Методика планування роботи в літньому  таборі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

    Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1. Забезпечення прав дітей на літній відпочинок та оздоровлення . . . . . . .

2.  Нормативно-правове забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення .

3.  Національно-патріотичне виховання у літньому  таборі . . . . . . . . . . . . . .

4.  Методика планування роботи в літньому  таборі . . . . . . . . . . . . . . . . . . .              

5.  Організаційно-масова робота в дитячому  таборі . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6.  Організація екскурсій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

7. Організація роботи гуртків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6.  Охорона життя та здоров’я дітей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 Висновок  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Проблема виховання й захисту молодого покоління ніколи не втратить своєї актуальності, адже діти – гарант самозбереження, здоров`я і розвитку нації. Укладаючи ресурси в дитинство, держава зміцнює майбутні продуктивні сили, забезпечує стабільність добробуту, готує активних громадян,  здатних  управляти  державними і суспільними справами.  Одним із найважливіших завдань України у сфері соціального захисту дітей є реалізація їхнього права на оздоровлення та відпочинок,  які гарантовані Конвенцією про права дитини "Держави-учасниці визнають право дитини на всебічну участь у культурній і творчій діяльності та сприяють наданню відповідних і різних можливостей для культурної та творчої діяльності, дозвілля та відпочинку" та Конституцією України .

Виховання дітей і молоді є проблемою, від ефективності вирішення якої залежить майбутнє держави Україна.

  Враховуючи сучасні процеси соціального розвитку, тенденції до інтеграції та глобалізації у європейському, світовому масштабах, необхідно говорити насамперед про три соціальні аспекти освіти:

•       збереження національної ідентичності;
•       підготовка молоді до міжкультурної взаємодії на основі загальнолюд-ських цінностей, принципів толерантності та рівноправності;
•       сприяння усвідомленню молодим поколінням відповідальності загалом за можливість подальшого розвитку людської цивілізації (у зв’язку із загостренням глобальних екологічних проблем тощо).

Літній відпочинок дитини — це не лише особлива педагогічна система чи методика. Це, перш за все, невід'ємна складова частина всієї життєдіяльності дитини, у якій гармонійно поєднуються духовно-естетичні, пізнавальні, моральні чинники, це пізнання дитиною життя найбільш природним, безпосереднім способом.

Літній оздоровчий табір,  дитячий клуб, шкільний міський табір, центр дозвілля — це не лише тимчасове місце знаходження дитини, у якому вона набуває певних навичок і знань,  із захопленням проводить свій вільний час. Це необхідний осередок буття, який сприяє розкриттю потенційних духовних і фізичних можливостей кожного.

 

1. Забезпечення прав дітей на літній відпочинок та оздоровлення

Відпочинок, оздоровлення та змістовне дозвілля школярів  одне із найважливіших стратегічних завдань  української держави.

Якісне оздоровлення дітей – це обов’язкова умова роботи органів управління освіти. У цьому контексті – підвищення якості надання оздоровчих та відпочинкових послуг, забезпечення безпеки перебування дітей у закладах оздоровлення та відпочинку, впровадження дієвих механізмів збереження та розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Літній дитячий  табір є однією із традиційних, випробуваних часом, форм організованого відпочинку та оздоровлення школярів, за допомогою якої вони можуть зміцнити своє здоров’я, реалізувати інтереси,  індивідуальні здібності.

Реалії сьогодення стали поштовхом переосмислення традиційних підходів до оздоровлення, відпочинку дітей, а також до діяльності дитячих закладів відпочинку, забезпечення умов модернізації їх структури та змісту роботи.  Пріоритети оздоровчої кампанії: створення належних побутових умов, організація якісного та змістовного дозвілля й виховного процесу, забезпечення кваліфікованими кадрами дитячих оздоровчих закладів. Педагоги, які працюють у таборах, повинні пам’ятати, що успіх і результативність в роботі залежить від творчої зацікавленості, енергії, наполегливості,  поваги  до дітей,  уміння пробудити ініціативу, спонукати самостійність вихованців, організувати колективні творчі справи, патріотичні  виховні заходи.  Завдання педагогічних колективів –  створити у дитячому  таборі життєрадісну  атмосферу, задовольнити  інтереси та  духовні потреби школярів , щоб кожна дитина йшла з оздоровчого табору із великим бажанням повернутися наступного літа.

Основні завдання, які необхідно вирішувати  кожного сезону – це збереження та розвиток мережі дитячих оздоровчих закладів, своєчасне та належне їх фінансування, забезпечення оздоровлення та відпочинку у всіх видах таборів.

 

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІТНЬОГО ВІДПОЧИНКУ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ

На ситуацію в державі, рівень цивілізації, формування суспільних відносин, стан економіки значною мірою впливає розвиток у суспільстві багатофункціональної системи забезпечення прав людини і особливо дитини. Права  дітей на організацію відпочинку та оздоровлення перебувають  у центрі уваги держави та громадськості.

Першим міжнародним документом, у якому порушується проблема прав дитини, стала Женевська конференція 1923 року, спрямована на становлення умов, що забезпечують нормальний фізичний та психічний розвиток дитини, право на допомогу, належне виховання, захист.

Важливим міжнародним документом, у якому зосереджено увагу на необхідності забезпечення прав людини на відпочинок і оздоровлення, є Загальна декларація прав людини, проголошена 10.12.1948р. Так, стаття 24 вказує, що «Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля…». Підписавши цю декларацію, всі держави – члени Організації Об’єднаних Націй зобов’язалися сприяти загальній повазі і дотриманню прав людини і основних свобод.

У Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності для України з 27.09.1991р., у статті 31 зазначено, що «Держави-сторони визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом».

Визначаючи положення Конвенції ООН про права дітей пріоритетними для розвитку державної політики щодо дітей, протягом останнього десятиріччя національне законодавство в Україні спрямовувалося на виконання міжнародних зобов’язань.

У статті 3 Конституції України, яку було прийнято 28.06.1996 р., зазначено, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю».

 Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р., прийнятим на підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини, стратегічним загальнонаціональним пріоритетом визнано охорону дитинства. З метою забезпечення реалізації прав дітей були встановленні основні засади державної політики у сфері життя, охорони здоров’я, освіти, соціального заходу та всебічного розвитку. Зокрема, стаття 5 «Організація охорони дитинства» вказує, що «місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: розвиток мережі навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку та оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально–технічної бази».

Отже, організація відпочинку і оздоровлення дітей здійснюється через мережі дитячих  закладів, що входять до структури позашкільної освіти.

Основним документом, регулюючим оздоровлення дітей в літний період, є Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», затверджений 04.09.2008р.

Цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу.

Закон дає такі визначення термінів:

оздоровлення - комплекс спеціальних заходів соціального, виховного,  медичного,  гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров'я дітей, що здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни;

дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку;

відпочинкова зміна - період перебування дитини в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку не менше 14 днів;

оздоровча зміна - період перебування дитини в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку не менше 21 дня, протягом якого дитина отримує послуги з оздоровлення та відпочинку.

Президентом України щорічно видаються розпорядження щодо організації оздоровлення і відпочинку дітей, зазначене питання перебуває на постійному контролі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Вирішення питань оздоровлення і відпочинку дітей врегульовують також:

• Конвенція про права дитини;
• Національна Доктрина розвитку освіти;
• Закон України "Про загальну середню освіту";
• Закон України "Про позашкільну освіту";
• Указ Президента України від 27.04.1999 № 456/99 "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян";
• Указ Президента України від 28.01.2000 № 113/2000 "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності";
• Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (затверджена Колегією МОНУ від 30.03.2015);
• Наказ МОН N59 від 01.02.2010 р. «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми»;
• Наказ МОН N 58 від 01.02.2010 р. «Про затвердження заходів щодо виконання Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення»;
• Наказ МОНМСУ №1243 від 31.10.2011 р. «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

 

3. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ У ЛІТНЬОМУ ТАБОРІ

Основними складовими національно-патріотичного виховання мають стати громадянсько-патріотичне, військово-патріотичне, духовно-моральне виховання.

Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості у дітей та молоді повинно здійснюватися на прикладах героїчної боротьби Українського народу за самовизначення і творення власної держави, ідеалів свободи, соборності та державності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної  Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху в Україні. Також національно-патріотичне виховання має здійснюватися на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013-2014 роках, учасників операції об’єднаних сил  в Донецькій та Луганській областях.

У національно-патріотичному вихованні дітей та молоді важливо використати і виховний потенціал, пов’язаний із героїзмом українців, які боролися в арміях держав — учасників Антигітлерівської коаліції та в рухах опору нацистській Німеччині та її союзникам під час Другої світової війни 1939-1945 років, учасників міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки.

Також одним із важливих чинників національно-патріотичного виховання має бути шанобливе ставлення до пам’яті про жертв комуністичного та інших тоталітарних режимів в Україні, зокрема жертв Голодомору, політичних репресій і депортацій.

Водночас важливою складовою національно-патріотичного виховання має стати поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах освіти, науки, культури, мистецтва, спорту.

Індикаторами ефективності реалізації заходів із національно-патріотичного виховання дітей та молоді мають стати, зокрема:

• збільшення відвідуваності дітьми та молоддю закладів, що популяризують культурні та національно-мистецькі традиції Українського народу, а також експозицій музеїв, присвячених національно-визвольній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України;
• підвищення рівня знань у дітей і молоді про видатних особистостей українського державотворення, визначних вітчизняних учених, педагогів, спортсменів, провідних діячів культури і мистецтва, а також духовних провідників Українського народу;
• збільшення передплати та обсягів розповсюдження україномовних дитячих і молодіжних друкованих видань;
• збільшення кількості глядачів на переглядах творів кіномистецтва, що розкривають героїчне минуле та сьогодення Українського народу;
• розширення сфери застосування української мови дітьми та молоддю; збільшення кількості дітей і молоді, які пишаються своїм українським походженням, громадянством;
• збільшення кількості дітей і молоді, які подорожують в інші регіони України та до держав Європейського Союзу;
• збільшення чисельності членів громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;
• збільшення кількості проведених зустрічей дітей і молоді з ветеранами війни, борцями за незалежність України у XX столітті, учасниками операції об’єднаних сил в Донецькій та Луганській областях;
• збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України;
• збільшення кількості заходів із вшанування героїв боротьби Українського народу за незалежність і територіальну цілісність України.

Рекомендований перелік ділової документації дитячого закладу.

1. Положення про дитячий оздоровчий заклад (Статут).
2. Санітарний паспорт.
3. Акт приймання дитячого  закладу
4. Посадові інструкції (обов’язки).
5. Інструкції з охорони життя і здоров’я дітей (положенням про організацію роботи з охорони життя і здоров’я дітей, попередження травматизму і нещасних випадків серед дітей у дитячих  закладах).
6. Розроблені інструкції з охорони праці і техніки безпеки співробітників дитячих  закладів.
7. Книга наказів і розпоряджень (пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою).
8. Кадровий склад працівників (особові справи, картки, списки співробітників).
9. Графік вихідних днів (погоджений із профспілковим комітетом, складений із урахуванням побажань співробітників).
10.  Документація із дотримання заходів протипожежної безпеки та на випадок стихійного лиха (інструкція, план евакуації, накази, тощо).
11.  Схема оповіщення на випадок надзвичайної ситуації
12.  Списки загонів, підписані вихователями з усіма  даними дитини.
13.  Журнал реєстрації дітей (порядковий номер путівки, організація, що видала путівку, П. І. П. дитини, відомості про батьків, домашня адреса, тощо.
14.  Контрольно-візітаційна книга (пронумерована, прошнурована, завірена печаткою).
15.  Перспективне меню на  2 тижні.
16.  Санітарний журнал
17.  Педагогічна документація (плани, розклади роботи, графіки).
18.  Медична документація, дотримання санітарно-гігієнічних вимог (за переліком).
19.  Документація з організації харчування (за переліком).

 

4. МЕТОДИКА ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ В ЛІТНЬОМУ ТАБОРІ

Планування виховної роботи у таборі вимагає певної послідов­ності, системності та спадкоємності. Починаючи планування,  во­жатий і вихователь вивчають державні документи з питань вихо­вання підростаючих поколінь, ознайомлюються з інструктивними матеріалами відповідних організацій, з публікаціями в педагогічній пресі про організацію літнього відпочинку дітей і молоді. Велике значення має врахування визначних дат і свят, що припадають на цей період,  подій,  що відбуватимуться в країні і за кордоном, ка­лендаря літніх пам’ятних дат, традицій табору, місцевих умов і можливостей,  вікових та індивідуальних особливостей школярів і підлітків.

Планування виховної роботи буде ефективним, якщо вихователь дотримуватиметься певних методичних вимог:

• забезпечувати на практиці єдність мети і завдань, змісту і форм виховної роботи;
• ураховувати своєрідність роботи загонів ;
• підтримувати ініціативу вихованців.

У кожному таборі складаються перспективний план на літо, календарні плани роботи табору  на зміну,  план-сітка ,  плани роботи гуртків, клубів за інтересами, робочі плани загонових вожатих (вихователів), заступника на­чальника табору з питань виховної роботи, конкретні плани підго­товки та проведення різноманітних справ у таборі.

Вимоги до плану:

• суспільно корисна спрямованість, єдність із сучасністю;
• необхідність чітких, конкретних, практичних справ, підпорядкованих визначеній меті;
• послідовність, конкретність  плану для виконання;
• урахування вікових особливостей.

Під час планування роботи в літньому оздоровчому таборі важливо відзначити на належному рівні державні та народні свята, що припада­ють   на літній період: святкування Дня Конституції Української держави (червень), Дня незалежності України (серпень), зелених свят (липень), свята Івана Купала (липень). До цих свят робота може бути організована за віковими групами. Наприклад, до Дня незалежності України у таборі для дітей молодшого шкільного віку можуть проводитись такі форми роботи: конкурс малюнків «Ми живемо в Україні», мальованих мультфільмів на теми українських казок, година народних ігор «Грайлива Україна»,  свято української народної казки, «Відгадаю загадку та й посію на грядку» – година українських народних загадок, «Заспіваймо пісню веселеньку» –  конкурс на кращий віночок українських народних пісень, «Сплітаймо український віночок» – бесіда про символіку україн­ського вінка, турніри знавців народної музики, звичаїв та ін., тема свята петриківського розпису.

Для дітей підліткового віку бажано організувати таке: бесіди про державну символіку та гімн України, «Рідна мова –  пісня солов’їна» –  конкурс юних мовознавців, зустріч із знавцями народної творчості, обрядів, звичаїв, «Сторінками народного календаря» – театралізовано-пізнавальну програму про традиції та звичаї українців, що пов’язані з природою рідного краю (літні місяці), аукціон народних мудростей, спортивно-розважальну програму «Між нами, козаками»,  турнір-вікторину,  пов’язану з козацтвом, з побутом українського народу, заочну подорож старовинними історично відомими містами України «Веде життєпис Україна від давніх україн­ських міст», концерт народних пісень «Пісня–душа народу», святкову конкурсну програму з використанням намиста та інших жіночих прикрас «У намисто приберуся і в люстерко подивлюся»,  «Україно, мій духмяний дивоцвіт, через терни йшла до волі стільки літ» та інші. Важливим для літного оздоровчого закладу є заходи духовно-морального та патріотичного спрямування, які планують та проводять як загальні, так і на рівні загонів.

Складовими життєдіяльності табору з денним перебуванням традиційно є:  оформлення приміщень,  планування виховної роботи, робота гуртків, охорона життя і здоров'я дітей тощо.

Художнє оформлення приміщень табору створює атмосферу відпочинку та творчості, тому дуже важливо приділити цьому питанню значну увагу.

На загальному стенді надається інформація щодо назви табору та загонів, режиму дня, плану роботи на всю зміну та на кожен день, меню, розкладу роботи гуртків та бібліотеки,  вітання зі святами, днями народження, перемогами у конкурсах та змаганнях.

Окремо оформлюються стенди:

− «Державна символіка України»;

− «Техніка   безпеки   життєдіяльності»   (правила   поведінки   у   таборі, правила дорожнього руху, правила пожежної безпеки);

− «Здоровий   спосіб   життя» (поради   лікаря,    адреси   та   телефони консультаційних пунктів, наочна агітаційна продукція).

Також можна оформити куточок творчих робіт вихованців табору та відвести місце для афоризмів,  прислів'їв,  приказок з питань духовного, інтелектуального,  фізичного розвитку  особистості.  До процесу збору та оформлення висловів можна залучити групу дітей або доручити це загонам у порядку черги.

Оформлення приміщень загонів – справа колективна, в якій має знайтись місце кожній дитині, в якій кожен зможе реалізувати свої вміння та здібності.

Куточок загону – це його візитна картка, де відображено життя та діяльність дітей впродовж відпочинку у таборі. Складовими оформлення куточку загону можуть бути: назва, девіз, емблема, пісня. Куточок може включати такі рубрики:

− план    роботи    на   зміну    (яскраво,    нестандартно    оформлений,    з малюнками);

− путівка дня;

− список, обов'язки та доручення дітей загону;

− вітання;

− корисні поради;

− сторінка творчості;

− екран настрою.

Можливе оформлення альбому загону, де буде відображатися кожен день зміни, участь у заходах, конкурсах, змаганнях.

Значна увага керівника та працівників табору приділяється обладнанню кімнати для ігор, перегляду відеофільмів, телепередач, прослуховування музики. В кімнаті має бути килим, столи (краще розташувати їх по колу або квадратом). Безперечно, тут має знаходитися відео- та аудіотека, ігротека (настільні ігри, шахи, дитяче доміно), набори олівців, фломастерів, фарб, кольорового паперу. Саме в цій кімнаті можна проводити дискусії, обговорення книг, фільмів, телепередач, командні та індивідуальні інтелектуальні змагання. Для організації змістовного дозвілля можна використовувати комп'ютерні класи, де діти в ігровій формі отримають знання з комп'ютерної грамотності.

Організація виховної діяльності табору може бути побудована на основі сюжетно-рольової гри (наприклад «Навколо світу за 14 днів», «Крізь терни до зірок», «Острів скарбів», «Останній із навахо», «Круглий стіл короля Миколи»  тощо),  сюжетної лінії відомої та цікавої для більшості дітей книги, сюжетних днів (День знайомств,  День ігор,  День рекордів,  День зірок,  День художників,  День туризму та ін.). На початку табірної зміни можна  змотивувати дітей на активну участь у всіх заходах (за перемогу  діти та загін  отримують певні  знаки  заохочення:  зірочки, сонечка, зуби дракона, час гри космічних битв і т.д.  −  більша кількість  яких буде  гарантувати  відповідне нагородження на лінійці закриття зміни).   

 

5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МАСОВА РОБОТА В ДИТЯЧОМУ ТАБОРІ

Гра – невід’ємна частина дитинства. Літній табір – місце нагромадження досвіду ігрової практики. Гра в таборі рекомендується як обов’язкова розвивальна діяльність дітей. За допомогою ігор вихователь легко перевірить організаційні здібності дітей, їхній розумовий і фізичний розвиток, їхню сумісність і ставлення одне до одного. Гра – найкоротший шлях впливу на ди­тину. На прогулянці в лісі, біля багаття, на масовці гра допоможе реалізувати потреби спілку­вання дітей одне з одним, познайомити дітей, встановити сприятливий клімат людських взаємин. Виховний потенціал гри відоб­ражено в її правилах. Правила ж підказують і методику організації гри.

Пропонують вихователі, «ланцюжки» ігор певного виховно­го призначення. Добираючи ігри для дітей потрібно орієнтуйтеватись на конк­ретні ситуації життєдіяльності за­гону. Рухливі ігри забезпечують радість руху, дають заряд бадьо­рості, знімають утому й водночас забезпечують дружні контакти, формують дитячий колектив. Пізнавальні ігри – гімнастика для розуму, вони перевіряють і збага­чують знання дітей. Музичні ігри розвивають ритміку та пластику, розширюють музичний світогляд. Ігри-забави дають простір для творчого самовираження. Ігри на місцевості дають радість колек­тивних зусиль. Ігри-вправи перевіряють можливості дітей, формують загальнолюдські якості та прояви.

Бажано звернутися до особистого ігрового досвіду дітей, дати можливість кожній дитині спробувати себе в ролі організа­тора гри. Можна порадити дітям записа­ти в блокноти всі ігри, які розучуватимуть у загоні. Збагатіть досвід дітей народними іграми, про які справедливо сказано: «Набудеш у грі – знадобиться в житті».

Табір з денним перебуванням, крім створення умов для відпочинку дітей, має значний потенціал для виховання особистості через залучення до пізнавальної, трудової, ігрової, художньо-естетичної, науково-технічної, фізкультурно-спортивної,  екологічної діяльності,  які доцільно чергувати для оптимального розподілу навантаження протягом дня та всієї табірної зміни.

Виховна робота в таборі з денним перебуванням має ряд специфічних особливостей, врахування яких є запорукою створення у таборі життєрадісної атмосфери і забезпечення повноцінного відпочинку та розвитку дітей. При плануванні заходів потрібно пам’ятати, що в них братимуть участь діти з різним соціальним досвідом, умовами життя і виховання. Також слід звернути увагу на добровільність участі дітей у справах табору та вибору занять, які їм більше до вподоби. Короткотривалий період існування табірного колективу вимагає чіткого початку і завершення табірної зміни, обов'язкової оцінки діяльності кожної дитини, надання дітям можливості бачити і розуміти результати своєї праці. Значний виховний потенціал має й сам тимчасовий дитячий колектив табору. Моральна атмосфера, доброзичливе ставлення однолітків і вихователів до кожної дитини сприяє самоствердженню і тих дітей, які іноді в шкільному житті вважались важковиховуваними. Заплановані заходи мають стимулювати творчий розвиток, ініціативу, кмітливість, активність дитини.

• Завданнями виховної роботи є:
• організація культурного та змістовного дозвілля;
• виховання шанобливого ставлення до історії, культурної спадщини та природи рідного краю;
• прищеплення поваги до праці та трудової діяльності;
• пропагування здорового способу життя та занять спортом.

План роботи табору має включати заходи за такими напрямами:

• патріотичне та громадянське виховання;
• морально-етичне виховання;
• художньо-естетичне виховання;
• екологічне виховання;
• трудове виховання;
• фізичне виховання.

У плані роботи можуть віднайти місце заходи, присвячені святковим та визначним датам року:

 

6. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСКУРСІЙ

Екскурсія (від латинського слова excursio – подорож) – це колективне відвідування музеїв, визначних пам’яток, виставок і т.п., а також поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною або розважальною ціллю.

Відповідно до цього учасників екскурсії називають екскурсантами, а людину, яка володіє фаховою інформацією про місцевість перебування, визначні місця, об’єкти показу – екскурсоводом або гідом.

Основна мета екскурсії – пізнавальна, оскільки перш за все екскурсія повинна ознайомлювати з історичним минулим і сьогоденням, з досягненнями у галузі культури, традиціями й звичаями, природою та архітектурою. Екскурсії сприяють інтелектуальному, духовному та фізичному розвитку, формуванню світогляду у молоді, покликані розвивати у індивідуума художньо-естетичну, економічну та екологічну культуру.

Найпоширенішими є екскурсії на природні об’єкти. Саме цей вид екскурсій полюбляють найбільше і дорослі і діти.

Екскурсії бувають двох видів – місцеві і дальні. Основна відмінність між ними полягає у тому, що місцеві проводяться по території свого краю, області, або близько до місця проживання, а дальні – за межами перерахованих територій. В любому випадку організація будь-якої екскурсії потребує дотримання визначених законодавством правил.

Класифікують екскурсії за:

• змістом – оглядові і тематичні;
• складом учасників (молодша група, середня, старша);
• місцем проведення (музей, школа, бібліотека);
• формою проведення (пішохідна, автобусна, екскурсія-лекція, екскурсія-діалог).

Поняття оглядової екскурсії більш широке, вона включає в себе історію краю, його географічне положення, населення, клімат, освіту, науку, культуру, архітектурні пам’ятки і місця і т.д. Тематичні екскурсії розкривають одну чітко обмежену тему. Такі екскурсії в свою чергу поділяють на історико-краєзнавчі, військово-історичні, природничі, літературно-мистецтвознавчі і т.п.

Екскурсійна діяльність ще не набула достатнього поширення у нашій державі, хоча чарівність та неповторність природи України створює значні передумови для її розвитку. З кожним роком число бажаючих відчути на собі буденність туристського життя зростає. І це не дивно, адже тільки мандруючи чудовими й невідомими місцями, можна переконатися скільки створено для того, щоб показати людині як виглядає казка, відчути неквапливий плин часу, познайомитись з таємницями природи.

Для учнівської  молоді екскурсія впроваджується у навчальні програми з навчально-пізнавальною, оздоровчою та виховною ціллю, багато екскурсійних поїздок практикуються   під час літнього відпочинку та оздоровлення. Але організатори і керівники екскурсійних подорожей часто постають перед проблемами неправильного оформлення маршрутної документації та неврахованими, непередбачуваними обставинами. Такі проблеми як правило виникають через недостатній досвід по проведенню подібних заходів.

Основні  завдання:

• ознайомити з правилами проведення екскурсій, правилами перевезення дітей та дотримання безпеки під час подорожей;
• допомогти з вибором екскурсій залежно від поставленої мети;
• розглянути непередбачені обставини і виходи з них.

Підготовлені матеріали стануть у нагоді організаторам та учасникам мандрівок.

Екскурсії можуть бути організовані з власної ініціативи, якщо учасники проводять їх на умовах самоуправління і самообслуговування, і плановими – якщо вони організуються певним закладом чи організацією, що бере на себе ці обов’язки.

Джерелами фінансування екскурсій можуть бути добровільні грошові внески різних установ, підприємств, організацій, окремих громадян – спонсорів, а також кошти за виконання учнями різних договірних робіт, платних послуг, концертної діяльності, реалізації виготовленої ними продукції тощо.

 

7. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ГУРКІВ

Домінуючими мотивами організації та змісту гурткової роботи в пришкільних таборах є створення сприятливого соціально-виховного середовища для гармонійного розвитку дитини засобами позашкільної освіти, спрямування її яскравих  емоцій у русло прагнення до творчої активності та самовдосконалення. Графік роботи гуртків складається так, щоб чергувались різні види діяльності (спорт, художня праця, музика, хореографія, театралізація). Робота гуртків у таборі будується з урахуванням короткочасності перебування дітей в таборі, невеликої кількості занять (8-10 за зміну). Кожна дитина має обов'язково побачити результати своєї творчості, в зв'язку з цим робота спрямовується на виконання конкретної справи: навчитися плести з бісеру квітку, вишивати українські візерунки, створювати малюнки за допомогою комп'ютерної програми тощо. Кожна річ, що виготовлена дитиною, має відповідати виховним цілям, має бути корисною та красивою, тому слід пред'являти високі вимоги до пропонованих дітям поробок, творчих завдань

 

8. ОХОРОНА ЖИТТЯ І ЗДОР'Я ДІТЕЙ

 Під час відпочинку - це одне з найважливіших питань у роботі табору з денним перебуванням. Перед початком зміни працівники табору мають ознайомитися та підписатися під відповідними наказами, отримати посадові обов'язки, інструкції з техніки безпеки, пройти відповідні інструктажі.

В перший день роботи табору з вихованцями проводиться вступний інструктаж з безпеки життєдіяльності, ознайомлення з правилами поведінки у таборі, під час екскурсій, прогулянок на природі. Перед кожним виходом за межі табору для вихователів проводяться цільові інструктажі, що фіксується у відповідних журналах.

Відповідно до  плану роботи та з  метою  попередження  нещасних випадків з дітьми під час табірної зміни можна провести бесіди:

• Правила користування електроприладами;
• Правила протипожежної безпеки;
• Правила безпеки на водоймах;
• Правила безпечної їзди на велосипеді;
• Правила захисту від комах, кліщів, комарів;
• Сонце: наш друг та ворог;
• Обережно! Отруйні гриби!;
• Обережно! Не всі ягоди корисні.

конкурси, вікторини, ігри:

• Аукціон знань з надання першої медичної допомоги;
• Конкурс знавців правил дорожнього руху, правил пожежної безпеки;
• Гра з правил дорожнього руху «Випробування на дорозі»;
• Конкурс «Щоб не трапилось біди, правил безпеки дотримуйся завжди»;
• Вікторина «Азбука безпеки»;
• Гра «Сам собі рятувальник»;
• Конкурс малюнків «Небезпеки, що оточують нас».

З метою методичної і практичної допомоги педагогам табору можуть бути проведені семінари: «Виховний простір літнього табору з денним перебуванням»,  «Розробка творчих програм табірної зміни», «Охорона життя і здоров'я дітей у таборі», «Організація дозвіллєвої діяльності у таборі», складені збірки матеріалів свят, конкурсів, рухливих ігор і забав, спортивних і розважальних програм, турнірів, вікторин, інтелектуальних ігор.

Корисні методичні та практичні матеріали з питань організації роботи табору з денним перебуванням дітей можна знайти у педагогічній пресі, а саме: газетах «Все для вчителя», «Позакласний час», «Здоров'я та фізична культура», «Початкова школа», «Позашкілля», - та на сайтах: http://teacher.at.ua, http://svatovo.ws, http://vospitatel.ukoz.ua, http://festival. 1 september.ru.

 

ВИСНОВОК

Літній оздоровчий табір — система додаткової освіти.

Отже необхідно підходити до табору як до педагогічної установи, уключеної у загальну систему освіти з урахуванням специфічних умов, у яких вона функціонує (тимчасові дитячі колективи, канікулярний час, природні умови тощо).

Сьогодні наука намагається цілісно підійти до людини. Освіченою людиною вважають людину не тільки підготовлену до життя, але й до випробувань, до зміни способу життя. Освіта повинна створювати умови для розвитку не тільки людини знаючої, але й розвинутої духовно, фізично.

Цей підхід, важливий для концепції побудови й організації літніх таборів. Якщо у школі у процесі навчання насамперед розвивається людина знаюча, відбувається формування образу себе, світу, то табір ці завдання вирішує своїми засобами, у своїх формах, маючи при цьому більші шанси, ніж школа, для розвитку людини здорової духовно та фізично, для соціалізації.

Сьогодні виникає завдання змінити наші погляди на табір як на систему життєзабезпечення, фізичного оздоровлення дітей. З'являється необхідність бачити в ньому унікальну систему розвитку дитини, поле для її фізичного й духовного саморозвитку, громадянської активності; систему, безпосередньо пов'язану із сімейним вихованням, із навчально-виховним процесом школи, позашкільних навчальних закладів, із діяльністю дитячих організацій.

Літо дає можливість виявити самі різноманітні таланти усіх дітей незалежно від соціально-економічного положення та навчальної встигаємості самої дитини. Літній час, сприятливий для позитивної соціалізації дітей, засвоєння ними різних соціальних ролей та функцій. Так, наприклад, у дитячих таборах дитина може спробувати себе в різних амплуа: командир загону, відповідальний за чергування, капітан команди з футболу і т. ін. – це тенденція пробудження у дитини організаційних талантів та здібностей.

Літо призначене для відпочинку. Влітку дитина не повинна бути обтяжена тими ж вимогами, нормами, завданнями, заборонами, як у навчальному році. Літо – відпочинок, а тому діти воліють до вільного від примусу життя. Їхні очікування повинні бути реалізовані дорослими.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Антропова М. В. Основи гігієни учнів . - М.: Просвещение , 1971.
2. Антропова М. В. Режим дня , працездатність і стан здоров'я школярів . - М.: Просвещение , 1974.
3. Бардін К. В. Як навчити дітей вчитися. - М.: Просвещение . 1987.
4. Вайнбаум Я. С. Дозування фізичних навантажень школярів . - М.:
5. Просвещение , 1991.
6. Вибирай сам: бути здоровим чи курити… Фонд „Здоров’я для всіх” - К., 2002.
7. 11. Олена Шевчук. Основи здоров’я. – К.: Видавництво "шкільний світ", 2007.