МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Всебічний розвиток, духовне багатство не може бути досягнуте примусово.

 Істинне духовне багатство складається тоді, коли людина сама тягнеться до знань, до науки й до мистецтва.

                             Занков Л.В.

                                                                Вступ

Удосконалення навчально-виховного процесу потребує підвищення якості уроку, пошуку ефективних форм і методів роботи. Від якості кожного уроку, системи уроків за темою і курсу в цілому залежить успіх навчання. Актуальність проблеми дослідження пояснюється необхідністю перегляду змісту освіти. У зв’язку з прийняттям національної програми “Освіта України XXI століття” та наступного державного документа “Базовий компонент початкової освіти” необхідно здійснювати перехід від старих навчальних програм до нових і вдосконалювати навчально-виховний процес.

Створення гуманістичної школи з добротою, увагою і повагою до дитини, вірою в її можливості й здібності, школи з атмосферою співпраці, яка виховує повагу до культурної спадщини своєї країни та акумулює все краще зі світової практики – насущна потреба часу.

Встановлення рівноваги між потребами дітей і завданнями навчання та виховання – найважливіша умова гуманізації школи. Виконання цієї умови пов’язане з певними вимогами до навчально-виховного процесу. Психологи висувають три таких вимоги:

0. забезпечення “почуття вільного вибору”, тобто усвідомлення дітьми навчальної задачі, як самостійно вибраної;
1. впровадження у педагогічний процес розвиваючої тенденції: школяр повинен подолати складності навчальних задач, “працювати на межі граничних можливостей”;
2. надання дитині можливості “радіти життю” на уроці. 

Ш.О.Амонашвілі вважає, що було б дуже добре, якщо б дитина включилася у навчання з таким же бажанням, з яким вона включилася у гру: “...Таку пізнавальну активність і результативність, які досягаються у грі, слід було б зберегти в умовах педагогічного процесу”.[4 ;26]

Прогресивна педагогіка в усі часи високо цінувала ігрові форми цілеспрямованої організації життя дітей.

Так К.Д.Ушинський писав: “...Якщо ми порівняємо інтерес гри, а рівно й кількість та різноманітність слідів, які вона залишила в душі дитяті, з подібними ж впливами навчання..., то, звичайно, вся перевага залишиться на боці гри”.[66 ;516]

Л.С.Виготський, який розумів гру як сприятливе середовище для зародження пізнавальних сил дитини і як основу для перетворення ігрових дій у розумові, назвав її “дев’ятим  валом  розвитку  дошкільного віку, ведучим засобом навчання та виховання”.[20 ;44]

Сучасна дидактика залишає за дитиною право на гру у школі й розглядає її як один із показників відповідності навчання віковим можливостям учнів.

Усім добре відома допитливість дітей молодшого шкільного віку, їхнє прагнення самим усе досліджувати. Проте, по мірі навчання у школі такі цінні якості поступово слабшають. Однією з причин цього є малий ступінь самостійності, що надається учневі у процесі добування нових знань. Методи, що застосовуються у школі до останнього часу, в основному орієнтували учнів на запам’ятовування матеріалу та виконання вправ на основі пам’яті. В результаті у багатьох учнів формуються правильні структури розумової діяльності та гальмується розумовий розвиток.

Позитивне відношення дитини до школи, до навчання формується й виховується на уроці. Засвоєння навчального матеріалу потребує багаторазових варіативних вправ, але дитині для цього не вистачає вольових зусиль. Тоді гра, загострюючи плин психічних процесів, реалізує ціль значно скоріше й міцніше, ніж будь-який інший педагогічний засіб.

У грі вчитель не примусово розвиває інтелект дитини; цікаві математичні завдання не тільки захоплюють, а й змушують замислитися учнів, розвивають самостійність, ініціативу та волю учнів.

Неможливо собі уявити школу без уроків, “...але треба пам’ятати й те, що урок потребує олюднення й оновлення”. Чому? Головне, що “теорія та методика зробили урок безжиттєвим і бездумним, а школи за зразками готових штампів щодня виробляють їх мільйонними тиражами. Бувають, звичайно, на радість дітям, вчителі, які ламають штампи, створюють іншу якість уроків з іншими, більш олюдненими властивостями. Але скільки таких уроків у потоці решти?”[20 ;23]

Отже психологами і педагогами важливе значення, як у розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів, так і в розвитку творчих здібностей, надається використанню ігор, а точніше дидактичних ігор, завдань пізнавального характеру.

Об’єкт дослідження – процес навчання молодших школярів математиці.

Предмет дослідження – методика формування пізнавальних інтересів на уроках математики в початкових класах.

Мета роботи – розробити методику розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.

У якості гіпотези нашого дослідження розглядається таке припущення: рівень пізнавального інтересу буде більш високим при умові використання:

1. на різноманітних етапах засвоєння знань елементів проблемного навчання;
2. зв’язку вивчаємого матеріалу з життям;
3. різноманітних ігрових елементів і логічних завдань;
4. диференційованих завдань.

Виходячи зі сказаного, сформульовані наступні завдання дослідження:

0. вивчити стан проблеми у психолого-педагогічній літературі;
1. розробити методику розвитку пізнавальних інтересів на уроках математики в початкових класах;
2. перевірити ефективність даної методики;
3. розробити методичні рекомендації щодо розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання на уроках математики.

Для розв’язання поставлених задач використовувались різні методи дослідження:

0. аналіз літератури;
1. узагальнення й усвідомлення зібраних фактів;
2. спостереження;
3. анкетування;
4. експеримент;
5. вивчення документації;
6. математичні методи обробки одержаних даних.

Застосування вказаних методів дало можливість зібрати й опрацювати достатній матеріал, щоб розглянути поставлені у дослідженні завдання.

Охарактеризуємо використані методи дослідження з кожної групи більш детально.

Для ознайомлення з фактами, які характеризують історію та сучасний стан предмета, для створення первісних уявлень про предмет, вивчалась література та документи. Стан вивчення питання з теми викладено в першому розділі роботи.

При впровадженні в практику методики розвитку пізнавальних інтересів уся робота проводилась у вигляді експериментальної перевірки гіпотези, яка сформульована в процесі вивчення масового досвіду для виявлення результативності даної методики.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів і висновків. Є також опис вивченої психолого-педагогічної, математичної та методичної літератури і додатки. Створено “Збірник вправ для розвитку пізнавальних процесів на уроках математики”.