовий Хрест, французький Вереліф, Швейцарські комітети в Берні і Цюріху, Чехословацька місія, релігійні організації (переважно протестантські), вони відіграли вирішальну роль у подоланні голоду.

 

Наслідки, результати
Померло від голоду 1,5 - 2 млн. чол. Загальні демографічні втрати становили 5 млн. чол.	Придушення селянського повстанського руху в Україні.	Зміцнення влади більшовиків

 

Голод 1921-1923 рр.

Літні посухи 1920 та 1921 рр. спричинили в південних губерніях України   на Північному та Поволжі голод.

Історична статистика Чернігівщина 1921 р. зібрала 89% довоєнного урожаю, Волинь, Поділля, Київщина, Полтавщина – близько 50%. У південних хлібних губерніях ситуація виглядала катастрофічно. На Одещині зібрали лише 24%, на Донеччині – 15%, Миколаївщині - 10%, на Катеринославщині і Запоріжжі – менше 8%. Таким чином у чотирьох степових губерній зібрали менше ніж висіяли.

Причини голодомору

1. Небезпека посух
2. Чотирирічна світова війна
3. Трирічні постійні реквізиції продовольства

 

Розпочавшись з літньої посухи 1921 р., голод досягнув піку. У травні 1922 р. голодувало 48%  населення, тобто не менше 10 млн. чоловік. З них 2 млн. були дітьми. За приблизними оцінками вчених від голоду протягом 1921-1923 рр. померли 1,5 – 2 млн., 1,5 млн. дітей стали сиротами.

     Голод  призвів до падіння моралі. Поширилися крадіжки, грабежі та вбивства. Рятуючись від голоду, люди у відчаї  залишали свої рідні місця.

Замість допомоги Україні кремлівське керівництво своєю політикою лише збільшувало масштаби голоду. Водночас більшовики заявляли, що в Україні голоду немає. Газетам було заборонено писати про становище на півдні Україні. Загороджувальні загони перегородили шляхи між північчю і півднем України. Тому перевести продовольство на південь родичам чи на продаж було неможливе.

Україну обминала міжнародна допомога. Вона вся направлялася голодуючим у Російській Федерації. Водночас з Росії в Україну заради порятунку від голодної смерті було перевезено майже 440 тис. чоловік, з них багато дітей. Продовольчі загони продовжували забирати в українських селян хліб. Ситуація не змінилась навіть тоді, коли маріонетковий уряд УСРР дістав дозвіл оголосити південні губернії голодуючими. Він отримав право допомагати українським голодуючим, але виключно за рахунок внутрішніх коштів (отриманих від пограбування церков) і за умови переважного забезпечення голодуючих у РСФРР. На початку січня 1922 р. голові Раднаркому УСРР дозволили звернутися а у червні і отримати допомогу від міжнародних організацій: «Американській адміністрації допомоги» (АРА) та Міжнародного Червоного Хреста, фонду Фрітьофа  Нансена.

Історичний факт За підрахунками фахівців у 1921-1922 рр. недостача хліба у степових губерніях України становив 25 млн. пудів. І саме тоді до РСФРР було вивезено 27 млн. пудів зерна. Наступного року ситуація повторилась. До того ж, з осені 1922 р. незважаючи на голод керівництво Росії розпочало експортувати зерно за кордон. З України було вивезено не менше 15 млн. пудів зерна.

  
 За допомогою голоду більшовики ламали також опір українського селянства. Не зумівши подолати український повстанський рух каральними акціями, вони вперше, саме в Україні застосували терор голодом.

Працюємо з документами

 

Опрацюйте документ та спробуйте дати відповідь на запитання:

• Яким було становище сіл Південної України? Чому очевидці охарактеризували
• Яке значення мала допомога Червоного Хреста?
• Чому селянам важко було боротися з шкідниками, які нищили посіви?
• Чому селяни без допомоги держави не могли зібрати вирощений урожай? До чого призвели факти замовчування українським радянським керівництвом голоду в Україні у 1921-1923 рр.?
• Чи можна було  уникнути голодомору 1921-1923 рр.? Чому  це не було зроблено партійним керівництвом України?

«Повідомлення голови ВУЦВК Г.І.Петровського Центральній комісії допомоги голодуючим про голод у Миколаївській губ. від 14 червня 1922 р.

      14 червня т. Калінін і я оглянули кілька волостей Миколаївського п.: Богоявленську, Водопійському і Очаківську з містом Очаковом. Немає слів, щоб передати страшне, нечуване лихо, яке спіткало населення. Села являють собою кладовища, вимерли цілі вулиці і квартали. В Богоявленському  із 2700 дворів залишилось 160, решта зовсім зруйновані, будинки без дахів, господарства без знарядь, все продано, обміняно на хліб. Уціліле населення – живі мерці. Тільки на днях відкрились їдальні Червоного Хреста. Цим якось зроблений перелом, люди не падають на вулицях, як раніше, але цього мало. В Богоявленський вол. з 6 тис. голодуючих – три їдальні годують 150 чоловік, решта їдять жмихи і вимирають. З 20 тис. дес. Орної землі в Богоясленській вол. засіяно тільки 1 тис., у Водопійскій із 19 тис. засіяно 2. Вся озима пшениця через ожеледицю вимерзла. 700 дес. Кукурудзи знищено шкідниками – птахами і сусликами. З останніми неможливо боротися, бо немає на чому возити воду: із 2500 коней залишилось тільки 100, та й ті до появи підніжного корму лежали голодні. Необхідна термінова державна допомога, бо добрий урожай із засіяних полів нікому буде збирати, так як селяни, розпухлі від голоду,  лежать, чекають смерті».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Запровадження нової економічної політики (НЕП) в Україні

Відбудова сільського господарства і промисловості

Утопічні спроби більшовиків у 1918-1921 рр. створити комуністичну, безтоварну,централізовану економіку призвели до господарської катастрофи та обурення усіх суспільних верств. Росію та Україну охопили військові заколоти, робітничі страйки, селянські повстання. Не справдилися надії більшовиків на те, що революція в Росії  стане іскрою для світової революції і можна буде спрямувати енергію народу назовні.

Рятуючи свою владу більшовицькі вожді змушені були відмовитися від політики «воєнного комунізму» і перейти до нової економічної політики ( НЕПу).

Роздуми з приводу сутності терміну Якщо вдуматися, то цю політику набагато правильніше було б називати СЕПом – старою економічною політикою. Адже більшовики змушені були повернутися до старих товарно – грошових, ринкових відносин.

 Нова економічна політика більшовиків передбачала особисту матеріальну зацікавленість селянина і робітника у збільшенні виробництва продукції.

 Селянам дозволили орендувати землю, використовувати найманих робітників. Поступово відроджувалася кооперація, яка в дореволюційній Україні мала міцні традиції. Найшвидше відродилися сільські споживачі кооперативи, які займалися торгівлею товарами широкого вжитку. Воно купували у селян насамперед зерно і продавали переважно газ, сірники, дьоготь і сіль. Поступово, з покращенням матеріальних справ у селян торгові кооперативи повезли у село олію, нитки, тканини, цукерки, мило, зошити, олівці, чай, посуд, оселедці.

 За підтримки держави почали з’являтись кредитні кооперативи. Вони називали селянам позики для купівлі машин, реманенту, добрив, сортового насіння. Набули поширення і виробничі сільськогосподарські кооперативи.

 

Історичний факт У 1925 році в Україні діяло 11300 виробничих сільськогосподарських кооперативів: машинно-тракторних, скотарсько-молочарських, буряківничих, насіннєвих, меліоративних та ін. До кінця 20-х рр. членами різноманітних кооперативів стали 85% селянських господарств.

 
 Швидко розвивалася контрактація. Державні, приватні, кооперативні підприємства укладали з селянами договори-контракти. Вони зацікавлювали селян до виробництва високоякісної  продукції.

 У роки НЕПу на селі почало відроджуватися й підприємництво. Відновлювалося кушнірство, кожухарство, сукнарство, виробництво взуття і одягу та ін. У південних та центральних регіонах України. У кожному селі запрацювали олійниці, молочні сепаратори, сироварні, маслоробні, коптильні, крупорушки, парові, вітряні та водяні млини. На середину 20-х рр. таких підприємств уже нараховувалося понад 200 тис.

 

Особливості політики НЕП в Україні:

• «зовнішнє» походження політики, яка не враховувала національні інтереси українців;
• здійснення соціально-економічних перетворень супроводжувалося придушенням національно-демократичних сил;
• реалізація непу почалась значно пізніше, ніж в  інших республіках.

Нова економічна політика (НЕП)

Причини переходу до НЕПу
Глибока соціально-економічна і політична криза влади.	Масові повстання в сільській місцевості, виступи в містах, в армії та на флоті.	Злам ідеї побудови соціалізму і комунізму шляхом ліквідації ринкових відносин.	Намагання утримати владу у всякий спосіб.	Склад революційної хвилі на Заході Відкладення «світової» революції.

 

 

 

 

Мета		Ліквідація загрози нової громадянської війни. Рятування більшовицького режиму. Покращення економічне становище в країні, що перебувала у міжнародній ізоляції.
Основні  заходи у
Промисловості	Часткова приватизація(оренда та передача у приватну власність дрібних та середніх підприємств), концесії.
Сільському  господарстві	Продовольчий податок, оренда, наймана праця.
Торгівля і  обмін	Відновлення торгівлі (державна, кооперативна, приватна), ліквідація безоплатних послуг.
Фінансах	Відновлення грошово-фінансової системи (запровадження твердої валюти – червонців).
Системі управління	Децентралізація: запровадження горизонтальної системи управління  (системи трестів).
Трудових  відносин	Система вільного найму робочих сили; матеріальне стимулювання праці; підприємство.

 

 

 

Особливості впровадження НЕПУ в Україні	Реальний перехід до непу відбувся пізніше, ніж в інших радянських республіках.
	Перехід до НЕПУ ускладнювався голодом 1921-1923 рр.
	Швидкі темпи відбудови промисловості і сільського господарства.

 

 

 

 

 

 

                     Порівняння двох політичних курсів

 

 

 

 

 

- заборона підприємницької         - відновлення підприємницької

діяльності ,торгівлі.                   діяльності.

- націоналізація  землі,                   - повернення підприємств                         скасування приватної                                     колишнім власникам.

власності                                         - денаціоналізація (приватизація

                                                            серед. і дрібних підприємств)

-скасування товарно -                     -відновлення товарно-грошових

грошових відносин.          відносин .

-введення замість грошей             - введення стійкої грошової  

карток на продовольчі                    одиниці – червінця замість

та інші товари.                                 знецінених радянських грошових                   

                                                         знаків

введення продрозкладки                 введення продподатку,

                                                            щодо системи управління та                                        

                                                           державні підприємства     

                                                           об’єднували в трести .     

-введення зрівнювальної               - скасування  зрівнювальної оплати праці,                                                           заробітної плати, трудової

трудової повинності                        повинності ,натуральної оплати .

натуральної оплати.

-розпочалась колективізація             -  розвиток  кооперативів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НЕП приніс такі зміни у сільське господарство:

- продрозкладка була замінена на продподаток, розмір якого ,вдвічі менший за продрозкладку ,був заздалегідь відомий селянинові , що посилювало його зацікавленість у підвищені продуктивності свого господарства .

- селяни здобули можливість продавати лишки своєї продукції через кооперативні організації чи на ринках.

- було ліквідовано кругову поруку - кожний селянин платив самостійно.

 

НЕП у промисловості виявлявся у такому :

- здавання в оренду націоналізованих дрібних і середніх промислових підприємств їхнім колишнім власникам .

- проведення децентралізації керівництва промисловістю.

- переведення багатьох підприємств на госпрозрахунок.

- перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної .

- залучення іноземного капіталу у формі концесій .

 

 

 

 

Політичний курс більшовиків                   під час НЕПу було досягнуто

у 1919 - 1920рр. в Україні був                 високих темпів розвитку країни.

спрямований на зміцнення влади.           В найкоротший термін відновлено

Це завдання здійснювалося мето -           господарство країни,зріс життєвий

дами позаекономічного примусу            населення. Для України НЕП дає

й терору, що викликало невдоволення     певний досвід ринкових відносин

 політикою «воєнного комунізму»           і вміння в найкоротший термін

                                                                     вивести країну з кризи.

 

Наслідки «Воєнного комунізму»

    Посилення господарської розрухи;

    Формування адміністративних методів управління;

    Мобілізація ресурсів для боротьби з антибільшовицькими силами;

    Масове невдоволення населення.

 

Наслідки Непу

    швидке відновлення сільського господарства, промисловості, транспорту;

    відновлення і розвиток торгівлі;

    зростання чисельності міського населення;

    підвищення продуктивності праці;

    підвищення рівня життя;

    поява «нової буржуазії»  (непманів);

    прискорення розшарування селянства;

    наростання економічної нестабільності;

    зростання безробіття;

    періодичні економічні кризи.

 

 

Тестові завдання

 

1 завдання 

Вкажіть прізвище історичної особи

Народився в 1873 р. у болгарському місті Градеці. Активний учасник болгарського революційного руху. В 1918 р вступив до більшовицької партії. У 1919-1923 р. р. очолював РНК УСРР. Виступав за збереження державної самостійності УСРР. Очолював дипломатичне відомство УСРР Критикував Сталіна за намагання відновити імперські впливи і тиск Росії на інші республіки. У 1923 був призначений послом СРСР до Великобританії. З 1925 р. посол у Франції. У 1927 р. було виключено з партії за участь в опозиційній діяльності, у 1936 заарештований. У 1941р. розстріляний в орловській в’язниці.

 

2 завдання

Вкажіть прізвище історичної особи

    Народився в 1991 рр. у с. Федорівці неподалік Запоріжжя. Був учасником революції 1905 р. Із 1907 р. - член більшовицької партії. Працював на заводах Маріуполя, Харкова, Петрограда, Москви У 1917 р брав участь у більшовицькій революції. У 1920 р очолив Українську  раду народного господарства У 1923-1934рр голова РНК УСРР підтримував індустріалізацію та колективізацію. У 1934 р. був призначений заступником голови РНК СРСР У 1938 заарештований , як "ворог народу" і в 1939 році розстріляний…

 

        3 завдання

Визначте одним словом
Комплекс перетворень у СРСР в 1920-1930 р. р.  спрямованих на    роз -виток  матеріально - технічної бази передусім важкої індустрії,посилення   

обороноздатності країни та становлення Радянського Союзу як

      індустріально розвинутої держави.
 

       4 завдання 

Знайдіть і виправте в тексті три помилки
    У листопаді 1928 року розпочалося будівництво Дніпрогесу-найважливішого радянського енергетичного об’єкта. Початок будівництва було приурочено до 10-Ї річниці так званої Листопадової соціалістичної революції,коли більшовики прийшли до влади в 1916 р.

5 завдання 

Про яку політику радянської влади свідчать наступні поняття і терміни: госпрозрахунок, трест, концесія, продподаток?             

1.      «Воєнного комунізму»
2.     нову економічну політику «НЕП»
3.      колективізація та індустріалізація
4.     радянізація

 

     6 завдання 

Однією з причин запровадження НЕПу в Україні  було…

1.     прагнення більшовиків подолати політичну та економічну кризи
2.     бажання здобути міжнародне визнання і стати членом Ліги націй
3.     бажання підвищити соціальні стандарти, визначені політикою «Воєнного комунізму»
4.     прагнення позбутися комуністичної ідеології, яка дискредитувала себе у роки громадянської війни.

А	Б	В	Г

7 завдання 

Яке висловлювання є правильним?

1.   НЕП сприяв швидкому відновленню сільського господарства після тривалого періоду бойових дій на території України
2.   НЕП створив сприятливі передумови для колективізації сільського господарства.
3.   позитивні результати непу примусили більшовиків відмовитися від подальших комуністичних експериментів
4.   у роки НЕПУ вдалося подолати таке явище, як безробіття.

 

8 завдання 

Чи правильне судження?

У 1920 р. головним завданням у галузі освіти було

Ліквідація неписьменності;

1.     Розбудова державної системи освіти.

А	Б	В	Г

2.     обидва варіанти правильні.
3.     тільки 1 варіант правильний
4.     тільки 2 варіант правильний
5.     обидва варіанти неправильні. 

9 завдання 

Вкажіть на якому з'їзді було прийнято рішення про початок НЕПу  в

1921 р:

а) VII з 'їзд РСДРП(б)

б) X   з 'їзд РКП(б)

     в) XV  з 'їзд  ВКП(б)

г) XX  з 'їзд   КПРС

                                                                     

 10 завдання

Вкажіть три правильні відповіді

Вкажіть військові сили,з якими у 1921 р загони Червоної Армії вели бойові дії на території УСРР:

     а) махновці

б) військовий корпус П.Скоропадського

в) повсталі селяни,невдоволені продрозкладкою

г) російська армія П.Врангеля

д) німецькі окупаційні війська

у) загони Ю.Тютюнника

                                

11.    завдання

Вкажіть три правильні відповіді

Вкажіть причини запровадження НЕПУ:

а) криза перевиробництва

б) голод в радянській державі

в) відмова більшовиків від ідеї побудови комунізму

г) криза політики"воєнного комунізму"

д) поради західних економістів

е) невдоволення селян продрозкладкою,народні повстання.

                     
12 завдання

Розташуйте події в хронологічній послідовності

а) смерть В.Леніна

б) утворення СРСР

в) вбивство С. Петлюри в Парижі

г) проголошення на XII з"їзді РКП (б) курсу на коренізацію

д) початок будівництва Дніпрогесу

е) укладення урядами УСРР і РСФСР договору про військовий і господарчий союзи

 

 

 

 

4.   Грошова реформа

Політика «воєнного комунізму» та воєнне лихоліття зруйнували фінансову систему України та спричинили нещадну інфляцію.

Історичний факт У 1921 р. реальна вартість 100 тис. крб. дорівнювала вартості однієї дореволюційної копійки. В обігу одночасно перебували гроші та їхні численні сурогати: радянські грошові знаки, царські карбованці, гроші тимчасового уряду (так звані «керенки»), місцеві гроші, іноземна валюта.

 З проголошенням НЕПу у держави виникла потреба відновити фінансову стабільність. 1922 р. в обіг було введено нову грошову одиницю – червонець, який рівнявся 10 царським золотим рублям. Нова радянська валюта була конвертована тобто вільно обмінювалася на інші повноцінні валюти. Протягом 1922-1924 рр. з обігу поступово було вилучено знецінені радзнаки та інші грошові знаки.

 Грошова реформа зупинила інфляцію, стабілізувала ціни, сприяла розвитку торгівлі, між містом і селом. Тверда валюта стала передумовою відновлення промисловості і розвитку селянського господарства. Грошова реформа сприяла розвитку зовнішньої торгівлі.

Історичне джерело Іронічне ставлення селянства до комнезамівців звучить у словах: Комнезам, комнезам, превелике званіє, Одягає галієве – іде на собраніє. Проте на «собраніє» рядові комнезамівці були лише маріонетками. Як записав у своєму щоденнику С. Єфремов «голова ради та пара «комуністів» та міліцейський не дають їм і слова мовити. «Мовчки та диш». Задоволених нема. Усі нарікають, ремствують, гризуться, кленуть і нишком ждуть… Петлюри! Справді, це легенда най живучіша і я її у всяких варіаціях чув, де тільки зійдеться два-три чоловіка. «Дурні були – не піддержали. Тепер каїмось. Ну, та прийде таки!»

 

 

Контрольні  питання:

1. Назвіть причини голоду 1921-1923 рр.
2. Оцініть значення для подолання голоду допомоги міжнародних благодійних організацій?
3. Чому більшовики від політики «воєнного комунізму» перейшли до НЕПу?
4. Визначте найхарактерніші ознаки непу.
5. Охарактеризуйте результати відбудови промисловості в Україні.
6. Які зміни відбулися у сільському господарстві у 20-х рр. ХХ ст.?
7. Яке значення для економіки мала грошова реформа 1923-1924 рр.?
8. Визначте мету та джерела індустріалізації.
9. Які особливості економічного життя в роки непу.
10. Визначте характерні риси соціального життя селян в роки непу.
11. Охарактеризуйте повсякденне життя в роки непу.
12. Охарактеризуйте соціально-економічні та політичні результати НЕПу.

Висновки

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільність, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Життєпис

2-й Голова РНК УСРР
29 січня 1919 — 17 грудня 1919
Попередник:	Юрій П'ятаков
Спадкоємець:	Григорій Петровський
4-й Голова РНК УСРР
19 лютого 1920 — 15 червня 1923
Попередник:	Григорій Петровський
Спадкоємець:	Влас Чубар
Національність:	болгарин
Громадянство:	Туреччина→ Румунія→ СРСР
Народження:	13 серпня 1873 Котел, Східна Румелія,Османська імперія
Смерть:	11 вересня 1941 (68 років) Медведівський ліс біля Орла,Російська РФСР, СРСР
Автограф:
Нагороди:	Християн Георгійович Раковський болг. Кръстьо Георгиев Станчев
Християн Георгійович Раковський у Вікісховищі

 

Румунсь -кий підданий, походив з помі-щицької родини з Південної  Добруджі.

У 1890 році емігрував до Швейцарії, де увійшов у зв'язки з російським соціал-демократичним рухом, потім студіював у Франції, брав участь у студентському революційному русі.

У 1904 заснував соціалістичну партію Румунії, а в 1914 році — Об'єднану соціалістичну партію Балкан. Заарештований у 1915 ув'язне-ний у Ясах за шпигунство на користь Німеччини, Раковський у травні 1917 року був звільнений російськими солдатами і відтоді став діячем більшовицької партії.

Шість років працював в Україні. На початку 1918 очолював  ВЧК в Одесі й Севастополі, був членом радянської делегації на мирних переговорах у Бересті Литовському, у травні-червні був головою Мирової Делегації РРФСР з Українською державою; 29 січня 1919 призначений головою Раднаркому і наркомом зовнішніх справ УСРР, сприяв відкриттю дипломатичних місій УСРР за кордоном. Наприкінці 1919 року вся територія України опиналася під контролем Збройних сил Півдня Росії,Української народної республіки і Польщі. У цих умовах більшовики створили Всеукраїнський центральний військово-революційний комітет, який з 17 грудня 1919 по 19 лютого 1920 був вищим законодавчим та виконавчим органом влади «Радянської України», його очолював Г. І. Петровський. З 19 лютого 1920, після повторної окупації більшовиками більшої частини України, діяльність РНК УРСР відновилася.

Одночасно в Комінтерні представляв Балкани. 30 вересня 1920 Політбюро ЦК КП(б)У призначило голову РНК УСРР Х. Г. Раковського членом Реввійськради Південного фронту. 24 липня 1921 року Політбюро ЦК КП(б)У призначило його представником КП(б)У в Комінтерні.

Ставлення до українців

Ставився вороже до української мови й українську націю називав «вигадкою інтеліґентів».

«	Декретування української мови як державної є реакційна, нікому не потрібна справа	»
— Християн Раковський, промова на засіданні Київського міського совєту 13 лютого 1919

Тим не менше, Християн Раковський в 1922 критикував Сталіна, що тоді був наркомом національностей РРФСР, за втручання у внутрішні і зовнішні справи УСРР, а в грудні того ж року, при створенні СРСР, відстоював конфедерацію, з залишенням права за національними республіками на самостійні дипломатичні зв'язки й зовнішню торгівлю; на XII з'їзді РКП(б) (1923) критикував Сталіна за російський шовінізм і централізм. Наслідком цього був у середині 1923 усунений з посади голови Раднаркому УСРР і призначений послом спочатку до Англії, а потім до Франції, звідки в 1927 усунутий за підривну революційну діяльність.

Крах кар'єри

Ще з початку 1920-х пристав до троцькістів, за що в 1928 був виключений з партії і засланий. Після покаянного листа Сталіну у 1934 році повернувся з заслання і був призначений головою делегації Червоного хреста в Японії. У 1936 знову заарештований і на Третьому Московському процесі (1938) був засуджений до 20-ти років ув'язнення.

11 вересня 1941 року розстріляний під час Медведівського розстрілу.

 

 

 

ПОДАТКИ  В  УСРР  У ПЕРІОД  НЕПУ

У 1928 р. Законом від 10 серпня промподаток було змінено: патентний збір скасовувався, а замість нього було створено систему реєстраційних свідоцтв. Ці свідоцтва потрібно було викуповувати на кожний заклад (чи то промисловий, чи торговельний), на кожний склад, особисту промислову діяльність тощо. Сам податок обчислювався на підставі обороту за поточний рік. Проте градація ставок для різних секторів була різною: для соціалістичного сектора — від 1,6 до 14,8%, для приватного — від 2,15 до 17,15%. Усього було 16 ставок.

Втім і після реформи 1928 р. основним принципом оподаткування залишився податок на суму з обороту. Професор Українського наукового інституту у Варшаві Є. Гловінський зазначав з цього приводу: «Поруч з цим бачимо в цій реформі у зв’язку з відходом від непу, що вже намічався, сильний натиск на приватного підприємця й торговця: підвищуються ставки для приватного сектора; скасуються пільги для дрібного торгівця, кустаря, ремісника».

16 вересня 1922 р. у СРСР за часів непу було встановлено й загально-прибутковий податок. В УСРР його було введено з 01.03.23 р. відповідною постановою ВУЦВК про надання чинності положенню про державний прибутково-маєтковий податок. Завданням його запровадження було притягнути до оподаткування прибутки і, головне, майно вцілілої після революційного терору рештки буржуазних і заможних верств суспільства. Структура його була подібною до тогочасних західноєвропейських податків, проте за тогочасних радянських умов він не міг дати великих прибутків до державної скарбниці і ще більш обтяжив життя «недобиткам буржуазії».

У 1924 р. система прибуткового оподаткування різко змінилася й набула класового характеру. На різні категорії поділяється не лише населення, а й місцевість. Оподаткування було поступовим, з обов’язковим декларуванням. Втім, уже через два роки (24.03.26 р.) загально - прибутковий податок вкотре зазнав реформування, знову частково наблизившись до європейських зразків. Прибутки повною мірою оподатковувались (за невеликим винятком), і податок мав чітко обліковуватися. Збережено було також його поступовий характер і принцип класовості. Проте класовість оподаткування набула триступеневості, причому ставки стягнень поділялися таким чином:

розклад № 1 — для трудових прибутків за наймом (робітники й службовці);
розклад № 2 — для трудових вільних (не за наймом);розклад № 3 — для нетрудових прибутків.

Податковий тягар між цими розкладами мав співвідношення у цифрах у середньому як 1 : 3 : 4. Щодо рівня 1924 р. найбільше збільшилося оподаткування (понад 30%) для так званих нетрудових прибутків. У 1927 р. для останнього розкладу рівень оподаткування було підвищено аж до 54% із суми оподатковуваного прибутку.

Втім, фахівці з фінансів тієї доби зазначали з цього приводу, що «специфічною особливістю совєтського прибуткового податку, яка надає йому виразно класовий характер, є саме те велике розп’яття ставок, яке бачимо для прибутків, оподаткованих за розкладом № 3. Натомість дискримінація податкових джерел, поділ прибутків за способом їх здобуття не є винаходом більшовиків.

 Вже до війни в деяких західноєвропейських країнах трапляється розподіл прибутків при оподаткуванні їх прибутковим податком на фондовані й нефондовані; прибутки з найманої праці майже завжди становлять окрему категорію прибутків, до того ж категорію фаворизовану». Додамо до цього лише те, що в європейських країнах того часу ці ставки не становили таких високих відсотків.

Податкова реформа 1930 р. дещо змінила систему податків в СРСР (а відтак і в УСРР), але то є вже окремою темою.

Загалом ці три податки (сільськогосподарський, промисловий і загальноприбутковий) і становили основу системи радянських безпосередніх податків. Існувала, щоправда, й низка інших податкових стягнень, які мали однак тимчасовий характер. Так, на початку непу серед тимчасових податків (надзвичайного запровадження у зв’язку з голодомором), зокрема, були:

загальногромадський податок (постанова ВУЦВК вiд 03.04.22 p.), що проіснував до 1924 p.;

податок на користь голодних за проїзд пасажирів і перевезення вантажів залізницею й по воді — 10% вартості (постанова ВУЦВК від 03.09.21 p.);

у 1922 — 1923 pp. діяв так званий трудгужподаток на трудову і гужову повинність, який з часів воєнного комунізму було переведено на грошовий рівень. Постановою ВУЦВК від 30.08.22 р. запроваджено «грошовий подвірний податок поза міськими селищами для задоволення місцевих потреб». У 1924 р. замість трудгужподатку встановлюється єдиний сільгоспподаток. Проте незважаючи на те, що грошові податки було збільшено, надходження від них у 1922 — 1923 pp., як зазначали офіційні «Вісти» (03.03.23 р.), «становили незначну частину, всього 2% суми натуральних податків, а разом з подвірним, фактично ще незібраним, всього 996».

Ще меншими, але такими, що мали більш тривкий характер, були рентний податок, податок із спадщини й даровизни (який існував з 1923 р. і гальмував можливість нагромадження капіталів у приватних руках) та податок на надприбуток, запроваджений у 1927 р. і скасований у 1934 р.

Більше половини прибутків до бюджету СРСР (до реформи 1930 р.) давала досить широка й розгалужена система посередніх податків. Посередні податки запроваджувалися здебільшого у вигляді акцизів. Установлюючи акцизну систему на початку непу, радянська влада практично повністю перейняла її структуру у царської Росії, їх було запроваджено з 1922 р. (постанови ВУЦВК і РНК УРСР від 05.04, 15.05, 07.06, 30.08, 25.10, 15.11, 10.12.22 р.) з відмінностями лише в тому, що у 1925 р. було відновлено продаж «хлібного вина» (40-градусної горілки), а у 1928 р. скасовано акциз на  сіль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Словник термінів

(робота з поняттями і термінами)

Нова економічна політика (НЕП) – економічний курс уряду більшовиків, прийнятий на Х з’їзді РКП(б) в березні 1921 року. Передбачала забезпечення виходу з економічної і політичної кризи влади шляхом повернення до підконтрольної і регульованої державною приватної власності в промисловості, заміну продрозкладки продовольчим податком, проголошення свободи торгівлі та ін.

 Продподаток – натуральний фіксований податок селянства на користь радянської держави запроваджений як складова непу. Мав стати стимулом для відновлення сільського господарства після тривалої Громадянської війни і угамування селянських антирадянських виступів.

 Госпрозрахунок – метод планового господарювання, базований на порівнянні в грошовій формі витрат і результатів господарської діяльності.

 Нееквівалентний обмін – штучно утворений дисбаланс між цінами на сільгосппродукцію і промислові товари («ножиці цін») з метою викачування ресурсів з сільського господарства.

 Концесія – договір, угода про передачу в експлуатацію на певних умовах державних земельних ділянок, покладів корисних копалин, підприємств іноземних чи національним монополіями.

Продрозкладка  - це система заготівлі сільськогосподарської продукції,тобто обов’язкова здача селянами державі за твердими цінами . Насильницьке вилучення хліба, м’яса, яєць,овочів. Використовувалась більшовиками длч боротьби з куркулями.

Трудова повинність - ……загальна трудова повинність населення від 16 до 60 років ,робота за трудодні.

Господарська  розруха – розвал господарського життя в результаті тривалих бойових дій, революцій або невдалих економічних експериментів

Українізація — політичне просування та впровадження елементів  української мови та української культури в різних сферах суспільного життя.

Українізація 1920-30 років була складовим елементом загальносоюзної кампанії коренізаціі. Українізація, як складова коренізації – політика більшовицького керівництва у 1920  - х  роках,  спрямована на збільшення представництва українців в органах влади, культури, освіти, державних установ; розширення сфери застосування української мови в суспільстві; пробудження інтересу до національної української культури. Основна мета українізації  - утвердження радянської влади в Україні, створення для неї національного підґрунтя.

Воєнний комунізм – соціально-економічний курс більшовиків в 1918 – 1921 рр., спрямований на мобілізацію ресурсів для перемоги у громадянській війні, перша спроба негайного запровадження елементів комуністичного суспільства у реальне життя.

Продовольча диктатура – політика більшовиків на селі, яка передбачала надзвичайні заходи в роки громадянської війни спрямовані на забезпечення продовольством робітників та Червоної армії. Вона передбачала централізацію заготовку і розподілу продовольства, монополії хлібної торгівлі продрозкладку та інші заходи у межах політики воєнної диктатури.

Націоналізація  - перехід приватних підприємств та іншої приватної власності  у власність держави як шляхом експропріації,  так і на основі викупних операцій.

Трест – у період непу об`єднання кількох підприємств однієї галузі; централізоване управляння, апарат такого об`єднання.

Синдикат – у період непу - об`єднання трестів певної галузі промисловості для планових закупок сировини, збуту виробів і т. ін.

Хлібозаготівельна криза – небажання селянства здавати державі сільськогоспродукцію  заміськими закупівельними цінами. За роки непу відбулося три кризи 1925, 1927, 1928 рр.

 

 

 

 

 

 

 

8. Використані джерела та література

1. Малий словник історії України / відпов. ред. Валерій Смолій. — Київ : Либідь, 1997р.
2. Бородкін Л. І. Моделирование социальной динамики крестьянства в годы нэпа: альтернативный ретропрогноз // История и Математика: Концептуальное пространство и направления поиска. М.: УРСС, 2007р. С. 99-122.
3. Історія соціалістичної економіки . М., 1977р.
4. В. Г. Лебедева. Антитеза «старое — новое» в массовой культуре 1920-х годов (культура периода НЭП) // Лебедева В. Г. Судьбы массовой культуры России. Вторая половина XIX — первая треть XX века. — СПб., 2009, с. 210—226
5. Фесенко А.М. Кризис НЭПа 1923 года: сущность и уроки // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 1998. - Вип. 7. - С. 234-239.
6. Струкевич О.К. Історія України 1921-весни1939 років. Науково-методичний посібник. Вінниця 2014р., с 3-17.
7. Вікіпедія [електронний ресурс]. Режим доступу// - https://  uk. wikipedia.    org/wiki/Нова_економічна_політика
8. Газета «Вісник» [електронний ресурс].Режим доступу// -   http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/1581